Ухвала

від 30.08.2024 по справі 183/1811/23

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 183/1811/23

№ провадження 1-кс/646/2451/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2024 м. Харків

Суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши заяву судді Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 про самовідвід у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42021222110000053 від 13.07.2021 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України,

В С Т А Н О В И В :

28.08.2024 судді Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 відповідно до протоколу автоматизовного розподілу судової справи між суддями надійшла заява судді Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 про самовідвід у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42021222110000053 від 13.07.2021 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України.

Заява мотивована тим, що в межах даної судової справи ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.04.2024, якою обвинувальний акт повернуто прокурору. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 29.07.2024 року, ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.04.2024 про повернення прокурору обвинувального акту скасовано, призначено новий судовий розгляд у суді першої інстанції. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2024 справа передана у провадження судді ОСОБА_3 . Суддя ОСОБА_3 зазначив, що справа розподілена йому з порушенням приписів ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 416 КПК України та п. 2.3.43 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, тому з метою недопущення порушення принципу незмінності складу суду справа не може прийнята ним у його провадження.

Особа, що заявила самовідвід суддя ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, подав через канцелярію суду письмові пояснення, підтримав вимоги своєї заяви та вважає самовідвід таким, що підлягає задоволенню. До письмових пояснень долучив роздруківку з Єдиного реєстру судових рішень Постанови Верховного Суду у складі Касаційного Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №442/3673/20.

Прокурор у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 проти задоволення самовідводу судді ОСОБА_3 заперечував, вважає самовідвід необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки головуючий суддя при попередньому розгляді справи вже виклав свою думку.

Дослідивши заяву про самовідвід, врахувавши думку особи, що заявила самовідвід та захисника обвинуваченого, оглянувши матеріали справи, суддя дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 19.06.2023 до Червонозаводського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт на підставі ухвали Верховного суду від 09.05.2023 відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.04.2024, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42021222110000053 від 13.07.2021 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України повернуто прокурору.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 29.07.2024 року, ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.04.2024 про повернення прокурору обвинувального акту скасовано, призначено новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2024 зазначений обвинувальний акт передано головуючому судді ОСОБА_3

28.08.2024 суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова подав заяву про самовідвід, яка надійшла відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2024 у провадження судді ОСОБА_1 .

За змістом ст. 2, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. У п.п. 1, 2, 4 ч. 7 ст. 56 цього Закону зазначено, що суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів; виявляти повагу до учасників процесу.

Також, право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено уст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі за заявою Мироненка і Мартиненка проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності суду має визначатися для цілей п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах Фей проти Австрії, Ветштайн проти Швейцарії). У кожній окремій справі слід визначити чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та сутність, що свідчать про те, що суд є безстороннім (справа Пуллар проти Сполученого королівства).

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини в п.66 рішення від 3 травня 2007 року у справі «Бочан проти України», в п.49, п.52 рішення від 9 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» та в п.28 рішення від 15 липня 2010 року у справі «Газета «Україна-центр» проти України», безсторонність в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

Крім того, у п. 105 рішення від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності.

У справі «П`єрсак проти Бельгії» Європейський суд з прав людини зазначив, що безсторонність суду, зазвичай, означає відсутність упередженості й включає в себе суб`єктивний та об`єктивний критерії. Визначаючи суб`єктивну складову вказаного поняття, ЄСПЛ у справі «Гаусшильдт проти Королівства Данії» вказав, що в процесі об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі, при цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки. Таким чином, критерієм суб`єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його об`єктивності.

Об`єктивну складову категорії «безсторонній суд» Європейський суд з прав людини визначив у справі «Фей проти Австрії», зазначивши, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів у тому, що її забезпечено й гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, що можуть бути встановлені та змусити сумніватися в неупередженості судді.

Відповідно до п.2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, що схвалені резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі у будь-якому процесі, зокрема, коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Крім того, суд , враховує позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладену в листі від 20.01.17 № 9-108/0/4-17, де зазначено, що суддя, який брав участь у підготовчому провадженні і ухвалив рішення про повернення обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, не вправі брати участь у цьому ж кримінальному провадженні під час розгляду справи по суті у суді першої інстанції у разі скасування апеляційним судом відповідної ухвали.

Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції (ч. 2 ст. 76 КПК України). Суддя не може брати участь у кримінальному провадженні також за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості (п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України).

У статті 75 КПК України визначений перелік обставин, що виключають участь судді в кримінальному провадженні, в тому числі за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. За наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Кримінальний процесуальний закон не роз?яснює зміст поняття новий судовий розгляд, рівно як і не визначає склад суду, який повинен здійснювати розгляд провадження в суді першої інстанції за наслідками скасування судом апеляційної інстанції ухвали, що перешкоджала подальшому судовому розгляду, тому суд застосовує ч. 2 ст. 76 КПК України, відповідно до якої після скасування вироку або ухвали судом апеляційної і касаційної інстанцій суд першої або апеляційної інстанції здійснює судове провадження згідно із загальними вимогами, передбаченими цим Кодексом, в іншому складі суду.

Суд також враховує постанову Верховного Суду від 21 червня 2018 року у справі №467/1131/16-к за змістом якої суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права повторно брати участь у новому провадженні виключно після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, ухвалою Харківського апеляційного суду від 29.07.2024 року, ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.04.2024 про повернення прокурору обвинувального акту скасовано, призначено новий судовий розгляд у суді першої інстанції. Головуючим суддею в ухвалі Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.04.2024 вже надана правова оцінка відповідності обвинувального акта приписамст. 291 КПК України, із врахуванням висновків суду апеляційної інстанції про висловлення своєї особистої думки по суті окремих складових обвинувачення, може на думку стороннього спостерігача викликати сумніви у безсторонності та неупередженості суду.

Щодо посилання судді ОСОБА_3 на правову позицію, викладену в Постанові Верховного Суду у складі Касаційного Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №442/3673/20, суддя зазначає, що відповідно до змісту Постанови дане питання врегульоване підп. 2.9.1 пункту 2.9 Засад використання автоматизованої системи документообігу, затверджених рішенням зборів суддів Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області водночас, засадами використання автоматизованої системи документообігу Червонозаводського районного суду м. Харкова не визначена, що передача судової справи повинна розподілятися раніше визначеному судді здійснюється щодо кримінальних проваджень, щодо яких обвинувальний акт було повернуто прокурору.

Відтак порушень автоматизованого розподілу судової справи не вбачається, тому самовідвід судді ОСОБА_3 є необґрунтованим.

Керуючись ст.ст.35, 76,80,82 КК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву судді Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_3 про самовідвід у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42021222110000053 від 13.07.2021 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України залишити без задоволення.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1