Постанова

від 19.08.2024 по справі 916/1993/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1993/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В;

За участю представників сторін:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю Зерновий термінал Кілія не з`явився;

Від Державного підприємства Адміністрація морських портів України Неїжпапа Ю.А.;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Адміністрація морських портів України

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.07.2024 (про забезпечення позову)

по справі №916/1993/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Зерновий термінал Кілія

до Державного підприємства Адміністрація морських портів України

про визнання договору продовженим,

(суддя місцевого господарського суду: Желєзна С.П., Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29),

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2024 по справі №916/1993/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Зерновий термінал Кілія (далі ТОВ «ЗТК») про забезпечення позову задоволено частково; заборонено Державному підприємству Адміністрація морських портів України (далі ДП «АМПУ») вчиняти дії щодо припинення/обмеження надання Товариству з обмеженою відповідальністю Зерновий термінал Кілія (м. Одеса, вул. Спиридонівська, буд. 31; код ЄДРПОУ 43098924) послуг доступу до причалу № 1 за адресою: м. Кілія, вул. Портова, 4 у порто-пункті Кілія, порту Усть-Дунайськ, що забезпечує можливість здійснення господарської діяльності по проведенню вантажно-розвантажувальних робіт, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден, у порядку передбаченому обов`язковими постановами порту Усть-Дунайськ та зводом звичаїв порту Усть-Дунайськ до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, ДП «АМПУ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.07.2024 по даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ТОВ «ЗТК» про забезпечення позову, визначти зловживанням процесуальними правами дії ТОВ «ЗТК» щодо подання заяв з питань, які по суті вже вирішені судом та за відсутності інших підстав або нових обставин.

Апелянт у скарзі зазначає, що вжиті заходи фактично зводяться до вирішення справи по суті та задоволення заявлених позовних вимог, оскільки, не дивлячись на повідомлення ДП «АМПУ» від 13.07.2023 про відсутність наміру продовжувати строк дії договору та припинення його дії з 31.12.2023, вжиті заходи забезпечення позову є тотожними задоволення заявлених позовних вимог, а саме: безперешкодне забезпечення доступу ТОВ «ЗТК» до причалу порту Усть-Дунайськ у відповідності до умов Договору від 10.06.2021 року №44-П-АМПУ-21.

На переконання ДП «АМПУ», судом першої інстанції поза увагою залишено обставини того, що Договір від 10.06.2021 року №44-П-АМПУ-21 припинив діяти 31.12.2023, а для можливості здійснення господарської діяльності на території морського порту необхідно дотримання суб`єктом господарювання всіх законодавчо встановлених вимог. Відповідач зазначив, що позивачем визнавався відповідний строк та юридичні наслідки припинення дії договору, оскільки ним подано позовну заяву про укладення нового договору, яка розглядалась Господарським судом Одеської області (справа №916/795/24).

Відповідач зазначає, що сам лише факт того, що наразі у ТОВ «ЗТК» відсутній укладений договір доступу портового оператора до причалу (що повністю перебуває у відповідальності позивача, який був повідомлений про припинення попереднього Договору ще 13.07.2023), не може виступати підставою. Для вжиття судом заходів забезпечення позову, що фактично за своїм змістом підмінюють правові наслідки задоволення заявленого позову.

Крім того, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не узгоджуються з предметом запропонованого ТОВ «ЗТК» договору та виходять за його межі. Разом із заявою про забезпечення позову у якості доказів ТОВ «ЗТК» надало до суду першої інстанції нотіси про підхід суден MV «TRUST» та MV «RAPID», а також зазнало про службовий лист диспетчера філії Усть-Дунайськ ДП «АМПУ», акт від 19.04.2024 підписаний ТОВ «ЗТК» та ТОВ «Давос-Агро»; лист бізнес-омбудсмена від 22.01.2024, копії яких не додано до заяви про забезпечення позову. При цьому, надані ТОВ «ЗТК» докази не підтверджують наявність обставин та підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Також апелянт вказав, що у даній справі питання вжиття заходів забезпечення позову за заявою ТОВ «ЗТК» вже було розглянуто та відмовлено у задоволенні відповідної заяви ТОВ «ЗТК» судом апеляційної інстанції. Разом з цим, 08.07.2024 ТОВ «ЗТК» повторно звернулось до суду у цій же справі із заявою про вжиття абсолютно ідентичних заходів забезпечення позову за відсутністю інших або нових обставин. ДП «АМПУ» вважає такі дії ТОВ «ЗТК» зловживанням процесуальними правами, а також недобросовісними та такими, що не відповідають завданням господарського судочинства.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 по даній справі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП Адміністрація морських портів України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.07.2024 по справі №916/1993/24; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі; призначено розгляд справи №916/1993/24 за апеляційною скаргою ДП Адміністрація морських портів України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.07.2024 на 19.08.2024 року о 14-00 год.

