Рішення

від 13.08.2024 по справі 914/3729/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2024 Справа № 914/3729/23

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-АВТО М»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-ТОРГ-СЕРВІС»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

ОСОБА_1

про: стягнення 2 894 953,76 грн.,

представники:

позивача: Лисий О.В.,

відповідача: Михалевський Ю.Р.,

третьої особи: не з`явився,

ВСТАНОВИВ

21.12.2023р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-АВТО М» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-ТОРГ-СЕРВІС» про стягнення 2 894 953,76 грн.

26.12.2023р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 24.01.2024р.; викликати представників учасників справи у підготовче засідання.

Вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, а саме: ОСОБА_1 .

Хід розгляду справи відображено в ухвалах суду та протоколах судового засідання.

12.01.2024р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№1127/24).

23.01.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№2203/24).

24.01.2024р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№2242/24).

24.01.2024р. на адресу суду від третьої особи надійшло письмове пояснення (вх.№2230/24).

07.02.2024р. на адресу суду третьою особою подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх.№3010/24).

02.02.2024р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№3240/24).

06.02.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№3572/24).

20.02.2024р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№5013/24).

21.02.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№5153/24).

Протокольною ухвалою від 21.02.2024р. судом продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, розгляд справи відкладено на 20.03.2024р.

15.03.2024р. на адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх.№1015/24).

20.03.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№7900/24).

Протокольною ухвалою суду від 20.03.2024р., зокрема, судом визнано причини пропуску строку на подання доказів поважними, поновлено строк та долучено докази до матеріалів справи.

29.03.2024р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх.№1284/24).

31.03.2024р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшло письмове пояснення (вх.№8842/24).

03.04.2024р. на адресу суду від третьої особи надійшло додаткове письмове пояснення (вх.№9195/24).

02.04.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло доповнення до відзиву (вх.№9213/24).Вказане доповнення містить клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.

05.04.2024р. на адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх.№1284/24).

10.04.2024р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшло письмове пояснення (вх.№10004/24).

15.04.2024р. на адресу суду від третьої особи надійшло письмове пояснення №3 (вх.№10185/24).

Протокольною ухвалою суду від 16.04.2024р., зокрема, суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без руху з підстав необгрунтованості. Також, судом задоволено заяву відповідача про залишення клопотання про залучення третьої особи без розгляду, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 01.05.2024р.

01.05.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№11784/24).

15.05.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№13141/24).

17.06.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про стягнення судових витрат (вх.№15960/24).

18.06.2024р. на адресу суду третьою особою подано клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу (вх.№16007/24).

18.06.2024р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшло заперечення щодо заявлених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу (вх.№16179/24).

18.06.2024р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшло заперечення щодо заявлених третьою особою судових витрат на професійну правничу допомогу (вх.№16187/24).

18.06.2024р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№16084/24).

18.06.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло заперечення щодо клопотання про долучення доказів (вх.№16084/24).

Протокольною ухвалою суду від 19.06.2024р., зокрема, суд ухвалив повернутися до стадії підготовчого провадження для розгляду клопотання про долучення доказів, визнав причини пропуску строку на подання доказів поважними, поновив строк і долучив докази до матеріалів справи.

03.07.2024р. на адресу суду відповідачем було подано клопотання (вх.№17331/24) про витребування доказів, в якому відповідач просить суд витребувати документальні докази на підтвердження факту здійснення позивачем грошових переказів, яке обгрунтовано тим, що такі докази становлять комерційну таємницю і не можуть бути отримані відповідачем самостійно.

04.07.2024р. до суду відповідачем було подано доповнення (вх.№17437/24) до клопотання про витребування доказів, в якому відповідач просить суд строк для подання відповідного клопотання поновити.

04.07.2024р. ухвалою суду задоволено клопотання про витребування доказів, відкладено підготовче засідання на 08.08.2024р.

22.07.2024р. на адресу суду від Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (АТ «ПУМБ») надійшла відповідь на запитувану інформацію в ухвалі суду від 04.07.2024р.

Протокольною ухвалою суду від 08.08.2024р., зокрема, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті та розпочато розгляд по суті.

Позиція позивача: позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) за участю автомобілів сторін, позивачу заподіяно матеріальні збитки у загальному розмірі 395 078,47 грн. (з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог), які останній просить стягнути з відповідача. Також, позивач вважає, що йому вказаною ДТП спричинено збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 2 215 869,44 грн., які також просить стягнути з відповідача.

Позиція відповідача: вказано на те, що позовні вимоги не заперечує в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 253 163,98 грн.

Позиція третьої особи: вважає, що підтвердженою поданими позивачем доказами та обгрунтованою є матеріальна шкода у розмірі 253 163,98 грн.

За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

25.12.2022 року близько 14 годин 53 хвилин на 536 км+100м автодороги М30 сполученням «Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам`янка - Луганськ - Ізварине» в адміністративних межах Уманського району Черкаської області сталося ДТП за участю автомобіля «DAF-CF 85.430» р. н. НОМЕР_1 по типу сідловий тягач із спеціалізованим напівпричепом «Krone-SDP 27» р.н. НОМЕР_2 , що належать на праві власності ТзОВ «ЗАХІД-ТОРГ-СЕРВІС», під керуванням ОСОБА_2 , який на момент ДТП працював на посаді водія ТзОВ «ЗАХІД-ТОРГ-СЕРВІС», та автомобілем «DAF-FT XF 105.460» р.н. НОМЕР_3 (надалі авто/ТЗ) по типу сідловий тягач під керуванням ОСОБА_3 .

10.07.2023 року вироком Христинівського районного суду Черкаської області ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

До постановлення вищевказаного вироку ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_3 було повністю відшкодовано заподіяну дорожньо-транспортною пригодою матеріальну та моральну шкоду у розмірі 140 000,00 грн., що підтверджується розпискою потерпілого, яка наявна в матеріалах справи.

Станом на 25.12.2022 року, автомобіль «DAF - СР 85.430» р.н. НОМЕР_1 був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №209900944, а також Договором добровільного комплексного страхування автовласника №ЕР-209900944, укладеного з ПрАТ «СК «ПЕРША» (як слідує із Пропозиції щодо відшкодування шкоди від 14.03.2023р., яка наявна в матеріалах справи).

Відповідно до умов укладеного полісу №ЕР-209900944 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ПрАТ «СК «ПЕРША» було виплачено страхове відшкодування за шкоду заподіяну майну, відповідно до адвокатського запиту представника позивача до ПрАТ СК «ПЕРША», в загальній сумі 210 000,00 грн (50 000,00 грн - перший платіж та 160 000,00 грн - другий платіж), що слідує із документів, які долучено позивачем до позовної заяви.

Спір у справі виник у зв`язку із наявністю, на думку позивача, підстав для стягнення з відповідача збитків у вигляді матеріального збитку у сумі 727 074,81 грн внаслідок пошкодження автомобіля «DAF-FT XF 105.460» р.н. НОМЕР_3 , 4260,00 грн - понесених витрат за перебування авто на автостоянці ФОП Бадзьор І.С., 11 480,00 грн. понесених витрат на доставку (евакуації) автомобіля з місця ДТП до автостоянки «ТІР Автостояка», 12 000,00 грн. понесених витрат з оплати вартості за евакуацію автомобіля з автостоянки «ТІР Автостоянка», Черкаська область,Уманський район, с.Мала Севастянівка, вул. Українська 2 Б, до м. Вінниці, 15 000,00 грн понесених витрат за послуги автокрану з оператором (акт надання послуг №3-1 від 06.03.2023р.) для завантажування з автостоянки «ТІР Авт автоостоянка», Черкаська область, Уманський район, с.Мала Севастянівка, вул.Українська 2 Б, вивантажування автомобіля в м. Вінниці (акт виконаних робіт НФ- 0000120 від 06.03.2023 року, 20 000,00 грн понесених витрат на правничу допомогу та юридичний супровід адвокатом Медончак М.М., 7 000,00 грн понесених витрат на оплату за проведення оцінки вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, внаслідок ДТП, проведений ФОП Васіковським С.О. відповідно до платіжної інструкції №158 від 22.03.2023 року (рахунок замовлення послуг №23/95 від 18.02.2023 року та акт здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) №23/95 від 18.02.2023 року, 3634,94 грн. понесених витрат за проведення у КНДІСЕ транспортно - товарознавчої експертизи № 435/24-21 від 12.02.2024 року (рахунок № 442 від 31.01.2024 року) та упущеної вигоди у розмірі 2 215 869,44 грн., які спричинені спірною ДТП.

Зокрема, за твердженням позивача, фактичний розмір вартості відновлювального ремонту автомобіля, в результаті його пошкодженні при спірному ДТП, склав 727 074,81 грн., а ПрАТ «СК «ПЕРША» виплачено 210 000,00 грн., вартість пошкодженого автомобіля (залишки) становлять 195 371,28 грн., у зв`язку з чим вказує на обов`язок відповідача відшкодувати різницю між вартістю виплаченого страхового відшкодування та фактичним розміром вартості відновлювального ремонту за мінусом вартості залишків, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 321 703,53 грн. та витрат наведених вище.

Ринкова вартість автомобіля «DAF-FТ XF 105.460» р.н. НОМЕР_3 до ДТП визначалася тричі. Зокрема, відповідно до звіту №23- 101 від 02.03.2023 року, складеного за замовленням ПрАТ СК «ПЕРША» ринкова вартість автомобіль «DAF-FT XF 105.460» р.н. НОМЕР_3 до ДТП становить 599 236,88 грн.

Надалі на замовлення позивача був виконаний Звіт №23-03-101 від 26.03.2023 року, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля «DAF-FT XF 105.460» р.н. НОМЕР_3 до ДТП становить 727 074,80 грн та який взято позивачем до розрахунку.

Проте, позивачем було також долучено до матеріалів справи разом з заявою про зменшення позовних вимог про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП висновок експерта від 12.02.2024р. №435/24-21, яким було вирішено питання щодо вартості пошкодженого автомобіля (вартість придатних для подальшого використання залишків автомобіля) «DAF-FT XF 105.460» р.н. НОМЕР_3 станом на 25.12.2022 року.

Зокрема, для експертизи експерту було надано і звіт №23-03-101 від 26.03.2023 року, проте експертом з метою вирішення питання вартості вузлів та агрегатів, які можливо використовувати в подальшому було самостійно визначено ринкову вартість автомобіля станом на 25.12.2022 року до ДТП - 658 535,26 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 Цивільним кодексом України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини третьої статті 988 Цивільного кодексу України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Враховуючи те, що вартість майнового збитку, завданого пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, перевищує стягнутий на користь позивача розмір страхового відшкодування, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданих збитків та виплаченим страховим відшкодуванням і вартістю залишків.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема, ринкова вартість автомобіля «DAF-FT XF 105.460» р.н. НОМЕР_3 в сумі 658 535,26 грн була встановлена незалежним судовим експертом, відтак саме така вартість застосована судом при розрахунку суми матеріальних збитків позивача.

Крім того, слід зазначити, що ринкова вартість автомобіля «DAF-FT XF 105.460» р.н. НОМЕР_3 , яка визначена судовим експертом у розмірі - 658 535,26 грн. є складовою частиною формули, яка використовується експертом для розрахунку залишкової вартості пошкодженого автомобіля станом на 25.12.2022р. та становить 195 371, 28 грн.

На підставі зазначеного вище, суд приходить до висновку, що підтвердженою та обгрунтованою поданими позивачем доказами є матеріальна шкода позивача в розмірі 253163,98 грн (658 535,26 грн - 195 371,28 грн -210 000,00 грн), де:

-658 535,26 грн - ринкова вартість автомобіля «DAF-FT XF 105.460» р.н. НОМЕР_3 станом на 25.12.2022 року відповідно до висновку експерта від 12.02.2024р. №435/24-21;

-195 371,28 грн - розрахункова ліквідаційна вартість вузлів та агрегатів, які можливо використовувати в подальшому (залишкова вартість) станом на 25.12.2022 року відповідно до висновку експерта від 12.02.2024р. №435/24-21;

-210 000,00 грн - виплачене позивачу відшкодування ПрАТ «СК «ПЕРША».

Відтак, суд вважає заявлену суму у розмірі 253 163,98 грн. правомірною та обґрунтованою.

Відповідно позивачем понесено витрати на проведення у КНДІСЕ транспортно - товарознавчої експертизи №435/24-21 від 12.02.2024 року (рахунок № 442 від 31.01.2024 року) в сумі 3 634,94 грн., які підлягають відшкодуванню.

Щодо інших заявлених витрат, то позивач надав в підтвердження їх понесення платіжні інструкції, а саме: №828 від 26.12.2022 року на суму 11 500,00 грн; №122 від 07.03.2023 року на суму 4 260,00 грн; №126 від 08.03.2023 року на суму 12 000,00 грн; №147 від 06.03.2023 року на суму 15000,00 грн., однак в процесі розгляду даної справи суду АТ «ПУМБ» була надана інформація за результатами виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 04.07.2024р. про те, що Банком не виявлено платежі з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-АВТО М».

Також, в ході розгляду справи позивач просив суд не брати до уваги перелічені платіжні інструкції, як докази у справі.

З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення у зв`язку з недоведеністю.

Щодо витрат на правничу допомогу та юридичний супровід адвокатом Медончак М.М. в сумі 20 000,00 грн, то такі послуги були надані в межах кримінального провадження, а тому відшкодування вартості за надання таких правничих послуг повинно було відбуватися саме в кримінальному провадженні, відповідно не підлягають до відшкодування.

Щодо витрат на оплату за проведення оцінки вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, внаслідок ДТП проведений ФОП Васіковським С.О. відповідно до платіжної інструкції №158 від 22.03.2023 року (рахунок замовлення послуг №23/95 від 18.02.2023 року та акт здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) №23/95 від 18.02.2023 року), в сумі 7 000,00 грн.

Як зазначалося вище, ринкова вартість автомобіля «DAF-FT XF 105.460» р.н. НОМЕР_3 станом на 25.12.2022 року вже була визначена в оцінці, проведеній на замовлення ПрАТ «СК «ПЕРША», позивачем обов`язково повинна була визначатися залишкова вартість пошкодженого транспортного засобу, та одночасно з цим можливо було визначити ринкову вартість автомобіля (що і було зроблено експертом в висновку експерта №435/24-21 від 12.02.2024 року).

Суд бере до уваги те, що витрати на проведення судової експертизи становлять 3 634,94 грн, що є суттєво менше за витрати на отримання Звіту №23-03-101 від 26.03.2023 року.

Крім того, саме висновок судової експертизи, а не Звіту №23-03-101 від 26.03.2023 року взято судом до уваги при постановленні рішення у даній справі.

Згідно із ч. 1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ч.1 ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Позивач також вказує на спричинену упущену вигоду у розмірі 2 215 869,44 грн.

Суд вважає, що така вимога не підтверджена належними та допустимими доказами в зв`язку з наступним.

Позивачем не надано будь-яких доказів, тощо, що його прибуток за період з 25.12.2022р. по 06.09.2023р. був меншим порівняно із попереднім аналогічним періодом, як і відсутні докази розміру, на який зменшився такий прибуток.

Заявляючи вимогу про стягнення 2 215 869,44 гри. упущеної вигоди за період з 25.12.2022р. по 06.09.2023р., позивачем не надано будь-яких доказів, що за попередній аналогічний період з 25.12.2021р. по 06.09.2022р. ним було отримано прибуток у розмірі не менше 2 215 869, 44 грн.

Зокрема, в матеріалах справи відсутні:

-виписки з усіх банківських рахунків ТОВ «ГАРАНТ - АВТО М»;

-докази усіх витрат, після відрахування яких, залишається прибуток суб`єкта господарювання;

-фінансові звіти за 2021, 2022 та 2023 роки;

-докази розірвання договорів перевезення існуючими контрагентами у період з 25.12.2021р. по 06.09.2022р.;

-докази отримання претензій від контрагентів щодо невиконання зобов`язань за договорами;

-докази неможливості виконати взяті на себе зобов`язання щодо надання послуг перевезення у період 25.12.2022р. по 06.09.2023р.

Розраховуючи упущену вигоду, позивач проводить аналіз вартості власних послуг з перевезення автомобілем DAF FT XF 105.460 (р.н.з. НОМЕР_4 ) відповідно до заявок на перевезення вантажу, рахунків на оплату, актів надання послуг та товаро-транспортних накладних в період 01.09.2022р. - 30.11.2022р. та за січень 2023р.

При цьому, як вже було зазначено, в матеріалах справи відсутні будь-які виписки з банківських рахунків, які б могли підтвердити отримання позивачем доходу від надання послуг по зазначених заявках і договорах.

За приписами ч.1 ст. 73, ч. 1 ст.74, ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вимагаючи відшкодування збитків, у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому, важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

При цьому, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 03.08.2018р. у справі №923/700/17.

В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували зобов`язання позивача перед контрагентами із перевезення вантажу саме пошкодженим автомобілем і неможливість виконання свого зобов`язання через його пошкодження в наслідок спірної ДТП.

З урахуванням викладеного, вказаний позивачем розрахунок завданої шкоди у вигляді упущеної вигоди не підтверджений відповідними первісними бухгалтерськими документами, які б свідчили про завдання шкоди позивачу у цій справі у вигляді упущеної вигоди відповідачем.

Відповідно до ст.129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в розмірі 256 798,92, грн., оскільки в частині решти позовних вимог позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування майнової шкоди, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині відшкодування збитків у вигляді вищевказаних витрат та упущеної вигоди.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення частково, з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 3 851,97 грн.

Відтак, позивач вправі звернутися до суду з клопотанням про повернення судового збору в сумі 4 260,09 грн.

Щодо заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані з проведенням експертизи (частина 3 статті 123 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Положення статті 126 ГПК України передбачають, що для цілей розподілу судових витрат суд враховує: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частиною 5 статті 126 ГПК України, в разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 статті 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 1-3 статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників. При цьому, аналіз частини другої статті 124 ГПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Близькі за змістом висновки застосування частини 2 статті 124 ГПК України містяться у постановах Верховного Суду від 12.12.2019р. у справі №922/1897/18, від 24.12.2019р. у справі №909/359/19, від 13.02.2020р. у справі №911/2686/18, від 19.02.2020р. у справі №910/16223/18, від 21.05.2020р. у справі №922/2167/19, від 10.12.2020р. у справі №922/3812/19, від 25.03.2021р. у справі № 905/717/20.

У постанові Верховного Суду від 14.12.2021р. у справі № 922/676/21 викладено правовий висновок про те, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020р. у справі №910/4201/19).

У постанові від 11.11.2021р. у справі №910/7520/20 Верховний Суд вказав, що суд має визначити, чи є обгрунтованим визначений розмір і чи є підстави для відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України незалежно від відсутності клопотання про зменшення витрат.

Відповідно, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Суд зазначає, що за змістом положень ГПК України про стягнення вартості послуг адвоката, такі є по-суті оплатою відповідачем наданих послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг відповідачем не має беззаперечного статусу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

На професійну правничу допомогу при розгляді справи у суді першої інстанції позивач поніс 40 000,00 грн., відповідно до договору про надання правничої допомоги з додатком № 1, детального розрахунку робіт, акту прийому-передачі виконаних робіт.

На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу позивач надав суду також Ордер АВ №1112018 від 17.01.2024р.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання професійної правничої допомоги, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, суд приходить до висновку, що заява позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 3 934,19 грн.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем при розгляді справи у поданому відзиві було зазначено попередній розрахунок витрат на професійну правову правничу допомогу у розмірі 58 000, 00 грн.

В ході розгляду справи фактичний розмір витрат на професійну правничу допомогу порівняно з попередньо заявленим у відзиві було зменшено з 58 000,00 грн. до 54 000,00 грн.

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу відповідач надав суду:

-Договір надання правової допомоги від 02.01.2024р.;

-Акт виконаних робіт №14/06/2024 від 14.06.2024р.;

-Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 14.06.2024р.

-Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №023 від 31.10.2013р.;

-Ордер ВС №1252466 від 10.01.2024р.;

У договорі про правову допомогу сторони (відповідач та його адвокат) встановили ставку вартості правової допомоги (п.3.1 договору), яка визначена у розмірі 2000,00 грн. за 1 годину роботи виконавця, відтак, сума правової допомоги згідно поданого розрахунку склала розмір 54 000, 00 грн.

Позивач у поданих запереченнях вважає заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу завищеним.

Однак, аналізуючи розмір витрат, понесених на правову допомогу відповідачем у даній справі, з урахуванням наведеного та з урахуванням критеріїв, визначених ч.5 ст.129 ГПК України, суд доходить висновку, що витрати на правову допомогу у розмірі 54 000,00 грн. в даній справі є обгрунтованим, реальним та розумним розміром, таким, що є обгрунтовано пропорційним з предметом спору. Водночас, здійснюючи розподіл судових витрат, суд також зазначає, що відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати, понесені на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню з позивача також пропорційно, що в даному випадку становить 48 689,00 грн.

Системний аналіз положень статей 41, 45, 126 та ч. 13 ст. 129 ГПК України дає підстави для висновку, що судові витрати та витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, можуть бути покладені за результатами вирішення спору лише на сторони такого спору (позивача та відповідача). Водночас, у силу приписів ч. 13 ст. 129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог ст.129 ГПК України, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу третьою особою надано суду:

-Договір надання правової допомоги № 01/24 від 15.01.2024р.;

-Додатковий договір №1 від 15.01.2024 року до договору про надання правової допомоги №01/24 від 15.01.2024 року;

-Акт виконаних робіт №01/24 від 17.06.2024р.;

-Ордер ВС №1253969 від 15.01.2024р.;

Отже, правнича допомога у даній справі надавалась третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 на договору про надання правової допомоги №01/24 від 15.01.2024 року.

Згідно з п.п.2.2 договору про надання правової допомоги розмір гонорару за цим договором встановлюється сторонами у додаткових договорах/Замовленнях до цього договору.

Відповідно до п.1 Додаткового договору №1 від 15.01.2024 року до договору про надання правової допомоги №01/24 від 15.01.2024 року, Клієнт надає, а Виконавець приймає замовлення на надання правової допомоги Клієнту у судовій справі №914/3729/23, що у провадженні Господарського суду Львівської області. Правова допомога може полягати в наданні консультацій, підготовці та поданні процесуальних документів (в т.ч. поясненнях третьої особи, тощо), участі та представництві Клієнта в судових засіданнях, тощо.

Відповідно до п.2 Додаткового договору № 1 сторони погодили, що розмір гонорару Виконавця за надання правової допомоги Клієнту у наведеній в п.1 справі становить: 1) гонорар за представництво прав та законних інтересів Клієнта в суді першої інстанції становить 22 700,00 грн, 50% якого підлягає сплаті у строк не пізніше як через 10 днів з дня підписання цієї Додаткової угоди та 50% - у строк не пізніше 10 днів з дня постановлення судом першої інстанції рішення у справі, що зазначена в п. 1 цього Додаткового договору.

Позивач у поданих запереченнях вважає заявлений третьою особою розмір витрат на правничу допомогу завищеним.

Проте, в межах справи №914/3729/23 адвокатом Вікторією Бойко було надано такі види правничої допомоги, як ознайомлення з матеріалами справи та аналіз судової практики в подібних правовідносинах; оформлення та подання письмових пояснень; оформлення та подання додаткових письмових пояснень; оформлення та подання письмових пояснень №3 щодо детального розрахунку, поданого позивачем в поясненнях від 10.04.2024 року; участь у судових засіданнях: 24.01.2024р., 07.02.2024р., 21.02.2024р., 20.03.2024р., 03.04.2024р., 16.04.2024р., 01.05.2024р., 16.05.2024р., 29.05.2024р., 12.06.2024р., 18.06.2024р. та 08.08.2024р.

Таким чином, розмір витрат на правничу допомогу третьої особи у цій справі є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послуг, а також обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову, відповідно підлягає відшкодуванню пропорційно та стягненню з позивача у розмірі 20 467,30 грн.

Щодо зауважень позивача про завищений розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що розмір витрат за надання відповідних послуг підлягає до стягнення пропорційно, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, тобто витрати, понесені на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню з позивача також пропорційно, і в даному випадку, у визначеному судом розмірі, як необхідні для захисту інтересів учасників справи.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-ТОРГ-СЕРВІС» (місцезнаходження: Україна, 79037, Львівська обл., місто Львів, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 212, офіс 406; ідентифікаційний код - 35942648) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-АВТО М» (місцезнаходження: Україна, 21032, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Київська, будинок 78; ідентифікаційний код - 43523177) 256 798,92 грн. матеріальної шкоди, 3 851,97 грн. судового збору та 3 934,19 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-АВТО М» (місцезнаходження: Україна, 21032, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Київська, будинок 78; ідентифікаційний код - 43523177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-ТОРГ-СЕРВІС» (місцезнаходження: Україна, 79037, Львівська обл., місто Львів, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 212, офіс 406; ідентифікаційний код - 35942648) 48 689,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-АВТО М» (місцезнаходження: Україна, 21032, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Київська, будинок 78; ідентифікаційний код - 43523177) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код - НОМЕР_5 ) 20 467,30 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

6.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 26.08.2024 р.

СуддяКороль М.Р.