Постанова
від 21.08.2024 по справі 910/10905/21
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/10905/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

ОСОБА_1 - Гонда О.Ю.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "СР113"</a> - не з`явився,

ОСОБА_2 - не з`явився,

ОСОБА_3 - Кузьмінов Д.В.,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрист.Консалт" - не з`явився,

Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Проскурні Тетяни Олександрівни - не з`явився,

Комунального підприємства "Правочин" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області - не з`явився,

Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенка Дмитра Олеговича - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 (суддя Гулевець О.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 (колегія суддів: Демидова А.М., Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "СР113"</a> (далі - ТОВ "СР113"),

2) ОСОБА_2 ,

3) ОСОБА_3

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрист.Консалт" (далі - ТОВ "Юрист.Консалт"),

2) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Проскурні Тетяни Олександрівни,

3) Комунального підприємства "Правочин" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області,

4) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенка Дмитра Олеговича

про визнання недійсними договорів, рішення та актів, скасування реєстраційних дій, застосування наслідків недійсності правочину.

Суть спору

1. Позивачка стверджує, що їй були потрібні кошти і ТОВ "Юрист.Консалт" запропонувало вчинити низку дій для того, щоб отримали позику під заставу нерухомого майна.

2. У 2018 році позивачка доручила ТОВ "Юрист.Консалт" створити товариство з обмеженою відповідальністю, і внести до статутного капіталу її нерухоме майно (будинок та дві земельні ділянки). Одразу після цього уклала з ОСОБА_2 два договори купівлі-продажу 100% частки у статутному капіталі ТОВ "СР113" - за першим договором від 13.08.2018 вона продала частку у товаристві відповідачці за 4 013 600,00 грн, а за другим договором від 15.08.2018 - придбала із розстрочкою платежу (так званий "зворотній продаж") за 2 712 128 грн (що є еквівалентом 99 200,00 дол. США). За твердженням позивачки, після повернення суми позики ОСОБА_2 повинна була повернути їй у власність частку у ТОВ "СР113".

3. 15.08.2018 позивачка та ОСОБА_2 уклали графік платежів корпоративних прав ТОВ "СР113", яким погодили сплату частинами коштів в розмірі 99 200,00 дол. США, що є загальною вартістю корпоративних прав з урахуванням відсотків (з яких вартість корпоративних прав згідно з договором становить 80 000,00 дол. США), частинами у сумі 1 600,00 дол. США. Всього Графіком передбачено 12 траншів з 15.09.2018 до 15.08.2019: 11 траншів по 1 600,00 дол. США та 1 (12-й) транш у розмірі 81 600,00 дол. США. Позивачка зробила два платежі за другим договором 14.09.2018 та від 17.10.2018.

4. Втім, у 2019 році позивачка дізналася, що ОСОБА_2 ще 15.08.2018, тобто в той самий день, коли було укладено договір зворотного продажу з позивачкою, відчужила частку у ТОВ "СР113" на користь ОСОБА_3 за 4 040 000,00 грн. Позивачка звернулася до суду, стверджувала, що не мала наміру продавати свої корпоративні права і що двома договорами купівлі-продажу частки було забезпечено позику, частину якої у розмірі 80 000,00 дол. США вона отримала, тоді як іншу частину - 75 000,00 дол. США - ні. Також вважала, що ОСОБА_2 не набула право власності на частку у статутному капіталі ТОВ "СР113" і не могла розпоряджатися нею.

5. ОСОБА_2 доводила в суді, що законно купила частку у ТОВ "СР113" (і саме таким був намір обох сторін правочину) і повністю розрахувалася з позивачкою перед вчиненням правочину. ОСОБА_3 наполягав на тому, що він є добросовісним набувачем частки, і тому вона не може бути в нього витребувана. Стверджував, що позивачка розуміла, що таким способом відчужує об`єкти нерухомості, і зворотній договір спрямований на обман його як власника майна.

6. Суди попередніх інстанцій повністю задовольнили позовні вимоги. ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

7. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:

- який саме правочин мала намір вчинити позивачка: (1) правочин позики під заставу корпоративних прав (або нерухомого майна); (2) правочин купівлі-продажу корпоративних прав; (3) правочин купівлі-продажу нерухомого майна;

- чи є договір купівлі-продажу частки від 13.08.2018 таким, що вчинений під впливом обману;

- до кого з відповідачів звернута позовна вимога повернути у власність ОСОБА_1 право власності на частку 100% у статутному капіталі ТОВ "СР113".

8. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. 20.07.2018 ОСОБА_1 (як довіритель) та ТОВ "Юрист.Консалт" (як повірений) в особі заступника директора ОСОБА_4 уклали договір доручення №111/192 (далі - Договір доручення), відповідно до умов якого та на вимогу ст.1000 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), повірений зобов`язується від імені та в інтересах довірителя вчинити такі юридичні дії (п.1.1):

- створити юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю, яке відповідає таким вимогам: повне найменування: Товариство з обмеженою відповідальністю "СР113"</a>; скорочене найменування: ТОВ "СР113"; організаційно-правова форма: товариство з обмеженою відповідальністю; кількість учасників: товариство має єдиного учасника - ОСОБА_1 - довіритель; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; зареєстрований статутний капітал: складає 3 945 000,00 грн; строк діяльності: створене на невизначений строк;

- дирекція: виконавчим органом товариства, згідно з нормами ст.62 Закону "Про господарські товариства" є колегіальний орган - дирекція, яка складається з генерального директора - громадянка України - ОСОБА_1 та члена дирекції - громадянин України - ОСОБА_4 , які обмежені у своїх повноваженнях згідно зі статутом товариства, у т.ч. обмеження стосується одноособового підписання без рішення загальних зборів товариства будь-яких договорів: оренди, лізингу, купівлі-продажу, надання послуг, страхування, складського зберігання, кредитних договорів, договорів позики, попередніх договорів, договорів про наміри, меморандумів та будь-яких інших господарських та цивільно-правових договорів тощо, у т.ч. похідних від цих договорів; також, дирекція обмежується одноособовим правом прийняття рішення, без рішення засновників товариства, щодо затвердження колективних договорів, зміни штатного розкладу товариства, прийняття на роботу працівників, у т.ч. за цивільно-правовими договорами, змани у заробітній платі працівників, надання премій, надбавок та будь-яких інших матеріальних та нематеріальних заохочень працівників товариства; обмеження діють у разі проведення будь-якої господарської діяльності, що в сукупності перевищують суму більше ніж 5 000 (п`ять тисяч) грн на місяць;

- вищий орган товариства: вищим органом товариства є загальні збори учасників, рішення яких є обов`язковими для виконання дирекцією;

10. Шляхом складання, участі в загальних зборах цього ТОВ (на підставі довіреності) подачі та державної реєстрації протоколу загальних зборів №1 "Про створення товариства з обмеженою відповідальністю" (пп.1.1.1 Договору доручення).

11. Сформувати статутний капітал ТОВ шляхом внеску довірителем нерухомого майна, яке відповідає таким вимогам:

- загальні відомості про нерухоме майно: житловий будинок, площею 456,02 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1586817732224, та належить довірителеві на підставі приватної власності; земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 3222485901:01:005:5215, площею 0,1 га, та належить довірителеві на підставі договору купівлі-продажу від 18.10.1998; земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222485901:01:005:0049, площею 0,0813 га, та належить довірителеві на підставі договору міни від 03.12.2005 (пп.1.1.2 Договору доручення);

- повірений за свій рахунок організовує господарську діяльність ТОВ, а саме: відкриття банківських рахунків, отримання електронних ключів, забезпечення бухгалтерського супроводу тощо шляхом подачі необхідних заяв, запитів та документів, підписання запитів, заяв, документів, протоколів, довідок, звітів та рішень, а також здійснення всіх необхідних платежів, адміністративних зборів тощо (пп.1.1.3 Договору доручення);

- провести державну реєстрацію купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ на користь ОСОБА_2 шляхом укладання договору купівлі-продажу корпоративних прав, участі в загальних зборах ТОВ з питань держаної реєстрації змін у необхідних реєстрах на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав договору, державної реєстрації змін до установчих документів, на підставі протоколу №2 "Про вихід учасників ТОВ" та змін, які містяться в ЄДРПОУ (пп.1.1.4 Договору доручення);

- за дорученням довірителя, на виконання умов купівлі-продажу корпоративних прав, необхідних для захисту інтересів заставодержателя, повірений проводить державну реєстрацію необхідних змін та обмежень (пп.1.1.5 Договору доручення);

- доручення довірителя повіреному виконується на платній основі. Вартість послуг повіреного складає суму у гривні, що еквівалентна 1 200 (одна тисяча двісті) доларів США (п.1.2 Договору доручення);

- всі витрати, пов`язані з виконанням доручення довірителя повіреному згідно з пунктами 1.1-1.2 покриває покупець корпоративних прав ТОВ (п.1.3 Договору доручення);

- після підписання цього Договору, на виконання дій, визначених п.1.1, повірений розробляє та дає на підпис довірителеві проекти: протоколу загальних зборів №1 "Про створення ТОВ", статуту ТОВ, акт прийому-передачі нерухомого майна, протоколу №2 "Про вихід учасника ТОВ" (п.2.1 Договору доручення);

- після виконання повіреним п.2.1 цього Договору, повірений надає на підпис Довірителеві погоджений проект довіреності, який є додатком №1 до цього Договору (п.2.2 Договору доручення);

- довіритель, після підписання додатку №1 до цього Договору, на вимогу ст.1007 ЦК надає повіреному довіреність з текстом згідно з підписаним додатком №1 до цього Договору на виконання дій згідно з пунктами 1.1-1.2 (п.2.3 Договору доручення);

- після виконання довірителем пунктів 2.1-2.3 цього Договору, повірений від імені та в інтересах довірителя виконує всі юридичні дії, передбачені нормами Закону "Про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та громадських формувань" та інших законодавчих актів для проведення реєстрації ТОВ на умовах, визначених ст.1.1. повірений підтверджує державну реєстрацію юридичної особи шляхом отримання та передачі документа, що підтверджує державну реєстрацію ТОВ, а саме: виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), проводить державну реєстрацію внесення нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ шляхом отримання документа, що підтверджує державну реєстрацію нерухомого майна, а саме інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 2.4 Договору доручення);

- після виконання повіреним пунктів 2.1-2.4 цього Договору, на виконання договору купівлі-продажу корпоративних прав та цього Договору, повірений проводить державну реєстрацію необхідних змін та обмежень (п.2.5 Договору доручення).

12. Засновник (учасник) №1 ТОВ "СР113" рішенням від 30.07.2018, прийнятим за участі запрошеної особи - ОСОБА_5 , вирішив:

1) створити ТОВ "СР113" (п.1);

2) затвердити місцезнаходження товариства за адресою: АДРЕСА_3 (п.2);

3) визначити статутний капітал товариства у розмірі 4 013 600,00 грн, розподілити частки в статутному капіталі товариства такиим чином: частка ОСОБА_1 становить 4 013 600,00 грн, що складає 100% (сто відсотків) статутного капіталу товариства та формується за рахунок майнового внеску засновника (учасника), а саме ОСОБА_1 вносить до статутного капіталу Товариства:

- житловий будинок площею 456,02 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1586817732224, що належить їй на підставі приватної власності, оціночна вартість якого складає 2 943 600,00 грн, що еквівалентно 110 000,00 доларів США;

- земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 3222485901:01:005:5215, площею 0,1 га, та належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 18.10.1998, оціночна вартість якої складає 535 200,00 грн, що еквівалентно 20 000,00 доларів США;

- земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 3222485901:01:005:0049, площею 0,0813 га, та належить їй на підставі договору міни від 03.12.2005, оціночна вартість якої складає 535 200,00 грн, що еквівалентно 20 000,00 доларів США;

4) зазначене майно оцінене єдиним засновником ОСОБА_1 в розмірі 4 013 600,00 грн та повинне бути передане за актом прийому-передачі до статутного капіталу товариства протягом 3 (трьох) робочих днів з дати державної реєстрації товариства в ЄДР (п.3);

5) затвердити статут ТОВ "СР113" (п.4);

6) призначити на посаду директора товариства безстроково ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) з моменту державної реєстрації товариства (п.5).

13. Рішення засновника (учасника) №1 ТОВ "СР113" від 30.07.2018 підписано ОСОБА_1 та ОСОБА_5 і нотаріально посвідчене Приватним нотаріусом КМНО Проскурнею Т.О.

14. 30.07.2018 реєстратор провів державну реєстрацію новоутвореної шляхом заснування юридичної особи - ТОВ "СР113", що підтверджується випискою з ЄДР.

15. Відповідно до акта прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "СР113" від 02.08.2018, складеного ОСОБА_1 та ТОВ "СР113" в особі директора ОСОБА_5 , який діє на підставі статуту та рішення засновника (учасника) №1 товариства від 30.07.2018, посвідченого Приватним нотаріусом КМНО Проскурнею Т.О.:

1) засновник передає до статутного капіталу товариства, а товариство приймає у власність таке нерухоме майно, що належить на момент укладення цього акта засновникові на праві особистої приватної власності:

- житловий будинок загальною площею 456,02 кв. м, житловою площею 183,06 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1586817732224; опис об`єкта: А - Житловий будинок, Б - Літня кухня, В - Гараж, Г - Погріб під частиною будинку, а - Вигрібна яма, б - Басейн, в - Свердловина під частиною будинку, 1 - Вимощення, 2 - Ворота, 3 - Хвіртка, 4 - Огорожа; що належить їй на підставі приватної власності та підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.06.2018 (індексний номер витягу 129132519), оціночна вартість якого складає 2 943 600,00 грн, що еквівалентно 110 000,00 доларів США;

- земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; кадастровий помер: 3222485901:01:005:5215; площею 0,1 га; цільове призначення "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)"; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1346229432224; та належить їй на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 18.10.1998; право власності підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.09.2017 (індексний номер витягу 96690555); оціночна вартість якої складає 535 200,00 грн, що еквівалентно 20 000,00 доларів США;

- земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 3222485901:01:005:0049; площею 0,0813 га; цільове призначення "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)"; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1346214232224; та належить їй на праві приватної власності на підставі договору міни від 03.12.2005; право власності підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.09.2017 (індексний номер витягу 96688888), оціночна вартість якої складає 535 200,00 грн, що еквівалентно 20 000,00 доларів США;

2) право власності на майно виникає у товариства з дня державної реєстрації права власності на майно за товариством у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п.1);

3) засновник оцінює вартість майна як внесок до статутного капіталу товариства в розмірі 4 013 600,00 грн (п.3).

16. 13.08.2018 ОСОБА_1 (як продавець) та ОСОБА_2 (як покупець) уклали договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "СР113" (далі - Договір від 13.08.2018), за умовами якого:

- продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність частку у статутному капіталі ТОВ "СР113", статутний капітал якого складає 4 013 600,00 грн, та зобов`язується сплатити за неї певну грошову суму згідно з умовами цього Договору (п.1);

- частка, що відчужується продавцем, становить 100% статутного капіталу товариства на суму 4 013 600,00 грн; частка, що відчужується, сплачена продавцем повністю та належить йому на праві власності згідно з відомостями ЄДР (п.2);

- ціна продажу частки становить 4 013 600,00 грн (п.3);

- оплата суми, передбаченої п.3 цього Договору, здійснена покупцем до підписання цього Договору готівкою шляхом перерахування грошових коштів покупцем на банківський рахунок продавця; продавець підтверджує факт отримання грошових коштів за продану частку в повному обсязі, а також підтверджує відсутність будь-яких претензій до покупця стосовно укладення та виконання цього Договору (п.4);

- Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по цьому Договору; після укладення даного Договору до ЄДР повинні бути внесені відповідні зміни, оформлені у встановленому чинним законодавством України порядку (п.8);

- право власності покупця на частку, зазначену в п.2 Договору, виникає з моменту підписання Договору з необхідністю подальшої державної реєстрації змін до ЄДР, що містить відповідні зміни у складі учасників товариства (п.9);

- підписання сторонами Договору та акта до нього на вимогу законодавства буде свідчити про те, що передача-приймання відчужуваної частки товариства відбулась та розрахунок за неї відбувся; акт є невід`ємною частиною цього Договору (п.10).

17. 13.08.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склали акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "СР113", посвідчений Приватним нотаріусом КМНО Проскурнею Т.О. та зареєстрований у реєстрі за №2019, №2022, відповідно до якого:

- ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняла частку в статутному капіталі ТОВ "СР113" у розмірі 100% (сто відсотків), яка в грошовому еквіваленті становить 4 013 600,00 грн (п.1);

- сторони не мають один до одного матеріальних претензій у зв`язку з передачею зазначеної в акті частки у статутному капіталі ТОВ "СР113"; продавець підтверджує факт отримання грошових коштів за продану частку в повному обсязі на свій банківський рахунок (п.2).

18. Рішенням учасника №2 від 13.08.2018 ОСОБА_1 вирішила вийти зі складу учасників ТОВ "СР113" та передати (на підставі договору) належну їй частку в розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ "СР113", що складає 4 013 600,00 грн, на користь ОСОБА_2 ; прийняти до складу нового учасника - ОСОБА_2 ; затвердити новий склад учасників та новий розподіл часток у статутному капіталі, а саме: ОСОБА_2 , частка якої у статутному капіталі Товариства становить 100%, що складає 4 013 600,00 грн. Це рішення підписано позивачем та відповідачем-2, посвідчене Приватним нотаріусом КМНО Проскурнею Т.О. та зареєстроване в реєстрі за №2015, №2017.

19. 14.08.2018 реєстратор КП "Правочин" Новік Н.Ю. провів державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах за №10681070001051460, що підтверджується витягом з ЄДР.

20. 15.08.2018 ОСОБА_2 (як продавець) та ОСОБА_3 (як покупець) уклали договір №15/08/18-01 купівлі-продажу частки (корпоративних прав) у статутному капіталі ТОВ "СР113" (далі - Договір №15/08/18-01), за умовами якого:

- продавець на умовах, зазначених у цьому Договорі, з дотриманням вимог чинного законодавства України, передає у власність покупця (відступає покупцеві) частку (корпоративні права) у статутному капіталі ТОВ "СР113", яка складає 100% статутного капіталу товариства і становить - 4 013 600,00 грн, та яку покупець у порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, приймає і сплачує за вказану частку грошові кошти;

- покупець за відчуження частки товариства в момент укладення цього Договору сплачує продавцю грошові кошти в розмірі 4 040 000,00 грн, без ПДВ, на банківський рахунок продавця, що буде ним повідомлений у простій письмовій формі окремо і не вимагатиме внесення змін до цього Договору (п.3.1);

- з підписанням цього Договору сторонами, державної реєстрації нової редакції статуту товариства та внесення відповідних змін до ЄДР покупець набуває всі права і обов`язки учасника товариства, передбачені статутом товариства та чинним законодавством України (п.4.1);

- Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами; строк дії цього Договору починає свій перебіг з моменту його підписання та закінчується в момент, коли сторони повністю виконають взяті на себе зобов`язання за цим Договором (пункти 7.1, 7.2).

21. Рішенням учасника №3 від 15.08.2018 ОСОБА_2 вирішила вийти зі складу учасників ТОВ "СР113" та передати (на підставі договору) належну їй частку в розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ "СР113", що складає 4 013 600,00 грн, на користь ОСОБА_3 , прийняти до складу нового учасника - ОСОБА_3 та затвердити новий склад учасників і новий розподіл часток у статутному капіталі товариства таким чином: ОСОБА_3 , частка якого у статутному капіталі товариства становить 100%, що складає 4 013 600,00 грн; внести зміни до статуту шляхом викладення його в новій редакції; уповноважити директора товариства ОСОБА_5 вчинити всі дії (з правом передоручення), пов`язані із внесенням відповідних змін до ЄДР та реєстрації нової редакції статуту. Це рішення підписано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчене Приватним нотаріусом КМНО Осипенком Д.О. та зареєстровано в реєстрі за №4304, №4305.

22. 15.08.2018 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 склали акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "СР113", посвідчений Приватним нотаріусом КМНО Осипенком Д.О. та зареєстрований у реєстрі за №4306, №4307 (далі - акт від 15.08.2018), відповідно до якого:

- ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_3 прийняв частку у статутному капіталі ТОВ "СР113" у розмірі 100%, яка в грошовому еквіваленті становить 4 013 600,00 грн (п.1);

- сторони не мають один до одної матеріальних претензій у зв`язку з передачею зазначеної в акті частки у статутному капіталі ТОВ "СР113"; продавець підтверджує факт отримання грошових коштів за продану частку в повному обсязі (п.2).

23. 15.08.2018 Приватний нотаріус КМНО Осипенко Д.О. провів державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи за №10681050002051460, що підтверджується витягом з ЄДР.

24. Починаючи з 15.08.2018 та станом на час розгляду цієї справи власником 100% частки в статутному капіталі ТОВ "СР113" у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань значиться ОСОБА_3 .

25. 15.08.2018 ОСОБА_2 (як продавець) та ОСОБА_1 (як покупець) уклали договір №872/165 (далі - Договір №872/165, Договір зворотного продажу), за умовами якого:

- продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність частку у статутному капіталі ТОВ "СР113", що становить 100% статутного капіталу ТОВ "СР113";

- ціна продажу частки становить 2 712 128,00 грн, що є еквівалентом 99 200,00 дол. США (п.3);

- оплата суми, передбаченої п.3 цього Договору, здійснена покупцем до підписання цього Договору готівкою шляхом перерахування грошових коштів покупцем на банківський рахунок продавця, продавець підтверджує факт отримання грошових коштів за продану частку в повному обсязі, а також підтверджує відсутність будь-яких претензій до покупця стосовно укладення та виконання цього Договору (п.4).

26. Також ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали Графік платежів корпоративних прав ТОВ "СР113", яким погодили сплату частинами коштів в розмірі 99 200,00 дол. США, що є загальною вартістю корпоративних прав з урахуванням відсотків (з яких вартість корпоративних прав згідно з договором становить 80 000,00 дол. США), частинами у сумі 1 600,00 дол. США. Всього Графіком передбачено 12 траншів з 15.09.2018 до 15.08.2019: 11 траншів по 1 600,00 дол. США та 1 (12-й) транш у розмірі 81 600,00 дол. США.

Короткий зміст позовних вимог

27. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про (з урахуванням заяви про зміну предмета позову):

1) визнання недійсним Договору від 13.08.2018, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

2) застосування наслідків недійсності Договору від 13.08.2018, повернувши у власність ОСОБА_1 право власності на частку 100% у статутному капіталі ТОВ "СР113";

3) визнання недійсним рішення учасника ТОВ "СР113" від 13.08.2018 №2 стосовно виходу ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ "СР113";

4) визнання недійсним акта прийому-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "СР113" від 13.08.2018, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Проскурнею Т.О.;

5) скасування реєстраційної дії від 14.08.2018 №10681070001051460 реєстратора Комунального підприємства "Правочин" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області;

6) визнання недійсним Договору №15/08/18-01, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

7) визнання недійсним акта прийому-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "СР113" від 15.08.2018, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О.;

8) скасування реєстраційної дії від 15.08.2018 №10681050002051460 приватного нотаріуса Осипенка Д.О.

28. Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, таким:

- Договір від 13.08.2018, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за умовами якого позивачка продала ОСОБА_2 частку в статутному капіталі в розмірі 100%, укладено під впливом обману, оскільки ОСОБА_2 мала намір заволодіти майном позивачки, про що свідчить відсутність виконання зобов`язання покупцем щодо оплати останнім вартості придбаного товариства;

- у липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ "Юрист.Консалт" для отримання позики під заставу майна, а саме: житлового будинку, площею 456,02 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1586817732224; земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222485901:01:005:5215, площею 0,1 га; земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222485901:01:005:0049, площею 0,0813 га;

- оскільки представники ТОВ "Юрист.Консалт" запропонували іншу схему отримання позики, ОСОБА_1 та ТОВ "Юрист.Консалт" уклали Договір доручення, відповідно до якого ТОВ "Юрист.Консалт" взяло на себе обов`язок створити юридичну особу з назвою "СР113" та сформувати статутний капітал товариства шляхом майнового внеску нерухомого майна, яке належало на праві власності позивачці;

- позиваці не було передано жодного документа, який би підтверджував створення юридичної особи на ім`я ОСОБА_1 , лише було повідомлено, що документи потрібні для подальшого оформлення;

- представники ТОВ "Юрист.Консалт" вмовили ОСОБА_1 укласти договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "СР113" на користь ОСОБА_2 ;

- розрахунку за продаж частки у статутному капіталі ТОВ "СР113" Єлісовенко С.В. не здійснила, та кошти в повному розмірі 4 013 600,00 грн ОСОБА_1 не отримала;

- 15.08.2018 з метою введення ОСОБА_1 в оману та створення відчуття впевненості, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договір №872/165, за умовами якого ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_1 частку в статутному капіталі ТОВ "СР113"; однак, між позивачкою та ОСОБА_2 не було підписано акта прийому-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "СР113", а тому фактично ОСОБА_1 не набула право власності на частку в статутному капіталі товариства;

- внаслідок вказаних дій було незаконно позбавлено позивачку її права власності на нерухоме майно шляхом обману та зловживання довірою.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

29. Господарський суд міста Києва рішенням від 18.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023, позов задовольнив.

30. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, таким:

- матеріали справи не містять належних доказів оплати ОСОБА_2 на користь позивачки коштів у розмірі 4 013 600,00 грн як оплату 100% частки у статутному капіталі ТОВ "СР113";

- доводи позивачки щодо умислу ТОВ "Юрист.Консалт" та ОСОБА_2 ввести її в оману шляхом підписання документів у банку для отримання позики, на яку позивачка розраховувала, підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи;

- отримання позивачкою частини коштів у сумі 80 000,00 дол. США, що еквівалентно 2 140 800,00 грн, не може вважатися як схвалення позивачкою оспорюваного договору, оскільки позивачка вважала отримані кошти частиною отриманої позики та не усвідомлювала продаж частки ОСОБА_2 ;

- внаслідок вчинення ТОВ "Юрист.Консалт" дій щодо укладення Договору доручення та створення юридичної особи з назвою ТОВ "СР113" зі статутним капіталом з нерухомого майна, яке належало на праві власності позивачці, та вчинення ОСОБА_2 дій щодо укладення договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "СР113" від 13.08.2018 та від 15.08.2018 з графіком платежів, а також надання позивачці готівкових коштів у сумі 80 000,00 дол. США, що еквівалентно 2 140 800,00 грн, у позивачки сформувалось певне уявлення про відповідність зазначених правочинів вимогам чинного законодавства та отримання позики під заставу нерухомого майна, яке належало на праві власності позивачці;

- укладення договору між позивачкою та ОСОБА_2 від 15.08.2018, в результаті якого після виплати позивачкою у строк до 15.08.2019 визначеної суми (позики) остання повернула 100% частки у статутному капіталі товариства, не відповідало дійсності, оскільки в цей же день 15.08.2018 ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 100% частки у статутному капіталі ТОВ "СР113"; при цьому, на день продажу 15.08.2018 ОСОБА_2 не оплатила 100% частки в розмірі 4 013 600,00 грн, відповідно, ОСОБА_2 не мала права відчужувати ОСОБА_3 неоплачену нею частку в статутному капіталі ТОВ "СР113"; відтак, ОСОБА_2 , вчиняючи дії з укладення спірного правочину, за яким відчужувалася частка у статутному капіталі товариства ОСОБА_3 , фактично здійснила розпорядження корпоративними правами товариства, власником яких вона не була; належних та допустимих доказів оплати єдиним учасником частки в статутному капіталі товариства на момент укладання спірного правочину від 13.08.2018 матеріали справи не містять;

- матеріали справи не містять також доказів оплати частки в статутному капіталі ТОВ "СР113" на підставі Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "СР113" від 15.08.2018, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; відповідачами не наведено жодних аргументів щодо укладення договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "СР113" з різними покупцями в один період;

- наведеними діями ОСОБА_2 ввела в оману ОСОБА_1 щодо обставин, які мають істотне значення для укладення спірного договору, а саме щодо наміру відчужити нерухоме майно, яке належало позивачці на праві власності; якби позивачка володіла інформацією про неотримання частини позики, укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "СР113" від 15.08.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та неповернення 100% частки у статутному капіталі товариства, в результаті чого ОСОБА_1 позбавлено права власності на нерухоме майно, позивачка би не вступала у правовідносини з ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

31. 12.10.2023 ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове - про відмову в позові.

32. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, та зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.09.2020 у справі №916/667/18 (щодо способу проведення розрахунків та способу захисту у випадку неповного розрахунку при відчуженні товариства), від 29.04.2020 у справі №906/655/18 (щодо способу захисту), від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 17.12.2019 у справі №927/97/19, від 01.04.2020 у справі №813/1056/18 (щодо спеціальних способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю), від 11.02.2020 у справі №922/614/19 (щодо похідних вимог про скасування реєстраційних дій), від 28.07.2021 у справі №917/315/20, від 18.08.2021 у справі №910/15221/19, від 06.09.2021 у справі №925/1126/19, від 23.09.2021 у справі №908/2005/20, від 03.11.2021 у справі №903/199/20, від 16.11.2021 у справі №924/1304/20, від 01.12.2021 у справі №908/3467/19, від 02.02.2022 у справі №911/803/20, від 15.06.2022 у справі №911/1888/18, від 01.08.2022 у справі №907/166/21, від 08.08.2022 у справі №911/2780/20, від 31.08.2022 у справі №924/700/21.

33. Скаржник, зокрема, вказує:

- щодо омани: позов не містить вимоги щодо оскарження договору доручення, зокрема, щодо його удаваності, що було б логічним з позиції, яку займає позивачка; починаючи з моменту звернення позивачка до ТОВ "Юрист.Консалт" остання мала намір продати власне нерухоме майно, що підтверджує договір доручення; усі наступні юридично значущі дії позивачки реалізовували первісний намір - продаж нерухомості; позивачка достеменно знала та розуміла наслідки своїх дій, а тому бажала настання наслідків їх вчинення; жодної омани при укладенні договорів щодо позивачки вчинено не було; мала місце омана тільки в укладенні з позивачкою договору зворотного продажу товариства ОСОБА_2 , бо фактично вона продавала позивачці майно, яке їй вже не належало, що і є обставиною, яка перешкоджає вчиненню правочину (посилається на постанови Верховного Суду України від 29.04.2014 у справі №3-11гс14, Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №727/11811/18);

- щодо розрахунків: суди зробили висновок про нездійснення розрахунку з позивачкою, що покладено в основу оскаржуваних рішень; зазначеного висновку суди дійшли без врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08.09.2020 у справі №916/667/18 (пункти 7.25-7.36); згідно п.4 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "СР113" від 13.08.2018 продавець підтвердив факт отримання грошових коштів за продану частку в повному обсязі; це положення договору є належним доказом проведення розрахунків, шо узгоджується з наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду; факт отримання грошових коштів також підтверджується укладеним 13.08.2018 та посвідченим нотаріально актом приймання-передачі частки у статутному капіталі, який став підставою для внесення до реєстру інформації про зміну складу учасників; з невідомих причин позивачка не визнає проведення з нею повного розрахунку та визнає лише часткову сплату (80 000,00 дол. США); проведення повного або часткового розрахунку за договором не впливає на дійсність цього правочину і не свідчить про введення позивачки в оману;

- щодо способу захисту: реституція, про яку просила позивачка неможлива, бо суд не може повернути корпоративні права від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , оскільки вони не належать ОСОБА_2 ; позивачка повинна була заявити вимогу про витребування майна від ОСОБА_3 (посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19); перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю міститься у ст.17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 17.12.2019 у справі №927/97/19, від 18.03.2020 №466/6221/16-а); належним способом захисту є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №813/1056/18 та інші);

- щодо зворотного викупу: 15.08.2018 ОСОБА_2 вчинила 2 правочини щодо відчуження належних їй корпоративних прав: один договір вона уклала з ОСОБА_3 , який одразу сплатив всю вартість продажу частки товариства у розмірі 4 040 000,00 грн, а другий з позивачкою на умовах продажу в кредит (зі сплатою відсотків); оскільки 15.08.2018 частка вибула із власності продавця і в той же день була зареєстрована за ОСОБА_3 , то єдиним належним способом захисту позивачки є стягнення з ОСОБА_2 безпідставно отриманих грошових коштів (посилається на постанову Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №906/655/18);

- щодо права власності скаржника: ОСОБА_3 є добросовісним набувачем; Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо неможливості витребування майна у добросовісного набувача та з посиланням на судову практику Європейського суду з прав людини зазначав про неможливість позбавлення права власності добросовісного набувача без компенсації вартості майна (постанови від 13.11.2019 у справі №645/4220/16-ц, від 08.03.2023 у справі №522/16163/18, від 12.04.2023 у справі №205/7567/18, від 16.08.2023 у справі №201/1669/21); задоволення позовних вимог у цій справі позбавить скаржника права власності, призведе до порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, оскільки на відповідача буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

34. 04.04.2024 надійшов відзив ОСОБА_1 , в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

35. У відзиві, зокрема, зазначає:

- щодо омани: суди встановили, що, зловживаючи довірою позивачки, її було введено в оману; позивачка, укладаючи договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "СР113" від 13.08.2018, розраховувала на отримання позики; виходячи з таких мотивів, був укладений договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "СР113" від 15.08.2018 із графіком платежів, а саме, повернення позики частинами; позивачка здійснила дві оплати в рахунок погашення позики, що підтверджується копіями розписок; приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Проскурня Т.О. в судовому засіданні вказала на те, що під час укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "СР113" від 13.08.2018 мова йшла про позику, а не про продаж нерухомого майна;

- щодо розрахунків: аргументи скаржника щодо отримання позивачкою грошових коштів спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме: випискою з касової книги AT "Банк Січ" за період з 15.08.2018 до 17.08.2018; листом AT "Банк Січ" від 25.02.2019, адресованим старшому слідчому СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві; відповідно до виписки з рахунку залишок національної валюти в AT "Банк Січ" станом на 15.08.2018 становив 199 469,49 грн, а станом на 16.08.2018 - 250 815,82 грн, водночас заявок на підкріплення каси Придніпровського відділення AT "Банк Січ" готівкою в період з 15.08.2018 до 16.08.2018 не надходило; наведене свідчить про фіктивність банківської операції та відсутність будь-яких розрахунків, оскільки без замовлення готівки у банку була відсутня достатня сума грошових коштів (4 013 600,00 грн) для їх видачі позивачці на підставі заяви на видачу готівки, сформованої 15.08.2018 без наявних коштів на рахунку позивачки (відповідно до виписки з рахунку кошти надійшли лише 16.08.2018 о 12:43 год., а позивачка їх нібито зняла з рахунку о 12:44 год.);

- оскаржуваними рішеннями судів попередніх інстанцій позивачці повернуто у власність частку у розмірі 100% в статутному капіталі ТОВ "СР113", тобто фактично витребувано з володіння, і це є належним способом захисту (посилається на пункти 8.34, 8.44 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2024 у справі №910/10009/22);

- скаржник не згадував в суді першої інстанції про те, що він є добросовісним набувачем права власності на частку в розмірі 100% у ТОВ "СР113", однак вказав на це лише під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції; скаржник не надав жодного доказу щодо своєї добросовісності; не заслуговують на увагу твердження скаржника щодо наслідків витребування майна у добросовісного набувача та посилання на правові позиції Верховного Суду та рішення ЄСПЛ; постанови Верховного Суду від 08.03.2023 у справі №522/16163/18 та від 12.04.2023 у справі №205/7567/18 не можуть бути врахованій під час вирішення спору у цій справі, оскільки спірні правовідносини у вказаних справах не є подібними.

36. 09.04.2024 надійшла заява ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження у справі, в якій зазначає таке:

- основним аргументом скаржника є те, що оскаржувані рішення впливають на його права та обов`язки і, що його може бути позбавлено права власності на корпоративні права в ТОВ "СР113";

- відповідно до інформації з ЄДРПОУ, станом на 12.10.2023 ОСОБА_3 вже не був учасником ТОВ "СР113", і відповідно оскаржувані рішення ніяким чином не порушують його прав;

- з витягу з ЄДРПОУ вбачається, що ОСОБА_3 продав свої корпоративні права в ТОВ "СР113" 03.10.2023; на цей час власником корпоративних прав ТОВ "СР113" є ОСОБА_6 ;

- на момент подачі касаційної скарги ОСОБА_3 не володів корпоративними правами в статутному капіталі ТОВ "СР113", та відповідно представник ОСОБА_3 - адвокат Кузьмінов Д.В. не мав процесуальної дієздатності.

37. 11.06.2024 надійшли пояснення ОСОБА_3 щодо питань, порушених судом під час касаційного розгляду; просить їх долучити, а касаційну скаргу задовольнити. У поясненнях, зокрема, вказує:

- оспорюючи відчуження корпоративних прав щодо ТОВ "СР113" позивачка не оскаржує договір доручення, який в свою чергу не містив умов щодо зворотного викупу товариства;

- кошти за продаж товариства, а фактично нерухомості, були передані в повному обсязі; в іншому випадку, жодного документу позивачка б не підписала, в тому числі і договору відчуження з умовою проведення повного розрахунку;

- про угоду зворотного викупу від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з`явилась ОСОБА_3 не знав до моменту пред`явлення позову; такі дії були наміром безпідставно позбавити його майна та сплачених за нього грошових коштів; ОСОБА_3 взагалі не повинен доводити факт отримання позивачем грошових коштів, бо ці події відбувались поза його волею та контролем, а відтак він керується тим, що усі суперечки з цього питання повинні бути вирішені між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зокрема, шляхом пред`явлення позову про стягнення недоотриманих від продажу корпоративних прав грошових коштів (пункти 7.43-7.46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18, аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 07.10.2021 у справі №925/1382/19, Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №916/2475/19, від 14.05.2024 у справі №914/460/23);

- жодної омани щодо намірів позивачки продати товариство разом із переданою товариству нерухомістю вчинено не було;

- позивачка вказує на удаваність правочину, проте у позовній заяві відсутнє посилання на це, позивачка не знає, хто мав бути або є її кредитором.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

38. Верховний Суд ухвалою від 11.03.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 10.04.2024.

39. Верховний Суд ухвалою від 10.04.2024 оголосив перерву у судовому засіданні до 29.05.2024, ухвалою від 29.05.2024 - до 12.06.2024, ухвалою від 12.06.2024 - до 17.07.2024, а ухвалою від 17.07.2024 - до 21.08.2024.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо введення в оману

40. Суди попередніх інстанцій зазначили, що доводи позивачки щодо умислу ТОВ "Юрист.Консалт" та ОСОБА_2 ввести її в оману шляхом підписання документів у банку для отримання позики, на яку позивачка розраховувала, підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи. Отримання частини коштів не може вважатися схваленням позивачкою договору, оскільки ОСОБА_1 вважала отримані кошти частиною отриманої позики та не усвідомлювала продаж частки ОСОБА_2 , яка ввела в оману ОСОБА_1 щодо обставин, які мають істотне значення для укладення спірного договору, а саме щодо наміру відчужити нерухоме майно.

41. ОСОБА_3 у касаційній скарзі вказує, що позов не містить вимоги щодо оскарження договору доручення, зокрема, щодо його удаваності; позивачка, звернувшись до ТОВ "Юрист.Консалт", мала намір продати власне нерухоме майно, що підтверджує договір доручення; усі наступні дії позивачки реалізовували її намір - продаж нерухомості; вона знала та розуміла наслідки своїх дій, бажала настання наслідків їх вчинення; жодної омани при укладенні договорів щодо позивачки вчинено не було. Мала місце омана тільки в укладенні з позивачкою Договору №872/165 зворотного продажу товариства, бо фактично ОСОБА_2 продавала позивачці майно, яке їй вже не належало, що і є обставиною, яка перешкоджає вчиненню правочину (посилається на постанови Верховного Суду України від 29.04.2014 у справі №3-11гс14, Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №727/11811/18).

42. ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу вказує, що її ввели в оману; укладаючи Договір від 13.08.2018, вона розраховувала на отримання позики; саме з таких мотивів був укладений Договір №872/165 із графіком платежів як повернення позики частинами; позивачка здійснила дві оплати в рахунок погашення позики, що підтверджується копіями розписок; приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Проскурня Т.О. в судовому засіданні вказала на те, що під час укладення Договору мова йшла про позику, а не про продаж нерухомого майна.

43. Верховний Суд частково погоджується з доводами скаржника з огляду на таке.

44. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 ЦК).

45. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК).

46. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст.203 ЦК (ч.1 ст.215 ЦК).

47. Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 ЦК), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

48. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч.1 ст.229 ЦК).

49. Верховний Суд у постанові від 27.01.2021 у справі №910/17876/19 щодо правочину, вчиненого під впливом обману, зазначив таке.

50. Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

51. Тобто обман має місце тоді, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою аби правочин було вчинено. Усі ці обставини (наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману) повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

52. Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст.230 ЦК може бути визнаний судом недійсним. Отже, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, тоді вважається, що наявна помилка.

53. Має бути встановлений причинно-наслідковий зв`язок між обманом та вчиненням правочину. Тільки той обман дозволяє оспорити правочин, який вплинув на рішення сторони вчинити цей правочин. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману іншу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину відповідно до ст.230 ЦК.

54. Кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію. При встановленні наявності обману суд має враховувати стандарт поведінки розумного учасника обороту, який наділений схожими характеристиками зі стороною, яку ввели в оману.

55. Такий підхід використовується в кодифікованих джерелах звичаєвого права, так, ст.3.8. Принципів міжнародних комерційних договорів (принципи УНІДРУА) 2010 року передбачає, що сторона може відмовитися від договору, якщо договір був укладений внаслідок обманних заяв іншої сторони, включно з мовою вираження чи способом дії або внаслідок недобросовісного утаювання фактів, які відповідно до розумних комерційних стандартів чесної ділової практики повинні були бути повідомлені цій стороні. Водночас ст.3.5 цих Принципів виключає відмову від договору внаслідок помилки за умови грубої необережності сторони, яка помилилася. У ст.ІІ.-7:201 Модельних правил європейського приватного права 2013 року закріплено, що не дозволяється оскаржувати правочин у випадку, якщо помилка за таких обставин не може бути виправдана.

56. Сторони мають інформувати одна одну про важливі обставини, які можуть вплинути на рішення укласти правочин, тому замовчування важливої для сторони інформації, яка могла вплинути на її намір укласти договір може бути кваліфіковане як обман. Обов`язок щодо розкриття інформації випливає із принципу добросовісності, закріпленого у ст.3 ЦК. Водночас нереалістичні уявлення і очікування однієї сторони відносно суті чи наслідків правочину не можуть бути кваліфіковані як введення її в оману іншою стороною. Інша сторона не могла розкрити інформацію про помилковість таких уявлень, оскільки вони є вочевидь нерозумними, неочікуваними, нетиповими.

57. У постановах Верховного Суду України від 29.04.2014 у справі №3-11гс14, Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №727/11811/18, на які посилається скаржник зазначено, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

58. Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що 20.07.2018 ОСОБА_1 та ТОВ "Юрист.Консалт" уклали Договір доручення щодо створення ТОВ "СР113", до статутного капіталу якого ОСОБА_1 мала внести належне їй на праві власності нерухоме майно. 30.07.2018 відбулась державна реєстрація новоствореного ТОВ "СР113".

59. 13.08.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "СР113" у розмірі 100% та акт приймання-передачі частки.

60. За 2 дні (15.08.2018) ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_1 . Договір №872/165, за яким відчужила останній частку у розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ "СР113". Разом з Договором №872/165 сторони уклали Графік платежів корпоративних прав ТОВ "СР113", яким погодили розтермінування оплати за Договором №872/165.

61. Суди попередніх інстанцій встановили, що 14.09.2018 ОСОБА_1 передала ОСОБА_4 (особі, яка підписувала Договір доручення зі сторони ТОВ "Юрист.Консалт") кошти у гривні, що є еквівалентом 1 600,00 дол. США, а 17.10.2018 - кошти у гривні, що є еквівалентом у розмірі 2 400,00 дол. США на виконання Договору зворотного викупу №872/165, про що ОСОБА_4 склав розписки від 14.09.2018 та від 17.10.2018.

62. Враховуючи ці обставини, суди вважали, що у ОСОБА_1 сформувалось певне уявлення про укладення правочинів щодо отримання позики під заставу нерухомого майна, яке належало їй на праві власності.

63. Втім, як встановили суди, позивачка розуміла, що з певних причин вона укладає зовсім інші договори, а не договір позики та іпотеки нерухомості.

64. Правовідносини, що склались між сторонами, по суті підпадають під операції РЕПО (від англ. Repo - repurchase agreement).

65. В українському законодавстві операція РЕПО описана Податковим кодексом у розділі "Загальні положення", а саме пп.14.1.167, де вона визначена як "операція купівлі (продажу) цінних паперів із зобов`язанням зворотного їх продажу (купівлі) через визначений строк за заздалегідь обумовленою ціною, що здійснюється на основі єдиного договору РЕПО. В цілях цього Кодексу строк між датами виконання першої та другої частин операції РЕПО (строк РЕПО) не може перевищувати одного року".

66. З економічної точки зору РЕПО - аналог кредитування під заставу цінних паперів. Водночас договір РЕПО позбавляє сторони від процедур, пов`язаних з використанням застави, таких як продаж з аукціону в разі несплати боргу, тому що права на цінні папери вже переоформлені на кредитора згідно з першою частиною угоди. Причому різниця в ціні між купівлею і продажем є платою за використання ресурсів, за аналогією з процентними платежами.

67. Скаржник наполягає на тому, що ОСОБА_1 добре розуміла всі наслідки своїх дій з продажу частки та бажала їх настання.

68. Такі доводи скаржника частково є слушними, оскільки укладення Договору від 13.08.2018 з відчуження частки ОСОБА_1 є частиною погодженого між сторонами плану, тобто першою частиною операції РЕПО. При цьому, ОСОБА_1 мала обґрунтовані сподівання про те, що ОСОБА_2 не відчужить частку у розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ "СР113" на користь третіх осіб (друга частина операції РЕПО).

69. Тобто, ОСОБА_1 , укладаючи обидва договори купівлі-продажу частки, була впевнена, що ОСОБА_2 певний період часу не буде відчужувати цю частку, а позивачка, виплативши борг (виконавши умови Договору зворотного продажу), поверне цю частку у власність (тобто вона вважала, що частка фактично перебуває у заставі, а не відчужується безповоротно).

70. Втім, в один і той самий день (15.08.2018), ОСОБА_2 уклала два договори купівлі-продажу: з ОСОБА_3 (Договір №15/08/18-01) та з ОСОБА_1 (Договір №872/165), кожному з яких відчужила частку (корпоративних прав) у розмірі 100% у статутному капіталі ТОВ "СР113".

71. 15.08.2018 до ЄДР були внесені зміни щодо власника 100% частки в статутному капіталі ТОВ "СР113", таким власником значився ОСОБА_3 .

72. З огляду на це, суди попередніх інстанцій зазначили, що своїми діями ОСОБА_2 ввела в оману ОСОБА_1 щодо обставин, які мають істотне значення для укладення спірного договору, а саме, щодо наміру не відчужувати корпоративні права (а по суті - нерухоме майно, яке раніше належало позивачці); за інших умов позивачка б не мала наміру укладати Договір від 13.08.2018 та не вчиняла б дій, спрямованих на укладення правочину, оскільки усвідомлювала б про втрату нерухомого майна, яке належало їй на праві власності.

73. Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій щодо доведеності у діях ОСОБА_2 обману при вчиненні правочину купівлі-продажу є передчасними.

74. Так, позивачка обґрунтовувала позовні вимоги, зокрема, тим, що у липні 2018 року вона звернулася до ТОВ "Юрист.Консалт" для отримання позики під заставу майна, однак ТОВ "Юрист.Консалт" запропонувало іншу схему отримання позики.

75. Позивачка знала, що, укладаючи договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі сторони фактично вчиняють інший правочин - договір позики під заставу нерухомого майна, внесеного до статутного капіталу новоствореної юридичної особи.

76. ОСОБА_1 фактично стверджувала про обман, який полягає у: 1) отриманні позики (оплати за частку) у меншому розмірі, ніж було домовлено; 2) відчужені частки третій особі до моменту виникнення обов`язку з повного повернення суми позики (оплати за частку за Договором зворотного продажу).

77. Натомість суди дійшли до висновку про те, що позивачка мала на меті отримати позику під заставу майна, однак помилково підписала договір купівлі-продажу частки.

78. Такі висновки є помилковими, оскільки обидві сторони Договору від 13.08.2018 усвідомлювали, що фактично вони вчиняють не договір купівлі-продажу. Якщо в обидвох сторін наявний намір вчинити удаваний правочин, то не можна стверджувати що такий правочин (купівлі-продажу частки) був вчинений внаслідок обману.

79. Крім того, суди залишили поза увагою факт отримання позивачкою коштів готівкою, вважаючи, що ця позика не пов`язана зі вчиненими правочинами, що суперечить як доводам позивачки, так і власним висновкам судів.

80. Суди дійшли передчасного висновку щодо визнання недійсним Договору №15/08/18-0, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , адже цей договір не міг бути визнаний недійсним через обман ОСОБА_1 , яка не є його стороною. Суди зазначили, що, вчиняючи дії з укладення спірного правочину, за яким відчужувалася частка у статутному капіталі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 фактично здійснила розпорядження корпоративними правами, власницею яких вона не була; матеріали справи не містять також доказів оплати частки в статутному капіталі ТОВ "СР113" на підставі Договору №15/08/18-0.

81. Позивачка стверджувала про отримання меншої суми (80 000,00 дол. США), аніж було домовлено, і суди дійшли висновку що вона отримала меншу суму позики, аніж ту на яку розраховувала (за словами позивачки вона мала отримати ще 75 000,00 дол. США). Такі висновки судів не обґрунтовані посиланням на встановлені факти та надані сторонами докази.

82. Між тим, суди також встановили, що Договір зворотного продажу та графік платежів був розрахований саме із суми позики 80 000,00 дол. США плюс відсотки. Цей факт суперечить доводу позивачки про більшу суму позики, про яку нібито домовилися сторони.

83. Отже, суди не встановили, який саме правочин мала намір вчинити позивачка і в чому саме полягав її обман (при вчинені обох правочинів, які суди визнали недійсними). Суди не дослідили умови позики (суму позики), факт виконання зобов`язань за договором позики, зокрема, отримання та повернення обумовленої суми позичальником. Також суди не звернули увагу на те, що, стверджуючи про введення в оману, позивачка не просить визнати недійсними інші правочини, які за її словами становлять єдину "схему" - правочин з передання майна ТОВ "СР113", правочин щодо зворотного продажу частки (тобто всі укладені нею правочини, які були спрямовані на отримання суми позики), сам договір позики.

Щодо розрахунків за частку

84. ОСОБА_3 у касаційній скарзі зазначає, що в основу оскаржуваних рішень покладено нездійснення розрахунку з позивачкою; цього висновку суди дійшли без врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08.09.2020 у справі №916/667/18 (пункти 7.25-7.36); згідно п.4 Договору від 13.08.2018 продавець підтвердив факт отримання грошових коштів за продану частку в повному обсязі; це положення договору є належним доказом проведення розрахунків; факт отримання грошових коштів також підтверджується актом приймання-передачі частки у статутному капіталі; з невідомих причин позивачка визнає лише часткову сплату (80 000,00 дол. США); проведення повного або часткового розрахунку за договором не впливає на дійсність цього правочину і не свідчить про введення позивачки в оману.

85. ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу вказує, що аргументи скаржника щодо отримання позивачкою грошових коштів спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи; без замовлення готівки у банку була відсутня достатня сума грошових коштів (4 013 600,00 грн) для їх видачі позивачці на підставі заяви на видачу готівки, сформованої 15.08.2018 без наявних коштів на рахунку позивачки; наведене свідчить про фіктивність банківської операції та відсутність будь-яких розрахунків.

86. Суди попередніх інстанцій зазначили, що матеріали справи не містять належних доказів оплати ОСОБА_2 на користь позивачки коштів у розмірі 4 013 600,00 грн як оплату 100% частки у статутному капіталі ТОВ "СР113".

87. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника з огляду на таке.

88. Відповідно до ст.1087 ЦК розрахунки за участю фізичних осіб, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді. Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом. Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб-підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

89. У п.4 Договору від 13.08.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передбачили, що оплата суми, передбаченої п.3 цього Договору, здійснена покупцем до підписання цього Договору готівкою шляхом перерахування грошових коштів покупцем на банківський рахунок продавця; продавець підтверджує факт отримання грошових коштів за продану частку в повному обсязі, а також підтверджує відсутність будь-яких претензій до покупця стосовно укладення та виконання цього Договору.

90. Суди попередніх інстанцій вважали інформацію, наведену в п.4 Договору від 13.08.2018, щодо отримання продавцем грошових коштів за продану частку в повному обсязі до підписання цього Договору, такою, що не відповідає дійсності, оскільки номер рахунку та банк, в якому був відкритий рахунок, у Договорі не зазначені, а власне рахунок у банку був відкритий лише 15.08.2018, тобто після укладення Договору.

91. Водночас скаржник вважає, що положення дговору про отримання грошових коштів є належним доказом проведення розрахунків, послався на неврахування висновків, викладених у пунктах 7.25-7.36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18.

92. На відміну від цієї справи, у справі №916/667/18 єдиним доказом на підтвердження оплати було положення договору про таку оплату. Проте, інших доказів не було.

93. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2020 у справі №916/667/18 дійшла висновку, що пункт договору про отримання покупцями грошей до підписання договору, суму цих грошових коштів та пропорції, у якій вони отримані кожним з продавців, є розпискою.

94. Велика Палата Верховного Суду також наголосила на тому, що факт отримання грошових коштів має бути підтверджений певними засобами доказування, зокрема, таким доказом може бути положення договору про одержання однією стороною від іншої грошових коштів. Водночас заінтересована сторона може спростовувати цю обставину іншими доказами, які, наприклад, свідчать про підписання договору або розписки, якщо вона втілена в окремому документі, під впливом помилки, обману, насильства тощо.

95. Тобто, пункт договору про отримання покупцями грошей хоч і за своєю природою є розпискою, проте така вказівка у договорі не є безумовним доказом оплати та може бути спростована іншими доказами. Суди мають дослідити докази проведення оплати за договором у сукупності.

96. У цій справі суди попередніх інстанцій врахували положення Договору від 13.08.2018 та дослідили докази на підтвердження/спростування обставин оплати за Договором, зокрема, виписки з касової книги АТ "Банк Січ" за період з 15.08.2018 до 17.08.2018, лист АТ "Банк Січ" за вих. №392/06БТ від 25.02.2019, виписку по особовим рахункам АТ "Банк Січ" з 15.08.2018 до 16.08.2018, виписку з банківського рахунку № НОМЕР_2 в АТ "Банк Січ", за змістом якої ОСОБА_2 внесла кошти 15.08.2018 у сумі 4 013 600,00 грн з призначенням платежу: "оплата за 100% частку згідно договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "СР113"</a> від 13.08.2018 р. Без ПДВ".

97. Суди попередніх інстанцій застосували у цій справі стандарт вірогідності доказів, закріплений у ст.79 ГПК, за яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

98. Врахувавши дату укладення спірного договору, положення договору щодо способу оплати, залишок національної валюти в АТ "Банк Січ" на 15.08.2018, відсутність заявок на підкріплення каси, дату звернення ОСОБА_1 до банку з заявою про відкриття рахунку, суди попередніх інстанцій вказали, що наведена в п.4 Договору від 13.08.2018 щодо отримання продавцем грошових коштів за продану частку в повному обсязі до підписання цього Договору, не відповідає дійсності.

99. Суди дійшли висновку, що матеріали справи не містять належних доказів сплати ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 4 013 600,00 грн як оплати 100% частки в статутному капіталі ТОВ "СР113" станом на 13.08.2018 (дату укладання оспорюваного Договору).

100. Враховуючи, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2020 у справі №916/667/18, на яку посилається скаржник, вказала, що факт отримання коштів має бути підтверджений певними доказами та може бути спростований заінтересованою стороною, а суди попередніх інстанцій дослідили надані сторонами докази щодо оплати за Договором, доводи скаржника про неврахування вказаних вище висновків Верховного Суду не знайшли свого підтвердження.

101. Разом з тим, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка підтверджує факт отримання 80 000 дол. США (2 140 800 грн) як частину позики, однак зазначає, що іншу частину в розмірі 75 000 дол. США (1 872 000 грн) вона від ОСОБА_2 не отримала.

102. Суди попередніх інстанцій дійшовши висновку, що позивачка насправді мала намір отримати позику під заставу частки у статутному капіталі ТОВ "СР 113", водночас не врахували цю суму, яку позивачка не повернула ОСОБА_2 , саме як оплату за частку.

103. Як зазначалося вище, судам потрібно встановити правові підстави отримання позивачкою цієї суми.

Щодо способу захисту порушених прав та інтересів

104. Скаржник посилається на такий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18:

"7.43. Натомість у цій справі покупці отримали товар (частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю), але, як стверджує позивачка, не здійснили оплати. За таких умов підлягає застосуванню частина третьої статті 692 ЦК України. відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, шо він не отримав грошових коштів від продавця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів".

105. Посилання на відповідний висновок зі справи №916/667/18 щодо способу захисту є необґрунтованими, оскільки умови оплати за договором у справі №916/667/18 є іншими, ніж у справі, що переглядається, а саме - у повному обсязі до підписання договору.

106. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у постанові від 07.10.2021 у справі №925/1382/19 дійшов висновку, що правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18 про безальтернативність вимог про оплату товару та сплату процентів за користування чужими грошовими коштами як способу захисту порушеного права продавця, який не отримав/не повністю отримав оплату за частку, не підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли на підставі договору купівлі-продажу частки у кредит (з відстроченням або розстроченням платежу).

107. Також, посилаючись на постанову Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №906/655/18, скаржник зазначає, що з огляду на те, що 15.08.2018 ТОВ "СР113" вибуло із власності продавця і в той же день було зареєстровано за ОСОБА_3 , то єдиним належним способом захисту позивача є стягнення з ОСОБА_2 безпідставно отриманих грошових коштів.

108. Верховний Суд відхиляє ці доводи, оскільки в постанові від 29.04.2020 у справі №906/655/18 Верховний Суд зазначив: "З огляду на те, що договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Вітал-Інтер" від 10.02.2015 передбачає відстрочення платежу, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду, що вказаний договір є договором купівлі-продажу в кредит з відстроченням платежу, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 694 ЦК України. Загальне правило про наслідок прострочення виконання покупцем обов`язку оплатити товар встановлюється частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України. За приписами ч.4 ст.694 Цивільного кодексу України при продажу товарів у кредит продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару, якщо покупець прострочив оплату товару".

109. Окрім цього, ОСОБА_3 у касаційній скарзі зазначає, що реституція, про яку просила позивачка, неможлива, бо суд не може повернути корпоративні права від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , оскільки вони не належать ОСОБА_2 ; позивачка повинна була заявити вимогу про витребування майна від ОСОБА_3 (посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19); перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю міститься у ст.17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, від 17.12.2019 у справі №927/97/19, від 18.03.2020 у справі №466/6221/16-а); належним способом захисту є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №813/1056/18 та інші).

110. Скаржник вказує, що подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №917/315/20, від 18.08.2021 у справі №910/15221/19, від 06.09.2021 у справі №925/1126/19, від 23.09.2021 у справі №908/2005/20, від 03.11.2021 у справі №903/199/20, від 16.11.2021 у справі №924/1304/20, від 01.12.2021 у справі №908/3467/19, від 02.02.2022 у справі №911/803/20, від 15.06.2022 у справі №911/1888/18, від 01.08.2022 у справі №907/166/21, від 08.08.2022 у справі №911/2780/20, від 31.08.2022 у справі №924/700/21.

111. Скаржник наголошує, що він є добросовісним набувачем та про неможливість позбавлення права власності добросовісного набувача без компенсації вартості майна (постанови від 13.11.2019 у справі №645/4220/16-ц, від 08.03.2023 у справі №522/16163/18, від 12.04.2023 у справі №205/7567/18, від 16.08.2023 у справі №201/1669/21); задоволення позовних вимог у цій справі позбавить скаржника права власності, призведе до порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, оскільки на відповідача буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

112. ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу вказує, що оскаржуваними рішеннями судів попередніх інстанцій позивачці повернуто у власність частку у розмірі 100% в статутному капіталі ТОВ "СР113", тобто фактично витребувано з володіння, і це є належним способом захисту (посилається на пункти 8.34, 8.44 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2024 у справі №910/10009/22).

113. ОСОБА_1 зазначила, що скаржник не надав жодного доказу щодо своєї добросовісності; не заслуговують на увагу твердження скаржника щодо наслідків витребування майна у добросовісного набувача та посилання на правові позиції Верховного Суду та рішення ЄСПЛ; постанови Верховного Суду від 08.03.2023 у справі №522/16163/18 та від 12.04.2023 у справі №205/7567/18 не можуть бути врахованій під час вирішення спору у цій справі, оскільки спірні правовідносини у вказаних справах не є подібними.

114. Крім того, ОСОБА_1 у заяві про закриття касаційного провадження звернула увагу, що починаючи з 03.10.2023 ОСОБА_3 відчужив свої корпоративні права в ТОВ "СР113" Мерзлякову Р.П. Оскільки ОСОБА_3 не є учасником товариства, то оспорювані рішення не можуть впливати на його права та інтереси.

115. Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції повернуто у власність ОСОБА_1 частку 100% у статутному капіталі ТОВ "СР113", тобто фактично витребувано майно з володіння, що є належним способом захисту.

116. Верховний Суд щодо цих доводів скаржника зазначає таке.

117. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, та від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені у спосіб, який є ефективним. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340.

118. Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц та постанові від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).

119. Позивачка у цій справі звернулась з позовом про визнання недійсними договорів, рішення та актів, скасування реєстраційних дій, застосування наслідків недійсності Договору у вигляді повернення їй права власності на частку у розмірі 100% статутного капіталу.

120. Скаржник, посилаючись на низку постанов Верховного Суду, наголошує, що позивачка повинна була заявити вимогу про витребування майна саме від ОСОБА_3 , а не від ОСОБА_2 .

121. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.01.2019 у справі №522/14890/16-ц, проаналізувавши позовні вимоги (визнання договору позики припиненим, визнання договору купівлі-продажу удаваним правочином, визнання застави припиненою, визнання права власності, визнання неправомірними дій з передачі майна) вказала, що зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач звернувся до суду за захистом свого права на частку в статутному капіталі товариства та прав учасника товариства, а також захистом прав ТОВ "Грін плюс" на витребування від ПП "ЮК "Гарант" об`єкта нерухомості.

122. Велика Палата Верховного Суду у п.47 постанови також зазначила "Як убачається з позовних вимог, позивач вважає порушеним своє право власності на частку у статутному капіталі, якою, на його думку, відповідач ОСОБА_7 заволодів на забезпечення вимог за договором позики і яку має повернути у зв`язку з виконанням зобов`язання за цим договором. Тому належним способом захисту позивача є позов про повернення з володіння відповідача частки у статутному капіталі товариства (підпункт "е" пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань")".

123. Позивачка просила застосувати наслідки недійсності Договору (укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), повернувши собі право власності на частку 100% у статутному капіталі ТОВ "СР113".

124. Однак, позивачка оскаржила також Договір №15/08/18-01, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і суди відповідну позовну вимогу задовольнили, визнавши цей договір недійсним.

125. Разом з тим, аналіз заявлених ОСОБА_1 вимог свідчить про прагнення позивачки відновити становище, яке існувало до стверджуваного нею порушення її прав та інтересів, шляхом витребування частки від її власника.

126. Суди встановили, що ОСОБА_2 15.08.2018 відчужила вказану частку на користь ОСОБА_3 , а, за твердженням позивачки, 03.10.2023 ОСОБА_3 продав свої корпоративні права і власником корпоративних прав в ТОВ "СР113" є ОСОБА_6 .

127. Суди цього не врахували і, по суті, витребували частку від ОСОБА_2 , яка нею вже не володіла, що є неналежним способом захисту.

128. Верховний Суд також зауважує, що якщо позивачка прагне повернути у власність саме нерухоме майно, вважаючи, що воно вибуло з її власності через недобросовісні дії всіх трьох відповідачів (введення позивачки в оману щодо суми позики та можливості повернення права власності на майно після погашення суми цієї позики), то належним способом захисту буде витребування саме нерухомого майна із чужого незаконного володіння тієї особи, якій належить відповідне майно. Вибіркове оскарження позивачкою лише частини вчинених правочинів, які за її твердженням були частиною "схеми", призводить до неможливості судового захисту її прав, що може свідчити про неефективність обраного нею способу захисту.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

129. За змістом ст.236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

130. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

131. Відповідно до п.2 ч.1 ст.308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

132. Відповідно до ч. 3 ст. 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

133. Висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (ч.5 ст.310 ГПК). Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (ч.1 ст.316 ГПК).

134. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваних рішення та постанови та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

135. Під час нового розгляду суду потрібно взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, і в залежності від встановленого, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, вирішити спір у справі.

Судові витрати

136. Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат буде здійснений за результатами розгляду справи.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі №910/10905/21 скасувати.

3. Справу №910/10905/21 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

В. Студенець

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення21.08.2024
Оприлюднено28.08.2024
Номер документу121221890
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/10905/21

Ухвала від 23.12.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Шапран В.В.

Ухвала від 19.12.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Черногуз А.Ф.

Ухвала від 02.12.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Грєхова О.А.

Ухвала від 02.12.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Грєхова О.А.

Ухвала від 11.11.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Грєхова О.А.

Ухвала від 14.10.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Грєхова О.А.

Окрема думка від 21.08.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Студенець В.І.

Постанова від 21.08.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кібенко О. Р.

Ухвала від 12.06.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кібенко О. Р.

Ухвала від 12.06.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кібенко О. Р.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні