Постанова

від 27.08.2024 по справі 320/42808/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/42808/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кочанова П.В.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Карпушової О.В.,

при секретарі Литвин С.В.

за участю:

представника відповідача: Коваленко О.М.

представника третьої особи: Тарнавського В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року по справі за адміністративним позовом Громадської організації «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» до Міністерства молоді та спорту України, третьої особи Громадської організації «Всеукраїнський Союз Таеквон-До» про визнання нормативно-правового акту таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Громадська організація «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» (далі по тексту - позивач, ГО «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України») звернулася до суду із адміністративним позовом до Міністерства молоді та спорту України (далі по тексту - відповідач) в якому просила:

- визнати нормативно-правового акт «Порядок визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні», затверджений наказом Міністерства молоді та спорту України від 16.05.2023 №2755, зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 18.05.2023 за № 835/39891, в частині пункту 6 розділу IV, таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили,

- зобов`язати Міністерство молоді і спорту України привести пункт 6 розділу IV «Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні», у відповідність до вимог статей 1 та 40 Закону України «Про фізичну культуру і спорт».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Міністерством молоді та спорту України прийнято наказ від 28.02.2019 №1059 «Про внесення змін до Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядку його ведення», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.05.2019 за №480/33451 (далі по тексту - наказ №1059).

Так, наказом №1059, відповідно до статей 36-1, 39 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», підпункту 31 пункту 4 та пункту 8 «Положення про Міністерство молоді та спорту України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №220 внесено зміни до «Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядку його ведення», затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 27.01.2014 №149, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.02.2014 за №281/25058 зі змінами (Порядок №149).

Наказ №1059 опублікований в Офіційному віснику України від 31.05.2019 №41 набрав чинності 31.05.2019.

Зокрема, згідно з підпунктом 4 пункту 1 Наказу №1059 пункт 6 розділу IV Порядку №149 викладено в такій редакції:

« 6. Підставами для визнання виду спорту є його відповідність одному із таких критеріїв:

членство в міжнародній спортивній федерації (організації), яка розвиває вид спорту та членом якої є всеукраїнська федерація, що ініціює визнання зазначеного виду спорту в Україні, веде цілеспрямовану політику боротьби із використанням допінгу та здійснює цю діяльність у співпраці з ВАДА;

вид спорту, який заснований на національно-культурних традиціях України та за змістом навчально-тренувальної і змагальної діяльності відтворює елементи історії фізичного виховання в Україні;

напрям спорту за своєю суттю є службово-прикладним або військово-прикладним, за змістом навчально-тренувальної та змагальної діяльності імітує умови виконання службових обов`язків та використовується відповідними органами у процесі підготовки спеціалістів.».

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2022 у справі № 640/8/21, яке залишено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023 року без змін, адміністративний позов Громадської організації «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» до Міністерства молоді та спорту України про визнання нормативно - правового акту таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов`язано Міністерство молоді і спорту України привести пункт 6 розділу IV «Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні», затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 28 лютого 2019 року №1059, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 травня 2019 року за №480/33451, у відповідність до вимог статті 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» від 24 лютого 1993 року №3808-XII (зі змінами), шляхом визначення критерієм для визнання виду спорту такого критерію як «наявність правил спортивних змагань». В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

На виконання судового рішення у справі № 640/8/21, Міністерством молоді та спорту України видано наказ № 2755 від 16.05.2023 року «Про внесення змін до Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядок його ведення», відповідно до якого пункт 6 розділу IV «Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядок його ведення», яким Порядок доповнено новим абзацом такого змісту: «наявність правил спортивних змагань».

Підставою звернення Громадської організації «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» з даним позовом до суду стала невідповідність пункту 6 «Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні», затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 16.05.2023 №2755 статтям 1, 40 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», оскільки Міністерство молоді та спорту України не поновило такий критерій для визнання нового виду спорту, як «наявність суттєвої різниці між назвою нового виду спорту і правилами спортивних змагань і назвою і правилами видів спорту, які вже визнані в Україні», а зазначило тільки «наявність правил змагань».

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказ Міністерства молоді та спорту України від 16.05.2023 №2755 щодо внесення змін до пункту 6 розділу IV Порядку №149 шляхом включення критерію «наявність правил спортивних змагань» прийнято саме на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2022 року у справі № 640/8/21.

Також, колегія суддів першої інстанції дійшла висновку, що пункт 6 розділу IV Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядок його ведення №149 від 27.01.2014 (в редакції, затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 16.05.2023 №2755) суперечать вимогам статей 1, 40 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», а отже відсутні підстави вважати такі оскаржувані зміни, згідно з наказом Міністерства молоді та спорту України від 16.05.2023 №2755, незаконними.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Загальні правові, організаційні, соціальні та економічні основи діяльності у сфері фізичної культури і спорту визначені Законом України «Про фізичну культуру і спорт» від 24 грудня 1993 року N 3808-XII (надалі - Закон № 3808-XII), який регулює суспільні відносини у створенні умов для розвитку фізичної культури і спорту.

Так, згідно з «Положенням про Міністерство молоді та спорту України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №220:

- Міністерство молоді та спорту України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері, сферах фізичної культури і спорту, національно-патріотичного виховання (абзац другий пункту 1);

- Міністерство молоді та спорту України відповідно до покладених на нього завдань визначає порядок визнання видів спорту в Україні, включення їх до відповідного реєстру та порядок його ведення (підпункт 31 пункту 4);

- Міністерство молоді та спорту України в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання (пункт 8).

Тобто, відповідач наділений повноваженнями видавати на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України накази про визнання видів спорту в Україні.

Відповідно до приписів статті 1 Закону № 3808-XII вид спорту - різновид змагальної діяльності у спорті, що здійснюється з дотриманням визначених правил. Види спорту поділяються на групи: олімпійські види спорту - види спорту, включені до програми Олімпійських ігор; неолімпійські види спорту - види спорту, не включені до програми Олімпійських ігор; види спорту осіб з інвалідністю - види спорту, включені до програм Паралімпійських і Дефлімпійських ігор, та види спорту, не включені до програм Паралімпійських і Дефлімпійських ігор, у яких беруть участь особи з інвалідністю.

У свою чергу, спорт - діяльність суб`єктів сфери фізичної культури і спорту, спрямована на виявлення та уніфіковане порівняння досягнень людей у фізичній, інтелектуальній та інших підготовленостях шляхом проведення спортивних змагань та відповідної підготовки до них. Спорт має такі напрями: дитячий спорт, дитячо-юнацький спорт, резервний спорт, спорт вищих досягнень, професійний спорт, спорт ветеранів фізичної культури і спорту, спорт ветеранів війни, олімпійський спорт, неолімпійський спорт, службово-прикладний та військово-прикладний спорт, спорт осіб з інвалідністю тощо.

Згідно зі статтею 40 Закону № 3808-XII правила спортивних змагань з видів спорту, визнаних в Україні (далі - правила спортивних змагань), включають вимоги до учасників змагань, відповідних спортивних споруд, спеціального обладнання та інвентарю, умови та порядок визначення результатів та переможців змагань. Вони розробляються всеукраїнською спортивною федерацією з виду спорту з урахуванням правил спортивних змагань відповідної міжнародної спортивної федерації.

Правила спортивних змагань затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, з урахуванням пропозицій відповідних всеукраїнських спортивних федерацій.

Офіційні спортивні змагання з видів спорту проводяться за правилами спортивних змагань, затвердженими відповідно до вимог цієї статті.

Пунктом 6 розділу IV Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядок його ведення №149 від 27.01.2014 (в редакції, затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 16.05.2023 №2755) передбачено, що підставами для визнання виду спорту є його відповідність одному із таких критеріїв:

- членство в міжнародній спортивній федерації (організації), яка розвиває вид спорту та членом якої є всеукраїнська федерація, що ініціює визнання зазначеного виду спорту в Україні, веде цілеспрямовану політику боротьби із використанням допінгу та здійснює цю діяльність у співпраці з ВАДА;

- вид спорту, який заснований на національно-культурних традиціях України та за змістом навчально-тренувальної і змагальної діяльності відтворює елементи історії фізичного виховання в Україні;

- напрям спорту за своєю суттю є службово-прикладним або військово-прикладним, за змістом навчально-тренувальної та змагальної діяльності імітує умови виконання службових обов`язків та використовується відповідними органами у процесі підготовки спеціалістів;

- наявність правил спортивних змагань.

Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, які виступають суб`єктами нормотворення, здійснюється відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 р «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. №731 (далі - Положення №731) та Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 р. №34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 15.05.2013 р. №883/5) зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 р. за №381/10661.

Так, відповідно до п. 2 Положення №731 державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Крім того, згідно з п.8 ст. 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року №228, Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань: здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації.

Відповідно до п. 1 Положення №731 державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, антикорупційної експертизи, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Міністерством молоді та спорту України було прийнято наказ від 28.02.2019 №1059 «Про внесення змін до Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядку його ведення», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.05.2019 за №480/33451.

Зокрема, внесено зміни до «Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядку його ведення», затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 27.01.2014 №149.

Вказаний наказ, в частині підпункту 4 пункту 1 Наказу №1059 щодо внесення змін до пункту 6 розділу IV Порядку №149, було оскаржено ГО «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» до суду.

За наслідками розгляду судової справи № 640/8/21, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2022, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023 року, зобов`язано Міністерство молоді і спорту України привести пункт 6 розділу IV «Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні», затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 28 лютого 2019 року №1059, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 травня 2019 року за №480/33451, у відповідність до вимог статті 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» від 24 лютого 1993 року №3808-XII (зі змінами), шляхом визначення критерієм для визнання виду спорту такого критерію як наявність правил спортивних змагань. У задоволенні решти позову відмовлено.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 КАС України).

Відповідно до частини 9 статті 264 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Тобто, для визнання нормативно-правового акта незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили необхідно встановити невідповідність оскаржуваних положень нормативно-правового акта, зокрема, вимогам відповідному закону.

Процедуру скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади (далі - скасування рішення про державну реєстрацію), дату виключення з державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади (далі - державний реєстр) нормативно-правового акта, рішення про державну реєстрацію якого скасовано, опублікування рішення про скасування державної реєстрації, оскарження скасування рішення про державну реєстрацію визначає Порядок скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, зареєстрований Наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2000 р. N 32/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.07.2000 р. за N 458/4679 (далі - Порядок №32/5).

Так, відповідно до п. 3 Порядку №32/5 скасування рішення про державну реєстрацію застосовується до нормативно-правових актів, які пройшли державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України або його територіальних органах, а також зареєстрованих нормативно-правових актів, визнаних судом незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили, та нечинними.

Згідно з п. 4 Порядку №32/5 підставами для скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта є:

- виявлення обставин, що не були відомі органу державної реєстрації під час реєстрації нормативно-правового акта;

- набрання законної сили судовим рішенням про визнання нормативно-правового акта незаконним чи таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили повністю або в окремій його частині;

- одержання повідомлення від спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань реалізації державної регуляторної політики про виявлення будь-якої обставини, визначеної у частині першій статті 25 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», або про припинення дії регуляторного нормативно-правового акта або окремих його положень відповідно до статті 28 цього Закону;

- одержання висновку Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України, головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі про невідповідність нормативно-правового акта Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколам до неї та практиці Європейського суду з прав людини;

- виявлення порушень або недотримання вимоги пункту 16 Положення органом, що видав нормативно-правовий акт;

- інші обставини, що виникли після державної реєстрації нормативно-правового акта.

Пунктом 6 Порядку №32/5 передбачено, що перегляд зареєстрованого нормативно-правового акта з метою скасування рішення про його державну реєстрацію здійснюється органом державної реєстрації, у разі надходження пропозицій від органів виконавчої влади, інших юридичних осіб, громадян та з власної ініціативи.

При надходженні пропозицій орган державної реєстрації їх аналізує, здійснює перегляд нормативно-правового акта, щодо якого надійшла пропозиція, на відповідність чинному законодавству станом на дату перегляду та приймає відповідне рішення залежно від результатів перегляду.

Наведене в сукупності свідчить про існування законодавчо передбаченої чітко визначеної процедури скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Відповідно до п. 13 Положення №731 у державній реєстрації відмовляється, якщо нормативно-правовий акт:

а) не відповідає Конституції та законам України, іншим актам законодавства, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire;

б) видано з порушенням вимог законодавства або без урахування практики Європейського суду з прав людини, зокрема акт:

- порушує чи обмежує встановлені законом права, свободи й законні інтереси громадян, підприємств, установ та організацій або покладає на них не передбачені законодавством обов`язки;

- виходить за межі компетенції органу, що його видав;

- містить норми, що призводять або можуть призвести до вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень;

- не відповідає вимогам законодавства про мови;

- суперечить установленому порядку ведення діловодства;

- видано за наявності будь-якої з обставин, визначених у частині першій статті 25 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (на підставі повідомлення Держпідприємництва);

в) не узгоджено із заінтересованими органами або не повідомлено про позицію уповноваженого представника від всеукраїнських профспілок, їх об`єднань та уповноваженого представника від всеукраїнських об`єднань організацій роботодавців щодо нормативно-правового акта, прийнятого міністерством та іншим центральним органом виконавчої влади з питань, що стосуються соціально-трудової сфери, та проведену роботу з врахування їх зауважень і пропозицій;

г) викладено з порушенням правил правопису та нормопроектувальної техніки;

д) не узгоджується з дорученням, даним органу, що видав акт.

У даному випадку, наказ Міністерства молоді та спорту України від 16.05.2023 №2755 щодо внесення змін до пункту 6 розділу IV Порядку №149 шляхом включення критерію «наявність правил спортивних змагань» прийнято саме на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2022 року у справі № 640/8/21, яе набрало законної сили 14.03.2023 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що ГО «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» вказане рішення суду не оскаржувалось, а отже доводи апелянта про те, що відповідачем неналежно виконано рішення суду є безпідставними та не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, а доводи щодо не взяття до уваги окремо взятих висновків суду з мотивувальної частини рішення у справі № 640/8/21 помилково трактуються та не можуть підміняти резолютивну частину рішення суду.

З огляду на мотиви та підстави даного позову, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає, що пункт 6 розділу IV Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядок його ведення №149 від 27.01.2014 (в редакції, затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 16.05.2023 №2755) суперечать вимогам статей 1, 40 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», відповідно, відсутні підстав вважати оскаржувані зміни, згідно з наказом Міністерства молоді та спорту України від 16.05.2023 №2755, незаконними.

Посилання позивача на порушення наказом Міністерства молоді та спорту України від 16.05.2023 №2755 його виключного права на розвиток Таеквон-до І.Т.Ф. в Україні, оскільки таким наказом створено підстави для визнання нових схожих видів спорту з однаковими правилами змагань, є безпідставними та не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки приписами статей 1, 40 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» визначаються загальні терміни видів спорту та порядок розробки та затвердження відповідних правил спортивних змагань, натомість прямо не виключається можливість реєстрації подібних видів спорту та/або правил спортивних змагань, а критерію розмежування різновидів змагальної діяльності цими статтями не визначено.

Окрім цього, пунктом 6 розділу IV Порядку №149 (в редакції, затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 16.05.2023 №2755) передбачено, що підставами для визнання виду спорту є його відповідність одному із таких критеріїв, отже перелік критеріїв не є обов`язковим у сукупності, а передбачає відповідність хоча б одному, а тому посилання ГО «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» на порушення його виключних прав незаконним прийняттям Міністерством молоді та спорту України наказу від 16.05.2023 №2755 щодо внесення до переліку додаткового критерію «наявність правил спортивних змагань» є недоречним та спростовується попередніми висновками суду.

Крім того, визнання відповідачем виду спорту «Таеквон-до», як самостійного виду спорту, вже оскаржується позивачем у справі Київського окружного адміністративного суду №320/21137/23, а тому не може бути підставою перегляду в даній справі.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що позовні вимоги є безпідставними, а тому у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Так, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У даному випадку, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність своїх дій та окремих положень спірного нормативно-правового акта, відповідно до норм чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Громадської організації «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н. П. Бужак

О.В. Карпушова

Повний текст виготовлено 30.08.2024 року