Постанова

від 22.08.2024 по справі 920/999/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 920/999/23(920/1297/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

позивача - Грищик Г.О.,

відповідача-1 - Сєдєлєва Т.А.,

відповідача-2 - Коваленко О.І.,

третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМ Інвестор Групп"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 (колегія суддів у складі: Остапенко О.М. - головуючий, Сотніков С.В., Копитова О.С.)

у справі №920/999/23(920/1297/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМ Інвестор Групп"

до 1) Головного управління Державної податкової служби у Сумській області; 2) ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа"

про визнання недійсними результатів цільового аукціону та договору купівлі-продажу

в межах справи №920/999/23

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМ Інвестор Групп",

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог

1. У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АБМ Інвестор Групп" (далі - ТОВ "АБМ Інвестор Групп") звернулось до Господарського суду Сумській області з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (далі - ГУ ДПС у Сумській області) та ОСОБА_1 про визнання недійсними результатів цільового аукціону (далі - Аукціон), оформленого протоколом №122/23-п від 05.07.2023, з продажу належного ТОВ "АБМ Інвестор Групп" нерухомого майна №851457959101, яке перебуває в податковій заставі, незавершене будівництво: адміністративно-готельний комплекс 10% готовності, літ. "А" за адресою: м. Суми, вул. Нижньособорна, 10/1 (далі - Об`єкт нерухомого майна); визнання недійсним договору купівлі-продажу №122/23-п/Д від 10.07.2023 майна платника податків, яке перебуває в податковій заставі, укладеного між ГУ ДПС у Сумській області та ОСОБА_1 (далі - Договір купівлі-продажу), за яким був реалізований належний ТОВ "АБМ Інвестор Групп" Об`єкт нерухомого майна.

2. За твердженням позивача, Аукціон та Договір купівлі-продажу не відповідають вимогам чинного законодавства, яке регулює порядок продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, в рахунок погашення його податкового боргу та оприлюднення інформації про час та умови проведення відповідних торгів, а саме: 1) ринкова вартість Об`єкта нерухомого майна значно перевищує стартову ціну спірного майна на Аукціоні, що відбувся, а його дійсна ринкова вартість значно перевищує вартість такого майна, зазначеного у проведеному на замовлення відповідача-1 Звіті; 2) сертифікат суб`єкта оціночної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво-Групп", яким здійснювалась експертна оцінка вартості майна для визначення початкової ціни його продажу, наказом Фонду державного майна України 12.04.2023 анульовано; 3) проведено 4 аукціони, в той час як передбачено проведення лише трьох аукціонів; 4) період між проведеними аукціонами був менше місяця; 5) порушено порядок зниження ціни під час аукціону.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

3. Відповідно до договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва 10% готовності №208 від 17.02.2016 Об`єкт нерухомого майна належав на праві власності ТОВ "АБМ Інвестор Групп".

4. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 у справі №480/1708/20 задоволено позов ГУ ДПС у Сумській області та присуджено до стягнення з ТОВ "АБМ Інвестор Групп" на користь податкового органу податковий борг у розмірі 47940,83 грн.

5. 05.04.2021 податковим керуючим було проведено опис майна у податкову заставу платника податків - ТОВ "АБМ Інвестор Групп": незавершене будівництво адміністративно-готельний комплекс 10% готовності, літ. "А" за адресою м. Суми, вул. Нижньособорна, 10/1 (технічний опис майна: незавершене будівництво).

6. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.05.2022 у справі №480/9003/21, яке набрало законної сили 20.06.2022, надано ГУ ДПС у Сумській області дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу ТОВ "АБМ Інвестор Групп" за рахунок коштів такого платника, отриманих від продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

7. Відповідно до пп. 1.4.2 договору доручення №1/18-28-13-02-01 від 07.04.2023 на організацію та проведення цільового аукціону з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, початкова (стартова) ціна продажу визначається відповідно до ринкової вартості, зазначеної у Звіті про незалежну оцінку нерухомого майна, що визначається суб`єктом оціночної діяльності, який отримав сертифікат Фонду державного майна України (сертифікат №651/2022, дата видачі 27.12.2022).

8. Згідно з протоколом №122/23-п від 05.07.2023 з 14:00 до 14:30 в м. Києві ТОВ "Українська універсальна біржа" був проведений Аукціон з продажу майна платника податків, що знаходиться у власності ТОВ "АБМ Інвестор Групп" та перебуває в податковій заставі ГУ ДПС у Сумській області.

9. Об`єктом продажу за цим Аукціоном був лот №122/23-п: нерухоме майно, №851457959101, незавершене будівництво адміністративно-готельний комплекс 10% готовності, літ. "А" за адресою м. Суми, вул. Нижньособорна, 10/1, що перебуває у власності ТОВ "АБМ Інвестор Групп". Стартова ціна - 233072,00 грн.

10. Відповідно до протоколу №122/23-п від 05.07.2023, переможцем Аукціону став ОСОБА_1 , який запропонував найвищу ціну 235403,28 грн за Об`єкт нерухомого майна.

11. 10.07.2023 між ГУ ДПС у Сумській області (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу.

12. За пунктами 1.1 та 1.2 цього Договору купівлі-продажу продавець продав, а покупець купив на Аукціоні, проведеному ТОВ "Українська універсальна біржа", Об`єкт нерухомого майна. Майно, що відчужується за цим договором, є власністю ТОВ "АБМ Інвестор Групп".

13. Пунктом 2 договору купівлі-продажу встановлено, що ціна реалізації майна, згідно з протоколом Аукціону №122/23-п від 05.07.2023 складає 235403 грн без ПДВ.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

14. Рішенням Господарського суду Сумської області від 29.01.2024 позов задоволено повністю; визнано недійсними результати Аукціону та Договір купівлі-продажу. Здійснено розподіл судового збору.

15. Судове рішення мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог ТОВ "АБМ Інвестор Групп" належними та допустимими доказами.

16. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 скасовано рішення Господарського суду Сумської області від 29.01.2024. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Здійснено розподіл судового збору.

17. Постанова господарського суду апеляційної інстанції мотивована тим, що саме по собі визнання недійсними результатів Аукціону та Договору купівлі-продажу без вимоги про застосування наслідків їх недійсності, а саме: повернення на користь позивача майна, що перебуває у власності відповідача-2, не є ефективним способом захисту, оскільки не призводить до поновлення майнових прав позивача, що, в свою чергу, свідчить про неефективність обраного позивачем способу захисту та є підставою для відмови в позові з цих мотивів незалежно від інших встановлених судом обставин.

Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

18. ТОВ "АБМ Інвестор Групп" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024.

19. У касаційній скарзі скаржник зазначає обставини, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

20. Так, скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №925/3/17, від 25.04.2018 у справі №910/24257/16, від 19.05.2020 у справі №910/719/19, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц та в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19 щодо визначення подібності правовідносин; не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 03.11.2021 у справі №761/16488/19 щодо того, що спосіб юридичного захисту має бути ефективним.

21. На думку скаржника, господарський суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21, оскільки правовідносини у справі, що переглядається, та у справі №905/77/21, не є подібними.

22. Також скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував вимоги ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", абзацами 2-3 якої передбачено повернення та державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за позивачем у разі визнання недійсним оспорюваного Договору купівлі-продажу, тобто документа, на підставі якого виникло право у відповідача-2.

23. Скаржник вважає, що в цьому випадку визнання недійсним Договору купівлі-продажу майна платника податків №122/23-п/Д від 10.07.2023 і є реституція нерухомого майна, що передбачена законодавством, та не потребує окремої позовної вимоги та є єдиним ефективним способом захисту прав позивача.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

24. До Верховного Суду від ГУ ДПС у Сумській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ГУ ДПС у Сумській області із посиланням на правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову, що оскаржується, - без змін.

25. ГУ ДПС у Сумській області вважає, що господарський суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позовна вимога про визнання (виконаного) правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача, повернення на користь позивача майна, що перебуває у власності відповідача-2, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

26. ГУ ДПС у Сумській області зауважує, що позивач замовчує факт отримання коштів від реалізації майна на розрахунковий рахунок боржника у сумі 119775,26 грн та погашення податкового боргу ТОВ "АБМ Інвестор Групп" у сумі 79933,66 грн, а навпаки, вказує, що вимога про визнання недійсним Договору купівлі-продажу майна платника податків є єдиним ефективним способом захисту його прав.

27. До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому із посиланням на правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову, що оскаржується, - без змін.

28. ОСОБА_1 погоджується з господарським судом апеляційної інстанції про те, що визнання недійсним Договору купівлі-продажу не є ефективним способом захисту, оскільки не свідчить про фактичне отримання (повернення) позивачу майна (тобто автоматичного застосування реституції).

29. Також ОСОБА_1 з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №910/2592/19 зазначив, що у аналогічних випадках, коли з власності майно вже вибуло, вимога про застосування реституції є обов`язковою для ефективного способу захисту.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

30. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду позовних вимог про визнання недійсними результатів цільового Аукціону та Договору купівлі-продажу.

31. Верховний Суд враховує, що під час вирішення зазначеного спору перед господарськими судами постало питання щодо належності та ефективності обраного позивачем способу захисту прав, які він вважає порушеними.

32. Згідно з положеннями ст.ст. 2, 4, 5 ГПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

33. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала (зокрема у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18), що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

34. Також Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема, не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).

35. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).

36. Правовідносини щодо продажу майна, яке перебуває в податковій заставі, щодо яких виник спір у цій справі, врегульовані ст. 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України), згідно з положеннями якої контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1).

37. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу (п. 95.3 ст. 95 ПК України).

38. Продаж майна платника податків здійснюється, зокрема, на публічних торгах та/або через торгівельні організації у порядку, передбаченому п. 95.7 ст. 95 ПК України. Зокрема, об`єкти нерухомого майна підлягають продажу за кошти виключно на цільових аукціонах, які організовуються за поданням відповідного контролюючого органу на зазначених біржах (пп. 95.7.3).

39. Покупець майна, яке перебуває у податковій заставі, набуває права власності на таке майно відповідно до умов, визначених у договорі купівлі-продажу, що укладається за результатами проведених торгів. Договір купівлі-продажу майна, що укладається за результатами проведених торгів, обов`язково має бути підписаний платником податків - боржником, майно якого було продано на торгах. У разі відмови боржника від підписання договору купівлі-продажу такий договір підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, за дорученням якого здійснювався продаж майна, у присутності не менш як двох понятих (пп. 95.7.14 п. 95.7 ст. 95 ПК України).

40. Розділом ІІІ Порядку проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі №518 від 22.05.2017 (далі - Порядок №518) щодо підготовки до проведення цільового аукціону передбачено, що цільовий аукціон проводиться на підставі відповідного договору, який укладається контролюючим органом з уповноваженою товарною біржою. До договору додаються завірена контролюючим органом копія акта опису майна в податкову заставу та витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та/або Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1).

41. Майно, яке підлягає продажу на цільовому аукціоні, виставляється на аукціон за початковою ціною, що визначається контролюючим органом на підставі звіту (акта) про оцінку майна, складеного відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (п. 2).

42. Порядок проведення цільового аукціону, оформлення аукціонних документів та проведення розрахунків врегульований, відповідно, розділами IV і V Порядку №518. Зокрема, п. 6 розділу V Порядку №518 також передбачено, що договір купівлі-продажу майна, який укладається за результатами проведених торгів, обов`язково має бути підписаний платником податків - боржником, майно якого було продано на торгах. У разі відмови боржника від підписання договору купівлі-продажу такий договір підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, за дорученням якого здійснювався продаж майна, у присутності не менш як двох понятих.

43. З огляду на викладене Верховний Суд бере до уваги, що позов у цій справі заявлений боржником як продавцем майна за Договором купівлі-продажу, укладеним на Аукціоні, а підписання оспорюваного Договору купівлі-продажу від імені боржника здійснено представником податкового органу в присутності двох понятих відбулось відповідно до вимог п. 95.14 ст. 95 ПК України та п. 6 Порядку №518 через неявку представника боржника для його підписання.

44. Отже, у справі, яка переглядається, за результатом проведеного оспорюваного Аукціону, боржником в особі керівника відповідного контролюючого органу та ОСОБА_1 (переможець аукціону) укладений Договір купівлі-продажу майна платника податку, що перебуває в податковій заставі.

45. При цьому, господарський суд апеляційної інстанції встановив, що майно ТОВ "АБМ Інвестор Групп", що перебуває у податковій заставі та яке було реалізовано на спірному Аукціоні, на час подання позовної заяви та прийняття рішення суду першої інстанції належить переможцю Аукціону - ОСОБА_1 Доказів перебування такого майна у власності інших осіб матеріали справи не містять та судом таких обставин не встановлено.

46. Верховний Суд враховує правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц про те, що відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи. Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (п. 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц).

47. З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

48. Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові.

49. Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові.

50. З огляду на викладене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.

51. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2024 у справі №910/2592/19 дійшла висновку про необхідність відступити від висновків, сформульованих у постанові від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 щодо неефективності вимог про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу як способу захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах, зазначивши таке: "Під час розгляду спору щодо відчуженого на аукціоні у справі про банкрутство майна у з`ясуванні питання ефективності обраного способу захисту порушених прав необхідним є урахування характеру та природи правовідносин між сторонами на момент виникнення спору.

52. У правовідносинах з повернення відчуженого майна на аукціоні у справі про банкрутство відновлення порушеного права позивача здійснюється у різні способи, зокрема:

? якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство майно боржника перебуває у власності боржника, то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону;

- якщо за результатами аукціону з переможцем укладено договір купівлі-продажу то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону й укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції (у випадку повернення майна, що перебуває у власності переможця аукціону);

? якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство відчужено майно, яке належить іншій особі на праві власності, відновлення порушеного права власника проданого майна здійснюється шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України".

53. У наведеній постанові, зокрема вказано, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес; якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення, це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним. Тож завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

54. Позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17).

55. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 у справі №496/1059/18 виснувала, що за загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язальними відносинами.

56. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають зобов`язальний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав.

57. Так у ситуації, коли майно передане власником за правочином, який є оспорюваним, ефективним способом захисту може бути, зокрема, позов про визнання правочину недійсним та про застосування наслідків недійсності правочину.

58. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18(914/608/20) зазначено, що судом першої інстанції було встановлено, що спірне нерухоме майно не відчужувалось третім особам. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту (пункти 105, 108-110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18(914/608/20)).

59. Отже, з огляду на встановлені обставини справи про те, що за результатами Аукціону з переможцем укладено Договір купівлі-продажу, тобто між позивачем та відповідачем-2 існують договірні відносини, оскільки господарські суди не встановили, що майно було передано третім особам, та з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13.02.2024 у справі №910/2592/19 належним та ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів Аукціону й укладеного з переможцем аукціону Договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції.

60. Реституція як правовий наслідок недійсності правочину та спосіб захисту суб`єктивного цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним.

61. Вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Тобто застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином за положеннями ст. 216 ЦК України є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача) (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №674/31/15-ц, від 14.12.2022 у справі №461/12525/15-ц)

62. Отже, якщо власник передав майно за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину має пред`являтися в разі, якщо майно залишається в набувача за таким правочином. Тобто якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним чи застосування наслідків його недійсності, якщо він є нікчемним.

63. Відповідно до ст.ст. 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80-82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №925/1276/19).

64. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 сформулювала уточнюючий висновок щодо застосування норм ч. 3 ст. 215, ч.ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України, а саме:

"Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача".

65. У п. 43 постанови від 15.03.2024 у справі №904/192/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила попередні висновки, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (п. 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (п. 54), Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (п. 99), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (п. 76), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п. 155)), що в свою чергу виключає як необхідність надання Верховним Судом оцінки будь-яким іншим аргументам скаржника, так і необхідність дослідження підстав для визнання недійсними Аукціону та Договору як оспорюваного правочину (схожі висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №378/596/16-ц (п. 77), від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 (п. 148), від 05.07.2023 у справі №910/15792/20 (п. 8.18)).

66. З урахуванням вищезазначеного, оскільки позивач у цій справі не заявляв до суду вимогу про застосування наслідків виконання недійсного правочину, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 26.05.2023 у справі №905/77/21, від 15.03.2024 у справі №904/192/22, від 13.02.2024 у справі №910/2592/19, обраний позивачем спосіб захисту прав не є ефективним, оскільки сам по собі не призведе до відновлення титульного володіння позивача спірним майном.

67. Водночас у контексті незастосування реституції при визнанні недійсним Аукціону та правочину Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.

68. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

69. Проте, згідно з положенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) наведені положення чинного законодавства ніяк не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафі.

70. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм (рішення у справі "Беєлер проти Італії").

71. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

72. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23.11.2000 у справі "The former king of Greece and others v. Greece" (Колишній король Греції та інші проти Греції). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 у справі "Трегубенко проти України").

73. Отже, відповідно до встановлених господарськими судами обставин справи та пояснень учасників справи вбачається, що ОСОБА_1 придбав майно ТОВ "АБМ Інвестор Групп" за 235403 грн без ПДВ. При цьому, відповідно до пояснень відповідачів, кошти від реалізації майна перераховані на розрахунковий рахунок боржника у сумі 119775,26 грн, а кошти в сумі 79933,66 грн перераховані для погашення податкового боргу ТОВ "АБМ Інвестор Групп".

74. Тобто у випадку задоволення позову без застосування реституції буде мати місце втручання у право власності відповідача-2, що не відповідає пропорційності втручання у мирне володіння майном відповідача-2.

75. Верховний Суд вважає правильним висновки суду апеляційної інстанції про те, що в цьому випадку належним способом захисту є визнання недійсним Аукціону, Договору купівлі-продажу та застосування реституції, оскільки господарські суди не встановили перебування майна, реалізованого на спірному аукціоні, у третіх осіб.

76. Верховний Суд зауважує, що в цьому випадку самостійною та достатньою підставою для відмови в позові є неефективний спосіб захисту, який обраний позивачем, який крім того порушує справедливий баланс інтересів сторін. Обставини щодо наявності/відсутності правових підстав для визнання недійними результатів Аукціону та укладеного за його наслідками Договору можуть бути предметом дослідження господарськими судами під час розгляду позовних вимог, які відповідають закону та призводять до поновлення прав позивача з дотриманням справедливого балансу інтересів сторін відповідно до приписів ст. 216 ЦК України.

77. Доводи скаржника щодо врахування судом апеляційної інстанції нерелевантної правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21, оскільки правовідносини у справі, що переглядається, і у справі №905/77/21, з посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №925/3/17, від 25.04.2018 у справі №910/24257/16, від 19.05.2020 у справі №910/719/19, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц та в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19 щодо визначення подібності правовідносин; та висновки викладені в постанові від 03.11.2021 у справі №761/16488/19 щодо того, що спосіб юридичного захисту має бути ефективним, відхиляються з огляду на те, що у будь-якому разі ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача.

78. Верховний Суд звертає увагу на те, що у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №904/4015/23 звернуто увагу на те, що неправильно обраний спосіб захисту порушеного права виключає дослідження та вирішення судом заявлених позовних вимог по суті (п. 29 постанови Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №911/269/19), оскільки відповідний аналіз має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення у разі звернення позивача до суду з позовом про захист права із застосуванням належного та ефективного способу захисту.

79. Отже, у випадку, якщо судом встановлено, що позивач звернувся із неналежним способом захисту, необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог саме з цих підстав. Дослідження позовних вимог, їх оцінка щодо суті спору має здійснюватися у випадку звернення із належними та ефективними позовними вимогами.

80. У цьому зв`язку посилання скаржника у касаційній скарзі на неврахування господарським судом апеляційної інстанції вимог ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" абзацами 2-3 якої передбачено повернення та державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за позивачем у разі визнання недійсним оспорюваного Договору купівлі-продажу, тобто документа, на підставі якого виникло право у відповідача-2, та не потребує окремої позовної вимоги та є єдиним ефективним способом захисту прав позивача, відхиляються Верховним Судом як безпідставні.

81. Відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №910/2592/19 якщо за результатами аукціону з переможцем укладено договір купівлі-продажу то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону й укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції.

82. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

83. У цій справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

84. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваної постанови.

85. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції.

Судові витрати

86. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМ Інвестор Групп" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 у справі №920/999/23(920/1297/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков