Ухвала

від 29.08.2024 по справі 120/11425/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про визнання необґрунтованою заяви про відвід

29 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 120/11425/23

адміністративне провадження № К/990/28793/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Стародуба О.П., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Берназюка Я.О. від розгляду справи № 120/11425/23

за позовом ОСОБА_1

до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти

про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2024 року Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (далі - НАЗЯВО) подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі № 120/11425/23.

Верховний Суд ухвалою від 05 серпня 2024 року відкрив касаційне провадження.

19 серпня 2024 року до Суду надійшла заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про відвід судді ОСОБА_3. від розгляду цієї справи.

Позивачка обґрунтовує заяву про відвід судді наявністю підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України (наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді); зазначає, що суддя ОСОБА_3. у 2009 році був опонентом керівника Громадської організації «Фундація Деюре» (далі - ГО «Фундація Деюре») та члена Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) під час захисту ним дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук та надав йому позитивний відгук. У 2017 році ОСОБА_2 як член ГРД, на думку ОСОБА_1 , сприяв у встановленні відповідності кандидата на посаду судді ОСОБА_3 критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. Під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції ГО «Фундація Деюре» та ОСОБА_2 як керівник зазначеної громадської організації на власних сторінках у соціальній мережі «Facebook» публікували дописи, в яких у негативному контексті згадували позивачку, головуючого суддю Вінницького окружного адміністративного суду Вільчинського О.В. та надавали негативну оцінку вжиттю вказаним суддею заходів забезпечення позову. Зазначені обставини стали підставою для задоволення заяви представника позивачки про відвід судді Вільчинського О.В. від розгляду цієї справи та викликають у ОСОБА_1 побоювання щодо безсторонності судді-доповідача. Крім того, у 2014 році суддя ОСОБА_3. здобув науковий ступінь доктора юридичних наук та НАЗЯВО може розпочати перевірку його дисертації, що, з міркувань ОСОБА_1 , створює потенційний конфлікт інтересів. Також позивачка вважає ухвалу Верховного Суду від 05 серпня 2024 року неналежно мотивованою та що Суд не мав підстав відкривати касаційне провадження за касаційною скаргою НАЗЯВО на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у цій справі.

Розгляд заяви ОСОБА_1 про відвід судді не здійснювався у зв`язку з відрядженням судді ОСОБА_3 з 18 до 23 серпня 2024 року на підставі наказу Голови Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду від 13 серпня 2024 року № 20-в та заміною відповідно до розпорядження в.о. заступника Керівника апарату Верховного Суду від 28 серпня 2024 року судді Шарапи В.М. у складі колегії суддів у зв`язку з перебуванням його у відпустці з 19 серпня до 13 вересня 2024 року відповідно до наказу Голови Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду від 19 липня 2024 року № 319/0/51-24 для забезпечення розгляду заяви про відвід судді в межах розумного строку.

Вирішуючи заяву про відвід судді, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 126 Конституції України незалежність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Згідно з положеннями частини першої статті 1 та частини першої статті 7 Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється: незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом; кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Статтею 35 КАС України встановлено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи; у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 45 цього Кодексу з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Отже, відвід судді може бути заявлений і з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої статті 36 КАС України. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.

Аналізуючи зазначені положення, Суд зауважує, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У зв`язку із цим Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або у будь-якій формі. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення судді до спору і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права безпосередньо не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості Суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою цього Суду (справи "Білуха проти України", заява № 33949/02, п. 49; "Fey v. Austria", заява №14396/88, пп. 27, 28 та 30; "Wettstein v. Switzerland", заява № 33958/96, п.п. 42-43; "Pullar v. United Kingdom", заява № 22399/93, п. 38 та інші) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

1) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

2) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

І. Щодо опонування у захисті дисертації

Станом на 2009 рік присудження наукових ступенів кандидата наук здійснювалося відповідно до Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2007 року № 423 (далі - Порядок № 423; втратив чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567).

З огляду на пункт 20 Порядку № 423 (у редакції, чинній на травень 2009 рік) офіційні опоненти для захисту дисертації призначалися Спеціалізованою вченою радою з числа компетентних учених із спеціальності, за якою подано дисертацію таким чином, щоб забезпечити незалежність експертизи.

Для розгляду кандидатської дисертації призначалися два офіційних опоненти, з яких один - доктор наук, а другий - доктор або кандидат наук, причому тільки один з них міг бути членом спеціалізованої вченої ради, де проводитиметься захист, чи співробітником вищого навчального закладу або наукової установи, в якій утворено спеціалізовану вчену раду.

Офіційними опонентами не могли бути голови, заступники голів і вчені секретарі спеціалізованих вчених рад, в яких проводитиметься захист, наукові керівники, співавтори опублікованих праць здобувача, а також ректори і проректори вищих навчальних закладів, керівники організацій та їх заступники, співробітники кафедр, лабораторій, секторів, відділів, де виконувалася дисертація, де працює здобувач або де проводилися науково-дослідні роботи, щодо яких здобувач є замовником або виконавцем (співвиконавцем).

Офіційні опоненти не могли бути співробітниками однієї і тієї самої організації, а також членами президії та працівниками апарату Вищої атестаційної комісії України (далі - ВАК). Члени експертних рад ВАК могли бути призначені офіційними опонентами за виняткових обставин з дозволу ВАК.

При цьому, офіційний опонент відповідав за об`єктивність і якість підготовленого ним відгуку відповідно до пункту 3.6. Положення про спеціалізовані вчені ради, затвердженого наказом ВАК від 29 серпня 2000 року № 429 (втратило чинність згідно з наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14 вересня 2011 року № 1059).

Таким чином, на 2009 рік опонент з дисертації - особа, що офіційно призначалася з числа науковців, які мали відповідний науковий ступінь (доктора або кандидата наук), які не працюють в одній організації та не мають конфліктів інтересів із претендентом.

Передусім, Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_2 та/або ГО «Фундація Деюре» не є учасниками справи та, відповідно, не приймали участі у розгляді та вирішенні справи в адміністративних судах першої та апеляційної інстанцій.

Призначення 15 років тому судді ОСОБА_3 офіційним опонентом ОСОБА_2 для забезпечення незалежної експертизи не може свідчити прямо чи опосередковано про зацікавленість у розгляді цієї справи та/або упередженість до позивачки.

Публічні висловлювання ОСОБА_2 та/або ГО «Фундація Деюре» не були предметом спору в адміністративній справі та не можуть поставити під сумнів безсторонність судді.

ІІ. Щодо діяльності ГРД

Частинами першою та третьою статті 87 Закону № 1402-VIII визначено, що Громадська рада доброчесності (ГРД) утворюється з числа представників правозахисних громадських об`єднань, науковців-правників, адвокатів, журналістів, які є визнаними фахівцями у сфері своєї професійної діяльності, мають високу професійну репутацію та відповідають критерію політичної нейтральності та доброчесності з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.

ГРД з огляду на частину третю статті 87 Закону № 1402-VIII, зокрема збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді), а за наявності відповідних підстав - висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє.

Отже, ГРД як орган громадського контролю, який почав свою діяльність з 2016 року у рамках судової реформи, створений для сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у відборі суддів (кандидатів на посаду судді) у призмі критеріїв доброчесності та професійної етики.

ГРД є допоміжним органом у прийнятті Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рішення про призначення рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

При цьому, член ГРД відповідно до частини восьмою статті 87 Закону № 1402-VIII зобов`язаний відмовитися від участі у розгляді питання про надання висновку про невідповідність кандидата на посаду судді у разі перебування у дружніх чи інших особистих стосунках із кандидатом на посаду судді або наявності іншого конфлікту інтересів або обставин, що викликають сумнів у його неупередженості.

Тому, за участі члена ГРД у розгляді питання про надання висновку про невідповідність кандидата на посаду судді презюмується відсутність конфлікту інтересів з кандидатом на посаду судді та наявності обставин, що викликають сумнів у його неупередженості.

У свою чергу, ОСОБА_1 не надала об`єктивних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 як керівник ГО «Фундація Деюре» або особисто може здійснювати будь-який вплив на розгляд Судом цієї справи.

ІІІ. Щодо конфлікту інтересів

Відповідно до частини першої статті 17 та частини дев`ятої статті 19 Закону України від 01 липня 2014 року № 1556-VII "Про вищу освіту" (далі - Закон № 1556-VII) Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є постійно діючим колегіальним органом, у складі якого утворюються Комітет з питань етики, Комітет з питань діяльності разових спеціалізованих вчених рад, а також інші комітети, що формуються з числа членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти для попереднього розгляду питань, що належать до його компетенції. Комітет з питань етики розглядає питання порушення академічної доброчесності і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. Комітет з питань діяльності разових спеціалізованих вчених рад розглядає звернення, заяви і скарги щодо порушення встановленої законодавством процедури захисту дисертації на здобуття ступеня доктора філософії, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.

Відповідно до абзацу десятого частини першої статті 1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII "Про запобігання корупції" потенційний конфлікт інтересів - наявність в особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Здобуття суддею-доповідачем наукового ступеню не створює потенційний конфлікт інтересів з відповідачем у цій справі, оскільки НАЗЯВО з огляду на статті 18 та 19 Закону № 1556-VII має обов`язок, а не право здійснювати контроль за дотриманням академічної доброчесності, тому ухвалення суддею або колегією суддів за результатами розгляду спору судового рішення не впливає на ймовірність розгляду Комітетом з питань етики питання порушення академічної доброчесності та внесення відповідного подання до НАЗЯВО.

ІV. Щодо ухвали про відкриття касаційного провадження

Відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

У такому разі процесуальне рішення Суду за результатом розгляду питання відкриття касаційного провадження, яке прийнято колегіально з наведенням відповідних мотивів у тексті ухвали, не може бути підстав для відводу судді ОСОБА_3 .

Аналогічна позиція стосовно застосування зазначених положень процесуального закону викладена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 18 квітня 2024 року у справі № 607/9107/23, від 25 квітня 2024 року у справі № 990/40/24 та від 29 квітня 2024 року у справі № 990/310/23.

Підсумовуючи викладене, Суд вважає, що заява ОСОБА_1 про відвід судді ґрунтується на припущеннях та незгоді з ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2024 року про відкриття касаційного провадження; у заяві позивачки відсутні об`єктивні докази та доводи, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності судді ОСОБА_3 , зокрема такі, які містять належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду "суб`єктивного критерію", так і з погляду "об`єктивного критерію".

Аналогічна позиція щодо застосування критерію "неупередженості" судді висловлена Верховним Судом в ухвалах від 27 жовтня 2020 року у справі № 826/8426/14, від 06 жовтня 2022 року у справі № 640/17351/19, від 24 січня 2023 року у справі № 826/9693/13-а, від 11 липня 2023 року у справі № 200/5179/22, від 13 травня 2024 року у справі № 215/2945/23 та від 23 липня 2024 року у справі № 990/217/24.

Частиною четвертою статті 40 КАС України встановлено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного судового засіданні, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Отже, Суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу судді, у зв`язку з чим, наявні підстави для передачі заяви ОСОБА_1 про відвід для проведення автоматичного розподілу для визначення судді для її розгляду.

Керуючись статтями 31, 36, 39, 40, 256 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду ОСОБА_3. від розгляду адміністративної справи №120/11425/23.

2. Передати заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду ОСОБА_3. для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України, для розгляду вказаної заяви про відвід.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

Суддя -доповідач Я.О. Берназюк

Судді Н.В. Коваленко

О.П. Стародуб