Постанова

від 10.01.2025 по справі 300/5665/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/5665/23 пров. № А/857/24017/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І.М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС ІВАНО-ФРАНКІВСЬК" на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року (головуючий суддя Панікар І.В., м. Івано-Франківськ) у справі № 300/5665/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС ІВАНО-ФРАНКІВСЬК" до Тернопільської митниці про визнання дій та бездіяльності протиправними,

в с т а н о в и в :

ТОВ "БУДСЕРВІС ІВАНО-ФРАНКІВСЬК" звернулося в суд з позовом до Тернопільської митниці, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA403070/2023/000067/2 від 02.05.2023.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідачем протиправно, в порушення положень статті 57 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару прокату плоского з вуглецевої сталі, гарячеоцинкованого з полімерним покриттям, в рулонах (марка сталі DX51D+Z, товщина покриття цинком 30г/м.кв.), розміром 0,40-0,42х1250 мм., обраний метод його визначення - основний (за ціною договору) щодо товарів, які імпортуються, здійснено визначення митної вартості товару за резервним методом. Вказує, що сама по собі відсутність у банківських платіжних документах посилання на інвойс, за умови наявності вказівки на контракт, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої інформації про митну вартість. Щодо розбіжності вартості товару в митній декларації країни відправлення зазначає, що судом першої інстанції не досліджено як така впливає на достовірність визначення задекларованої позивачем митної вартості, а також наголошує, що фактично сплачена позивачем сума є більшою від вартості товару, зазначеної у МД країни відправлення. Вказує, що позивачем було надано достатні документи для митного оформлення товару, а надання документів на вимогу митного органу є правом, а не обов`язком.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив щодо її задоволення та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що 01.09.2022 між ТОВ "Будсервіс Івано-Франківськ" (Покупець) та HANGZHOU INDUSTRIAL CO., LTD., Китай (Продавець) укладено контракт купівлі-продажу № PYL220901UKR (а.с.9-12).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Продавець зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити прокат сталевий плоский оцинкований з полімерним покриттям (далі "Товар") за цінами, у кількості, номенклатурі та якості та умовах, зазначених у Додатках-Специфікаціях, є невід`ємною частиною цього договору.

Поставка товарів здійснюється на умовах відповідно до тлумачення Міжнародних правил Інкотермс (у редакції 2010 року) (пункт 3.1.).

Умови оплати та порядок оплати для поставки Товарів визначені у контракті купівлі-продажу від 01.09.2022 та у Специфікації до цього Договору.

Згідно з підпунктом 6.1 пунктом 6 Договору оплата проводиться в дві стадії: перша стадія передплата 30% від суми Специфікації; друга стадія оплата балансу 70% плюс морські фрахти за 3-5 днів після отримання пакувальних листів продавця. Оплата за товар здійснюється у доларах США на банківський рахунок.

Позивачем на виконання умов вищенаведеного контракту, на митну територію України ввезено товар - прокат плоский з вуглецевої сталі, гарячеоцинкованого з полімерним покриттям, в рулонах, гладкий, марка сталі DX51D+Z, товщина покриття цинком 30г/м.кв., розміром 0,40-0,42х1250 мм.

Для здійснення митного контролю та митного оформлення, уповноваженою особою декларанта було подано до Тернопільської митниці електронну митну декларацію № 23UA403070000814U0, згідно якої було визначено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості - за ціною контракту (а.с.8).

Судом встановлено, що одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраного методу її визначення:

- сертифікат якості б/н від 20.02.2023;

- пакувальний лист б/н від 20.02.2023;

- рахунок-фактура (інвойс) PYL23011UKR-B від 20.02.2023;

- коносамент 225171943 від 01.03.2023;

- накладні УМВС від 14.04.2023;

- сертифікат про походження товару C236970594660013 від 22.02.2023;

- платіжний документ, що підтверджує вартість товару №172 від 18.01.2023;

- платіжний документ, що підтверджує вартість товару №179 від 28.02.2023;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги за №75-К від 16.03.2023;

- банківський платіжний документ, що стосується товару 5982 від 29.12.2021;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 21.04.2023;

- страховий поліс AHAZ05324223QAAAA1TYвід 23.02.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 12.01.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 02.12.2022;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 15.02.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу, стороною якого є виробник товару, що декларується, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ними посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № PYL220901UKR від 01.09.2022;

- договір про надання послуг митного брокера №05082019/1 від 05.08.2021;

- договір (контракт) про перевезення №KTODS006/17 від 02.10.2017;

- копія митної декларації країни відправлення № 223120230000540712 від 20.02.2023;

Подання вищенаведених документів відповідачем не заперечується.

Митним органом розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації товару; у разі відсутності таких документів експертний висновок про вартість товару, підготовлений спеціальною експертною організацією.

Декларант листом №б/н від 02.05.2023 повідомив про те, що до оформлення даної декларації подані всі документи.

Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 02.05.2023 № UA403070/2023/000067/2 (а.с. 17).

В мотивувальній частині рішення (графа 33) визначено обставини прийняття оскаржуваного рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості, та зазначено, серед іншого: Банківські платіжні документи від 18.01.2023 № 172 та від 28.02.2023 № 179 неможливо ідентифікувати з даною поставкою товару, оскільки у графі 70 наявне посилання виключно на зовнішньоекономічний договір. Вартість товару в копії митної декларації країни відправлення від 20.02.2023 № 223120230000540712 не відповідає рахунку-фактурі від 20.02.2023 № PYL230113UKR-В. Відповідно до п. 5.4 договору про перевезення від 02.10.2017 № KTODS 006/17 надання послуг експедитором здійснюється на підставі заявки, але заявка до митного оформлення не надана, що не дозволяє встановити достовірні відомості щодо виду наданих послуг і суми оплати за них. До митного оформлення поданий рахунок на оплату транспортних послуг від 16.03.2023 № 75-К і платіжна інструкція від 29.03.2023 № 5982, яка підтверджує оплату за надані послуги. Однак згідно з пунктом 6.3 договору транспортного експедиціювання від 12.10.2017 № KTODS 006/17 оплата проводиться на підставі рахунка протягом 3-х банківських днів з дня отримання рахунка. Таким чином, наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів та невключення всіх складових митної вартості у повному обсязі. Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. (а.с. 17).

Позивач, не погоджуючись із таким рішенням, звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідач мав правові підстави витребувати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, оскільки його сумніви у визначенні митної вартості були обгрунтованими, проте декларант жодних документів митному органу не подав, що стало підставою для коригування митної вартості товарів не за ціною договору (контракту).

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується.

У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 3 ст.53 МК України передбачає обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України ).

Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч.3 ст.54 МК України ).

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з положеннями статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (стаття 64 МК України).

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Виходячи з аналізу наведених норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом ціною зовнішньоекономічного договору.

Для підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: сертифікат якості б/н від 20.02.2023; пакувальний лист б/н від 20.02.2023; рахунок-фактура (інвойс) PYL23011UKR-B від 20.02.2023; коносамент 225171943 від 01.03.2023; накладні УМВС від 14.04.2023; сертифікат про походження товару C236970594660013 від 22.02.2023; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №172 від 18.01.2023; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №179 від 28.02.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги за №75-К від 16.03.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару 5982 від 29.12.2021; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 21.04.2023; страховий поліс AHAZ05324223QAAAA1TYвід 23.02.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 12.01.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 02.12.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 15.02.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу, стороною якого є виробник товару, що декларується, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ними посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № PYL220901UKR від 01.09.2022; договір про надання послуг митного брокера №05082019/1 від 05.08.2021; договір (контракт) про перевезення №KTODS006/17 від 02.10.2017; копія митної декларації країни відправлення № 223120230000540712 від 20.02.2023.

Колегія суддів апеляційного суду вважає недоведеними відповідачем сумніви в обгрунтованості визначення декларантом митної вартості товару, виходячи з наступного.

Як вже було встановлено, предметом контракту № PYL220901UKR від 01.09.2022 є «прокат плоский з вуглецевої сталі, гарячеоцинкованого з полімерним покриттям, в рулонах, гладкий, марка сталі DX51D+Z, товщина покриття цинком 30г/м.кв., розміром 0,40-0,42х1250 мм».

Пунктом 1.1. цього Контракту передбачено, що Продавець зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець - прийняти та оплатити прокат сталевий плоский оцинкований з полімерним покриттям (далі "Товар") за цінами, у кількості, номенклатурі та якості та умовах, зазначених у Додатках-Специфікаціях, є невід`ємною частиною цього договору

Згідно рахунку-фактури (інвойсу) № PYL230113UKR-B від 20.02.2023 вартість товару становить 781294,28 USD.

Вказана в МД №23UA403070000814U0 ціна оцінюваного товару відповідає тій, що зазначена в інвойсі.

Наведений Інвойс містить посилання на Контракт № PYL220901UKR від 01.09.2022.

Вказаними документами визначено ідентифікаційні ознаки товару та його ціну.

Щодо твердження митного органу в оскаржуваному рішенні про розбіжність у митній декларації країни відправлення та інвойсі, то колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в копії митної декларації країни відправлення від 20.02.2023 № 223120230000540712 вартість товару становить 783 938,89 доларів США (а.с.103), однак в копії рахунку-фактуру від 20.02.2023 № PYL230113UKR-B вартість товару становить 781 294,28 доларів США (а.с.16).

Колегія суддів зазначає, що відомості, що зазначаються в експортній декларації, як і порядок декларування, митного оформлення визначаються законодавством відповідної країни, а позивач не бере участі у їх оформленні та не визначає їх зміст, а тому не може нести відповідальності за дані, зазначені у них.

Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

Окрім того, митні декларації країни відправлення не є документами, які підтверджують митну вартість товару, тому митний орган не міг посилатися на виявлені у них та у інвойсах розбіжності.

У митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Крім того, колегія суддів приймає доводи апелянта про те, що вказана у митній декларації країни відправлення загальна сума вартості

товару становить 781258,89 доларів США (137446,10 + 215803,39 + 428009,40 = 781258,89). При цьому реальна різниця між цією сумою та вартістю товару, яка зазначена в інвойсі, становить всього 35,39 доларів США або 0,00004 %, тобто перебуває в межах допустимої похибки при округленні чисел.

В оскаржуваному рішенні також вказано, що банківські платіжні документи від 18.01.2023 № 172 та від 28.02.2023 № 179 неможливо ідентифікувати з даною поставкою товару, оскільки у графі 70 наявне посилання виключно на зовнішньоекономічний договір.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за №910/15601 (далі - Порядок №216).

Пунктом 2.2 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18, від 11 квітня 2022 року у справі № 1.380.2019.006980.

Аргументи митного органу про те, що наданий декларантом рахунок на оплату транспортних послуг від 16.03.2023 № 75-К був оплачений за платіжною інструкцією від 29.03.2023 № 5982 (тобто на 9-й банківський день) і така оплата не відповідає строку, визначеному пунктом 6.3 договору транспортного експедирування від 02.10.2017 № КТОП8 006/17, згідно з яким оплата проводиться на підставі рахунка протягом 3-х банківських днів з дня отримання рахунка, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки митний орган фактично визначає, що така оплата була здійснена та не надає жодних заперечень щодо розміру здійсненої оплати.

Крім того, питання застосування чи незастосування правових наслідків порушення визначеного договором строку оплати перебуває поза компетенцією митного органу, а належить виключно до сфери господарських відносин сторін за договором.

З урахуванням вищенаведеного, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Колегія суддів звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості, а відтак суперечності між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребовування додаткових документів.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 виснував, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач подав усі наявні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували митну вартість, тобто підтверджували правомірність декларування товару за основним методом.

Водночас, митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують ціну товару чи числові значення складових митної вартості товарів, відтак оскаржуване рішення № UA403070/2023/000067/2 від 02.05.2023 про коригування митної вартості товарів є протиправним і підлягає скасуванню.

За встановлених обставин справи, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, а відтак рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Згідно з частиною шостою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи, позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір в розмірі 19514,59 грн., а за подання апеляційної скарги 29271,88 грн.

Оскільки позов та апеляційна скарга підлягають задоволенню, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці понесені ним судові витрати.

Керуючись ст. 311, ст.315, ст. 317, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС ІВАНО-ФРАНКІВСЬК" задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі № 300/5665/23 скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів № UA403070/2023/000067/2 від 02.05.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці (код ЄДРПОУ: 43985576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС ІВАНО-ФРАНКІВСЬК" (код ЄДРПОУ: 36733819) судові витрати у розмірі 48786 (сорок вісім тисяч сімсот вісімдесят шість) грн 47 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар