Постанова

від 11.11.2024 по справі 487/3793/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

11.11.24

22-ц/812/1598/24

Єдиний унікальний номер судової справи 487/3793/23

Номер провадження 22-ц/812/1598/24

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

11 листопада 2024 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Самчишиної Н.В.,

з секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

за участі: представника відповідача ОСОБА_1 ,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Акціонерного товариства«Оператор газорозподільноїсистеми «Миколаївгаз» рішення, яке ухвалено Заводським районним судом міста Миколаєва 11липня2024 року, під головуванням судді Нікітіна Д.Г., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» про захист прав споживачів,

УСТАНОВИЛА:

У червні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (далі АТ «Миколаївгаз») про захист прав споживачів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 є побутовим споживачем природного газу за адресою: квартира АДРЕСА_1 , та одержує послугу з розподілу природного газу на підставі Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання від 16 липня 2015 року, укладеного з АТ«Миколаївгаз».

Після встановлення без її згоди у вищевказаному будинку загальнобудинкового лічильника газу у позивача з`явилися сумніви щодо правильності порядку формування рахунків з оплати природного газу.

У зв`язку із цим, 15 травня 2023 року ОСОБА_2 подала до АТ«Миколаївгаз» заяву із вимогою встановити їй квартирний індивідуальний лічильник, проте 07 червня 2023 року отримала відповідь від 05 червня 2023 року, в якій товариство повідомило про відмову безкоштовно встановити лічильник газу та запропонувало зробити це за власні кошти.

Позивач вважає, що такими діями АТ «Миколаївгаз» порушує вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо її права на встановлення безкоштовного індивідуального лічильника обліку газу.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_2 просила визнати протиправними дії АТ «Миколаївгаз» щодо відмови у встановлені безкоштовного індивідуального лічильника газу та зобов`язати відповідача встановити безкоштовно індивідуальний лічильник обліку газу у квартирі АДРЕСА_1 .

Відповідач АТ «Миколаївгаз» надало до районного суду відзив, в якому просило у задоволені позову відмовити.

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 11 липня 2024 року позов задоволено.

Зобов`язано АТ «Миколаївгаз» здійснити за свій рахунок встановлення індивідуального газового лічильника в квартирі побутового споживача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнуто з АТ «Миколаївгаз» в дохід держави судовий збір у розмірі 1073грн. 60 коп.

Судове рішення мотивовано тим, що на відповідача АТ «Миколаївгаз» покладений обов`язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним. За таких обставин відмова АТ«Миколаївгаз» від свого обов`язку встановити індивідуальний лічильник позивачу суперечить вимогам законодавства, порушує права позивача, які підлягають захисту у спосіб зазначений в судовому рішенні.

В апеляційній скарзі АТ «Миколаївгаз», посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що районний суд безпідставно не застосував норм абзацу 6 пункту 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2022 року №620, відповідно до якого у разі незгоди власника квартири (будинку) розрахуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.

Також судом першої інстанції не враховано, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29 вересня 2023 року за №1773 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «Миколаївгаз» відповідачу зупинено дію ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, у зв`язку із передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб`єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію. Таким чином з 29 вересня 2023 року АТ «Миколаївгаз» не є оператором ГРМ, а тому судом безпідставно покладено на відповідача обов`язок щодо здійснення за свій рахунок встановлення індивідуального газового лічильника в квартирі побутового споживача.

Крім того, відповідно до положень ч.2 ст.3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» побутові споживачі природного газу фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу.

Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в ст.263 ЦПК України.

Так, відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає в повному обсязі.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому,в порядкуцивільного судочинства,виходячи ізйого загальнихзасад пронеприпустимість свавільноговтручання усферу особистогожиття людини;судовий захистцивільного правата інтересу;справедливість,добросовісність тарозумність,перш завсе регулюютьсяособисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10 липня 2015 року (а.с.6).

Позивач отримує послуги з розподілу природного газу на підставі Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання від 16 липня 2015 року (а.с.10-11).

У цей період Оператором ГРМ був відповідач АТ «Миколаївгаз».

15 травня 2023 року ОСОБА_2 звернулась до АТ «Миколаївгаз» із заявою щодо встановлення індивідуального лічильника газу в її квартирі.

На вказане звернення листом №540-ЛВ-10075-0623 від 05 червня 2023 року АТ «Миколаївгаз» надало відповідь, в якій зазначено, що у будинку АДРЕСА_3 було встановлено загальнобудинковий лічильник газу, а тому, у разі незгоди власника квартири розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок він може встановити квартирний лічильник газу окремо на квартиру за власні кошти (а.с.8-9).

За ч.1 ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

За змістом ст.21Закону України«Про захистправ споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до п.п.3,4,7 ч.1 ст.21Закону України «Прозахист правспоживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2494 (далі - Кодекс ГРМ), постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».

Відповідно до п.39 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, газовидобувне підприємство, споживач.

Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГРМ та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ визначено, що його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.

Доступ до газорозподільної системи - це право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.

Оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії.

Постановою НКРЕКП від 29 червня 2017 року №853 ПАТ «Миколаївгаз» видано ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ та з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом на території міста Миколаїв та Миколаївської області.

Відповідач, як Оператор ГРМ на території ліцензійної діяльності у Миколаївській області здійснював облік спожитого природного газу, зокрема, визначення спожитих побутовими споживачами обсягів природного газу згідно положень глави 1 розділу IX, пункту 5 глави 4 розділу IX, пункту 6 глави 1 розділу XV Кодексу ГРМ, затвердженого постановою НКРЕКП №2494 від 30вересня 2020 року. Таким чином, відповідач на підставі ліцензії здійснював повноваження щодо розподілу природного газу.

14 травня 2019 року проведено державну реєстрацію змін до установчих документів «Миколаївгаз» та змінено назву юридичної особи на Акціонернетовариство «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз».

Постановою НКРЕКП від 04 червня 2019 року №944 внесено зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29 червня 2017 року №853 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу АТ«Миколаївгаз», а саме у назві абревіатуру «ПАТ» замінено абревіатурою «АТ»; у тексті постанови слова «Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації» у всіх відмінках замінено словами «Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи» у відповідних відмінках.

Вирішуючи питання про те, чи правомірно відповідач відмовив з оснащення лічильником газу у квартирі позивача, колегія суддів керується положеннями Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Так, ч.2 ст.2 Закону України «Про забезпеченнякомерційного облікуприродного газу» передбачає, що з метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу. Загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному ст.10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Саме на АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» був покладений обов`язок встановлення лічильників газу, лише товариство повинно було вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним. Разом з тим, як встановив суд першої інстанції, відповідач не вживав жодних заходів для фінансування таких робіт за рахунок будь-якого бюджету.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження №14-347цс18), від 26 жовтня 2021 року у справі №212/5836/17 (провадження №14-11цс21) та постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №212/5712/17 (провадження №61-116св19), від 24 жовтня 2019 року у справі №214/5776/17, (провадження №61-13554св19), від 04 березня 2020 року у справі №211/2131/18 (провадження №61-22726св19), від 17 квітня 2020 року у справі №215/2712/18-ц (провадження №61-2509св20), від 20 липня 2020 року у справі №212/1796/18-ц (провадження №61-23124св19).

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що відмова відповідача встановити індивідуальний лічильник позивачу суперечить вимогам законодавства, порушує права позивача. З урахуванням положень ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів», волевиявлення позивача на встановлення індивідуального лічильника газу не може бути порушеним.

В постанові від 21 лютого 2018 року по справі №908/1312/17 Верховний Суд зазначив, що із змісту Закону України«Про забезпеченнякомерційного облікуприродного газу» вбачається обов`язок встановлення відповідним суб`єктом господарювання газорозподільними організаціями за власний рахунок лічильників газу для такої категорії споживачів природного газу як населення, саме у вигляді таких приладів обліку природного газу, що дозволяють визначення обсягів споживання кожним окремими позивачем, та що стаття 6цьогоЗакону визначає обов`язок газорозподільної організації встановити за власний рахунок саме квартирні прилади обліку в багатоквартирному будинку.

Велика Палата Верховного Суду у справі №214/2435/17 у постанові від 07листопада 2018 року дійшла висновку про те, що відмова відповідача (газорозподільної організації) встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечать вимогам законодавства, порушує права позивачів. Волевиявлення позивачів на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути порушеним.

Вищевикладені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у справі №212/5836/17 від 26 жовтня 2021 року та з постановою Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №210/5132/19 від 08 липня 2020 року.

Суд першої інстанції, мотивуючи підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача встановити позивачу індивідуальний безкоштовний лічильник газу, дійшов висновку про порушення відповідних прав позивача та невідповідність дій АТ «Миколаївгаз» щодо відмови у встановленні індивідуального безкоштовного лічильника газу вимогам чинного законодавства. Поряд із цим, суд зазначив, що право на встановлення індивідуального лічильника газу побутовим споживачам газу у їх квартирах встановлено законодавством, та додаткового визнання цього права судовим рішенням не потребується, а тому суд вважав, що ефективним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку буде покладення обов`язку на АТ «Миколаївгаз» за свій рахунок здійснити встановлення індивідуального газового лічильника в квартирі позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30січня2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Враховуючи вищевказані обставини справи, колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання неправомірними дій АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» щодо не встановлення безкоштовно індивідуального лічильника газу за адресою: квартира АДРЕСА_1 є ефективним та таким, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, з 01 жовтня 2023 року відповідно до постанови НКРЕКП від 29вересня2023року за №1773 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «Миколаївгаз», зупинено діяльність АТ«Миколаївгаз» з розподілу природного газу в межах території міста Миколаєва та Миколаївської області.

Крім того, згідно п.п.2,3 вказаної постанови, НКРЕКП зобов`язано АТ«Миколаївгаз» до 31 грудня 2023 року передати відповідно до договору (конфіденційна інформація) грошові кошти та майно (рухоме та нерухоме), належне АТ «Миколаївгаз» на праві власності, для забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» невиконаних АТ «Миколаївгаз» зобов`язань за періоди провадження ним господарської діяльності з розподілу природного газу, визначених за результатами здійснених НКРЕКП заходів державного контролю діяльності АТ«Миколаївгаз» з розподілу природного газу за попередні роки та які будуть покладені за результатами заходів державного контролю НКРЕКП діяльності АТ«Миколаївгаз» у 2021 2023 роках, зокрема: кошти, що підлягають коригуванню за результатами заходів державного контролю; на баланс ТОВ «Газорозподільні мережі України» вузли обліку природного газу, що є на балансі АТ «Миколаївгаз», у тому числі тих, що були встановлені (замінені).

Зобов`язано АТ «Миколаївгаз» надати до НКРЕКП звітність за результатами провадження господарської діяльності з розподілу природного газу у 2023 році, у порядку та строки, визначені постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 07 липня 2016 року №1234, від17 лютого 2021 року №254, від 10 листопада 2022 року №1416 та фінансову звітність.

Отже, на часзвернення позивачаз позовомдо судуАТ «Миколаївгаз»було належнимвідповідачем усправі запозовною вимогоюпро покладенняобв`язку встановленняіндивідуального лічильникау квартиріпозивача,тоді якна час ухвалення судом оскаржуваного рішення АТ «Миколаївгаз» вже не мало повноважень на виконання вказаних робіт, а суд перший інстанції не залучив належного відповідача у справі - ТОВ«Газорозподільні мережі України». Під час перегляду справи, апеляційний суд позбавлений права залучати до участі у справі відповідача (співвідповідача).

З оглядуна викладенене можебути задоволенапозовна вимога ОСОБА_2 про покладення обов`язку на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» встановити безкоштовно індивідуальний лічильник газу ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 .

У зв`язку з вищевикладеним, оскаржуване рішення суду відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.376ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до АТ«Миколаївгаз» про захист прав споживачів, шляхом визнання неправомірними дії АТ «Миколаївгаз» щодо не встановлення безкоштовно індивідуального лічильника газу ОСОБА_2 за адресою: квартира АДРЕСА_1 , та відмови у задоволенні позовних вимог в частині про покладення обов`язку на АТ«Миколаївгаз» встановити безкоштовно індивідуальний лічильник газу ОСОБА_2 за адресою: квартира АДРЕСА_1 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хочапункт1статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINAND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10лютого2010 року).

За правилами п.п.«в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.13 ст.141ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач є особою, яка звільнена від сплати судового збору на підставі положень ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Оскільки позовні вимоги задоволено частково то з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 073 грн. 60 коп.

Також, сплачений Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1610 (одна тисяча шістсот десять) грн. 40 коп. (платіжна інструкція №86 від 26вересня 2024 року) слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргуАкціонерного товариства«Оператор газорозподільноїсистеми «Миколаївгаз» задовольнити частково.

Рішення Заводського районногосуду містаМиколаєва від11липня 2024року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» про захист прав споживачів задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» щодо не встановлення безкоштовно індивідуального лічильника газу ОСОБА_2 за адресою: квартира АДРЕСА_1 .

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про покладення обов`язку на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» встановити безкоштовно індивідуальний лічильник газу ОСОБА_2 за адресою: квартира АДРЕСА_1 відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» в дохід держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімсот три) грн. 60 коп.

Сплачений Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 610 (одна тисяча шістсот десять) грн. 40 коп. (платіжна інструкція №86 від 26 вересня 2024 року) компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: В.В. Коломієць

Н.В. Самчишина

Повний текст судового рішення

складено 18 листопада 2024 року