Ухвала

від 21.08.2024 по справі 2-6544/10

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

21 серпня 2024 р.м. ОдесаСправа № 2-6544/10

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Вербицької Н.В., суддів Бойка А.В., Кравченка К.В., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва, процесуальним правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 12 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

15.07.2010 року ОСОБА_1 звернулася до Заводського районного суду м.Миколаєва з позовною заявою до УПФУ в Заводському районі м.Миколаєва, в якій просила суд визнати протиправним рішення відповідача про перерахунок призначеної їй пенсії із урахуванням показника середньої заробітної плати за 2007 року, зобов`язати відповідача здійснити з 01.01.2010 року перерахунок розміру її пенсії із урахуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік, а також стягнути на її користь недоплачену суму пенсії.

12.08.2010 року Заводським районним судом м.Миколаєва ухвалено рішення у справі №2-6544/10 про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 , яким дії УПФУ в Заводському районі м.Миколаєва стосовно застосування при проведенні перерахунку пенсії показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» враховувалася для обчислення пенсії за 2007 рік - визнано неправомірними. При цьому, суд першої інстанції зобов`язав УПФУ в Заводському районі м.Миколаєва відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.40, ч.4 ст.42 вказаного Закону провести перерахунок пенсії позивачки з 01.01.2010 року із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік.

Ухвалою суду першої інстанції від 26.09.2011 року відмовлено відповідачу в роз`ясненні судового рішення від 12.08.2010 року.

01.01.2014 року УПФУ в Заводському районі м.Миколаєва направило засобами поштового зв`язку до Одеського апеляційного адміністративного суду скаргу на рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 12.08.2010 року, в якій, зокрема, просило поновити строк на апеляційне оскарження зазначеного рішення.

Ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 року відкрито апеляційне провадження у даній справі №2-6544-10 за апеляційною скаргою відповідача та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику сторін.

Апеляційний перегляд даної справи здійснювався судом апеляційної інстанції у складі колегії головуючого судді: Скрипченка В.О., суддів: Золотнікова О.С. та Осіпова Ю.В.

04.06.2014 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.04.2015 року, скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено позивачці в задоволенні позову.

29.12.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.04.2015 року у справі №2-6544/10, у зв`язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

Обґрунтовуючи підставу для перегляду судових рішень, ОСОБА_1 посилалася на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яковлєва проти України» (заява №50704/15), яке набуло статусу остаточного - 14.12.2023 року, в якому Суд констатував порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо несправедливості цивільного судочинства відносно заявниці. Також, Європейський суд з прав людини постановив, що стосовно заявниці мало місце порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції (перешкоджання мирному володінню майном; скасування судового рішення з порушенням принципу правової визначеності).

Постановою Верховного Суду від 18.04.2024 року заяву позивачки про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справі №2-6544/10 - задоволено частково. Ухвалу суду апеляційної інстанції від 29.01.2014 року, його постанову від 04.06.2014 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14.04.2015 року - скасовано, а справу направлено до П`ятого апеляційного адміністративного суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги (подачі клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження).

Копію ухвали Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області отримало 31.07.2024 року о 11:37, згідно довідки про доставку електронного листа в електронний кабінет. Отже строк на усунення недоліків апеляційної скарги сплинув станом на 21.08.2024 року

08.08.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало клопотання про поновлення строку, обґрунтоване значним навантаженням на працівників УПФУ в Заводському районі м.Миколаєва, тому відповідач не звернувся до суду у встановлений КАС України строк .

Колегія суддів з матеріалів справи вбачає, що Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва 09.09.2011 року подало заяву про роз`яснення рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 12.08.2010 року. Отже матеріали справи містять беззаперечні докази обізнаності відповідача з прийнятим рішенням станом на 09.09.2011 року, в той час як апеляційна скарга подана засобами поштового зв`язку 01.01.2014 року.

Таким чином, апелянт допустив зволікання зі зверненням до суду апеляційної інстанції більш ніж два роки.

За таких обставин, суд не може прийняти наведені апелянтом підстави, як такі що є об`єктивно непереборними, оскільки питання організації апеляційного оскарження впродовж значного проміжку часу цілком залежали від власної волі органу пенсійного фонду.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду по справі №640/5955/19 від 04 лютого 2021 року.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 зі справи Пономарьов проти України роз`яснив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Наведені апелянтом підстави пропуску строку є загальними та не конкретизованими, не містять посилань на конкретні дати та вцілому зводяться до питання організації робочого процесу, тому не можуть бути визначені судом, як непереборні чи такі, що не залежали від його волевиявлення та встановлення внутрішніх організаційних моментів.

Апелянт не навів жодного об`єктивного доводу, який перешкоджав подати апеляційну скаргу впродовж періоду з вересня 2011 року до січня 2014 року.

У той же час, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (§ 34 рішення у справ Перетяка та Шереметьев проти України від 21 грудня 2010 року, заява № 17160/06 та № 35548/06).

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.

Враховуючи вищенаведене та невмотивованість поданого апелянтом клопотання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, судова колегія вважає, що недоліки визначені ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року не усунуто, а тому апелянту слід відмовити у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку звернення до суду.

Відповідно п.4 ч.1 ст.299 КАС України, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 250, 286, 298, 299, 325, 328, 329 КАС України

У Х В А Л И Л А:

Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області у задоволені клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відмовити Управлінню Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва, процесуальним правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у відкритті апеляційного провадження по апеляційній скарзі на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 12 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Миколаєва про зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту складення судового рішення.

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: А.В.Бойко

Суддя:К.В.Кравченко