Ухвала

від 21.08.2024 по справі 752/5423/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/5423/22

Провадження по справі № 1-кс/752/6333/24

У Х В А Л А

іменем України

"21" серпня 2024 р. слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суд клопотання власника майна ПРАТ «Свеський насосний завод» в особі представника ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42022100000000178 від 06.05.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.110-2, ч.3 ст.191 КК України,

за участю: представників власника майна - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

встановив:

02 серпня 2024 представник власника майна ПрАТ «Свеський насосний завод» адвокат ОСОБА_3 подала клопотання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42022100000000178 від 06.05.2022. Вважає, що арешт, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного м. Києва від 27.05.2022 у справі №752/5423/22 (провадження №1-кс/752/1733/22) на об`єкти нерухомого майна, що розташовані у смт. Свеса Сумської області, які належать на праві власності ПрАТ «Свеський насосний завод», є необґрунтованим, підстави для застосування такого заходу кримінального провадження відсутні.

В обґрунтування вимог представник посилалася на те, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання прокурора Київської міської прокуратури, виходив з того, що постановою старшого слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_5 від 26.05.2022 нерухоме майно, яке належить ПрАТ «Свеський насосний завод», визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, як об`єкти кримінально протиправних діянь, передбачених ч.3 ст.191 КК України. Між тим, таке формулювання не відповідає тим висновкам, що вказані у постанові слідчого від 26.05.2022, відповідно до якої, речовими доказами у кримінальному провадженні №42022100000000178 від 06.05.2022 визнано частки суб`єктів господарської діяльності у статутному капіталі, зокрема 75% частки учасників ПрАТ «Свеський насосний завод», кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_6 , які, на думку слідства, є засобом вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст. 110-2, ч.3 ст. 191 КК України. Тобто, слідчим речовими доказами визнано корпоративні права, а не майно, яке належить підприємству. За таких обставин представник вважає, що слідчий суддя дійшов безпідставного висновку про можливість арешту нерухомого майна ПрАТ «Свеський насосний завод» на підставі п.1) ч.2 ст.170 КПК України, а саме з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Також представник вказувала на те, що предметом досудового розслідування у даному кримінальному проваджені є протиправна діяльності громадянки України ОСОБА_6 , яка підозрюється у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.110-2, ч.3 ст. 191 КК України. Оскільки жодній посадовій особі ПрАТ «Свеський насосний завод» не повідомлено про підозру, то, на думку представника, це свідчить про неможливість відповідно положень п.3-4 ч.2 ст.96-3 КК України застосування заходів кримінально-правового характеру стосовно юридичної особи. Так, ОСОБА_6 є бенефіціарним власником підприємства, між тим, вона не укладала договори від імені підприємства та не є особою, яка вчинила кримінальне правопорушення в інтересах та/або від імені підприємства.

Представник ПрАТ «Свеський насосний завод» вказує на те, що підприємство не причетне до можливого вчинення кримінальних правопорушень, які розслідуються у даному кримінальному провадженні. Крім того, вважає, що обставини кримінальних правопорушень, як вони викладені у постановах слідчого, прокурора, не відповідають реальним подіям. Так, згідно з фабулою кримінального правопорушення №42022100000000178 від 06.05.2022, ТОВ «ТД «Насосхолдинг» та ПрАТ «Свеський насосний завод» здійснювали постачання товарів ТОВ «ТД Свесский насосний завод» та ТОВ НПК «ОСО», які в свою чергу здійснили постачання отриманих товарів до ФКП «Тамбовський пороховий завод» та «Пермський пороховий завод». Такі обставини, на думку органу досудового розслідування, є фінансуванням дій з метою зміни меж території або державного кордону України. Представник вказує на те, що ПрАТ «Свеський насосний завод», реалізуючи товари, не несло відповідальність та не контролювало подальше використання товарів покупцем та не мало повноважень забороняти їх подальший перепродаж на інші компанії. Крім того, лише рішенням РНБО від 18.03.2023, ФКП «Тамбовський пороховий завод» було включено до переліку юридичних осіб щодо яких вводяться спеціальні економічні санкції та інші обмежувальні заходи та з цієї дати обмежено торгівельні операції з ним. Між тим, ПрАТ «Свеський насосний завод» не укладало договори із вказаним заводом. Окрім того, до 2021 не існувало жодних законодавчих заборон на торгівлю із компаніями рф, та товарообіг дорівнював мільярди доларів на рік. Переміщення товарів через кордон відбувалося відкрито, підприємство сплачувало податки та обов`язкові платежі. До ПрАТ «Свеський насосний завод» й наразі не застосовано жодних обмежувальних заходів.

Також представник вважає, що подальший арешт майна порушує такі засади заходів забезпечення кримінального провадження як співмірність та пропорційність, оскільки таке втручання у права і свободи юридичної особи, якою є ПрАТ «Свеський насосний завод», є незаконним, а його мета такою, що порушує право на мирне володіння майном, зокрема й на отримання прибутку, яке є метою діяльності підприємства.

В судовому засіданні представники власника майна ОСОБА_3 та ОСОБА_4 клопотання про скасування арешту майна ПрАТ «Свеський насосний завод» підтримали, посилаючись здебільше на доводи, які вказані у клопотанні.

Так представник ОСОБА_4 наголошував на тому, що об`єкти нерухомого майна, на які накладений арешт, не визнавалися речовими доказами у даному кримінальному провадженні і висновок слідчого судді про накладання арешту на об`єкти нерухомого майна, що належать ПрАТ «Свеський насосний завод» з метою їх збереження як речових доказів у кримінальному провадженні, є безпідставними. Арешт за таких обставин накладений необґрунтовано.

Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні також вказувала на те, що підозрювана у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , хоча і є власником 75% частки підприємства, але вона не здійснювала управління ним, не діяла від його імені. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про акціонерні товариства», акціонерне товариство не відповідає за зобов`язаннями акціонерів. У разі вчинення акціонерами протиправних дій, до товариства та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їхні права, крім випадків, визначених законом. Вважає, що арешт на об`єкти нерухомості, які належать ПрАТ «Свеський насосний завод», накладений безпідставно та підлягає скасуванню.

Представники власника майна просили скасувати арешт, оскільки таке рішення не ґрунтується на законі. Таке тривале втручання у права, свободи і законні інтереси юридичної особи, на їх думку, є безпідставним. З моменту арешту, минуло більше ніж два роки і сторона обвинувачення мала достатньо часу для встановлення обставин кримінального правопорушення. Між тим, на момент звернення з даним клопотанням до суду уповноваженим особам ПрАТ «Свеський насосний завод» у даному кримінальному проваджені не вручені повідомлення про підозри. Враховуючи принцип змагальності сторона обвинувачення, повинна доводити як законність, так і подальшу доцільність втручання у власність підприємства, але неявка представника у судове засідання, на їх думку, дає підстави вважати, що такий намір у сторони обвинувачення відсутній.

Прокурор на виклик слідчого судді для розгляду клопотання не з`явився. Засобами електронного зв`язку подав заяву про проведення розгляду клопотання без його участі. Просив у задоволені клопотання відмовити.

Слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання без участі прокурора, неявка якого не перешкоджає розгляду клопотання відповідно до ст. 174 КПК України.

Розглянувши клопотання, дослідивши додані до нього документи, надавши оцінку відомостям, що у них містяться, вислухавши доводи представників власника майна, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27.05.2022 задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні №42022100000000178 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.110-2, ч.3 ст. 191 КК України та накладений арешт з забороною відчуження та розпорядження на об`єкти нерухомого майна, що належать ПрАТ «Свеський насосний завод», а саме: нежитлової будівлі компресорної станції за адресою: АДРЕСА_1 у складі нежитлових будівель компресорної станції Т,Т1,Т2,ТЗ,Т4,Т5; нежитлової будівлі ЧПУ за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлової будівлі корпусу №2, за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 16266,3 кв.м. у складі: нежитлової будівлі корпусу №2, В; цех №2, В1; рентген, лабораторія, В2; контора, ВЗ; підвал, Пд; нежитлової будівлі інженерного корпусу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5198,2 кв.м. у складі: нежитлової будівлі інженерного корпусу А; підвал, Пд; житлового приміщення - квартири за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 36,1 кв.м.; нежитлового приміщення - кольорово-ливарного комплексу, загальною площею 29699,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5 , у складі: адміністративно-побутового комплексу, А; кольорово-ливарного цеху, Б; блок допоміжних цехів, В; прохідної, Г; розподільного цеху, Ж; станції освітлення води, З; станції 2-окису вуглероду, Е; складу допоміжних матеріалів, И; складу рідких закріплювачів, К; градирні, Л; насосної станції, М; автовагової, Н; автодороги, І; огорожі, 1-4; нежитлових приміщень конюшні, автогаражу, підсобних приміщень за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 667,9 кв.м., у складі: приміщення конюшні, А; приміщення автогаражу, підсобних приміщень, Б; житлового приміщення - квартири за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 46,9 кв.м.; - нежитлової будівлі Г - корпусу №3 розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 13193,5 кв.м.; нежитлової будівлі - приміщення конюшні, автогаражу, підсобних приміщень за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 667,9 кв.м.; житлового приміщення - квартири за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 37,2 кв.м.

Надаючи оцінку законності, обґрунтованості застосування такого запобіжного заходу як арешт майна, слідчий суддя виходить з наступного.

Так, підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових частин права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Главою 2 КПК України встановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження до яких, серед інших, віднесені законність (ст. 9), недоторканність права власності (ст. 16).

Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У силу ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно із п.7), ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, регламентовані ч.3 ст. 132 КПК України. Так, застосування таких заходів відбувається на підставі ухвали слідчого судді, суду у разі, якщо орган досудового розслідування, який ініціює дане питання, доведе: 1) що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Порядок арешту майна, його скасування у кримінальному проваджені регламентовані ст. 170-174 КПК України.

Згідно із ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, всування, знищення, перетворення, відчуження.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1)збереження речових доказів;

2)спеціальної конфіскації;

3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволені клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 частини1 статті 170 КПК України.

Також ч. 2 ст. 173 КПК України визначає, що при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя повинен врахувати:

1)правову підставу для арешту майна;

2)можливість використання майна як доказ у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1.ч.2 ст. 170 КПК України;

3)наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч.2 ст. 170 КПК України ;

3-1)можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст. 170 КУПК України);

4)розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4. ч.2 ст. 170 КПК України)

5)розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження

6)наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб

Відповідно до ч.5 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд в ухвалі повинен зазначити серед іншого про підстави застосування арешту майна.

В оскаржуваній ухвалі слідчого судді від 27.05.2022 вказано про те, що об`єкти нерухомості, які належать ПрАТ «Свеський насосний завод», на які накладений арешт, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №42022100000000178 як майно, що було об`єктом кримінально протиправних дій, які розслідуються у кримінальному провадженні, що відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КК України.

Також зазначено, що право власності на об`єкти нерухомого майна, що належать ПрАТ «Свеський насосний завод», були набуті у період часу, у який були вчинені інкриміновані правопорушення, що доводить можливу причетності службових осіб ПрАТ «Свеський насосний завод» до вказаного кримінального правопорушення.

Між тим такий висновок є безпідставним та необґрунтованим.

Так, згідно даних, що міститься у витягу є ЄРДР Слідчим управлінням ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022100000000178 від 06.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.110-2, ч.3 ст. 191 КК України.

Досудове розслідування було розпочато за матеріалами Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України щодо виявленого факту передачі ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами, а також службовими особами ТОВ «ТД «Насосхолдинг» і ПрАТ «Свеський насосний завод» матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу та/або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України.

Згідно мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, досудовим розслідуванням було встановлено, що посадовими особами ТОВ «ТД «Насосхолдинг» та ПрАТ «Свеський насосний завод», бенефіціарним власником яких є громадянка України ОСОБА_6 , протягом 2015-2022 років здійснено понад 200 поставок виробленої продукції на територію країни-агресора російської федерації. Отримувачі вказаних товарів (близько 90% виробленої продукції) були ТОВ «ТД «Свесский насосный завод» та ТОВ НПК «ОСО». В подальшому вказана продукція поставлялась на підприємства оборонно-промислового комплексу країни-агресора російської федерації, а саме на «Казанський державний пороховий завод», «Тамбовський пороховий завод» та «Пермський пороховий завод».

Крім того, в ухвалі слідчого судді у мотивувальній частині зазначено, що органом досудового розслідування встановлено, що протягом 2014-2022 років ОСОБА_6 за попередньою змовою із службовими особами підконтрольних та афілійованих підприємств, а саме: ТОВ «ТД «Насосхолдинг», ПРАТ «Свеський насосний завод», ТОВ «ПІГТМ «Інтер KP Груп» ТОВ «Укркомплект Плюс», ТОВ «Племзавод» «Атманай», ТОВ «Аурум Транс», ТОВ «Аурум Транс», ТОВ «Герон-Трейд» ПрАТ «Цукрогідромаш», ТОВ «Дизельний Завод», ПАТ «ЗНВКІФ «Стартап», ТОВ «Аурум Груп», ПСП «Тавільжанське», ПП «Маранта», ТОВ «СМОЛИ УКРАЇНИ», ТОВ «АЛЬГАР», ТОВ «Інридан ЛТД», ТОВ «Стартап Фінанс», ТОВ «Пресмаш», ТOB «Хімконцерн 2008», TOB «Транс Енерджи», TOB «ТД «Насосхолдинг», TOB «Нові Люди Продакшен», ТОВ «Інтер Кар Інжиніринг», ТОВ «Аурум Рейл», вчинили привласнення чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, що спричинило збитки.

З наданих до клопотання матеріалів встановлено, що 26.05.2022 у кримінальному провадженні №42022100000000178 слідчий ОСОБА_5 визнала речовим доказом частки суб`єктів господарської діяльності у статутних капіталах, зокрема і 75% частки учасників ПрАТ «Свеський насосний завод», кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_6 , вказавши, що вони є засобом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.110-2, ч.3 ст.191 КК України.

Тобто, таким рішенням слідчий визнав речовими доказами корпоративні права, що належать ОСОБА_6 .

У випадку, коли арешт накладається з метою збереження речового доказу (що відбувалося з майном ПрАТ «Свеський насосний завод», про що зазначено вище), він накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, яка визначає, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінального протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Доказів того, що у визначеному законом порядку речовим доказом у кримінальному провадженні №42022100000000178 визнавалося майно, у виді об`єктів нерухомості, що належить ПрАТ «Свеський насосний завод», слідчому судді, при вирішення питання про накладання арешту, надано не було. До такого висновку також можна дійти, враховуючи формулюванням, яке міститься в ухвалі від 27.05.2022, яка оскаржується, в якій відсутнє посилання на відповідні реквізити постанови слідчого.

Будь-яких даних про те, що арештовані житлові та нежитлові приміщення мають доказове значення для встановлення обставин, у зв`язку із яким здійснюється кримінальне провадження, ухвала слідчого судді від 27.05.2022 також не містить.

Вищенаведене свідчить про те, що у порушення вимог ч.3 ст. 132 КПК України слідчий суддя дійшов безпідставного висновку, про те, що підозра щодо вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 110-2, ч.3 ст. 191 КК України, які розслідуються у кримінальному провадженні №42022100000000178 може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме арешту майна, яке належить ПрАТ «Свеський насосний завод», оскільки воно визнано речовим доказом.

Таким чином, правова підстава для застосування арешту майна ПрАТ «Свеський насосний завод» була відсутня, а його мета, яка визначена в ухвалі, як збереження речового доказу, не мала відповідного правового підґрунтя.

Слідчий суддя також погоджується з доводами представників власників майна про неможливість арешту майна ПрАТ «Свеський насосний завод» з будь яких інших підстав, зокрема з метою спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Так підстави конфіскації майна або застосування заходів кримінального-правового характеру щодо юридичної особи врегульовано статтями 96-3 - 96-11 КК України.

Відповідно до ч.1 ст. 96-3 КК України, підставами для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру є:

1. вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів. передбачених у статтях 209 і 306, частинах першій і другій статті 368-3, частинах першій і другій статті 368-4, статтях 369 і 369-2 КК України;

2. незабезпечення виконання покладених на її уповноважену особу законом або установчими документами юридичної особи обов`язків щодо вжиття заходів із запобігання корупції, що призвело до вчинення будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 209 і 306, частинах першій і другій статті 368-3, частинах першій і другій статті 368-4, статтях 369 і 369-2 КК України;

3. вчинення її уповноваженою особою від імені юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 111-1, 258-258-8 КК України;

4. вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 109, 110, 113, 114-2, 146, 147 частинами другою- четвертою статті 159-1, ст. 160, 260, 262, 436, 437, 438, 442, 444, 447 КК України.

Частина 2 вказаної статті визначає, що у разі вчиненні певних кримінальні правопорушень, вони визнаються такими, що вчинені в інтересах юридичної особи, якщо вони призвели до отримання нею неправомірної вигоди, або створили умови для тримання такої вигоди, або були спрямовані на ухилення від передбаченої законом відповідальності. Як було встановлено вище, у даному кримінальному провадженні, розслідуються кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст. 110-2 та ч.3 ст. 191 КК України

Відповідно до «Примітки 1» до статті 96-3 КК України під уповноваженими особами юридичної особи слід розуміти службових осіб юридичної особи, а також інших осіб, які відповідно до закону, установчих документів юридичної особи чи договору мають право діяти від імені юридичної особи.

ПрАТ «Свеський насосний завод» є акціонерним товариством, створеним з метою отримання прибутку. Його діяльність регулюється Статутом, Законом України «Про акціонерні товариства», ГК України тощо.

Відповідно до ч. 2 ст.3 Закону України «Про акціонерні товариства», акціонерне товариство не відповідає за зобов`язаннями акціонерів. У разі вчинення акціонерами протиправних дій до товариства та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їхні права, крім випадків, визначених законом. Органами управління товариства є загальні збори акціонерів, виконавчий орган - генеральний директор. Відповідно до Статуту, підприємство не відповідає за зобов`язаннями учасників і до нього та його органів не можуть застосовуватись будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення учасниками протиправних дій. ПрАТ «Свеський насосний завод» відповідно до положень Статуту є суб`єктом приватного права. Так, ОСОБА_6 є бенефіціарним власником підприємства, між тим, відповідно до Статуту підприємства, вона не наділена правами на укладання угод, ведення діяльності від імені підприємства, вчинення правочинів тощо, тобто за таких обставин вона є уповноваженою особою юридичної особи. Даних про те, що ОСОБА_6 укладала договори від імені ПрАТ «Свеський насосний завод», та/або є її уповноваженою особою, яка вчинила кримінальне правопорушення в інтересах ПрАТ «Свеський насосний завод», або від його імені, в ухвалі слідчого судді від 27.05.2022 не наведено.

Відповідно до ч.2 ст. 96-4 КК України до юридичної особи приватного права можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру лише визначені пунктами 3-4 ч.1 ст. 96-3 КК України. Як було зазначено вище, у даному кримінальному провадженні, розслідуються кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст. 110-2 та ч.3 ст.191 КК України, що унеможливлює застосування заходів кримінально-правового характеру щодо ПрАТ «Свеський насосний завод» як юридичної особи.

Крім того, досудове розслідування здійснюється стосовно певних фізичних осіб та ОСОБА_6 . Так, ОСОБА_6 є бенефіціарним власником товариства, однак, вона відповідно до Статуту не наділена правами на укладання угод, ведення діяльності від імені товариства, вчинення значних правочинів, а кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 інкримінується їй, як фізичній особі.

Конфіскація майна ПрАТ «Свеський насосний завод», як одного з заходів кримінально-правового характеру, також не може мати місце у даному кримінальному провадженні, враховуючи положення ст. 96-9 КК України, яка визначає, що ліквідація юридичної особи застосовується судом у разі вчинення її уповноваженою особою будь-якого із злочинів, передбачених статтями 109, 110, 111-1, 113, 146, 147, 152-156-1, 160, 209, 255 КК України.

Зазначені вище обставини дають слідчому судді підстави дійти висновку, що захід забезпечення кримінального провадження у вигляді накладання арешту на об`єкти нерухомого майна, що належить ПрАТ «Свеський насосний завод», був застосований ухвалою слідчого судді від 27.05.2022 необґрунтовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, що передбачені законом і загальними принципами міжнародного права.

Наведена засада закріплена у ст. 41 Конституції України, яка зазначає, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У практиці ЄСПЛ неодноразово зазначалось, що таке втручання держави у права особи повинно здійснюватися на підставі закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського суду з прав людини в контексті вищевказаних положень: володіння майном повинно бути законним, вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля; будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи; має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Враховуючи тривалість досудового розслідування, ненадання прокурором як на момент вирішення питання про арешт майна, так під час розгляду клопотання про скасування арешту доказів того, що майно ПрАТ «Свеський насосний завод» визнано речовим доказом, має кримінально протиправне походження тощо та подальше перебування його під арештом відповідає завданням, визначеним ч. 3 ст. 132 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про скасування запобіжних заходів, які застосовані у даному кримінальному провадженні у вигляді накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, яке належить ПрАТ «Свеський насосний завод», вважаючи, що він був накладений необґрунтовано.

За вказаних обставин слідчий суддя не вбачає підстав надавати оцінку доводам представників власників майна щодо порушення принципів співмірності, пропорційності тощо.

Відповідно до ст. 2 КПК України до завдань кримінального провадження з-поміж іншого віднесена охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Вказані вище обставини у сукупності дають підстави для скасування арешту.

Керуючись .ст.98, 170, 174, 372, 392 КПК України, слідчий суддя,

постановив:

клопотання задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27.05.2022 (справа № 752/5423/22, провадження № 1-кс/752/1733/22) з об`єктів нерухомого майна, які належать ПРАТ «Свеський насосний завод» (код ЄДРПОУ 05785454), а саме:

-нежитлової будівлі компресорної станції за адресою: АДРЕСА_1 у складі: нежитлових будівель компресорної станції Т,Т1,Т2,ТЗ,Т4,Т5;

- нежитлової будівлі ЧПУ за адресою: АДРЕСА_2 ;

-нежитлової будівлі корпусу №2, за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 16266,3 кв.м. у складі: нежитлової будівлі корпусу №2, В; цех №2, В1; рентген, лабораторія, В2; контора, ВЗ; підвал, Пд;

-нежитлової будівлі інженерного корпусу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5198,2 кв.м. у складі: нежитлової будівлі інженерного корпусу А; підвал, Пд;

-житлового приміщення - квартири за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 36,1 кв.м.;

-нежитлового приміщення - кольорово-ливарного комплексу, загальною площею 29699,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5 , у складі: адміністративно-побутового комплексу, А; кольорово-ливарного цеху, Б; блок допоміжних цехів, В; прохідної, Г; розподільного цеху, Ж; станції освітлення води, З; станції 2-окису вуглероду, Е; складу допоміжних матеріалів, И; складу рідких закріплювачів, К; градирні, Л; насосної станції, М; автовагової, Н; автодороги, І; огорожі, 1-4;

- нежитлових приміщень конюшні, автогаражу, підсобних приміщень за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 667,9 кв.м., у складі: приміщення конюшні, А; приміщення автогаражу, підсобних приміщень, Б;

- житлового приміщення - квартири за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 46,9 кв.м.;

- нежитлової будівлі Г - корпусу №3 розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 13193,5 кв.м.;

- нежитлової будівлі - приміщення конюшні, автогаражу, підсобних приміщень за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 667,9 кв.м.;

- житлового приміщення - квартири за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 37,2 кв.м.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили негайно після її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 26.08.2024 о 17 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1