Ухвала

від 30.08.2024 по справі 2-2427/11

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Єдиний унікальний номер судової справи 2-2427/11

Номер провадження 4-с/462/53/24

УХВАЛА

про залишення скарги без розгляду

30 серпня 2024 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., перевіривши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

встановив:

І. Рух справи.

ОСОБА_1 , 27.08.2024 року (вх. № 19699) звернувся до суду із письмовою скаргою, у якій просить суд:

- визнати дії чи бездіяльність та розрахунок державного виконавця Личаківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Хандія В. М. неправомірними;

- зобов`язати державного виконавця здійснити інший розрахунок заборгованості по додаткових витратах на утримання сина ОСОБА_2 з врахуванням викладеного у скарзі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024 року для розгляду зазначеної скарги визначено головуючого суддю Галайко Н. М.

ІІ. Щодо можливості прийняття скарги до розгляду.

Перевіривши письмову скаргу та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що така не відповідає вимогам щодо форми та змісту заяви, передбаченим, зокрема Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Так, згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», заяви (подання) мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями, зокрема ЦПК України.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07.02.2014 року скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, про виконавче провадження, зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Якщо скарга за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються положення ст.185ЦПК України.

Відповідно до ч. 9 ст.10ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Тому суд звертає увагу сторони скаржника, що до матеріалів скарги не надано її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості учасників справи, як це передбачено ч. 1 ст. 177 ЦПК України.

Окрім цього,суд враховує,що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2019 року у справі № 920/149/18 викладено висновок, що під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ суду, слід дотримуватися відповідних положень ЦПК України, вміщених у розділі VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема, щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом «а» ч. 1 ст. 449 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 року у справі № 466/948/19, зроблено висновок, що з`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

ІІІ. Мотиви суду.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства є обов`язковість судового рішення (ст. 18 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Схожа за змістом норма закріплена і у ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

У ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Верховний Суд зазначає, що строки наподання скаргиє процесуальними,можуть бутипоновлені занаявності поважнихпричин зазаявою заявника,яка подаєтьсяодночасно зіскаргою абовикладається ускарзі увигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця необхідно виходити з того, що у ЦПК України не міститься переліку поважних причин пропуску строку, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга залишається без розгляду та повертається заявникові.

Строк звернення до суду зі скаргою на дії державного, приватного виконавця є не строком позовної давності, а процесуальним строком, а тому у разі його пропуску, скарга може бути розглянута по суті лише після вирішення питання про його поновлення, оскільки відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналогічного правового висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 року у справі №2608/20647/12.

Так, суд звертає увагу на те, що у поданій скарзі заявник вказує, що така подається у межах строку на оскарження, оскільки розрахунок отриманий лише після відкриття провадження Личаківським районним судом м. Львова та отримання копії позовної заяви з розрахунком 13.08.2024 року.

Однак із долученого скаржником розрахунку заборгованості по аліментах (ВП № 62053170) від 10.07.2024 року стверджується, що копія розрахунку скеровувалася сторонам виконавчого провадження, а також роз`яснено право оскаржити такий розрахунок у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Отже зматеріалів справивбачається,що скаржникбув обізнанийпро ймовірністьпорушення йогоправ увиконавчому провадженні,ще довідкриття провадженняЛичаківським районнимсудом м.Львова таотримання копіїпозовної заявиз розрахунком.

Так, суд позбавлений можливості пересвідчитися, що скаргу подано у строк визначений ч. 1 ст. 449 ЦПК України, у зв`язку з чим дана скарга не може бути розглянута по суті у відповідності до правил, визначених ст. 450 ЦПК України.

ІV. Підсумки.

Суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 127 ЦПК України, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. У ч. 2 ст. 449 ЦПК України передбачено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Із змісту наведених правових норм убачається, що підставою для поновлення строку для подання скарги є факт пропуску заявником такого строку з поважних причин. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для заявника подати у встановлений законом строк скаргу до суду. Це також ті обставини, що вказують на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначених законом строк, що виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.

Матеріали скарги (у тому числі прохальна її частина) не містить клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду.

Оскільки суд позбавлений можливості пересвідчитися, що скаргу подано у строк визначений ч. 1 ст. 449 ЦПК України, тому скарга не може бути розглянута по суті у відповідності до правил, визначених ст. 450 ЦПК України, відтак, суд дійшов висновку, що подана скарга підлягає залишенню без розгляду.

На підставі наведеного та керуючись ст. 126, 260, 353, 354, 447-449 ЦПК України, суд -

постановив:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без розгляду.

Порядок оскарження ухвали суду та набрання нею законної сили.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Ухвала набирає законної сили з моменту їх підписання (ч. 2 ст. 261 ЦПК України).

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: Н. М. Галайко