Ухвала

від 28.08.2024 по справі 392/1439/24

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 392/1439/24

Провадження № 1-кп/392/285/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2024 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024120000000728 від03.07.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, про обвинувачення:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Добровеличківка Добровеличківського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, не одруженого, з середньою технічною освітою, не маючого на утриманні неповнолітніх або малолітніх дітей, а також осіб похилого віку, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до суду із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 .

03.07.2024 близько о 08 год. 00 хв. в порушення вимог п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР, п. 2.9. Водію забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння), перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував легковим автомобілем ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , та здійснював рух за межами населеного пункту з боку с. Оникієве у напрямку автомобільної дороги М-30 Стрий-Тернопіль-Дніпро-Ізварине, що на території Мар`янівської сілької громади Новоукраїнського району Кіровоградської області.

У результаті недотримання вимог ПДР, ОСОБА_5 , рухаючись на ділянці автомобільної дороги, яка мала заокруглення вліво по напрямку його руху, не впорався із керуванням транспортного засобу та на відстані 1039 м до автомобільної дороги М-30 допустив виїзд на праве узбіччя по напрямку свого руху, після чого через 81,9 м на асфальтобетонному покритті, на відстані 3,6 м до правого краю дороги відбулося перекидання керованого ним автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці події.

Прокурором наведено перелік ризиків, що передбачений п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Захисник проти заявленого клопотання заперечив. Зазначив, що наведені ризики є недоведеними та надуманими, обвинувачений вже відшкодував потерпілій збитки, а загибла була цивільною дружиною обвинуваченого.

Суддя, заслухавши клопотання прокурора, пояснення підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, якими обґрунтовується необхідність продовження застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дійшов до наступних висновків.

З досліджених матеріалів доданих до клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та з матеріалів справи встановлено, що в провадженні слідчих відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області перебувало кримінальне провадження відомості про яке внесені 03.07.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024120000000728 за ч.3 ст. 286-1 КК України.

03.07.2024 року о 13:30 підозрюваного затримано в порядку ст. 208 КПК України.

04.07.2024 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст. 286-1 КК України.

04.07.2024 ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Кіровограда застосовано відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою до 31.08.2024 року включно.

22.07.2024 Кропивницький апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу захисника в інтересах підозрюваного на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м.Кіровограда від 04.07.2024, якою застосовано відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, апеляційну скаргу залишив без задоволення, а ухвалу - без зміни.

26.08.2024 до Маловисківського районного суду Кіровоградської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному проваджені № 12024120000000728 за ч.3 ст. 286-1 КК України.

За практикою Європейського суду з прав людини розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться у статті 5 (підпункт «с» пункту 1) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Також ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Вказані у обвинувальному акті докази, а саме: протокол огляду місця ДТП від 03.07.2024; протокол огляду місця події від 03.07.2024 в ході якого оглянуто труп ОСОБА_8 ; автомобіль ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_1 (речовий доказ); протокол допиту підозрюваного від 04.07.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 03.07.2024, свідчать про обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише констатує причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину, в якому він підозрюється, а пред`явлене обвинувачення, є вірогідним та достатнім для продовження щодо нього запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерела права.

Відповідно ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 у справі «Воляник проти України»). В рішенні ЄСПЛ від 06.04.2000 у справі «Лабіта проти Італії» зазначено, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Також, відповідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 01.06.2006 року по справі «Мамедов проти Росії», суд при перевірці законності та обґрунтованості запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має враховувати не тільки тяжкість обвинувачення, як на визначальний чинник при оцінці ймовірності ризиків, і хоча суворість покарання є визначальним, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Суд також вважає, що прокурором обґрунтовано наведений перелік ризиків, що передбаченийп.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочину, дійсно може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. Він обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. Тому втеча чи переховування для підозрюваного може видаватися більш привабливою, ніж покарання та процедура його відбування. Такий висновок узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.

Має під собою підґрунтя й зазначений прокурором ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 може незаконно прямо чи через третіх осіб впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, що зможе призвести до зміни їх показань або відмови від давання показань.

Згідно зі ст.ст. 7, 23 КПК України, однією із загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань, речей і документів. Можливість настання для кримінального провадження негативних наслідків через вплив на свідків зберігається до моменту усного отримання судом їх показань під час судового розгляду і не може бути усунута шляхом їх допиту під час досудового розслідування.

КПК України предбачена процедура отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні. На стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду, на стадії судового розгляду усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтувати свої висновки лише свідченнями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто від допитаних слідчим суддею на стадії досудового розслідування.

За цих обставин ризик впливу на свідків є не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Також є реальним ризик, який передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинення іншого кримінального правопорушення. ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, розуміючи та знаючи про пряму заборону керування автомобілем за цих умов, зігнорував їх. Отже ігнорування встановлених законом приписів є рисою, що характеризує підсудного та вказує на імовірність їх повторення.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

У рішенні у справі «Амбрушкевич проти Польші» від 04.05.2006 ЄСПЛ наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, раніше не судимий, а тому, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, до нього може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

При застосуванні до ОСОБА_5 запобіжного заходу, суддя враховує також обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 не одружений, не має на утриманні малолітніх та/або неповнолітніх дітей, осіб похилого віку, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання. наявні вагомі докази про вчинення ним злочину, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України, та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, у вчиненні якого він підозрюється.

Судами вже надавалася оцінка згаданих ризиків та аргументів проти застосування тримання під вартою під час винесення ухвали про застосування запобіжного заходу та її апеляційного перегляду.

Сторонами кримінального провадження не надані нові докази, які б свідчили про можливість застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним вище ризикам. Тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 необхідно продовжити винятковий запобіжний захід - тримання під вартою, оскільки обмеження його права на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним.

Вище викладене у сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання прокурора відділуКіровоградської обласноїпрокуратури ОСОБА_3 та наявність передбачених законом підстав для його задоволення.

На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 131, 132, 176-178, 183, 184, 194, 196 - 197, 395 КПК України, -, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_5 - задовольнити.

Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з 01.09.2024 по 30.10.2024 включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Особі, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено 02.09.2024 року.

Суддя ОСОБА_10