Рішення

від 22.08.2024 по справі 400/209/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2024 р. № 400/209/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вул. Сім`ї Бродських, 19,м. Київ,03057,

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «СОЛЯРІС ОПЕС», , 54058, м. Миколаїв, вул. Лазурна, 14-А, кв. 74

простягнення 170 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі позивач, НКРЕКП або Регулятор) звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Соляріс Опес (далі відповідач, ТОВ «Соляріс Опес» або Товариство) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 170000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку з несплатою ТОВ «Соляріс опес» штрафу в розмірі 85 000 грн, накладеного постановою НКРЕКП від 15.02.2022 № 312 «Про накладення штрафу на ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричноі? енергіі?, та порушення Ліцензіи?них умов з виробництва електричноі? енергіі? та здіи?снення заходів державного регулювання» (далі - Постанова № 312), та пені в розмірі 85 000 грн, позивач вимушений звернутись до суду про стягнення штрафних санкцій у загальній сумі 170 000 грн.

Позовна заява залишалась без руху ухвалою від 22.01.2024 року.

Ухвалою від 15.02.2024 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено пропущений строк.

Також 15.02.2024 року суд ухвалою відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача надійшов до суду зустрічний позов, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову НКРЕКП № 312 від 15.02.2022 року та у задоволенні первісного позову щодо стягнення з нього штрафних санкцій відмовити.

В обґрунтування зустрічного позову ТОВ «Соляріс Опес» зазначило, що у частині 2 статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» розмежовано два види порушень нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. Посилаючись на висновок Верховного Суду у справі № 540/913/21, позивач зазначив, що за порушення, передбачене пунктом 7 частини другої статті 77 цього Закону (спеціальний вид санкцій), не може бути застосована штрафна санкція, встановлена пунктом 4 частини четвертої статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії», оскільки вона може застосовуватися саме за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. Так, предметом перевірки було дотримання ТОВ «Соляріс Опес» ліцензійних умов провадження діяльності з виробництва електричної енергії, тому Товариство вважає, що вищевказаний висновок Верховного Суду у справі № 540/913/21 стосується також і розмежування правопорушень згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про ринок електричної енергії». А тому, штраф згідно підпункту (б) пункту 4 ч. 4 ст. 77 Закону «Про ринок електричної енергії» не може бути застосований до нього за неподання та несвоєчасне подання звітності, а мав би бути застосований інший вид санкцій попередження або застереження про необхідність усунення порушення (п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону про НКРЕКП, п. 1 ч. 3 ст. 77 Закону «Про ринок електричної енергії»). Також, ТОВ «Соляріс Опес» зазначило, що постанова № 312 в якості підстави застосування штрафу містить посилання на статтю 77 Закону «Про ринок електричної енергії» статті 17, 19, 22 Закону про НКРЕКП, однак не містить посилання на конкретні частини, пункти цих статей. Постанова навіть не містить суті (фактичних обставин) порушень, за які застосований штраф, тільки посилання на пункти нормативно-правових актів, які порушені ТОВ «Соляріс Опес», що не відповідає принципам обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, що рішення повинно прийматись з урахуванням усіх обставин, що мають значення, в тому числі пом`якшуючих обставин), пропорційності (п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС, тобто з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод і інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення). За відсутності в постанові викладення фактичних обставин вчинення порушень її не можна визнати обґрунтованою. Щодо інших порушень зазначено, що санкції за них є неспівмірними, оскільки штраф на суму 85 000 грн є непропорційним порушенням, враховуючи, що ТОВ «Соляріс Опес» самостійно усунило їх до проведення перевірки.

Зустрічний позов ухвалою від 27.02.2024 року залишався без руху.

Ухвалою від 12.03.2024 року судом визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено пропущений строк.

Також, 12.03.2024 року суд ухвалою об`єднав вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом, постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.

Від НКРЕКП надійшов відзив на зустрічний позов, в якому просив відмовити у його задоволенні та зазначив, що він наділений повноваженнями на проведення планової виїзної перевірки щодо дотримання вимог законодавства, що регулює функціонування ринку електричної енергії, умов та правил № 3 ліцензійних умов № 309 та ліцензійних умов № 1467, яка була ним проведена у відношенні ТОВ «Соляріс Опес» без будь-яких порушень порядку її проведення. За результатами зазначеної перевірки було встановлено порушення ТОВ «Соляріс Опес» вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, порушення Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 08.02.1996 року № 3, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП від 22.03.2017 року № 309, та Ліцензійних умови провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП від 27.12.2017 року № 1467. У зустрічному позові, на думку НКРЕКП, не спростовано вчинення порушень, які було встановлено під час перевірки. Щодо співмірності застосування до ТОВ «Соляріс Опес» санкцій у сумі 85 000 грн, то це є дискреційними повноваженнями позивача, адже рішення приймається НКРЕКП шляхом голосування на засіданнях членами Регулятора особисто та самостійно і вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше чотирьох членів регулятора, присутніх на засіданні. До того ж, санкція у вигляді 85 000 грн є мінімально можливою з передбачених законом України «Про ринок електричної енергії» та є співмірною з виявленими порушеннями. Відтак, спірна постанова є правомірною, а несплачені ТОВ «Соляріс Опес» санкції підлягають стягненню.

Від ТОВ «Соляріс Опес» надійшли письмові пояснення, в яких продубльовано позицію, викладену у зустрічному позові, та повністю підтримано його вимоги.

Справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

НКРЕКП направило на адресу Товариства повідомлення № 42/3-22 від 05.01.2022 року про проведення планової перевірки з 24.01.2022 по 28.01.2022 року ліцензованої діяльності з виробництва електричної енергії за період з 06.10.2016 по 31.12.2021 року.

Посадовими особами НКРЕКП здійснювалась згідно посвідчення на проведення планової перевірки від 05.01.2022 №10 у період з 24 по 28 січня 2022 року у присутності директора ОСОБА_1 , планова перевірка дотримання Товариством вимог законодавства та ліцензійних умов з виробництва електричної енергії, за результатами якої складений Акт № 74 від 28.01.2022 року (далі акт перевірки).

Зі змісту акту вбачається, що НКРЕКП встановлено, що Товариство:

- подало з порушенням термінів звітність форми № 1-НКРЕ до Нацкомісії у паперовому вигляді за жовтень 2016 на 59 днів, до Сектору НКРЕКП у Миколаївській області на 62 дні; за листопад 2016 до Нацкомісії на 28 днів та до Сектору НКРЕКП у Миколаївській області на 31 день, при цьому вказана звітність в електронній формі подавалась своєчасно (стор. 5-7 акту перевірки);

- подало з порушенням термінів форми звітності №4а-НКРЕКП (місячна), № 4-НКРЕКП (квартальна), Додаток 3 до форми № 4-НКРЕКП (квартальна), а саме: до НКРЕКП: форма 4а-НКРЕКП (місячна) за грудень 2019 на 4 дні; за червень 2020 на 1 день; Додаток 3 до форми № 4-НКРЕКП за І квартал 2020 на 3 дні; до Сектору НКРЕКП у Миколаївській області: форма 4а-НКРЕКП (місячна) за грудень 2019 на 3 дні; за червень 2020 на 3 дні; Додаток 3 до форми № 4-НКРЕКП (квартальна) за І та ІІ квартали 2020 на 2 та 1 день відповідно; форми № 4-НКРЕКП (квартальна) та Додаток 3 до форми № 4-НКРЕКП за ІІ, ІІІ, ІV квартали 2019 року до НКРЕКП та Сектору НКРЕКП у Миколаївській області не надавалась;

- подало з порушенням термінів звітність форми № 1В-НКРЕКП за 2019 рік у електронному вигляді на 680 днів; № 2-НКРЕКП, № 3-НКРЕКП за ІІ, ІІІ, ІV квартали 2020 року у електронному вигляді від 1 до 369 днів (на паперовому носії ця звітність не подана); № 4 В-НКРЕКП за травень, червень, вересень та листопад 2020 року на паперовому носії від 1 до 3 днів (стор. 10-12 акту перевірки);

- подало до НКРЕКП та до Сектору НКРЕКП у Миколаївській області річну фінансову звітність з порушенням встановлених термінів: за 2016 рік на 1 794 дні, за 2017 рік до Нацкомісії на 1 421 день, до Сектору НКРЕКП за 2017 рік на 1 428 днів, за 2018 рік на 1 058 днів, за 2019 рік на 692 дні (стор. 14, 15 акту перевірки);

- не надало до НКРЕКП Відомість про місця та засоби провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії згідно Додатку 2 до Ліцензійних умов № 309 від 22.03.2017, та Інформацію про підтвердження відсутності здійснення контролю за діяльністю суб`єкта господарювання в значенні ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України в розумінні ст. 1 Закону «Про оборону України», згідно з Додатком 3 до Ліцензійних умов № 1467 від 22.03.2017 зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 19.08.2020 року №1571 (стор. 16, 17 акту перевірки);

- сплатило внески на регулювання (ст. 13 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг») згідно Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання (затв. постановою НКРЕКП від 06.04.2017 року № 491) за І квартал 2018 року в розмірі 23 грн. з порушенням терміну сплати на 6 днів, та порушило термін надання звіту про сплату цього внеску на 4 дні (стор. 18-20 акту перевірки);

- не забезпечило функціонування власного офіційного веб-сайту з 21.08.2018 (з дня набрання чинності Ліцензійними умовами № 1467 від 22.03.2017) по 22.05.2021 року. Про забезпечення функціонування сайту (усунення порушення) Товариство повідомило Нацкомісію листом від 23.05.2021 року № 01/05-21 (стор. 21 акту перевірки).

На підставі висновків акту перевірки НКРЕКП було прийнято постанову № 312 «Про накладення штрафу на ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання», якою застосовано до Товариства санкцію у вигляді штрафу на підставі статей 17, 19 та 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» в розмірі 85 000,00 грн.

НКРЕКП через несплату ТОВ «Соляріс Опес» штрафу звернулось до суду з даним позовом про стягнення штрафних санкції в загальній сумі 170 000 грн. А ТОВ «Соляріс Опес» не погоджується з вищезазначеною постановою та вважає її протиправною, у зв`язку з чим подало зустрічний позов.

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначено Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон про НКРЕКП). При цьому повноваження та обов`язки Регулятора не обмежуються виключно Законом № 1540-VІІІ, а й конкретизовані у спеціальних підзаконних актах».

Так, положеннями статті 3 Закону про НКРЕКП передбачено, що Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Відповідно частини першої статті 17 Закону про НКРЕКП для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор 11) контролює додержання ліцензіатами законодавства у відповідній сфері регулювання і ліцензійних умов провадження господарської діяльності та вживає заходів до запобігання порушенням ліцензійних умов, та 12) розглядає справи про порушення ліцензійних умов, а також справи про адміністративні правопорушення і за результатами розгляду приймає рішення про застосування санкцій, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом, приймає у межах своєї компетенції рішення про направлення до відповідних державних органів матеріалів про виявлені факти порушення законодавства.

Особливості здійснення державного контролю НКРЕКП на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг врегульовано статтею 19, 22 Закону про НКРЕКП та положеннями Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженому постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 428 (зі змінами) (далі - Порядок № 428).

Так, відповідно до вимог статті 19 Закону про НКРЕКП Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.

Відповідно до пунктів 2 і 5 частини сьомої статті 19 Закону про НКРЕКП підставами для проведення позапланової виїзної перевірки є, зокрема обґрунтоване звернення фізичної або юридичної особи про порушення суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, її законних прав; перевірка достовірності наданих Регулятору даних у звітності або в інших документах.

Під час проведення позапланової виїзної перевірки з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення позапланової перевірки, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні на проведення перевірки.

У разі виявлення під час проведення позапланової виїзної перевірки однорідних порушень або таких, що прямо випливають із питань, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення позапланової перевірки, Регулятор має право перевіряти такі порушення із подальшим застосуванням до суб`єкта господарювання відповідальності, передбаченої законодавством (що спростовує безпідставні доводи Позивача щодо відсутності у Товариства обов`язку надавати на запит НКРЕКП документи, що не є предметом перевірки).

При цьому, у разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор у 30-денний строк з дня складення акта перевірки розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив (частина третя статті 22 Закону про НКРЕКП).

Так, відповідно до частини другої статті 22 Закону про НКРЕКП за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.

Водночас, Регулятор застосовує штрафні санкції до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України «Про ринок електричної енергії», «;Про природні монополії», «;Про питну воду та питне водопостачання», «;Про ринок природного газу», «;Про теплопостачання», «;Про енергетичну ефективність» (частина третя статті 22 Закону про НКРЕКП). Таким чином, у Регулятора наявні повноваження як на здійснення заходів державного контролю.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що НКРЕКП є органом, уповноваженим здійснювати державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових перевірок; у разі виявлення порушень у діях таких суб`єктів, застосовувати до них за результатом проведених перевірок санкції.

Судом встановлено, що до НКРЕКП відповідно до Плану здійснення заходів державного контролю суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2022 рік, затвердженого постановою НКРЕКП від 17.11.2021 № 2222, на підставі посвідчення на проведення планової перевірки від 05.01.2022 № 10, НКРЕКП здійснено планову перевірку дотримання ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою НКРЕ від 08.02.1996 № 3 (далі Умови та Правила з виробництва електричної енергії), Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 22.03.2017 № 309 (далі Ліцензійні умови № 309) та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1467 (далі Ліцензійні умови № 1467), за період діяльності з 06.10.2016 року по 31.12.2021 року, за результатами якої складено Акт перевірки і в подальшому прийнято постанову № 312. Досліджуючи матеріали справи та пояснення сторін, суд дійшов висновку, що НКРЕКП наділена повноваженням на проведення планової виїзної перевірки дотримання ТОВ «Соляріс Опес» вимог законодавства, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, умов та правил № 3Ліцензійних умов № 309 та Ліцензійних умов № 1467 і під час перевірки ним було дотримано вимоги Закону про НКРЕКП та Порядку № 428, тобто порушень з боку НКРЕКП під час проведення перевірки судом не виявлено.

Щодо наявності порушень, допущених Товариством, які стали підставою для прийняття Постанови № 312, то суд зазначає, що НКРЕКП зазначеною постановою притягнуто до відповідальності ТОВ «Соляріс Опес» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання.

У зустрічному позові Товариство жодним чином не спростувало встановлені НКРЕКП та зафіксовані ним в акті перевірки порушення. Товариство взагалі не заперечує проти допущення ним порушень вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії та порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню, що зафіксовано Актом № 74. Тобто, ні під час перевірки, ні в зустрічному позові ТОВ «Соляріс Опес» не заперечило щодо вчинення ним порушень, виявлених НКРЕКП, та відповідно не надало доказів їх спростування. У зустрічному позові Товариство прямо зазначає, що під час перевірки всі зауваження Товариством усунуто, всі форми звітності надані, допущені помилки при поданні звітності Товариством визнаються і Товариство зобов`язується уникати надалі подібних ситуацій.

Таким чином, суд доходить висновку, що НКРЕКП повністю доведено, а Товариством не спростовано вчинення порушень вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії та порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню.

Відтак, зважаючи на допущені порушення, НКРЕКП, у результаті розгляду 15.02.2022 на засіданні у формі відкритого слухання правомірно було прийнято постанову № 312 та накладено штраф у сумі 85 000 грн.

Щодо повноважень НКРЕКП на застосування стягнень, а також визначення їх розміру, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону про НКРЕКП за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції, зокрема, у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.

У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор у 30-денний строк з дня складення акта перевірки розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.

Відповідно до положень статті 59 Закону України «Про ринок природного газу» порушення ліцензіатами відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності є правопорушенням на ринку природного газу.

Пунктом п`ятим частини четвертою статті 59 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що Регулятор у разі скоєння правопорушення на ринку природного газу приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на суб`єктів ринку природного газу (крім споживачів) у таких розмірах: від 3000 до 100000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 000 грн до 850 000 грн) - на суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню: б) за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню; б-2) за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку природного газу.

Одночасно, варто зазначити, що згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5 (далі - Методологія), дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

До того ж, пунктом 2.4 Методології визначено, що дискреційні повноваження мають такі ознаки: 1) дозволяють органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) на власний розсуд оцінювати юридичний факт (фактичний склад), внаслідок чого можуть виникати, змінюватись або припинятись правовідносини; 2) дозволяють на власний розсуд обирати одну із декількох запропонованих у нормативно-правовому акті, проекті нормативно-правового акта форм реагування на цей юридичний факт; 3) надають можливість органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) на власний розсуд вибирати міру публічно-правового впливу щодо фізичних та юридичних осіб, його вид, розмір, спосіб реалізації; 4) дозволяють органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) обрати форму реалізації своїх повноважень - видання нормативного або індивідуально-правового акта, вчинення (утримання від вчинення) адміністративної дії; 5) наділяють орган (особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) правом повністю або частково визначати порядок здійснення юридично значущих дій, у тому числі строк та послідовність їх здійснення; 6) надають можливість органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) на власний розсуд визначати спосіб виконання управлінського рішення, у тому числі передавати виконання прийнятого рішення підлеглим особам, іншим органам державної влади та місцевого самоврядування, встановлювати строки і процедуру виконання.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17.12.2004 у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» («Pedersen and Baadsgaard v. Denmark», заява N° 49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, якщо за результатом проведеної у встановленому порядку перевірки НКРЕКП виявлено порушення у діяльності суб`єкта господарювання, то вирішення питання про визначення конкретного розміру санкцій у межах, встановлених пунктом п`ятим частини четвертої статті 59 Закону України «Про ринок природного газу», є дискреційним повноваженням НКРЕКП.

Аналогічні висновки підтверджені Верховним Судом, зокрема, постановах від 21.03.2023 у справі № 640/17821/21, від 21.04.2021 у справі № 480/2675/20.

Водночас, Товариством не надано жодного доказу щодо наявності певної ознаки на підтвердження факту дискримінації, а отже, НКРЕКП не вчинено жодних дій, які б відповідали ознакам дискримінації.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що НКРЕКП правомірно винесено постанову № 312 за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання, натомість Товариством не доведено її протиправності.

Суд не приймає до уваги посилання Товариства на те, що у спірній постанові не зазначено належного опису та обґрунтування вказаного порушення, оскільки ні Законом України «Про ринок електричної енергії», ні Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», а також підзаконними нормативно-правовими актами не встановлено вимог щодо форми та змісту постанови Регулятора про накладення штрафу. Відтак, при наданні оцінки такому акту індивідуальної дії, варто виходити із загальних положень, встановлених статтею 2 КАС України, щодо його перевірки.

У справі, яка розглядається, спірним питанням є належне обґрунтування НКРЕКП вчиненого Товариством порушення, за яке накладено штраф.

В оскарженому рішенні Регулятором зазначено, що таке прийняте на підставі акта позапланової виїзної перевірки від 28.01.2022 № 74, якою встановлено допущення ним порушень вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії та порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню.

Такі дії НКРЕКП кваліфікував як порушення Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 08.02.1996 року № 3, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджені НКРЕКП від 22.03.2017 року № 309, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП від 27.12.2017 року № 1467.

При цьому у цій же постанові конкретизовано порушення та зазначено, що штрафні санкції до позивача застосовані відповідно до розмірів, визначених у статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії».

Відтак, на переконання суду, оскаржувана постанова містить достатньо даних щодо вчиненого Товариством порушення та підстав накладення штрафу, тому посилання Товариства на належний опис та обґрунтування вказаного порушення, а також невідповідність оскаржуваної постанови принципам обґрунтованості є безпідставним.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що оскаржувана постанова № 312 є правомірною, а зустрічний позов не підлягає задоволенню з підстав, викладених у його мотивувальній частині. Судовий збір, сплачений за подання зустрічного позову покладається на ТОВ «Соляріс Опес», у зв`язку з відмовою у задоволенні зустрічного позову.

НКРЕКП через несплату Товариством штрафу в сумі 85 000 грн, накладеного постановою № 312 просить суд стягнути штрафні санкції з урахуванням пені в загальній сумі 170 000 грн.

Так, як вже зазначалось судом вище, по тексту рішення НКРЕКП Постановою № 312 на ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання було накладено штраф у розмірі 85 000 грн.

Регулятором було направлено до ТОВ «Соляріс Опес» лист-претензію від 19.12.2023 № 13901/15.4/7-23 щодо обов`язку Товариства по сплаті штрафу. Однак, станом на 08.01.2024 у НКРЕКП відсутня інформація щодо сплати ТОВ «Соляріс Опес» штрафу у розмірі 85 000 (вісімдесят п`ять тисяч) гривень. Доказів сплати не надав і ТОВ «Соляріс Опес».

Через несплату штрафу Товариством на підставі Постанови № 312, ураховуючи положення статті 22 Закону про НКРЕКП станом на 08.01.2024, Регулятором нараховано пеню, яка складає 85 000 грн.

Таким чином, загальна сума заявлена НКРЕКП до стягнення складає 170 000 грн.

Згідно з ч.5 ст. 22 Закону про НКРЕКП суб`єкти, на яких накладено штраф, зобов`язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону.

За заявою суб`єкта, на якого накладено штраф, Регулятор своїм рішенням має право відстрочити або розстрочити сплату накладеного ним штрафу.

За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Регулятора.

Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до Державного бюджету України.

Протягом п`яти робочих днів з дня сплати штрафу суб`єкт, на якого рішенням Регулятора накладено штраф, зобов`язаний надіслати Регулятору документи, що підтверджують сплату штрафу.

У разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Регулятора, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст.5 Закону про НКРЕКП рішення Регулятора можуть бути оскаржені в судовому порядку. Оскарження рішень Регулятора не зупиняє їх виконання.

Товариство оскаржило постанову № 312 у зустрічному позові, за результатами розгляду якого, як вже зазначено судом вище по тексту рішення, суд дійшов висновку про правомірність постанови № 312. Товариством не надано до суду доказів сплати штрафу в сумі 85 000 грн у встановлений строк.

Отже, в даному випадку утворилась пеня, яка, враховуючи норму статті 22 Закону про НКРЕКП, що розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, становить 85000,00 грн.

За таких обставин, у Товариства утворилась несплачена сума штрафу та пені у розмірі 170000,00 грн., яка на думку суду підлягає стягненню, як обґрунтована.

Позов НКРЕКП про стягнення з ТОВ «Соляріс Опес» підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Відтак, судовий збір покладається на НКРЕКП і не підлягає стягненню з ТОВ «Соляріс Опес».

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Первісний позов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (вул. Сім`ї Бродських, буд. 19, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ 39369133), до товариства з обмеженою відповідальністю «Соляріс Опес» (вул. Лазурна, 14-А, кв. 74, м. Миколаїв, ЄДРПОУ 40191556) про стягнення 170 000 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Соляріс Опес» (вул. Лазурна, 14-А, кв. 74, м. Миколаїв, ЄДРПОУ 40191556) 170 000 (сто сімдесят тисяч гривень) в дохід Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції»).

3. У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Соляріс Опес» (вул. Лазурна, 14-А, кв. 74, м. Миколаїв, ЄДРПОУ 40191556) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (вул. Сім`ї Бродських, буд. 19, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ 39369133), про визнання протиправною та скасування постанови № 312 від 15.02.2022 року відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 22.08.2024 р.

Суддя Н.В. Лісовська