Постанова

від 17.09.2024 по справі 320/42808/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/42808/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кочанова П.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Карпушової О.В.,

при секретарі: Литвин С.В.,

за участю:

представника позивача: Ковпак І.Ю.

представника третьої особи: Тарнавського В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Громадської організації «Всеукраїнський Союз Таеквон-До» про ухвалення додаткової постанови для вирішення питання про стягнення судових витрат за наслідками розгляду апеляційної скарги Громадської організації «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року по справі за адміністративним позовом Громадської організації «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» до Міністерства молоді та спорту України, третя особа: Громадська організація «Всеукраїнський Союз Таеквон-До» про визнання нормативно-правового акту таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Громадська організація «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» (далі по тексту - позивач, ГО «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України») звернулася до суду із адміністративним позовом до Міністерства молоді та спорту України (далі по тексту - відповідач) в якому просила:

- визнати нормативно-правового акт «Порядок визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні», затверджений наказом Міністерства молоді та спорту України від 16.05.2023 №2755, зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 18.05.2023 за № 835/39891, в частині пункту 6 розділу IV, таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили,

- зобов`язати Міністерство молоді і спорту України привести пункт 6 розділу IV «Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні», у відповідність до вимог статей 1 та 40 Закону України «Про фізичну культуру і спорт».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2024 року апеляційну скаргу Громадської організації «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року залишено без змін.

02.09.2024 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява представника третьої особи Громадської організації «Всеукраїнський Союз Таеквон-До» Зорби В.П. про ухвалення додаткової постанови по справі та стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи, в розмірі 20 000,00 грн.

Досліджуючи матеріали справи та заяву представника позивача про стягнення судових витрат, колегією суддів встановлено, що під час перегляду судового рішення в апеляційній інстанції судом не вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відзиві на апеляційну скаргу від 09.05.2024 року, представником Громадської організації «Всеукраїнський Союз Таеквон-До» зазначено про понесені судові витрати.

У поданій заяві від 02.09.2024, представником третьої особи зазначено, що Громадською організацією «Всеукраїнський Союз Таеквон-До» понесено витрати на стадії апеляційного провадження в розмірі 20000,00 грн. на професійну правову допомогу (далі по тексту - заява).

За змістом частини 11 статті 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - суб`єкта владних повноважень, має право на відшкодування витрат, у разі, якщо така особа заперечувала заявлені позовні вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи та доводів третьої особи - Громадської організації «Всеукраїнський Союз Таеквон-До», під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, остання заперечувала заявлені позовні вимоги, відповідно, була на стороні Міністерства молоді та спорту України.

Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

За змістом частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, висловленої у постанові від 15 травня 2018 року по справі №821/1594/17, належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи у яких конкретизовано справу, по якій таку допомогу надано.

Так, до заяви представником Громадської організації «Всеукраїнський Союз Таеквон-До» додано копії договору № 0704-01/23 від 04.07.2023 року про надання правничої допомоги та акту № 28/08-1 від 04.07.2023 року приймання - передачі наданих послуг, відповідно до договору № 0704-01/23 від 04.07.2023 року, які підтверджують надання правової допомоги.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Вирішуючи питання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, колегією суддів враховується, що, відповідно до вимог ч. 6 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами може бути зменшено судом виключно за клопотанням іншої сторони.

Поряд із цим, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання стягнення витрат на правничу допомогу, на суд покладено обов`язок із встановлення підтвердження надання послуг з професійної правничої допомоги та підтвердження факту понесення таких витрат.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

04.09.2024 року Громадською організацією «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» подано заперечення на заяву третьої особи про ухвалення додаткового рішення, з огляду на їх неспівмірність зі складністю справи та необґрунтованістю доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Правовими положеннями ч. 7 статті 134 КАС України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У даному випадку, Громадською організацією «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» доведено неспівмірність витрат Громадською організацією «Всеукраїнський Союз Таеквон-До» на правову допомогу, з огляду на що, вимоги третьої особи про відшкодування позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. є безпідставними.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що в даному випадку, заява представника Зорби В.П. про ухвалення додаткової постанови підлягає частковому задоволенню про стягнення на користь Громадської організації «Всеукраїнський Союз Таеквон-До» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., за рахунок Громадської організації «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України», відповідно до вимог ч. 11 ст. 139 КАС України, яка є позивачем по справі, в задоволенні позовних вимог якої відмовлено рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року.

Керуючись ст.ст. 134, 242, 252, 308, 310, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника Громадської організації «Всеукраїнський Союз Таеквон-До» про ухвалення додаткової постанови - задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову, якою вирішити питання про розподіл судових витрат.

Стягнути на користь Громадської організації «Всеукраїнський Союз Таеквон-До» (ЄДРПОУ 34085239) за рахунок бюджетних асигнувань Громадської організації «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» (ЄДРПОУ 21704320) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

О.В. Карпушова

Повний текст виготовлено 23.09.2024 року