ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"27" серпня 2024 р. Справа № 924/408/21 (924/287/23)
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши у залі судового засідання № 204 справу
за позовом арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича. м. Київ
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка", м. Хмельницький
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційне підприємство "АТМ", м.Хмельницький
3. ОСОБА_1 , смт Летичів Хмельницької області
про 1. Визнання недійсним договору купівлі - продажу від 01.06.2016,
2. Витребування нежитлової будівлі
3. Визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки від 01.06.2016
4. Витребування земельної ділянки
(в межах справи №924/408/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально - технічного забезпечення "Агропромтехніка". м. Хмельницький)
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_2 - за ордером;
відповідач 1: не з`явився;
відповідач 2: ОСОБА_3 за ордером;
відповідач 3: ОСОБА_4 - за ордером;
У судовому засіданні 27.08.2024р. відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.05.2021 за заявою MARUBENI CORPORATION (Корпорації "Марубені", Ініціюючий кредитор) відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" (Боржник), введено процедуру розпорядження майном Боржника. Постановою Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2021 припинено процедуру розпорядження майном Боржника, визнано Боржника банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.
У межах зазначеної справи ліквідатор Боржника у березні 2023 року звернувся до господарського суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну (доповнення) предмета позову) до Боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "АТМ" (Відповідач-2), ОСОБА_1 (Відповідач-3) про: визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.06.2016, укладеного між Боржником і Відповідачем-2, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т.В. за реєстровим № 462 (Договір-1); витребування у Відповідача-3 у власність Боржника нежитлової будівлі загальною площею 264,2 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (Майно); визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.06.2016, укладеного між Боржником і Відповідачем-2, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т.В. за реєстровим № 463 (Договір-2); витребування у Відповідача-3 у власність Боржника земельної ділянки площею 0,0484 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6821510100:03:006:0047 (Земельна ділянка).
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.07.2023 у позові відмовлено. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 22.05.2024р. касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" - арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича задоволено частково, постановлено Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.07.2023 у справі № 924/408/21(924/287/23) скасувати. Справу № 924/408/21(924/287/23) передати на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2024р. справу передано на розгляд судді Заверусі С.В.
08.07.2024р. ухвалою господарського суду Хмельницької області постановлено прийняти справу № 924/408/21(924/287/23) до свого провадження, справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 13.08.2024р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
До господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява, з урахуванням заяви про зміну (доповнення) предмета позову, арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка", Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційне підприємство "АТМ", ОСОБА_1 про: визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.06.2016, укладеного між Боржником і Відповідачем-2, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т.В. за реєстровим № 462 (Договір-1); витребування у Відповідача-3 у власність Боржника нежитлової будівлі загальною площею 264,2 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (Майно); визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.06.2016, укладеного між Боржником і Відповідачем-2, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т.В. за реєстровим № 463 (Договір-2); витребування у Відповідача-3 у власність Боржника земельної ділянки площею 0,0484 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6821510100:03:006:0047 (Земельна ділянка).
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 01.06.2016 між ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" та ТОВ "ВКП "АТМ" було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого відповідачем 1 на користь відповідача 2 відчужено нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 264,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Надалі, 02.02.2018 право власності на вказану нежитлову будівлю на підставі договору купівлі-продажу зареєстровано за ОСОБА_1 (відповідач 3). Таким чином, первісно нежитлова будівля вибула з власності відповідача 1, саме 01.06.2016 на підставі договору купівлі-продажу від 01.06.2016. Позивач зазначає, що станом на дату укладення оспорюваного правочину, у боржника були наявні невиконані зобов`язання перед ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ПАТ "Укрсоцбанк" та MARUBENI CORPORATION, строк виконання по яких є таким, що настав. Вказує, що зі змісту наявного у матеріалах справи протоколу №20 загальних зборів учасників ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" від 31.10.2007 вбачається, що учасниками товариства визначено: ОСОБА_7 - 49,44 % статутного фонду (3 393 332,29 грн); ОСОБА_8 - 49,44% статутного фонду (3 393 332,29 грн); ОСОБА_9 - 1,12 % статутного фонду (76722,00 грн). Станом на дату укладення оспорюваного договору, 01.06.2016 засновниками (учасниками) ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" визначено: ОСОБА_7 (16 000 000,00 грн.); ОСОБА_6 (2 000 000,00 грн.); ОСОБА_5 (44 000,00 грн.). Відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "ВКП "АТМ" є ОСОБА_9 . Спільне прізвище у засновників контрагентів оспорюваного договору, дає підстави стверджувати про наявність родинних зв`язків між ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Такий висновок підтверджують також відомості, які містяться в ЄДР. Також зазначає, що відповідно до звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2016 рік, поданого до контролюючих органів боржником, за результатом діяльності в 2016 році ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" було зафіксовано збиток в розмірі 4 176,0 тис.грн. За аналогічний період попереднього року (2015) збиток зафіксовано в розмірі 16 877,0 тис.грн. За 12 місяців 2017 боржником також зафіксовано збиток в розмірі 3703,0 тис.грн. З огляду на викладене, позивач стверджує, що договір купівлі-продажу від 01.06.2016 укладений між заінтересованими особами та в період, коли діяльність боржника була збитковою, тому за наявності невиконаних зобов`язань перед своїми контрагентами, строк виконання яких є таким, що настав, очевидно свідчить про недобросовісність дій боржника по відношенню до своїх контрагентів та вказує про використання "права на зло". Позивач зазначає, що шляхом укладення оспорюваного правочину боржником вжито заходів, спрямованих на зменшення розміру його активів з єдиною метою виведення майна на користь пов`язаних осіб для унеможливлення задоволення вимог кредиторів за рахунок цього майна, що вказує на очевидну неправомірність та недобросовісність таких дій та дає підстави для визнання договору купівлі-продажу від 01.06.2016 недійсним як фраудаторного правочину. Також, посилаючись на приписи ст. 388 ЦК України, позивач з метою належного та ефективного захисту порушеного права вказує на необхідність витребування у відповідача 3 оспорюваного майна на користь відповідача 1.
У письмових поясненнях від 11.07.2023 позивач додатково вказує, що розглядаючи заяви відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності, вважає, що необхідно врахувати встановлені у справі обставини недобросовісності відповідачів при відчуженні спірного майна. Зокрема, що органи управління відповідачів були обізнані про дефект вибуття спірного майна з володіння боржника та про зловживання керівництвом ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" правом власності цього товариства при відчуженні майна з метою сумнівного зменшення активів. Зазначає, що є очевидним висновок про те, що заявлення відповідачами як недобросовісними набувачами спірного майна про сплив позовної давності за вимогами про витребування у них спірного майна не узгоджується з принципами справедливості, добросовісності та розумності, адже вищі органи управління цих відповідачів є безпосередньо причетними до фраудаторних договорів, на підставі яких спірне майно вибуло з володіння ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка", такі заяви відповідачів є зловживанням правом на подання заяв про сплив позовної давності. Зауважує, що є обґрунтовані сумніви щодо добросовісності дій органів, уповноважених діяти від імені боржника, стосовно договору протягом строку, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, позаяк управління ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" здійснювали учасники, в особистих інтересах яких було укладено ці договори. Також звертає увагу на те, що мета фраудаторного правочину в момент його укладання є прихованою. Отже, виявлення ознак фраудаторності оскаржуваних договорів впродовж тривалого часу внаслідок приховування цієї інформації має значення для визнання поважності причин пропущення строку позовної давності. Вказує, що наразі є неспростовані відповідачами обставини, з якими позивач пов`язує неможливість своєчасного подання позову, зокрема: у арбітражного керуючого були відсутні документи, зміст яких давав можливість встановити факт укладення оскаржуваних договорів та вибуття майна; фінансова звітність підприємства, яка була надана розпоряднику майна, не відображала відомостей про укладення та виконання оскаржуваних договорів, що в свою чергу виключає обізнаність, як розпорядника майна так і ліквідатора про факт вчинення відповідних майнових дій під час виконання повноважень розпорядника майна; дії керівних органів боржника щодо укладення та виконання оскаржуваних правочинів є очевидно не добросовісні; відсутність незалежного зовнішнього управління ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" (банкрута) протягом строку, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; мета фраудаторного правочину в момент його укладення є прихованою; внаслідок таких недобросовісних дій керівних органів боржника щодо укладення та виконання оскаржуваного договору, а також вибуття майна з власності боржника порушені права, як боржника, так і кредиторів. Тому позивач просив врахувати вказані обставини та у випадку, якщо суд дійде висновку про пропуск строків позовної давності, визнати поважними причини пропуску строків позовної давності.
Під час нового розгляду справи позивач у своїх додаткових поясненнях, зокрема, відзначив, що, як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу майна від 02.02.2018р. за реєстровим №82, а саме п.7, Сторони дійшли згоди, що продаж вищезазначеного предмета договору вчиняється за 160106,00 грн., які Продавець отримав від Покупця до підписання цього Договору. Продавець своїм підписом під цим Договором підтверджує проведення зі сторони Покупця повного розрахунку за проданий предмет договору та відсутність щодо нього будь-яких претензій фінансового характеру. Таким чином, можна дійти висновку про те, що Сторонами договору було зроблено заяву про повний розрахунок за Договором до укладення такого договору. Поряд з цим, Відповідачем 2 подано до суду виписку з банківського рахунку з інформацією про рух коштів по його рахунку за період з 01.02.2018р. по 28.02.2018р., що таку заяву спростовує. Відтак в поведінці Сторін наявні ознаки недобросовісності.
Крім того, у позивача наявні обґрунтовані сумніви щодо ціни продажу майна. Як зазначалось вище, продаж предмета договору вчинено за 160106,00 грн. Відповідно до п.8 Договору, вартість продажу майна визначена на підставі висновку про вартість майна №3833 від 02.02.2018р., виготовленого ПП «Золотий ключ». 01.06.2016р. продаж даного об`єкту нерухомості вчиняється за 173 880,00 грн. на підставі правочину, який судами як апеляційної, так і касаційної інстанції визнано фраудаторним. Водночас, відповідно до п.2.2. Додаткової угоди №1 від 22.08.2013р. про внесення змін до Договору іпотеки №22013/85/22ЮО-1-2, згідно Звіту про оцінку предмету іпотеки, який складено 16.01.2013р., вартість даного об`єкту нерухомості визначено 386 600,00 грн. без ПДВ. Також необхідно врахувати інфляційні чинники, які за період з 2013 по 2018р. мали вплив на національну грошову одиницю. Відтак, за ринкової вартості об`єкту нерухомості станом на 16.01.2013р. в розмірі 386 600,00 грн., що є еквівалентом 48367,32 дол. США, ціна продажу «добросовістному набувачу» становить 160106,00 грн., що є еквівалентом 5744,85 дол. США.
Тобто, вважає позивач, є очевидним, що ціна продажу предмета договору не відповідає ринковій, що безумовно свідчить про недобросовісність поведінки сторін Договору купівлі-продажу майна від 02.02.2018р. за реєстровим №82. За таких обставин неможливо вважати, що втручання у право відповідача-3 мирно володіти майном, яке він за добросовісної поведінки не міг отримати у власність, є для нього надмірним тягарем.
Відтак, позивач просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача 1 участі в судовому засіданні не брав, відзиву на позов не подав.
Представник відповідача 2 заперечила проти позовних вимог у повному обсязі та вказує, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Зазначає, що за наслідком укладення договору купівлі-продажу від 01.06.2016 та набуття ТОВ "ВКП "АТМ" права власності на нерухомий об`єкт, останнє використовувало приміщення впродовж 2 років (до моменту укладення із ОСОБА_1 договору купівлі-продажу № 82 від 02.02.2018) при реалізації власних видів господарської діяльності. Звертає увагу, що саме лише посилання на факт укладення спірного договору за відсутності наміру відчужити майно (зловмисної домовленості) на користь пов`язаної особи без здійснення оплати та з метою уникнення звернення стягнення на нього, є лише припущенням, доки позивачем не буде надано відповідних належних і достатніх доказів того, що такі обставини дійсно існували під час укладення спірного договору. Водночас, оспорюваний договір не відповідає ознакам фіктивності правочину, оскільки зобов`язання сторін за вказаним договором виконані, зміст договору відповідає намірам учасників правочину, при цьому жодною зі сторін такого договору не вчинялися дії спрямовані на введення в оману третьої особи щодо фактичних обставин правочину. Вказані висновки підтверджуються тим, що на підставі оспорюваного правочину відповідачем 2 набуто право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 264,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З огляду на викладене, просила відмовити у задоволенні позову. Також у поданій до суду 08.05.2023 заяві представник відповідач 2 просила застосувати строк позовної давності, оскільки оспорювані договори укладено ще в 2016 році, що свідчить про сплив позовної давності для звернення позивача до суду із позовними вимогами.
Під час нового розгляду справи представник відповідача 2 додатково відзначив, що не можна вважати ефективним захист прав кредиторів боржника у справі про банкрутство шляхом задоволення позову арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину, укладеного на шкоду кредиторам (фраудаторного правочину), в тому разі, якщо відчужене за таким правочином майно не може бути витребувано в останнього володільця відповідно до вимог статей 387, 388 Цивільного кодексу України. Звертаючись до суду із позовною заявою про витребування майна арбітражним керуючим жодним належним та допустимим доказом не доведено факту недобросовісності ОСОБА_1 щодо набуття ним речових прав на Приміщення та Земельну ділянку. Станом на момент укладення договорів купівлі-продажу будь-яких обмежень чи перешкод щодо відчуження/придбання вказаного майна не існувало, що об`єктивно виключало у ОСОБА_1 можливість обізнаності про потенційну незаконність вибуття майна. Крім того, ОСОБА_1 проведено повну оплату вартості придбаного майна, зазначено відповідачем 2, який просить суд відмовити в позові.
Представник відповідача 3 позов не визнає та вказує, що договір купівлі-продажу від 02.02.2018 посвідчений нотаріусом, на момент вчинення правочину будь-яких заборон на продаж майна чи обтяжень не було. Право власності за ТОВ "ВКП "АТМ" зареєстровано з 01.06.2016. Тому виходячи з презумпції правильності відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, будь-яких сумнівів щодо добросовісності продавця у ОСОБА_1 не було і не могло бути. Зазначає, що за нежитлову будівлю сплачено повну суму, на даний час в приміщенні зроблено ремонт, постелена плитка, поштукатурені та пошпаклевані стіни, зроблені підвісні стелі, виконані інші роботи. Звертає увагу, що за обставинами даної справи відповідач 1 реалізував майно, кошти за які поступили на банківський рахунок і були використані на господарську діяльність відповідача 1, в тому числі можливо і щодо виконання своїх зобов`язань перед кредиторами. Відповідач 2 оплатно придбав і півтора року добросовісно володів, використовував та розпоряджався нежитловим приміщенням. Таким чином, твердження арбітражного керуючого про вибуття майна поза волею власника не відповідає дійсності, оскільки майно реалізовано відповідачем 1 крім іншого з дотриманням встановлених законом процедури нотаріального посвідчення правочину, під час вчинення якого перевірялись повноваження сторін на укладення таких правочинів. Навіть, якщо позивач стверджує, що майно вибуло від відповідача 1 з метою приховати його від кредиторів, позивач мав би розуміти, що вказана обставина свідчить навпаки про волю власника на відчуження даного майна. Зазначає, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, тому це майно на підставі ст. 388 ЦК України не може бути витребувано у нього, оскільки була наявна воля на передачу майна іншій особі. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, у цьому випадку є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар.
Крім того, представник відповідача 3 у заяві про застосування строку позовної давності від 20.06.2023 вказує, що позовна заява подана до суду 06.03.2023, тобто майже через 7 років після придбання майна ТОВ "ВКП "АТМ" і через 5 років після вчинення правочину щодо придбання майна ОСОБА_1 . Звертає увагу, що дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є відкритими. І кредитори не могли не знати про реалізацію ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" майна 01.06.2016. Також посилаючись на правові позиції Верховного Суду, відповідач 3 вказує, що позивач пропустив строк позовної давності, який обчислюється з дня вчинення правочину (01.06.2016) і закінчився 01.06.2019. З огляду на викладене, просив застосувати строк позовної давності.
Представник кредитора MARUBENI CORPORATION підтримує позовні вимоги. Зазначає, що заборгованість боржника ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" перед кредитором MARUBENI CORPORATION виникла в період з 06.08.2013 по 31.01.2014 та була додатково визнана боржником письмово у листі від 17.02.2017, що підтверджується рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/1099/18 від 25.03.2019. У той же час не виконуючи зобов`язання по оплаті товару перед MARUBENI CORPORATION, відповідачем 1 здійснено відчуження нерухомого майна на підставі оспорюваних правочинів. Звертає увагу, що станом на дату укладення оспорюваних договорів купівлі - продажу від 01.06.2016, у відповідача 1 були невиконані зобов`язання, строк виконання по яким настав, перед MARUBENI CORPORATION, а також перед іншими кредиторами - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ПАТ "Укрсоцбанк". Зазначає, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що оспорювані договори укладені між заінтересованими особами та внаслідок їх укладення відбулось зменшення розміру активів боржника в період його (боржника) збиткової діяльності та за наявності невиконаних зобов`язань перед своїми контрагентами (кредиторами), строк виконання яких є таким, що настав. Вказує, що у цій справі оспорювані правочини відповідають усім критеріям недійсності, а саме як фіктивні (фраудаторні) та засновані на зловживанні відповідачем-1, як боржником, своїми правами, а також спрямовані на ухилення боржником від виконання своїх зобов`язань, оскільки: боржник продав спірне майно 01.06.2016, але на вказану дату боржник вже мав заборгованість, зокрема перед MARUBENI CORPORATION (130 765,50 євро та 1 283 925,50 доларів США); після вчинення оспорюваних правочинів боржник закінчив 2016 фінансовий рік із дефіцитом активів; не зважаючи на наявність істотного за своєю суттю боргу, відповідач 1 продовжував накопичувати кредиторську заборгованість, здійснював відчуження усіх своїх активів, не переймаючись долею боргу перед кредиторами; за умови добросовісної поведінки відповідача 1 отримана сума коштів від продажу нерухомості повинна була бути спрямована на погашення заборгованості перед кредиторами, однак цього зроблено не було; реальною метою укладення спірних правочинів є виведення активів з-під майбутнього примусового стягнення. Кредитор звертає увагу суду, що спірні правочини можуть бути визнані недійсними через їх фіктивність за ст. 243 ЦК України, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України).
Додатково у запереченнях проти заяви про застосування строку позовної давності представник кредитора MARUBENI CORPORATION вказує, що позов було подано арбітражним керуючим протягом шести місяців із моменту призначення його ліквідатором боржника відповідно до ухвали Господарського суду Хмельницької області від 17.10.2022. Позивач міг довідатися про факт відчуження боржником спірного нерухомого майна лише після призначення його ліквідатором боржника, тому саме з цього моменту починає обчислюватись строк позовної давності у справі за позовом арбітражного керуючого. Щодо посилань відповідача 3 на відкритість даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, то чинне законодавство не передбачає обов`язку кредитора постійно перевіряти майновий стан боржника, навпаки - саме на боржника покладається обов`язок утримуватися від дій/рішень, які погіршують його стан на шкоду кредиторам. Перепродаж спірного майна вочевидь свідчить про прихований умисел сторін оспорюваного правочину на уникнення повернення його боржнику. Якщо ж вважати, що позов арбітражним керуючим було заявлено, в тому числі, із метою захисту прав та інтересів кредитора - з метою наповнення ліквідаційної маси боржника та її подальшого розподілу в порядку черговості процедури банкрутства, то в такому випадку строк позовної давності також не був пропущений, оскільки саме із тексту повідомлення від 27.05.2021 кредитор дізнався про вчинення боржником правочину з розпорядження належним йому спірним майном та про порушення власних прав внаслідок укладення оспорюваного договору. Тому вважає, що лише після отримання від боржника повідомлення датованого 27.05.2021 починає обчислюватися строк позовної давності для звернення до суду із позовом про захист прав боржника. Також зазначає, що оскільки позов у справі подано ліквідатором боржника протягом шести місяців з моменту, коли він міг дізнатися про укладення спірного договору, та через 1 рік та 10 місяців після того, як про відчуження спірного майна дізнався кредитор, то наявні обґрунтовані підстави стверджувати, що позов подано в межах строків позовної давності, встановлених ст. 256 ЦК України.
Представники учасників справи в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в заявах по суті справи.
Арбітражним керуючим Кучаком Ю. Ф. 26.08.2024р. подано клопотання про призначення експертизи, в якому, з метою виконання вказівок, що містяться у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.05.2024р., арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф. вважає за необхідне звернутись з клопотанням про призначення оціночно-будівельної експертизи у справі № 924/408/21 (924/287/23), проведення якої доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Смоленська, 6, Київ, 03057).
Статтею 99 ГПК України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Разом з тим, відповідно до статті 182 ГПК України суд вирішує питання про призначення експертизи у підготовчому засіданні. При цьому, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 13.08.2024р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. Однак, арбітражним керуючим Кучаком Ю. Ф. клопотання про призначення експертизи подано лише 26.08.2024р., тобто вже після закриття підготовчого провадження у справі.
З огляду на зазначене та враховуючи приписи ч. 3 ст. 195 ГПК України, клопотання арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. від 26.08.2024р. про призначення експертизи задоволенню не підлягає.
Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.
01 червня 2016 року між ТОВ "Підприємство матеріально - технічного забезпечення "Агропромтехніка" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційне підприємство "АТМ" (далі - покупець) укладено договір купівлі - продажу (далі - договір), згідно з п. 1 якого за цим договором продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність нежитлову будівлю, що знаходиться по АДРЕСА_1 (надалі - нерухоме майно) та оплачує вартість такого нерухомого майна згідно умов даного договору.
Сторони підтверджують, що станом на момент укладення цього договору, нерухоме майно в цілому складається з: нежитлової будівлі Б-1, загальною площею 264,2 кв.м. (п. 2 договору).
У п. 3 договору вказано, що одночасно з посвідченням цього договору посвідчується договір купівлі-продажу земельної ділянки, на якій розташоване зазначене нерухоме майно. Площа земельної ділянки - 0,0484 га, кадастровий номер земельної ділянки: 6821510100:03:006:0047.
За умовами п. 4 договору продаж вчинено за 173880,00 грн, в тому числі ПДВ, які покупець зобов`язується перерахувати разово або частками на розрахунковий рахунок продавця до 30 липня 2016 року.
Згідно з звітом № 96/16 про незалежну оцінку, складеного 17.05.2016 фізичною особою-підприємцем Марченковим Г.Г., ринкова вартість нерухомого майна становить 144857,00 грн без ПДВ (п. 5 договору).
Договір підписаний сторонами, скріплений відтисками їх печаток, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 462.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №60429537 від 01.06.2016, проведена державна реєстрація права власності ТОВ "ВКП "АВМ" на нежитлову будівлю, загальною площею 264,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Також 01 червня 2016 року між ТОВ "Підприємство матеріально - технічного забезпечення "Агропромтехніка" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційне підприємство "АТМ" (далі - покупець) укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки, згідно з п. 1 якого за цим договором продавець передає у власність земельну ділянку площею 0,0484 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, м.Деражня, вулиця Проскурівська, 12, надану для обслуговування власних приміщень, а покупець приймає земельну ділянку та сплачує за неї обговорену грошову суму.
У п. 3 вищевказаного договору визначено кадастровий номер земельної ділянки -6821510100:03:006:0047.
Продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчиняється за 27000,00 грн, в тому числі ПДВ, які покупець зобов`язується перерахувати разово або частками на розрахунковий рахунок продавця до 30 липня 2016 року. Ринкова вартість земельної ділянки згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеного 25.05.2016 ТОВ ЕКФ "Власна справа" становить 22230,00 грн без ПДВ (п.п. 5, 6 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.06.2016).
Зазначений договір підписаний сторонами, скріплений відтисками їх печаток, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №463.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №60432793 від 01.06.2016, проведена державна реєстрація права власності ТОВ "ВКП "АВМ" на земельну ділянку кадастровий номер 6821510100:03:006:0047, площею 0,0484 га, за адресою: АДРЕСА_1 .
01 червня 2016 року між ТОВ "Підприємство матеріально - технічного забезпечення "Агропромтехніка" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційне підприємство "АТМ" підписано акт прийому - передачі нежитлової будівлі за договором купівлі- продажу від 01.06.2016, згідно з яким на виконання умов договору продавець передав, а покупець прийняв нежитлову будівлю площею 264,2 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0484 га з кадастровим номером 6821510100:03:006:0047.
Згідно з платіжними дорученнями №191 від 07.07.2016, № 193 від 08.07.2016, №198 від 13.07.2016, №199 від 14.07.2016, №200 від 15.07.2016, №205 від 18.07.2016, №206 від 20.07.2016, №208 від 22.07.2016, №210 від 26.07.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційне підприємство "АТМ" перерахувало на користь ТОВ "Підприємство матеріально - технічного забезпечення "Агропромтехніка" кошти в загальному розмірі 209000,00 грн, зазначивши в призначені платежу: оплата за нежитлове приміщення та земельну ділянку згідно договору купівлі-продажу від 01.06.2016.
Вищевказана нежитлова будівля була відображена в бухгалтерському обліку ТОВ "ВКП "АТМ", що підтверджується карткою рахунку 103 за 2016 рік.
Матеріали справи містять податкові декларації ТОВ "ВКП "АТМ" з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з додатком "Відомості про наявні об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості" та податкові декларації з плати за землю за 2017 рік та 2018 рік з квитанціями № 2 про прийняття (реєстрацію) податкових декларацій, в яких відображено об`єкт нежитлової нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку кадастровий номер 6821510100:03:006:0047, площею 0,0484 га, які набуті у власність на підставі договорів купівлі-продажу від 01.06.2016.
02 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційне підприємство "АТМ" (далі - продавець) та ОСОБА_1 (далі - покупець) укладено договір купівлі - продажу, згідно з п. 1 якого за цим договором продавець передає у власність покупця, а покупець приймає від нього нежитлову будівлю, що на АДРЕСА_1 (далі - предмет договору), і зобов`язується сплатити її вартість за ціною та на умовах, встановлених у договорі.
За умовами п. 7 вищевказаного договору сторони дійшли згоди, що продаж вищезазначеного предмета договору вчиняється за 160106,00 грн, які продавець отримав від покупця до підписання цього договору.
Ринкова вартість предмета договору за даними ПП "Золотий ключ" (висновок про вартість майна №3833 від 02.02.2018) становить 160106,00 грн з урахуванням ПДВ (п. 8 договору купівлі-продажу від 02.02.2018)
Зазначений договір підписаний сторонами, скріплений відтиском печатки продавця, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Побережною І.М. та зареєстрований в реєстрі за № 82.
02 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційне підприємство "АТМ" (далі - продавець) та ОСОБА_1 (далі - покупець) укладено договір купівлі - продажу, згідно з яким договором продавець продає, а покупець купує за 27000 грн. земельну ділянку площею 0,0484 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6821510100:03:006:0047.
Зазначений договір підписаний сторонами, скріплений відтиском печатки продавця, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Побережною І.М. та зареєстрований в реєстрі за № 84.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №324932489 від 06.03.2023, власником нежитлової будівлі загальною площею 264,2 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , право власності якого на вказане майно зареєстровано 02.02.2018 на підставі договору купівлі-продажу № 82 від 02.02.2018. Також у довідці міститься інформація, що 25.04.2013 право власності на нежитлову будівлю було зареєстровано за ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" на підставі свідоцтва про право власності від 31.03.2009, а 01.06.2016 була проведена державна реєстрація права власності ТОВ "ВКП "АТМ" на вказану будівлю на підставі договору купівлі-продажу № 462 від 01.06.2016.
Вважаючи вищевказані договори купівлі-продажу від 01.06.2016 такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач долучив до матеріалів справи наступні докази:
- звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" за 2016 рік, відповідно до якого за звітний період зафіксовано збиток в розмірі 4176 тис. грн, за аналогічний період попереднього року збиток становив 16877 тис. грн.; чистий дохід від реалізації продукції за звітний період становив 47162 тис.грн, за аналогічний період попереднього року - 44117 тис. грн;
- звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" за 2017 рік, згідно з яким за звітний період збиток склав 3703 тис.грн, за аналогічний період попереднього року - 4176 тис.грн; чистий дохід від реалізації продукції за звітний період становив 7431 тис.грн, за аналогічний період попереднього року - 47162 тис. грн;
- протокол №20 загальних зборів учасників ТОВ "Підприємство матеріально - технічного забезпечення "Агропромтехніка" від 31.10.2007, на яких, зокрема розглядалось питання про зменшення статутного фонду ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" та визначено встановити його в розмірі 6 863 386,58 грн, розподіливши між учасниками товариства наступним чином: ОСОБА_7 - 3 393 332,29 гривень - 49,44% статутного фонду; ОСОБА_8 - 3 393 332,29 гривень - 49,44% статутного фонду; ОСОБА_9 -76 722,00 гривень - 1,12% статутного фонду;
- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 06.03.2023 щодо ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка", складений станом на 01.06.2016, згідно з яким засновниками товариства були ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , керівник юридичної особи - ОСОБА_7 ;
- відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "ВКП "АТМ", відповідно до яких засновником та кінцевим бенефіціарним власником вказаного товариства є ОСОБА_9 ;
- відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо фізичних осіб - підприємців ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в яких визначено місцезнаходження вказаних осіб: АДРЕСА_2 .
Також матеріали справи містять лист Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькій області управління державної реєстрації №781/8.5-38 від 16.05.2023, наданий на виконання вимог ухвали суду від 08.05.2023, в якому повідомлено про наявність актового запису №146 про шлюб ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , складеного 19.02.1984.
Крім того, позивач посилається на наявність невиконаних зобов`язань перед кредиторами на дату укладення оспорюваних договорів, що підтверджується судовими рішеннями, наявними в матеріалах справи про банкрутство № 924/408/21 та в Єдиному державному реєстрі судових рішень:
- заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду від 06.10.2016 у справі №686/18108/16-ц, згідно з яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально - технічного забезпечення "Агропромтехніка" на користь ОСОБА_6 борг за договором позики в розмірі 8000000 грн та 7165,60 грн сплаченого судового збору. Вказаним рішенням встановлено, що 25.02.2016 між ОСОБА_6 та ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" укладено договір позики грошових коштів, відповідно до п. 2.2 якого сторони погодили, що позичальник зобов`язаний повернути визначений в п. 2.1 договору розмір позики (п.2.1 визначає розмір позики 8000000,00 грн) позикодавцю до 25 вересня 2016 року, проте відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав та кошти не повернув;
- заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19.10.2016 у справі № 686/18107/16-ц, згідно з яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально - технічного забезпечення "Агропромтехніка" на користь ОСОБА_5 кошти за договором про надання безпроцентної позики від 25 лютого 2016 року в розмірі 8000000 грн та 6890 грн судового збору. При розгляді вказаної справи суд встановив, що 25.02.2016 між ОСОБА_5 та ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" було укладено договір про надання безпроцентної позики, відповідно до якого ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" отримало в позику у ОСОБА_5 25.02.2016 8000000,00 грн, які зобов`язувалось повернути до 25 серпня 2016 року, проте своїх зобов`язань не виконало;
- рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.03.2019 у справі № 924/1099/18, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" на користь Marubeni Corporation (Корпорації "Марубені") 1767651,08 доларів США та 79744,07 євро заборгованості; 43623,40 доларів США та 4443,59 євро відсотків за прострочення платежів за графіком мирової угоди; 616700 грн витрат по оплаті судового збору. Рішенням встановлено, що на підставі договору поставки № UA/APT/VSMA-T-1-2012 від 17.12.2012, укладеного між Корпорацією "Марубені" ("Продавець") та ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" ("Покупець"), в період з 06.08.2013 по 31.01.2014 позивач поставив, а відповідач прийняв на умовах EXW товар на загальну суму 1162 487,50 доларів США та 51450,00 Євро. При цьому листом від 17.02.2017 ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" надало відповідь на звернення від 10.02.2017 позивача щодо сплати на користь корпорації "Марубені" коштів в розмірі 130765,50 євро та 1 283 925, 50 доларів США згідно контракту №UA/APT/VSMA-T-1-2012 та гарантувало виконання покладених на нього зобов`язань за даним контрактом. Також суд у рішенні встановив, що 06.11.2017 між Корпорацією "Марубені" та ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" було укладено мирову угоду з додатком, за умовами якої сторони погодили графік сплати суми врегулювання (1 283 925,60 доларів США та 130 783,50 євро) із останнім платежем до 01.05.2019;
- рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.08.2018 у справі № 924/1111/16, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2019, про стягнення з ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 413180,65 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 1156451,61 грн. інфляційних втрат за кредитом, 168881,98 грн. інфляційних втрат за відсотками, 26077,71 грн. відшкодування судового збору. Правовідносини у вказаній справі виникли на підставі генерального договору про здійснення кредитування № 880/15-ГД 1 від 13.05.2010. У рішенні вказано, що в якості забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат за генеральним договором про здійснення кредитування № 880/15-ГД 1 від 13.05.2010 та додаткових угод до нього, між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" були укладені чотири іпотечні договори від 13.05.2010 та від 20.09.2011, за умовами яких ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" передало в іпотеку банку ряд об`єктів нерухомого майна. Також суд встановив, що 01.06.2016 позивач звертався до відповідача з вимогою №08.42-186/7868 про усунення порушень зобов`язань за додатковим договором №06.33-72/046 від 22.07.2014р. про надання відновлювальної кредитної лінії в рамках генерального договору про здійснення кредитування № 880/15-ГД1 від 13.05.2010 (з урахуванням доповнень та змін), в якій вимагав з моменту отримання даної вимоги погасити заборгованість в сумі 23717828,04 грн., яка виникла станом на 20.05.2016. Зазначена вимога відповідно до відомостей з сайту відстеження пересилання поштових відправлень отримана адресатом 03.06.2016. Згідно висновку про незалежну оцінку майна від 04.07.2016, проведеної суб`єктом оцінювальної діяльності ПП "Енергомакс" було визначено ринкову вартість об`єктів оцінки (предметів іпотеки), яка становить: будівлі складу, загальною площею 663,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 - 1504800,00 грн.; товарних складів для зберігання запасних частин сільськогосподарської техніки, загальною площею 2303,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 - 4616400,00 грн; нежитлової будівлі офісу з складами за адресою: Хмельницька область, м.Ізяслав, вул. Жовтнева, 16 "В" - 248400,00 грн; будівлі адмінбудинку, загальною площею 1740,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 - 11865600,00 грн; будівлі майстерні, загальною площею 763,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 - 1584000,00 грн; будівлі цеху, загальною площею 1202,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 - 2496000,00 грн; арочної будівлі, загальною площею 753,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 - 1564800,00 грн; будівлі гаража, загальною площею 473,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 - 981600,00 грн; будівлі спортивно-оздоровчого комплексу, загальною площею 481,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 - 3284400,00 грн; будівлі котельної, загальною площею 85,5 кв.м, за адресою: м.Хмельницький, вул. Толбухіна, 4 - 177600,00 грн; будівлі трансформаторної підстанції, загальною площею 52,4 кв.м, за адресою: м. Хмельницький, вул. Толбухіна, 4 - 109200,00 грн. В подальшому згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30.08.2016 за ПАТ "Укрсоцбанк" 05.07.2016 зареєстровано право приватної власності на вищевказане нерухоме майно.
Також на підтвердження своїх доводів учасники справи також посилаються на копії висновку про вартість майна № 3833 від 02.02.2018р., висновку про вартість майна № 3834 від 02.02.2018р., квитанцій щодо оплати ОСОБА_1 коштів на рахунок ТОВ "ВКП "АТМ" від 07.02.2018 року на суму 145206 грн., від 08.02.2018 року на суму 14800 грн., від 09.02.2018 року на суму 12200 грн. (на підтвердження оплати придбаного майна за договорами від 02.02.2018 року) тощо.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Як встановлено судом, предметом судового розгляду у даній справі є позов арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф., із врахуванням заяви про зміну (доповнення) предмета позову від 26.04.2023, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 01.06.2016 та витребування майна, поданий в межах справи №924/408/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально - технічного забезпечення "Агропромтехніка". Позовні вимоги ліквідатора ґрунтуються на тому, що за договорами, які оспорюються, ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" було відчужено майно заінтересованій особі в період, коли діяльність боржника була збитковою та за наявності невиконаних зобов`язань перед своїми контрагентами, строк виконання яких є таким, що настав, тобто договори вчинені на шкоду кредиторам боржника, є фраудаторними та фіктивними.
Судом враховується, що у постанові Верховного Суду від 22.05.2024р. у даній справі наголошено на тому, що майно, яке було відчужене за фраудаторним правочином за відсутності дефекту волі, не може бути витребувано саме у добросовісного набувача згідно з приписами статті 388 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів статті 330 Цивільного кодексу України добросовісність є умовою набуття права власності. Оскільки спір про віндикацію є титульним спором для обох сторін, саме на набувача покладено обов`язок довести свою добросовісність. При цьому Верховний Суд враховує, що частина 5 статті 12 Цивільного кодексу України встановлює загальну презумпцію добросовісності, однак виходить з того, що у віндикаційному спорі пріоритет має спеціальна норма - стаття 330 Цивільного кодексу України.
Отже, під час розгляду цієї справи господарські суди попередніх інстанцій мали встановити шляхом дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності з урахуванням вірогідності та взаємозв`язку обставини, які б свідчили про наявність підстав для висновку про добросовісність Відповідача-3, зокрема про об`єктивну неможливість Відповідача-3 бути обізнаним про можливу незаконність вибуття майна з володіння Боржника; про недобросовісну поведінку Боржника та Відповідача-2 при укладенні Договору-1 і Договору-2, що мають ознаки фраудаторності. Також господарські суди попередніх інстанцій в контексті встановлення добросовісності Відповідача-3 мали перевірити відповідність передбаченої Договором-3 ціни ринковій вартості Майна (з наданням правової оцінки, зокрема, висновку про вартість майна № 3833 від 02.02.2018 (за його наявності), про який зазначено у пункті 8 Договору-3), обставини фактичної сплати Відповідачем-3 грошових коштів на виконання Договору-3, придбання ним Земельної ділянки та оформлення прав на неї, вказано у постанові Верховного Суду в даній справі від 22.05.2024р.
Судом, з урахуванням означеної позиції Верховного суду, відзначається, що за загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (відповідні висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).
Судом з`ясовано, що договори купівлі-продажу нежитлової будівлі та земельної ділянки, які просить визнати недійсними позивач, були укладені 01.06.2016. Провадження у справі № 924/408/21 про банкрутство ТОВ "ПМТЗ "Агроопромтехніка" відкрито ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.05.2021. Тобто оспорювані правочини вчинено боржником у період дії Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII в редакції Закону від 22.12.2011 № 4212-VІ, що діяла до 21.10.2019, умови та підстави визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника в якому було врегульовано статтею 20 цього Закону. Співвідношення дати укладення оспорюваних правочинів із датою відкриття провадження у справі про банкрутство приводить до висновку, що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин як приписів ст. 20 вищевказаного Закону, так і приписів ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) з огляду на укладення боржником оспорюваних договорів купівлі-продажу поза межами "підозрілого періоду" (одного року та трьох років відповідно, що передував порушенню справи про банкрутство).
Проте наведене, враховуючи визначені позивачем підстави заявлених вимог із посиланням на приписи ст.ст. 13, 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), не виключає можливості звернення в цьому разі ліквідатора з позовом про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, Господарського кодексу України (далі - ГК України) чи інших законів (аналогічний висновок, викладений у п.138 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16). Отже, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 14.09.2016 у справі №914/3389/15, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.
Слід звернути увагу, що банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано КУзПБ з 21.10.2019, а до вступу в дію цього Кодексу - Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у відповідній редакції, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство. Кодекс України з процедур банкрутства є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.
Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, тощо. Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.
Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб. Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.
Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника.
Крім того, слід звернути увагу, що ч. 3 ст. 12 КУзПБ зобов`язує арбітражного керуючого під час реалізації своїх прав та обов`язків діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено). Проаналізувавши документи та фактичні обставини ще на стадії розпорядження майном або у процедурі ліквідації, арбітражний керуючий зобов`язаний самостійно визначитися з наявністю підстав для подання заяви (позову) про визнання недійсними правочинів боржника для збільшення ліквідаційної маси, відновлення порушених прав кредиторів і погашення їх вимог. Наведене є свідченням того, що подання заяв про визнання недійсними правочинів боржника в разі встановлення арбітражним керуючим наявності фраудаторних правочинів боржника, вчинених у підозрілий період, - це обов`язок арбітражного керуючого, який спрямований на виявлення та повернення майна боржника у справі про банкрутство, та свідченням безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі. У випадку відсутності підстав для ствердження, що правочини боржника, укладені у підозрілий період, є фраудаторними, ліквідатор зазначає про таку відсутність у своєму остаточному звіті. Невиконання зазначеного обов`язку є підставою для відмови господарським судом у затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, що узгоджується з положеннями ч.4 ст. 65 КУзПБ.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочинами визнаються дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.
Правочин - це дія, яка вчиняється для досягнення дозволеної законом мети (набуття майна тощо), яка характеризується такими ознаками: це завжди вольовий акт, тобто дії свідомі; це правомірні дії, тобто вчиняються відповідно до закону; спеціальна спрямованість на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, тобто в правочину завжди присутня правова мета.
Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.
Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Суд зазначає, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість. Частиною 3 ст. 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Надаючи оцінку доводам позивача у даній справі, суд вважає за необхідне врахувати правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19), в якій Верховний Суд дійшов наступних висновків.
Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.
Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: - момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі); - контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); - щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (аналогічні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17), від 06.10.2022 у справі № 902/1023/19(902/163/22), від 03.11.2022 у справі №908/2076/20 (908/2683/21)).
Фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам. Такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до ст. 7 КУзПБ на підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та ч.ч. 3, 6 ст.13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину лише на підставі ст. 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст. 13 ЦК України) (постанова ВП ВС від 03.07.2019 року у справі № 369/11268/16-ц).
Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено.
Велика Палата Верховного Суду у зазначеній вище справі вказує, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч3. ст. 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст. 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена ст. 228 ЦК України.
Фіктивний правочин, на відміну від фраудаторного, виключає наявність наміру створити юридичні наслідки в момент його вчинення, що, в свою чергу, унеможливлює виникнення будь-яких майнових наслідків, оскільки такий правочин їх не породжує. Оскільки на підставі фіктивного правочину відсутня можливість передачі майна, restitutio in integrum виключається юридичною конструкцією фіктивного правочину. Якщо ж буде встановлено, що така передача de facto відбулася, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний, і тому норма ст. 234 ЦК України не підлягає застосуванню, адже фіктивний правочин de jure не породжує будь-яких правових наслідків. В свою чергу, правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (ч. 3 ст. 234 ЦК України).
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони не бажають настання правових наслідків, обумовлених договором; усі сторони договору проінформовані про його фіктивність; письмовим текстом договору створюється лише видимість правовідносин між сторонами; мета вчинення фіктивного правочину не має значення.
Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, якщо хоча б одна зі сторін оспорюваного договору намагалася досягти правового результату, то цей правочин не може визнаватися фіктивним. Зокрема, як зазначено в постанові Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 904/4567/18, Верховний Суд у застосуванні приписів статі 234 ЦК України у подібних правовідносинах виходив, зокрема, з того, що в разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний.
Практичне правозастосування виходить з того, що "фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним" (постанова Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 924/1014/18).
Крім того, відповідно до положень статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина 1). Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина 3). Відповідно до приписів статті 330 Цивільного кодексу України добросовісність є умовою набуття права власності.
Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Так, шляхом подання віндикаційного позову майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину. Водночас наявність у власника права на витребування майна залежить передусім від того, на якій підставі чи за її відсутності набувач заволодів спірним майном і, відповідно, чи є такий набувач добросовісним, а також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник передав це майно у володіння, адже коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є обмеженим.
У даній справі суд встановив, що між ТОВ "Підприємство матеріально - технічного забезпечення "Агропромтехніка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційне підприємство "АТМ" 01 червня 2016 року були укладені договори купівлі - продажу, за умовами яких ТОВ "ВКП "АТМ" придбало у ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехіка" нежитлову будівлю, загальною площею 264,2 кв.м., та земельну ділянку кадастровий номер 6821510100:03:006:0047, площею 0,0484 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому майно перейшло у власність ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі - продажу від 02.02.2018. При цьому враховується зміст інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №324932489 від 06.03.2023.
Суд приймає до уваги, що наявним в матеріалах справи актом прийому - передачі нежитлової будівлі від 01.06.2016 підтверджується що ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" передало, а ТОВ "ВКП "АТМ" прийняло нежитлову будівлю площею 264,2 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0484 га з кадастровим номером 6821510100:03:006:0047.
Згідно з платіжними дорученнями №191 від 07.07.2016, № 193 від 08.07.2016, №198 від 13.07.2016, №199 від 14.07.2016, №200 від 15.07.2016, №205 від 18.07.2016, №206 від 20.07.2016, №208 від 22.07.2016, №210 від 26.07.2016 ТОВ "ВКП "АТМ" в повному обсязі перерахувало на користь ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" кошти за придбане майно за договорами купівлі-продажу від 01.06.2016.
Спірне нерухоме майно було відображене в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ "ВКП "АТМ", що підтверджується наявними в матеріалах справи карткою рахунку 103 за 2016 рік, податковими деклараціями ТОВ "ВКП "АТМ" з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з додатком "Відомості про наявні об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості" та податковими деклараціями з плати за землю за 2017 рік та 2018 рік з квитанціями № 2 про прийняття (реєстрацію) податкових декларацій.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що сторони - ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" та ТОВ "ВКП "АТМ" виконали умови договорів про купівлі-продажу від 01.06.2016 та досягли правового результату, який був обумовлений цими договорами, а отже підстави для визнання їх недійсними як фіктивних за ст. 234 ЦК України відсутні.
Також суд не вбачає підстав для визнання оспорюваних договорів купівлі-продажу недійсними як фраудаторних правочинів. Так, в обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що станом на дату укладення оспорюваного правочину, у боржника ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехінка" були наявні невиконані зобов`язання перед ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ПАТ "Укрсоцбанк" та MARUBENI CORPORATION, строк виконання по яких є таким, що настав, що, як вказує позивач, підтверджується зазначеними у позовній заяві судовими рішеннями. Тому останній вважає, що укладення оспорюваних правочинів було спрямоване на зменшення розміру активів боржника з єдиною метою виведення майна на користь пов`язаних осіб для унеможливлення задоволення вимог кредиторів за рахунок цього майна, що вказує на очевидну неправомірність та недобросовісність таких дій та дає підстави для визнання договорів купівлі-продажу від 01.06.2016 недійсними як фраудаторних правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Положеннями ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За приписами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається із змісту заочних рішень Хмельницького міськрайонного суду від 06.10.2016 у справі №686/18108/16-ц та від 19.10.2016 у справі № 686/18107/16-ц, під час розгляду вказаних справ суд встановив, що 25.02.2016 були укладені договори позики, на підставі яких ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" отримало від ОСОБА_6 у позику 8000000,00 грн, які зобов`язувалось повернути до 25 вересня 2016 року, а також отримало в позику від ОСОБА_5 8000000,00 грн, які зобов`язувалось повернути до 25 серпня 2016 року.
Таким чином, станом на дату укладення оспорюваних правочинів (01.06.2016), строк виконання зобов`язань за вищевказаними договорами позики від 25.02.2016 ще не настав, і у ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" була відсутня прострочена заборгованість перед ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
Відповідно до рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.08.2018 у справі №924/1111/16, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2019, було встановлено, що між ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" та ПАТ "Укрсоцбанк" існували правовідносини, що виникли на підставі генерального договору про здійснення кредитування № 880/15-ГД 1 від 13.05.2010. У рішенні зазначено, що 01.06.2016 ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехінка" із вимогою №08.42-186/7868 про усунення порушень зобов`язань за додатковим договором № 06.33-72/046 від 22.07.2014 про надання відновлювальної кредитної лінії в рамках генерального договору про здійснення кредитування № 880/15-ГД1 від 13.05.2010р. (з урахуванням доповнень та змін), в якій вимагав з моменту отримання даної вимоги погасити заборгованість в сумі 23717828,04 грн. Зазначена вимога відповідно до відомостей з сайту відстеження пересилання поштових відправлень була отримана адресатом 03.06.2016, тобто уже після укладення оспорюваних договорів. Із змісту рішення також вбачається, що в якості забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат за генеральним договором про здійснення кредитування № 880/15-ГД 1 від 13.05.2010 та додаткових угод до нього, між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" були укладені чотири іпотечні договори від 13.05.2010 та від 20.09.2011, за умовами яких ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" передало в іпотеку банку ряд об`єктів нерухомого майна, на які в подальшому було звернуто стягнення.
Зважаючи на викладені обставини, у суду відсутні підстави стверджувати, що оспорювані договори були вчинені з метою ухилення від виконання зобов`язань перед ПАТ "Укрсоцбанк". При цьому приймається до уваги, що ПАТ "Укрсоцбанк" не заявляло будь-яких кредиторських вимог до ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" в ході провадження у справі про банкрутство.
Щодо зобов`язань ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" перед MARUBENI CORPORATION, то суд зазначає, що правовідносини між вказаними особами виникли на підставі договору поставки № UA/APT/VSMA-T-1-2012 від 17.12.2012, в зв`язку з поставкою товару в період з 06.08.2013 по 31.01.2014, що було встановлено у рішенні Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/1099/18 від 25.03.2019.
Суд погоджується із доводами арбітражного керуючого та ініціюючого кредитора про наявність невиконаних зобов`язань перед MARUBENI CORPORATION на час укладення оспорюваних договорів, про що було відомо боржнику. Водночас, сам лише факт укладення договору купівлі-продажу в період існування заборгованості перед кредитором не може свідчити про наявність підстав для визнання такого правочину недійсним як фраудаторного, оскільки необхідним є доведення того, що мета укладення цього договору була очевидно неправомірною та недобросовісною, а саме, що внаслідок укладення такого правочину боржник перестав бути платоспроможним, а правочин був вчинений з метою ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами.
Відповідно до положень ст.ст. 3, 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній на момент укладення оспорюваних договорів, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є принцип повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі. З наведеного слідує, що фінансова звітність є належним, допустимим та вірогідним доказом, який підтверджує інформацію про фінансове становище підприємства.
Як вбачається із звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" за 2016 рік, хоча діяльність боржника була в цілому збитковою, однак фінансовий стан підприємства за результатами 2016 року суттєво покращився в порівнянні з попереднім роком. Так, за звітний період (2016 рік) було зафіксовано збиток в розмірі 4176 тис. грн, в той час як за аналогічний період попереднього року (2015 рік) збиток становив 16877 тис. грн. Також спостерігалося збільшення у 2016 році чистого доходу від реалізації продукції, який становив 47162 тис.грн, за аналогічний період попереднього року (2015 рік) - 44117 тис. грн. В подальшому за результатами діяльності підприємства у 2017 році розмір збитку ще зменшився до 3703 тис.грн.
Вищевказані обставини свідчать, що укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу не призвело до погіршення фінансового становища ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка". Про вказане додатково свідчить і той факт, що справа про банкрутство ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехінка" була відкрита лише у травні 2021 року, тобто майже через п`ять років після укладення договорів, що оспорюються.
Суд враховує, що як випливає із змісту рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.08.2018 у справі № 924/1111/16, станом на 01.06.2016 у власності ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" перебувало одинадцять об`єктів нерухомого майна, загальна ринкова вартість яких відповідно до зазначених у рішенні висновків про незалежну оцінку майна від 04.07.2016, проведеної суб`єктом оцінювальної діяльності ПП "Енергомакс", становила понад 28 мільйонів гривень. При цьому про звернення стягнення ПАТ "Укрсоцбанк" на вказані об`єкти нерухомого майна позивачу стало відомо лише після отримання 03.06.2016 вимоги банку про погашення заборгованості, тобто уже після укладення договорів купівлі-продажу від 01.06.2016.
Таким чином, усі вищевикладені обставини свідчать про недоведеність наявності у відповідача 1 умислу на вчинення договорів купівлі-продажу від 01.06.2016 на шкоду кредиторам з метою ухилення від виконання зобов`язань перед останніми.
Вказане підтверджується і самою поведінкою боржника, яким тривалий час вживались заходи для врегулювання заборгованості, що виникла перед MARUBENI CORPORATION, за результатами яких 06.11.2017 між Корпорацією "Марубені" та ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" було укладено мирову угоду з додатком, за умовами якої сторони погодили графік сплати заборгованості. І лише 29.11.2018 MARUBENI CORPORATION звернулась до суду із позовом до ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" про стягнення заборгованості.
Також суд приймає до уваги, що ціна, за якою було реалізовано спірну нежитлову будівлю (173880,00 грн) та земельну ділянку (27000,00 грн) відповідала дійсній вартості такого майна, що підтверджується п. 5 договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 01.06.2016, в якому зазначено: "Згідно з звітом № 96/16 про незалежну оцінку, складеного 17.05.2016 фізичною особою-підприємцем Марченковим Г.Г., ринкова вартість нерухомого майна становить 144857,00 грн без ПДВ", а також п.6 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.06.2016, де вказано, що ринкова вартість земельної ділянки згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеного 25.05.2016 ТОВ ЕКФ "Власна справа" становить 22230,00 грн без ПДВ.
Розрахунок за вищевказане майно із ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка" був проведений в повному обсязі згідно з платіжними дорученнями №191 від 07.07.2016, № 193 від 08.07.2016, №198 від 13.07.2016, №199 від 14.07.2016, №200 від 15.07.2016, №205 від 18.07.2016, №206 від 20.07.2016, №208 від 22.07.2016, №210 від 26.07.2016, що не виключає можливості спрямування даних коштів для проведення розрахунків із кредиторами.
Будь-яких доказів на спростування вищевказаних обставин матеріали справи не містять.
Крім того, враховуючи зміст постанови Верховного Суду від 22.05.2024р. та приписи вищенаведених статей 330, 388 Цивільного кодексу України, судом констатується, що жодним належним та допустимим доказом не доведено факту недобросовісності ОСОБА_1 щодо набуття ним речових прав на приміщення та земельну ділянку на підставі договорів від 02.02.2018 року, дійсність яких презюмується в силу положень статті 204 Цивільного кодексу України.
Також відсутні підстави вважати, що на момент вчинення означених правочинів ОСОБА_1 міг мати обгрунтовані сумніви в достовірності висновку про вартість майна № 3833 від 02.02.2018р., про який йде мова у пункті 8 договору купівлі-продажу майна від 02.02.2018р. за реєстровим № 82, та висновку про вартість майна № 3834 від 02.02.2018р., про який йде мова у пункті 2.2 договору купівлі-продажу майна від 02.02.2018р. за реєстровим № 84.
Більше того, зміст квитанцій щодо оплати ОСОБА_1 коштів на рахунок ТОВ "ВКП "АТМ" від 07.02.2018 року на суму 145206 грн., від 08.02.2018 року на суму 14800 грн., від 09.02.2018 року на суму 12200 грн. (на підтвердження оплати придбаного майна за договорами від 02.02.2018 року) також свідчить про добросовісність дій ОСОБА_1 при виконанні умов означених договорів.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).
Таким чином, матеріалами справи не підтверджується факт недобросовісності ОСОБА_1 (щодо набуття ним речових прав на приміщення та земельну ділянку на підставі договорів від 02.02.2018 року, дійсність яких презюмується), як не підтверджується і та обставина, що ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехінка" та ТОВ "ВКП "АТМ" шляхом укладення договорів, що оспорюються, здійснили умисні недобросовісні дії (які безпідставно або сумнівно зменшують розмір активів боржника), спрямовані на ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань перед кредиторами, з метою завдання їм шкоди, тобто зловживання правом, що і є основною ознакою фраудаторного правочину.
Доводи позивача та ініціюючого кредитора з приводу вчинення оспорюваних правочинів із заінтересованими особами не спростовують вищевикладених висновків, оскільки з врахуванням встановлених судом вище обставин сама по собі пов`язаність між складом учасників ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехінка" та ТОВ "ВКП "АТМ" не може бути підставою для висновку про фраудаторність спірних договорів.
Відтак, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні як позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 01.06.2016р., так і позову в частині витребування майна в порядку ст. 388 ЦК України, тому суд відмовляє у задоволенні позову повністю.
При цьому враховується правова позиція, викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц, від 07.08.2019 у справі № 2004/1979/12, від 18.12.2019 у справі №522/1029/18, згідно з якою суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Зважаючи на відмову у позові, питання щодо застосування позовної давності судом не розглядається.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача у зв`язку із відмовою у позові.
Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 231, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 27.08.2024 року.
Суддя С.В. Заверуха
Виготовлено в 10 примірниках:
1 - до справи,
2 - позивачу арбітражному керуючому Кучаку Ю.Ф. на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
3 - відповідачу 1 ( АДРЕСА_4 ) рекомендованим
4- представнику відповідача 2, адвокату Савченко О.В. на ел. адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
5- представнику відповідача 3, адвокату Шустеру Я.В. на ел. адресу: ІНФОРМАЦІЯ_4 ,
6 - представнику Корпорації "Марубені", адвокату Дядюк Є.М. на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_5 ,
7 - представнику Корпорації "Марубені", адвокату Янчик М.І. на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_6 ,
8 - ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 ) рекомендованим,
9 - ОСОБА_5 ( АДРЕСА_6 ) рекомендованим,
10 - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області на електронну адресу: km@fssu.gov.ua
Направити сторонам до електронного кабінету Електронного суду.
Суд | Господарський суд Хмельницької області |
Дата ухвалення рішення | 27.08.2024 |
Оприлюднено | 29.08.2024 |
Номер документу | 121228958 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: майнові спори, стороною в яких є боржник, з них: спори про визнання недійсними правочинів, укладених боржником |
Господарське
Господарський суд Хмельницької області
Заверуха С.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні