Постанова

від 26.08.2024 по справі 761/14603/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/14603/22

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12793/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

суддя-доповідач Слюсар Т.А.

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Каплі Аліни Степанівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 18 квітня 2024 року у складі судді Пономаренко Н.В.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства страхова компанія «ПЗУ Україна», товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Смарт Логістік»», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до приватного акціонерного товариства страхова компанія "ПЗУ Україна", товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Смарт Логістік", ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

19 лютого 2024 року від представника позивачки надійшла заява про уточнення позовних вимог.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 квітня 2024 року, з урахуванням ухвали того ж суду від 13 червня 2024 року (а.с. 98,99) відмовлено в прийнятті та повернуто ОСОБА_1 заяву про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог.

При постановленні ухвали районний суд керувався положеннями п.2 ч.2, ч. 3 ст. 94 ЦПК України, виходячи із того, що подана заява фактично є новою редакцією позову з визначенням іншого способу захисту та нових обґрунтувань, а також того, що позивач має право змінити предмет або підстави позову до початку першого судового засідання.

В апеляційній скарзі адвокат Капля А.С. в інтересах ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, не повне з`ясування обставин справи, не відповідність просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд зробив помилковий висновок про порушення ч. 3 ст. 49 ЦПК України про одночасну зміну предмету і підстав позову в заяві про збільшення розміру вимог від 15 лютого 2024 року. Проте позивач лише доповнив предмет позову похідними додатковими вимогами, тому порушень процесуального закону не убачається.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Голошва Г.В. в інтересах ПрАТ СК «ПЗУ Україна» вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив матеріали справи, доводи сторін та дійшов висновку, що подана заява про збільшення позовних вимог фактично є новою редакцією позову, якою заявлено нові вимоги та викладення нового обґрунтування позову, а тому просить ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності до вимог статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про передачу справи на розгляд іншого суду, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У такому випадку судове засідання не проводиться, а розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами - частина 13 статті 7 ЦПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи в прийнятті уточненої позовної заяви, суд свої висновки мотивував тим, що заява про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог подана представницею позивачки фактично є новою редакцією позову з визначенням іншого способу захисту та нових обґрунтувань.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Водночас, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Круз проти Польщі" від 19 червня 2001 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином вищенаведені норми процесуального закону регламентують принцип диспозитивності судового процесу, згідно з яким особа самостійно здійснює свої процесуальні права та обов`язки без втручання суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, суд у підготовчому судовому засіданні заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Пунктами 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

При поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення, а підставою позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які складаються із фактів, що тягнуть за собою певні правові наслідки: зміну чи припинення правовідносин.

Верховний Суд відзначив, що під підставами позову, які згідно зі ст. 49 ЦПК може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на дані правовідносини.

Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову не допускається.

В даному випадку з матеріалів справи встановлено, що у серпні 2022 року подано позов у якому ОСОБА_1 просила на свою користь стягнути:

з ПрАТ СК "ПЗУ Україна" залишок страхового відшкодування в сумі 75 926 грн 34 коп.

з ТОВ ТК «Смарт Логістік» різницю між лімітом відшкодування та загальною вартістю шкоди в сумі 21 140 грн 09 коп.

з ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 20 000 грн, витрати на проведення звіту № 68/63.04.22 від 13.04.2022 в сумі 3 000 грн, витрати на дефектування пошкоджень в автомобілі в сумі 624 грн, що разом складає 23 624 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено її розглядом в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 31 жовтня 2022 року о 08 год 45 хв (а.с. 57-58 т.1).

Убачається, що по справі мало місце неодноразове перенесення судового розгляду справи.

13 лютого 2023 року по справі було проведено судове засідання й вирішено питання проведення експертизи, проте лише 19 лютого 2024 року позивачка подала заяву про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог (а.с. 59-60 т.2).

У заяві про зміну предмету й підстав позову позивачка просила на свою користь стягнути:

з ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" залишок страхового відшкодування в сумі 9346 грн 80 коп, пеню в сумі 13 300 грн 68 коп, 3 % процентів в сумі 510 грн 78 коп, інфляційне збільшення боргу в сумі 1 912 грн 18 коп, що разом: 25 070 грн 44 коп.

з ТОВ "ТК "Смарт Логістік" різницю між страховою виплатою та загальною вартістю шкоди в сумі 91 301 грн 77 коп.

з ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 20 000 грн, витрати на проведення звіту №68/63.04.22 від 13.04.2022 в сумі 3000 грн та витрати на дефектування пошкоджень в автомобілі в сумі 624 грн, що разом 23 624 грн.

З заяви убачається, що представницею позивачки зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення страхового відшкодування з відповідача 1 та заявлено нові вимоги щодо стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат і надано нову редакцію позову із зміненими позовними вимогами.

Також установлено, що зміст нової редакції позовної заяви не є ідентичним з первісним позовом і фактично містить нові обґрунтування позову в частині нових позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Верховний Суд відзначив, якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою відповідно до ЦПК і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог. Зміна позову повинна стосуватися тих спірних правовідносин, які вже винесені на розгляд і вирішення суду. Заявою не повинно підмінюватися подання нового цивільного позову, що не пов`язаний зі справою. Зміст заявлених вимог позивачем у заяві про зміну предмету позову зводиться до зміни і предмета позову, і обставин, з якими пов`язані вимоги, що вимагає від учасників справи іншої форми звернення до суду.

Розміром позову є кількісна характеристика позовних вимог. Отже, збільшення або зменшення розміру позовних вимог може відбутися шляхом зміни кількісних характеристик позовних вимог, але в межах спірних правовідносин.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу № 922/404/19 та встановив, що під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві.

Касаційний суд зазначив, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справах № 923/1061/18 від 10.12.2019, № 925/185/19 від 19.12.2019, № 925/186/19 від 23.01.2020 року, № 910/18389/20 від 22.07.2021.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав в ухвалі від 18 квітня 2024 року про відсутність підстав для прийняття заяви заяву про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, оскільки зі змісту даної заяви позивачки, вбачається, що позовні вимоги первісного позову доповнюються ще іншими вищевказаними позовними вимогами, ніж ті, за якими ухвалою суду першої інстанції від 19.09.2022 було прийнято до розгляду. Фактично позивачкою у поданій заяві про збільшення позовних вимог змінюється предмет позову та зменшується розмір позовних вимог.

Окрім цього, апеляційний суд ураховує, що провадження у справі судом першої інстанції відкрито 19 вересня 2022 року. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, перше судове засідання у якій судом проведено 13 лютого 2023 року, в той час як заява про зміну предмету й підстав позову та збільшення позовних вимог надійшла до суду 19 лютого 2024 року, тобто з істотним порушенням процесуальних строків, передбачених п.2 ч.2 та ч.3 ст.49 ЦПК України.

Отже, з урахуванням викладеного та обставин справи, доводи апеляційної скарги адвоката Каплі А.С. в інтересах ОСОБА_1 правильності висновку ухвали суду першої від 18 квітня 2024 року про відмову у прийнятті, за вищевказаних обставин, заяви позивачки, не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права, тому підстав для скасування оскарженої ухвали немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Каплі Аліни Степанівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

УхвалуШевченківського районного суду міста Києва від 18 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач:

Судді: