Рішення

від 29.07.2024 по справі 370/2251/23

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2024 р. Справа №370/2251/23

Макарівський районний суд Київської області у складі

головуючого судді Косенко А.В.,

із секретарем судового засідання Некращук Я.А.,

за участю

представник позивача ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Макарів Київської області справу за первісним позовом

ОСОБА_3 в особі представника, адвоката Агбонгале Луізи Сергіївни, до ОСОБА_4 , треті особи: Макарівська селищна рада, держаний реєстратор виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Крупко Олександр Григоровича, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, та

за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , про визнання та захист права власності, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась до суду із позовом з врахуваанням заяви про зміну предмету позову, до ОСОБА_4 (далі - відповідачі), треті особи: Макарівська селищна рада, держаний реєстратор виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Крупко Олександр Григоровича, в якому вказала, що вона перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , набула на праві спільної сумісної власності земельну ділянку площею 0, 254 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009.

Після розлучення, 07 грудня 2010 року, колишній чоловік позивача здійснив протиправні дії, а саме відчужив зазначену земельну ділянку без її згоди третім особам: уклавши договір купівлі-продажу від 19 жовтня 2010 року з ОСОБА_6 , яка в свою чергу, 10 грудня 2010 року (через півтора місяці після придбання)-,-здійснила перепродаж цієї ділянки ОСОБА_4 (далі Відповідач).

Договір купівлі-продажу від 19 жовтня 2010 року, Відповідачем було подано до Маковищанської сільської ради (далі Третя особа), яка на підставі нього видала Державний акт на право власності на земельну ділянку від 13 квітня 2011 року, а саме на земельну ділянку площею 0, 254 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009 (копія акту додається).

02 квітня 2013 року рішенням Макарівського районного суду Київської області було визнано недійсним договір купівлі-продажу від 19 жовтня 2010 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , щодо земельної ділянки площею 0, 254 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яремчук М.В., зареєстрований в реєстрі № 1747.

Та визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10 грудня 2010 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , щодо цієї ж земельної ділянки (копія рішення додається).

Не зважаючи на те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна інформація щодо права власності виключно на частину земельної ділянки площею 0, 254 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009, що видно з Витягу від 09 лютого 2023 року (копія витягу додається), Відповідач продовжує претендувати на цю земельну ділянку, апелюючи тим, що в нього на руках є оскаржуваний Державний акт на право власності на земельну ділянку від 13 квітня 2011 року.

Окрім цього, оскаржуваний Державний акт вводить суди та державні органи в оману, так як містить інформацію про право власності на спірну земельну ділянку за Відповідачем одноособово, без виділення часток і т.д., ігноруючи той факт, що рішенням Макарівського районного суду Київської області від 02 квітня 2013 року, визнано право власності на частину зазначеної земельної ділянки за ОСОБА_3

13 вересня 2023 року під час розгляду апеляційної скарги на рішення Макарівського районного суду Київської області від 20 березня 2023 року у справі № 370/1126/22 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виділ в натурі частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності, стало відомо, що:

Держаним реєстратором Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Крупкою Олександром Григоровичем, 08.09.2023 зареєстровано право власності на частину земельної ділянки площею 0, 254 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009 за ОСОБА_4 .

Право власності зареєстровано на підставі оскаржуваного Державного акту Серія ЯЛ №595042 від 13.04.2011 виданого Маковищанською сільською радою Макарівського району Київської області на право власності на земельну ділянку площею 0, 254 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009 (копія витягу з державного реєстру додається).

13 жовтня 2023 представником позивача було подано скаргу на дії державного реєстратора Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Крупкою О.Г., щодо реєстрації права власності на частину земельної ділянки площею 0,254 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009 за ОСОБА_4 (копія скарги додається).

Порушення допущені державним реєстратором при проведенні реєстраційних дій є суттєвими, а саме:

Державний реєстратор Крупка О.Г. безпідставно зареєстрував за ОСОБА_4 саме частину, а не повністю об`єкт реєстрації, земельну ділянку площею 0, 254 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009, не зважаючи на те, що в оскаржуваному Державному акті про право на земельну ділянку, зазначено про право власності на 1 цілу частину цієї земельної ділянки.

Крім цього, 02 квітня 2013 року рішенням Макарівського районного суду Київської області було визнано за ОСОБА_3 на частку земельної ділянки АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 19 жовтня 2010 рок, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , щодо земельної ділянки площею 0, 254 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яремчук М.В., зареєстровані в реєстрі № 1747. Та визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10 грудня 2010 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , щодо цієї ж земельної ділянки. Однак, рішенням не визначено щодо права на іншу частку вище зазначеної земельної ділянки (копія рішення додається).

ОСОБА_4 та його представник були стороною у справі про визнання правочину недійсним. Знали, що акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯЛ №595042 від 13.04.2011 недійсний, так як рішенням скасовано договір купівлі-продажу від 19 жовтня 2010 рок укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , щодо земельної ділянки площею 0, 254 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009, про що свідчить ухвала Вищого спеціалізованого суду України від 05 лютого 2014 року.

При цьому, груба помилка самого державного реєстратора в тому, що він не пересвідчився у дійсності наданих йому документів, не перевірив наявність у ОСОБА_4 договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2010 року.

Вищевикладене свідчить про систематичне порушення зареєстрованого права власності на земельну ділянку ОСОБА_3 , єдиний спосіб захисту та відновлення її прав є звернення до суду з позовом про визнання недійсним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку від 13 квітня 2011 року, а саме на земельну ділянку площею 0, 254 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009.

Враховуючи викладене, позивач просила суд визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку від 13 квітня 2011 року серія ЯЛ №595042, виданий на ім`я ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0, 254 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 322270001000790. Скасувати державну реєстрацію права власності на частину земельної ділянки площею 0, 254 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009, від 08.09.2023 на ім`я ОСОБА_4 . Стягнути з відповідача судові витрати.

У встановлений судом строк та у встановленому законом порядку представник відповідача подав відзив на позов (а.с.44-72, 122-134), в яких вказав на необгрунтованість позову, просив в задоволенні позивача вимог відмовити.

Крім того, ОСОБА_4 , в свою чергу з урахуванням уточнень, заявила зустрічний позов до ОСОБА_3 , про визнання та захист права власності, в якому вказав, що йому на праві приватної власності згідно державного акту на земельну ділянку належить частина земельної ділянка 0, 2536 га, про що зареєстровано в реєстрі речових прав,, реєстраційний номер нерухомого майна 344719132227, яку я придбав 10.12.2010 року згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки № 2154 від 10.12.2010 року у ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яремчук М.В. А ОСОБА_6 придбала вказану земельну ділянку у відповідача ОСОБА_5 , колишнього чоловіка ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 10.10.2010 р., укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо земельної ділянки площею 0,254 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яремчук М.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1747.

На вказаній земельній ділянці ОСОБА_4 в 2010-2011 році збудований житловий будинок АДРЕСА_1 . Житловий будинок загальною площею 300,1 кв.м, житловою 188, 7 кв.м. належить йому на праві особистої власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 лютого 2012 року серії ЯЯЯ № 104 959.

Раніше вказана земельна ділянка площею 0,254 га належала на праві особистої власності ОСОБА_5 ,- який згідно договору купівлі-продажу від 19.10.2010 року, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 посвідченого приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу в реєстрі № 1747, продав його ОСОБА_6

Колишня дружина ОСОБА_7 ,- ОСОБА_3 оспорила вказані договори купівлі- продажу земельної ділянки в суді Макарівського району Київської області.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 02 квітня 2013 року частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 ,треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Яремчук М.В., приватний нотаріус Макарівського районного нотаріального округу Київської області Корнієвська Н.В. про поділ спільного майна та визнання недійсним правочинів. За рішенням суду:

Визнаний недійсним договір купівлі-продажу від 10.10.2010 р., укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо земельної ділянки площею 0,254 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:009, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яремчук М.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1747.

Визнаний недійсним договір купівлі-продажу від 10.12.2010 року, укладений між ОСОБА_6 та мною, ОСОБА_4 ,- щодо земельної ділянки площею 0, 254 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яремчук М.В., зареєстрований в реєстрі № 2154.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на частину земельної ділянки загальною площею 0,254 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 05 лютого 2014 року вказане рішення суду залишено без змін.

Ще двічі ОСОБА_3 зверталась з позовами про визнання права власності на частину будинку за нею, але в решті-решт єдиним власником будинку залишився ОСОБА_4 .

В 2022 році звернувся з позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розподіл земельної ділянки. Рішенням Макарівського районного суду Київської області в позові було відмовлено в зв`язку з тим, що право власності ОСОБА_4 на землю не було внесене до Державного реєстру речових прав.

Вказане рішення оскаржили в Київський Апеляційний суд. Постановою Київського Апеляційного суду від 13 вересня 2023 року вказане рішення було змінено та рішення Макарівсього райсуду Київської області від 20 березня 2023 року з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. У постанові суд зазначив, що Питання щодо поділу майна, що є у спільній частковій власності, врегульовано статтею 367 ЦПК України, у відповідності до якої майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються.

Суд апеляційної інстанції визнав передчасними і доводи представника відповідачки,- адвоката Агбонгале Л.С. про відсутність у позивача права власності на частину спірної земельної ділянки, зареєстрованого на підставі вищевказаного Державного акта серії ЯЛ № 595042 від 13.04.2011 року, виданого на підставі правочину, який був визнаний судом недійсним.

Крім того судом встановлено, що Постановою Київського апеляційного суду від 18.09.2019 року у справі №370/1404/16 у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , Маковищанська сільська рада Макарівського району Київської області, Державна архітектурно-будівельна інспекція у Київській області, про визнання незаконними та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та державної реєстрації права власності на нерухоме майно - відмовлено. В іншій частині рішення Бородянського районного суду Київської області від 21.05.2019 року - залишено без змін (т. 1 а.с. 93-97).

Таким чином, судом встановлено, що домоволодіння по АДРЕСА_3 , яке належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_4 , розташоване на спірній земельній ділянці площею 0,254 га з кадастровим номером 3222784600:05:005:0009, частина (у спільній частковій власності) якої належить відповідачці ОСОБА_3 .

На даний час право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,254 га з кадастровим номером 3222784600:05:005:0009 зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно витягу від 08 вересня 2023 року, вид спільної власності - часткова, частина ОСОБА_4 . А також вказана інформація є в Державному земельному кадастрі згідно витягу від 26.09.2023 р.

Нічого протиправного або незаконного в даній державній реєстрації немає.

ОСОБА_3 , ситематично порушує закон, звертається на протязі 10 років з необгрунтованими позовами про право власності на будинок в даний час оспорює право власності ОСОБА_4 на землю. Його право власності на землю вже підтверджено декількома рішеннями судів, як зазначено вище. Вона уперто не підкоряється рішенням судів, які вже набрали законної сили та не визнає за ОСОБА_9 права власності на земельну ділянку в розмірі частини, що ніяк не заважає її правам на землю в розмірі частини.

Відповідач створює умови, за яких ОСОБА_4 не може в повній мірі здійснювати свої право власника та володіння та розпорядження своїм майно за таких умов неможливе.

ОСОБА_4 є добросовісним набувачем та придбав майно на законних підставах. За ОСОБА_3 визанно право власності на частину земельної ділянки, хоч і договори купівлі - продажу на вказану земельну ділянку скасовані, право власності ОСОБА_4 автоматично залишилось на частину земельної ділянки. Знявши заборони, арешти ОСОБА_4 прийняв заходи до внесення своїх речових прав на частину земельної ділянки до Державного реєстру речових прав на підставі діючого Державного акту на землю та набувшого законної сили рішення суду Макарівського району Київської області від 02.04.2013 року

На момент розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 в суді, противна сторона схаменулась через більше ніж 10 років з моменту видачі Державного акту на землю серії РЛ № 595042 від 11 квітня 2011 року належить та подала такий позов під час слухання справи в Апеляційному суді до Макарівського районного суду Київської області зі значним пропуском строку позовної давності.

Згідно ст.391 ЦК України Захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння

1. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.392 ч.І ЦК України:

1. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

У відповідності ж до змісту наведених судом вище норм цивільного законодавства набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, зокрема на нерухоме майно (будівлі, квартири, земельні ділянки тощо). Можливість виникнення права власності безпосередньо на підставі рішення суду передбачено лише у статтях 335 (набуття права власності на безхазяйну річ) та 376 (самочинне будівництво) ЦК України, в усіх інших випадках право власності набувається з незаборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ст.328 ЦК України). В свою чергу, рішення суду про визнання права власності на підставі ст.392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах (тобто позивач вже став власником спірного майна, а не намагається ним стати через пред`явлення позову), у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно на підставі ст.392 ЦК України є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Тобто метою подання такого позову згідно ст.392 ЦК України є усунення невизначеності у суб`єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб`єктивного права особою. (Рішення від 23 січня 2018 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в справі №203/2877/18).

Суд касаційної інстанції зазначив: вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом зазначеної норми судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача таке право, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за ст. 392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до зазначеної норми є саме оспорення або невизнання права, а не намір набути таке право за рішенням суду.(Господарський суд Донецької області рішенням у справі № 5006/5/396/2012 )

Таким чином доказами набуття права власності ОСОБА_4 є - наявність майна на спірній ділянці АДРЕСА_4 . Житловий будинок загальною площею 300,1 кв.м, житловою 188, 7 кв.м. належить мені на праві особистої власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 лютого 2012 року серії ЯЯЯ № 104 959,

Постановою Київського апеляційного суду від 18.09.2019 року у справі №370/1404/16, де встановлено та зазначено що в спільній частковій вланості знаходиться земельна ділянка площею 0,254 га у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Постановою Київського Апеляційного суду від 13 вересня 2013 року, визнав передчасними доводи представника відповідачки,- адвоката Агбонгале Л.С. про відсутність у позивача права власності на частину спірної земельної ділянки.

Самим рішенням Макарівського районного суду Київської області від 02.04.2013 року в справі № 1016/2958/12, де за ОСОБА_3 визнано право власності на частину земельної ділянки, частина залишилась в користуванні ОСОБА_4 , про повернення сторін в попередній стан вимоги не заявлялись,

-державним актом на земельну ділянку серії РЛ № 595042 від 11 квітня 2011 року,

-витягом з Державного реєстру речових прав від 08 вересня 2023 року.

Згідно ст.391 ЦК України:!. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином перешкодами в користуавнні власністю,- соєю частиною земельною ділянкою площею 0,254 га з кадастровим номером 3222784600:05:005:0009 зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно витягу від 08 вересня 2023 року, - є противправне невизнання за ОСОБА_4 права власності на частину земельної ділянки, подання позову про визнання державного акту про право власності на земельну ділянку недійсним та скасування державної реєстрації речових прав на частину земельної ділянки, створення штучних умов для неможливості володіти та розпоряджатися своїм майном, розділити його в натурі. Відокрмити свою конретну частину землі, поставити на ній огрожу та окремий вхід на земельну ділянку ОСОБА_9 не має можливості з-за незаконних дій ОСОБА_3 . Він не має можливості передати своє майно своїм дітям за договором дарування, оскільки в даний час є воїном ЗСУ, та періодично знаходиться в небезпечних зонах бойових дій.

На підставі викладеного, позивач у зустрічному позові, просив суд зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном частину земельної ділянки 0, 2536 га, з кадастровим номером 3222784600:05:005:0009. Визнати за ОСОБА_4 в порядку ст.392 ЦК України для підтвердження вже існуючого права на землю,- право власності власності на частину земельної ділянки 0, 2536 га, з кадастровим номером 3222784600:05:005:0009, про що зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно витягу від 08 вересня 2023 року. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 1073 грн., 1211 грн.20 коп., а всього 2284 грн.20 коп.

У встановлений судом строк та у встановленому законом порядку представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 адвокат Агбонгале Л.С. подала відзив на зустрічний позов, у якому зазначив, що позов не обгрунтований, не зазначено в чому полягає порушення права позивача. Жодною нормою не передбачено подвійне визнання права власноті на один і той самий об`єкт нерухомості. Та позивачем обрано неналежний спосіб захисту, а тому просили в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_10 подала відповідь на відзив, в якому зазначила що доводи представника відповідача за зустріним позовом є хибними, не обгрунтованими, та такі що не відповідають дійсності, а тому просила задовольнити зустрічний позов в повному обсязі.

Ухвалою суду від 10.10.2023 року позовну заяву ОСОБА_3 , прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.11.2023 року, яке неодноразово відкладалось.

Ухвалою суду від 18.06.2024 року було прийнято зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , про визнання та захист права власності до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою суду від 03.07.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 29.07.2024 року.

В судовому засіданні 29.07.2024 року представник позивача ОСОБА_3 за первісним позовом ОСОБА_1 позовні вимоги за первісним позовом підтримав та просив їх задовольнити, а вимоги ОСОБА_4 за зустрічним позовом не визнав, просила відмовити в їх задоволенні.

У судовому засіданні 29.07.2024 року представник відповідача ОСОБА_4 за первісним позовом адвокат Корбут Т.Є, - позовні вимоги ОСОБА_3 за первісним позовом не визнали та просили у їх задоволені відмовити. Їхні позовні вимоги за зустрічним позовом підтримали в повному обсязі та просили їх задовільнити.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові її матеріали, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 , перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , набула на праві спільної сумісної власності земельну ділянку площею 0, 254 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009.

Після розлучення, 07 грудня 2010 року, колишній чоловік позивача здійснив відчуження зазначеної земельної ділянки без згоди позивача третім особам.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 10.10.2010 р., укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 предмет договору земельна ділянка площею 0,254 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:009, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яремчук М.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1747.

Відповідно договору купівлі-продажу від 10.12.2010 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ,- предмет договору земельна площею 0, 254 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яремчук М.В., зареєстрований в реєстрі № 2154.

Договір купівлі-продажу №2154 від 10.12.2010 року, відповідачем було подано до Маковищанської сільської ради, яка на підставі нього видали Державний акт на право власності на земельну ділянку від 13 квітня 2011 року серія ЯЛ №595042, виданий на ім`я ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0, 254 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 322270001000790.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 02 квітня 2013 року частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 ,треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Яремчук М.В., приватний нотаріус Макарівського районного нотаріального округу Київської області Корнієвська Н.В. про поділ спільного майна та визнання недійсним правочинів.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10.10.2010 р., укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо земельної ділянки площею 0,254 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:009, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яремчук М.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1747.

Визнаний недійсним договір купівлі-продажу від 10.12.2010 року, укладений між ОСОБА_6 та мною, ОСОБА_4 ,- щодо земельної ділянки площею 0, 254 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яремчук М.В., зареєстрований в реєстрі № 2154.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на частину земельної ділянки загальною площею 0,254 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 05 лютого 2014 року вказане рішення суду залишено без змін.

Держаним реєстратором Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Крупкою Олександром Григоровичем, 08.09.2023 року зареєстровано право власності на частину земельної ділянки площею 0, 254 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009 за ОСОБА_4 .

Право власності зареєстровано на підставі оскаржуваного Державного акту Серія ЯЛ №595042 від 13.04.2011 виданого Маковищанською сільською радою Макарівського району Київської області на право власності на земельну ділянку площею 0, 254 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009.

Вирішуючи вимоги за даним позовом, суд керується наступним.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту порушених прав визначені ст. 16 ЦК України, та ними можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно зі ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконними та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналогічна норма міститься і в ст. 155 ЗК України, відповідно до якої у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпоряджання належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку від 13 квітня 2011 року серія ЯЛ №595042, виданий на підставі договору купівлі-продажу №2154 від 10.12.2010 року, який рішенням Макарівського районного суду Київської області від 02 квітня 2013 року визнано не дійсним, а том і державний акт підлягає визнанню не дійсним та скасуванню.

Що стосується вимоги про скасуваня державну реєстрацію права власності на частину земельної ділянки площею 0, 254 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009, від 08.09.2023 на ім`я ОСОБА_4 , то дана реєстрація права власності проведена на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 13 квітня 2011 року серія ЯЛ №595042, який визнано судом не дійсним, а тому дана вимога також підлягає задоволенню.

Що ж стосується вимог ОСОБА_4 , за зустрічним позовом, то слід зазначити, наступне.

Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 03.07.2020р. у справі № 619/3982/16-ц правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів (http://reyestr.court.gov.ua/Review/90329524).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 30.06.2020р. у справі № 502/10068/16-ц звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку. Об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, в суду відсутні підстави для задоволення позову (http://reyestr.court.gov.ua/Review/90227989).

У відповідності до ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зіст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач не надала суду жодного належних та допустимих доказів на підтвердження своїх обгрунтувань в зустрічній позовній, також не доведено позивачем порушення відповідачем саме його прав, свобод чи інтересів.

Тож, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності наданих сторонами на підтвердження своїх обґрунтувань та заперечень, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_4 за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, слід вказати наступне.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України: інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. До таких витрат належать з-поміж інших, судовий збір. Так при подачі даного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки позов задоволено повністю, підстав для звільнення відповідача від сплати судом не встановлено.

Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 247, 265, 141, 354-355 ЦПК України суд,

у х в а л и в :

Позовні вимог за первіснимпозовом ОСОБА_3 в особі представника, адвоката Агбонгале Луізи Сергіївни, до ОСОБА_4 , треті особи: Макарівська селищна рада, держаний реєстратор виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Крупко Олександр Григоровича, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку задовльнити.

Визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку від 13 квітня 2011 року серія ЯЛ №595042, виданий на ім`я ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0, 254 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 322270001000790.

Скасувати державну реєстрацію права власності на частину земельної ділянки площею 0, 254 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222784600:05:005:0009, від 08.09.2023 на ім`я ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_4 (2924312636) на користь ОСОБА_3 ( НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в загальній сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривень 60 коп.

У задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 ,про визнаннята захистправа власності відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Макарівський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 02.08.2024 року.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_3 , адреса для листування: АДРЕСА_5 ;

ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_6 ;

Макарівська селищна рада, адреса: 08001, смт Макарів Київської області, вул. Д. Ростовського, 30;

Державний реєстратор Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Крупко Олександр Григоровича: 07400, м. Бровари, Київської області, вул. Героїв України, 18.

Суддя А.В. Косенко