Справа № 202/19889/23
Провадження № 1-кс/202/5943/2024
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2024 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 ,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі Індустріальногорайонного судум.Дніпропетровська клопотанняслідчого СВВП №2ДРУП ГУНПв Дніпропетровськійобласті ОСОБА_3 ,погоджене прокуроромЛівобережної окружноїпрокуратури містаДніпра ОСОБА_4 , про арештмайна,та доданідо клопотанняматеріали кримінальногопровадження,внесеного 02.11.2023року до Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за№12023041660001221,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
До Індустріального районногосуду м.Дніпропетровська надійшло зазначене клопотання в якому слідчий просить накласти арешт на майно, а саме: на автомобіль марки «Audi А6» р.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , із забороною розпорядження та відчуження вказаним майном.
В обґрунтуваннявказаного клопотанняпрокурор посилаєтьсяна те,що в провадженні слідчого відділення Відділення поліції №2 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження за № 12023041660001221 від 02.11.2023 за ч.1 ст.366 КК України за фактом підроблення службовими особами ТОВ «Фрайт» офіційного документу.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється групою прокурорів Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра.
Досудове розслідуваннярозпочато заповідомленням ОСОБА_5 (співвласниката директораТОВ «Фрайт»),в якому останнійвказує нате,що вінє однимз двохзасновників ТОВ«Фрайт»,із розміромчастки засновника9100,00(26%),а такожте,що до10.10.2023являвся директором ТОВ«Фрайт». Як йому стало 17.10.2023 відомо, що приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_6 здійснено реєстраційну дію, та внесено зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в результаті чого внесено зміни щодо директора ТОВ «Фрайт», в результаті чого останнього протиправно відсторонено від здійснення керівництвом товариства. Підставою для внесення даних записів в реєстр є рішення приватного нотаріусу Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_6 від 10.10.2023 №1002031070023028896. Підставою для здійснення реєстраційної дії стало рішення загальних зборів товариства від 13.09.2023 на якому начебто вирішено питання про припинення трудових відносин з ОСОБА_5 , як директором підприємства. Вказує на те, що службовими особами ТОВ «Фрайт» підроблено офіційний документ, а саме протокол № 13/09/23 загальних зборів учасників ТОВ «Фрайт» від 13.09.2023.
Крім того,допитаний вякості потерпілого ОСОБА_5 пояснив,що 11 жовтня 2023 року повертався зі службового відрядження з м. Львова та о 09:30 год. та йому зателефонувала бухгалтер підприємства ОСОБА_7 та повідомила що на електронну пошту підприємства надійшов лист в якому йдеться про те, що на підприємстві відбулась заміна директора. Після чого ОСОБА_5 почав телефонувати своєму партнеру ОСОБА_8 , однак останній слухавку не підіймав. Надалі після багатьох спроб зв`язатися з працівниками підприємства з`ясувалось що до виробництва та до офісного приміщення зайшли невстановлені особи та почали проводити аудит-інвентаризацію. Отримавши документи про те, що його начебто звільнено з посади та інші документи я зрозумів, що його партнер ОСОБА_8 зробив доручення на громадянина Грузії на розпорядження підприємством стосовно ТОВ «Фрайт» та торговий дім «Фрайт». Також переглядаючи вказані документи ОСОБА_5 стало відомо, що він був звільнений із займаної посади ще 09 вересня 2023 року відповідно протоколу зборів. Також були проведені загальні збори на підставі написаної ним заява на звільнення за власним бажанням, якої останній не писав. Приїхавши до м. Дніпра о 21:00 год. ОСОБА_5 спрямував до офісного приміщення підприємства за адресою: АДРЕСА_1 , однак потрапити до свого робочого місця я не зміг, адже вже були замінені замки, тому потрапити до свого робочого місця він не зміг. 12 жовтня о 08:00 год. ОСОБА_5 приїхав на роботу де побачив нового директора ОСОБА_9 , начебто юриста ОСОБА_10 , громадянина Грузії ОСОБА_11 та четверо незнайомих осіб, на голові яких малися капюшони. ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_5 , що останньому надано вказівку про те, що під час проведення аудиту ОСОБА_5 прохід до потужностей та офісного приміщення заборонений. Також від «нового» керівництва підприємства була подана службова записка на завод «Дніпрометиз» про те, що ОСОБА_5 не має права замовляти перепустки на проїзд та прохід на територію заводу. А згодом подали службову записку про анулювання існуючої у нього перепустки про право проходу та заїзду на територію заводу. Повідомили, що особисті речі з його кабінети можуть винести йому самостійно. ОСОБА_5 попрохав, щоб останні винесли його ноутбук « ОСОБА_12 про». Останні через декілька хвилин повідомили, що за вказівкою будь-які речі під час проведення аудиту йому віддавати заборонено. Згодом ОСОБА_5 помітив, що його ноутбук 13 жовтня 2023 року о 15:29 год. був за адресою: АДРЕСА_2 . Цього ж дня, коли він приїжджав до офісу йому після обіду почали надходити телефонні дзвінки від ОСОБА_13 задля того, щоб ОСОБА_5 надав останньому автомобіль «Ауді А6»з д.н.з. НОМЕР_1 , який останній купував у лізинг через підприємство, грошові кошти за нього сплачував самостійно, адже даний автомобіль як повідомив ОСОБА_13 перебуває на балансі підприємства. Пояснили, що це необхідно для проведення все того ж аудиту. На дану вказівку ОСОБА_5 пояснив, що дане авто придбане за його кошти та привезти його він відмовився. Через декілька днів до матері дружини ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 приходили особи, які представились співробітниками карного розшуку, однак мати жінки двері не відчинила. Останні повідомили через двері що за даною адресою вони з метою перевірки інформації про те, що ОСОБА_5 угнав вказаний вище автомобіль, адже надійшла заява про те, що ОСОБА_5 не являється директором підприємства. Також, ОСОБА_5 відомо, що ОСОБА_14 ще 01.03.2022 виїхав закордон разом з оригіналами всіх документів стосовно підприємства ТОВ «Фрайт» та торгового дому «Фрайт», не залишивши при цьому грошових коштів на забезпечення функціонування вказаних вище підприємств. На сьогоднішній день на зв`язок не вийшла жодна з осіб, котрі зараз перебувають на підприємстві та причетні до проведення аудиту.
Також, під час допитано юриста ТОВ «Фрайт», який пояснив, що він не супроводжував загальні збори та те, що змінено директора він дізнався після того, як на підприємстві з`явився новий директор у супроводі ОСОБА_11 .
Окрім того встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 засвідчено підпис громадянина Грузії ОСОБА_11 в протоколі № 13/09/23 загальних зборів ТОВ «Фрайт» щодо вирішення питання про зміну директора підприємства. Підставою звільнення ОСОБА_5 в протоколі зазначено «про звільнення з посади за власним бажанням».
Так як під час досудового розслідування ОСОБА_5 категорично заперечив факт написання відповідної заяви, у сторони обвинувачення обґрунтовано з`явились сумніви щодо надання достовірних відомостей приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 під час засвідчення протоколу.
Під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що ТОВ «Фрайд» володіє транспортним засобом «Audi А6» р.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який фактично перебуває у користуванні ОСОБА_5 (співвласника ТОВ), та також встановлено, що особами, які причетні до вчинення кримінального правопорушення можуть вживатись заходи скеровані на незаконне відчуження майна, яке перебуває на балансі ТОВ.
Тому сторона обвинувачення вважає, що з метою недопущення незаконного відчуження майна, до такого необхідно застосувати захід забезпечення у вигляді арешту, який полягає у забороні відчуження.
Таким чином, у зазначеному кримінальному провадженні щодо незаконних дій службових осіб ТОВ «Фрайд» який у змові із невстановленими наразі особами, здійснили незаконні дії, пов`язані із кваліфікованою співучастю таких осіб у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, наявна необхідність в арешті майна, яке визнано речовим доказом у провадженні, та може бути об`єктом злочинного посягання.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи переважання інтересів суспільства у розкритті кримінального правопорушення над негативними наслідками арешту майна для певних осіб, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження тимчасово вилученого майна та іншого майна, яке визнане речовим доказом, слідчий за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з даним клопотанням.
В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав, підтвердив доводи викладені у ньому та просив накласти арешт на об`єкти нерухомості з метою збереження їх як речового доказу з метою запобігання відчуження.
На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна, суд вважає за необхідне розглянути вказане клопотання за відсутності представника власника майна.
Вивчивши клопотання, вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані слідчим матеріали кримінального провадження, суд виходить з наступного.
Так, слідчим суддею встановлено, що СВ ВП№2ДРУП ГУНПв Дніпропетровськійобласті проводитьсядосудове розслідуваннякримінального провадження,внесеного 02.11.2023 доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12023041660001221,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, таким чином при зверненні з клопотанням слідчим дотримані вимоги щодо підсудності даного клопотання.
Відповідно до витягу з ЄРДР за №12023041660001221 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК досудове розслідування даного кримінального провадження здійснюється за фактом складення завідомо підробленого офіційного документу, а саме: протоколу №/13/09/23 загальних зборів учасників ТОВ «Фрайт» від 13.09.2023, службовими особами ТОВ «Фрайт».
Так,досудовим розслідуваннямвстановлено,що розпочатоза повідомленням ОСОБА_5 (співвласниката директораТОВ «Фрайт»),в якому останнійвказує нате,що вінє однимз двохзасновників ТОВ«Фрайт»,із розміромчастки засновника9100,00(26%),а такожте,що до10.10.2023являвся директором ТОВ«Фрайт». Як йому стало 17.10.2023 відомо, що приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_6 здійснено реєстраційну дію, та внесено зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в результаті чого внесено зміни щодо директора ТОВ «Фрайт», в результаті чого останнього протиправно відсторонено від здійснення керівництвом товариства. Підставою для внесення даних записів в реєстр є рішення приватного нотаріусу Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_6 від 10.10.2023 №1002031070023028896. Підставою для здійснення реєстраційної дії стало рішення загальних зборів товариства від 13.09.2023 на якому начебто вирішено питання про припинення трудових відносин з ОСОБА_5 , як директором підприємства. Вказує на те, що службовими особами ТОВ «Фрайт» підроблено офіційний документ, а саме протокол № 13/09/23 загальних зборів учасників ТОВ «Фрайт» від 13.09.2023.
З матеріалів клопотання вбачається, що предметом злочинного посягання з великою ймовірністю в подальшому також може бути автомобіль марки «Audi А6» р.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який перебуває у володінні ТОВ «Фрайт», який фактично перебуває в користуванні ОСОБА_5 та особами, які причетні до вчинення кримінального правопорушення можуть вживатися заходи щодо незаконного відчуження майна, яке перебуває на балансі ТОВ.
Постановою слідчого СВ ВП №2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 автомобіль марки «Audi А6» р.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Згідно інформаційної довідки, право власності на транспортний засіб «Audi А6» р.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , зареєстровано за ТОВ «Порше ЛІЗИНГ Україна» - тобто вказаний транспортний засіб перебуває у володінні ТОВ "ФРАЙТ" за договором лізингу.
Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі "Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх не застосування при зведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до положень ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя враховує обставини, зазначені у клопотанні та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні та в межах якого подано клопотання, та приймає до уваги, що органом досудового розслідування доведено, що транспортний засіб є фактично предметом кримінального правопорушення та які мають значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України та може бути використаним як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Також суд враховує наведені в клопотанні правові підстави для арешту майна, зокрема відповідність майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а також доведеність мети застосування арешту майна, а саме збереження речових доказів, розумність та співрозмірність обмеження права власності, необхідність виконання завдань у даному кримінальному провадженні.
Метою накладення арешту у поданому клопотанні орган досудового розслідування зазначив, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.
Статтею 100 КПК України передбачено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. 2, 3 ст.170КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним ч.1 ст. 98 КПК України.
Отже, з огляду на положення ч.2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
При накладенні арешту на вилучене майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
При вирішення питання про можливість накладення арешту на майно, слідчий суддя виходить з того, що матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність транспортного засобу ознакам речових доказів.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, не може бути арештованим майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.
Вказане свідчить про слушність доводів клопотання й наявності підстав у слідчого судді задля задоволення вказаного клопотання.
Ставлячи на меті дотримання справедливого балансу між інтересами кримінального провадження та правом власності потерпілого слідчий суддя вважає за необхідне розумним та достатнім визначити спосіб арешту вказаного транспортного засобу у вигляді позбавлення права саме розпорядження майна, не порушуючи право власника на володіння та користування майном.
На підставі вищевикладеного, клопотання підлягає у задоволенню.
Разом з тим, слідчий суддя враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, а отже після усунення обставин, які були підставою для накладення арешту, власник майна має право звернутися до суду з клопотанням про скасування арешту майна, чи надати докази належності вказаного майна іншим особам тощо, що буде оцінено вже під час іншої процедури, передбаченої законом, задля можливості визначення, можливо, іншого менш обтяжливого способу забезпечення доказів чи визначеного способу арешту майна.
Керуючись ст. 7, 110, 131, 132, 167-168, 170-173, 175, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
УХВАЛИВ:
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні від 02.11.2023 рокудо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за№12023041660001221,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України на майно, а саме: автомобіль марки «Audi А6» р.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , із забороною розпорядження вказаним майна.
Копію ухвали негайно вручити слідчому, прокурору та іншим заінтересованим особам.
Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду в термін 5 днів з моменту її проголошення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Суд | Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська |
Дата ухвалення рішення | 27.08.2024 |
Оприлюднено | 30.08.2024 |
Номер документу | 121258192 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про арешт майна |
Кримінальне
Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська
Логвіненко Т. Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні