Постанова

від 12.11.2024 по справі 400/209/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/209/24

Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В. Місце ухвалення рішення: м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Лук`янчук О.В.

суддів Бітова А.І.

Ступакової І.Г.

при секретарі Качуренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛЯРІС ОПЕС» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року у справі за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, до товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛЯРІС ОПЕС» про стягнення 170 000,00 грн., та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛЯРІС ОПЕС» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправною та скасування постанови від 15.02.2022р. №312, -

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2024 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛЯРІС ОПЕС» про стягнення в дохід Державного бюджету України 170 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» не сплатило штраф у розмірі 85 000,00 грн., накладений на товариство постановою НКРЕКП від 15.02.2022р. №312 «Про накладення штрафу на ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання», а також пеню в розмірі 85 000,00 грн. У разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом НКРЕКП, як Регулятора, що передбачено статтею 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

22 лютого 2024 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправною та скасування постанови від 15.02.2022р. №312 «Про накладення штрафу на ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання».

В обґрунтування незаконності спірної постанови ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» зазначало, що визначений нею штраф накладено на товариство за несвоєчасне подання до Нацкомісії, сектору НКРЕКП у Миколаївській області звітності (фінансової та спеціальної, затвердженої НКРЕ, НКРЕКП), сплати внесків на регулювання за І квартал 2018 року в сумі 23,00 грн. з порушенням на 6 днів встановленого терміну та порушенням на 4 дні терміну подання звіту про сплату цього внеску, а також за незабезпечення роботи офіційного веб-сайту в період з 21.08.2018р. по 22.05.2021р. відповідно до Ліцензійних умов №1467 від 22.03.2017р. Позивач зазначав, що за несвоєчасне подання звітності штраф не може бути застосований взагалі, що слідує зі змісту положень частини четвертої статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» та узгоджується з практикою Верховного Суду. Що ж до інших порушень, то застосовуючи штраф в розмірі 85 000,00 грн. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, не враховано, що визначений розмір штрафу є не пропорційним вчиненим порушенням, які не є серйозними та не призвели і не могли призвести до негативних наслідків на ринку електроенергії. До того ж, відповідні порушення усунені ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» самостійно до проведення перевірки, що є пом`якшуючою обставиною.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року задоволено первісний позов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» про стягнення 170 000,00 грн.

Стягнуто з ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» 170 000,00 грн. в дохід Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції»).

Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови №312 від 15.02.2022р.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування обставин справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення від 22.08.2024р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про задоволення зустрічного позову товариства про визнання протиправною та скасування постанови від 15.02.2022р. №312, а також про відмову в задоволенні позову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про стягнення 170 000,00 грн.

Також, апелянт просить стягнути з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на користь товариства 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції, та 10 000,00 грн. на стадії апеляційного розгляду справи.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» про те, що: за неподання або несвоєчасне подання звітності до НКРЕКП не передбачена санкція у вигляді штрафу; не своєчасна сплата внеску в сумі 23,00 грн. є підставою відповідальності згідно ч.5 ст.13 Закону про НКРЕКП, яка не застосовувалася Нацкомісією; несвоєчасне забезпечення роботи веб-сайту, з урахуванням незначної тяжкості порушення та його усунення задовго до початку перевірки, а також відсутності негативних наслідків для учасників ринку електроенергії, не є підставою для застосування штрафу навіть у мінімальному встановленому законом розмірі 85000,00 грн., співмірною санкцією за таке порушення може бути попередження.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що наявність у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг дискреційних повноважень не звільняє її від обов`язку застосовувати такі повноваження обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також розсудливо та пропорційно з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких такі повноваження спрямовані.

Також, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно поновив Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, строк звернення до суду. Право на звернення з даним позовом до суду у Нацкомісії виникло в червні 2022 року, в той час як позов подано до суду в січні 2024 року, тобто із значним зволіканням. Посилання НКРЕКП на періодичні обстріли м.Києва у 2023 році не доказом поважності причин пропуску строку звернення до суду, оскільки не доводить безпосереднього впливу таких обстрілів на роботу Нацкомісії. Доводи щодо мобілізації частини працівників НКРЕКП до територіальної оборони та ЗСУ нічим не підтверджені. До того ж, у період з липня 2022 року Нацкомісія неодноразово зверталася до суду з відповідними позовами про стягнення санкцій.

Посилається апелянт і на те, що судом перевищено встановлений ч.2 ст.193 КАС України строк розгляду справи; судом порушено вимоги оформлення протоколу судового засідання від 08.04.2024р., в якому не зазначено суті процесуальних дій, які вчинялися представниками сторін та судом.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що ні під час перевірки, ні під час судового розгляду справи товариство не заперечувало вчинення ним порушень, виявлених НКРЕКП. Застосована до Ліцензіата штрафна санкція в розмірі 85 000,00 грн. є мінімально можливою, передбаченою Законом України «Про ринок електричної енергії», та співмірною з виявленими порушеннями. При цьому, НКРЕКП враховано пояснення ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» при застосуванні санкцій за виявлені 23 порушення недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. До того ж, не подання Ліцензіатом затверджених НКРЕКП форм звітності взагалі унеможливлює виконання Регулятором покладених на нього повноважень та створює ризик щодо викривлення результатів моніторингу. Що ж до посилань апелянта на пропуск Нацкомісією строку звернення на до суду та відсутність поважних причин для його поновлення, то остання зазначає, що позовні заяви подавалися НКРЕКП до судів по мірі навантаження та у розрізі першочерговості. У зв`язку з введенням воєнного стану на території України частина працівників Нацкомісії була мобілізована; м.Київ піддавалося значним ракетним обстрілам, що унеможливило нормальне функціонування установи та своєчасне звернення до судів по всій території України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» здійснює діяльність з виробництва електричної енергії на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії відповідно до постанов НКРЕКП від 06.10.2016р. №1792 та від 27.06.2019р. №1290 «Про видачу ліцензії з виробництва електричної енергії ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС».

НКРЕКП направило на адресу ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» повідомлення №42/3-22 від 05.01.2022р. про проведення у період з 24.01.2022р. по 28.01.2022р. планової перевірки ліцензованої діяльності з виробництва електричної енергії за період з 06.10.2016р. по 31.12.2021р.

Того ж дня посадовим особам Нацкомісії видано посвідчення на проведення планової перевірки №10.

За наслідками проведеної, у присутності директора товариства ОСОБА_1 , перевірки Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, складено акт перевірки щодо дотримання суб`єктом господарювання ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» вимог законодавства та ліцензійних умов з виробництва електричної енергії №74 від 28.01.2022р.

Актом перевірки зафіксовано ряд порушень товариством вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. Зокрема, зазначено, що товариство:

- подало з порушенням термінів звітність форми №1-НКРЕ до Нацкомісії у паперовому вигляді за жовтень 2016 року на 59 днів, до Сектору НКРЕКП у Миколаївській області на 62 дні; за листопад 2016 до Нацкомісії на 28 днів та до Сектору НКРЕКП у Миколаївській області на 31 день, при цьому вказана звітність в електронній формі подавалась своєчасно;

- подало з порушенням термінів форми звітності №4а-НКРЕКП (місячна), №4-НКРЕКП (квартальна), Додаток 3 до форми №4-НКРЕКП (квартальна), а саме: до НКРЕКП: форма 4а-НКРЕКП (місячна) за грудень 2019 року на 4 дні; за червень 2020 року на 1 день; Додаток 3 до форми №4-НКРЕКП за І квартал 2020 року на 3 дні; до Сектору НКРЕКП у Миколаївській області: форма 4а-НКРЕКП (місячна) за грудень 2019 року на 3 дні; за червень 2020 року на 3 дні; Додаток 3 до форми №4-НКРЕКП (квартальна) за І та ІІ квартали 2020 року на 2 та 1 день відповідно; форми №4-НКРЕКП (квартальна) та Додаток 3 до форми №4-НКРЕКП за ІІ, ІІІ, ІV квартали 2019 року до НКРЕКП та Сектору НКРЕКП у Миколаївській області не надавалась;

- подало з порушенням термінів звітність форми №1В-НКРЕКП за 2019 рік у електронному вигляді на 680 днів; №2-НКРЕКП, №3-НКРЕКП за ІІ, ІІІ, ІV квартали 2020 року у електронному вигляді від 1 до 369 днів (на паперовому носії ця звітність не подана); №4 В-НКРЕКП за травень, червень, вересень та листопад 2020 року на паперовому носії від 1 до 3 днів;

- подало до НКРЕКП та до Сектору НКРЕКП у Миколаївській області річну фінансову звітність з порушенням встановлених термінів: за 2016 рік на 1 794 дні, за 2017 рік до Нацкомісії на 1 421 день, до Сектору НКРЕКП за 2017 рік на 1 428 днів, за 2018 рік на 1 058 днів, за 2019 рік на 692 дні;

- не надало до НКРЕКП відомість про місця та засоби провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії згідно Додатку 2 до Ліцензійних умов №309 від 22.03.2017р., та Інформацію про підтвердження відсутності здійснення контролю за діяльністю суб`єкта господарювання в значенні ст.1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України в розумінні ст.1 Закону «Про оборону України», згідно з Додатком 3 до Ліцензійних умов №1467 від 22.03.2017р. зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 19.08.2020р. №1571;

- сплатило внески на регулювання (ст.13 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг») згідно Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого постановою НКРЕКП від 06.04.2017р. №491, за І квартал 2018 року в розмірі 23 грн. з порушенням терміну сплати на 6 днів, та порушило термін надання звіту про сплату цього внеску на 4 дні;

- не забезпечило функціонування власного офіційного веб-сайту з 21.08.2018р. (з дня набрання чинності Ліцензійними умовами №1467 від 22.03.2017р.) по 22.05.2021р. Про забезпечення функціонування сайту (усунення порушення) товариство повідомило Нацкомісію листом від 23.05.2021р. №01/05-21.

Директор ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» ОСОБА_1 акт перевірки №74 від 28.01.2022р. підписала без зауважень.

У наданих 03.02.2022р. до Нацкомісії письмових поясненнях до акту перевірки товариство зазначило, що під час перевірки всі зауваження усунуто, всі форми звітності надано. Зазначено про визнання помилок в діяльності товариства та повідомлено про уникнення їх в подальшому.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у результаті розгляду 15 лютого 2022 року на засіданні, яке проводилось у формі відкритого слухання, акту планової перевірки №74 від 28.01.2022р., прийнято постанову від 15.02.2022р. №312 «Про накладення штрафу на ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання».

Зазначеною постановою накладено на ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» штраф у розмірі 85 000,00 грн. за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії, а саме:

пункту 7 Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання, яким встановлено, що внески на регулювання сплачуються щоквартально суб`єктами господарювання до спеціального фонду державного бюджету протягом перших 30 днів поточного кварталу, наступного за звітним. Платники внеску подають до структурних підрозділів НКРЕКП на територіях звіту про сплату внеску на регулювання не пізніше другого робочого дня після встановленого строку сплати за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку;

пункту 1 Постанови №624 у частині подання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, державне регулювання яких здійснюється НКРЕКП у термін до 05 березня, наступного за звітним року, копії річної фінансової звітності;

пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення форми звітності №1 В-НКРЕКП - моніторинг-виробництво (ВДЕ) (річна), яким встановлено, що форму звітності №1 В виробники подають щороку до 25 лютого року, наступного за звітним періодом;

пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення форми звітності №2-НКРЕКП - моніторинг-виробництво (квартальна), яким встановлено, що форму звітності №2 виробники подають щокварталу до 25 числа місяця, наступного за звітним періодом;

пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення форми звітності №3 НКРЕКП моніторинг-виробництво (квартальна), яким встановлено, що форму звітності №3 виробники подають щокварталу до 25 числа місяця, наступного за звітним періодом;

пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення форми звітності №4 В-НКРЕКП-моніторинг виробництво (ВДГ) (місячна), яким встановлено, що форму звітності №4 В виробники подають щороку до 25 числа місяця, наступного за звітним періодом;

пункту 2.2 глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності №4-НКРЕКП виробництво електричної та теплової енергії (квартальна), яким встановлено, що форма звітності №4-НКРЕКШ-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) складається станом на останнє число звітного періоду наростаючим підсумком з початку звітного року і подається до НКРЕКП та її територіального органу у відповідному регіоні за місцезнаходженням ліцензіата за 1 квартал, І півріччя, 9 місяців не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним періодом, за рік - до 01 березня року, наступного за звітним;

додаток 3 «Інформація про обсяг чистого доходу від діяльності з виробництва електричної енергії та виробництва теплової енергії (у разі комбінованого виробництва електричної енергії)» подається до НКРЕКП та її територіального органу у відповідному регіоні за місцезнаходженням ліцензіата окремим листом на паперовому носії та в електронному вигляді за І, ІІ, Ш квартали до 26 числа місяця, наступного за звітним кварталом, за 1V квартал - до 01 лютого року, наступного за звітним періодом;

пункту 2.2 Глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності №4а НКРЕКП виробництво електричної та теплової енергії (місячна) у частині обов`язку ліцензіата подавати до НКРЕКП та її територіального органу у відповідному регіоні за місцезнаходженням ліцензіата форми звітності №4а-НКРЕКП - виробництво електричної та теплової енергії (місячна) щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітним періодом;

пункту 2 Постанови №1571 у частині обов`язку ліцензіатів, які провадять господарську діяльність з виробництва електричної енергії, протягом трьох місяців з дня набрання чинності цією постановою, подати до НКРЕКП інформацію згідно з додатком 3 до Ліцензійних умов;

підпункту 6 пункту 2.2 Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії №1467 щодо обов`язку ліцензіата забезпечити функціонування веб-сайту ліцензіата в мережі Інтернет, у якому, зокрема, вказати засоби комунікації (поштову адресу, помер телефону для звернення, адресу електронної пошти для прийому повідомлень) та іншу інформацію, що підлягає оприлюдненню відповідно до вимог чинного законодавства України;

підпункту 9 пункту 2.2 (у редакції, що діяла до 20 жовтня 2020 року) та підпункту 8 пункту 2.2 (у редакції, що діє з 20 жовтня 2020 року) Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії №1467 щодо обов`язку ліцензіата надавати до НКРЕКП документи (їх копії), інформацію (даних, відомостей, звітності), необхідні для виконання НКРЕКП своїх повноважень та функцій, в обсягах та у строки (не менше десяти робочих днів для надання копій документів, пояснень тощо), встановлені НКРЕКП.

Зазначено, що сума штрафу має бути сплачена до Державного бюджету України у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу.

Регулятором було направлено до ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» лист-претензію від 19.12.2023р. №13901/15.4/7-23 щодо обов`язку товариства по сплаті штрафу.

У зв`язку з несплатою ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» у встановлений строк штрафу, накладеного на товариство постановою від 15.02.2022р. №312, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, звернулася з позовом до суду про стягнення в дохід Державного бюджету України 170 000,00 грн., з яких 85 000,00 грн. штраф та 85 000,00 грн. пеня.

В свою чергу, товариство подало зустрічний позов про скасування постанови від 15.02.2022р. №312.

Вирішуючи спір суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» на незаконність постанови Нацкомісії від 15.02.2022р. №312, зазначивши, що НКРЕКП повністю доведено, а товариством не спростовано вчинення порушень вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії та порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню. Суд звернув увагу, що ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» не заперечує проти допущення ним порушень, які зафіксовані актом планової перевірки №74 від 28.01.2022р., в той час як вирішення питання про визначення конкретного розміру санкцій є дискреційним повноваженням НКРЕКП.

За таких обставин, за висновками суду, у товариства утворилась несплачена сума штрафу та пені у загальному розмірі 170 000,00 грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22 вересня 2016 року №1540-VIII (далі - Закон №1540-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1540-VIII Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Статтею 2 Закону №1540-VIII встановлено, що регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, трейдерської діяльності; діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу; діяльності з транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопровідним транспортом.

Згідно статті 3 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.

Статтею 19 Закону №1540-VIII передбачено, що регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону №1540-VIII суб`єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, несуть відповідальність за правопорушення у сферах енергетики та комунальних послуг, визначені законами України «Про природні монополії», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про ринок електричної енергії», «Про ринок природного газу», «Про трубопровідний транспорт», «Про теплопостачання», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про енергетичну ефективність» та іншими законами, що регулюють відносини у відповідних сферах.

Посадові особи суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, несуть адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг.

Частиною другою статті 22 Закону №1540-VIII передбачено, що за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.

За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до посадових осіб суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати адміністративні стягнення.

У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор у 30-денний строк з дня складення акта перевірки розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив. (ч.3 ст.22 Закону №1540-VIII)

Відповідно до ч.4 ст.22 Закону №1540-VIII Регулятор застосовує штрафні санкції до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України «Про ринок електричної енергії», «Про природні монополії», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про ринок природного газу», «Про теплопостачання», «Про енергетичну ефективність».

Відповідальність за порушення законодавства, що регулює функціонування ринку електричної енергії, врегульована положеннями статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13 квітня 2017 року №2019-VIII (далі Закон №2019-VIII).

За приписами ч.1, ч.2 ст.77 Закону №2019-VIII учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.

Правопорушеннями на ринку електричної енергії, зокрема, є: недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії (пункт 2); неподання або несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, а також надання недостовірної інформації у такій звітності (пункт 7).

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів звертає увагу, що правова конструкція частини першої статті 77 Закону №2019-VIII визначає, що учасники ринку електричної енергії несуть відповідальність у встановленому законом порядку та розмірах за порушення нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. Проте, у частині другій цієї ж статті законодавець уточнює перелік правопорушень таких нормативно-правових актів, який є вичерпним. При цьому правопорушення у вигляді неподання або несвоєчасного подання звітності, передбаченої цим Законом, є окремим видом правопорушення, яке виділено у пункті 7 частини другої статті 77 Закону №2019-VIII поряд (окремо) з таким видом правопорушення, як недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, що визначено у пункті 2 частини другої цієї ж статті.

Відповідно до ч.3 ст.77 Закону №2019-VIII у разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії до відповідних учасників ринку можуть застосовуватися санкції у виді: 1) попередження про необхідність усунення порушень; 2) штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.

За приписами п.4 ч.4 ст.77 Закону №2019-VIII Регулятор у разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на учасників ринку (крім споживачів) у таких розмірах:

від 5 тисяч до 100 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню:

а) за провадження господарської діяльності на ринку електричної енергії за відсутності остаточного рішення про сертифікацію, прийнятого щодо відповідного суб`єкта;

б) за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню;

в) за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії;

г) за відмову в доступі до системи передачі або системи розподілу в непередбачених законом випадках, відмову у приєднанні електроустановок замовника до системи передачі або системи розподілу з підстав, не передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії», залишення оператором системи передачі або оператором системи розподілу заяви про приєднання електроустановки замовника до системи передачі або системи розподілу з будь-яких підстав без розгляду, повернення такої заяви, залишення її без руху, відмову у її прийнятті;

ґ) за не оприлюднення інформації або оприлюднення недостовірної інформації про величину коефіцієнтів завантаження трансформаторних підстанцій основної мережі оператора систем розподілу напругою 35-110(154) кВ (для кожної територіальної одиниці оператора систем розподілу) інформації про лінії електропередачі та трансформаторні підстанції напругою 150(110)-35(20)-10(6)/0,4 кВ (із зазначенням інформації про завантаження підстанцій та резерву потужності) з прив`язкою до географічних даних геоінформаційної системи.

Колегія суддів звертає увагу, що зі змісту положень частини четвертої статті 77 Закону №2019-VIII вбачається, що штрафна санкція за порушення, що виражається у неподанні або несвоєчасному поданні звітності, передбаченої цим Законом, не визначена. При цьому, законодавець не звільняє суб`єкта господарювання, що є учасником ринку електричної енергії, від відповідальності за неподання або несвоєчасне подання звітності, передбаченої Законом, а встановлює в частині третій статті 77 вказаного Закону, окрім штрафу, інші види санкцій, зокрема попередження про необхідність усунення порушень.

В аспекті забезпечення юридичної визначеності у питанні правового регулювання виду та розмірів санкцій за правопорушення на ринку енергетики та комунальних послуг, колегія суддів звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постановах від 11 березня 2021 року у справі №640/20494/19, від 08 липня 2021 року у справі №160/1598/20 та від 02 листопада 2022 року у справі №260/2484/21, відповідно до якого широке тлумачення положення «інші нормативно-правові акти», застосованого у Ліцензійних умовах, може призводити до непередбачуваного застосування цього пункту, оскільки під цей термін можна підвести будь-який нормативно-правовий акт, що означає надання НКРЕКП дискреційних повноважень у сфері притягнення ліцензіатів до відповідальності, які не мають чітко визначених меж.

Також, Верховний Суд у вищезгаданих правових висновках зазначив, що: «За усталеною практикою Європейського суду з прав людини вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права.

Поняття «якість закону» (quality of law) охоплює такі характеристики відповідного акта законодавства як чіткість, точність, недвозначність, зрозумілість, узгодженість, доступність, виконуваність, передбачуваність і послідовність. Ці характеристики стосуються як положень будь-якого акта (норм права, які у ньому містяться), так і взаємозв`язку такого акта з іншими актами законодавства такої ж юридичної сили. При цьому норми права, що не відповідають критерію «якості закону» (зокрема, не відповідають принципу передбачуваності (principle of foreseeability) або передбачають можливість різного тлумачення та правозастосування), суперечать і такому елементу принципу верховенства права як заборона свавілля, а застосування таких норм може призвести до порушення конституційних прав особи та неможливість адекватного захисту від необмеженого втручання суб`єктів владних повноважень у права такої особи».

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів доходить висновку, що оскільки законодавець у частині другій статті 77 Закону №2019-VIII розмежував два види порушень нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії: недотримання таких актів (пункт 2) та несвоєчасне подання або неподання звітності, передбаченої цим Законом, або наведення у ній недостовірної інформації (пункт 7), то за порушення, передбачене пунктом 7 частини другої статті 77 цього Закону (спеціальний вид санкцій), яке фактично було виявлено під час перевірки, не може бути застосована штрафна санкція, встановлена пунктом 4 частини четвертої статті 77 Закону №2019-VIII, оскільки вона може застосовуватися саме за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Висновки колегії суддів відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 01 травня 2023 року у справі №540/913/21, від 29 січня 2024 року у справі №640/10430/22.

Поряд з цим, як вже зазначалося, неподання або несвоєчасне подання звітності, передбаченої Законом №2019-VIII, не було єдиною підставою для прийняття Нацкомісією спірної постанови від 15.02.2022р. №312 «Про накладення штрафу на ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання».

Зокрема, перевіркою встановлено, що ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» сплатило внески на регулювання (ст.13 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг») згідно Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого постановою НКРЕКП від 06.04.2017р. №491, за І квартал 2018 року в розмірі 23 грн. з порушенням терміну сплати на 6 днів.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта, що за таке порушення штраф не може бути накладено за статтею 77 Закону №2019-VIII, оскільки ч.5 ст.13 Закону №1540-VIII за таке порушення передбачено окрему відповідальність, зокрема, у вигляді штрафу у розмірі 5 відсотків несплаченої суми внеску на регулювання.

Підпунктом 6 пункту 2.2 Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії №1467 передбачено обов`язок ліцензіата забезпечити функціонування веб-сайту ліцензіата в мережі Інтернет, у якому, зокрема, вказати засоби комунікації (поштову адресу, помер телефону для звернення, адресу електронної пошти для прийому повідомлень) та іншу інформацію, що підлягає оприлюдненню відповідно до вимог чинного законодавства України.

Актом перевірки №74 від 28.01.2022р. зафіксовано та не заперечується апелянтом, що ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» не забезпечило функціонування власного офіційного веб-сайту з 21.08.2018р. (з дня набрання чинності Ліцензійними умовами №1467 від 22.03.2017р.) по 22.05.2021р. Про забезпечення функціонування сайту (усунення порушення) товариство повідомило Нацкомісію листом від 23.05.2021р. №01/05-21.

Так, у відповідності до п.1 ч.2 ст.77 Закону №2019-VIII правопорушенням на ринку електричної енергії, серед іншого, є порушення ліцензіатами відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності.

Як вже зазначалося, спірною постановою від 15.02.2022р. №312 на товариство накладено штраф у розмірі 85 000,00 грн, що складає 5 тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто за пунктом 4 частини четвертої статті 77 Закону №2019-VIII, в тому числі за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню.

Апелянт стверджує, що несвоєчасне забезпечення роботи веб-сайту, з урахуванням незначної тяжкості порушення та його усунення задовго до початку перевірки, а також відсутності негативних наслідків для учасників ринку електроенергії, не є підставою для застосування штрафу в розмірі 85000,00 грн., співмірною санкцією за таке порушення може бути попередження.

Колегія суддів критично ставиться до таких посилань апелянта з огляду на наступне.

Якщо за результатом проведеної у встановленому порядку перевірки НКРЕКП виявлено порушення у діяльності суб`єкта господарювання, то вирішення питання про визначення конкретного розміру санкцій у межах, встановлених частиною четвертою з урахуванням вимог частини п`ятої статті 77 Закону №2019-VIII, є дискреційним повноваженням НКРЕКП.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 21.04.2021р. у справі №480/2675/20, від 11.09.2024р. у справі №320/28285/23, від 19.09.2024р. у справі №380/4504/21.

Верховний Суд зазначив, що дискреція - це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб`єктів.

Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.

У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v.Bulgaria» №30985/96).

Згідно із Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, прийнятою 11.03.1980р., державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Отже, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988р.), встановлено, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців.

Закон вимагає, щоб він був доступний для особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї, та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. В національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Гавенда проти Польщі» від 14.03.2002р.).

Повертаючись до предмету спору, який виник у цій справі щодо визнання протиправною та скасування постанови НКРЕКП від 15.02.2022р. №312, на позивача накладено мінімально можливий розмір штрафу, визначений пунктом 4 частини четвертої статті 77 Закону №2019-VIII. У вказаній нормі законодавцем встановлено можливість застосування штрафних санкцій в розмірі від 85 000,00 грн до 1 700 000,00 грн.

А відтак, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на не співмірність та непропорційність розміру накладеного на нього штрафу виявленому порушенню.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що Нацкомісія могла б обмежитися такою санкцією як попередження, оскільки, по-перше, за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню, пунктом 4 частини четвертої статті 77 Закону №2019-VIII передбачено накладення саме штрафу та, по-друге, відповідне порушення не є єдиним порушенням, зафіксованим актом перевірки №74 від 28.01.2022р. і, як вже зазначалося, така санкція як попередження може бути застосована до іншого з виявлених порушень (неподання звітності).

Підсумовуючи викладене у сукупності колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» про визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.02.2022р. №312.

Відповідно до ч.5 ст.22 Закону №1540-VIII суб`єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов`язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону.

За заявою суб`єкта господарювання, на якого накладено штраф, Регулятор своїм рішенням має право відстрочити або розстрочити сплату накладеного ним штрафу.

За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Регулятора.

Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до Державного бюджету України.

Протягом п`яти робочих днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати Регулятору документи, що підтверджують сплату штрафу.

У разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Регулятора, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону.

Згідно ч.9 ст.77 Закону №2019-VIII суми стягнених штрафів зараховуються до Державного бюджету України. Суми штрафів, у разі їх несплати, стягуються у судовому порядку.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, враховуючи положення ч.5 ст.22 Закону №1540-VIII, у зв`язку з несплатою товариством у встановлений строк штрафу, накладеного на нього постановою НКРЕКП від 15.02.2022р. №312, утворилась пеня, розмір якої не може перевищувати розміру штрафу.

За таких обставин, у ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» утворилась несплачена сума штрафу та пені у розмірі 170 000,00 грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку на підставі ч.5 ст.22 Закону №1540-VIII та ч.9 ст.77 Закону №2019-VIII.

А відтак, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «про стягнення з ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» 170 000,00 грн.

Поряд з цим, при вирішенні даного спору судом першої інстанції необґрунтовано застосовано до спірних правовідносин положення Закону України «Про ринок природного газу», який не регулює спірні правовідносини. У зв`язку з цим, на думку колегії суддів, посилання суду на вказаний Закон є не правильним застосуванням норм матеріального права.

Що ж до посилань апелянта на пропуск Нацкомісією строку звернення з даним позовом до суду та не наведення нею поважних причин, які могли б бути підставою для його поновлення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

З аналізу ч.5 ст.22 Закону №1540-VIII та ст.122 КАС України випливає, що перебіг тримісячного строку звернення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до суду із позовом про стягнення суми штрафу, визначеного відповідною постановою НКРЕКП та пені за невиконання та/або несвоєчасне виконання постанови про накладення штрафу, починається після спливу 30-денного строку з дня одержання суб`єктом господарювання копії відповідного рішення Регулятора.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.05.2021р. у справі №640/29683/20.

В матеріалах справи відсутні відомості про дату отримання ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» постанови НКРЕКП від 15.02.2022р. №312.

Однак, як слідує зі змісту листів товариства від 08.04.2022р. №1/04-2022 та №2/04-2022, адресованих НКРЕКП, станом на 08.04.2022р. ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» було обізнане про винесення постанови від 15.02.2022р. №312 та з її змістом, і просило скасувати її як незаконну.

За таких обставин, на думку колегії суддів, встановлений ч.5 ст.22 Закону №1540-VIII 30-денний строк сплати штрафу закінчився 08.05.2022р., відповідно останнім днем тримісячного строку для звернення до суду із позовом у цій справі було 08.08.2022р.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг звернулась із позовом до суду у цій справі 08.01.2024р., тобто із значним пропуском строку звернення до суду, встановленого процесуальним законом.

Натомість, як слідує зі змісту ст.123 КАС України, подання до суду позовної заяви з пропуском строку звернення до суду не є безумовною підставою для застосування наслідків такого пропуску у вигляді повернення такої позовної заяви або залишення її без розгляду. Відповідний строк може бути поновлений ухвалою суду за наявності поважних, документально підтверджених причин його пропуску. При цьому, обов`язок доведення існування таких причин покладено на позивача, тобто особу, яка звертається на суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про поважність причин пропуску Нацкомісією строку звернення до суду та його поновлення.

Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р., який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві/клопотанні про поновлення такого строку. Сам факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Такий підхід відповідає усталеній і послідовній практиці Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022р. у справі №990/102/22, постанови Верховного Суду від 23.07.2024р. по справі №320/21139/23, від 30.07.2024р. по справі №420/6964/24).

Колегія суддів враховує, що введений в Україні воєнний стан ускладнив, а подекуди і унеможливив повноцінне функціонування, як юридичних осіб, так і органів державної влади.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що при оцінювані поважності причин пропущення процесуального строку з підстави введення воєнного стану в Україні додатково необхідно брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду та порядок його функціонування; місце проживання/місцезнаходження скаржника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території; посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати закінчення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідною заявою/клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску); інші доречні обставини.

В даному випадку в обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду Нацкомісія вказувала на те, що частина працівників НКРЕКП вступила до лав територіальної оборони, частина задіяна у інших видах протидії збройній агресії проти України, частину працівників НКРЕКП було евакуйовано з мінімальним комплектом речей до безпечних місць, у зв`язку з їх проживанням безпосередньо у місцях проведення активних бойових дій у 2022 році у Київській області, а частина так і залишилась проживати у таких місцях.

Здійснення широкомасштабної військової агресії російської федерації проти України безпосередньо вплинуло на діяльність НКРЕКП. З метою збереження життя та здоров`я працівників та представників НКРЕКП було запроваджено дистанційну форму роботи, при цьому, документація комісії, в т.ч. всі документи з претензійно-позовної роботи, які були в паперовому вигляді, залишились в адміністративній будівлі НКРЕКП у м. Києві, що унеможливило їх використання під час воєнного стану представниками НКРЕКП для захисту прав та інтересів Регулятора в суді.

Як стверджує Нацкомісія, відсутність доступу до робочого місця, до матеріалів судових справ, які там знаходяться, призупинення загального доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень та сервісу «стан розгляду справ», перебування представників НКРЕКП, які здійснюють представництво у судах у складі Збройних сил України, безпосередня залученість їх до волонтерської діяльності та інші дії, пов`язані із допомогою у захисті Української державності тощо унеможливлювала підготовку та подачу адміністративного позов до суду у встановлений строк.

Колегія суддів вважає обґрунтованим прийняття судом першої інстанції до уваги таких тверджень Нацкомісії.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом НКРЕКП від 01.03.2022р. №21-а «Про забезпечення виконання термінових завдань в НКРЕК» на період воєнного стану в Україні виконувати посадові обов`язки у щоденному режимі роботи 3 понеділка по п`ятницю на робочому місці в адміністративній будівлі НКРЕКП наказано виключному колу осіб, серед яких представники Юридичного департаменту відсутні.

Посилання ТОВ «СОЛЯРІС ОПЕС» на те, що протягом спірного періоду Нацкомісія все ж таки зверталася до суду з позовами, не свідчить про наявність у позивача явної об`єктивної можливості для звернення до суду саме з даним адміністративним позовом.

До того ж, колегія суддів враховує, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор) є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи.

Частиною п`ятою статті 22 Закону №1540-VIII право на звернення до суду надано Регулятору. Закон не наділяє відповідними повноваженнями територіальні органи Нацкомісії.

Як стверджує НКРЕКП, позовні заяви подавались нею по мірі навантаження по всій території України та у розрізі першочерговості.

Вищенаведене, на думку колегії суддів, свідчить про те, що НКРЕКП не мала можливості належним чином забезпечити своєчасну підготовку документів у даній справі, зокрема подання адміністративного позову.

А відтак, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість доводів Нацкомісії про наявність об`єктивних перешкод у складанні позовної заяви та, відповідно, своєчасної реалізації права на звернення до суду.

З огляду на все вище зазначене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у даному випадку підстав поновлення Нацкомісії строку звернення до суду із метою надання їй можливості реалізації права на доступ до правосуддя.

Що ж до посилань апелянта на те, що судом перевищено встановлений ч.2 ст.193 КАС України строк розгляду справи та порушено вимоги оформлення протоколу судового засідання від 08.04.2024р., то колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки вказані обставини не визначено частиною третьою статті 317 КАС України порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.

Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. (ч.2 ст.317 КАС України)

Оскільки судом першої інстанції прийнято правильне по суті рішення, проте з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, із застосуванням до спірних правовідносин положень Закону України «Про ринок природного газу», а також не надано правової оцінки посиланням товариства, якими останнє обґрунтовувало незаконність постанови від 15.02.2022р. №312, тому колегія суддів вважає за необхідне змінити оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині мотивів його прийняття.

Розподіл судових витрат на правилами статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛЯРІС ОПЕС» залишити без задоволення.

Змінити мотивувальну частину рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року, виклавши її в редакції даної постанови апеляційного суду.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 листопада 2024 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова