Ухвала

від 28.08.2024 по справі 752/8688/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/8688/22

Провадження №: 4-с/752/119/24

У Х В А Л А

28 серпня 2024 року Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанова А.О., ознайомившись зі скаргою Державного некомерційного підприємства «Національний інститут раку» на дії державного виконавця та доданими до неї матеріалами у цивільній справі № 752/8688/22, заінтересована особа - Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

В С Т А Н О В И В :

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшла скарга Державного некомерційного підприємства «Національний інститут раку» (далі - скаржник), адреса: 03022, місто Київ, вулиця Юлії Здановської, 33/43 на дії державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - державний виконавець) у цивільній справі № 752/8688/24, в якій скаржник просить поновити пропущений строк подання скарги на дії державного виконавця, визнати неправомірними дії державного виконавця, а також зобов`язати державного виконавця повернути на рахунок скаржника кошти в сумі 71 840,02 грн.

Підставою скарги скаржник вказує протиправність дій щодо списання коштів з рахунку скаржника на виконання рішення суду.

Ознайомившись з матеріалами скарги, слід зазначити таке.

Відповідно до статті 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Пунктом «а» частини першої статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Частиною другою статті 449 ЦПК України передбачено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Тобто, статтею 449 ЦПК України встановлений спеціальний десятиденний строк для оскарження до суду рішень, дій або бездіяльності державного виконавця.

Скаржником в обгрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду зазначено, що він з метою повернення коштів неодноразово звертався до державного виконавця із відповідними заявами (від 16 травня 2024 року, від 20 травня 2024 року та від 12 липня 2024 року).

Таким чином, зважаючи на спеціальні строки для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, а також з урахуванням того, що скаржник, як він сам про це зазначив, у скарзі, звертався до державного виконавця з заявою про повернення коштів востаннє 12 липня 2024 року, можна дійти висновку, що останнім днем для звернення до суду з цією скаргою є 22 липня 2024 року.

Водночас, як вбачається зі штампу поштового відділення № 32, до суду з вказаною скаргою скаржник звернувся лише 16 серпня 2024 року, тобто, з пропуском десятиденного строку для такого звернення.

Таким чином, твердження позивача щодо своєчасності звернення до суду з цією скаргою спростовуються доданими до неї документами.

Слід також зауважити, що інститут строків сприяє досягненню юридичної визначеності у відносинах та стимулює суд і учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до суду зі скаргою обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визначення причин пропуску строку звернення до суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у заяві про поновлення строку звернення до суду причин, підтверджених відповідними засобами доказування та доданими до них матеріалами.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Крім того, у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

З урахуванням викладених вище обставин, судом не визнаються поважними підстави, з яких скаржник просить поновити пропущений строк, оскільки, як вже було зазначено вище, твердження останнього щодо своєчасності звернення до суду з цією скаргою спростовуються доданими до неї документами.

Абзацом 1 частини першої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно частини другої цієї ж статті в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне залишити скаргу без руху та надати скаржнику п`ятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для усунення виявлених недоліків шляхом подання до суду

- заяви про поновлення пропущеного строкудля звернення до суду разом з доказами, на підтвердження поважності причин його пропуску.

На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185, 258-260 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними причини пропуску Державним некомерційним підприємством «Національний інститут раку» строку звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

2. Скаргу Державного некомерційного підприємства «Національний інститут раку» на дії державного виконавця та доданими до неї матеріалами у цивільній справі № 752/8688/22, заінтересована особа - Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - залишити без руху.

3. Встановити Державному некомерційному підприємству «Національний інститут раку» п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 261 Цивільного процесуального кодексу України з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя А.О. Митрофанова