06.08.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «ЗТК» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу ДП «АМПУ» залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

На думку позивача, забезпечення позову наразі може слугувати єдиним гарантом належного виконання рішення суду у разі задоволення позову, а також доводить факт унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів ТОВ «ЗТК», за захистом яких він звернувся до суду (у разі прийняття рішення на користь позивача), з урахуванням необхідності звернення до суду з новими позовами, з метою забезпечення ефективного захисту.

На переконання ТОВ «ЗТК», у разі невжиття заходів забезпечення позову та у випадку задоволення позову ТОВ «ЗТК» щодо визнання продовженим Договору про забезпечення доступу до причалу, в запропонованій позивачем редакції, буде змушено звертатись до суду з новими позовами до ДП «АМПУ»:

- про стягнення збитків, у зв`язку з невиконанням контрактів з контрагентами;

- про стягнення збитків, пов`язаних з зупиненням діяльності та фактичним незаконним витісненням з ринку монополістом.

У зв`язку із перебуванням суддів членів колегії Колоколова С.І. та Савицького Я.Ф. у відпустці з 29.07.2024 по 30.08.2024 розпорядженням керівника апарату суду №354 від 15.08.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/1993/24.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 15.08.2024 визначено новий склад колегії суддів: головуюча суддя Принцевська Н.М., судді: Діброва Г.І., Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2024 прийнято справу №916/1993/24 за апеляційною скаргою Державного підприємства Адміністрація морських портів України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.07.2024 до свого провадження колегією суддів у новому складі.

В судове засідання 19.08.2024 з`явився представник апелянта, який підтримав доводи та вимоги, викладені ним письмово та наполягав на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні ухвали суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, 19.08.2024 направив до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку зі знаходженням представника позивача на лікарняному.

Обговоривши зазначене клопотання, судова колегія вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п.2 ч.2 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Судова колегія наголошує, що заявляючи клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням на лікарняному, представник позивача не надав жодних доказів на підтвердження цієї обставини.

Отже, враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали вирішення справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю Зерновий термінал Кілія, судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення його про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а позиція Товариства з обмеженою відповідальністю Зерновий термінал Кілія достатньо повно була викладена у відзиві на апеляційну скаргу, враховуючи обмеженість строків розгляду апеляційної скарги, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Окрім того, суд приймає до уваги те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Зерновий термінал Кілія не було позбавлено права взяти участь у судовому засіданні через керівника, або залучення до участі у справі іншого представника.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами.

За нормами ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, Товариство з обмеженою відповідальністю Зерновий термінал Кілія звернулось до господарського суду з позовною заявою до ДП Адміністрація морських портів України про визнання договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу за №44-П-АМПУ-21 від 10.06.2021, укладеного між позивачем та відповідачем, продовженим на тих самих умовах та на той самий строк, тобто на 1 рік, а саме до 31.12.2024.

08.07.2024 до Господарського суду Одеської області від ТОВ Зерновий термінал Кілія надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд заборонити ДП «АМПУ» та Філії Усть-Дунайськ ДП «АМПУ» вчиняти дії щодо припинення/обмеження надання ТОВ «Зерновий термінал Кілія» послуги доступу до причалу № 1 за адресою: м. Кілія, вул. Портова, 4 у порто-пункті Кілія, порту Усть-Дунайськ, що забезпечує можливість здійснення господарської діяльності по проведенню вантажно-розвантажувальних робіт, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден, у порядку передбаченому обов`язковими постановами порту Усть-Дунайськ та зводом звичаїв порту Усть-Дунайськ, до набрання законної сили судовим рішенням за позовом ТОВ «Зерновий термінал Кілія» до ДП «АМПУ» про визнання договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу за № 44-П-АМПУ-21 від 10.06.2021 року продовженим з 31.12.2023 року по 31.12.2024 рік.

В обґрунтування поданої заяви ТОВ Зерновий термінал Кілія зазначає, що відповідачем без жодних правових підстав було направлено на адресу позивача листа № 2249/10-09-02/вих. від 13.07.2023 про небажання продовжувати дію Договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу №44-П-АМПУ-21 від 10.06.2021 та фактичне припинення дії договору з 01.01.2024.

ТОВ Зерновий термінал Кілія стверджує, що фактично з 01.01.2024 року відповідач в односторонньому порядку відмовився надавати послуги доступу портового оператора до причалу та припинив виконання Договору №44-П-АМПУ-21 від 10.06.2021. При цьому позивач посилається на непослідовну поведінку відповідача, який вибірково погоджує нотіси про підхід суден або відмовляє у їх погодженні з підстав відсутності між сторонами укладеного договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу.

Викладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду із заявою про забезпечення позову, оскільки ТОВ Зерновий термінал Кілія не може планувати свою господарську діяльність у нормальному режимі. При цьому, заявник зазначає, що вартість заходу суден до порту є дуже великою, а отже, непогодження нотісів з боку ДП «АМПУ» може призвести до значних збитків, які можуть бути понесені позивачем.

Як зазначалося раніше, ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2024 по справі №916/1993/24 заяву ТОВ ЗТК про забезпечення позову задоволено частково; заборонено ДП «АМПУ» вчиняти дії щодо припинення/обмеження надання ТОВ «ЗТК» (м. Одеса, вул. Спиридонівська, буд. 31; код ЄДРПОУ 43098924) послуг доступу до причалу № 1 за адресою: м. Кілія, вул. Портова, 4 у порто-пункті Кілія, порту Усть-Дунайськ, що забезпечує можливість здійснення господарської діяльності по проведенню вантажно-розвантажувальних робіт, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден, у порядку передбаченому обов`язковими постановами порту Усть-Дунайськ та зводом звичаїв порту Усть-Дунайськ до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що предметом заявленого ТОВ ЗТК до ДП «АМПУ» позову є вимога про визнання Договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу за №44-П-АМПУ-21 від 10.06.2021, укладеного між позивачем та відповідачем, продовженим на тих самих умовах та на той самий строк, тобто на 1 рік, а саме до 31.12.2024. Таким чином, у випадку задоволення заявленого позову договір вважатиметься продовженим з 01.01.2024 до 31.12.2024. При цьому, на момент вирішення спору по суті або набрання рішенням суду законної сили більша частина строку або навіть весь строк, тобто один рік, сплине, у зв`язку з чим суд зазначив, що за даної ситуації правовим механізмом, який може забезпечити отримання ТОВ Зерновий термінал Кілія послуг за договором №44-П-АМПУ-21 від 10.06.2021 до моменту набрання рішенням суду законної сили є вжиття заходів забезпечення позову.

Місцевий господарський суд вказав, що у даній справі встановлено, що між сторонами наявний спір, невжиття заходів забезпечення позову може повністю нівелювати суть звернення ТОВ Зерновий термінал Кілія до суду з даним позовом, тому обраний захід є співмірним з пред`явленими позовними вимогами, звернення позивача до суду з заявою про забезпечення позову направлено на продовження здійснення господарської діяльності, яку позивач здійснює протягом тривалого періоду часу та не носить ознак зловживання позивачем своїми правами.

Господарський суд Одеської області вказав, що задоволення заяви ТОВ ЗТК та застосування заходів забезпечення позову у даній справі відповідає вимогам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору та по суті спрямовані на збереження існуючого стану речей.

Перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, предметом апеляційного перегляду у даному разі є наявність або відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача

Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Колегія суддів зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас, для встановлення наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Оскільки в даному випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №915/1912/19, від 11.02.2021 у справі №915/1185/20).

Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову, являються предмет і підстава.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання Договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу за №44-П-АМПУ-21 від 10.06.2021, укладеного між позивачем та відповідачем, продовженим на тих самих умовах та на той самий строк, тобто на 1 рік, а саме до 31.12.2024.

При цьому, вжиті місцевим господарським судом вжито такі заходи забезпечення позову, які фактично зводяться до вирішення справи по суті та задоволення заявлених позовних вимог, оскільки, не дивлячись на відмову відповідача від продовження дії договору, яка наразі фактично оскаржується позивачем та відсутність рішення по суті, яким би такі вимоги було задоволено, судом першої інстанції фактично було вжито заходи забезпечення позову, які є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог.

Тотожність даних заходів вбачається в тому, що під видом заборони щодо припинення/обмеження надання ТОВ «Зерновий термінал Кілія» послуг доступу до причалу та супутніх послуг, що забезпечують можливість здійснення господарської діяльності по проведенню вантажно-розвантажувальних робіт, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден, суд першої інстанції надав право позивачу безперешкодно проводити діяльність без відповідного договору.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що вжиті заходи фактично зводяться до вирішення справи по суті та задоволення заявлених позовних вимог.

При цьому, судом першої інстанції поза увагою залишено обставини того, що Договір від 10.06.2021 року №44-П-АМПУ-21 припинив свою дію, і питання продовження його строку дії є предметом розгляду даної справи, а для можливості здійснення господарської діяльності на території морського порту необхідно дотримання суб`єктом господарювання всіх законодавчо встановлених вимог і наявність відповідного договору.

Також колегія суддів погоджується з доводами апелянта та зазначає, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не узгоджуються з предметом запропонованого ТОВ «ЗТК» договору та виходять за його межі.

Так, відповідно до п. 1.1. Договору від 10.06.2021 №44-П-АМПУ-21 Адміністрація зобов`язується забезпечити доступ портового оператора до причалу (ів) № 1 портового пункту Кілія філії «Усть-Дунайськ» ДП «АМПУ», що перебуває у господарському віданні Адміністрації для проведення Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, а Портовий оператор зобов`язується сплатити Адміністрації плату за послуги.

Водночас вжитими заходами місцевий господарський суд заборонив відповідачу вчиняти дії щодо припинення/обмеження надання ТОВ «ЗТК» як послуг доступу до причалу №1 за адресою: м. Кілія, вул. Портова, 4 у порто-пункті Кілія, порту Усть-Дунайськ по проведенню вантажно-розвантажувальних робіт, так і супутніх послуг, що забезпечують можливість здійснення господарської діяльності по обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден.

Таким чином, вжиті заходи забезпечення позову виходять за межі предмета позову та не співвідносяться з предметом договору, який позивач намагається продовжити.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У даному випадку, ТОВ «Зерновий термінал Кілія» здійснює підприємницьку діяльність як портовий оператор, та відповідно має здійснювати таку діяльність на власний ризик.

Колегія суддів також зазначає, що суд першої інстанції застосувавши у даній справі запропоновані позивачем заходи забезпечення позову, які не узгоджуються з предметом укладеного між сторонами договору, фактично надав ТОВ «ЗТК» право безперешкодного доступу до державного майна, балансоутримувачем якого є ДП «МТП «Усть-Дунайськ», за відсутності договірних відносин між сторонами, а також за відсутності погодження власника майна в особі Фонду державного майна України.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а підстави, зазначені ТОВ «ЗТК» забезпечення позову у даній справі, є необґрунтованими.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд неповно дослідив обставини справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про можливість задоволення заяви про забезпечення позову.

Щодо вимоги апелянта, викладеної в апеляційній скарзі про визнання зловживанням процесуальними правами дії ТОВ «ЗТК» щодо подання заяв з питань, які по суті вже вирішенні судом, та за відсутності інших підстав або нових обставин, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Аналізуючи вимоги процесуального законодавства щодо наслідків визнання дій сторони зловживанням процесуальними правами, судова колегія зазначає, що у випадку визнання зловживанням процесуальними правами дії учасника судового процесу, суд має право залишити без розгляду, або повернути скаргу, заяву клопотання.

Натомість, апелянт заявив вимоги про скасування ухвали суду з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга Державного підприємства Адміністрація морських портів України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.07.2024 по справі №916/1993/24 підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 09.07.2024 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Адміністрація морських портів України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.07.2024 по справі №916/1993/24 задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.07.2024 по справі №916/1993/24 про забезпечення позову скасувати.

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Зерновий термінал Кілія про забезпечення позову.

Матеріали оскарження №916/1993/24 повернути до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченими ст. ст. 287-288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.08.2024 року.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош