Постанова

від 22.08.2024 по справі 914/606/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2024 р. Справа №914/606/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіВ.М. Гриців

І.Ю. Панова,

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури б/н від 24.06.2024 року (вх. № 01-05/1784/24 від 24.06.2024 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 27.05.2024 року (суддя Р.В. Крупник повний текст рішення складено 04.06.2024 року)

у справі № 914/606/24

за позовом: Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської обласної ради, Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, Західного офісу Держаудитслужби

до відповідача: Приватного підприємства «Мегапромбудімпекс» (надалі ПП «Мегапромбудімпекс»)

про стягнення збитків у розмірі 83292,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

04.03.2024 року Керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської обласної ради, Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, Західного офісу Держаудитслужби звернувся до господарського суду Львівської ї області з позовом до ПП «Мегапромбудімпекс» про стягнення збитків у розмірі 83292,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.08.2020 між позивачем-2 та відповідачем укладено Договір №56 на виконання робіт на об`єкті «Поточний ремонт в сесійній залі на вул. Винниченка, 16 у м. Львові». Загальна вартість виконаних відповідачем робіт становить 561`999,00 грн. та була оплачена позивачем-2 у повному обсязі.

Як стверджує прокурор, позивачем-3 проводилася ревізія фінансово-господарської діяльності позивача-2 за період з 01.01.2020 по 31.05.2023, в ході якої встановлено ряд розбіжностей між фактично виконаними роботами за Договором №56 від 10.08.2020 та роботами, врахованими в актах приймання виконаних будівельних робіт. Внаслідок цього, відповідачем було завищено вартість виконаних будівельних робіт на загальну суму 83`292,00 грн., чим порушено пункт 6.4.7 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» та завдано матеріальної шкоди позивачу-2 на вказану суму.

Зважаючи на це, прокурор вважає, що відповідач безпідставно отримав бюджетні кошти у розмірі 83292,00 грн., якими оплачено фактично не виконані роботи, а тому просить стягнути цю суму збитків на користь позивача-2.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.05.2024 року у справі №914/606/24 у позові Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської обласної ради, Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, Західного офісу Держаудитслужби відмовлено.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що на момент прийняття виконаних робіт у 2020 році Управління не виявило жодних відступів від умов Договору №56 та не заявляло відповідачу жодних претензій.

За таких умов належним доказом, який би підтверджував допущені відповідачем порушення слугує висновок експерта. Разом з тим, ні в ході проведення ревізії у 2023 році, ні під час розгляду даної справи судом, прокурор та позивачі не заявляли клопотання про проведення експертизи.

Відтак, враховуючи неподання позивачами та прокурором висновку експерта, суд доходить висновку, що ними не доведено належними та допустимими доказами такі елементи цивільного правопорушення, як протиправність поведінки відповідача, так і розмір збитків. Без висновку експерта, Акт ревізії №131303-21/10 є неналежним доказом розміру збитків, оскільки такий складено на підставі доказу, який не може, в установленому законом порядку підтверджувати недоліки виконаних робіт.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Прокурор подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Зазначає, що за наслідками виконання договору хоча й були складені акти виконаних будівельних робіт, однак їх зміст не відповідає фактично виконаному обсягу робіт. Заявляє, що наслідком дій відповідача став шкідливий результат для замовника, а саме неналежно виконані роботи з поточного ремонту та оплата оплата невиконаних обсягів робіт за рахунок бюджетних коштів. Прокурор приходить до висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав у повному обсязі, безпідставно отримав бюджетні кошти, а тому такі підлягають поверненню у судовому порядку. Просить рішення господарського суду Львівської області від 27.05.2024 року у справі №914/606/24 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач не погоджується з доводами апелянта. Вважає рішення суду законним та вмотивованим. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано вважав акт контрольного обміру від 07-08 серпня 2023 року неналежним доказом. Акт ревізії не зумовлює виникнення будь-яких прав та обов`язків для осіб, робота яких перевірялася. Чинним законодавством не передбачені повноваження у позивача-3 щодо перевірки та контролю у сфері будівельної діяльності. Просить рішення господарського суду Львівської області від 27.05.2024 року у справі №914/606/24 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Також просить стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь ПП «Мегапромбудімпекс» 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Західний офіс Держаудитслужби подав заяву, в якій погоджується з доводами прокурора. Просить рішення господарського суду Львівської області від 27.05.2024 року у справі №914/606/24 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційне провадження у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2024 року головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі № 914/606/24 визначено суддю О.В. Зварич, суддів: В.М. Гриців, І.Ю. Панова.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 року відкрито апеляційне провадження у справі № 914/606/24 та ухвалено здійснити перегляд рішення господарського суду Львівської області від 27.05.2024 року у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З`ясовуючи обставини стосовно ознайомлення учасників справи з порядком розгляду даної справи, суд встановив таке.

Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 року про розгляд справи № 914/606/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи 27.06.2024 року доставлено до електронних кабінетів учасників справи.

Вищенаведеним підтверджується те, що суд вчинив дії щодо належного повідомлення учасників справи у справі про порядок розгляду справи №914/606/24.

На час винесення даної постанови від сторін у справі не надходило жодних заяв чи клопотань щодо порядку розгляду апеляційної скарги Львівської обласної прокуратури на судове рішення у справі № 914/606/24, яке є предметом оскарження.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, 10.08.2020 року, за результатами проведення публічної закупівлі №UA-2020-06-17-008954-с, Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (Замовник) та ПП «Мегапромбудімпекс» (Підрядник) уклали Договір №56 від 10.08.2020 року.

Відповідно до пункту 1.1. договору підрядник приймає на себе зобов`язання виконати: «Поточний ремонт в сесійній залі на вул. Винниченка, 16 у м. Львові» (45310000-3 Електромонтажні роботи (CPV)), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги відповідно до умов договору.

Згідно пункту 1.2. договору послуги повинні бути виконані підрядником за адресою: м.Львів, вул. Винниченка, 16.

За положеннями пункту 2.1. договору сторони прийшли до згоди про те, що підрядник приступає до виконання робіт, передбачених цим договором, з моменту підписання сторонами договору і зобов`язується повністю виконати роботи протягом одного місяця з дня отримання необхідного для виконання робіт обладнання системи кондиціонування.

Пунктами 4.1.2. 4.1.3. договору передбачено, що замовник відповідно до умов даного договору зобов`язується: оплатити підряднику вартість робіт, відповідно до умов даного договору; прийняти виконані роботи підрядника по актах КБ-2 та КБ-3.

Відповідно до пункту 5.1.1., 5.1.4., 5.1.7, договору підрядник відповідно до умов договору зобов`язується приступити до роботи і завершити роботи в терміни, визначені даним договором; забезпечити доступ представника замовника до робіт чи їх частин; усувати на вимогу замовника недоліки і дефекти в роботі, що відбулися з вини підрядника.

Ціна договору становить 561 999,00 грн., у т.ч. ПДВ 93 666,50 грн. (пункт 6.1 договору).

Відповідно до пункту 6.3 договору розрахунки проводяться тільки за фактично виконані роботи протягом 30-ти календарних днів з дня підписання актів наданих послуг/виконаних робіт та довідки згідно виставленого підрядником рахунком у безготівковій формі.

Згідно пункту 8.1. договору приймання робіт здійснюються у відповідності з термінами, встановленими даним договором.

Пунктами 8.2. 8.3. договору передбачено, що про готовність до передачі робіт підрядник повідомляє замовника в усній формі; підрядник має право здати роботу достроково.

Додатковою угодою №1 від 10.08.2020 року сторони внесли зміни до договору, зокрема Розділ 13 додали пункт 13.10. та виклали його в такій редакції: «До договору додаються і є невід`ємною частиною договору додаток №1 розрахунок договірної ціни, додаток 2 графік виконання робіт.»

Управління майном спільної власності Львівської обласної ради прийняло виконані ПП «Мегапромбудімпекс» роботи за договором, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №1 за вересень 2020 року від 04.09.2020, №2 за серпень 2020 року від 04.09.2020, №3 за вересень 2020 року від 24.09.2020 та №4 за жовтень 2020 року від 13.11.2020.

Загальна вартість виконаних відповідачем робіт, яка підлягала сплаті, становить 561998,99 грн., що підтверджується відповідними довідками за вересень 2020 року від 04.09.2020 на суму 168 599,70 грн., за серпень 2020 року від 04.09.2020 на суму 174 686,54 грн., за вересень 2020 року від 24.09.2020 на суму 100 023,61 грн., за жовтень-листопад 2020 року від 13.11.2020 на суму 118 689,14 грн.

Вартість вказаних робіт повністю оплачена Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради, що підтверджується платіжними дорученнями від 19.08.2020 року, № 793 від 11.09.2020 року, № 855 від 29.09.2020 року, № 1051 від 18.11.2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Держаудитслужбою проводилася ревізія фінансово-господарської діяльності Управління за період з 01.01.2020 року по 31.05.2023 року, за результатами якої складено Акт №131303-21/10 від 10.08.2023 року.

В ході проведення ревізії комісією в складі представників Держаудитслужби проведено обміри окремих видів виконаних будівельних робіт, виконаних ПП «Мегапромбудімпекс, та встановлено ряд розбіжностей між фактично виконаними роботами та роботами врахованими у актах приймання-передачі виконаних будівельних робіт, а саме:

- відсутні роботи з установлення калориферів масою понад 0,1 т до 0,2 т (акт №1 за вересень 2020 року) та роботи передбачені РН 15-129-4 «Мережа систем вентиляції та кондиціонування повітря при кількості перерізів до 10» у кількості 9 шт. (акт №3 за вересень 2020 року);

- у акті №1 за вересень 2020 року враховано роботи з установлення внутрішніх блоків у кількості 9 шт. із застосуванням ресурсної елементної кошторисної норми Е20-35-2 «Установлення калориферів масою до 0,2 т». Однак, враховуючи вагу внутрішнього блоку (50 кг), застосуванню підлягала норма Е20-35-1 «Установлення калориферів масою до 0,1 т»;

- виконання дрібних, допоміжних та супутніх операцій нормами враховано, але в описі складу робіт вони, як правило, не зазначені;

- в актах виконаних робіт враховано вартість внутрішніх і зовнішніх блоків, однак такі були придбані Управлінням.

Комісія Держаудитслужби дійшла висновку, що відповідач завищив вартість виконаних робіт на загальну суму 83 292,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідні висновки сформульовані, зокрема на підставі Акта контрольного обміру від 07-08 серпня 2023 року та Акта перерахунку.

25.08.2023 року Управління майном спільної власності Львівської обласної ради звернулось до відповідача з претензією про повернення безпідставно збережених коштів, розмір яких визначено Держаудитслужбою за результатами проведення ревізії, однак така претензія залишилася відповідачем без реагування.

Предметом позовних вимог у цій справі є стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі 83292,00 грн.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 2 статті 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» унормовано, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання.

За положеннями частини 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Обласна рада як орган місцевого самоврядування є головним розпорядником бюджетних коштів у розумінні статті 22 Бюджетного кодексу України, що уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, водночас, зобов`язана ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави в бюджетній сфері.

Таким чином, Обласна рада є органом, до компетенції якого віднесені повноваження контролю за використанням виділених їй бюджетних коштів, а відтак прокурор правильно визначив Обласну раду позивачем у даній справі.

Щодо суті спору колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У справі № 914/606/24 суд встановив, що між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради та ПП «Мегапромбудімпекс» було укладено Договір №56 від 10.08.2020 року, на підставі якого між сторонами виникли взаємні права та обов`язки.

За приписами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частин 1 3 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у Постанові від 21.11.2023 року у справі № 906/435/22 висловив наступну правову позицію:

«Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Верховний Суд виходить з того, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Отже, заявляючи до стягнення збитки, позивач повинен, окрім наявності всіх чотирьох елементів, чітко визначити у чому вони (збитки) полягають у розмінні статті 22 ЦК України, статей 224 та 225 ГК України (упущена вигода/реальні збитки/моральна шкода).

Ураховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу».

За своєю правовою природою Договір №56 від 10.08.2020 року є договором будівельного підряду.

Відповідно до частини 1 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною 1 статті 877 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

За змістом статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

У цій справі судом встановлено, що на підставі договору відповідач виконав всі роботи, які обумовлені в локальному кошторисі №7-1-1 до цього договору та передав їх Управлінню майном спільної власності Львівської обласної ради, про що свідчать підписані між сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт №1 за вересень 2020 року від 04.09.2020, №2 за серпень 2020 року від 04.09.2020, №3 за вересень 2020 року від 24.09.2020 та №4 за жовтень 2020 року від 13.11.2020.

Загальна вартість робіт становить 561 998,99 грн. і ця вартість повністю сплачена Управлінням, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами.

Сторони не заперечують тієї обставини, що в момент передачі виконаних робіт та до 2023 року Управління майном спільної власності Львівської обласної ради не висловлювало відповідачу жодних претензій щодо якості і обсягів виконаних підрядних робіт. Роботи, що виступають предметом спору, не є прихованими.

Відповідно до пункту 3 Положення про Державну аудиторську службу України, затверджену Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 року № 43 (далі Положення) Основними завданнями Держаудитслужби є: реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів; надання у передбачених законом випадках адміністративних послуг.

За змістом підпункту 3 пункту 4 Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: інспектування (ревізії).

Верховний Суд у своїй Постанові від 20.06.2019 року у справі № 916/1906/18 погодився із доводами судів попередніх інстанцій про те, що акт ревізії Південного офісу Держаудитслужби від 24.01.2018 №05-11/03, яким встановлено ряд порушень та недоліків... не є тією беззаперечною підставою для стягнення збитків, оскільки акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Верховний Суд зазначив у постанові, що Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

У справі № 914/606/24 судом встановлено, що Західний офіс Держаудитслужби виявив завищення відповідачем вартості виконаних робіт на загальну суму 83 292,00 грн. на підставі Акта контрольного обміру від 07-08 серпня 2023 року, у якому відображено перелік виявлених недоліків, підписаного начальником та головними спеціалістами Відділу організаційно-технічного забезпечення Управління майном спільної власності Львівської обласної ради.

Зі змісту наявної у справі копії акта вбачається, що на ньому відсутні підписи заступника начальника Управління майном спільної власності Львівської обласної ради та директора ПП «Мегапромбудімпекс».

В матеріалах даної справи міститься копія акта від 08.08.2023 року про відмову від підпису директора ПП «Мегапромбудімпекс», складеного головним державним фінансовим інспектором відділу взаємодії з правоохоронними органами Західного офісу Держаудитслужби Г.Дусик.

Здійснивши аналіз вищеописаних положень ЦК України, судової практики Верховного Суду та обставин даної справи, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що акт ревізії №131303-21/10 від 10.08.2023 року не є належним доказом, який свідчить про порушення відповідачем умов Договору №56 від 10.08.2020 року.

Щодо Акту контрольного обміру від 07-08 серпня 2023 року, такий не є належним доказом у справі, оскільки чинним цивільним законодавством України чітко визначено перелік доказів, які можуть підтверджувати обставини невиконання чи неналежного виконання підрядних робіт.

Відповідно до частини 1, 2 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Як вже було зазначено судом, виконані роботи не були прихованими, тобто при вирішенні даного спору слід застосовувати частину 1 і 2 статті 853 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку.

Аналіз змісту наведеної статті свідчить, що у випадку прийняття замовником без жодних зауважень виконаних підрядних робіт, подальше виявлення недоліків цих робіт може підтверджуватися: актом про виявлені недоліки, підписаним замовником та підрядником; висновком експерта (якщо між замовником і підрядником існує спір щодо недоліків робіт).

Матеріалами даної справи підтверджується, що на момент прийняття спірних робіт (2020 рік) Управління не виявило жодних відступів від умов Договору №56 та не заявляло відповідачу жодних претензій.

Вперше претензії до виконаних підрядних робіт було заявлено лише в 2023 році під час проведення ревізії Західним офісом Держаудитслужби. З вказаними претензіями відповідач не погодився і Акт контрольного обміру від 07-08 серпня 2023 року не підписав.

Великою Палатою Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі № 147/66/17 сформульовано наступну правову позицію:

«Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов`язань.

Введення в цивільне законодавство принципу добросовісності як одного з найбільш загальних і важливих принципів цивільного права є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного».

Верховний Суд у Постанові від 16.02.2022 року у справі № 914/1954/20 зазначив таке:

«Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - «non concedit contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них».

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що у цій справі прокурором та позивачами не доведено належними і допустимими доказами таких елементів складу цивільного правопорушення, як протиправність поведінки відповідача та розмір збитків.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог правомірно відмовлено.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зважаючи на наведені критерії та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині покладення на Львівську обласну прокуратуру, керівником структурного піррозділу якої заявлено позов, 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

За наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення судова колегія констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Львівської області від 27.05.2024 року у справі № 914/606/24.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Щодо клопотання ПП «Мегапромбудімпекс» про стягнення з Львівської обласної прокуратури 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, необхідно зазначити таке.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідач не надав жодних документів, які б підтверджували опис робіт, виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а відтак колегія суддів не може оцінити обсяг наданих послуг з точки зору витрат, які понесла сторона на правничу допомогу відповідно до вимог процесуального закону.

За таких обставин, у задоволенні клопотання ПП «Мегапромбудімпекс» про стягнення з Львівської обласної прокуратури 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у цій справі належить відмовити.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 8, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури б/н від 24.06.2024 року (вх. №01-05/1784/24 від 24.06.2024 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 27.05.2024 року у справі № 914/606/24 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Відмовити у задоволенні клопотання ПП «Мегапромбудімпекс» про стягнення з Львівської обласної прокуратури 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяВ.М. Гриців

СуддяІ.Ю. Панова