Рішення

від 07.09.2006 по справі 45/213

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

45/213

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

07.09.06 р.                                                                               Справа № 45/213                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Майоліка-Лтд”,

                    ЄДРПОУ 30781432, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”,

                          ЄДРПОУ 32123041, м.Донецьк

про стягнення 89 253 грн. 48 коп.

Суддя     Б.Д. Плотніцький  

при секретарі судового засідання Ляшенко Л.В.

Представники:  

Від позивача: Конопольський О.М. - довір., Зубарєв В.Б. – довір.

Від відповідача: Луценко О.М. - довір.

В засіданні суду брали участь  

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Майоліка –Лтд”, м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м. Донецьк, про стягнення заборгованості у сумі 89 253 грн. 48 коп.

Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України заявою б/н та дати (вх.№02-41/33546 від 07.09.2006р.) уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за поставлений товар у сумі 89 253 грн. 48 коп.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на відносини, що фактично склалися між сторонами внаслідок поставки відповідачу товару, яка підтверджується рахунком – фактурою №СФ-1167 від 21.10.2005р., видатковою накладною № РН-00028 від 03.11.2005р. та довіреністю на отримання цінностей №686615 серія ЯЛЛ від 25.10.2005р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №1594 від 04.09.2006р. позовні вимоги у сумі 89 253 грн. 48 коп. не визнає у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

Відповідачем на адресу позивача був направлений лист №1126 від 26.10.2005р. з проханням поставити 980 кв.м. плитки „Каракаса” 20см. х 20см.

Одночасно даним листом відповідач повідомив позивача, що гарантує своєчасну оплату керамічної плитки „Каракас” по факту поставки в м.Київ протягом 10 днів.

За таких обставин, 21.10.2005р. позивачем був виставлений рахунок – фактура №СФ-1167 для сплати відповідачу на суму 89 253 грн. 48 коп.

Відповідно до видаткової накладної №РН-00028 від 03.11.2005р. позивачем був поставлений відповідачу товар – плитка CARACAS NEW 20*20 на загальну суму 89 253 грн. 48 коп.

Відповідачем товар був отриманий на підставі довіреності серія ЯЛЛ №686615 від 25.10.2005р.

Проте вартість товару не була сплачена.

На адресу відповідача позивачем направлена претензія №11 від 06.03.2006р. з вимогою негайно оплатити заборгованість за поставлений товар в сумі 89 253 грн. 48 коп., яка з боку відповідача залишена без задоволення.

За таких підстав, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 89 253 грн. 48 коп.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу.

В обгрунтування своїх доводів, відповідач посилається на те, що його звернення до позивача з листом №1126 від 26.10.200р. було вимушеним, оскільки між підприємствами була усна домовленість щодо поставки плитки та розрахунків за поставлений товар пропорційним заліком грошових коштів, які були притримані на рахунках АКБ „Інтерконтинентбанк”.

Одночасно відповідач стверджує про наявність правовідносин між ним та Приватним підприємством „Любарх” відповідно до договору №ВГ від 05.08.2005р. на поставку керамічної плитки виробництва Marazzy Gruppo Ctramiche S.P.A (Італія) на суму 747 918 грн. 10 коп. та передоплату у сумі 556 960 грн. 28 коп. за даний товар. Відповідачем була здійснена передоплата на рахунки в АКБ „Інтерконтинентбанк”, м.Київ, який на момент здійснення перерахування грошових коштів знаходився в стані банкрутства.

Таким чином, ПП „Любарх” не був поставлений товар, що передбачений договором.

Саме тоді між позивачем та відповідачем була досягнута усна домовленість щодо пропорційного заліку грошових коштів за товар плитку CARACAS NEW 20*20 на загальну суму 89 253 грн. 48 коп.

Крім цього, відповідач стверджує про пов'язаність Приватного підприємства „Любарх”, м.Київ та Товариства з обмеженою відповідальністю „Майоліка-Лтд”, м.Київ.

З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, господарський суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

За домовленістю між сторонами позивачем був поставлений відповідачу товар - плитка CARACAS NEW 20*20 на загальну суму 89 253 грн. 48 коп.

Таким чином, відповідно до п.2 ст.509, п.4 ст.11 Цивільного кодексу України між сторонами виникли цивільні права та обов'язки в результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Факт поставки товару відповідачу підтверджується видатковою накладною №РН-00028 від 03.11.2005р., копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.10).

Відповідачем вказаний товар був отриманий, про що свідчить підпис уповноваженої особи з відміткою про отримання на зазначеній видатковій накладній та довіреність серія ЯЛЛ №686615 від 25.10.2005р. (а.с.10-11).

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадках якщо строк  (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При дослідженні матеріалів справи судом було встановлено, що позивачем для оплати відповідачу був виставлений рахунок – фактура №СФ-1167 від 21.10.2005р. на суму 89 253 грн. 48 коп.

Крім цього, позивачем була направлена претензія №11 від 06.03.2006р. з вимогою негайної сплати заборгованості за поставлений товар.

Всупереч вимогам ст.530 Цивільного кодексу України відповідачем вартість товару, переданого згідно з видатковою накладною №РН-00028 від 03.11.2005р. у сумі 89 253 грн. 48 коп., сплачена не була.

За таких підстав господарський суд дійшов до висновку про правомірність заявлених вимог позивачем.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

З урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 89 253 грн. 48 коп., підлягають задоволенню.

При цьому, господарським судом не приймаються до уваги твердження відповідача про пропорційний залік за усною домовленістю між сторонами, оскільки всупереч вимогам ст.33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність правовідносин між ним та Приватним підприємством „Любарх”, а також здійснення передоплати за товар, який є предметом розгляду справи №45/213.

Крім цього, як встановлено судом з пояснень відповідача, договір був укладений між відповідачем та ПП „Любарх” на поставку керамічної плитки виробництва Marazzy Gruppo Ctramiche S.P.A (Італія), а предметом даного спору є інший товар: плитка керамічна CARACAS NEW 20*20.

Твердження відповідача про пов'язаність Приватного підприємства „Любарх” та позивача  господарським судом до уваги не приймається, оскільки на його підтвердженняне надано жлдного доказу.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

                                                                    ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Майоліка –Лтд”, м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м. Донецьк, про стягнення заборгованості у сумі 89 253 грн. 48 коп., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Майоліка –Лтд”, м. Київ, заборгованість у сумі 89 253 грн. 48 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 892 грн. 54 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення підписаний 11.09.2006р.

Суддя                                                                         Плотніцький Б.Д.