Постанова

від 27.08.2024 по справі 205/13654/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8692/24 Справа № 205/13654/23 Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача - Никифоряка Л.П.,

суддів - Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участі секретаря судового засідання - Драгомерецької А.О.,

розглянувши відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з сімейних правовідносин за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, про визначення місця проживання дитини разом з батьком, припинення стягнення аліментів з батька та стягнення аліментів на утримання дитини з матері; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2024року про залишення без розгляду заяви про забезпечення доказів у спосіб призначення психологічної експертизи, -

В С Т А Н О В И В:

15 грудня 2023року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, про визначення місця проживання дитини разом з батьком, припинення стягнення аліментів з батька та стягнення аліментів на утримання дитини з матері.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2023року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 .

Також, 14 грудня 2023року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2023року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2024року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у місті Дніпрі ради, про визначення місця проживання дитини разом з батьком, припинення стягнення аліментів з батька та стягнення аліментів на утримання дитини з матері - об`єднано в одне провадження із цивільною справою за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Протокольною ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2024року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

У червні 2024року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про забезпечення доказів у спосіб призначення судової психологічної експертизи малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2024року заяву ОСОБА_2 про забезпечення доказів залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 виклала вимогу про скасування вказаної ухвали та ухвалення нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення доказів шляхом призначення судової психологічної експертизи, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась, що правові підстави для залишення заяви без розгляду відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 заперечує проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 , просив її залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення та отримання документів в електронному суді.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту ухвали, яка оскаржена, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_2 про забезпечення доказів на підставі частини другої статті 222 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що така заява подана з пропуском відповідного строку на її подачу та без подання до суду відповідної заяви щодо поновлення такого процесуального строку.

Однак, з висновком місцевого суду про залишення заяви про забезпечення доказів без розгляду суд апеляційної інстанції не може погодитись через порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

Відповідно до пунктів 5, 7, 8 частини другої статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Згідно з частиною першою статті 222 ЦПК України під час відкриття розгляду справи по суті головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 222 ЦПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Отже, клопотання про забезпечення доказів шляхом призначення судової експертизи у справі, за правилами статті 189 ЦПК України, повинно бути заявлено на стадії підготовчого провадження. Разом з тим, закон не містить заборони призначати судову експертизу під час розгляду справи по суті для з`ясування всіх обставин справи.

Суд має сприяти у вирішенні спору, а тому призначення у справі судової психологічної експертизи на стадії розгляду справи по суті, не становить порушення таким судом норм процесуального права.

Відмова суду у призначенні експертиз лише з підстав порушення стороною стадійності заявлення таких клопотань не дасть можливості суду встановити з достатнім ступенем вірогідності обставини справи.

Лише забезпечивши учасникам процесу можливість виконання процесуальних обов`язків і реалізації процесуальних прав суд за результатом дій учасників процесу може з`ясувати з необхідною повнотою обставини справи та ухвалити законне судове рішення.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що заява про забезпечення доказів подана не на стадії підготовчого засідання, а вже на стадії судового розгляду справи по суті, що є підставою для залишення її без розгляду, - є помилковим.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що звертаючись до суду з заявою про забезпечення доказів ОСОБА_2 , зокрема, посилалась на статтю 84 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

За загальним правилом докази подаються позивачем разом із позовною заявою, у разі неможливості їх подання з відповідних об`єктивних причин позивач вправі клопотати про витребування, про забезпечення доказів, ці питання вирішуються в рамках підготовчого провадження у цивільній справі.

Поряд з тим, це правило не є абсолютним, докази за певних умов можуть бути подані й на інших стадіях процесу, зокрема, якщо особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї, в тому числі, якщо певні додаткові, нові обставини виникли чи з`ясувалися вже після закінчення підготовчого провадження у справі, були зумовлені діями інших учасників процесу і т.ін. (ч.8 ст. 83 ЦПК України).

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Залишення заяви без розгляду в даному випадку суперечить завданню цивільного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012року № 11-рп/2012).

Крім цього, у низці рішень Європейського Суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті справи.

У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Таким чином, вказані обставини свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положеннями статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ураховуючи наведені обставини та положення законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що залишення без розгляду заяви ОСОБА_2 про забезпечення доказів є помилковим та передчасним.

Згідно з частиною шостою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2024року про залишення без розгляду заяви про забезпечення доказів у спосіб призначення психологічної експертизи постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, відповідно до вимог ЦПК України.

Керуючись статтями 259,268,374,379,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2024року про залишення без розгляду заяви про забезпечення доказів у спосіб призначення психологічної експертизи - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 серпня 2024року.

Судді: