Постанова

від 05.08.2024 по справі 911/363/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2024 р. Справа№ 911/363/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Громов Р.С.

від відповідача: Кобилецький В.В.

від третьої особи: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Чуланова Романа Ігоровича

на рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2023, повний текст якого складено та підписано 22.06.2023

у справі № 911/363/23 (суддя Третьякова О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Суми»

до Фізичної особи-підприємця Чуланова Романа Ігоровича

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фізичної особи - підприємця Омельянюка Олександра Сергійовича

про стягнення 450 000,00 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Суми» (далі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Чуланова Романа Ігоровича (далі відповідач) 450000,00 грн заборгованості за договором купівлі-продажу від 15.09.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу товарів від 15.09.2022, за яким позивач сплатив відповідачу грошові кошти в загальній сумі 450000,00 грн в якості предоплати за товар, однак відповідач товар позивачу не передав. З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача 450000,00 грн боргу за непоставлений товар.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що 16.11.2022 відповідач відвантажив позивачу спірний товар, на підтвердження чого надано акт приймання-передачі обладнання перевізнику від 16.11.2022, товарно-транспортну накладну від 16.11.2022 №8, договір від 15.11.2022 №53752260 на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом та лист експедитора від 07.03.2023. Також відповідач вказував на те, що дії позивача, який посилається у позовній заяві на неотримання товару, мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.06.2023 у справі №911/363/23 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Чуланова Романа Ігоровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Суми» 450 000, 00 грн та судовий збір в сумі 6750,00 грн.

Рішення мотивоване тим, що:

- оскільки у відповідача немає оригіналу разового договору №53752260 від 15.11.2022 та оригіналу товарно-транспортної накладної №8 від 16.11.2022, то в силу вимог ч.6 ст.91 Господарського процесуального кодексу України та ст.77 Господарського процесуального кодексу України надані відповідачем у справу копії разового договору №53752260 від 15.11.2022 та копії товарно-транспортної накладної №8 від 16.11.2022 є недопустимими доказами і не можуть братись судом до уваги;

- на підставі показань фізичної особи-підприємця Омельянюка О.С. у листі від 07.03.2023 відповідно до ч.2 ст.87 та ст. 77 Господарського процесуального кодексу України не можуть встановлюватись обставини прийому-передачі товару відповідачем позивачу за договором купівлі-продажу від 15.09.2022, які підлягають відображенню у відповідних документах видатковій накладній, довіреності тощо;

- наданий відповідачем акт приймання-передачі обладнання перевізнику від 16.11.2022 був складений між відповідачем та водієм ОСОБА_1 , а позивач у цьому акті в якості отримувача товару не значиться, опис майна у цьому акті не співпадає з описом Додатку №1 (специфікації) до договору купівлі-продажу від 15.09.2022, а тому даний акт від 16.11.2022 не є доказом прийому-передачі товару відповідачем позивачу за договором купівлі-продажу від 15.09.2022;

- частина наданих відповідачем у справу доказів є недопустимими, а інша частина наданих відповідачем доказів не доводить факт передачі відповідачем позивачу товару вартістю 450000,00 грн відповідно до умов договору купівлі-продажу від 15.09.2022;

- суд приходить до висновку про невиконання відповідачем обов`язку передати позивачу товар вартістю 450000,00 грн відповідно до умов договору купівлі-продажу від 15.09.2022, а позов позивача до відповідача спрямований на повернення (стягнення з відповідача) передоплати в розмірі 450000,00 грн

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

А саме апелянт посилається на те, що:

- при вирішенні даного спору суд першої інстанції надав невірну оцінку поданим відповідачем доказам;

- суд зробив помилковий висновок про те, що доводити факт постачання товару не можна іншими доказами окрім первинними, - видатковою накладною, довіреністю, тощо;

- позивач не обґрунтовував свою правову підставу позову статтею 693 ЦК України;

- відповідач виконав свій обов`язок з відвантаження позивачу товару, оскільки здійснив його передання перевізникові, що у відповідності до частини 2 статті 664 ЦК України є належним доказом виконання зобов`язання.

Відповідачем подано пояснення до апеляційної скарги, в яких сторона звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 та яку просить врахувати.

Доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у своєму відзиві позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача та просив відмовити у її задоволенні, виходячи із наступного:

- обставини оплати другої частини оплати вартості обладнання зазначені у позовній заяві, а саме - Позивачем було здійснено доплату у зв`язку із повідомлення Відповідача про неможливість його виготовлення без перерахунку повної вартості обладнання;

- акт приймання-передачі обладнання перевізнику не заслуговує на увагу, оскільки перевізника (водія) не було уповноважено Позивачем на отримання такого обладнання, а опис товару вказаний в акті не співпадає з описом Додатку № 1 (специфікації) до договору купівлі-продажу від 15.09.2022;

- у ході розгляду справи позивач ставить під сумнів наявність оригіналів документів, а саме наявність договору від 15.11.2022 № 53752260 та товарно-транспортної накладної від 16.11.2022 № 8. Оригіналів вказаних документів не було надано, а згідно вимог ч.6 ст.91 ГПК України та ст.77 ГПК України надані відповідачем у справу копії разового договору №53752260 від 15.11.2022 та копії товарно-транспортної накладної №8 від 16.11.2022 є недопустимими доказами і не можуть братись судом до уваги;

- щодо пояснень ФОП Омельянюк зазначу, про те що відповідно до ч.2 ст.87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків;

- додатково зауважу, що сторони узгодили необхідністю складення на підтвердження прийому-передачі товару письмового документа - видаткова накладна (п. 4.1 Договору).

У своєму відзиві на апеляційну скаргу третя особа повністю підтримала доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити, оскільки ним здійснювалось перевезення спірного товару в місцезнаходження позивача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 постановлено витребувати у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/363/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.

05.10.2023 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Чуланова Романа Ігоровича на рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2023 у справі № 911/363/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 15.11.2023. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 08.11.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 08.11.2023. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

Судове засідання призначене на 15.11.2023 не відбудеться, у зв`язку із відрядженням колегії суддів з підготовки для підтримання кваліфікації у НШСУ 13.11.23 - 17.11.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 повідомлено учасників справи про призначення судового засідання у справі №911/363/23 на 27.11.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Чуланова Романа Ігоровича на рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2023 у справі №911/363/23 на 04.12.2023. Викликано в судове засідання позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Суми» чи його уповноваженого представника для участі у судовому засіданні 04.12.2023.

У судовому засіданні 04.12.2023 оголошено перерву до 18.12.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 залучено до участі у справі №911/363/23 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фізичну особу- підприємця Омельянюка Олександра Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ). Повідомлено учасників справи про відкладення розгляду апеляційної скарги на 29.01.2024. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Суми» у найкоротший строк направити Фізичній особі-підприємцю Омельянюку Олександру Сергійовичу копію позовної заяви з додатками, докази чого надати до суду. Зобов`язано Фізичну особу-підприємця Чуланова Романа Ігоровича у найкоротший строк направити Фізичній особі-підприємцю Омельянюку Олександру Сергійовичу копію апеляційної скарги з додатками, докази чого надати до суду. Роз`яснено Фізичній особі-підприємцю Омельянюку Олександру Сергійовичу право подати до суду апеляційної інстанції відзиви на позовну заяву, та на апеляційну скаргу в письмовій формі у найкоротший строк, але не пізніше 22.01.2024. Встановлено Фізичній особі-підприємцю Омельянюку Олександру Сергійовичу найкоротший строк для надання письмових пояснень по суті спору в письмовій формі, але не пізніше 22.01.2024. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

Розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема на 20.03.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Чуланова Романа Ігоровича про виклик в судове засідання керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Суми» - Прохоренкова Сергія Володимировича. Повідомлено учасників справи про відкладення розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Чуланова Романа Ігоровича на рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2023 у справі №911/363/23 на 15.04.2024. Визнано обов`язковою явку керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Суми» - Прохоренкова Сергія Володимировича у судове засідання 15.04.2024 о 14 год 20 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду апеляційної скарги у справі №911/363/23 на 06.05.2024. Запропоновано позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Еко Суми» надати вільні та умовно-вільні зразки почерку та підпису директора ОСОБА_2 відповідно до положень Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень. Роз`яснено, що у випадку неможливості надання вказаних документів, директору ОСОБА_2 надати письмові обґрунтовані пояснення щодо неможливості подання таких документів. Забезпечено представнику позивача - адвокату Громову Роману Сергійовичу ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) участь в судовому засіданні 06.05.2024 о 15:20 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2024, у зв`язку з перебуванням судді Буравльова С.І., який входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/363/23.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2024 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О. Розгляд справи постановлено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 06.05.2024.

Судове засідання 06.05.2024 не відбулось, у зв`язку із перебуванням судді Алданової С.О. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 повідомлено учасників справи про призначення справи № 911/363/23 до розгляду на 05.06.2024. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

Розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема на 05.08.2024.

Явка представників учасників справи

Представник відповідача в судовому засіданні 05.08.2024 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 05.08.2024 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особа в судове засідання 05.08.2024 не з`явилась, про час та місце судового розгляду повідомлена належним чином. Поштове повідомлення, направлене на її адресу: АДРЕСА_1 , повернулось за зворотною адресою до суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Виходячи зі змісту ст. 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил №270 (в редакції на день видачі та направлення судового наказу), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, адресат відсутній за вказаною адресою, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. (Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17.).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, та у постановах Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 14.06.2024 у справі №910/8002/23.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Розгляд клопотань та заяв учасників справи

19.10.2023 від відповідача надійшли пояснення до апеляційної скарги, до яких було долучено заяви свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 29.06.2023. (а.с. 133-151, т. 1).

Дослідивши подані докази, колегією суддів встановлено, що заяви свідків датовані від 29.06.2023, тобто після прийняття оскарженого рішення від 01.06.2023.

Отже, протокольною ухвалою суду від 27.11.2023 відмовлено у прийнятті цих доказів, оскільки така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19).

19.01.2024 від третьої особи надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, до якого долучено додаткові докази, а саме: документ про оплату послуг перевезення - копія платежу №33 від 17.11.2022 та скріншоти переписки месенджера з ОСОБА_2 .

Крім того, у цьому відзиві в переліку додатків вказано, що до нього також додано копію заяви водія ОСОБА_1 , який здійснював перевезення, однак цієї заяви у вказаних додатках до відзиву не виявилось, про що складено акт від 19.01.2024 №911/363/23/09.1-26/34/24.

У судовому засіданні суд поставив на обговорення питання про залучення доданих до відзиву третьої особи додаткових доказів.

Позивач зазначив, що відзив не отримував, у зв`язку з чим суд протокольною ухвалою від 29.01.2024 зобов`язав направити цей відзив позивачу.

23.01.2024 від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи копії адвокатського запиту до третьої особи від 22.12.2023, у залученні якого колегія суддів відмовляє, оскільки зазначений запит датований після прийняття рішення, а тому така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів.

05.02.2024 від позивача надійшло клопотання, в якому останній просить направити позивачу на його електронну пошту відзив з додатками, які надійшли до суду.

19.02.2024 судом на електронну адресу позивача було скеровано відзив третьої особи з додатками.

12.02.2024 третя особа подала до суду заяву, до якої долучила докази направлення позивачу відзиву, поданого ним 19.01.2024.

15.02.2024 від третьої особи надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, до яких долучено копії матеріалів відзиву, поданого 19.01.2024 та до якого в тому числі долучено копію заяви водія ОСОБА_1 від 29.06.2023 (яку не було долучено при поданні відзиву 19.01.2024).

26.02.2024 позивачем подано клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати такі докази:

- штатний розпис;

- податковий розрахунок сум доводу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також нарахованого єдиного внеску за 3 квартал 2022 року (із квитанцією такого звіту;

- інформацію про наявні власні та орендовані транспортні засоби ( із копіями технічних паспортів;

- інформацію про наявні власні та орендовані приміщення (гараж, стоянка, склад тощо)із наданням відповідних договорів);

- акти наданих послуг по оренді транспортних засобів за 3 квартал 2022 р.;

- розрахункові документи за оренду транспортних засобів за 3 квартал 2022 р.;

- акти наданих послуг по оренді приміщень за 3 квартал 2022 р.;

- розрахункові документи за оренду приміщень за 3 квартал 2022 р.;

- товарно-транспортні накладні за договором від 15.11.2022 № 53752260;

- акт наданих послуг по договору від 15.11.2022 № 53752260.

Колегією суддів відмовлено у його задоволенні, оскільки заявником означеного клопотання не заявлялось в суді першої інстанції незважаючи на його обізнаність щодо доводів відповідача про здійснення перевезення за разовим договором, що був укладений між позивачем та третьою особою.

Також, 26.02.2024 позивач подав:

- клопотання про витребування у третьої особи оригіналу доказу - договору №53752260 від 15.11.2022;

- заяву про залишення відзиву третьої особи без розгляду;

- заперечення на клопотання про долучення доказів, поданих третьою особою 15.02.2024, в яких просить повернути адвокату третьої особи відзив.

Протокольною ухвалою суду від 11.03.2024 відзив третьої особи, поданий 19.01.2024 залучено до справи, а заяву позивача про залишення відзиву третьої особи без розгляду відхилено.

Оскільки за результатами судового засідання та наданими третьою особою поясненнями щодо обставин укладення разового договору на перевезення встановлено його наявність у цього учасника справи лише в електронному вигляді, колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання за відсутності підстав, оскільки сторони не заявляли таке клопотання суді першої інстанції. Підставою для відмови у задоволенні цього клопотання колегія зазначила ч. 3 ст. 263 ГПК України.

13.03.2024 позивачем подано:

- клопотання про надання доказів направлення документів, в якому останній просить витребувати у третьої особи докази направлення засобами АТ «Укрпошта» надісланих позивачу документів;

- клопотання про огляд пристрою та додатку «Viber».

14.03.2024 відповідач подав до суду заяву, в якій просив суд:

- визнати обов`язковою явку керівника ТОВ «Еко Суми» - ОСОБА_2 в судове засідання для надання пояснень;

- призначити у справі почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставити таке питання:

«Підпис у правому нижньому кутку першої та другої сторінок копії товарно-транспортної накладної №8 від 16.11.2022 виконаний ОСОБА_2 чи іншою особою?».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 задоволено заяву відповідача та визнано обов`язковою явку керівника ТОВ «Еко Суми» - ОСОБА_2 у судове засідання, яке призначене на 15.04.2024 для надання пояснень.

25.03.2024 позивач подав заяву та просив визнати явку Чуланова Романа Ігоровича в судове засідання для надання пояснень, яке було судом задоволено

У судовому засіданні 15.04.2024 суд поставив на обговорення це клопотання та доцільність виклику Чуланова Романа Ігоровича з огляду на те, що він знаходиться за межами території України.

Представник позивача зазначив, що він би міг з`явитись в судове засідання по відеозв`язку, оскільки він знаходиться в Іспанії.

Колегія суддів заслухавши пояснення сторін з цього приводу запропонувала учасникам справи надати письмові пояснення щодо цього клопотання.

За результатами розгляду клопотання позивача про виклик Чуланова Романа Ігоровича до судового засідання суд ухвалив залишити його без розгляду.

29.03.2024 від третьої особи надійшли письмові пояснення.

09.04.2024 позивачем подано заяву та повідомлено суд про неможливість ОСОБА_2 прибути в судове засідання, оскільки він перебуває на військовій службі, а також він звільнився з посади керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Суми» з 17.05.2023. На підтвердження цього до заяви додано копії посвідчення ІНФОРМАЦІЯ_2 №872518 від 26.12.2023 та Довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 Державної прикордонної служби України про те, що молодший лейтенант ОСОБА_2 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 з 22.05.2023 по теперішній час.

17.04.2024 відповідач подав «доповнення» до клопотання про призначення експертизи.

30.04.2024 позивачем подано заперечення на клопотання (заяву) про призначення експертизи, у яких останній просить відмовити у його задоволенні.

07.06.2024 відповідач подав заяву про судове доручення та додаткові пояснення, у якій просить суд доручити Господарському суду Сумської області відібрати у керівника ТОВ «Еко Суми» ОСОБА_2 вільні, умовно вільні та експериментальні зразки підписів ОСОБА_2 , необхідні для проведення експертизи.

Протокольною ухвалою суду від 24.06.2024 відмовлено у задоволенні цього клопотання, оскільки у суду немає інформації що ОСОБА_2 знаходиться саме у Сумах.

Протокольною ухвалою суду від 05.08.2024 у задоволені клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи з урахування «доповнень» до нього відмовлено у зв`язку з неподанням до матеріалів справи оригіналу товарно-транспортної накладної №8 від 16.11.2022. Також, як підставу для відмови цього клопотання, колегією суддів враховано, що в суді першої інстанції сторонами не заявлялось клопотання про призначення такої судової експертизи.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

15.09.2022 між Фізичною особою-підприємцем Чулановим Романом Ігоровичем в якості постачальника (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО СУМИ» (позивач) в якості покупця був укладений договір купівлі-продажу обладнання (далі договір купівлі-продажу від 15.09.2022), відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник (відповідач) зобов`язався передати обладнання для виробництва паливних гранул згідно Специфікації (додаток №1), далі товар, а покупець (позивач) зобов`язався в порядку та на умовах цього договору прийняти та оплатити даний товар.

Додатком 1 до договору купівлі-продажу від 15.09.2022 сторони погодили специфікацію товару сушарка АДС-300+ та погодили ціну товару в розмірі 450000,00 грн без ПДВ.

Пунктом 2.1 договору купівлі-продажу від 15.09.2022 сторони погодили, що загальна сума договору становить 450000,00 грн без ПДВ.

Умови оплати товару сторони визначили в ст.3 договору купівлі-продажу від 15.09.2022, а саме безготівкова форма розрахунків шляхом перерахування коштів на підставі рахунку постачальника, при чому попередня оплата 50% на підставі рахунку постачальника після підписання договору, інші 50% покупець сплачує під час відвантаження обладнання на виробничій дільниці постачальника на підставі листа про готовність обладнання (пункти 3.1-3.3 договору купівлі-продажу від 15.09.2022).

Умови поставки товару сторони визначили в ст.4 договору купівлі-продажу від 15.09.2022. Відповідно до п.4.1 цього договору товар повинен бути переданий постачальником протягом 40 робочих днів з дати внесення 50% предоплати. Постачальник передає покупцю на товар, що поставляється, наступні документи: видаткову накладну, рахунок-фактуру, інструкцію з обслуговування, технічні паспорти на кожну одиницю обладнання.

Покупець зобов`язаний надати постачальнику відповідно оформлену довіреність на отримання товару (п.4.2 цього договору).

Відповідно до п.4.3 цього договору приймання товару по кількості та якості здійснюється на складі постачальника згідно інструкції П-6, П-7, затверджених Держарбітражем.

Платіжною інструкцією №1 від 17.09.2022 позивач сплатив відповідачу 50% вартості товару, а саме сплатив 225000,00 грн, призначення платежу: «за обладнання для паливних гранул згідно договору від 15.09.2022 без ПДВ».

Платіжною інструкцією №29 від 16.11.2022 позивач сплатив відповідачу ще 50% вартості товару, а саме сплатив 225000,00 грн, призначення платежу: «за обладнання для паливних гранул згідно договору від 15.09.2022 без ПДВ».

Позивач, стверджуючи про порушення відповідачем умов договору в частині виконання ним обов`язку з поставки товару, звернувся до суду про стягнення сплачених ним коштів за неотриманий товар.

В свою чергу, відповідач наполягає на виконанні ним свого обов`язку з відвантаження товару за договором.

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 173 ГК України, що кореспондується зі ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частинами 1 і 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормою ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

У відповідності до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 664 ЦК України унормовано обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до п.4.1 договору товар повинен бути переданий постачальником протягом 40 робочих днів з дати внесення 50% предоплати. Постачальник передає покупцю на товар, що поставляється, наступні документи: видаткову накладну, рахунок-фактуру, інструкцію з обслуговування, технічні паспорти на кожну одиницю обладнання.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази передання постачальником покупцю документів, що у відповідності до узгодженої в п. 4.1 договору умови складаються при відвантаженні товару.

Частини першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.4 Положення обов`язковими реквізитами документа є: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 10.11.2020 у справі № 910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.

Разом з тим, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у т.ч. необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірним договором, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Згідно з усталеною позицією Верховного Суду (наведеною, наприклад, у постанові Касаційного господарського суду від 29 січня 2020 року у справі № 916/922/19) визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в підтвердження доводів про відвантаження позивачу 16.11.2022 товару до відзиву на позовну заяву долучав лист фізичної особи-підприємця Омельянюка О.С. від 07.03.2023, у якому Омельянюк О.С. підтверджує факт перевезення 16.11.2022 обладнання від вантажовідправника ФОП Чуланова Р.І. до вантажоодержувача ТОВ «Еко Суми», про що був оформлений разовий договір на організацію перевезення вантажів №53752260 від 15.11.2022 та товарно-транспортна накладна №8 від 16.11.2022.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції представником позивача поставлено під сумнів копії зазначених документів, що стало підставою для витребування оригіналів відповідних доказів.

Судом першої інстанції було з`ясовано, що в оригіналі у відповідача наявний лист фізичної особи-підприємця Омельянюка О.С. від 07.03.2023, до якого додавались копія разового договору на організацію перевезення вантажів №53752260 від 15.11.2022 та копія товарно-транспортної накладної №8 від 16.11.2022. Саме з цього оригіналу листа фізичної особи-підприємця Омельянюка О.С. від 07.03.2023 та доданих до нього копії разового договору №53752260 від 15.11.2022 та копії товарно-транспортної накладної №8 від 16.11.2022 відповідач виготовив копії, які були додані ним до відзиву на позовну заяву. Самого оригіналу разового договору №53752260 від 15.11.2022 та оригіналу товарно-транспортної накладної №8 від 16.11.2022, з яких виготовлені відповідачем копії для суду, у відповідача немає.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідач пояснив, що він отримав від фізичної особи-підприємця Омельянюка О.С. оригінальний примірник товарно-транспортної накладної №8 від 16.11.2022, з якого фізична особа-підприємець Омельянюк О.С. виготовив копію, що додавалась до листа фізичної особи-підприємця Омельянюка О.С. від 07.03.2023. Цей, як стверджував відповідач, оригінальний примірник товарно-транспортної накладної №8 від 16.11.2022 відповідач надав суду для огляду.

За результатами огляду названого документа, судом першої інстанції встановлено, що наданий відповідачем примірник документа на двох аркушах не є оригіналом товарно-транспортної накладної №8 від 16.11.2022, а є кольоровою копією на двох окремих аркушах, при чому на копії в нижній кутовій частині міститься оригінальна печатка позивача та підпис директора ТОВ «Еко Суми».

Встановивши відсутність у відповідача оригіналів разового договору №53752260 від 15.11.2022 та товарно-транспортної накладної №8 від 16.11.2022, суд попередньої інстанції з урахуванням положень частини 6 статті 91, статті 77 ГПК України дійшов висновку, що наведені вище докази є недопустимими, а тому не беруться до уваги.

Відповідно частини 6 статті 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19 та у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 924/1351/20, сформовано висновок щодо застосування частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України наступного змісту: наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу такого письмового документа.

Оскільки з наявних у справі доказів і доводів відповідача вбачається отримання ним документів від фізичної особи-підприємця Омельянюка О.С., а також з огляду на можливість впливу рішення суду у цій справі на права або обов`язки зазначеної особи, колегія суддів вважала за необхідне здійснити залучення його третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, запропонувавши надати свої пояснення щодо обставин перевезення товару згідно документів, на які посилається відповідач.

Третя особа в судових засіданнях суду апеляційної інстанції надала пояснення про те, що його водієм за замовленням ТОВ «Еко Суми» 16.11.2022 було здійснено перевезення вантажу за договором №53752260 від 15.11.2022 (далі - договір перевезення), який укладався шляхом надсилання в месенджері Viber підписаного договору кожною із сторін з наступним його надісланням поштою оригінального примірника. Також договір був підписаний за допомогою програмного забезпечення M.E.Doc. За виконані роботи позивач розрахувався в повному обсязі.

Щодо товарно-транспортної накладної №8 від 16.11.2022 третя особа повідомила, що вона була надана позивачем у копії з проставленням підпису директора та печатки товариства. Оригінал вказаного документа у нього відсутній.

Представник позивача в засіданнях суду апеляційної інстанції заперечував факт перевезення третьою особою обладнання, яке повинно було бути поставлено за договором купівлі-продажу від 15.09.2022.

Колегія суддів, оглянувши в судовому засіданні товарно-транспортну накладну №8 від 16.11.2022, що надавалась в суді першої інстанції, встановила, що зазначений доказ є кольоровою копією документа на двох окремих аркушах, на якому містяться підписи директора та печатка ТОВ «Еко Суми».

Поряд з цим, судом встановлено, що в розділу ТТН «Відомості про вантаж» стовпця 2 «Найменування вантажу» міститься запис: «Обладнання для виготовлення пелет». В стовпці 5 «Загальна сума без ПДВ»: 400 000,00 грн.

Утім, згідно укладеного між сторонами договору, відповідач зобов`язався передати обладнання для виробництва паливних гранул загальною вартістю 450 000,00 грн без ПДВ. Доказів того, що між сторонами узгоджувалась можливість передання товару партіями (частинами) або вносились зміни в договір щодо ціни товару, до матеріалів справи не представлено.

В наявному у справі договорі перевезення містяться відомості про перевезення «обладнання» без будь-якої ідентифікації як такого, що придбавався позивачем за договором купівлі-продажу від 15.09.2022.

З урахуванням встановленого, колегія суддів приходить до висновку, що представлені до справи докази перевезення третьою особою обладнання не можуть бути визнані належними та допустимими доказами в підтвердження факту реальності здійснення господарської операції з відвантаження (поставки) відповідачем товару позивачу саме в межах договору купівлі-продажу від 15.09.2022. Адже з урахуванням ціни предмета договору та відсутності в перевізних документах ідентифікуючих даних обладнання згідно специфікації (додаток № 1 до договору купівлі-продажу від 15.09.2022) наведені вище докази не є тими, що переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару за договором купівлі-продажу.

Відносно посилань апелянта на акт приймання-передачі обладнання перевізнику від 16.11.2022 колегія суддів погоджується з наданою судом першої інстанції оцінки цьому доказу, а саме те, що він був складений між відповідачем та водієм ОСОБА_1 , позивач у цьому акті в якості отримувача товару не значиться, опис майна у акті не співпадає з описом Додатку №1 (специфікації) до договору купівлі-продажу від 15.09.2022. Тож даний акт від 16.11.2022 не є доказом прийому-передачі товару відповідачем позивачу за договором купівлі-продажу від 15.09.2022.

При цьому, апеляційна інстанція звертає увагу відповідача на те, що у випадку якщо сторона вважає неправомірним утримання позивачем поставленого іншого позадоговірного майна, то вона не позбавлена права на звернення до суду з позовом про його повернення або стягнення відповідних коштів.

Посилання відповідача на здійснення позивачем 16.11.2022 повної оплати вартості товару як на доказ його поставки, колегіє суддів відхиляється, позаяк такі дії позивача не є беззаперечним доказом отримання ним товару. Тоді як, у відповідності до приписів чинного процесуального закону судове рішення не може ґрунтуватися на припущення.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо (близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, і у постановах від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 05.02.2019 у справі №914/1131/18 та від 03.11.2020 у справі №920/611/19, від 24.02.2021 у справі №910/1873/20).

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з пунктом 1 частини першої статі 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

До предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини першої статі 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 86 ГПК України).

Водночас слід зазначити, що належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18).

Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №913/38/20, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16, від 26.02.2021 у справі №908/2847/19, від 14.04.2021 у справі №910/7431/19).

Верховний Суд зазначав про необхідність застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Беручи до уваги те, що відповідач належними, допустимими та достовірними доказами в порядку статті 74 ГПК України не довів виконання ним обов`язку з поставки оплаченого позивачем товару за договором купівлі-продажу від 15.09.2022, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача правових підстав вимагати повернення оплаченої ним суми в розмірі 450 000,00 грн згідно частини 2 статті 693 ЦК України. Відтак, підстав для скасування оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог у цій справі, - відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2023 у справі №911/363/23 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 22.08.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова