Ухвала

від 08.08.2024 по справі 761/3864/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

08 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 761/3864/23

провадження № 61-10545ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С.,

Фаловської І. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», третя особа: Первинна профспілкова організація працівників державного підприємства «Адміністрація морських портів України», про визнання незаконним та скасування пункту наказу, стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

(далі - ДП «Адміністрація морських портів України») про визнання незаконним та скасування пункту наказу, поновлення дії трудового договору та стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 281 405,92 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня

2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано пункт 2 наказу ДП «Адміністрація морських портів України» від 30 серпня 2022 року № 202-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 ».

Стягнуто з ДП «Адміністрація морських портів України» на користь

ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу

в розмірі 281 405, 92 грн, з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва

від 20 вересня 2023 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, яким стягнуто з ДП «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року апеляційну скаргу ДП «Адміністрація морських портів України» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня

2023 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору та судового збору на користь держави змінено.

Зменшено розмір стягнутого з ДП «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору з 281 405,92 грн до 92 820,30 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, та розмір судового збору на користь держави із 2 814,06 грн до 928,20 грн.

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня 2023 року залишено без змін.

Апеляційну скаргу ДП «Адміністрація морських портів України» на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва

від 20 вересня 2023 року залишено без задоволення, додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 вересня 2023 року залишено без змін.

17 липня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 28 червня 2024 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржуване судове рішення в частині зменшення розміру середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору та залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року

№ 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої

статті 389 ЦПК України, який встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК України також має правомірну

мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності.

Предметом спору у цій справі є вимоги немайнового характеру - про визнання незаконним та скасування пункту наказу, поновлення дії трудового договору, а також вимога майнового характеру - стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 281 405, 92 грн.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 3 028,00 грн.

Ціна позову за вимоги майнового характеру становить 281 405, 92 грн

не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн*250=757 000,00 грн).

Щодо справи в частині вимог немайнового характеру - про визнання незаконним та скасування пункту наказу, поновлення дії трудового договору, то вона не є справою, яка підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

Зазначена справа є незначної складності (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України) та з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі заявника немає посилання на зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки, як і на докази на їх підтвердження.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України, є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки заявник оскаржив судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», третя особа: Первинна профспілкова організація працівників державного підприємства «Адміністрація морських портів України», про визнання незаконним та скасування пункту наказу, стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

А. С. Олійник

І. М. Фаловська