Ухвала

від 23.08.2024 по справі 755/14418/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/14418/23

Провадження №: 2-з/755/270/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши заяву відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану представником - адвокатом Грибовою О.О. в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради, Южноукраїнська міська рада Миколаївської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради, Южноукраїнська міська рада Миколаївської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дніпровського районного суду міста Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради, Южноукраїнська міська рада Миколаївської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради, Южноукраїнська міська рада Миколаївської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовчий розгляд справи.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 лютого 2024 року справу прийнято до провадження судді Гаврилової О.В.

20 серпня 2024 року представником відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 - адвокатом Грибовою О.О. через систему «Електронний суд» подано заяву про забезпечення позову, яку передано в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21 серпня 2024 року.

В поданій заяві про забезпечення позову відповідач (позивач за зустрічним позовом) просить, враховуючи тривалу перерву у спілкуванні, віддаленість місця проживання дитини та уникнення стресового стану у дитини, для забезпечення сімейних зав`язків та прав дитини на контакт з батьком, просить забезпечити спілкування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з її батьком ОСОБА_1 за наступним графіком:

1) перший місяць спілкування перші та треті вихідні дні місяця (субота та неділя) у громадських місцях (парки, дитячі майданчики, місця відпочинку тощо) у м. Южноукраїнськ з 16 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин, за бажанням матері дитини у її присутності;

2) надалі без присутності матері кожні перші та треті вихідні місяця у м. Южноукраїнськ з 09 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин на вибір батька із зазначенням матері місця перебування дитини.

3) зобов`язатимати дитини ОСОБА_2 надавати можливість батьку ОСОБА_1 вільно спілкуватися з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 три рази на тиждень з 19 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин засобами телефонного зв`язку через будь-який мобільний додаток «Viber», «Whats App», «Telegram», «Signal» тощо.

4) зобов`язати мати дитини ОСОБА_2 не бути присутньою та не перешкоджати батьку дитини ОСОБА_1 контакту батька з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у визначений час спілкування після спливу першого місяця спілкування батька з дитиною.

Суд, вивчивши доводи поданої заяви та матеріали справи, приходить до наступного.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті (ч.1 ст.153 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що 22 серпня 2023 року ОСОБА_2 без згоди батька забрала малолітню дитину з місця її постійного проживання та виїхала у невідомому напрямку, заблокувала батька дитини у всіх месенджерах, не відповідає на телефонні дзвінки, не повідомляє про місце перебування дитини, чим перешкоджає батькові та дитині у спілкуванні. Заявник вважає необхідним встановлення обов`язку для сторін у забезпеченні спілкування батька, для збереження сімейних зав`язків та прав дитини на контакт з батьком. Зазначає, що тривалий розгляд справи без можливості спілкування дитини з батьком може призвести до втрати емоційного контакту між ними, погіршення психоемоційного характеру відносин між батьком та малолітньою дитиною.

Під час оцінки доводів заяви про забезпечення позову суд керується положеннями Конвенції про права дитини, Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства».

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтями 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansenv. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Відповідно до статті 51 Конституції України кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до приписів статей 141, 153 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини; мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини 1- 3 статті 157 СК України).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька).

Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).

Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04.09.2018 ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю/ батьком, повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю/ батьком.

Відповідних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29.09.2021 у справі №490/1087/21 (провадження № 61-12931св21), від 25.11.2020 у справі №760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17.05.2021 у справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15.09.2021 у справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20).

Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що батько, який на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Отже, забезпечення позову шляхом визначення місця та часу спілкування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , а також їх спілкування засобами телефонного зв`язку та через мобільні додатки, виходячи з обставин, викладених у заяві про забезпечення позову в цій частині та наявних в матеріалах справи доказів вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову.

Зустрічі батька з донькою, а також їх спілкування засобами телефонного зв`язку та через мобільні додатки будуть забезпечувати підтримання зв`язку дитини з батьком та, у той же час не будуть порушувати права матері на спілкування з дитиною.

Порівнявши, при цьому, негативні наслідки від вжиття таких заходів забезпечення позову - визначення місця та часу спілкування малолітньої з батьком) з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів (втрату емоційного зв`язку між батьком та дитиною внаслідок відсутності спілкування протягом тривалого часу), з урахуванням законного інтересу, за захистом якого заявник звертається до суду, суд вважає, що такі заходи забезпечення позову, які просить застосувати ОСОБА_1 шляхом визначення місця та часу спілкування з дитиною (спочатку в присутності матері, за її бажанням, в подальшому без присутності матері), а також їх спілкування засобами телефонного зв`язку та через мобільні додатки, є співмірними із заявленими вимогами.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hor№sby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Проте вимога заяви про зобов`язання матері дитини не перешкоджати батьку у визначений час спілкування, після спливу першого місяця спілкування батька з дитиною, є передчасною, оскільки такі перешкоди до набрання даною ухвалою суду законної сили ще не існують і заявлені на майбутнє. При цьому ухвала суду про забезпечення позову, в разі не виконання її в добровільному порядку, підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому законом. А вимога про зобов`язання матері дитини не бути присутньою при спілкуванні батька з дитиною є дублюванням другої вимоги заяви, якою визначаються побачення без присутності матері.

Крім того, формулювання другої вимоги заяви «із зазначенням матері місця перебування дитини» викладено не коректно, отже підлягає викладенню в ухвалі суду, виходячи з контексту, мети заяви та наведених заявником засобів забезпечення позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись статями 149, 150, 153, 260, 353, 354 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову наступним шляхом:

1. Визначити місце та час спілкування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (актовий запис про народження №1271 від 22 травня 2020 року, вчинений Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)) з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 за наступним графіком:

1) перший місяць спілкування - перші та треті вихідні дні місяця (субота та неділя) у громадських місцях (парки, дитячі майданчики, місця відпочинку тощо) у м. Южноукраїнськ, Вознесенського району, Миколаївської області, з 16 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин, у присутності матері дитини ОСОБА_2 , за її бажанням.

2) надалі спілкування без присутності матері дитини ОСОБА_2 кожні перші та треті вихідні місяця (субота та неділя) у м. Южноукраїнськ, Вознесенського району, Миколаївської області, з 09 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин на вибір батька, із повідомленням батьком матері про місце перебування дитини.

3. Зобов`язати матір дитини ОСОБА_2 надавати можливість батьку ОСОБА_1 вільно спілкуватися з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (актовий запис про народження №1271 від 22 травня 2020 року, вчинений Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)) три рази на тиждень з 19 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин засобами телефонного зв`язку через будь-який мобільний додаток «Viber», «Whats App», «Telegram», «Signal» тощо.

В іншій частині заяви - відмовити.

Стягувач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Боржник - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: