Постанова

від 27.08.2024 по справі 161/4484/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/4484/23 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П. Провадження № 22-ц/802/725/24 Доповідач: Шевчук Л. Я.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Шевчук Л. Я.,

суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,

секретар с/з Черняк О. В.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

представника відповідачки ОСОБА_5 ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, який обґрунтував тим, що йому належить земельна ділянка з кадастровим номером 0722881800:01:001:5324 та частина будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де він проживає разом зі своєю сім`єю. Відповідачці ОСОБА_3 належить суміжна земельна ділянка з кадастровим номером 0722881800:01:001:7187 за адресою: АДРЕСА_2 . В період з 2015 року по 2017 рік він самостійно збудував огорожу, залізобетонний фундамент якої розмістив на території своєї ділянки. В листопаді 2017 року на ділянці ОСОБА_3 проводились земельні роботи з пониження ґрунту безпосередньо біля фундаменту огорожі, що йому належить. Відповідачка ОСОБА_5 пояснила, що метою виконання таких робіт є вирівнювання природного ухилу до більш горизонтального та подальшого встановлення підпірної стіни в місці зрізання ґрунту вздовж огорожі. Роботи проводились за допомогою спеціальної техніки. Підпірної стіни відповідачками встановлено не було. За наслідками цих робіт було порушено ґрунтову опору фундаменту облаштованої ним огорожі, що у 2018 році призвело до відхилення огорожі від вертикальної осі в бік суміжної ділянки. Восени 2018 року відповідачки продовжили земляні роботи з пониження рівня ґрунту. Станом на день звернення до суду з позовом перепад висот між суміжними ділянками становить від 130 см до 180 см. У травні 2019 року відбулось руйнування 25 погонних метрів огорожі внаслідок зсуву ґрунту в бік сусідньої ділянки, де проводились земляні роботи. У травні 2020 року на земельній ділянці відповідачки ОСОБА_3 було викопано траншею глибиною близько 1,5 м вздовж усієї спільної межі, через що відбувся повторний зсув ґрунту разом з огорожею. З метою запобігання травмування членів своєї сім`ї він самостійно демонтував залишки огорожі на відрізку 35 м.

З моменту вимушеного в результаті дій відповідачів зняття шарів № 1 та № 2 ґрунту (згідно висновку судової експертизи № 17/02/2023 від 17 лютого 2023 року) на момент подачі позову, відповідачами не усунуто ні причин, ні наслідків руйнування огорожі, що йому належить.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд зобов`язати відповідачів солідарно відновити первинний стан конструкції огорожі між земельними ділянками з кадастровими номерами 0722881800:01:001:5324 та 0722881800:01:001:7187, що була зруйнована внаслідок видалення опорної стінки ґрунту, що складалася з природних шарів № 1 та № 2 ґрунту (згідно висновку судової експертизи № 17/02/2023 від 17 лютого 2023 року).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2024 року у цій справі позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Не погоджуючись із постановленою судом ухвалою про залишення позовної заяви без розгляду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_5 просила суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, представник відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_4 та представник відповідачки ОСОБА_5 ОСОБА_6 апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечили, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час і місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглянув справу у їх відсутності.

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції врахував, що належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, заяву про розгляд справи за його відсутності суду не подавав.

Такі висновки судом зроблені з дотриманням вимог закону.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

ЄСПЛ у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина 1 статті 44 ЦПК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Відповідно до частини 3 статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частини 1, 2, 5 статті 223 ЦПК України).

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини 1 статті 257 ЦПК України).

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, що бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Вказані наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма є імперативною та дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, провадження № 61-4437св20, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, провадження № 61-15254св20, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20.

За матеріалами справи судом встановлено, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 квітня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у цій справі та призначено підготовче судове засідання на 11 годину 01 травня 2023 року (т. 1, а. с. 48).

01 травня 2023 року підготовче судове засідання у цій справі відкладено на 12 годину 29 травня 2023 року у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання (т. 1, а. с. 96).

29 травня 2023 року ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області закрито підготовче провадження у цій справі та призначено справу до судового розгляду на 11 годину 29 червня 2023 року (т. 1, а. с. 124).

В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання та за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, а саме: 29 червня 2023 року, 07 серпня 2023 року, 19 вересня 2023 року, 24 жовтня 2023 року, 30 листопада 2023 року, 25 січня 2024 року, 19 лютого 2024 року, 19 березня 2024 року, 25 квітня 2024 року, 28 травня 2024 року (т. 1, а. с. 133, 173, 183, 184, 187, 192, 199-202, 209, 219, 226).

З огляду на зазначене суд першої інстанції протягом року вчиняв всі дії, передбачені процесуальним законом, для здійснення правосуддя та забезпечення участі позивача в судовому розгляді справи.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 були належним чином повідомлені про розгляд цієї справи судом 25 квітня 2024 року, про що свідчать довідки про доставку sms-повідомлення (т. 1, а. с. 221, 225), а також були повідомлені про розгляд справи судом 28 травня 2024 року, про що свідчать довідки про доставку sms-повідомлення (т. 1, а. с. 229, 231).

Позивач ОСОБА_1 заяву про розгляд справи за його відсутності 25 квітня 2024 року та 28 травня 2024 року суду не подавав, хоча був повідомлений про час та місце судового засідання.

Натомість до початку судового засідання 28 травня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Чайка О. Ф. подав суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з випуском його малолітньої дочки з підготовчої школи, де його присутність є необхідна (т. 1, а. с. 239).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду з врахуванням того, що належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, заяву про розгляд справи за його відсутності суду не подавав.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивач не був повідомлений про час і місце судового засідання.

Судом за матеріалами справи встановлено, що представник позивача ОСОБА_7 адвокат Чайка О. Ф. був повідомлений про розгляд цієї справи судом 25 квітня 2024 року і 28 травня 2024 року.

За положеннями частини 5 статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Представник позивача ОСОБА_7 адвокат Чайка О. Ф. 27 травня 2024 року через підсистему «Електронний суд» подав суду заяву, в якій просив відкласти розгляд справи, призначений на 09 год 30 хв 28 травня 2024 року, оскільки він за сімейними обставинами не може з?явитися в судове засідання (т. 1, а. с. 239).

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування ухвали суду.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді