Рішення

від 12.08.2024 по справі 947/33087/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/33087/21

Провадження № 2/947/133/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2024 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

за участі:

- представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

- представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джирінг» Мухамеджанова Олега Славатовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

за позовною заявою ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Фінансова компанія «Капітал Джирінг»

про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2021 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ТОВ «Фінансова компанія «Капітал Джирінг» про витребування майна із чужого незаконного володіння, в якій позивачами було заявлено вимоги про витребування з відповідача у частці 2/3 на користь ОСОБА_3 та 1/3 частки на користь ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 63,8 кв. м., житлова площа якої складає 38,3 кв. м..

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаним позовом було розподілено судді Салтан Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 29 жовтня 2021 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

Разом з позовом, позивачами було подано до суду заяву про забезпечення позову, у задоволенні якої ухвалою суду від 01.11.2021 року відмовлено.

24.11.2021 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності на звернення до суду з даним позовом.

25.11.2021 року представником позивачів ОСОБА_2 на електронну адресу суду було подано клопотання про зупинення провадження по справі №947/33087/21 до набрання законної сили рішення суду по справі №520/5545/16-ц.

За наслідком розгляду вказаного клопотання, судом 21.09.2022 року постановлено ухвалу, якою вказане клопотання представника позивачів задоволено та зупинено провадження по цивільній справі №947/33087/21,до набрання законної сили рішення суду за наслідком розгляду цивільної справи №520/5545/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Фідобанк», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І. М., третя особа - ОСОБА_1 , про визнання недійсним свідоцтва про право власності.

26.04.2023 року Керівником апарату Київського районного суду міста Одеси, у зв`язку з відстороненням судді ОСОБА_4 на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 13.04.2023 року, видано розпорядження №216 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, на підставі якого проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, відповідно до якого справу розподілено судді Калініченко Л.В., що підтверджується протоколом від 26.04.2023 року.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси Калініченко Л.В. від 01.05.2023 року вказану цивільну справу, провадження в якій зупинено, прийнято до свого провадження.

Перевіряючи підстави для зупинення провадження у справі, судом встановлено, що за результатом розгляду справи №520/5545/16-ц постановою Одеського апеляційного суду від 01.11.2022 року апеляційну скаргу представника ПАТ «Фідобанк» задоволено частково, рішення Київського районного суду міста Одеси від 03.07.2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, відповідно до якого позов ОСОБА_3 до до ПАТ «Фідобанк», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І. М., третя особа - ОСОБА_1 , ТОВ «ФК «Авераж» про визнання недійсним свідоцтва про право власності задоволено частково, визнано свідоцтво від 27 квітня 2012 року на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко Іриною Миколаївною в частині 1/3 частки квартири, яка належить ОСОБА_1 недійсним.

03.01.2023 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_3 ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, на постанову Одеського апеляційного суду від 01.11.2022 року по цивільній справі №520/5545/16-ц, за наслідком розгляду якої 20.03.2023 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу було повернуто особі, яка її подала.

На підставі вищевикладеного судом встановлено, що за наслідком розгляду справи №520/5545/16-ц, наявне судове рішення - постанова Одеського апеляційного суду від 01.11.2022 року, яка набрала законної сили.

За наслідком чого, ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси Калініченко Л.В. від 01 травня 2023 року поновлено провадження у справі, розгляд справи ухвалено продовжити в порядку загального позовного провадження, та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

25.10.2023 року до суду в електронній формі через підсистему Електронний суд надійшла заява від представника позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 адвоката Реви Д.С. про збільшення розміру позовних вимог, зміну предмету позову.

Станом на 25.01.2024 року питання щодо прийняття до провадження вказаної заяви судом не вирішувалось.

25.01.2024 року до суду в електронній формі через підсистему Електронний суд надійшла заява від представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду в частині вимог ОСОБА_3 .

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 25.01.2024 року позовну заяву ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джирінг» про витребування майна з чужого незаконного володіння залишено без розгляду.

Розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джирінг» про витребування майна з чужого незаконного володіння, продовжено в порядку цивільного судочинства.

12.02.2024 року ОСОБА_1 надано до суду заяву про зміну предмету позову, у відповідності до якої представник позивача просить суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу (нерухомого майна) №GL22N019274/1, серія та номер: 607, від 04.03.2021, укладений між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Фінансова компанія» Капітал Джирінг» та витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Капітал Джирінг» (ЄДРПОУ: 40091114) на користь ОСОБА_1 у частці 1/3 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 63,8 кв.м., житловою площею 38,3 кв.м.

Вказану заяву прийнято судом до розгляду 20.03.2024 року.

В обґрунтування вказаної заяви представник ОСОБА_1 посилається на те, що позивач був власником 1/3 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 63,8 кв.м., житловою площею 38,3 кв.м., яка була передана в іпотеку.

В процесівиконання заочногорішення від16квітня 2010року,було виданосвідоцтво проправо власності на квартиру АДРЕСА_1 від 27 квітня 2012 року виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко Іриною Миколаївною на ім`я ПАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк».

04 березня 2021 року ПАТ «Фідобанк» продало спірну квартиру ТОВ «Фінансова компанія» Капітал Джирінг» за договором купівлі-продажу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року було вирішено частково скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2010 року в частині стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , в цій частині у задоволенні позову було відмовлено.

Відтак, оскільки квартира за адресою: АДРЕСА_1 вибула із володіння ОСОБА_1 на підставі частково незаконного заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2010 року, представник позивача вважає що відповідне майно підлягає витребуванню у останнього власника, а усі документи про перехід права власності є нікчемними.

Свідоцтво проправо власності на квартиру АДРЕСА_1 від 27 квітня 2012 року видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко Іриною Миколаївною на ім`я ПАТ «Ерсте Банк», правонаступник ПАТ «Фідобанк» було визнано частково недійним постановою Одеського апеляційного суду від 01.11.2022 року у справі №520/5545/16-ц.

За наслідком чого, як вказує представник позивача, ПАТ «Фідобанк» не мало права продавати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та як наслідок договір купівлі-продажу (нерухомого майна) №GL22N019274/1, серія та номер: 607, від 04.03.2021 є недійсним.

Позивач зазначає, що має місце ситуація коли ПАТ «Фідобанк» розпорядилось майном, яке йому не належало на підставі свідоцтва про право власності, яке було визнано недійсним. Відтак, спірна квартира підлягає витребуванню на користь ОСОБА_1 .

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача ОСОБА_1 до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 27 лютого 2024 року за клопотанням позивача витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича належним чином завірену копію договору купівлі-продажу (нерухомого майна) №GL22N019274/1 від 04 березня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №607, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джирінг» щодо нерухомого майнаквартири за адресою: АДРЕСА_1 , а також усі документи, що слугували підставою для його укладення.

16.04.2024 року на виконання вказаної ухвали суду від 27 лютого 2024 року, до суду надійшли витребувані судом докази від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича.

Також, 02.04.2024 року до суду від відповідача надійшов відзив позовну заяву в новій редакції, у відповідності до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , з посиланням на необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог, а також у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності для оспорювання спірного правочину. Крім того відповідач посилався на той факт, що він є добросовісним набувачем спірної квартири та на момент укладення оскаржуваного договору майно було вільне від обтяжень та відносно нього були відсутні судові рішення, які набрали законної сили. Відтак, відповідач вважає, що оскаржуваний договір купівлі-продажу був укладений без порушення закону та спірна квартира не може бути витребувана у нього.

17.06.2024 року у підготовчому судовому засіданні представником позивача було наголошено на відсутності наміру на реалізацію процесуального права з подання відповіді на відзив на позовну заяву.

За наслідком чого, з урахуванням думки сторін по справі, судом 17.06.2024 року без видалення до нарадчої кімнати було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

До судового засідання призначеного на 12.08.2024 року з`явились:

- представник позивача - адвокат Рева Д.С., який підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 , наполягав на їх задоволенні;

- представник відповідача - адвокат Мухамеджанов А.С., який заперечував проти задоволення позовної заяви ОСОБА_1 .

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши усі документи наявні в матеріалах справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 травня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №014/9252/6/14829, згідно умов якого ВАТ «Ерсте Банк» надав на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності, а ОСОБА_5 отримала кредит у розмірі 90.000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування у розмірі 13 % на рік , строком до 05.05.2028 року.

В якості забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором №014/9252/6/14829 між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , 06 травня 2008 року було укладено договір іпотеки №014/9252/2/14829/1, предметом якого є квартира за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 63,8 кв.м., що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М.

Квартира належала ОСОБА_1 в 1/3 частці та ОСОБА_3 у 2/3 частках на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міськради 26 січня 1998 року, та договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Шатіловою О.В. 01 вересня 2006 року.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2010 року, справа №2-1410/2010, було стягнуто солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором №014/9252/6/14829 у сумі 810 446,99 гривень, а також стягнуто витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

У порядку виконання рішення суду, 25 квітня 2012 року старшим державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Стояновим Р.В. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-1410/10, виданого 18 лютого 2011 року Київським районним судом м. Одеси, було винесено постанову, якою передано стягувачу ПАТ «Ерсте Банк» предмет іпотеки трикімнатну квартиру, загальною площею 63,8 кв. м, житловою площею 38,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_1 в 1/3 частці та ОСОБА_3 у 2/3 частках, в рахунок погашення боргу за виконавчими листами № 2-1410/10, за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію, 442 022,00 грн. Залишок боргу за виконавчими листами № 2-1410/10, виданими 18 лютого 2011 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту у розмірі 810 446,99 грн. та 1 820 грн., склав 370 244,99 грн. Про передачу майна складено акт для подальшого оформлення стягувачем права власності на вищезазначене майно.

25 квітня 2012 року старшим державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Стояновим Р.В. було складено акт про передачу арештованого нерухомого майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу, згідно якого предмет іпотеки трикімнатна квартира, загальною площею 63,8 кв.м., житловою площею 38,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , передана стягувачу АТ «Ерсте Банк» в рахунок погашення боргу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію - 442 022,00 грн.

Вказаний акт було складено на підставі заяви стягувача від 11 квітня 2012 року про залишення за собою нереалізованого на прилюдних торгах майна.

27 квітня 2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М., на підставі положень статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», було видано свідоцтво, згідно якого за ПАТ «Ерсте Банк» зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 63,8 кв.м., житловою площею 38,3 кв.м., вартістю 442 022,00 грн.

05 червня 2013 року АТ «Ерсте Банк» змінив назву з Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» на Публічне акціонерне товариство «ФІДОКОМБАНК» та згодом відбулось злиття із Публічним акціонерним товариством «ФІДОБАНК».

За договором про відступлення права вимоги від 15 квітня 2015 року ТОВ «ФК «Авераж» відступило на користь ТОВ «ФІНАНС ТРАСТ ГРУП» право вимоги до боржниці ОСОБА_5 за кредитним договором №014/9252/6/14829 на суму 1 748 619,97 грн. В подальшому, за договором відступлення від 29 березня 2017 року №170 ТОВ «ФІНАНС ТРАСТ ГРУП» відступив на користь ТОВ «ФК Інновація» право вимоги до боржниці ОСОБА_5 за кредитним договором №014/9252/6/14829. За договором відступлення від 03 грудня 2019 року №296 ТОВ «ФК Інновація» відступило на користь ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» право вимоги до боржниці ОСОБА_5 за кредитним договором №014/9252/6/14829. За договором №014/9252/6/14829 ТОВ «ФК «Капітал Джірінг» є кредитором ОСОБА_5 та її поручителів - ОСОБА_3 та ОСОБА_1

04 березня 2021 року між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Капітал Джирінг» було укладено договір купівлі-продажу (нерухомого майна) №GL22N019274/1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., зареєстрований в реєстрі за №607, за умовами якого ПАТ «Фідобанк» відчужило, а ТОВ «Фінансова компанія «Капітал Джирінг» придбало нерухоме майно квартиру АДРЕСА_2 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року по справі №2-1410/2010, було вирішено частково скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2010 року та вирішено відмовити в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 .

Також судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді перебувала цивільна справа №520/5545/16-ц за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сегеченко Ірини Миколаївни, третя особа: ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право власності, за наслідком розгляду якої 03.07.2017 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено рішення про задоволення позову.

Постановою Одеського апеляційного суду від 01.11.2022 року по справі №520/5545/16-ц, апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 липня 2017 року - скасовано. Ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сегеченко Ірини Миколаївни, третя особа: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Авераж» про визнання недійсним свідоцтва про право власності, задоволено частково. Визнано свідоцтво від 27 квітня 2012 року на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко Іриною Миколаївною в частині 1/3 частки квартири, яка належить ОСОБА_1 - недійсним. В іншій частині позову відмовлено.

Вищевикладені судом обставини встановлені постановою Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року по справі №2-1410/2010 та постановою Одеського апеляційного суду від 01.11.2022 року по справі №520/5545/16-ц, які набрали законної сили.

Частинами 4,5статті 82ЦПК Українипередбачено,що обставини,встановлені рішеннямсуду угосподарській,цивільній абоадміністративній справі,що набралозаконної сили,не доказуютьсяпри розглядііншої справи,у якійберуть участьті саміособи абоособа,щодо якоївстановлено ціобставини,якщо іншене встановленозаконом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Приймаючи положення статті 82 ЦПК України, встановлені постановою Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року по справі №2-1410/2010 та постановою Одеського апеляційного суду від 01.11.2022 року по справі №520/5545/16-ц обставини судом не ставляться під сумнів, які також учасниками справи не спростовані, за наслідком чого є доведеними.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України,кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначене положення кореспондується частиною 3 статтею 12 ЦПК України.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, досліджуючи подані до суду докази, щодо вимог ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсними, та витребування майна з чужого незаконного володіння, суд зазначає наступне.

Як вже судом встановлено, після набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Капітал Джирінг» права власності на квартиру АДРЕСА_2 , було ухвалено постанову Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року по справі №2-1410/2010, якою було вирішено частково скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2010 року та вирішено відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 та ухвалено постанову Одеського апеляційного суду від 01.11.2022 року по справі №520/5545/16-ц, якою визнано недійсним свідоцтво від 27 квітня 2012 року на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко Іриною Миколаївною в частині 1/3 частки квартири, яка належить ОСОБА_1 .

Суд вважає доведеними доводи позивача, що ПАТ «Фідобанк» розпорядилось майном (1/3 часткою квартири належної ОСОБА_1 ) яке йому не належало, оскільки свідоцтво про право власності було визнано частково недійсним в судовому порядку. Виходячи із вищенаведеного 1/3 частка квартири, яка належить ОСОБА_1 незаконно вибула з його володіння поза його волею.

Суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Капітал Джирінг» не може вважатися добросовісним набувачем, оскільки з умов оспорюваного договору купівлі-продажу від 04.03.2021 року вбачається, що сторони, якою такою є відповідач, у пункті 1.2.2.11 дійшли згоди, що предметом цього договору купівлі-продажу також є майнові права, що стосуються нерухомого майна, що існують та/або виникнуть в майбутньому зокрема усі права продавця (правонаступництво), як сторони у судовій справі №520/5545/16-ц, предметом якої в свою чергу було визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну квартиру.

Отже,станом начас набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Капітал Джирінг» у власність спірної квартири, останнє було обізнано про наявність судової справи та наявних судових вимог з оскарження підстав набуття продавцем - ПАТ «Фідобанк» права власності на це майно.

У зв`язку з чим, суд вважає, що правова конструкція добросовісного набувача не може бути застосована до ТОВ «Фінансова компанія» Капітал Джирінг» у даних спірних правовідносинах.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача,з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду Українивід 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майноу володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З аналізу змісту наведеного правила випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-54цс17).

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2016 року у справі № 1522/25684/12).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №911/3680/17 (провадження№12-104гс19) власник, з дотриманням вимог статті 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Вибуття майна з володіння власника на підставі видачі свідоцтва про право власності на ім`я іншої особи та в подальшому на підставі договору купівлі-продажу, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Також, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 08.11.2023 року по справі №607/15052/16-ц, суд зазначив, що відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.

При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Крім того, Великою Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), сформульовано правовий висновок, за змістом якого задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14).

