Справа № 487/3793/23
Провадження № 2/487/350/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.07.2024 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючогосудді Нікітіна Д.Г., із секретарем судових засіданьШульга В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" про захист прав споживача
ВСТАНОВИВ:
До Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" про захист прав споживача. Позивач просив Визнати протиправними дії Акціонерного товариства «Оператор
газорозподільної системи «МИКОЛАЇВГАЗ» щодо відмови у встановлені
безкоштовного індивідуального лічильника газу
Зобовязати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи
«МИКОЛАЇВГАЗ» встановити безкоштовно індивідуальний лічильник обліку
газу за адресою: Миколаїв, вулиця Крилова 8/1 квартира 9.
Від представника АТ «Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі
Ухвалою суду від 03.07.2023, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідност. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимогстатті 77 ЦПК України, згідно з якою належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не спростовують предмета доказування.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , одержує послугу з розподілу природного газу на підставі Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання від 16.07.2015, укладеного з оператором газорозподільних систем «Миколаївгаз». Позивач є побутовим споживачем природного газу, що постачається за вказаною адресою: АДРЕСА_1 . Лічильник газу в квартирі не встановлений, квартира забезпечена газопостачанням з режимом використання газу тільки для приготування їжі. Квартира належить мені на підставі Свідоцтва про право на спадщину №486 від 10.07.2015. Я завжди своєчасно оплачую рахунки за використаний природний газ, хоча порядок їх формування, після встановлення без моєї згоди загальнобудинкового лічильника газу викликає багато запитань. Так у лютому 2023 року було спожито 1,74 куб.м, а у березні - 8,06, у квітні - 9,29, тобто зростання споживання у 4-5 разів, хоча газом я майже не користуюсь. Тому 15.05.2023 позивач подала до АТ «Миколаївгаз» заяву із вимогою встановити квартирний індивідуальний лічильник газу. 07.06.2023 отримала відповідь №540-ЛВ-10075-0623 від 05.06.2023, в якій АТ «Миколаївгаз» повідомляє про відмову у встановленні безкоштовного лічильника газу та пропонує позивачу зробити це за власні кошти.
Частиною 3ст. 12 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відносини між споживачами та оператором газорозподільних систем регулюються укладеним між ними Типовим договором, затвердженимпостановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015 року.
Згідно ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу по відношенню до побутового споживача ТОВ «Миколаївгаз-збут» є постачальником, а АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» - розподільником, оператором газорозподільної мережі.
Відповідно до пункту 33 ч.1ст.1 Закону України від 09 квітня 2015 року №329-VIII»Про ринок природного газу» ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG (зріджений природний газ).
Ця система правовідносин може бути представлена як сукупність договорів різного виду, які укладаються суб`єктами ринку природного газу. Права та обов`язки суб`єктів ринку природного газу як сторін відповідних договорів визначаються безпосередньо зазначеним Законом.
Серед споживачів окреме місце займають побутові споживачі - фізичні особи, які придбавають природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (пункт 23 частини першоїстатті 1 Закону України «Про ринок природного газу»).
Серед принципів функціонування ринку природного газу пункт 1 частини першоїстатті 3 Закону України «Про ринок природного газу» першочергововизначає забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу.
Серед прав споживача передбачено право на отримання природного газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів, а також безоплатне отримання інформації про обсяги та інші показники власного споживання природного газу (пункти 4, 5 частини першоїстатті 13 Закону України «Про ринок природного газу»). Аналогічні права визначені у типовому договорі постачання природного газу споживачам, затвердженомупостановою Національної комісії,що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015року №2500(зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1386/27831).
З метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання здійснюється приладовий облік природного газу (частина першастатті 18 Закону України «Про ринок природного газу»).
За частиною четвертою статті 18 Закону України «Про ринок природного газу» держава заохочує впровадження новітніх систем, у тому числі апаратних засобів, обліку природного газу, зокрема тих, що забезпечують можливість споживача активно управляти власним споживанням.
Таким чином, приладовий облік споживання природного газу розглядається з позицій забезпечення державних гарантій прав споживачів, у тому числі побутових споживачів природного газу.
Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначеніЗаконом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».
Як слідує з положень ч.2 ст. 3 ЗУ 3533-VIФінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок:
коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території;
коштів відповідного бюджету, крім коштів місцевих бюджетів;
інших джерел, не заборонених законодавством.
Під час ухвалення рішення суд у відповідності до вимогстатті 264 ЦПК Україниповинен вирішити чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом встановлено, що на підставі Кодексу газорозподільних систем, затвердженогопостановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494.
Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору розподілу природного газу затвердженогоПостановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015, цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей633,634,641та642 ЦК Українина невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: «споживач» - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених уЗаконі України «Про ринок природного газу»та Кодексі ГРС.
Судом встановлено, що позивач приєднався до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживають природний газ та щомісячно сплачує рахунки за спожитий природний газ.
Відповідно до вимогстатті 526 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
У частині першій статті 626ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до вимогстатті 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.
Оскільки позивачі виконували свій обов`язок зі сплати отриманих послуг, у тариф яких включено і вартість та роботи зі встановлення індивідуальних лічильників газу населенню, частково такі роботи відповідачем були здійснені, суд вважає, що вимогистатті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»мають вищу юридичну силу, ніж рішення Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Газопостачання є видом комунальної послуги за змістом ч. 1 ст.1та п. 1 ч. 1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а засіб обліку визначає кількісні та або якісні показники такої послуги, і саме для споживача встановлено обов`язок забезпечувати доступ до свого приміщення для огляду засобу обліку положеннями.
Таким чином не встановлення лічильнку обліку газу в процесі споживання газу не відображає фактичного споживання газу споживачем, що породжує нарахування сум за споживання обєму газу, який насправді не використовувався споживачем.
Відповідно до п.п. 3, 4, 7 ч. 1ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цьогоЗаконута повязаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому випадку порушеними, якщо виконавець послуги навязує такі умови отримання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.
За вказаних обставин суд встановлює порушення прав позивача, як споживача не встановлення лічильнику обліку газу призводить до невідповідності умов договору на постачання природного газу між споживачем та постачальником, в той час коли кошти мають сплачуватися споживачем тільки за той газ, який дійсно був спожитий.
В статті 15ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно зі статтею 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З наведеного слідує, що суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 26 жовтня 2021 року (справа № 212/5836/17, провадження № 14-11цс21) в аналогічній справі дійшла наступних висновків.
Законодавство передбачає два механізми визначення обсягу спожитого споживачами газу до встановлення індивідуальних лічильників: за показаннями загальнобудинкового лічильника та за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.
З огляду на викладене, суд вважає правильним обраний спосіб захисту позивачем.
Змістстатті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»свідчить про наявність безумовного обов`язку відповідних суб`єктів господарювання - газорозподільних організацій забезпечити встановлення лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення, у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов`язано відшукувати джерела фінансування приладів та робіт, які підлягають встановленню, або забезпечувати цими приладами відповідних суб`єктів господарювання.
Стаття 6 Закону визначає обов`язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку.
Отже на відповідача АТ «Миколаївгаз» покладений обов`язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов`язку не споживачів є неправомірним.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відмова АТ «Миколаївгаз» від свого обов`язку встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства, порушує права позивачів.
Визначаючи спосіб захисту порушеного права, суд виходить з того, що право на встановлення індивідуальних лічильників газу побутовим споживачам газу у їх квартирах встановлено законодавством, додаткового визнання цього права судовим рішенням не потребується, а тому суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивачів в даному випадку буде зобов`язання відповідача АТ «Миколаївгаз» за свій рахунок здійснити встановлення індивідуальних газових лічильників в квартирі позивача.
На думку суду такий спосіб захисту не суперечить закону, відповідає інтересам позивачів, змісту порушеного права, характеру його порушення, дозволяє забезпечити реальне поновлення порушених прав.
Відповідно достатті 2 ЦПК Українизавданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першоїстатті 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина першастатті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першійстатті 10 ЦПК України.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31-32 рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France»), заява № 17862/91; пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява " № 20372/11).
На підставі викладеного позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст.4,12,89,259,263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" про захист прав споживача - задовольнити.
Зобов`язати Акціонерне товариство «Операторгазорозподільної системи «Миколаївгаз» здійснити за свій рахунок встановлення індивідуального газового лічильника в квартирі побутового споживача:
- ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» в дохід держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн..
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги подаються учасниками в порядкустатті 355 ЦПК Українибезпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
Відповідач: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Погранична, 159, ЄДРПОУ 05410263.
Суддя Д.Г. Нікітін
Суд | Заводський районний суд м. Миколаєва |
Дата ухвалення рішення | 11.07.2024 |
Оприлюднено | 27.08.2024 |
Номер документу | 121194332 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів» |
Цивільне
Заводський районний суд м. Миколаєва
Нікітін Д. Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні