Рішення

від 22.08.2024 по справі 607/22895/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

22.08.2024 Справа №607/22895/23 Провадження №2-др/607/65/24

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю секретаря судового засідання Хавщ Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області питання про розподіл понесених відповідачем ОСОБА_1 та пов`язаних з розглядом справи судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Телерадіоорганізація «Тернопіль-медіа», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 про захист честі та гідності фізичної особи та відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Телерадіоорганізація «Тернопіль-медіа», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 про захист честі та гідності фізичної особи та відшкодування моральної шкоди.

18.03.2024 до початку розгляду справи по суті до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області засобами поштового зв`язку надійшла заява позивача ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду.

22.03.2024 ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області позовна заява залишена без розгляду.

29.03.2024 до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області засобами поштового зв`язку надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Білик Л.С. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. У заяві зазначено, що судові витрати позивача за розгляд даної цивільної справи складаються з витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір становить 20000 грн. На підтвердження цього до заяви долучені договір про надання правничої допомоги № 3 від 15.01.2024, додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги № 3 від 15.01.2024, акт прийняття-передачі наданих послуг від 22.03.2024.

У судове засідання 22.08.2024 позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Білик Л.С., належним чином повідомлені про дату, час та місце цього засідання, не з`явилися. Представник позивача подала клопотання про розгляд справи за її та позивача відсутності. Додатково просила долучити до матеріалів цивільної справи ухвалу Горохівського районного суду Волинської області про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Телерадіоорганізація «Тернопіль-медіа», ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про захист честі та гідності фізичної особи та відшкодування моральної шкоди. Адвокат вказала, що подання аналогічного позову свідчить про необґрунтовані дії позивача під час розгляду цивільної справи № 607/22895/23.

У судове засідання 22.08.2024 ОСОБА_2 та його представник адвокат Максимович О.В., належним чином повідомлені про дату, час та місце цього засідання, не з`явилися без повідомлення про причини неявки.

Указане не перешкоджає вирішенню питання про розподіл судових витрат.

Дослідивши матеріали цивільної справи, що стосуються питання про розподіл судових витрат, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Системний аналіз зазначених вище норм права свідчить про те, що відповідач має право заявити вимогу про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, не у всіх випадках залишення позову без розгляду, а лише якщо воно відбулось внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Оскільки чинне процесуальне законодавство не містить визначення поняття «необґрунтовані дії позивача», суд виходить із дозволених меж реалізації прав та виконання обов`язків учасниками судового процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Указані вище обставини дають підстави дійти висновку, що зловживання процесуальними правами - це умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.

Таким чином для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 17.12.2020 у справі № 758/12381/18-ц, від 14.01.2021 у справі № 521/3011/18, від 02.11.2022 у справі № 440/296/19.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, 02.01.2024 відкрите провадження у даній цивільній справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче засідання на 30.01.2024, наданий сторонам строк для подання заяв по суті справи

25.01.2024 через канцелярію Тернопільського міськрайонного суду представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Білик Л.С. подала відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнала та просила у позові відмовити повністю.

Також з матеріалів справи вбачається, що 30.01.2024, 28.02.2024 та 22.03.2024 адвокат Білик Л.С. здійснювала представництво інтересів відповідача ОСОБА_1 у підготовчих засіданнях у даній цивільній справі.

28.02.2024 підготовче засідання відкладалось за клопотанням позивача ОСОБА_2 .

При цьому відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Білик Л.С. сумлінно виконували свої процесуальні обов`язки та з`являлися за викликом суду у підготовчі засідання.

Разом з тим 18.03.2024 до початку розгляду справи по суті до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області засобами поштового зв`язку надійшла заява позивача ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду. Підстави такого клопотання у позивача у письмовій заяві не вказані.

22.03.2024 ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області позовна заява залишена без розгляду.

Однак у подальшому позивач повторно звернувся з аналогічним позовом до Горохівського районного суду Волинської області, що підтверджується ухвалою про відкриття провадження у справі від 17.06.2024 (справа № 155/850/24).

Такі дії позивача дають підстави дійти висновку, що позивач подав декілька позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ та визначення іншого суду для розгляду таких справ.

При цьому учасники цивільної справи № 607/22895/23, зокрема відповідач ОСОБА_1 , добросовісно виконуючи свої процесуальні обов`язки, прибувала до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області на кожне підготовче засідання у даній цивільній справі, не зважаючи на те, що місцем її проживання є інший населений пункт. Також для захисту своїх прав та представництва своїх інтересів відповідач уклала договір із професійним адвокатом, яка теж тричі прибула у підготовчі засідання у цій справі.

Указані обставини дають підстави дійти висновку, що відповідач ОСОБА_1 вже понесла витрати під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 , однак такі витрати не можуть бути стягнуті на користь відповідача на підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що сторона відповідача ОСОБА_1 довела, а сторона позивач не спростувала, що унаслідок необґрунтованих дій позивача в межах даної цивільної справи відповідач ОСОБА_1 понесла витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації за рахунок позивача.

Визначаючи розмір цих витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанова Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 808/1849/18).

У разі неспівмірності розміру витрат на правову допомогу суд самостійно визначає розмір судових витрат (постанова Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 160/6762/21).

Так, суд встановив, що у відзиві, поданому адвокатом Білик Л.С. від імені відповідача ОСОБА_1 , зазначено, що розмір очікуваних судових витрат відповідача на правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи у суді складає 20000 грн.

29.03.2024 до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області засобами поштового зв`язку надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Білик Л.С. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. У заяві зазначено, що судові витрати позивача за розгляд даної цивільної справи складаються з витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір становить 20000 грн. На підтвердження цього до заяви долучені договір про надання правничої допомоги № 3 від 15.01.2024, додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги № 3 від 15.01.2024, акт прийняття-передачі наданих послуг від 22.03.2024.

Так, 15.01.2024 між ОСОБА_1 та адвокатом Білик Л.С. укладений договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого адвокат зобов`язалася відповідно до доручення ОСОБА_1 здійснювати захист її законних прав та інтересів в усіх державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах та організаціях України, в національних судах України.

Пунктом 6.2 цього договору сторони визначили, що розмір гонорару визначається за домовленістю (згідно додатку № 1 до договору).

Відповідно до п. 5 додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги № 3 від 15.01.2024 сторони погодили гонорар за надання правової допомоги Клієнту відповідно до умов Договору в розмірі 20000 грн, які Клієнт оплачує готівкою або здійснює перерахування коштів в національній валюті України на рахунок адвоката.

Як вбачається з акта прийняття-передачі наданих послуг від 22.03.2024, адвокат Білик Л.С. з 15.01.2024 до закінчення розгляду справи в суді першої інстанції надала ОСОБА_1 правничі послуги відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 15.01.2024, а ОСОБА_1 прийняла надані послуги. Зокрема, адвокатом Білик Л.С. в межах даної справи були проведені такі роботи: консультація Замовника з питання звернення позивача ОСОБА_2 до суду; складання та написання відзиву на позовну заяву про захист честі та гідності та відшкодування моральної шкоди; підготовка адвокатських запитів; представництво ОСОБА_1 у суді першої інстанції з розгляду справи.

Суд враховує, що ОСОБА_2 не подавав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим суд приймає до уваги, що розмір витрат у сумі 20000 грн сторони погодили за представництво інтересів відповідача під час розгляду усієї справи у суді. Разом з тим даний позов був залишений без розгляду та фактичний розгляд справи судом не відбувався.

При цьому при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

З урахуванням викладеного суд вважає, що витрати на правничу допомогу у сумі 4000 грн, які відповідач понесла у зв`язку із розглядом даної справи, є доведеними належними та допустимими доказами, а також відповідають критеріям співмірності, реальності та справедливості, а тому вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 2, 76-81, 89, 133, 137, 141, 246, 259, 263, 265, 270, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Білик Людмили Станіславівни задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , компенсацію здійснених відповідачем судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000 (чотири тисячі) гривень.

У іншій частині заяви відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Представник відповідача: адвокат Білик Людмила Станіславівна, місцезнаходження: вул. За Рудкою, буд. 33, офіс 105, м. Тернопіль.

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

СуддяІ. В. Марциновська