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Приймаючи викладене, оскільки спірна 1/3 частка квартири АДРЕСА_2 , вибула із власності ОСОБА_1 поза його волею на підставі скасованого рішення суду та свідоцтва про право власності, яке було в подальшому визнано частково недійсним, за наслідком чого ПАТ «Фідобанк» не мало належних прав на його відчуження на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Капітал Джирінг», суд доходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав та інтересів ОСОБА_1 є визнання частково недійсним договору купівлі-продажу в межах належної ОСОБА_1 частки у нерухомому майні та витребування 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 від останнього власника ТОВ «Фінансова компанія «Капітал Джирінг», якою придбано зазначене майно від особи, яка не мала права на її відчуження, за наслідком чого позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо заяви відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Капітал Джирінг» про застосування строків позовної давності до вимог ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).

Основи застосування позовної давності передбачені главою 19 ЦК України. Позовна давність нормами ЦК України поділена на загальну та спеціальну.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю утри роки (ст. 257 ЦК України) Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції(п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність- це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства».

Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущеннязахистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 10, частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції, та частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.

Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

Викладене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19).

Підставою для подачі позову ОСОБА_1 , що мало місце 27.10.2021 року стало ухвалення судового рішення, а саме постанова Одеського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року, якою було вирішено частково скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2010 року в частині стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , та в цій частині у задоволенні позову було відмовлено. Саме тоді ОСОБА_1 отримав підстави для витребування квартири із чужого незаконного володіння і звернувся до суду через місяць 27 жовтня 2021 року.

На підставі вищевикладеного, наявні матеріали справи та процесуальна поведінка ОСОБА_1 підтверджує належне виконання останнім процесуальних дій спрямованих на поновлення своїх порушених прав та інтересів.

Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем по справі не надано.

Приймаючи вищевикладене в цілому, процесуальну поведінку ОСОБА_1 , а також встановлені протиправні дії ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Фінансова компанія» Капітал Джирінг», суд вважає встановленим, що ОСОБА_1 в межах встановленого законом трирічного терміну з дня того, як довідався про порушене право, здійснив дії зі звернення до суду з даним позовом, за наслідком чого заява відповідача про застосування строків позовної давності є необґрунтованою та безпідставною, а порушені права та інтереси ОСОБА_1 підлягають поновленню.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним договору №GL22N019274/1 купівлі-продажу (нерухомого майна) від 04 березня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., зареєстрованого в реєстрі за №607, в цілому щодо нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 , суд вважає безпідставними, приймаючи доведеність вимог щодо порушеного права позивача саме в частині належної йому 1/3 частки в цьому майні, а у відповідності до приписів статті 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За наслідком чого, оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним лише в частині належної ОСОБА_1 1/3 частки у спірному нерухомому майні.

Ухвалюючи рішення суду, судом враховується, що відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що позов ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Капітал Джирінг»про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання зокрема як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час розгляду справи позивачем заявлялись вимоги щодо відшкодування судових витрат що складаються зі сплаченого судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за пред`явленим ним позовом було сплачено судовий збір в сумі 908 гривень 00 копійок.

Приймаючи задоволення позову в повному обсязі, у відповідності до положень статті 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача у відшкодування витрат зі сплати останнім судового збору підлягає 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 1-18, 76-89, 141, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ) доТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Капітал Джирінг»(місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Ольжича, 27/22, офіс 2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Визнати недійсним договір №GL22N019274/1 купівлі-продажу (нерухомого майна) від 04 березня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., зареєстрований в реєстрі за №607, укладений між Публічним акціонерним товариством "Фідобанк", код ЄДРПОУ 14351016, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Джірінг", код ЄДРПОУ 40091114, в частині щодо купівлі-продажу 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 .

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джирінг» (код ЄДРПОУ 4009114) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 63,8 кв.м., з них житлова 38,3 кв.м.

У задоволенні позову ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Капітал Джирінг»в решті вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Капітал Джирінг» (код ЄДРПОУ: 4009114) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у відшкодування витрат зі сплати судового збору - 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала не були вручені у день його (її) проголошенняабоскладення,маєправона поновлення пропущеного троку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення судунабираєзаконноїсили післязакінченнястрокуподання апеляційноїскаргивсімаучасниками справи,якщоапеляційнускаргунебулоподано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 23.08.2024 року.

Головуючий Калініченко Л. В.