Рішення

від 21.08.2024 по справі 300/5665/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2024 р. справа № 300/5665/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Івано-Франківськ" до Тернопільської митниці про визнання нечинним рішення про коригування митної вартості товарів № UA403070/2023/000067/2 від 02.05.2023, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Івано-Франківськ" (далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської митниці (далі відповідач) у якому просить суд:

-визнати нечинним рішення про коригування митної вартості товарів за № UA403070/2023/000067/2 від 02.05.2023;

-зобов`язати відповідача здійснити митне оформлення товару заявленому в вантажних митних декларація за першим методом визначення вартості товарів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення положень статті 57 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару прокату плоского з вуглецевої сталі, гарячеоцинкованого з полімерним покриттям, в рулонах (марка сталі DX51D+Z, товщина покриття цинком 30г/м.кв.), розміром 0,40-0,42х1250 мм., обраний метод його визначення - основний (за ціною договору) щодо товарів, які імпортуються, здійснено визначення митної вартості товару за резервним. Як наслідок, відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA403070/2023/000067/2 від 02.05.2023, яким скориговано вартість товару у більшу сторону на підставі застосування резервного методу. Позивач не погоджується із оскаржуваним рішенням та вважаючи його таким, що винесене в супереч норм чинногозаконодавства.

По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.22).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 відмовлено в задоволенні клопотання представника Тернопільської митниці про розгляд справи з викликом сторін в режимі відеоконференції (а.с.47).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 витребувано у Тернопільської митниці належним чином засвідчені копії документів, які надавалися уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс» (а.с.98-99).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду через підсистему «Електронний суд» 12.09.2023, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що Тернопільська митниця не погодилася із заявленою декларантом митною вартістю товару та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за № UA403070/2023/000067/2 від 02.05.2023, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом, оформивши картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA403070/2023/000098. Зокрема, представник відповідача зазначив, що декларантом надано товаросупровідні документи, в яких містяться розбіжності та невідповідність. На підставі наведеного вище, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а рішення про коригування митної вартості та картки відмови такими, що прийняті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин (а.с.27-34).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши позовну заяву, відзив на позов, та в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, встановив наступне.

01.09.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Івано-Франківськ" (Покупець) та «HANGZHOU INDUSTRIAL CO., LTD.», Китай (Продавець) укладено контракт купівлі-продажу за № PYL220901UKR (а.с.9-12).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Продавець зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити прокат сталевий плоский оцинкований з полімерним покриттям (далі "Товар") за цінами, у кількості, номенклатурі та якості та умовах, зазначених у Додатках-Специфікаціях, є невід`ємною частиною цього договору.

Поставка товарів здійснюється на умовах відповідно до тлумачення Міжнародних правил «Інкотермс» (у редакції 2010 року) (пункт 3.1.).

Умови оплати та порядок оплати для поставки Товарів визначені у контракті купівлі-продажу від 01.09.2022 та у Специфікації до цього Договору.

Згідно з підпунктом 6.1 пунктом 6 Договору оплата проводиться в дві стадії: перша стадія передплата 30% від суми Специфікації; друга стадія оплата балансу 70% плюс морські фрахти за 3-5 днів після отримання пакувальних листів продавця. Оплата за товар здійснюється у доларах США на банківський рахунок.

Позивачем на виконання умов вищенаведеного контракту, на митну територію України ввезено товар - прокат плоский з вуглецевої сталі, гарячеоцинкованого з полімерним покриттям, в рулонах, гладкий, марка сталі DX51D+Z, товщина покриття цинком 30г/м.кв., розміром 0,40-0,42х1250 мм.

Для здійснення митного контролю та митного оформлення, уповноваженою особою декларанта було подано до Тернопільської митниці електронну митну декларацію № 23UA403070000814U0, згідно якої було визначено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості - за ціною контракту (а.с.8).

Судом встановлено, що одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраного методу її визначення. Зокрема, подано:

- сертифікат якості б/н від 20.02.2023;

- пакувальний лист б/н від 20.02.2023;

- рахунок-фактура (інвойс) PYL23011UKR-B від 20.02.2023;

- коносамент 225171943 від 01.03.2023;

- накладні УМВС від 14.04.2023;

- сертифікат про походження товару C236970594660013 від 22.02.2023;

- платіжний документ, що підтверджує вартість товару №172 від 18.01.2023;

- платіжний документ, що підтверджує вартість товару №179 від 28.02.2023;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги за №75-К від 16.03.2023;

- банківський платіжний документ, що стосується товару 5982 від 29.12.2021;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 21.04.2023;

- страховий поліс AHAZ05324223QAAAA1TYвід 23.02.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 12.01.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 02.12.2022;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 15.02.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу, стороною якого є виробник товару, що декларується, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ними посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № PYL220901UKR від 01.09.2022;

- договір про надання послуг митного брокера №05082019/1 від 05.08.2021;

- договір (контракт) про перевезення №KTODS006/17 від 02.10.2017;

- копія митної декларації країни відправлення № 223120230000540712 від 20.02.2023;

Подання вищенаведених документів відповідачем не заперечується.

Митним органом розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації товару; у разі відсутності таких документів експертний висновок про вартість товару, підготовлений спеціальною експертною організацією.

Як пояснив представник відповідача у відзиві на позов, на вимогу митниці декларант листом №б/н від 02.05.2023 повідомила про те, що до оформлення даної декларації подані всі документи.

За наслідком процедури консультацій посадовими особами Івано-Франківської митниці Державної митної служби України відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів з причин коригування митної вартості. Вказану відмову оформлено рішенням про коригування митної вартості товарів від 02.05.2023 за № UA403070/2023/000067/2 (а.с. 17).

В мотивувальній частині рішенні (графа 33) визначено обставини прийняття оскаржуваного рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості, та зазначено: «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Відповідно, митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронне повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. Декларантом 02.05.2023 надіслано заяву № б/н та повідомлено митний орган про те, що інші додаткові документи надаватися не будуть. Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особоюмитної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. За результатами опрацювання поданих до митного оформлення документів встановлено наступне. Банківські платіжні документи від 18.01.2023 № 172 та від 28.02.2023 № 179 неможливо ідентифікувати з даною поставкою товару, оскільки у графі 70 наявне посилання виключно на зовнішньоекономічний договір. Вартість товару в копії митної декларації країни відправлення від 20.02.2023 № 223120230000540712 не відповідає рахунку-фактурі від 20.02.2023 № PYL230113UKR-В. Відповідно до п. 5.4 договору про перевезення від 02.10.2017 № KTODS 006/17 надання послуг експедитором здійснюється на підставі заявки, але заявка до митного оформлення не надана, що не дозволяє встановити достовірні відомості щодо виду наданих послуг і суми оплати за них. До митного оформлення поданий рахунок на оплату транспортних послуг від 16.03.2023 № 75-К і платіжну інструкцію від 29.03.2023 № 5982, яка підтверджує оплату за надані послуги. Однак згідно з пунктом 6.3 договору транспортного експедиціювання від 12.10.2017 № KTODS 006/17 оплата проводиться на підставі рахунка протягом 3-х банківських днів з дня отримання рахунка. Таким чином, наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів та не включення всіх складових митної вартості у повному обсязі. Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація за вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини ст. 57 Митного кодексу України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 Митного кодексу країни. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 Митного кодексу України. За основу для рахунку митної вартості товарів взято інформацію щодо раніше визнаної митним органом митної вартості згідно митного оформлення за ЕМД від 11.03.2023 № UA209170/2023/019138 на рівні 0,9816 дол. США/кг. Відповідно до п. 2. ст. 55 та глави 4 Митного кодексу України, декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня або до суду» (а.с. 17).

Також, згідно з мотивувальної частини оскаржуваної Картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA403070/2023/000098 зазначено "У зв`язку з прийняттям Рішення про коригування митної вартості товару від 02.05.2023 за № UA403070/2023/000067/2. Декларант має право: відповідно до статті 52 Митного кодексу України отримати дозвіл на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, за умови надання гарантії відповідно до розділу Х Митного кодексу України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, або за вибором декларанта або уповноваженої ним особи за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю товарів, що декларуються, визначеною митним органом; оскаржити зазначене Рішення про коригування митної вартості у митному органі вищого рівня або відповідно до глави 4 розділу І Митного кодексу України або в суді. Подати нову митну декларацію на підставі Рішення про коригування митної вартості від 02.05.2023 за №UA403070/2023/000067/2 з врахуванням строків, передбачених статтею 263 МК України" (а.с. 18).

Не погоджуючись з відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України № 4495-VІ від 13.03.2012 (надалі, також - МК України).

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлено порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до частини 1 статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини 5 статті 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 стаття 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу положень частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого позивачем товару, що вказана позивачем у митній декларації № 23UA403070000814U0, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані певні документи.

Як свідчать встановлені обставини справи, фактично підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стали висновки митниці про те, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, у зв`язку із цим відповідачем застосовано резервний метод.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості Тернопільською митницею, у зв`язку з неподанням декларантом відповідних документів передбачених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

В даному аспекті суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, декларантом в інтересах позивача, подано до відповідача декларацію № 23UA403070000814U0, згідно якої було визначено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості - за ціною контракту та надано документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме: сертифікат якості б/н від 20.02.2023; пакувальний лист б/н від 20.02.2023; рахунок-фактура (інвойс) PYL23011UKR-B від 20.02.2023; коносамент 225171943 від 01.03.2023; накладні УМВС від 14.04.2023; сертифікат про походження товару C236970594660013 від 22.02.2023;

платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 172 від 18.01.2023;платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 179 від 28.02.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги за № 75-К від 16.03.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару 5982 від 29.12.2021; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 21.04.2023; страховий поліс AHAZ05324223QAAAA1TYвід 23.02.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 12.01.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 02.12.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 15.02.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу, стороною якого є виробник товару, що декларується, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ними посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № PYL220901UKR від 01.09.2022; договір про надання послуг митного брокера № 05082019/1 від 05.08.2021; договір (контракт) про перевезення № KTODS006/17 від 02.10.2017; копія митної декларації країни відправлення № 223120230000540712 від 20.02.2023.

Як вже зазначалось судом, відповідно до пункту 1.1. Договору купівлі-продажу, Продавець зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити прокат сталевий плоский оцинкований з полімерним покриттям (далі "Товар") за цінами, у кількості, номенклатурі та якості та умовах, зазначених у Додатках-Специфікаціях, є невід`ємною частиною цього договору.

Поставка товарів здійснюється на умовах відповідно до тлумачення Міжнародних правил «Інкотермс» (у редакції 2010 року) (пункт 3.1.).

Умови оплати та порядок оплати для поставки Товарів визначені у контракті купівлі-продажу від 01.09.2022 та у Специфікації до цього Договору.

Згідно з підпунктом 6.1 пунктом 6 Договору оплата проводиться в дві стадії: перша стадія передплата 30% від суми Специфікації; друга стадія оплата балансу 70% плюс морські фрахти за 3-5 днів після отримання пакувальних листів продавця. Оплата за товар здійснюється у доларах США на банківський рахунок.

Позивачем на виконання умов вищенаведеного контракту, на митну територію України ввезено товар - прокат плоский з вуглецевої сталі, гарячеоцинкованого з полімерним покриттям, в рулонах, гладкий, марка сталі DX51D+Z, товщина покриття цинком 30г/м.кв., розміром 0,40-0,42х1250 мм.

Як встановлено судом, поданий декларантом позивача до митного оформлення документ рахунок-фактура (інвойс) № PYL230113UKR-B від 20.02.2023 за назвою і змістом відповідає вимогам пункту 3 частини 2 статті 53 МК України.

Однак, в ході судового розгляду судом встановлено, що за результатами опрацювання поданих до митного оформлення документів митним органом встановлено наступне: банківські платіжні документи від 18.01.2023 № 172 та від 28.02.2023 № 179 неможливо ідентифікувати з даною поставкою товару, оскільки у графі 70 наявне посилання виключно на зовнішньоекономічний договір; вартість товару в копії митної декларації країни відправлення від 20.02.2023 № 223120230000540712 не відповідає рахунку-фактурі від 20.02.2023 № PYL230113UKR-B; відповідно до пункту 5.4 договору про перевезення від 02.10.2017 № KTODS 006/17 надання послуг експедитором здійснюється на підставі заявки, але заявка до митного оформлення не надана, що не дозволяє встановити достовірні відомості щодо виду наданих послуг і суми оплати за них; до митного оформлення поданий рахунок на оплату транспортних послуг від 16.03.2023 № 75-К і платіжну інструкцію від 29.03.2023 № 5982, яка підтверджує оплату за надані послуги, однак згідно з пунктом 6.3 договору транспортного експедиціювання від 02.10.2017 № KTODS 006/17 оплата проводиться на підставі рахунка протягом 3-х банківських днів з дня отримання рахунка.

Оскільки позивачем не було подано весь обсяг документів при поданні позовної заяви, то з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, судом ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 витребувано у Тернопільської митниці належним чином засвідчені копії документів, які надавалися уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс Івано-Франківськ» до митної декларації за № 23UA403070000814U0 від 01.05.2023 (а.с.50).

Так, відповідно до наданих доказів, судом встановлено, що здійснена певна передоплата за товар, що підтверджується наданими платіжними дорученнями № 172 від 18.01.2023 та № 179 від 28.02.2023, однак, відповідно до графи 70 вищевказаних доручень наявне посилання виключно на зовнішньоекономічний договір, та водночас, не вказаний Додаток до Контракту в якому погоджена ціна та кількість товару, як це передбачено Контрактом, що унеможливлює здійснити ідентифікацію оплати з даною поставкою товару.

Окрім того, аналізуючи копію митної декларації країни відправлення від 20.02.2023 № 223120230000540712 та копію рахунку-фактуру від 20.02.2023 № PYL230113UKR-B судом встановлені розбіжності щодо вартості товару, а саме: в копії митної декларації країни відправлення від 20.02.2023 № 223120230000540712 вартість товари становить 783 938,89 доларів США (а.с.103), однак в копії рахунку-фактуру від 20.02.2023 № PYL230113UKR-B вартість товари становить 781 294,28 доларів США (а.с.16).

Суд звертає увагу, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача.

Таким чином, у сукупності перелічені вище фактори вказують на наявність розбіжностей та не відповідностей у поданих до митного оформлення документах.

Суд наголошує, що відповідно до частини першої статті 54 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Так, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Так, в результаті проведеної консультації з декларантом в силу вимог з статті 57 МК України, відповідачем не було здобуто додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу, шляхом подання визначеного переліку документів, а також документів, які на думку позивача можуть підтвердити заявлену митну вартість, що зумовило висновок суду про те, що Тернопільська митниця, направляючи повідомлення, вимагала подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, шляхом подання визначеного переліку документів, а також документів, які на думку позивача можуть підтвердити заявлену митну вартість. Однак, вимога контролюючого органу залишена без виконання та жодних документів подано не було.

Окрім того, суд наголошує, що ні під час митного оформлення уповноваженою особою декларанта, ні під час судового розгляду позивачем не було надано додаткових документів на спростування вказаних обставин для підтвердження вартості товару за основним методом, що дозволяє суду дійти висновку про обґрунтованість відмови митного органу у прийнятті зазначеної митної декларації, саме внаслідок відображення у ній вищевказаного методом визначення митної вартості.

Так, за змістом положень Кодексу, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу (щодо ідентичних товарів) визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.

Водночас, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними), які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях.

Проте, відповідачем не застосовано метод визначення митної вартості 2в (стаття 62 МКУ) та метод 2г (стаття 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу.

Також, суд зазначає, що положеннями статті 62 МКУ у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.

Щодо методу визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість), то відповідно до статті 63 МКУ для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) передбачає, що за основу береться ціна, розрахована шляхом додавання вартості матеріалів та витрат підприємства-виробника на виробництво цього товару, загальних затрат на транспортування, розвантаження, завантаження, страхування з країни-експортера до перетину митного кордону країни-імпортера, а також прибутку, який звичайно отримує експортер у разі імпорту таких товарів.

В даному аспекті, суд зазначає, що за змістом додаткових письмових пояснень Тернопільської митниці, другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не міг бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не міг бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару.

Поряд із цим, в ході аналізу змісту позовної заяви, судом встановлено, що позивач і не оскаржує дії відповідача щодо застосування вищевказаних додаткових методів, однак, зазначає, що єдиним методом в даному випадку повинен бути перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Враховуючи викладене, а також те, що позивачем не надано, а судом не здобуто жодних доказів, які б вказували на протиправність дій митного органу щодо послідовного не застосування вищевищевказаних другорядних методів визначення митної вартості, у суду немає правових передумов констатувати протиправність дій відповідача у цій частині.

Продовжуючи розпочатий вище правовий аналіз оскаржуваного рішення відповідача, суд зазначає, що в подальшому, у зв`язку із тим, що митна вартість товарів за митною декларацією №23UA403070000814U0 не була визначена шляхом застосування попередніх методів, оскаржуваним рішенням від 02.05.2023 відповідачем застосовано метод 2г (стаття 64 МКУ).

З даного приводу суд зазначає таке.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

Так, згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

При вирішенні спору суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, в обґрунтуванні застосування резервного методу відповідачем вказано джерело інформації для коригування митної вартості МД № UA209170/2023/019138 від 11.03.2023.

Судом ініційовано питання щодо витребування у Тернопільської митниці належним чином засвідчену ЕМД від 11.03.2023 № UA209170/2023/019138 та додаткові письмові пояснення щодо необхідності застосування резервного методу у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA403070/2023/000067/2 від 02.05.2023, а саме в розрізі можливості використання митної декларації за № UA209170/2023/019138, з огляду на предмет, обсяг та умови поставки.

Аналізуючи зміст вказаних МД, суд зазначає, що джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості № UA403070/2023/000067/2 від 02.05.2023 використано рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, визначений відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості товарів.

Так, зокрема, згідно ЕМД від 11.03.2023 № UA209170/2023/019138 ввозився на територію України товар: «Плоский прокат вуглецевої тонколистової сталі, холоднокатаної, гарячеоцинкованої з полімерним покриттям, у рулонах, марка сталі DX51D+Z, м.п. 80 (+/-10) г/м2-20, 150 т. Виробник «SHANDONG HWAFONE NEW MATERIALS CO., LTD», що є фактично аналогічним товару ввезеного відповідно до МД № 23UA403070000814U0, за змістом якої ввозився - прокат плоский з вуглецевої сталі, гарячеоцинкований з полімерним покриттям, в рулонах (марка сталі DX51D+Z, товщина покриття цинком 30г/м.кв.), розміром 0,40-0,42х1250 мм.

Окрім того, країна виробництва, а саме: Китай (CN), умови поставки CIF PL GDANSK є аналогічним в обох наданих деклараціях.

Суд вважає, що у відповідача були обґрунтовані сумніви, щодо заявленої митної вартості товару, оскільки позивачем на підтвердження заявленої митної вартості не було подано, зокрема, належних платіжних або інших бухгалтерських документів, що б підтверджували вартість та містили реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Таким чином за висновком суду у матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б спростовували висновки митного органу під час здійснення перевірки таких документів, що унеможливлює підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до Митного Кодексу України.

При цьому, прийняттю рішення про коригування передувала процедура консультацій щодо обрання методу визначення митної вартості товару та обмін наявною інформацією, в ході якої митний орган прийшов до обґрунтованого висновку, що митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Результати процедури консультацій та неприйнятність застосування методів визначення митної вартості товарів, що передують резервному, відображені у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Доводів про порушення митницею процедури проведення консультацій позивачем висловлено не було.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 червня 2020 року у справі № 1.380.2019.002044 дійшов наступних висновків: «…Таким чином, колегія суддів вважає, що митницею правомірно витребувано додаткові документи: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, ці документи визначені частиною другою статті 53 МК України, як такі, що підтверджують митну вартість товарів, тобто які є основними при митному оформленні товару, і у цій справі при встановлених обставинах придбання автомобіля іншою особою, мають суттєве значення. Також відповідачем витребувано копію митної декларації країни відправлення, яка визначена частиною третьою статті 53 МК України як додатковий документ.

Враховуючи, що на пропозицію митниці додаткових документів позивачем не було надано, а надані не давали можливості для застосування першого методу, відповідно до приписів Митного кодексу України було проведено процедуру консультацій, під час якої встановлена неможливість застосування другорядних 2а, 2б, 2в, 2г методів визначення митної вартості з наведенням належного обґрунтування неможливості їх застосування. Відповідно митним органом правомірно застосовано резервний метод 2ґ…».

Разом з тим, суд вважає за потрібне зазначити, що у межах спірних відносин встановлено, що має місце не автоматичне збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, а саме використання інформації системи митного оформлення для визначення середньої ціни. Це зумовлено системним аналізом положень пункту 57 статті 4 МК України, частинами третьою та четвертою статті 368 цього кодексу, за якими особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність, відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості, у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів, органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (антологічні) товари відповідно до вимог цього кодексу.

Оскільки подані декларантом документи містили розбіжності та позивачем не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару декларантом, позивачу правомірно було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, внаслідок чого, в задоволенні позову слід відмовити.

З огляду на висновок суду про відмову у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, суд не вбачає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Івано-Франківськ" до Тернопільської митниці про визнання нечинним рішення про коригування митної вартості товарів № UA403070/2023/000067/2 від 02.05.2023 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Івано-Франківськ" (код ЄДРПОУ 36733819, віл. І.Макуха, 41-А, м. Івано-Франківськ, 76006).

Відповідач:

Тернопільська митниця (код ЄДРПОУ 43985576, вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль, 46008).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.