Постанова

від 16.12.2024 по справі 914/3729/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2024 р. Справа №914/3729/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого суддіБонк Т.Б.

СуддівЖеліка М.Б.

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Шатан Т.О.,

представники сторін:

позивача: Медончак М.М.,

відповідача: Михалевський Ю.Р.,

третьої особи: Бойко В.В.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-АВТО М» бн від 16.09.2024 (вх. суду № 01-05/2589/24 від 17.09.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 13.08.2024 (повний текст складено 26.08.2024, суддя М.Р. Король)

у справі №914/3729/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-АВТО М» м. Вінниця

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-ТОРГ-СЕРВІС», м. Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , м. Липовець, Вінницька область,

про: стягнення 2 894 953,76 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів попередніх інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-АВТО М» звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-ТОРГ-СЕРВІС» про стягнення 2 894 953,76 грн, з яких 2 215 869,44 грн у відшкодування упущеної вигоди, 679 084,32 грн у відшкодування матеріальної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) за участю автомобілів сторін, позивачу заподіяно матеріальні збитки у загальному розмірі 395 078,47 грн. (з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог), які останній просить стягнути з відповідача. Також, позивач вважає, що йому вказаною ДТП спричинено збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 2 215 869,44 грн., які також просив суд стягнути з відповідача.

Рішенням Господарського суду Львівської позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-ТОРГ-СЕРВІС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-АВТО М» 256 798,92 грн матеріальну шкоду, 3 851,97 грн судового збору та 3 934,19 грн витрат на професійну правничу допомогу, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-АВТО М» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-ТОРГ-СЕРВІС» 48 689,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-АВТО М» на користь ОСОБА_1 20 467,30 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Враховуючи те, що вартість майнового збитку, завданого пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, перевищує стягнутий на користь позивача розмір страхового відшкодування, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданих збитків та виплаченим страховим відшкодуванням і вартістю залишків.

Щодо інших заявлених витрат, то місцевий господарський суд вказав, що позивач надав в підтвердження їх понесення платіжні інструкції, однак в процесі розгляду даної справи суду АТ «ПУМБ» була надана інформація за результатами виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 04.07.2024р. про те, що Банком не виявлено платежі з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-АВТО М». Також в ході розгляду справи позивач просив суд не брати до уваги перелічені платіжні інструкції, як докази у справі.

Відтак, суд попередньої інстанції констатував, що позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення у зв`язку з недоведеністю.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-ТОРГ-СЕРВІС» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 13.08.2024 у справі № 914/3729/23 скасувати і постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Скаржник зазначає, що вирок від 10.07.2023 у справі № 706/520/23 стосовно ОСОБА_1 є преюдицією та підтвердженням вини як складової господарського правопорушення. Апелянт акцентує увагу суду, що ані відповідач, ані третя особа не спростовували протиправної поведінки ОСОБА_1 , вини і відповідно причинно-наслідковий зв`язок.

Також апелянт вказує, що в підтвердження завданої йому шкоди надав суду першої інстанції правочини з третіми особами, однак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що такі докази є неналежним підтвердженням недоотриманого доходу.

Таким чином, скаржник стверджує, що надав суду належні, допустимі докази на підтвердження недоотримання ним фінансового доходу, однак такі, в порушення норм матеріального та процесуального права, залишились поза увагою суду попередньої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-ТОРГ-СЕРВІС» подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-АВТО М» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 13.08.2024 у справі № 914/3729/23 залишити без змін.

На думку відповідача, суд першої інстанції надав належну оцінку долученим доказам, зокрема висновку експерта №435/24-21 та Звіту №23-03-101, і дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача відшкодування шкоди саме у розмірі 253 163,98 грн.

Також відповідач зазначає, що апелянт жодним чином не навів аргументів з приводу легітимного походження поданих його представником доказів і можливого умисного введення в оману суду.

Щодо поданих суду позивачем платіжних інструкцій, то відповідач повідомляє, що із наданої АТ «ПУМБ» інформації, за результатами виконання ухвали Господарського суду Львівської від 04.07.2024 у даній справі, вбачається, що банком не виявлено таких платежів.

Зокрема і вказана обставина була підставою для постановлення судом першої інстанції окремої ухвали від 13.08.2024 у справі №914/3729/23 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-АВТО М» у зв`язку із наявністю в діях посадових осіб, працівників чи представників Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-АВТО М» ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст.358 Кримінального Кодексу України.

На переконання відповідача, позивач, заявляючи до стягнення із відповідача відшкодування упущеної вигоди за період з 25.12.2022 по 06.09.2023 в розмірі 2 215 869, 44 грн не надав жодних належних та достатніх доказів на підтвердження розміру упущеної вигоди.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-АВТО М» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 13.08.2024 у справі № 914/3729/23 залишити без змін.

Третя особа вказує, що позивачем не було надано суду жодного розрахункового/платіжного документа - банківської виписки з рахунку Товариства про рух коштів та/або платіжного документу, квитанцію про оплату, квитанцію до прибуткового касового ордера тощо який би підтверджував реальність та дійсність понесення вказаних витрат позивачем, що дає змогу віднести ці витрати позивача до реальних збитків, пов`язаних ід ДТП 25.12.2022.

Крім цього, третя особа вважає, що позивач не надав суду належного розрахунку упущеної вигоди, якої він наче зазнав у зв`язку із пошкодженням його автомобіля в ДТП (оскільки не навів жодних розумних витрат на функціонування автомобіля-тягача «DAF-FT XF 105.460» р.н. НОМЕР_1 , (як наприклад амортизаційних витрат, витрат на оплату праці водія тощо), на які потрібно було б зменшити обраховуваний ним розмір упущеної вигоди), не надав доказів неможливості виконання замовлень на перевезення іншими транспортними засобами, що були в його розпорядженні (зокрема 11 транспортних засобів тягачів із подібними експлуатаційними характеристиками та призначенням), не довів того, що лише неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Рух справи в суді апеляційної інстанції:

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2024 справу № 914/3729/23 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.

01.10.2024 від судді-члена колегії Бойко С.М. надійшла заява про самовідвід від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-АВТО М» бн від 16.09.2024 (вх. суду № 01-05/2589/24 від 17.09.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 13.08.2024.

Ухвалою від 02.10.2024 задоволено заяву судді-члена колегії Бойко С.М. про самовідвід від 01.10.2024 у справі № 914/3729/23, передано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-АВТО М» б/н від 16.09.2024 (вх. суду № 01-05/2589/24 від 17.09.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 13.08.2024 у справі № 914/3729/23 для здійснення повторного автоматизованого розподілу для заміни судді-члена колегії Бойко С.М. у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2024 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Желік М.Б. та Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-АВТО М» бн від 16.09.2024 (вх. суду № 01-05/2589/24 від 17.09.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 13.08.2024 у справі № 914/3729/23.

Ухвалою суду від 21.10.2024 призначено розгляд справи № 914/3729/23 у судовому засіданні на 26.11.2024.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання 26.11.2024, суд ухвалив відкласти судове засідання на 16.12.2024.

У судовому засіданні 15.12.2024 скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, відповідач та третя особа заперечили заявлені доводи з підстав, визначених у поданих відзивах на апеляційну скаргу, сторони надали суду пояснення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

25.12.2022 року близько 14 годин 53 хвилин на 536 км+100м автодороги М30 сполученням «Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам`янка - Луганськ - Ізварине» в адміністративних межах Уманського району Черкаської області сталося ДТП за участю автомобіля «DAF-CF 85.430» р. н. НОМЕР_2 по типу сідловий тягач із спеціалізованим напівпричепом «Krone-SDP 27» р.н. НОМЕР_3 , що належать на праві власності ТзОВ «ЗАХІД-ТОРГ-СЕРВІС», під керуванням ОСОБА_2 , який на момент ДТП працював на посаді водія ТзОВ «ЗАХІД-ТОРГ-СЕРВІС», та автомобілем «DAF-FT XF 105.460» р.н. НОМЕР_1 (надалі авто/ТЗ) по типу сідловий тягач під керуванням ОСОБА_3 .

10.07.2023 року вироком Христинівського районного суду Черкаської області ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

До постановлення вищевказаного вироку ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_3 було повністю відшкодовано заподіяну дорожньо-транспортною пригодою матеріальну та моральну шкоду у розмірі 140 000,00 грн., що підтверджується розпискою потерпілого, яка наявна в матеріалах справи.

Станом на 25.12.2022 року, автомобіль «DAF - СР 85.430» р.н. НОМЕР_2 був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №209900944, а також Договором добровільного комплексного страхування автовласника №ЕР-209900944, укладеного з ПрАТ «СК «ПЕРША» (як слідує із Пропозиції щодо відшкодування шкоди від 14.03.2023р., яка наявна в матеріалах справи).

Відповідно до умов укладеного полісу №ЕР-209900944 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ПрАТ «СК «ПЕРША» було виплачено страхове відшкодування за шкоду заподіяну майну, відповідно до адвокатського запиту представника позивача до ПрАТ СК «ПЕРША», в загальній сумі 210 000,00 грн (50 000,00 грн - перший платіж та 160 000,00 грн - другий платіж), що слідує із документів, які долучено позивачем до позовної заяви.

Спір у справі виник у зв`язку із наявністю, на думку позивача, підстав для стягнення з відповідача збитків у вигляді матеріального збитку у сумі 727 074,81 грн внаслідок пошкодження автомобіля «DAF-FT XF 105.460» р.н. НОМЕР_1 , 4260,00 грн - понесених витрат за перебування авто на автостоянці ФОП Бадзьор І.С., 11 480,00 грн. понесених витрат на доставку (евакуації) автомобіля з місця ДТП до автостоянки «ТІР Автостояка», 12 000,00 грн. понесених витрат з оплати вартості за евакуацію автомобіля з автостоянки «ТІР Автостоянка», Черкаська область, Уманський район, с. Мала Севастянівка, вул. Українська 2 Б, до м. Вінниці, 15 000,00 грн понесених витрат за послуги автокрану з оператором (акт надання послуг №3-1 від 06.03.2023р.) для завантажування з автостоянки «ТІР Авт автоостоянка», Черкаська область, Уманський район, с. Мала Севастянівка, вул. Українська 2 Б, вивантажування автомобіля в м. Вінниці (акт виконаних робіт НФ- 0000120 від 06.03.2023 року, 20 000,00 грн понесених витрат на правничу допомогу та юридичний супровід адвокатом Медончак М.М., 7 000,00 грн понесених витрат на оплату за проведення оцінки вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, внаслідок ДТП, проведений ФОП Васіковським С.О. відповідно до платіжної інструкції №158 від 22.03.2023 року (рахунок замовлення послуг №23/95 від 18.02.2023 року та акт здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) №23/95 від 18.02.2023 року, 3634,94 грн. понесених витрат за проведення у КНДІСЕ транспортно - товарознавчої експертизи № 435/24-21 від 12.02.2024 року (рахунок № 442 від 31.01.2024 року) та упущеної вигоди у розмірі 2 215 869,44 грн., які спричинені спірною ДТП.

Зокрема, за твердженням позивача, фактичний розмір вартості відновлювального ремонту автомобіля, в результаті його пошкодженні при спірному ДТП, склав 727 074,81 грн., а ПрАТ «СК «ПЕРША» виплачено 210 000,00 грн., вартість пошкодженого автомобіля (залишки) становлять 195 371,28 грн., у зв`язку з чим вказує на обов`язок відповідача відшкодувати різницю між вартістю виплаченого страхового відшкодування та фактичним розміром вартості відновлювального ремонту за мінусом вартості залишків, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 321 703,53 грн. та витрат наведених вище.

Ринкова вартість автомобіля «DAF-FТ XF 105.460» р.н. НОМЕР_1 до ДТП визначалася тричі. Зокрема, відповідно до звіту №23- 101 від 02.03.2023 року, складеного за замовленням ПрАТ СК «ПЕРША» ринкова вартість автомобіль «DAF-FT XF 105.460» р.н. НОМЕР_1 до ДТП становить 599 236,88 грн.

Надалі на замовлення позивача був виконаний Звіт №23-03-101 від 26.03.2023 року, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля «DAF-FT XF 105.460» р.н. НОМЕР_1 до ДТП становить 727 074,80 грн та який взято позивачем до розрахунку.

Проте, позивачем було також долучено до матеріалів справи разом з заявою про зменшення позовних вимог про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП висновок експерта від 12.02.2024р. №435/24-21, яким було вирішено питання щодо вартості пошкодженого автомобіля (вартість придатних для подальшого використання залишків автомобіля) «DAF-FT XF 105.460» р.н. НОМЕР_1 станом на 25.12.2022 року.

Зокрема, для експертизи експерту було надано і звіт №23-03-101 від 26.03.2023 року, проте експертом з метою вирішення питання вартості вузлів та агрегатів, які можливо використовувати в подальшому було самостійно визначено ринкову вартість автомобіля станом на 25.12.2022 року до ДТП - 658 535,26 грн.

При перегляді рішень місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина 2 статті 15 Цивільного кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 зазначила, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо самостійного встановлення судом складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 14.09.2021 у справі №923/719/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11).

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, враховуючи презумпцію вини завдавача шкоди у цивільних правовідносинах, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України).

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 ГПК України).

Отже, при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик. Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі сплати страхового відшкодування. Зокрема, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок (постанова Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц ).

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

Як вбачається з матеріалів справи, ринкова вартість автомобіля «DAF-FT XF 105.460» р.н. НОМЕР_1 в сумі 658 535,26 грн була встановлена незалежним судовим експертом, відтак саме таку вартість взяв до уваги суд першої інстанції при розрахунку суми матеріальних збитків позивача.

Крім цього, слід зазначити, що ринкова вартість автомобіля «DAF-FT XF 105.460» р.н. НОМЕР_1 , яка визначена судовим експертом у розмірі - 658 535,26 грн. є складовою частиною формули, яка використовується експертом для розрахунку залишкової вартості пошкодженого автомобіля станом на 25.12.2022р. та становить 195 371, 28 грн.

Суд першої інстанції при визначенні розміру матеріального збитку, що підлягає відшкодуванню позивачу у зв`язку із пошкодженням його транспортного засобу, обґрунтовано взяв до уваги саме висновок експерта від 12.02.2024 №435/24-21, оскільки:

- такий доказ подано самим позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, а тому цей доказ враховано судом відповідно до принципу диспозитивності господарського судочинства;

- такий доказ відповідає вимогам ст. 98 ГПК України та, крім того, є належним, допустимим і достовірним (тобто також відповідає вимогам ст.ст. 76-78 ГПК України);

- ринкова вартість автомобіля «DAF-FT XF 105.460» р.н. НОМЕР_1 , яка визначена судовим експертом у розмірі - 658 535,26 грн. є складовою частиною формули, яка використовується експертом для розрахунку залишкової вартості пошкодженого автомобіля станом на 25.12.2022р. та становить 195 371, 28 грн. І саме на вказаний розмір залишкової вартості посилався сам позивач, таким чином, фактично визнаючи, що належна вартість автомобіля до ДТП є саме та, яка визначена у поданому ним висновку експерта від 12.02.2024 №435/24-21 - 658 535,26 грн.

При цьому, позивачем не надано іншого розрахунку залишкової вартості пошкодженого автомобіля станом на 25.12.2022.

На підставі зазначеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підтвердженою та обґрунтованою поданими позивачем доказами є матеріальна шкода позивача в розмірі 253 163,98 грн (658 535,26 грн - 195 371,28 грн -210 000,00 грн), де:

-658 535,26 грн - ринкова вартість автомобіля «DAF-FT XF 105.460» р.н. НОМЕР_1 станом на 25.12.2022 року відповідно до висновку експерта від 12.02.2024р. №435/24-21;

-195 371,28 грн - розрахункова ліквідаційна вартість вузлів та агрегатів, які можливо використовувати в подальшому (залишкова вартість) станом на 25.12.2022 року відповідно до висновку експерта від 12.02.2024р. №435/24-21;

-210 000,00 грн - виплачене позивачу відшкодування ПрАТ «СК «ПЕРША».

Крім цього, місцевим господарським судом підставно було враховано також понесені позивачем витрати на проведення транспортно - товарознавчої експертизи №435/24-21 від 12.02.2024 року в сумі 3 634,94 грн., які також підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Щодо інших заявлених витрат, то позивач надав в підтвердження їх понесення платіжні інструкції, а саме: №828 від 26.12.2022 року на суму 11 500,00 грн; №122 від 07.03.2023 року на суму 4 260,00 грн; №126 від 08.03.2023 року на суму 12 000,00 грн; №147 від 06.03.2023 року на суму 15000,00 грн., однак в процесі розгляду даної справи суду Акціонерним Товариством «ПУМБ» була надана інформація за результатами виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 04.07.2024р. про те, що Банком не виявлено платежі з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-АВТО М».

Також в суді першої інстанції позивач просив суд не брати до уваги перелічені платіжні інструкції як докази у справі.

Щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про відшкодування упущеної вигоди у розмірі 2 215 869,44 гривень, апеляційний суд зазначає таке.

У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Верховним Судом у постанові від 21.11.2023 у справі № 910/3658/23 зазначено, що виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

При цьому, неодержаний дохід (упущена вигода) це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 07.11.2023 у справі 922/3928/20 наголошує, що пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора/позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а могли б бути ним реально отримані при належному виконанні зобов`язання і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Відтак, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. Натомість наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення.

Апелянт у апеляційній скарзі зазначає, що в підтвердження недоотриманого ним доходу надав суду правочини з третіми особами, однак такі суд попередньої інстанції не взяв до уваги.

Слід зазначити, що сам по собі факт укладення договорів, наявність зобов`язальних відносин між апелянтом і третіми особами не може слугувати беззаперечною підставою одержання позивачем доходу у розмірі, заявленому до стягнення з відповідача.

В той же час, в матеріалах справи відсутні належні, допустимі докази, які б підтверджували зобов`язання позивача перед контрагентами із перевезення вантажу саме пошкодженим автомобілем і неможливість виконання свого зобов`язання через його пошкодження в наслідок спірної ДТП.

Крім того, розраховуючи упущену вигоду, позивач проводить аналіз вартості власних послуг з перевезення автомобілем DAF FT XF 105.460 (р.н.з. НОМЕР_4 ) відповідно до заявок на перевезення вантажу, рахунків на оплату, актів надання послуг та товаро-транспортних накладних в період 01.09.2022р. - 30.11.2022р. та за січень 2023р.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які виписки з банківських рахунків, які б могли підтвердити отримання позивачем доходу від надання послуг по зазначених заявках і договорах.

У постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі № 908/2261/17 зроблено висновок, що кредитор повинен не лише точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально. При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися відомості, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання винагороди, якби зобов`язання було виконано боржником у належний спосіб. Дохід не може бути абстрактним, адже для відшкодування упущеної вигоди повинні враховуватися заходи, вжиті потерпілою особою для його отримання.

Враховуючи те, що позивач не надав та в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували реальні підстави на одержання ним доходу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення упущеної вигоди у розмірі 2 215 869,44 гривень.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 13.08.2024 у справі № 914/3729/23 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції:

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст. 129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-АВТО М» бн від 16.09.2024 (вх. суду № 01-05/2589/24 від 17.09.2024) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 13.08.2024 у справі № 914/3729/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено 19.12.2024.

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддя М.Б. Желік

суддяГ.Г. Якімець