Ухвала

від 21.11.2024 по справі 202/19889/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1929/24 Справа № 202/19889/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Фрайт на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2024 року про арешт майна у межах кримінального провадження № 12023041660001221 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 366 КК, частиною 1 статті 15 - частиною 3 статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за участю:

прокурора ОСОБА_7

представника ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені рішенням слідчого судді, короткий зміст оскарженого рішення.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2024 року клопотання слідчого СВ ВП № 2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_7 та накладено арешт на автомобіль марки «Audi А6» р.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , у вигляді заборони відчуження вказаного майна.

В обґрунтування прийнятого судового рішення, слідчий суддя зазначив, що враховує обставини, зазначені у клопотанні та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні та в межах якого подано клопотання, та дійшов висновку, що органом досудового розслідування доведено, що транспортний засіб є предметом кримінального правопорушення та які мають значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та може бути використаним як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв`язку з чим та на підставі п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК задовольнив клопотання слідчого та наклав арешт вказаний автомобіль, шляхом заборони його відчуження.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала.

В поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження представник посилається на те, що у судовому засіданні власник майна участі не брав, власника майна не повідомляли про час та дату судового засідання, а про існування оскарженої ухали слідчого судді вони дізнались тільки з сайту Судової влади України та 08 жовтня 2024 року, ознайомившись з матеріалами справи На підставі викладеного, просять поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді.

В апеляційній скарзі представник просить скасувати ухвалу слідчого судді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження та відмовити в задоволенні клопотання слідчого.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник наводить наступні доводи. ТОВ ФРАЙТ є єдиним власником зазначеного автомобіля на підставі договору купівлі-продажу предмета лізингу від 27.02.2024, а тому заявник ОСОБА_9 у даному кримінальному провадженні не є особою, яку мають намір позбавити права власності на цей автомобіль. Відтак, до матеріалів клопотання не долучені будь-які належні докази, які взагалі підтверджують правомірність звернення із клопотанням про накладення арешту на майно в інтересах особи, яка не має жодного відношення до автомобіля. В матеріалах справи міститься тільки частина постанови про визнання речовим доказом, без її резолютивної частини, тому не встановлено, що саме визнано таким доказом. Автомобіль не може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_9 , зберегти на собі сліди або інші відомості щодо вчинення дій по незаконному переоформленню автомобіля з ОСОБА_9 , так як останній ніколи не був власником цього автомобіля. Дане майно не підпадає під вимоги ст. 98 КПК і, як наслідок, не може бути речовим доказом у кримінальному провадженні за фактом незаконного переоформлення автомобіля із власності ОСОБА_9 . Таким чином, відсутня правова підстава для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні. Як вбачається із матеріалів справи, жодній особі не вручено повідомлення про підозру. Кримінальне провадження здійснюється відносно службових осіб, а не відносно юридичної особи ТОВ «ФРАЙТ». Клопотання про арешт майна подане не уповноваженою особою, згідно зі ст. 642 КПК, так як клопотання подане слідчим, а не прокурором, і як наслідок, арешт на майно є незаконним.

Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні представник третьої особи просив поновити строк апеляційного оскарження, підтримав апеляційну скаргу та з підстав, викладених у скарзі просив її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги представника третьої особи та просив залишити її без задоволення.

Мотиви апеляційного суду.

Вирішуючи клопотання представника третьої особи про поновлення строку апеляційного оскарження, апеляційний суд враховує, що клопотання розглянуто без їх виклику та копія ухвали їм не направлялась, тому є не спростованими доводи клопотання, що з її змістом вони ознайомились лише 08 жовтня 2024 року після ознайомлення з матеріалами провадження, у зв`язку з чим клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а строк апеляційного оскарження поновленню.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено, зокрема : 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, перелік майна, на яке накладено арешт, підстави застосування арешту майна, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що стороною обвинувачення та слідчим суддею вказані вимоги закону не дотримані в повному обсязі, а доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Так, слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого в ухвалі, окрім іншого, зазначив, що відповідно до витягу з ЄРДР за № 12023041660001221 від 20.09.2924, до ЧЧ ВП 2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення від ОСОБА_9 про те, що невстановлені особи намагаються позбавити заявника права власності на автомобіль марки «Audi А6» р.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який належить останньому, шахрайським шляхом, а саме: шляхом незаконного переоформлення.

Слідчим суддею встановлено, що предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 15 ч. 3 ст. 190 КК, та об`єктом злочинного посягання з великою ймовірністю може бути автомобіль марки «Audi А6» р.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який перебуває у володінні ТОВ «Фрайт», який фактично перебуває в користуванні ОСОБА_9 та особами, які причетні до вчинення кримінального правопорушення можуть вживатися заходи щодо незаконного відчуження майна, яке перебуває на балансі ТОВ.

Водночас, в клопотанні слідчого не аргументовано та до клопотання слідчого не долучено документів, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК, про належність вказаного автомобіля на праві приватної власності заявнику ОСОБА_9 .

Посилання слідчого в клопотанні, що ОСОБА_9 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Фрайт», 20 травня 2020 року оформив у лізинг купівлю автомобіля для себе та для виконання робочих завдань, який оформив через підприємство ТОВ «Фрайт». Даний вид кредиту останній сплачував самостійно, через розрахунковий рахунок ТОВ «Фрайт», про що ОСОБА_10 був обізнаний, а грошові кошти, котрі перераховувались за автомобіль через розрахунковий рахунок ТОВ «Фрайт», ОСОБА_9 щомісячно віддавав готівкою ОСОБА_10 , не підтверджені матеріалами клопотання та обґрунтовуються тільки показаннями ОСОБА_9 .

Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 171 КПК у клопотанні дізнавача, слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави імету відповіднодо положеньстатті 170цього Кодексута відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майна…

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали клопотання, апеляційний суд доходить висновку про невідповідність клопотання слідчого вказаним вимогам кримінального процесуального закону, що залишились поза увагою слідчого судді, з огляду на наступне.

З тексту клопотання вбачається, що воно складається зі скороченого змісту фактичних обставин кримінального правопорушення (фабули), встановлених органом досудового розслідування та формального посилання на положення 167, 170, 171 КПК без належного обґрунтування співвідношення вказаних положень процесуального закону з фактичними обставинами даного кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимогстатті 171цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Апеляційний суд не входить в обговорення інших доводів апеляційної скарги представника, оскільки встановивши обставини, передбачені ч. 3 ст. 172 КПК, не приймає рішення по суті клопотання слідчого.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги представника щодо невідповідності клопотання слідчого та ухвали слідчого судді вимогам процесуального закону та її часткове задоволення, у зв`язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.

Керуючись статтями 170, 172, 173, 405, 407, 419, 422 КПК, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Фрайт задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2024 року про арешт майна у межах кримінального провадження № 12023041660001221 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 366 КК, частиною 1 статті 15 - частиною 3 статті 190 Кримінального кодексу України, а саме автомобіль марки «Audi А6» р.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , скасувати.

Постановити новуухвалу,якою клопотанняслідчого СВВП №2ДРУП ГУНПв Дніпропетровськійобласті ОСОБА_8 ,погоджене прокуроромЛівобережної окружноїпрокуратури містаДніпра ОСОБА_7 про арештавтомобіля марки«AudiА6»р.н. НОМЕР_1 ,VIN: НОМЕР_2 повернути прокурору для усунення недоліків, встановивши йому строк в сімдесят дві години.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4