Постанова

від 21.08.2024 по справі 160/582/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 160/582/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року в адміністративній справі №160/582/19 (головуючий суддя першої інстанції Голобутовський Р.З.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 року (яке набрало законної сили 26.03.2019 року) визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ (в редакціях Законів України від 05.10.1995 року №358/95-ВР,від 12.07.2001 року №2663-ІІІ) та зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ (в редакціях Законів України від 05.10.1995 року № 358/95-ВР та від 12.07.2001 року №2663-ІІІ) з 10.10.2018 року, виходячи з розміру пенсії 90 відсотків від суми щомісячного заробітку та без обмеження максимального розміру пенсії.

21.06.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява, якою просив роз`яснити судове рішення у справі №160/582/19 в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити, нарахувати йому пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ (в редакціях Законів України від 05.10.1995 року №358/95-ВР та від 12.07.2001 року № 2663-ІІІ) з 10.10.2018 року, виходячи з розміру пенсії 90 відсотків від суми щомісячного заробітку та без обмеження максимального розміру пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати та прийняте нове судове рішення про роз`яснення рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 року по справі №160/582/19.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою та прийнята з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи, всупереч приписам ст.242 КАС України. Апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є не зрозумілим та неясним в частині зобов`язання пенсійного органу призначити та нарахувати позивачу пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ (в редакціях Законів України від 05.10.1995 року № 358/95-ВР та від 12.07.2001 року №2663-ІІІ), оскільки у чинному законодавстві, яке регулює питання пенсійного забезпечення, відсутній термін «нарахування пенсії». Вважає, що надання роз`яснення жодним чином не пов`язане з необхідністю давати суду відповіді на нові або невирішені вимоги, тому у своїх роз`ясненнях суд пояснює положення постановленого ним рішення, які нечітко сформульовані або є незрозумілими для заінтересованих осіб.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 312 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи в задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення, суд першої інстанції зазначив, що заявнику не є незрозумілим рішення суду, але позивач не погоджується з подальшими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при призначенні пенсії на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 року у справі №160/582/19. Суд звернув увагу, що незгода позивача з діями відповідача після призначення пенсії, підстави для яких виникли після ухвалення судом рішення, не є підставою для роз`яснення рішення суду. Суд першої інстанції зазначив, що резолютивна частина рішення від 22.02.2019 року у справі №160/582/19 є чіткою та зрозумілою.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз`яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі» роз`яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. При роз`ясненні свого рішення суд в ухвалі з цього приводу викладає більш повно і ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

З аналізу вказаного вище можливо зробити висновок, що необхідність роз`яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, коли останнє є незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що повинні здійснювати його виконання.

Пунктом 6 вказаної вище постанови Пленуму ВАСУ визначено, що зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.

Таким чином, підставою для роз`яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта виступає його неясність, невизначеність. Фактично роз`ясненням судового рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. Водночас суд, роз`яснюючи рішення не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Відтак, процесуальна процедура роз`яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що стаття 254 КАС України передбачає можливість роз`яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню. Незрозумілість судового рішення є поняттям оціночним.

Враховуючи викладене, поставлене позивачем питання в заяві про невірний розрахунок пенсійним органом розміру пенсії на час подання заяви не існувало, оскільки в рішенні по вказаній справі вирішувалось питання про призначення позивачу пенсії за вислугу років, а не питання подальших дій пенсійного органу.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 року по справі №160/582/19 сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили 26.03.2019 року.

Питання щодо незгоди позивача з розрахунком розміру пенсії може бути підставою для подання до суду іншого позову.

Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для роз`яснення рішення суду першої інстанції, оскільки судом чітко та зрозуміло викладено мотиви та висновки щодо призначення та нарахування позивачу пенсії за вислугу років. Мотивувальна та резолютивна частина рішення є зрозумілими та обґрунтованими.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в даному випадку, задоволення вказаної заяви призведе до зміни змісту рішення суду першої інстанції, оскільки заявник фактично просить суд внести зміни в резолютивну частини рішення щодо проведення призначення та нарахування позивачу пенсії за вислугу років, що прямо суперечить положенням статті 254 КАС України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241-243, 254, 294, 308, 311, 315, 316, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року в адміністративній справі №160/582/19 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року в адміністративній справі №160/582/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 5 частини 2 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко