Справа № 953/8817/21
н/п 2/953/1579/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Зуб Г.А.
за участю секретаря Черниш О.М.,
представників ОСОБА_1 , Рябовола В.В., Пекареніна А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео-конференції цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «БАРАБАШОВА -32» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , треті особи: КП «Харківське міське БТІ» Харківської міської ради, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області про визнання недійсним та скасування рішення міської ради в частині реєстрації права власності та скасування запису про право власності,-
ВСТАНОВИВ:
ОСББ «БАРАБАШОВА-32» звернулося до суду з позовом до відповідачів в якому просить: 1) визнати недійсним рішення Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради від 25.10.2010 року в частині реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані в місті Харкові: нежитлові приміщення підвалу № 1,2, 15, 20 загальною площею 255,2 кв.м в житловому будинку літ. «Б-9», розташовані за адресою АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 ; 2) скасувати запис про право власності ОСОБА_2 в частині об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 31753011, внесений 25.10.2010 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 ; 3) визнати недійсним Свідоцтво про право власності, видане 13.10.2010 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради ОСОБА_2 про право власності нежитлові приміщення підвалу № 1, 2, 15, 20 загальною площею 255,2 кв.м в житловому будинку літ. «Б-9», розташовані за адресою АДРЕСА_1 ; 4) визнати недійсним Договір про поділ майна подружжя, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 08.10.2013 року за реєстровим № 5285, який укладено між ОСОБА_3 та її чоловіком ОСОБА_2 ; 5) скасувати запис про право власності № 2780161 ОСОБА_3 в частині об`єкта нерухомого майна, внесений 08.10.2013 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 ; 6) визнати недійсним Договір купівлі - продажу нежитлових приміщень підвалу № 1, 2, 15, 20 загальною площею 255,2 кв.м, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Середенко Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 351; 7) скасувати Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації серія та номер ХК 141173402435, об`єкт розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; 8) скасувати записи про право власності ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на квартири по
АДРЕСА_2 24458365 квартира 5а - за реєстраційним номером 24458403; 9) визнати недійсним договір купівлі-продажу від 11.07.2019 року, реєстровий номер 358. зареєстрований приватним нотаріусом ХМНО Євдокименко Е.К. квартиру АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та скасувати запис про право власності ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за реєстраційним номером 32349255 на кв. АДРЕСА_3 ; 10) визнати недійсним договір купівлі-продажу від 29.01.2018 року, реєстровий номер 458, зареєстрований приватним нотаріусом ХМНО Сергієнко Н.В. квартиру АДРЕСА_4 , укладений між ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_4 та скасувати запис про право власності ОСОБА_6 за реєстраційним номером 24577570 на кв. АДРЕСА_4 ; 11) визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20.07.2020 року, реєстровий номер 3873. зареєстрований приватним нотаріусом ХМНО Шуть О.Г. квартиру АДРЕСА_5 , укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 та скасувати запис про право власності ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 ) реєстраційним номером 37395724 на кв. АДРЕСА_5 ; 12) визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20.07.2020 року, реєстровий номер 693, зареєстрований приватним нотаріусом ХМНО Шефель Д.С. квартиру АДРЕСА_6 , укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 та скасувати запис про право власності ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_4 ) реєстраційним номером 38680221 на кв. АДРЕСА_6 ; 13) визнати недійсним договір дарування від 08.12.2020 року, реєстровий номер 3863, зареєстрований приватним нотаріусом ХМНО Сергієнко С.В. квартиру АДРЕСА_7 , укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 та скасувати запис про право власності ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_4 ) реєстраційним номером 39579885 на кв. АДРЕСА_7 ; 14) усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні Позивачем підвальним приміщенням загальною площею 255,2 кв., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання Відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 надавати цілодобовий доступ до всіх приміщень вищезазначеного підвального приміщення, надати ключі від всіх приміщень вищезазначеного підвального приміщення; 15) не вчиняти інші перешкоди, які б унеможливлювали доступ Позивача до вищезазначеного підвального приміщення та інженерно-технічних мереж будинку (водопостачання, водовідведення, теплопостачання, електропостачання та пожежних проходів); 16) заборонити відчужувати підвальні приміщення загальною площею 255,2 кв.м., в тому числі житлові квартири, які утворилися внаслідок здійснення перепланування ОСОБА_4 підвального приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: квартири АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , до розгляду справи по суті; 17) заборонити вчинення будь-які дії щодо будівельних конструкцій і інженерних мереж житлового будинку по АДРЕСА_1 , інженерно-технічних мереж будинку (водопостачання, водовідведення, теплопостачання, електропостачання та пожежних проходів).
Позовні вимоги мотивовані наступним. 30.06.2005 між ОСОБА_2 та ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» укладено Договір про пайову участь у фінансуванні будівництва №2304/329-48, відповідно до умов якого учасники зобов`язуються діяти спільно без створення юридичної особи для залучення пайових коштів та фінансування будівництва багатоквартирного будинку АДРЕСА_13 у відповідності до Договору земельної ділянки №66117/04 та введенням багатоквартирного будинку в експлуатацію, визначеному
в подальшому як «Об`єкт. У відповідності до підпункту 2.1.1. п.2.1 Договору ОСОБА_2 виконує функції замовника по будівництву «Об`єкта», крім тих, які відповідно до даного договору покладаються на ТОВ Фірма «Консоль ЛТД». 18.08.2009 рішенням №183 Виконавчого комітету Київської районної ради у місті Харкові, багатоквартирному житловому будинку, розташованому по АДРЕСА_14 , присвоєно нову поштову адресу: АДРЕСА_1 . Першим право власності на квартиру в багатоквартирному житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , 16.11.2009 зареєстрував ОСОБА_12 на кв. АДРЕСА_15 , в подальшому за відповідними власниками зареєстроване право власності на всі квартири з 1 по 72 у вказаному будинку. 24.04.2016 співвласниками вказаному будинку було прийнято рішення про створення ОСББ «Барабашова-32», та 16.05.2016 його було зареєстровано. Влітку 2018 в процесі виконання позивачем функцій щодо належного утримання та використання спільного майна, позивачу стало відомо, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.05.2017 право власності на спільне майно всіх співмешканців багатоквартирного майна, а саме на нежитлові приміщення підвалу №1,2,15,20 загальною площею 255,2 кв.м. зареєстровано за відповідачем ОСОБА_4 . Підставою для виникнення у ОСОБА_4 права власності на спільне майно всіх мешканців будинку є договір купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу №1,2,15,20 загальною площею 255,2 кв.м. укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Середенко Н.В. зареєстр. за №351. ОСОБА_3 отримала у власність вказані приміщення на підставі договору про поділ майна подружжя, який укладено було між нею та її чоловіком ОСОБА_2 , якому належали вказані приміщення на підставі Свідоцтва про право власності виданого 13.10.2010 Виконавчим комітетом ХМР. В подальшому вказані приміщення були переведені з підвальних в приміщення цокольного поверху, та всупереч діючому законодавству та будівельним нормам переведені в приміщення житлового фонду, та були влаштовані квартири АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , які були продані відповідачам. Вказані дії позивач вважає незаконними, протиправними та такими, що порушують права та інтереси мешканців багатоквартирного будинку, оскільки спірні приміщення є підвалом та призначені для обслуговування багатоповерхового будинку та розміщення інженерно-комунікаційних мереж, тобто є приміщеннями загального користування, що стало підставою для звернення до суду.
Представником відповідача ОСОБА_4 адвокатом Сльота Р.С. було подано відзив на вказану позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні вказаного позову в повному обсязі, та застосувати строки позовної давності, посилаючись на те, що будь-яка особа з 08.10.2013 мала передбачену законом можливість отримати відомості про зареєстровані речові права на спірне нерухоме майно, тому строк позовної давності сплив, та вказані приміщення з самого початку будівництва будинку будувалися як такі, застосування яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), та не підпадали під правовий режим допоміжних приміщень, та забудовником ще на етапі будівництва передбачалася передача цих приміщень у приватну власність фізичної особи, та у спірних приміщеннях будь-які спільні комунікації будинку, вузли водопостачання, водовідведення, інженерні мережі відсутні, а тому права співвласників ніяких чином не порушені.
Представником третьої особи КП «ХМБТІ» ХМР подані письмові пояснення по справі, в яких він просить відмовити в задоволенні в повному обсязі, посилаючись на те, що реєстрація права власності на спірні приміщення за ОСОБА_2 проведена відповідно до чинного законодавства, та позивачем було пропущено строки позовної давності.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, та просила про їх задоволення.
Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 адвокат Рябовол В.В. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову у
зв`язку з безпідставністю, та просив застосувати строки позовної давності.
Представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат Пекаренін А.А. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні вказаного позову з підстав викладених у наданих до суду письмових поясненнях.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, повідомлялись у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення судового розгляду до суду не надходило.
Представник третьої особи КП «ХМБТІ» ХМР в поданих до суду поясненнях просить розглянути справу за відсутності представника третьої особи.
12.05.2021 вказана позовна заява надійшла до Київського районного суду м. Харкова, та розподілена судді Попрасу В.О.
12.05.2021 разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову, яка розподілена судді Попрасу В.О.
Ухвалою судді від 14.05.2021 вказану позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 14.05.2021 у задоволенні заяви ОСББ «Барабашова-32» про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою судді від 03.06.2021 прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито позовне провадження в ній в порядку загального позовного провадження.
22.09.2021 вказану справу перерозподілено судді Ляху М.Ю.
19.10.2022 вказану справу перерозподілено судді Зубу Г.А.
Ухвалою судді від 18.05.2023 вказану справу прийнято до провадження судді.
Ухвалою суду від 21.06.2023 вказану позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 25.10.2023 вказану позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою Харківського апеляційного суду від 16.01.2024 ухвалу суду від 25.10.2023 скасовано, та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
26.01.2024 вказана справа надійшла до Київського районного суду м. Харкова, та розподілена судді Зубу Г.А. для продовження розгляду.
Протокольною ухвалою суду від 23.04.2024 задоволено клопотання представника позивача про її участь в судових засіданнях в режимі ВКЗ з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 23.04.2024 закрито підготовче провадження по справі, та справу призначено до судового розгляду по суті.
Судом встановлено, що піввласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 було прийнято рішення про створення ОСББ «Барабашова-32». 16 травня 2016 року здійснено державну реєстрацію юридичної особи - ОСББ «Барабашова-32», про що зроблено запис за № 1480102 0000 069542.
30.07.2005 між ОСОБА_2 та ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» укладено Договір про пайову участь у фінансуванні будівництва №2304/329-48, відповідно до умов якого учасники зобов`язуються діяти спільно без створення юридичної особи для залучення пайових коштів та фінансування будівництва багатоквартирного будинку АДРЕСА_13 у відповідності до Договору земельної ділянки №66117/04 та введенням багатоквартирного будинку в експлуатацію, визначеному в подальшому як «Об`єкт. У відповідності до підпункту 2.1.1. п.2.1 Договору ОСОБА_2 виконує функції замовника по будівництву «Об`єкта», крім тих, які відповідно до даного договору покладаються на ТОВ Фірма «Консоль ЛТД».
Відповідно до додаткової угоди №3 до вказаного договору від 08.04.2008, п. 3.3.1 вказаного договору викладено в наступній редакції: ОСОБА_2 та залучені ним учасники отримують 5,5% всіх житлових та нежитлових площ наземної частини об`єкту т 253 кв.м. загальної площі підвалу (приміщення №1,2,15,20 згідно паспорту БТІ) згідно п.2.2.8 договору.
Відповідно до складеного акту прийому-передачі квартири в житловому будинку АДРЕСА_18 від 15.10.2008, ОСОБА_2 були передані нежитлові приміщення №1,2,15,20 загальною площею 253 кв.м.
Багатоповерховий житловий будинок, як перша черга будівництва двох житлових будинків по АДРЕСА_14 , був прийнятий до експлуатації згідно з актом готовності об`єкта до експлуатації №1 від 25.06.2009 та свідоцтвом №200000139 від 03.07.2009 про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, виданим інспекцією ДАБК в Харківській області.
Рішенням №183 Виконавчого комітету Київської районної ради у місті Харкові від 18.08.2009, багатоквартирному житловому будинку, розташованому по АДРЕСА_14 , присвоєно нову поштову адресу: АДРЕСА_1 .
Відповідно до розпорядження Харківського міського Голови від 07.10.2010 за №2909, ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення підвалу №1,2,15,20, загальною площею 255,2 кв.м. в житловому будинку літ. «Б-9», що розташований по АДРЕСА_1 .
Відповідно до укладеного договору про поділ майна подружжя від 08.10.2013 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , остання набула право власності на частину нежитлових приміщень підвалу №1,2,15,20 в житловому будинку літ. «Б-9», що розташований по АДРЕСА_1 .
В подальшому вказані нежитлові приміщення відповідачем ОСОБА_3 були відчужені за оспорюваним договором купівлі-продажу відповідачу ОСОБА_4 , які останній відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 06.12.2017 переведені до житлового фонду, а саме в квартири АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , які були продані відповідачам по справі.
Відповідно до наданого технічного висновку про планувальну ситуацію, що склалася у загальному стані будівельних конструкцій і інженерних мереж житлового будинку по АДРЕСА_1 після проведення перепланування в частині будівлі в підвалі і технічному поверсі, виготовленого ТОВ «Інститут Градпроект», проведене обстеження встановило, що загальний стан основних несучих будівельних конструкцій даної житлової будівлі по АДРЕСА_1 після проведення перепланування в частині будівлі в підвалі і технічному поверсі нормальний. Зовнішній огляд будівлі і внутрішніх приміщень не виявив наявності видимих дефектів, ушкоджень, деформацій і відхилень від архітектурних форм несучих конструкцій будівлі. Основні конструктивні елементи не мають видимих ознак, що свідчать про втрату їх несучої здатності. Підвальний поверх не поверх, де позначка підлоги приміщень нижче планувальної позначки землі більше ніж на половину висоти приміщень. БДН В.2.2-15:2019 п.5.3. забороняє розміщення житлових приміщень у підвальних поверхах. Відсутність вільного доступу у підвальних приміщеннях, у зв`язку з виконаним переплануванням, до інженерно-комунікаційних мереж робить неможливою безпечну експлуатацію інженерних мереж будинку (водопостачання, водовідведення, теплопостачання, електропостачання та пожежних проходів) та у тримання їх в належному порядку, та ставить під загрозу життя мешканців. Розміщення житла у підвальних поверхах житлових будівель взагалі не допускається, розміщення житла у технічному поверсі цієї житлової будівлі не відповідає вимогам архітектурно-будівельних норм (ДБН В.2.2-15).
Відповідно до листа-відповіді вих. №4-08/2024 від 09.08.2024 наданого провідним інженером проектувальником ОСОБА_13 спірні приміщення не відносяться до житлового фонду, та технічне призначення приміщень в багатоквартирному будинку на момент введення будинку в експлуатацію було: допоміжні приміщення багатоквартирного житлового будинку та приміщення технічні.
Підставою для звернення до суду з вказаним позовом стало порушення прав співмешканців будинку на користування спірними приміщеннями як допоміжними.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення
правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
Відповідно до частини другоїстатті 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.
Згідно з частиною першоюстатті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною першоюстатті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема частиною першоюстатті 203 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина першастатті 321 ЦК України).
Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» містить визначення поняття приватизації державного житлового фонду, зміст якої полягає у відчуженні на користь громадян України, як квартир, будинків, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду.
Відповідно до статті 1 цього Закону, у процесі приватизації громадяни набувають право власності на квартири та допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Перелік таких приміщень не є вичерпним.
Згідно зі статтею 10 цього Закону та Рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року допоміжні приміщення передаються у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Разом з тим, у багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 ЖК України), і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.
Відповідно до частини другоїстатті 382ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Отже, частина 2 статті 382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на порядок користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.
Відповідно до частини другої статті 183 ЦК Українинеподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Статтею 186 ЦК України передбачено, що річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19) зазначено, що «Законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об`єкта нерухомості.
Згідно зістаттею 1Закон України«Про особливостіздійснення прававласності убагатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.
Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і з загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у справі №815/219/17 (провадження №К/9901/3315/18) зазначено, що: «ОССБ, яке є об`єднанням громадян, мета створення та діяльність якого прямо та безпосередньо пов`язана із забезпеченням і захистом прав співвласників будинку, є належним виразником інтересів більшості членів цього об`єднання. Водночас, інтереси об`єднання, як юридичної особи, не завжди співпадають з інтересами кожного члена об`єднання. З урахуванням мети створення, ОСББ має пряме та безпосереднє відношення до усіх питань, що стосуються будинку, а отже може мати власну, окрему від інтересів кожного окремого члена об`єднання, матеріально-правову зацікавленість у спорах що стосуються будинку. Наявність матеріально-правової зацікавленості у ОСББ у правовідносинах, що виникають щодо будинку чи його складових, утримання, експлуатації та інших подібних питань є передумовою визнання за ОСББ самостійної процесуальної правосуб`єктності, а отже і права
на звернення до суду із самостійним позовом. Окрім того, реальний захист прав співвласників будинку (членів ОСББ) у певних випадках потребує звернення до суду. Відтак, невизнання за ОСББ самостійного права на звернення до суду в інтересах членів, призвело б до неможливості забезпечення і захисту прав співвласників будинку і стало б невиправданою перешкодою для досягнення мети об`єднання».
Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами (частина першастатті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Завданням ОСББ є захист майнових прав співвласників об`єднання, в силу закону та Статуту (див. пункт 45 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 червня 2024 року в справі № 904/2768/23).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року в справі № 760/34774/19 (провадження № 61-16370св20) зазначено, що: «суди не з`ясували належним чином чи є спірне приміщення за своїми технічними та юридичними характеристиками допоміжним, та що у ньому знаходитися технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою, чи використовувалось воно для обслуговування будинку; чи навпаки є нежитловим».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року в справі № 922/1406/21 зазначено, що: «20. Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 липня 2018 у справі № 916/2069/17, від 22 листопада 2018 у справі № 904/1040/18, від 15 травня 2019 у справі № 906/1169/17).
Отже, чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку правового режиму допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.
Цілком очевидно, що виходячи з такої презумпції та з врахуванням принципу змагальності сторін, лише позивач не повинен доводити режим спірних приміщень як допоміжних, а навпаки, передусім відповідачі, які є їх останніми набувачами, мають довести винятковий режим спірних приміщень як ізольованих приміщень в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду та є самостійним об`єктом нерухомого майна, оскільки зі стадії проектування, тобто з самого початку вони будувалися з іншим цільовим призначенням - для потреб непромислового характеру (схожий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 у справі № 598/175/15-ц)».
Частиною першою статті 81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шостастатті 81 ЦПК).
Судом встановлено, що матеріали справи не містять жодного доказу того, що житлові приміщення підвалу у спірному будинку є допоміжними, адже, виходячи із способу і порядку їх використання, місця їхнього розташування та загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, не доведено, що вони призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, а навпаки наданий до суду акт готовності об`єкта до експлуатації від 25.06.2009 не містить показника допоміжних приміщень у вказаному будинку, а лише наявні підземні частини.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази віднесення спірних приміщень до допоміжних приміщень загального користування, натомість із позовної заяви вбачається, що вони не були у загальному користування мешканців будинку з моменту введення його в експлуатацію, та були передані ОСОБА_2 з самого початку будівництва спірного будинку як нежитлові приміщення підвалу. Наявність у вказаних приміщеннях частини комунікацій будинку не є підставою віднесення їх до допоміжних приміщень.
Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що спірні приміщення ніколи не перебували у спільній власності співвласників будинку з огляду на те, що вказані приміщення не відносились до допоміжних приміщень будинку на момент будівництва самого будинку.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями387та388 ЦК України.
Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування положень статей387та388 ЦК України, є неефективними.
Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/18, провадження № 14-208цс18.
При цьому для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.
Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 01 жовтня 2019 року і 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.
Що клопотання представників відповідачів про застосування строків позовної давності, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтями 257 - 258 ЦК України передбачена загальна позовна давність тривалістю у три роки, та спеціальна для окремих видів вимог тривалістю в один рік.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Як роз`яснено у пункті 11постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, до ухвалення рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною
підставою для цього.
Аналіз положень глави 19 ЦК України «Позовна давність» дає підстави для висновку, що правові наслідки спливу позовної давності у вигляді відмови у позові можуть застосовуватися лише у тих випадках, якщо доведено існування самого суб`єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж при розгляді справи встановлено, що у позивача немає суб`єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не з підстав спливу позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в заявлений позивачем спосіб у зв`язку з безпідставністю, а тому суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати компенсуються за рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. ст.ст. 4, 10, 12, 76, 80, 81, 141, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд-
УХВАЛИВ:
В задоволенніпозовних вимогОб`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«БАРАБАШОВА -32» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,треті особи:КП «Харківськеміське БТІ»Харківської міськоїради, ДепартаментДержавної архітектурно-будівельноїінспекції уХарківській області провизнання недійснимта скасуваннярішення міськоїради вчастині реєстраціїправа власностіта скасуваннязапису проправо власності відмовити в повному обсязі.
Судові витрати компенсувати за рахунок позивача.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «БАРАБАШОВА -32», місцезнаходження: м. Харків, вул. Барабашова, 32, код ЄДРПОУ 40484476.
Відповідач - ОСОБА_2 , місцеперебування: АДРЕСА_23 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 .
Відповідач - ОСОБА_3 , місцеперебування: АДРЕСА_23 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 .
Відповідач ОСОБА_4 , місцеперебування: АДРЕСА_24 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .
Відповідач ОСОБА_5 , місцеперебування: АДРЕСА_25 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 .
Відповідач ОСОБА_6 , місцеперебування: АДРЕСА_26 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 .
Відповідач ОСОБА_7 , місцеперебування: АДРЕСА_27 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_7 .
Відповідач ОСОБА_8 , місцеперебування: АДРЕСА_28 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 .
Відповідач ОСОБА_9 , місцеперебування: АДРЕСА_29 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_8 .
Третя особа КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради, місцезнаходження: м. Харків, м-н Павлівський, буд. 4, код ЄДРПОУ не відомий.
Третя особа Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, місцезнаходження: м. Харків, вул. Космічна, буд. 21-А, код ЄДРПОУ не відомий.
Повний текст рішення виготовлено 30 серпня 2024 року.
СУДДЯ Г.А. ЗУБ
Суд | Київський районний суд м.Харкова |
Дата ухвалення рішення | 22.08.2024 |
Оприлюднено | 02.09.2024 |
Номер документу | 121289180 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Інші справи |
Цивільне
Київський районний суд м.Харкова
Зуб Г. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні