Рішення

від 30.08.2024 по справі 902/255/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2024 р.Cправа № 902/255/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Макогін О.І., за відсутності сторін

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп", 01024, місто Київ, вулиця Шовковична, будинок 30а, офіс 23, ідентифікаційний код юридичної особи 43801489

до Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія", 21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, Хмельницьке шосе, будинок 29, ідентифікаційний код юридичної особи 03327925

про стягнення 1 145 255,82 гривень

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/255/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" до Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу № 013-23 від 13.01.2023 у розмірі 1 145 255,82 гривень, з яких: 1 096 333,87 гривень основного боргу, 44 506,95 гривень пені та 4 415,00 гривень 3 % річних.

13.08.2024 року Господарським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі № 902/255/24.

15.08.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява № б/н від 15.08.2024 (вх. № 01-34/8148/24 від 15.08.2024) про ухвалення додаткового рішення про розподіл та стягнення судових витрат на професійну (правничу) допомогу у справі № 902/255/24 із доказами на підтвердження цих витрат.

Ухвалою суду від 16.08.2024 судом призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати у справі №902/255/24 на 26.08.2024 р. об 11:00 год.

26.08.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення № б/н від 26.08.2024 (вх. № 01-34/8394/24) на заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл та стягнення судових витрат на професійну (правничу) допомогу у справі № 902/255/24.

26.08.2024 до суду від представника відповідача надійшли заяви про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

26.08.2024 судове засідання не відбулось у зв`язку з оголошенням сигналу "Повітряна тривога" на території Вінницької області.

Ухвалою суду від 26.08.2024 судом призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати у справі №902/255/24 на 30.08.2024 р. о 12:30 год.

30.08.2024 до суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 30.08.2024 (вх. № 01-34/8540/24) про розгляд справи №902/255/24 без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами. У вказаній заяві зазначено про підтримання ним заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат.

На визначену судом дату у судове засідання представник позивача та представник відповідача не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені ухвалою суду від 26.08.2024, яку було надіслано сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Згідно довідок про доставку електронного листа документ в електронному вигляді (ухвала від 26.08.2024) доставлено до електронного кабінету позивача та відповідача 27.08.2024 року.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а позивач та відповідач у свою чергу не скористалися наданим їм правом участі у розгляді заяви і їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви за відсутності представників позивача та відповідача.

Судом враховано подані позивачем 30.08.2024, відповідачем - 26.08.2024 заяви про розгляд заяви за відсутності представників позивача та відповідача.

За наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, у судовому засіданні суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по справі та орієнтовний час виходу.

На оголошення вступної та резолютивної частин додаткового рішення представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частини додаткового рішення долучена до матеріалів справи без його проголошення.

Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 3 частини 1, частиною 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно з нормами частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Позивачем у позовній заяві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та попередньо планує понести у зв`язку із розглядом справи, що складається з суми сплаченого судового збору в розмірі 17 178,84 грн. і витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22 900,00 гривень.

У позовній заяві та у судовому засіданні з розгляду справи по суті представником позивача зроблено заяву, що докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

13.08.2024 року Господарським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі № 902/255/24, яким позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 145 255,82 гривень, з яких 1 096 333,87 гривень основного боргу, 44 506,95 гривень пені, 4 415,00 гривень 3 % річних та 17 178,84 гривень судових витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до частини першої статті 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому частиною четвертою статті 116 ГПК України визначено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Враховуючи наданий заявнику положеннями частини 8 статті 129 ГПК України п`ятиденний строк на подання доказів на підтвердження розміру судових витрат та перебіг процесуального строку відповідно до положень статті 116 ГПК України, останнім днем подання відповідних доказів є 19.08.2024.

Представником позивача 15.08.2024 подано до суду докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу разом із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, отже зазначена заява подана заявником в межах строків, визначених положеннями статей 116, 129 ГПК України.

У поданій до суду заяві представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 900,00 гривень.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, судом враховане таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України.

Відповідно до положень статей 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина перша статті 26 Закону).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру;

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно із частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до вимог частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що згідно ордеру серії АІ № 1427900 від 01.03.2024, представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" у справі № 902/255/24 здійснювала адвокат Касіяненко Ірина Вікторівна.

Позивачем з дотриманням вимог, передбачених частиною 8 статті 129 ГПК України, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подано до суду разом із позовною заявою та 15.08.2024 разом із заявою про винесення додаткового рішення, докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме: договір про надання професійної правничої допомоги № 03-01/24 від 15.01.2024 (далі - договір), укладений між адвокатом Касіяненко Іриною Вікторівною (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" (клієнт), додаткову угоду № 1 від 15.01.2024 до договору про надання професійної правничої допомоги № 03-01/24 від 15.01.2024, детальний опис наданих послуг професійної правничої допомоги, акт від 14.08.2024 прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги за договором № 03-01/24 від 15.01.2024, платіжну інструкцію № 216268 від 14.08.2024 на суму 22 900,00 гривень.

За умовами пункту 1.1. договору клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати професійну правничу допомогу у рамках господарського судочинства за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» (код ЄДРПОУ: 43801489) до Комунального підприємства «Вінницька транспортна компанія» (код ЄДРПОУ: 03327925) про стягнення заборгованості за договором № 013-23 про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2023 року.

Відповідно до пункту 4.1 договору винагорода адвоката за надані послуги і порядок компенсації витрат узгоджується сторонами на підставі додаткової угоди № 1 до договору.

Цей договір укладений на строк необхідний для виконання сторонами своїх обов`язків та набирає чинності з моменту його підписання (п. 5.1. договору).

15.01.2024 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги № 03-01/24 від 15.01.2024 за умовами якої сторони погодили, що винагорода адвокату за надані по договору послуги визначається у фіксованому розмірі і не залежить від кількості годин витрачених адвокатом на надання таких послуг та складає: 2 (два) відсотки (з ПДВ) від суми у стягненні якої буде задоволено або відмовлено судом або суми по якій судом буде припинено провадження, зокрема, внаслідок укладання сторонами мирової угоди, відмови від позову або залишення позовної заяви без розгляду (пункт 1.1. додаткової угоди).

Згідно з пунктом 1.4. додаткової угоди факт надання відповідних послуг з боку адвоката буде засвідчуватись актами прийому передачі послуг, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до детального опису наданих послуг професійної правничої допомоги адвокатом надані позивачу такі послуги: підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, зібрання доказів; формування доказів; аналіз судової практики; надання юридичних консультацій, складання, оформлення і надсилання позовної заяви; послуги з підготовки процесуальних документів - 22 900,00 грн.

14.08.2024 сторонами підписано акт прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги за договором № 03-01/24 від 15.01.2024 (далі - акт), за змістом якого адвокатом наведено перелік наданих послуг згідно договору про надання професійної правничої допомоги № 03-01/24 від 15.01.2024.

Згідно вказаного акту до переліку наданих послуг віднесено: підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, зібрання доказів; формування доказів; аналіз судової практики; надання юридичних консультацій, складання, оформлення і надсилання позовної заяви; послуги з підготовки процесуальних документів - 22 900,00 грн. (двадцять дві тисячі дев`ятсот гривень 00 коп.).

Як вбачається із платіжної інструкції № 216268 від 14.08.2024 на суму 22 900,00 гривень Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" сплачено адвокату Касіяненко Ірині Вікторівні вартість наданих послуг правової допомоги відповідно до договору №03-01/24 від 15.01.2024.

Відповідно до вимог статті 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Із поданих позивачем доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу вбачається, що вартість правничих витрат визначена сторонами у фіксованому розмірі та складає 22 900,00 гривень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем документально обґрунтовано обсяг та розмір витрат на професійну правничу допомогу, що пов`язані з розглядом справи № 902/255/24 у сумі 22 900,00 гривень.

Частинами 4-6 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем у поданих до суду запереченнях зазначено, що КП «Вінницька транспортна компанія» не погоджується із сумою витрат на правничу допомогу.

Відповідач посилається на те, що за частиною 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи та зазначає , що на переконання відповідача вжитий у статті 124 ГПК України вираз «розрахунок суми» у системному взаємозв`язку слід розуміти як конкретизацію суми за кожним видом судових витрат передбачених частиною 3 статті 123 ГК України тоді як позивачем у позовній заяві зазначено орієнтовні суми по кожному із видів, без конкретизації.

Також відповідачем зазначено, що за спірним договором № 013-23 від 13.01.2023 було також подано іншу позовну заяву, де предметом позову було також стягнення. Суть і обґрунтування позову у справі №902/255/24 та у справі №902/371/24 є ідентичною, за виключенням періодів розрахунків (грудень 2023 року та січень 2024 року відповідно). Таким чином, відповідач вважає, що детальний опис наданих послуг містить необґрунтовані пункти, зокрема аналіз фактичних обставин справи, аналіз судової практики, складання позовної заяви та послуги із підготовки процесуальних документів є ідентичними для двох зазначених справ.

Також відповідач зазначає, що в обґрунтування своєї позиції, представник позивача надавав рахунки та акти, які по суті своїй є недопустимими доказами, довідку оператора Вінницької філії ТОВ «Газорозподільнімережі України» від 23.07.2024 року № ВФ/100-104/12- вих-2613-24 отримував сам позивач, а не представник за результатом направлення адвокатського запиту, позовна заява, а також додані до неї докази та матеріали на 80% є ідентичними у справах №902/255/24 №902/371/24, договір про надання правової допомоги є одним на дві справи та на переконання відповідача подання двох позовів за одним і тим же договором поділяючи на різні періоди є створенням штучних підстав для збільшення суми витрат на правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, у задоволенні заяви позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відповідач просив відмовити.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою - шостою статті 126, частинами п`ятою - дев`ятою статті 129 ГПК України, зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до стягнення з урахуванням того, чи були такі витрати пов`язані зі справою та чи була їх сума обґрунтованою.

У разі якщо суд дійде висновку щодо зменшення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то в судовому рішенні повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, 01.06.2022 року у справі № 914/4/20.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Cудові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу мають бути безпосередньо пов`язаними з розглядом справи.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Матеріалами справи підтверджується надання адвокатом послуг з професійної правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" у справі № 902/255/24.

Згідно з наявними у матеріалах справи документами підтверджується надання адвокатом зазначених у акті від 14.08.2024 послуг.

Доводи відповідача, що позивачем у позовній заяві зазначено орієнтовні суми по кожному із видів, без конкретизації суми судових витрат судом відхиляються, оскільки право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з огляду на положення статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанови Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 904/1377/22 та від 19.07.2021 у справі №910/16803/19).

Сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Так, у ряді постанов Верховного Суду у справах № 922/676/21 від 14.12.2021, № 905/716/20 від 08.04.2021, № 916/2087/18 від 31.03.2021, № 922/3812/19 від 10.12.2020 зазначається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Водночас, позивачем у позовній заяві зазначено суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22 900,00 гривень, до позовної заяви долучено договір про надання професійної правничої допомоги, додаткову угоду до нього, з яких вбачається, що розмір винагороди визначається у фіксованому розмірі, вказана сума відповідає заявленій позивачем до стягнення з відповідача сумі витрат на професійну правничу допомогу - 22 900,00 гривень, позивачем дотримано вимоги статті 129 ГПК України при поданні доказів понесених витрат.

Також суд зазначає, що чинне процесуальне законодавство не вимагає від сторони, яка заявляє про відшкодування правничих витрат, надання доказів щодо часу, витраченого адвокатом на виконання робіт, чи доказів на підтвердження того, що саме таку, а не іншу кількість часу фактично адвокат витратив на виконання робіт. Від сторони не вимагається й наведення обгрунтування, чому саме таку кількість часу витратив адвокат на відповідні дії.

Аналогічні правові позиції містяться у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 20.12.2018 у справі № 316/1923/16-а (2-а/31641/17), від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21.

У постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19 викладено правовий висновок, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

При цьому, декларативними визнаються посилання відповідача на те, що позивачу у справі №902/255/24 надано послуги, надані в іншій справі № 902/371/24, оскільки перелік та обсяг наданих за договором послуг, а також долучені до матеріалів справи докази, дозволяють встановити фактичне надання адвокатом правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги, додаткової угоди до нього, акту в межах розгляду справи № 902/255/24.

Крім того, суд зауважує, що згідно наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень відомостей вбачається, що за рішенням Господарського суду Вінницької області від 02 липня 2024 року у справі №902/371/24 судові витрати на правову допомогу з відповідача на користь позивача не стягувались. Додаткове рішення у справі № 902/371/24 щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу Господарським судом Вінницької області не ухвалювалось.

Заявлення позивачем вимог щодо стягнення заборгованості за укладеним між сторонами договором за різні періоди окремо є правом позивача.

Суд зауважує, що у поданих до суду запереченнях відповідач заперечує щодо заявлених до стягнення судових витрат, просить відмовити у стягненні таких витрат, разом заперечення не містять тверджень відповідача про неспівмірність суми витрат позивача на правничу допомогу зі ступенем складності справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом, невідповідністю наданих послуг принципам співмірності, необхідності тощо.

Доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката в суді відповідачем не надано, разом з тим, сама лише незгода однієї сторони з розміром визначених іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, без належного доведення їх невідповідності критеріям, визначеним у частині 4 статті 126 ГПК України, не може бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що узгоджується із правовими висновками наведеними Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 06.08.2024 у справі № 913/162/22.

Інші доводи відповідача судом відхиляються як необгрунтовані.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем доведено, документально обґрунтовано обсяг та розмір витрат на професійну правничу допомогу, що пов`язані з розглядом справи № 902/255/24 у сумі 22 900,00 гривень. Розмір таких витрат відповідає критерію реальності, співмірності та розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, з огляду на критерії розподілу правничих витрат та обставини справи, суд дійшов висновку, що витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи підлягають розподілу у сумі 22 900,00 гривень.

Відповідно до положень частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 22 900,00 гривень покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 221, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Вінницька транспортна компанія" (21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, Хмельницьке шосе, будинок 29, ідентифікаційний код юридичної особи 03327925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" (01024, місто Київ, вулиця Шовковична, будинок 30а, офіс 23, ідентифікаційний код юридичної особи 43801489) 22 900,00 (двадцять дві тисячі дев`ятсот) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірних додаткового рішення направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повний текст додаткового рішення складено 30.08.2024.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2, 3 - позивачу, відповідачу до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.