Постанова

від 27.08.2024 по справі 564/1071/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2024 року

м. Рівне

Справа № 564/1071/24

Провадження № 22-ц/4815/914/24

Головуючий у Костопільському районному суді

Рівненської області: суддя Цвіркун О.С.

Час, дата і місце ухвалення рішення суду першої інстанції

(вступна і резолютивна частини):

12 год. 07 хв. 01 травня 2024 року в м. Костопіль

Рівненського району Рівненської області

Повний текст складено: 06 травня 2024 року

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Гордійчук С.О.

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк";

за участі: учасники справи та їх представники в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 01 травня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про захист прав споживачів та визнання недійсним одностороннього правочину,

в с т а н о в и в :

У березні 2024 року ОСОБА_1 пред`явила позов до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі АТ КБ "Приватбанк" або банк) про визнання недійсним вчиненого ним одностороннього правочину відповідно до листа від 07 грудня 2021 року №20.1.0.0.0/7-211207/213 щодо розірвання договору банківського обслуговування з ОСОБА_1 як фізичною особою.

Мотивуючи свої вимоги, позивач покликалась на те, що банком без будь-яких правових підстав було розірвано між сторонами договірні відносини з банківського обслуговування. Так, незважаючи на те, що припинення відносин сторін відповідач обґрунтував встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/ подання недостовірної інформації/ подання інформації з метою введення в оману банк, однак конкретних встановлених обставин, які б вказували про неприйнятно високий рівень ризику, АТ КБ "Приватбанк" не навів.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 01 травня 2024 року ОСОБА_1 у задоволенні позову до банку відмовлено.

Суд попередньої інстанції дійшов відповідного висновку через те, що відповідач під час аналізу діяльності позивача як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія ОСТ" (далі - ТОВ "ПК "ОСТ" або Компанія), на підставі наявних документів та відомостей встановив його неприйнятно високий ризик, а ОСОБА_1 як керівник Компанії не надала АТ КБ "Приватбанк" у відповідь на запит документи стосовно своєї господарської діяльності. Тому суд вважав, що дії банку як суб`єкта фінансового моніторингу щодо розірвання ділових відносин із ОСОБА_1 та ТОВ "ПК "ОСТ" відповідають приписам Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі Закон 361-IX), Положенню про здійснення банками фінансового моніторингу, Цивільного кодексу України та умов Договору банківського обслуговування.

На рішення суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, де вона покликалась на його незаконність та необґрунтованість, які полягали у невідповідності викладених в ньому висновків обставинам справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

На обґрунтування апеляційної скарги покликалась на те, що суд з порушенням норм процесуального законодавства прийняв відзив на позов, адже його було подано поза межами встановленого для цього строку. Разом з цим відзив позивачем отримано лише 28 квітня 2024 року, що унеможливило подати на нього відповідь та оцінити подані відповідачем письмові докази, а це призвело до передчасного прийняття рішення суду. Заявник також зважала на те, що право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є необмеженим і судам необхідно в кожному випадку, виходячи із встановлених обставин справи, досліджувати підстави та вмотивованість встановлення клієнту такої категорії ризику. Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 910/3245/19 та від 20 січня 2022 року у справі № 910/18504/20.

Всупереч наведеному суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що саме внаслідок фінансово-господарської діяльність ТОВ "ПК "ОСТ" відповідачем правомірно припинено ділові стосунки із ОСОБА_1 як фізичною особою. Вважала помилковими твердження з того приводу, що її діяльність як директора у ТОВ "ПК "ОСТ" прирівнюється до відносин як з фізичною особою, оскільки договори про обслуговування банківських рахунків було укладено окремо між ТОВ "ПК "ОСТ" та окремо між ОСОБА_1 Стверджувала про те, що жодних листів від АТ КБ "Приватбанк" в порядку Закону 361-IX на адресу свого місця реєстрації як фізичної особи не надходило. Тим паче, суб`єкт первинного фінансового моніторингу мав право відмовитися від проведення саме підозрілої фінансової операції. Отже, одностороння відмова відповідача від договору банківського обслуговування, укладеного з позивачем, є незаконною, адже підстави для встановлення відповідного рівня ризику були відсутні, розірвання договору з позивачем у такий спосіб порушує її права, а правочин з розірвання цього договору відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України є недійсним.

З наведених підстав просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги і визнати недійсним односторонній правочин, вчинений АТ КБ "Приватбанк" відповідно до листа від 07 грудня 2021 №20.1.0.0.0/7-211207/213 щодо розірвання договору банківського обслуговування з ОСОБА_1 як фізичною особою.

Відзиву на апеляційну скаргу не надано, хоча про таке право було роз`ясненої ухвалою Рівненського апеляційного суду від 27 червня 2024 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Як з`ясовано судом попередньої інстанції, ОСОБА_1 на час припинення правовідносин з АТ КБ "Приватбанк" була засновником та керівником ТОВ "ПК "ОСТ" (а.с.48-50).

Банком відповідно до Порядку здійснення поглибленої перевірки проведено посилені заходи належної перевірки та аналіз фінансових операцій, щодо наявності/відсутності індикаторів підозрілості фінансових операцій щодо ТОВ "ПК "ОСТ" та ОСОБА_1 , за результатами яких виявлено підозри про здійснення операцій ВК/ФТ, що стало підставою для встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин, а саме, що по рахунку 26008054748531 (відкритого 10 серпня 2021 року) обсяг операцій за період з 01 вересня 2021 року по 17 листопада 2021 року складає 9,8 мільйонів гривень, що характеризується транзитом коштів без економічного змісту та законної мети. Кошти по рахунку надходили від ряду юридичних осіб як оплата за невизначені товари та за продукти харчування, а в подальшому отримані кошти одразу ж або через короткий проміжок часу переказувалися на рахунки інших юридичних осіб як оплата за продукти харчування (а.с.51-53).

Після встановлення відповідачем неприйнятно високого ризику ділових відносин було направлено запит до ТОВ "ПК "ОСТ" з метою надання документів стосовно господарської діяльності, а також попереджено, що у разі ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей або надання недостовірної інформації з метою введення в оману це буде підставою для розірвання ділових відносин (а.с. 54).

Встановлено, що банк не отримав відповіді на свій запит, а тому ним прийнято рішення про розірвання трудових відносин з ТОВ "ПК "ОСТ" та ОСОБА_1 , що підтверджується повідомленням №20.1.0.0/7-211207/213 від 07 грудня 2021 року про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку (а.с. 10).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з того приводу, що позивач вважала розірвання договору банківського обслуговування між нею та банком неправомірним внаслідок порушення відповідачем вимог закону.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки.

Згідно зі ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Частиною шостою ст. 11 Закону № 361-ІХ (в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону № 361-ІХ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати посилені заходи належної перевірки щодо клієнтів, ризик ділових відносин з якими (ризик фінансової операції без встановлення ділових відносин яких) є високим.

За змістом пункту 3 ч. 2 ст. 1075 ЦК України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Частиною першою ст. 15 Закону № 361-ІХ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

Відповідно до пунктів 2, 3 розділу ІІ, пункту 1 розділу VІ, пункту 2 Додатку №2 "Критеріїв ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 8 липня 2017 року № 584, суб`єкт самостійно визначає та відображає у внутрішніх документах з питань фінансового моніторингу метод та порядок оцінки ризику з урахуванням вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта. Суб`єкт періодично переглядає власні критерії ризику, а також заходи з управління ризиками з метою їх актуалізації та врахування змін, які відбулися в діяльності самого суб`єкта та в законодавстві у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Критерії ризику для фінансових операцій, які можуть мати ризик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, визначені у додатку 2 до цих Критеріїв. Суб`єкт самостійно може визначати додаткові критерії ризику для фінансових операцій з урахуванням вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта. У разі виявлення суб`єктом фінансової операції, яка може мати ризик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, суб`єкт вживає всіх необхідних заходів для з`ясування, чи підлягає така фінансова операція внутрішньому фінансовому моніторингу. Суб`єкт самостійно визначає, які критерії ризику (крім критеріїв, передбачених Законом, нормативно-правовими актами відповідного суб`єкта державного фінансового моніторингу) використовуються ним під час встановлення ділових (договірних) відносин, а які - у процесі подальшого обслуговування клієнтів з урахуванням вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта.

Критерії ризику для фінансових операцій, які можуть мати ризик легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення для суб`єктів, крім банків, при наданні клієнту будь-яких послуг, зокрема, у випадках очевидної невідповідності вхідних/вихідних платежів дійсному призначенню платежу.

Правовий аналіз вказаних норм права вказує на те, що Закон № 361-ІХ наділяє банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в т.ч. шляхом розірвання договорів, до чого і відсилає пункт 3 ч. 2 ст. 1075 ЦК України.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування не підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягала позивач, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Рішення банку про розірвання договору, а також щодо встановлення позивачу неприйнятно високого ризику без посилання на відповідні критерії такого ризику ґрунтується на обставинах справи і вимогах закону, оскільки вчинення банком як суб`єктом первинного фінансового моніторингу таких дій як закриття рахунку, розірвання ділових відносин та відмова банку від проведення фінансових операцій прямо випливає із норми ч. 1 ст. 15 Закону № 361-ІХ.

При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання встановленого ч. 6 ст. 11 Закону № 361-ІХ обов`язку з надання витребуваної інформації та документів, необхідних АТ КБ "Приватбанк" для здійснення належної перевірки, наслідком чого було встановлення позивачу неприйнятно високого рівня ризику.

Також ОСОБА_1 не надала суду жодного доказу на спростування висновків АТ КБ "Приватбанк" як суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

Сам по собі факт порушення вимог Закону № 361-ІХ внаслідок ненадання інформації та документів, які необхідні для здійснення банком як суб`єктом первинного фінансового моніторингу заходів фінансового моніторингу стало підставою для розірвання відповідачем договору і закриття рахунків позивача.

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 квітня 2024 року в справі № 757/51248/21-ц (провадження № 61-16916св23), які є релевантними до спірних відносин.

ОСОБА_1 на час припинення ділових відносин з відповідачем була засновником та керівником ТОВ "ПК "ОСТ" та несе відповідальність за господарську діяльність вказаної юридичної особи.

Неспроможними з юридичної точки зору до задоволення апеляційної скарги є й аргументи з того приводу, що суд не мав приймати відзив на позов та додані до нього документи.

Вирішуючи питання щодо прийняття відзиву, суд повинен був враховувати як вимоги ч. 1 ст. 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Між тим, недобросовісного здійснення банком своїх процесуальних прав та обов`язків не встановлено, а відповідні докази мали значення для розв`язання спору, а тому підлягали врахуванню.

Неприйняття відзиву та доданих до нього документів було б понадміру формальним і прийняте судове рішення без них не відповідало б принципам розумності та справедливості.

Тим паче, згідно з абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак таких процесуальних дефектів апеляційним судом встановлено не було.

Тому доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 01 травня 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.В. Боймиструк

С.О. Гордійчук