Рішення

від 20.08.2024 по справі 924/484/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2024 р. Справа № 924/484/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Гончара І.М., розглянувши справу

за позовом акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ

до фізичної особи-підприємця Арутюняна Давида Ашотовича, с. Лісоводи Хмельницького району Хмельницької області

про стягнення 284 188,08 грн. штрафних санкцій,

зобов`язання виконати в натурі умови договору від 21.04.2022 року шляхом поставки та передачі у власність визначеного договором товару загальною вартістю 778 745,74 грн.,

представники сторін:

позивача: Щадрін І.О. - згідно інформації з ЄДРЮО, ФОП та ГФ (в режимі ВКЗ);

відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 284 188,08 грн. штрафних санкцій та зобов`язати ФОП Арутюняна Д.А. виконати в натурі умови договору від 21.04.2022 року шляхом поставки та передачі у власність визначеного договором товару загальною вартістю 778 745,74 грн.

Вимоги мотивує тим, що відповідачем всупереч укладеному 21.04.2022 року договору не здійснено поставку замовленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 20.05.2024 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 31.07.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав, наполягає на їх задоволенні.

Відповідач не скористався правом участі під час судового розгляду спору, повноважного представника не направив; належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору, що підтверджується довідками про доставку ухвал суду у даній справі до електронного кабінету відповідача в ЄСІТС.

У відзиві на позов просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що невиконання умов договору зумовлено обставинами непереборної сили, які засвідчені сертифікатом №6800-22-0892 Хмельницької ТПП. Відповідно до зазначеного сертифікату, який також надіслано 27.09.2022 року позивачу, датою настання форс-мажорних обставин є 06.09.2022 року, та такі обставини тривають на даний час.

Відповідач підсумовує, що ним в повному обсязі виконано умови розділу 7 договору щодо повідомлення про настання форс-мажорних обставин, тому ФОП Арутюнян Д.А. звільняється від відповідальності за невиконання умов договору поставки.

Позивач у відповіді на відзив заперечує проти доводів відповідача, наголошуючи, що сертифікат про форс-мажорні обставини не має для суду наперед визначеної сили, тому обставини невиконання певного зобов`язання в силу дії непереборних обставин повинні бути доведені іншими доказами.

Позивач також ставить під сумнів характер обставин, які, на переконання відповідача, не дозволяють йому виконати зобов`язання з поставки, а саме, передання транспортних засобів центру комплектування, позаяк ФОП Аратюняном Д.А. не вжито заходів для отримання транспорту в оренду чи лізинг. Окрім того, відповідач не звертався до позивача з проханням переглянути терміни поставки. Відтак позивач просить критично оцінити ту обставину, на яку посилається відповідач як на форс-мажорну.

Додатково наголошує, що договір укладено вже під час агресії російської федерації, а термін прострочення поставки становить 570 календарних днів.

Відповідач у запереченнях вважає, що позивачем безпідставно не враховано умови розділу 7 договору, на які він погодився під час укладення договору. Зауважує, що наявність форс-мажорних обставин в даному випадку підтверджена саме сертифікатом ТПП, який видано після дослідження неможливості виконання зобов`язань за договором поставки від 21.04.2022 року, про що і зазначено в сертифікаті.

З приводу тверджень позивача про можливість оренди або лізингу зазначає, що ФОП Арутюнян Д.А. звертався до інших суб`єктів господарювання з метою отримання транспортних засобів в оренду, що також відображено в сертифікаті ТПП, проте, отримав відмови. Звертає увагу і на тому, що відповідач пропонував позивачу переглянути умови поставки або припинити договір.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

21.04.2022 року між державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція") (покупець) та фізичною особою-підприємцем Арутюняном Давидом Ашотовичем (постачальник) укладено договір №53-124-01-22-17634 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупцю в передбачені цим договором строки товар, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, кодами УКТЗЕД, ціною, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до договору), та є невід`ємною частиною договору.

У п. 3.1. договору погоджено, що поставка товару здійснюється протягом 25 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки від покупця на поставку партії товару, яка направляється з електронної пошти office@khnpp.atom.gov.ua на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 Поставка товару згідно специфікації здійснюється транспортом і за рахунок постачальника (п. 3.2. договору). За положеннями п. 4.2. договору ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією №1 (додаток №1 до договору). До ціни товару включена вартість упакування, маркування, тари, страхування, доставка до складу вантажоодержувача (п. 4.3. договору).

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 та 7.3 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін. Наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим ТПП України, або регіональною ТПП згідно із законодавством України, або іншою довідкою, процесуальним документом, виданим компетентним органом.

Сторона, що зазначала форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу.

Згідно з пунктом 8.1 Договору у разі невиконання бо неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством України.

За порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) в строку товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 7% від вказаної вартості (п. 8.2 договору).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань сторонами (п. 11.1 договору).

У специфікації №1 до договору ( в редакції додаткової угоди №1 від 22.06.2022 року) сторонами погоджено поставку піску відсіву дроблення вивержених гірських порід фракції понад 2,5 (2) мм до 5,0 в кількості 420 тонн за ціною 637,94 грн. за тонну; піску будівельного у кількості 374,54 тонни за ціною по 395,96 грн. за тонну; щебеню гранітного 5х10 мм у кількості 427,27 тонни за ціною 549,95 грн. за тонну; щебеню гранітного 5х20 мм у кількості 444,47 тонни вартістю 549,95 грн. за тонну; щебеню гранітного 40х70 мм у кількості 125,44 тонн вартістю 516,95 грн. за тонну; щебеню гранітного 70х120 мм у кількості 22,72 тонни вартістю 517,44 грн. за тонну.

Позивач надіслав відповідачу на e-mail: ecc.highway@gmail.com листа від 02.08.2024 року про постачання продукції із проханням поставити для ВП "ХАЕС" пісок будівельний у кількості від 355,81 до 374 тонн; щебінь гранітний 5х10 мм у кількості від 405,90 до 427,27 тонн; щебінь гранітний 5х20 мм у кількості 422,24 до 444,47 тонн; щебінь гранітний 40х70 мм у кількості від 119,16 до 125,44 тонн; щебінь гранітний 70х120 мм у кількості від 21,58 до 22,72 тонн.

Відповідачем поставлено позивачу відповідно до видаткових накладних: №61 від 25.08.2022 року пісок із відсівів дроблення вивержених гірських порід фракції понад 2,5 (2) мм до 0,5 мм у кількості 68,8 тонн, щебінь гранітний 5х20 мм у кількості 22,6 тонн; №60 від 15.08.2022 року пісок будівельний кількістю 138,51 тонн, щебінь гранітний 5х20 мм кількістю 69,3 тонн; №59 від 02.08.2022 року пісок будівельний кількістю 111,71 тонн.

Позивач надіслав відповідачу на e-mail: ecc.highway@gmail.com листа від 06.09.2024 року про постачання продукції із проханням поставити для ВП "ХАЕС" згідно з договором поставки недопоставлений згідно листа від 02.08.2024 року товар, а саме: пісок будівельний у кількості до 124,32 тонн; щебінь гранітний 5х10 мм у кількості до 427,27 тонн; щебінь гранітний 5х20 мм у кількості до 352,57 тонн; щебінь гранітний 40х70 мм у кількості до 125,44 тонн; щебінь гранітний 70х120 мм у кількості до 22,72 тонн, та додатково поставити пісок із відсіву дроблення вивержених гірських порід фракції понад 2,5 (2) мм до 5,0 в кількості до 351,2 тонн.

Відповідач звернувся до відповідача із листом від 07.09.2022 року, у якому, згідно п. 7.3. договору, повідомив про настання для нього форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором від 21.04.2022 року, а саме, вилучення орендованих ним транспортних засобів для потреб військових формувань.

Хмельницька ТПП 23.09.2022 року видала фізичній особі-підприємцю Арутюняну Давиду Ашотовичу сертифікат №6800-22-0892 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчила неможливість виконання ним зобов`язання, а саме: відповідно до заявки замовника від 23.08.2022 року здійснити поставку сипучих матеріалів у кількості: пісок будівельний - 236,03 тонни; щебінь гранітний 5х10 мм - 427,27 тонн; щебінь гранітний 5х20 мм - 375,17 тонн; щебінь гранітний - 125,44 тонни; щебінь гранітний 70х120 мм - 22,72 тонни, та відповідно до заявки від 06.09.2022 року здійснити поставку сипучих матеріалів у кількості: пісок будівельний - 124,32 тонн; щебінь гранітний 5х10 мм - 427,27 тонн; щебінь гранітний 5х20 мм - 352,57 тонн; щебінь гранітний 40х70 мм - 125,44 тонн; щебінь гранітний 70х120 мм - 22,72 тонн, пісок із відсіву дроблення вивержених гірських порід фракції понад 2,5 (2) мм до 5,0 - 351,2 тонн, у термін до 19.09.2022 року, до 01.10.2022 року за договором №53-124-01-22-17634 від 21.04.2022 року, укладеним із ДП "НАЕК "Енергоатом" (ВП "ХАЕС").

Дата настання форс-мажорних обставин - 06.09.2022 року, тривають на 23.09.2022 року.

Згідно сертифікату, він виданий, в тому числі, на підставі копії акту приймання-передачі (повернення) транспортних засобів відповідно до договору№46 від 05.08.2021 року, укладеного між ТОВ "Інженерно-будівельна компанія Гайвей" та ФОП Арутюняном Д.А. від 06.09.2022 року, згідно якого у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин орендар повертає, а орендодавець приймає транспортні засоби в справному стані; копії звернення ФОП Арутюняна Д.А. до ТОВ "Добробут Плюс" щодо можливості надання в оренду автотранспорту; копії відповіді ТОВ "Добробут Плюс" щодо неможливості надання в оренду автотранспорту; копії звернення ФОП Арутюняна Д.А. до ПП Арутюняна А.С. щодо можливості надання майна в оренду; копії відповіді Арутюняна А.С. про відсутність можливості надання майна в оренду.

ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "ХАЕС" звернувся до відповідача з претензією від 13.09.2023 року щодо виконання умов договору в частині виконання зобов`язання з допоставки товару на суму 778745,75 грн.

У відповідь ФОП Арутюнян Д.А. повідомив про неможливість здійснення поставки у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин та зауважив на можливості розірвання договору.

З вищевикладеного, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Позиція суду.

Щодо правонаступництва позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023 року вирішено утворити Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661). Установлено, що товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства; відокремлені підрозділи державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

06.02.2023 року прийнято Закон України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», який набрав чинності 23.03.2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» утворення товариства здійснюється шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661) (далі - НАЕК «Енергоатом») за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 1 Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»» Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків НАЕК «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства. НАЕК «Енергоатом» припиняється одночасно із державною реєстрацією товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно з ч. 1 ст. 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

За частиною 6 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі перетворення юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення, та державна реєстрація новоутвореної юридичної особи. Перетворення вважається завершеним з дати державної реєстрації новоутвореної юридичної особи.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 11.01.2024 року вчинено запис про державну реєстрацію юридичної особи - акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661), та про припинення юридичної особи - державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661).

Таким чином, акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) є правонаступником державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661). При цьому, відокремлені підрозділи державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

Щодо суті спору.

З матеріалів справи стверджується, що 21.04.2022 року між державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція"), правонаступником якого є акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (філія "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція") та фізичною особою-підприємцем Арутюняном Давидом Ашотовичем укладено договір №53-124-01-22-17634, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити і передати у власність позивачу в передбачені цим договором строки товар, замовлений АТ "НАЕК "Енергоатом".

За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на виконання умов договору позивачем надіслано відповідачу на його електронну адресу, вказану в договорі, заявку на постачання продукції від 02.08.2022 року щодо поставки піску будівельного у кількості до 374 тонн; щебеню гранітного 5х10 мм у кількості до 427,27 тонн; щебеню гранітного 5х20 мм у кількості до 444,47 тонн; щебеню гранітного 40х70 мм у кількості до 125,44 тонн; щебеню гранітного 70х120 мм у кількості до 22,72 тонн.

Проте, відповідачем поставлено товар згідно заявки від 02.08.2022 року лише частково, зокрема, щебінь гранітний 5х20 мм у кількості 22,6 тонн; пісок будівельний кількістю 250,22 тонн, щебінь гранітний 5х20 мм кількістю 69,3 тонн.

В подальшому, позивачем 06.09.2022 року надіслано відповідачу заявку на поставку недопоставленого згідно заявки від 02.08.2022 року товару, а саме: пісок будівельний у кількості до 124,32 тонн; щебінь гранітний 5х10 мм у кількості до 427,27 тонн; щебінь гранітний 5х20 мм у кількості до 352,57 тонн; щебінь гранітний 40х70 мм у кількості до 125,44 тонн; щебінь гранітний 70х120 мм у кількості до 22,72 тонн.

Окрім того, АТ "НАЕК "Енергоатом" додатково просив поставити пісок із відсіву дроблення вивержених гірських порід фракції понад 2,5 (2) мм до 5,0 в кількості до 351,2 тонн.

Доказів поставки зазначеного вище товару матеріали справи не містять. Відповідачем також не заперечується недопоставка товару згідно заявок позивача від 02.08.2022 року та від 06.09.2022 року.

Невиконання зобов`язань за договором ФОП Арутюнян Д.А. обґрунтовує виникненням для нього форс-мажорних обставин у вигляді вилучення транспортних засобів центром комплектування та соціальної підтримки, які використовувались ФОП Арутюняном Д.А. для поставки товару позивачу. На підтвердження настання з 06.09.2022 року форс-мажорних обставин та їхню тривалість станом на даний час відповідачем надано сертифікат №6800-22-0892 від 23.09.2022 року, виданий Хмельницькою торгово-промисловою палатою.

Так, судом враховується, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні").

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним (така правова позиція викладена в п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 р. у справі №912/3323/20).

При цьому, форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору (така ж позиція викладена в постанові ВС від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22).

Згідно ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства підтвердженням існування форс-мажорних обставин може бути відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якого форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 19.08.2022 р. у справі №908/2287/17 вказала, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Тому сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Відтак, сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставини форс-мажору мають оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

В даному випадку, окрім сертифіката №6800-22-0892 від 23.09.2022 року про форс-мажорні обставини, відповідачем не надано жодного доказу об`єктивної неможливості виконання зобов`язань, в тому числі тих, які надавались для видачі сертифікату та перераховані у ньому, для їх аналізу судом.

Із сертифікату вбачається, що відповідачем для його видачі було надано, зокрема, копії акту про повернення ТОВ "ІБК "Гайвей" транспортних засобів, відмов ТОВ "Добробут Плюс" та ФОП Арутюняна А.С. в наданні транспортних засобів в оренду.

Проте, зі змісту сертифіката неможливо встановити, що внаслідок повернення ТОВ "ІБК "Гайвей" транспортних засобів відповідачу було неможливо виконати зобов`язання з поставки товару позивачу в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які він поніс чи міг понести.

Так, за умовами договору, поставка товару позивачу здійснювалась транспортом відповідача, який він, за твердженням останнього, орендував у ТОВ "ІБК "Гайвей" та повернув 06.09.2022 року внаслідок його вилучення у орендодавця. При цьому, жодних доказів вказаного, зокрема, кількості орендованих транспортних засобів та повернутих тощо, відповідачем не надано.

Водночас, навіть у випадку повернення всіх орендованих транспортних засобів у ТОВ "ІБК "Гайвей" та відсутності власних, ФОП Арутюнян Д.А. мав можливість отримати в користування транспортні засоби в інших суб`єктів господарювання. Натомість, за змістом сертифіката від 23.09.2022 року, відповідач звернувся з вказаною ціллю лише до ТОВ "Добробут Плюс" та ФОП Арутюняна А.С., що не може свідчити про докладення зусиль для добросовісного виконання взятого на себе перед позивачем зобов`язання з поставки товару. Такий висновок слідує також з того, що з моменту прострочення зобов`язання (серпень-вересень 2022 року) станом на дату розгляду справи судом відповідачем не вжито жодних дій для поставки позивачу замовленого ним товару.

Таким чином, доказів, які б підтвердили настання невідворотних та непереборних обставин, що об`єктивно унеможливили, не зважаючи на докладення всіх можливих зусиль, виконання ФОП Арутюняном Д.А. зобов`язань за договором від 21.04.2022 року, матеріали справи не містять та із сертифіката від 23.09.2022 року не вбачаються.

Додатково суд звертає увагу, що сертифікат не містить інформації про неможливість виконання зобов`язань за договором від 21.04.2022 року згідно заявки від 02.08.2022 року.

Оскільки відповідачем не виконані належним чином зобов`язання, це є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 199 ГК України виконання господарського зобов`язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Зокрема, у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Також у пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 8.2. договору за порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) в строку товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 7% від вказаної вартості.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов`язань визначено частиною 2 ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, зокрема, передбаченої п.8.2 договору, який не суперечить висновкам законодавства.

Судом здійснено перевірку нарахувань пені та штрафних санкцій, вчинених позивачем, та встановлено їх правомірність, з огляду на визначені договором строки поставки. Таким чином, АТ "НАЕК "Енергоатом" обґрунтовано заявлено до стягнення 169 183,86 грн. пені та 54 512,20 грн. штрафу за порушення строків поставки товару.

Судом також враховано, що за положеннями пункту 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020 року. Карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2023 року. Відтак позивачем правомірно нараховано пеню до 30.06.2023 року.

З приводу вимоги про зобов`язання допоставити товар, суд враховує наступне.

Так, звертаючись до суду з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити, а також зазначити у позовній заяві, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. У свою чергу, суд має перевірити ці доводи позивача, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 Цивільного кодексу України, а також міститься у статті 20 Господарського кодексу України, і цей перелік не є вичерпним, про що прямо зазначено у вказаних статтях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Як встановлено вище, відповідачем не виконано свої зобов`язання з поставки позивачу товару та допущено прострочення з 30.08.2022 року поставки піску будівельного у кількості 124,32 тонн; щебеню гранітного 5х10 мм у кількості 427,27 тонн; щебеню гранітного 5х20 мм у кількості 352,57 тонн; щебеню гранітного 40х70 мм у кількості 125,44 тонн; щебеню гранітного 70х120 мм у кількості 22,72 тонн; та з 04.10.2022 року піску із відсіву дроблення вивержених гірських порід фракції понад 2,5 (2) мм до 5,0 в кількості 351,20 тонн.

Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов`язку в натурі.

Слід зазначити, що цей спосіб захисту застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його. Зокрема, цей спосіб захисту може мати місце при невиконанні обов`язку сплатити кошти, передати річ кредитору, виконати роботи чи надати послуги за відповідним договором. Обов`язок боржника виконати певні дії повинен бути встановлений договором або актом цивільного законодавства.

Подібні висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частини другої статті 20 Господарського кодексу України стосовно такого способу захисту як примусове виконання обов`язку в натурі викладені у постановах Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/9167/19 та від 10 лютого 2021 року у справі № 910/18950/19.

Відповідно до частин першої та другої статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

З огляду на встановлений договором обов`язок відповідача поставити замовлений позивачем товар, суд вважає, що заявлена позивачем вимога про зобов`язання ФОП Арутюняна Д.А. виконати умови договору поставки від 21.04.2022 року в даному випадку є належним способом захисту порушеного права, що узгоджується з таким способом захисту як примусове виконання зобов`язання в натурі, оскільки ця позовна вимога безпосередньо стосується договірного зобов`язання, застосована позивачем саме у зобов`язальних правовідносинах, в яких відповідач відмовляється від виконання свого договірного обов`язку.

Крім того, норми чинного законодавства, зокрема положення, закріплені у статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", передбачають можливість виконання судового рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії у примусовому порядку.

Вказане має наслідком задоволення вимоги про зобов`язання відповідача поставити замовлений позивачем товар в повному обсязі.

Водночас, суд враховує таке.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

При застосуванні статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України Верховний Суд враховує сталу судову практику та усталені правові висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права. Відповідно до зазначених висновків, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд зазначає, що застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

Суд також враховує правову позицію викладену в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, згідно якої у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати на нього непомірним тягарем і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, враховуючи, що зменшення штрафних санкцій є правом, а не обов`язком суду, з огляду на обставин, які склалися у цій справі, дослідивши усі доводи відповідача та позивача, приймаючи до уваги обставини, викладені в сертифікаті Хмельницької ТПП від 23.09.2022 року щодо повернення відповідачем орендованих ним транспортних засобів у зв`язку з їх передачею для потреб військових формувань, що могло ускладнити своєчасну поставку товару, з огляду на засади справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд вважає за можливе зменшити розмір пені та штрафу на 50%, до 114 837,94 грн. пені та 27 256,10 грн. відповідно.

З огляду на вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

При розподілі судових витрат судом враховується, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення. Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Арутюняна Давида Ашотовича (с. Лісоводи, Хмельницький район, Хмельницька область, 32046, код НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, код 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька АЕС» (вул. Енергетиків, буд. 20, м. Нетішин, Шепетівський район, Хмельницька область, 30100, код ВП 21313677) 114837,94 грн. (сто чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять сім грн. 94 коп.) пені, 27 256,10 грн. (двадцять сім тисяч двісті п`ятдесят шість грн. 10 коп.) штрафу, 12 755,20 грн. (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят п`ять грн. 20 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Зобов`язати фізичну особу-підприємця Арутюняна Давида Ашотовича (с. Лісоводи, Хмельницький район, Хмельницька область, 32046, код НОМЕР_1 ) виконати в натурі умови договору від 21.04.2022 року №53-124-01-22-17634 шляхом поставки та передачі у власність для акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, код 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька АЕС» (вул. Енергетиків, буд. 20, м. Нетішин, Шепетівський район, Хмельницька область, 30100, код ВП 21313677) визначеного цим договором товару загальною вартістю 778 745,74 грн., а саме:

- пісок будівельний у кількості 124,32 тонн по ціні без ПДВ 395,96 грн. за тонну, загальною вартістю 49 225,75 грн.;

- щебінь гранітний 5х10 мм у кількості 427,27 тонн по ціні без ПДВ 549,95 грн. за тонну, загальною вартістю 234 977,14 грн.;

- щебінь гранітний 5х20 мм у кількості 352,57 тонн по ціні без ПДВ 549,95 грн. за тонну, загальною вартістю 193 895,87 грн.;

- щебінь гранітний 40х70 мм у кількості 125,44 тонн по ціні без ПДВ 516,95 грн. за тонну, загальною вартістю 64 846,21 грн.;

- щебінь гранітний 70х120 мм у кількості 22,72 тонн по ціні без ПДВ 517,44 грн. за тонну, загальною вартістю 11 756,24 грн.;

- пісок із відсіву дроблення вивержених гірських порід фракції понад 2,5 (2) мм до 5,0 в кількості 351,20 тонн по ціні без ПДВ 637,94 грн. за тонну, загальною вартістю 224 044,53 грн.

Видати наказ.

В стягненні 114837,94 грн. пені та 27256,10 грн. штрафу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23.08.2024 року

Суддя М.В. Музика

Вебадреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/

Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи; сторонам в електронні кабінети