Ухвала

від 29.08.2024 по справі 450/2889/17

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/2889/17 Провадження № 1-в/450/87/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити справу за клопотанням захисника засудженого ОСОБА_3 ОСОБА_4 про дострокове зняття судимості,-

в с т а н о в и в:

08 липня 2024 року до Пустомитівського районного суду Львівської області від Львівського апеляційного суду надійшли за належністю матеріали клопотання захисника засудженого ОСОБА_4 , у якому він просить достроково зняти з ОСОБА_3 судимість за вироком Апеляційного суду Львівської області від 15 червня 2018 року, яким останній засуджений за ч. 3 ст. 286 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, а також зобов`язати Департамент інформаційних технологій МВС України внести відомості до персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України про відсутність у нього судимості. Крім цього, просив проводити розгляд клопотання за їх відсутності.

Мотивував клопотання тим, що вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 січня 2018 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 роки.

Вироком Апеляційного суду Львівської області від 15 червня 2018 року вирок суду першої інстанції змінено в частині призначення покарання та призначено ОСОБА_3 покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Повідомив, що з 26 липня 2017 року ОСОБА_3 утримувався у ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)», де характеризувався позитивно, порушень режиму не допускав, стягнень не мав. За хорошу поведінку і сумлінне ставлення до праці неодноразово заохочувався адміністрацією установи, тощо.

27 листопада 2020 року ухвалою Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_3 був умовно-достроково звільнений від відбування покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, яке призначено вироком суду апеляційної інстанції, з невідбутим терміном 3 роки 1 місяць 27 днів. Зауважив, що за час, який минув після умовно-дострокового звільнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності не притягався, у розшуку не перебуває, нових злочинів не вчинив. Вказав, що ОСОБА_3 проходить військову службу в ЗСУ, характеризується позитивно, повністю усвідомив свою провину та став на шлях виправлення. З огляду на вказане, просив клопотання задовольнити.

Засуджений ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, однак останнім 28 серпня 2024 року подано заяву, згідно мотивів якої просив клопотання задовольнити, а розгляд справи проводити у їх відсутності.

Представник Львівської обласної прокуратури, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності або про відкладення судового розгляду не подав.

Відповідно до ч. 4ст. 107 КПК Україниу разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цьогоКодексусудове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Вивчивши подане клопотання та додані до нього документи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 січня 2018 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком 3 роки.

Вироком Апеляційного суду Львівської області від 15 червня 2018 року вирок суду першої інстанції скасовано в частині призначення покарання та ОСОБА_3 призначено покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27 листопада 2020 року ОСОБА_3 умовно-достроково звільнений від відбування покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, яке призначено вироком суду апеляційної інстанції, з невідбутим терміном 3 роки 1 місяць 27 днів.

Як встановлено судом, 22 травня 2024 року до Пустомитівського районного суду Львівської області від засудженого ОСОБА_3 надійшло клопотання, у якому він просив достроково зняти з нього судимість.

Ухвалою від 28 травня 2024 року у задоволенні вищевказаного клопотання відмовлено. Дана ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили 05 червня 2024 року.

08 липня 2024 року до Пустомитівського районного суду Львівської області від Львівського апеляційного суду надійшли за належністю матеріали клопотання захисника засудженого ОСОБА_4 , у якому він просив достроково зняти з ОСОБА_3 судимість, яке містить аналогічні мотиви клопотанню, поданому 22 травня 2024 року.

В силу вимог ч. 7 ст. 539 КПК України у разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо зняття судимості розгляд повторного клопотання з цього ж питання може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року по справі № 2-591/11 (14-31цс21) вказала, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві. Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105).

Враховуючи викладене, Верховний Суд прийшов до висновку, що відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Таким чином, враховуючи те, що у КПК України та КВК України відсутні положення, якими врегульовано порядок дій суду у випадку зловживання особою своїми процесуальними правами, зокрема подання такою клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, суд вважає за доцільне застосувати у даних правовідносинах аналогію закону з ЦПК України, оскільки у такому містяться положення, якими врегульовано подібні правовідносини.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

З огляду на вказані обставини, дії особи ОСОБА_3 , в тому числі вчинені в його інтересах представником, щодо повторного звернення до суду з клопотанням про дострокове зняття судимості, є зловживанням процесуальними правами.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку про наявність підстав для залишення без розгляду клопотання захисника засудженого ОСОБА_3 ОСОБА_4 про дострокове зняття судимості.

Керуючись ст. ст. 9, 539 КПК України, ст. 44 ЦПК України, суддя,-

п о с т а н о в и в:

Клопотання захисника засудженого ОСОБА_3 ОСОБА_4 про достроковезняття судимості залишити без розгляду.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Пустомитівський районний суд Львівської області.

Суддя ОСОБА_1