Постанова

від 20.08.2024 по справі 910/18075/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/18075/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Жайворонок Т. Є., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,

представників учасників справи:

позивача - Підуст О. М. (адвокат),

відповідача - Прокопів Н. М. (адвокат).

Тронь І. В. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець",

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 829 482 950,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (далі - ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги", Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом заявою до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець", Підприємство, відповідач) про стягнення 829 482 950,19 грн, з яких:

- 779 658 152,13 грн основного боргу;

- 34 038 145,97 грн 3% річних;

- 15 786 652,09 грн інфляційних втрат.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг від 15.09.2021 № 2297/02/21 (далі - Договір) в частині здійснення повної та своєчасної оплати наданих послуг за квітень - жовтень 2023 року.

1.3. У подальшому, позивач подав до суду заяву про зменшення та збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої: заявив про зменшення позовних вимог в частині основного боргу на суму, яка була сплачена відповідачем після подання позову; заявив про збільшення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних (збільшив період нарахування).

1.4. Вказана заява прийнята судом першої інстанції до розгляду та з урахуванням заяви (про збільшення/зменшення розміру позовних вимог) позовні вимоги складають 112 831 268,17 грн, з яких:

- 57 982 917,10 грн заборгованість за послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за серпень 2023 року;

- 15 786 652,09 грн інфляційні втрати;

- 39 061 698,98 грн 3 % річних.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 28.03.2024 (суддя Привалов А. І.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 (колегія суддів: Козир Т. П., Агрикова О. В., Мальченко А. О.) позов задовольнив повністю; стягнув ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" заборгованість у розмірі 57 982 917,10 грн, інфляційні втрати - 15 786 652,09грн, 3 % річних - 39 061 698,98 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 939 400,00 грн.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначили, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором щодо своєчасної оплати наданих послуг за жовтень 2023 року на суму 57 982 917,10 грн, а тому, суд з посиланням на висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 910/1294/23 (щодо можливості застосування до спірних правовідносин підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 (далі - Положення про ПСО) у взаємозв`язку з положеннями частини першої статті 212, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 7, підпункту 2 пункту 12 Договору від 15.09.2021 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг), дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню повному обсязі.

2.3. Крім того, суди зазначили про те, що наявними в матеріалах справи доказами також підтверджується порушення відповідачем, визначеного у пункті 7 Договору графіка платежів у спірний (заявлений позивачем період), а отже, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим на користь позивача підлягають також стягненню річні та інфляційні втрати.

2.4. Здійснивши перевірку розрахунку позивача стосовно інфляційних втрат, з урахуванням практики об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

2.5. Також дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 % річних, суд встановив, що цей розрахунок є арифметично правильним, а правові підстави для зменшення 3 % річних та інфляційних нарахувань і задоволення відповідного клопотання Підприємства відсутні.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі Підприємство, з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить Суд: скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 у справі № 910/18075/23 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

3.2. Також Підприємство просить справу передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а у разі відмови - передати цю справу на розгляд палати / об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків Верховного Суду, які викладені у постанові Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 910/1294/23.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Підставами касаційного оскарження відповідач зазначає пункти 2, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

4.1.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 910/1294/23.

4.1.3. У цьому аспекті наголошує, що в силу приписів пунктів 1, 7, 8 Положення надання послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів є неможливим без укладення між (в даному випадку) ДП "НАЕК "Енергоатом" та Гарантованим покупцем (Підприємством) договору про надання послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем. Наведене, у свою чергу, свідчить про пов`язаність вказаних осіб між собою грошовими зобов`язаннями один перед одним в силу специфіки правовідносин.

4.1.4. Пунктом 8 Положення визначено, що гарантований покупець зобов`язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг (ПУП) гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення про ПСО. Саме у зв`язку з вказаною особливістю та єдиним економічним результатом (забезпечення населення електричною енергією за пільговими цінами) для всіх учасників ПСО, в Положення було включено норму про відкладальну обставину з метою захисту інтересів учасників ринку, які виконують ПСО.

4.1.5. На переконання скаржника, виходячи з наведеної вище норми, своєчасність та повнота оплати послуг постачальників універсальних послуг ставиться у залежність з своєчасністю та повнотою оплати постачальниками універсальних послуг електричної енергії, придбаною у ДП "НАЕК "Енергоатом" на виконання Положення. Водночас, наявність заборгованості Підприємства перед ДП "НАЕК "Енергоатом" є відкладальною обставиною в розумінні законодавства.

4.1.6. Підприємство зазначає про те, що під час розгляду справи представниками позивача підтверджено наявність такої заборгованості відповідача до дати звернення до суду з позовом, як і не спростовано факт наявності заборгованості останнього перед ДП "НАЕК "Енергоатом".

4.1.7. Суди першої та апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права не надали оцінки, наявному у матеріалах справи листуванню між Підприємством та ДП "НАЕК "Енергоатом" та, відповідно, не застосовано відкладальну обставину.

4.1.8. Висновки судів в цій частині зумовлені виключно позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 25.01.2024 у справі № 910/1294/23 (спір виник між Гарантованим покупцем та іншим постачальником універсальних послуг у якій ні позивач, ні суд не відхиляв дії відкладальної обставини через відсутність доказів заборгованості у ПУП перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за електричну енергію, закуплену саме за результатами проведення електронних аукціонів).

4.1.9. Разом з тим, Верховним Судом у прийнятті рішення у справі № 910/1294/23 не досліджувалась наявність будь-якого причинно-наслідкового зв`язку між наявністю / відсутністю електронних аукціонів та заборгованістю за електричну енергію, яка утворилась у постачальників універсальних послуг перед ДП "НАЕК "Енергоатом".

4.1.10. Відповідач наголошує, що відсутній будь-який взаємозв`язок між фактом проведення чи не проведенням обумовлених електронних аукціонів та розрахунками між учасниками ПСО, адже відкладальна обставина стосується виключно строку виконання грошових зобов`язань між постачальниками універсальних послуг та гарантованим покупцем. Водночас, судами першої та апеляційної інстанції, як і у справі № 910/1294/23 залишено поза увагою яким чином впливає проведення чи непроведення електронних аукціонів на розрахунки за договором між ПУП та ДП "НАЕК "Енергоатом".

4.1.11. Вказане, на думку скаржника, є підставою для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25.01.2024 у справі № 910/1294/23.

4.1.12. Внаслідок неврахування зазначених скаржником обставин, судами не встановлено момент повного погашення заборгованості позивачем перед ДП "НАЕК "Енергоатом" та не перевірено правомірність нарахування відповідальності за статтею 625 ЦК України (за періоди в які існувала заборгованість ПУП перед ДП "НАЕК "Енергоатом").

4.1.13. Крім того, підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 287 цього Кодексу та вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили належним чином зібрані у справі докази.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. Товариство у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені в ній доводи і просить у задоволенні касаційної скарги Підприємства відмовити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.

5.1. Суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство (постачальник універсальних послуг) та Підприємство (замовник) уклали Договір, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується надавати замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуги), а замовник зобов`язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість на умовах та в порядку, визначеному цим договором та Положенням (зі змінами).

5.2. Відповідно до пункту 4 Договору загальна вартість послуг за цим договором визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього договору, крім того - податок на додану вартість. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

5.3. Прогнозна вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником універсальних послуг відповідно до додатка 5 Положення (пункт 5 Договору).

5.4. За умовами пункту 6 Договору до 15-го числа місяця, що передує розрахунковому періоду, постачальник надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формою, наведеною у додатку 5 до цього Договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу одного примірника оригіналу.

5.5. Згідно з пунктом 7 Договору оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника таким чином:

перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

другий платіж - до 3-го (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

третій платіж - до 9-го (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

четвертий платіж - до 15-го (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

п`ятий платіж - до 21-го (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

шостий платіж - до 14-го (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, у розмірі, що визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п`яти платежів.

У разі якщо дата платежу припадає на вихідний / святковий, такий платіж здійснюється наступного робочого дня після такого вихідного / святкового дня. Якщо сумарна сплата замовником постачальнику прогнозної вартості за розрахунковий місяць (сума перших п`яти платежів) перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, постачальник здійснює повернення замовнику різниці до 15-го (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.

5.6. Згідно з пунктом 8 Договору фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником універсальних послуг відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії на підставі фактичних даних.

5.7. Відповідно до пункту 9 Договору до 10-го числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, постачальник універсальних послуг надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формами, наведеними у додатках 1 - 4 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу одного примірника оригіналу.

5.8. Факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг. Постачальник надсилає не пізніше 11-го числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику з накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи акт приймання-передачі послуг, складений на підставі фактичної вартості наданих послуг у розрахунковому періоді. Замовник розглядає акт приймання-передачі послуг та у разі відсутності зауважень підписує його кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи протягом двох робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуг або надсилає постачальнику обґрунтовану відмову в його підписанні із зазначенням причин відмови, які повинні бути усунені. Постачальник надсилає не пізніше 12-го числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику поштою або передає через уповноваженого представника постачальника два примірники підписаних із своєї сторони акта приймання-передачі послуг. Замовник протягом трьох робочих днів після отримання оригіналів акта приймання-передачі послуг підписує їх та повертає один оригінал на адресу постачальника (пункт 10 Договору).

5.9. У пункті 16 Договору сторони передбачили, що у разі порушення замовником зобов`язань щодо строків оплати наданих послуг він сплачує постачальнику послуг пеню в розмірі 0,1 відсотка розміру платежу, за яким допущено прострочення оплати (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку, що діє на день розрахунку), за кожний день прострочення. Додатково на користь постачальника послуг стягується штраф у розмірі 7 відсотків зазначеного розміру платежу за прострочення понад 30 днів. Замовник звільняється від відповідальності, передбаченої цим пунктом Договору, у разі несвоєчасної та/або неповної оплати виробниками гарантованому покупцю наданих послуг відповідно до пункту 8 Положення.

5.10. Суди попередніх інстанцій також встановили, що за період з квітня 2023 року до жовтня 2023 року постачальник надав замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів.

5.11. Зокрема, відповідно до актів приймання-передачі послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, позивач на виконання умов Договору №2297/02/21 від 15.09.2021 надав відповідачу послуги, зокрема:

- у квітні 2023 року на суму 1 447 623 844,33 грн;

- у травні 2023 року на суму 1 013 935 913,93 грн;

- у червні 2023 року на суму 667 396 893,43 грн;

- у липні 2023 року на суму 709 217 901,86 грн;

- у серпні 2023 року на суму 160 049 142,20 грн;

- у вересні 2023 року на суму 937 012 421,48 грн;

- у жовтні 2023 року на суму 1 244 334 912,65 грн.

5.12. Звертаючись до суду з позовом Товариство вказує, що належним чином виконувало взяті зобов`язання за Договором в частині надання замовнику послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, тоді як відповідач своєчасно та у повному обсязі за послуги не розрахувався, що стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі. Проте, ДП "Гарантований покупець, починаючи з квітня і до жовтня 2023 року, систематично порушував умови Договору в частині своєчасної та у повному обсязі оплати вартості наданих позивачем послуг за договором.

5.13. Підприємство проти заявлених до нього вимог заперечило та зазначило, що за умовами укладеного між сторонами Договору та Положення про ПСО передбачено відкладальну обставину у визначенні строку оплати вартості надання гарантованому покупцю послуг із забезпечення достовірності електричної енергії для побутових споживачів, а саме: визначено, що покупець зобов`язаний оплачувати своєчасно та в повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання послуг за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 Положення. За таких обставин, на думку Підприємства, відсутні підстави для застосування до нього заходів відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

5.14. Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що після звернення Товариства з позовом у справі, що розглядається, зобов`язання Підприємства з оплати наданих Товариством послуг за період з квітня до липня 2023 року та за період вересень - жовтень 2023 року було припинено внаслідок їх виконання, а також зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом підписання контрагентами у двосторонньому порядку відповідних актів. На день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 57982917,10 грн, яка склалась внаслідок недоплати за послугу, надану у серпні 2023 року.

5.15. За висновком судів попередніх інстанцій, Підприємство не довело наявності відкладальної умови, про існування якої воно стверджує.

5.16. Водночас суди встановили, що оплату вартості надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за означений спірний період Підприємство здійснювало з порушенням графіка платежів, визначеного у пункті 7 Договору, а тому нарахування Товариством Підприємству 3 % річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України є правомірним.

5.17. Перевіривши наданий Товариством розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань, суд першої інстанції визнав такий розрахунок арифметично правильним, з чим погодився й суд апеляційної інстанції.

5.18. При цьому, суд першої інстанції встановив, що позивач здійснює нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суми прогнозованих обсягів послуг, що відповідає умовам пункту 7 Договору від 15.09.2021 № 2297/02/21.

5.19. З огляду на що відхилив заперечення відповідача стосовно того, що позивач у розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат здійснював нарахування цих платежів на планові обсяги послуги навіть після підписання акта приймання-передачі послуги за розрахункові періоди, а не до моменту повного виконання грошових зобов`язань за розрахунковий період.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. У зв`язку з відпусткою судді Ємця А. А. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2024, який наявний в матеріалах справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою Підприємства є оскаржувані рішення та постанова про задоволення позовних вимог Товариства та стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг, а також 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за порушення виконання грошового зобов`язання.

7.2. Щодо підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, Суд виходить з такого.

7.3. Верховний Суд виходить з того, що самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

7.4. В силу приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

7.5. Отже, відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.

7.6. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

7.7. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

7.8. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

7.9. Так, скаржник вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 910/1294/23, з посиланням на висновки у якій суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову.

7.10. Колегія суддів зазначає, що у справі № 910/1294/23 Верховний Суд відзначив таке:

"… підпунктом 2 пункту 8 Положення передбачено, що Гарантований покупець зобов`язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення;

Верховний Суд не погоджується з доводами скаржника, що умовою для оплати ним заборгованості є відсутність будь-якої заборгованості позивача перед ДП "НАЕК "Енергоатом";

Верховний Суд не вбачає підстав для необхідності здійснення розширеного тлумачення правової норми, де тлумачення має буте ширшим, ніж буквальний текст внаслідок суб`єктивного тлумачення скаржником "волі закону";

суди попередніх інстанцій при застосуванні пункту 5 Положення правильно встановили безпосередній зміст норми Положення та, відповідно, в межах своєї компетенції здійснили її буквальне тлумачення та застосування (а не довільне трактування як про це зазначає скаржник). Вказана норма носить визначений, недвозначний характер і її не можливо тлумачити без урахування її дійсного змісту (ширше, ніж буквальний текст), так як відповідне може призвести до безпідставного та довільного пристосування норми права до поточних фактичних правовідносин та відходу від її дійсного змісту;

положення наказу Міністерства енергетики України не можна розглядати як такий, що сам по собі скасовує, змінює чи відміняє дію норм Положення (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 № 859)), враховуючи ієрархію правових актів між собою, зокрема, за суб`єктами нормотворення;

системний аналіз зазначених вище положень свідчить про правильність висновків судів попередніх інстанцій про те, що відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за результатами проведення електронних аукціонів, наявність якої не було доведено відповідачем;

в умовах недоведеності існування заборгованості позивача перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 Положення про ПСО та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів наявності такої заборгованості, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах у цій справі підпункту 2 пункту 8 Положення".

7.11. Проаналізувавши висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 25.01.2024 у справі №9 10/1294/23, колегія суддів вважає, що він стосується правовідносин, які є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, за змістовним критерієм (з огляду на правове регулювання та права й обов`язки сторін).

7.12. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що суди встановивши недоведеність відповідачем за первісним позовом існування заборгованості позивача за первісним позовом перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 Положення, господарські суди, з посиланням саме на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 25.01.2024 у справі № 910/1294/23, дійшли висновку, що відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах у цій справі підпункту 2 пункту 8 Положення.

7.13. Що ж до наявності / відсутності вмотивованої обґрунтованості необхідної для відступлення від правового висновку Верховного Суду, то Суд виходить з такого.

7.14. Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

7.15. Зі змісту зазначеної норми вбачається, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 зазначеного Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

7.16. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

7.17. У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v.United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

7.18. Верховний Суд вважає за необхідне звернутися до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 910/8091/20, від 24.06.2021 у справі № 914/2614/13, де зазначено, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави - попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

7.19. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

7.20. Верховний Суд неодноразово наголошував, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

7.21. Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

7.22. Разом з тим, скаржник у касаційній скарзі у контексті приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 910/1294/23 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також не навів вагомих, вмотивованих, обґрунтованих та достатніх аргументів для такого відступлення.

7.23. Суд зазначає, що фактично, викладені Підприємством в касаційній скарзі доводи у цій частині зводяться до власного суб`єктивного тлумачення скаржником норм права, якими врегульовано спірні правовідносини, та власних заперечень скаржником висновків Верховного Суду, які (висновки) викладені у наведеній скаржником постанові.

7.24. У вирішенні поставлених відповідачем у касаційній скарзі питань колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що саме Підприємство має доводити ті обставини, про які воно стверджує (в цьому випадку - наявність у Товариства заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за електричну енергію, закуплену саме за результатами проведення електронних аукціонів). Однак, як вже було зазначено вище, у цьому випадку Підприємство на надало доказів на підтвердження власних аргументів.

7.25. Враховуючи наведене, у межах цієї справи (№ 910/18075/23) відсутні правові підстави для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 910/1294/23, а тому наведена Підприємством підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження.

7.26. З наведених мотивів колегія суддів вважає, що також відсутні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, чи палати / об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, про що просив скаржник у касаційній скарзі та у відповідному клопотанні.

7.27. Щодо інших доводів касаційної скарги зазначених скаржником в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає таке.

7.28. Відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

7.29. Водночас за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

7.30. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21, тощо.

7.31. Проте, як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження, наведена Підприємством у касаційній скарзі у цій справі, визначена у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, у цьому випадку не підтвердилася. Верховним Судом встановлено необґрунтованість таких підстав касаційного оскарження.

7.32. У зв`язку з чим такі доводи як неналежне дослідження зібраних у справі доказів встановлення обставин справи відхиляються судом касаційної інстанції. До того ж, Суд відзначає, що доводи касаційної скарги наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, зводяться до незгоди скаржника із наданою судами першої та апеляційної інстанції оцінкою доказам у справі та переоцінкою обставин справи, що, у свою чергу, не узгоджується з положеннями статті 300 ГПК України.

7.33. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

7.34. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

7.35. Зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки, встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

7.36. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

7.37. Верховний Суд вважає частково прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

7.38. У прийнятті даної постанови Суд керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

7.39. Верховний Суд наголошує, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

7.40. Враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", Суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах і приймає письмові, усні пояснення в тій мірі, в якій вони узгоджуються з мотивуванням цієї постанови.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

8.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах, наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення судів попередніх судових інстанцій ухвалені із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

9. Розподіл судових витрат

9.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 у справі № 910/18075/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Жайворонок

Суддя Т. Малашенкова