ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" серпня 2024 р. Справа№ 927/249/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаптали Є.Ю.
суддів: Гончарова С.А.
Яковлєва М.Л.
при секретарі Токаревій А.Г.
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 06.08.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Чернігівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України
та Компанії Eesti Veski OU
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 по справі №927/249/24 (суддя Романенко А.В., повний текст судового рішення складений та підписаний 12.06.2024)
та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024 за заявою від 10.06.2024 б/н Компанії Eesti Veski OU про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в справі по справі №927/249/24 (суддя Романенко А.В., повний текст судового рішення складений та підписаний 24.06.2024)
за позовом: Компанії Eesti Veski OU
до відповідача 1: Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці
до відповідача 2: Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-естонське підприємство фірма "Вибір"
про стягнення 20 490,67 євро
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог.
Компанією Eesti Veski OU поданий позов до відповідача 1 - Державної митної служби України, в особі її відокремленого підрозділу Чернігівської митниці та відповідача 2 - Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області про відшкодування шкоди в сумі 20490,67 євро, спричиненої протиправними діями державного органу щодо вилучення товару за фактом порушення митних правил (протокол від 30.06.2021 № 0413/10200/21).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірної поведінки Північної митниці Держмитслужби (правонаступником якого є відповідач), яка виразилась в складенні протоколу про порушення митних правил № 0413/10200/21 від 30.06.2021, нерозмитненні товару (печива та пряників в асортименті) заявленого до митного контролю, оформленого за митною декларацією типу МД №102190/2021/050586, позивачу заподіяні збитки в розмірі вартості втраченого товару в розмірі 10345,60 євро, вартості простою - 950,00 євро за період з 15.06.2021 по 21.06.2023 та 9195,07 євро упущеної вигоди, всього на суму 20490,67 євро.
У подальшому, позивачем долучено докази на підтвердження фактичного розміру його судових витрат у справі та позивач просив стягнути з Державної митної служби України, відокремленого підрозділу Чернігівської митниці, 1200,00 доларів США витрат на правничу допомогу, еквівалентом у національній валюті - 47970,00 грн.
Короткий зміст оскаржуваних рішень суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 по справі №927/249/24 задоволено частково позов Компанії Eesti Veski OU до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-естонського підприємства фірми «Вибір» про стягнення 20490,67 євро.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Компанії Eesti Veski OU відшкодування шкоди в розмірі 11 058,10 євро.
В іншій частині позову відмовлено.
Суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема, протиправність дій посадових осіб Чернігівської митниці, що спричинили позивачу шкоду в розмірі 10345,60 євро вартості втраченого товару та 712,50 євро вартості простою (за перерахунком суду); всього на суму 11058,10 євро. Натомість, в іншій частині позову судом першої інстанції відмовлено за недоведеністю.
Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024 по справі №927/249/24 заяву Компанії Eesti Veski OU від 10.06.2024 б/н про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в справі, задоволено частково.
Стягнуто з Державної митної служби України особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці на користь Компанії Eesti Veski OU№ 25 887,74 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
За висновком суду, розмір заявлених позивачем витрат відповідає критеріям розумності та обґрунтованості, підтверджується належними доказами, відтак, підлягає розподілу між сторонами, а з урахуванням принципу пропорційності, визначеного частиною 4 статті 129 ГПК України присуджено до стягнення з відповідача 1 витрати на правничу допомогу в розмірі 25887,74 грн, пропорційно задоволеним позовним вимогам у цій справі.
Вимоги та зміст апеляційних скарг.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням та додатковим рішенням, Чернігівська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 по справі №927/249/24 та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024 по справі №927/249/24 в частині задоволених вимог та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовної заяви Компанії Eesti Veski OU про стягнення 20 490,67 євро та заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 200,00 дол. США у повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- судом поверхово досліджені обставини справи, не досліджено докази, на які Відповідач звертав увагу суду, чим порушено норми процесуального права;
- судом першої інстанції не зазначено в рішенні мотивів відхилення аргументів Відповідача щодо ненадання Позивачем договору на перевезення та інших доказів, відповідно до яких Позивачем заявлена вимога про стягнення витрат за простій транспортного засобу;
- судом першої інстанції неправомірно стягнуто у складі витрат на правничу допомогу витрати на збір доказів шляхом направлення запитів та організацію перекладу документів, при цьому, суд першої інстанції не обґрунтував, з чого він виходив, включаючи до судових витрат на професійну правничу допомогу вказані послуги, що є порушенням вимог ст. 238 ГПК України;
- посилання суду першої інстанції на норми ч. 2 ст. 325 та ч. 5 ст. 338 Митного кодексу України є недоречним, оскільки Відповідачем здійснювався митний огляд відповідно до норм ст. 336, ч.ч. 1-2 ст. 338 МКУ.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням та додатковим рішенням, Компанія Eesti Veski OU звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення упущеної вигоди та прийняти постанову, якою задовольнити позовну заяву Компанії Eesti Veski OU до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-естонського підприємства фірми «Вибір» в повному обсязі та стягнути з Державного бюджету України на користь Компанії Eesti Veski OU 9 195,07 євро. В іншій частині рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 залишити без змін.
Скасувати додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024 у справі №927/249/24 щодо часткового задоволення заяви позивача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу у розмірі 1 200,00 дол. США та прийняти рішення, яким задовольнити заяву Компанії Eesti Veski OU від 10.06.2024 б/н про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в справі в повному обсязі.
Стягнути з Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці на користь Компанії Eesti Veski OU 47 970,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу під час підготовки та розгляду спору в суді першої інстанції.
Стягнути з Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці на користь Компанії Eesti Veski OU 22 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу під час підготовки та розгляду апеляційної скарги.
Позивач вважає, що в оскаржуваній частині судом першої інстанції під час ухвалення рішення було допущено неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи, та неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження доказів та їх оцінки.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- позивач заперечує щодо посилань суду першої інстанції на враховані ним при прийнятті рішення правові позиції Верховного Суду;
- відхиляючи доводи позивача щодо суми заявлених вимог суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, а саме інвойсу № 70/0321 від 20.05.2021, інвойсу № 68/0121 від 11.01.2021 та розпорядженню Компанії від 20.12.2020, безпідставно визнав ці докази неналежними та недопустимими;
- судом першої інстанції не враховано, що в разі визначення розміру упущеної вигоди необхідно керуватись саме вірогідними доказами та надавати їм оцінку відповідно до внутрішнього переконання;
- щодо оскарження додаткового рішення суду в межах даної справи позивач зазначає, що оскільки основне рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 у справі № 927/249/24 підлягає перегляду та на переконання позивача повному задоволенню, то і додаткове рішення повинно бути переглянуто з цих підстав та витрати на правничу допомогу стягнені з відповідача в повному обсязі.
Клопотання та відзив учасників справи.
22.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Чернігівської митниці надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
23.07.2024 через систему «Електронний суд» відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому відповідач-1 просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача в частині відмовлених позовних вимог.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу:
- рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення упущеної вигоди цілком обґрунтованим та законним, а апеляційна скарга Позивача є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки вона не містить посилання на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення упущеної вигоди;
- судом першої інстанції правомірно зменшений розмір судових витрат, які заявлені Позивачем до стягнення, однак митниця не погоджується із розміром судових витрат, які стягнуті на користь Позивача.
26.07.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача-1, у якому позивач просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу Чернігівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 у справі №927/249/24 та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.06.2024 у справі №927/249/24.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу:
- відповідач не визначає конкретних обставин, які не враховані судом у частині дослідження доказів;
- доводи митниці щодо ненадання копії договору про надання правничої допомоги від 13.02.2023 № 151 між позивачем та його представником спростовуються матеріалами справи;
- збір доказів, які здійснив представник позивача (подання адвокатських запитів, заяви про видачу копій судових рішень) та організація перекладу документів, які згодом були використані для захисту інтересів позивача - входить до переліку судових витрат, які повинен понести відповідач;
- Господарським судом Чернігівської області правильно застосовані норми Митного кодексу України.
27.07.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача-1, у якому відповідач-2 фактично підтримує позицію відповідача-1 та зазначає про помилковість посилання суду першої інстанції на норми ч.2 ст.325 та ч.5 ст.338 Митного кодексу України.
Також 27.07.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Компанії Eesti Veski OU в повному обсязі, посилаючись на те, що доводи Апелянта, викладені в його апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими.
Процесуальні дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги.
28.06.2024 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Чернігівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 по справі №927/249/24 та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024 за заявою від 10.06.2024 б/н Компанії Eesti Veski OU про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в справі по справі №927/249/24.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2024 апеляційна скарга у справі №927/249/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Шаптала Є.Ю. (головуючий суддя), судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.
02.07.2024 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Компанії Eesti Veski OU на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 по справі №927/249/24 та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024 за заявою від 10.06.2024 б/н Компанії Eesti Veski OU про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в справі по справі №927/249/24.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 02.07.2024 апеляційна скарга у справі № 927/249/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Шаптала Є.Ю. (головуючий), Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.
На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №927/249/24 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 02.07.2024 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Чернігівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 по справі №927/249/24 та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024 за заявою від 10.06.2024 б/н Компанії Eesti Veski OU про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в справі по справі №927/249/24 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Чернігівської області надіслати матеріали справи №927/249/24 на адресу Північного апеляційного господарського суду.
На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №927/249/24 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 02.07.2024 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Компанії Eesti Veski OU на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 по справі №927/249/24 та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024 за заявою від 10.06.2024 б/н Компанії Eesti Veski OU про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в справі по справі №927/249/24 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Чернігівської області надіслати матеріали справи №927/249/24 на адресу Північного апеляційного господарського суду.
12.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №927/249/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чернігівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 по справі №927/249/24 та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024 за заявою від 10.06.2024 б/н Компанії Eesti Veski OU про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в справі по справі №927/249/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 06.08.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії Eesti Veski OU на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 по справі №927/249/24 та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024 по справі №927/249/24.
Розгляд апеляційної скарги Компанії Eesti Veski OU на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 по справі №927/249/24 та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024 по справі №927/249/24 призначено для спільного розгляду з апеляційною скаргою Чернігівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 по справі №927/249/24 та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024 за заявою від 10.06.2024 по справі №927/249/24 на 06.08.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 клопотання Чернігівської митниці про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено.
Позиція учасників справи та явка в судове засідання.
06.08.2024 у судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача-1.
Представники позивача підтримали доводи поданої апеляційної скарги та просили суд її задовольнити, проти апеляційної скарги відповідача-1 заперечили.
Представник відповідача-1 (яка брала участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду) підтримала доводи поданої апеляційної скарги та просила суд її задовольнити, проти апеляційної скарги позивача заперечила.
Представники відповідача-2 та третьої особи до суду не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу за відсутності представників, що не з`явились в судове засідання за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла наступних висновків.
Щодо оскаржуваного рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.07.2023 у справі №927/249/24.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 26.04.2019, між ТОВ СП «Вибір» (постачальник) та Eesti Veski ОU (покупець) укладений договір поставки № 2ЕSТ (далі - Договір), за п. 1.1. якого протягом терміну його дії постачальник зобов`язався передати в власність, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити кондитерські вироби (далі - товар) виробництва ТОВ СП «Вибір» (Україна) за цінами, в кількості, асортименті відповідно до складених інвойсів на кожну партію доставленого товару, що виступає невід`ємною частиною цього Договору.
Згідно з п. 2.1., п. 2.2. Договору доставка товару здійснюється окремими партіями автомобільним транспортом за рахунок покупця на умовах: FCA - м. Ніжин, Україна в трактуванні Міжнародних правил Інкотермс в редакції 2010 року.
Назви, кількість, асортимент, ціна товару кожної партії, що доставляється, узгоджується сторонами на підставі письмової заявки покупця і зазначається в інвойсі. Назва товару погоджується сторонами в Переліку найменування товару. Покупець має право вказати назву товару відповідно до внутрішньої номенклатури покупця зі збереженням ідентифікуючих ознак назви товару (в редакції додаткової угоди від 03.04.2021 до Договору).
Право власності на товар, який доставляється по цьому Договору і ризик випадкової знищення товару переходить до покупця з моменту відвантаження товару на складі постачальника. У випадку доставки товару сторонніми перевізниками ризик випадкової загибелі товару і право власності переходять покупцеві в момент передачі товару перевізнику (п. 2.9. Договору).
Пунктами 3.1., 3.2. Договору погоджено, що ціна товару встановлюється в євро і включає вартість товару, упакування, маркування, відвантажувальні роботи, оформлення відповідних документів. Ціни на кожну партію товару погоджуються в інвойсах, що долучаються до кожної партії товару, що доставляється.
Покупець купує товар за цінами, вказаними в інвойсах, долучених до кожної партії товару, що доставляється.
Назва товару вказується на упаковці кожної окремої одиниці товару на основі Переліку відповідності найменування товару, погодженому сторонами. Товар повинен мати маркування, відповідати вимогам, висунутим законодавством країни покупця: найменування, вага брутто, дата виготовлення, строк придатності, склад, адреса виробника, харчова цінність на 100 г продукту, ГОСТ/ТУ/ДСТУ (в редакції п. 4.9. додаткової угоди від 03.04.2021 до Договору).
Додаток № 1 від 03.04.2021 до Договору містить Перелік відповідності найменування товару.
Пунктами 7.4., 7.5. погоджено, що Договір вступає в силу з 26.04.2019 і діє до 31.12.2020.
Якщо жодна із сторін за місяць до спливу строку дії Договору в письмовій формі не повідомила іншу сторону про бажання припинити його дію, то дія Договору кожного разу вважається автоматично продовженою на наступний календарний рік.
20.05.2021, до Договору сформований рахунок - фактура / invoice № 70/0321 на поставку окремої партії товару на суму 10345,60 євро (а. с. 103, т. 1).
30.06.2021, посадовою особою Північної митниці Держмитслужби складений протокол про порушення митних правил № 0431/10200/21 за ознаками порушення митних правил, передбачених частиною 1 статті 483 МК України (а. с. 63 - 70, т. 1), з зазначенням, що:
15.06.2021, о 23 год. 50 хв, до зони митного контролю пункту пропуску «Нові Яриловичі -Нова Гута» митного поста «Нові Яриловичі - автомобільний» Північної митниці Держмитслужби в напрямку «виїзд з України» заїхав автомобіль «Renault» д. н. з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 з вантажем «Кондитерські вироби: печиво, пряники» в кількості: вага брутто 12039,4 кг, вага нетто 10560 кг, в 2112 картонних коробках на 33 дерев`яних піддонах, який слідував з України до Естонії, відправник - підприємство ТОВ СП «Вибір», м. Київ, пр. Гузара Любомира, буд. 46-В, кв. 122, отримувач - підприємство «Ееsti Veski OU», Кrііdі, 7, 11415 Таllinn, Еstonia, на підставі наступних товаросупровідних документів: МД № UА 102190/2021/050586, СМR А№ б/н та інвойсу № 70/0321 від 20.05.2021.
16.06.2021, на адресу Північної митниці Держмитслужби, надійшов лист Управління Служби безпеки України в Чернігівській області (лист від 10.06.2021 № 74/3/4-2276) про можливий факт вивезення за межі митної території України в період з 10.06.2021 до 18.06.2021 на автомобілі д. н. з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 партії вантажу «Продукти харчування» з порушенням вимог митного законодавства України, а саме внесенням неправдивих відомостей до товаросупровідних документів щодо найменування, характеристик товарів, кількості, ваги тощо.
В період з 14 год. 30 хв. 16.06.2021 до 11 год. 30 хв., 17.06.2021, в зоні митного контролю ВМО № 2 митного поста «Чернігів - центральний» (ТОВ «МТ - Ріверпілля», Чернігівська область, Чернігівській район, смт Рівнопілля, вул. Гомельське шосе, 6) проведений повний огляд вантажу «Кондитерські вироби: печиво, пряники», який переміщувався транспортним засобом, д. н. з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , під час якого встановлена невідповідність найменування товару, що знаходився в 2112 картонних коробках, заявленим в invoice № 70/0321 від 20.05.2021, а саме:
1. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 «Печиво Вікторія»/Соокіеs Vіktoгіа 500g/ - в наявності товар «Kooremaitseline liivakupsis Viktoria «VESKI» 500g» з логотипом торгівельної марки «VESKI»;
2. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 «Печиво Азарт» /Соокіеs Azart 500g/ - в наявності товар «ТАТRАКUРSIS 500g» з логотипом торгівельної марки «VESKI»;
3. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 «Пряник Північний» /Gingerbread Pivnichnyi 500g/ - в наявності товар «Klassikalised praanikud VESKI» 500g» з логотипом торгівельної марки «VESKI»;
4. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 «Пряник м`ятний» /Gingerbread Міаtnyi 500g/ - в наявності товар «Piparmundimaitselised praanikud VESKI» 500g» з логотипом торгівельної марки «VESKI»;
5. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 «Пряник Бабусині» /Gingerbread Ваbusiny 500g/ - в наявності товар «Meemaitselised praanikud VESKI» 500g» з логотипом торгівельної марки «VESKI»;
6. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 «Пряник Два кольори» /Gingerbread Dva koljory 500g/ - в наявності товар: «Kakao-ja ahjupiimamaitselised praanikud VESKI 500g» з логотипом торгівельної марки «VESKI»;
7. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 «Пряник Каприз» /Gingerbread Карrіz 500g/ - в наявності товар: «Sokolaadimaitseline praanik pahklitega PAHKLIKEELEKE 500g» з логотипом торгівельної марки «VESKI»;
8. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 «Печиво Ніжинський світанок» /Соокіеs Nizhynskyy svitanok 500g/ - в наявності товар «RIISIKUPSIS 500g» з логотипом торгівельної марки «VESKI»;
9. Найменування товару згідно з invoice № 70/0321 від 20.05.2021 «Печиво Вівсяне ванільне» /ОАТ Вuscuits 500g/ - в наявності товар: «Каеrаkupsis VESKI 500g» з логотипом торгівельної марки «VESKI».
Під час перевірки встановлено, що відповідно до заяви для видачі сертифіката з перевезення товарів з України за формою «ЕUR I» сертифікат № 102.010957 отриманий директором ТОВ СП «ВИБІР» громадянином ОСОБА_1 на товар:
1. Соокіеs Vіktoгіа 500g, 1664 boxes - 26 раllets;
2. Соокіеs Azart 500g, 64 boxes - 1 раllet;
3. Соокіеs Nizhynskyy svitanok 500g, 64 boxes - 1 раllet;
4. ОАТ Вuscuits 500g, 64 boxes - 1 раllet;
5. Gingerbread Pivnichnyi 500g, 64 boxes - 1 раllet;
6. Gingerbread Міаtnyi 500g, 32 boxes - 0,5 раllet;
7. Gingerbread Ваbusiny 500g, 64 boxes - 1 раllet;
8. Gingerbread Dva koljory 500g, 32 boxes - 0,5 раllet;
9. Gingerbread Каргіz 500g, 64 boxes - 1 раllet
На лист Північної митниці Держмитслужби від 18.06.2021 № 7.11-1/7.1-20-01/14/5263, директор ТОВ СП «Вибір» громадянин ОСОБА_1 в листі від 24.06.2021 № 7/21 повідомив, що відомості щодо найменування товару, вказані на споживчій упаковці, були вказані естонською мовою, згідно з законодавством країни імпортера і є вичерпною інформацією для споживачів даної країни. Відомості в товаросупровідних документах указані на державній мові постачальника та англійській мові, яка є однією із офіційних мов Євросоюзу.
З наданих громадянином ОСОБА_1 копій висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 13.10.2010 № 05.03.02-04/76203, від 23.03.2008 № 05.03.02-04/16529 та від 23.03.2008 № 05.03.02-04/16655 слідує, що зазначені висновки видані на товар, заявлений в invoice № 70/0321 від 20.05.2021, а саме: пряник «Північний», пряник «Каприз», пряник «Бабусині», пряник «Два кольори», пряник «М`ятний», пряник «Пряжене молоко», печиво «Азарт», печиво «Ніжинський світанок», печиво «Вівсяне ванільне».
Крім того, відповідно до п. 2.2. Договору найменування, кількість, асортимент, ціна товару кожної партії узгоджується сторонами на основі письмової заявки покупця та вказується в інвойсі.
За частиною 2 статті 459 МК України суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил при вчиненні порушень митних правил підприємствами є посадові особи цих підприємств. Посадова особа підприємства - керівник або інші працівники підприємства (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов`язків відповідають за додержання вимог, установлених МК України, законами та іншими нормативно-правовими актами, а також міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку. Таким чином, директор ТОВ СП «Вибір» громадянин ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на переміщення товару «Кондитерські вироби: печиво, пряники» 9 найменувань у кількості: вага брутто 12039,4 кг, вага нетто 10560 кг, в 2112 картонних коробках» через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для його переміщення документів, а саме invoice № 70/0321 від 20.05.2021, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів.
На підставі статті 522 МК України за вказаним протоколом тимчасово вилучені «Кондитерські вироби: печиво, пряники» 9 найменувань у кількості: вага брутто 12039,4 кг, вага нетто 10560 кг, в 2112 картонних коробках.
Як вбачається з листа Чернігівської митниці Держмитслужби вих. № 7.11/7.11-21-01/13/59 від 04.01.2022 за описом предметів до протоколу про порушення митних правил № 0413/10200/21 (печиво та пряники в асортименті) передані на відповідальне зберігання ПП «Аметіз» (9 найменувань) на підставі Договору про відповідальне зберігання майна та транспортних засобів від 15.04.2021 № 44. Зберігання майна в холодильній камері, займана площа 31,68 м2. Акт приймання-передавання від 30.06.2021 додається (а. с. 75 - 77, т.1).
Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 16.06.2022 у справі № 751/9007/21, громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнений від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 483 МК України, у зв`язку з малозначністю правопорушення, на підставі статті 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням; провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрите.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10.10.2022 у справі № 751/9007/21, яка набрала законної сили 10.10.2022, постанова Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.06.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 483 МК України скасована, провадження в справі закрите в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Чернігівський апеляційний суд у постанові від 10.10.2022 у справі № 751/9007/21 зазначив: «через митний кордон України переміщувався товар - продукт харчування, печиво і пряники. Саме цей товар був зазначений в товаросупроводжуючих документах і знаходився в напівпричепі автомобіля «Renault» д. н. з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Кількість печива і пряників в напівпричепі фактично повністю відповідали кількості печива і пряників, зазначених у митній декларації і цей факт ніким з учасників процесу не оспорюється. Тобто, декларант не приховував назви і споживчих якостей товару, його кількості. На упаковці печива і пряників усі написи були виконані естонською мовою на вимогу замовника товарів, здійснити буквальний переклад назв печива і пряників в даному випадку було б неможливим з питань маркетингу».
В даній постанові зазначено, що печиво і пряники, вилучені в рамках цієї справи, вилучені зі складу митниці командиром військової частини НОМЕР_3 у зв?язку з веденням на території Чернігівської області бойових дій. Тому питання вилученого майна в цьому провадженні вирішене бути не може.
Позивач, листом № 2155/13-02-16 від 18.08.2021, звернувся до Чернігівської митниці з проханням звільнити товар (а. с. 81, т.1).
Відповідно до Передавального акту станом на 31.12.2021, наданого на запит від 01.08.2023 № 1417/1581/ВС, правонаступником усього майна, майнових прав та обов?язків Північної митниці Держмитслужби є Державна митна служба України (а. с. 41 - 45, т.1).
Позивач зазначає, що внаслідок неправомірної поведінки Північної митниці Держмитслужби (правонаступником якого є відповідач), яка виразилась в складенні протоколу про порушення митних правил № 0413/10200/21 від 30.06.2021, нерозмитненні товару (печива та пряників в асортименті) заявленого до митного контролю, оформленого за митною декларацією типу МД №102190/2021/050586, позивачу заподіяні збитки в розмірі вартості втраченого товару, вартості простою та упущеної вигоди.
Відповідно до листа Чернігівської митниці Держмитслужби вих. № 7.11-3/7Л 1-20-04/8.19/1182 від 03.03.2023, товар - «Кондитерські вироби: печиво, пряники», який був тимчасово вилучений за протоколом про порушення митних правил № 0413/10200/21 від 30.06.2021 та зберігався на складі митниці, вилучений військовою частиною НОМЕР_4 за Актом про примусове відчуження або вилучення майна від 31.03.2022 у зв?язку з введенням військового стану, за рішенням військової частини НОМЕР_3 , наказу командира військової частини НОМЕР_3 п /к ОСОБА_2 № 32 від 31.03.2022 (а. с. 161 - 167, т.1).
Звернувшись до суду з позовом до Державної митної служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області про відшкодування збитків, спричинених протиправними діями відокремленого підрозділу Чернігівської митниці, за фактом складання протоколу про порушення митних правил № 0413/10200/21 від 30.06.2021 та вилучення спірної партії товару, за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення (що попередньо встановлене постановою Чернігівського апеляційного суду від 10.10.2022 у межах судової справи № 751/9007/21, постанова набрала законної сили 10.10.2022, преюдиція) позивач просить стягнути з Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці на користь позивача 20490,67 євро, з яких: реальні збитки вартості втраченого товару в розмірі 10345,60 євро; 950,00 євро вартості простою за період з 15.06.2021 по 21.06.2023 та 9195,07 євро упущеної вигоди (згідно з поданим розрахунком, а. с. 168, т. 1). Всього на суму 20490,67 євро.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Щодо належності відповідача 2 - Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області до суб`єктного складу учасників.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.
Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем (відповідачами) і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.
У позовній заяві позивач визначає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі в справі для відповіді за пред`явленими вимогами.
Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору в спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Виходячи з приписів статей 43, 47 БК України Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів.
Орган Казначейства є окремим учасником цивільних відносин відповідно до частини 1 статті 2 ЦК України та самостійно відповідає виключно за власними зобов`язаннями та не несе жодної цивільно-правової відповідальності за дії посадових та службових осіб органів державної влади.
Безспірне списання коштів Державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у Державному бюджеті на зазначену мету.
За приписами статті 25 БК України безспірне списання коштів Державного бюджету та місцевих бюджетів здійснюється Державною казначейською службою України на підставі рішення суду.
Надходження та витрати Державного бюджету України визначаються виключно Законом про Державний бюджет України.
Державні органи, як юридичні особи, несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов`язаннями. Держава не відповідає по зобов`язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов`язаннях держави. Така юридична особа, відповідає за своїми зобов`язаннями коштами, які є в її розпорядженні.
Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 641/4272/19 (застосовуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену в справах № 242/4741/16-ц та № 641/8857/17) дійшов висновку про те, що в спорах про стягнення з держави коштів, зокрема і про стягнення відшкодування завданої шкоди (компенсації) немає необхідності визначати відповідачем Казначейство або його територіальний орган.
Зважаючи на те, що Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, яке позивач визначив в якості відповідача 2, в силу своїх функціональних обов`язків не є розпорядником коштів Державного бюджету та не веде єдиний казначейський рахунок; не здійснює безспірне списання коштів Державного бюджету для відшкодування шкоди; не є учасником спірних відносин, а тому враховуючи, що позивачем не заявлено жодних позовних вимог до даної юридичної особи, суд першої інстанції правильно зазначив про безпідставність позову до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, який не є належним відповідачем у справі.
При цьому, наведена обставина щодо суб`єктного складу учасників справи сторонами на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення не оскаржується.
Отже, виходячи з характеру спірних правовідносин та заявлених позовних вимог належним відповідачем у справі є Державна митна служба України, в особі відокремленого підрозділу Чернігівської митниці.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачених Конституцією та законами України.
За приписами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до положень статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.
На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, та вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 цього Кодексу допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.
За частинами 1 - 3 статті 22 ЦК України особа, якій завдані збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала в зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачене відшкодування в меншому або більшому розмірі.
За частиною 2 статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди в випадках, передбачених законом.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачене законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а в разі якщо вимогу не задоволено в добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (частина 3 статті 225 ГК України).
Отже, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.
Виходячи з положень спеціальної норми статті 1173 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, спричинених незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, потрібна наявність наступних елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, доведення яких покладається на позивача (аналогічний висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 та від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
При цьому, слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли в потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10.10.2022 у справі № 751/9007/21, яка набрала законної сили 10.10.2022, постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.06.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 483 МК України скасовано, провадження в справі закрите в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
У зазначеній постанові Чернігівського апеляційного суду від 10.10.2022 у справі № 751/9007/21 зазначено, що печиво і пряники, вилучені в рамках цієї справи, вилучені зі складу митниці командиром військової частини НОМЕР_3 у зв?язку з веденням на території Чернігівської області бойових дій, а тому питання вилученого майна в цьому провадженні вирішене бути не може.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України наведені обставини не підлягають доказуванню, оскільки є преюдиційними.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 569/1799/16-ц, здійснення провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрите судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Аналогічні правові висновки викладені в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 05.02.2020 у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18), від 22.07.2020 у справі № 303/7352/18 (провадження № 61-20524св19), від 01.07.2020 у справі № 347/1977/17 (провадження № 61-10582св18).
Відтак, наведене свідчить про те, що матеріалами справи підтверджується незаконність дій посадових осіб відокремленого підрозділу Чернігівської митниці Державної митної служби України при складенні протоколу про порушення митних правил № 0431/10200/21 від 30.06.2021.
Відповідно до статті 30 МК України посадові особи та інші працівники митних органів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність при виконанні ними своїх службових (трудових) обов`язків, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону. Шкода, заподіяна особам та їхньому майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів, відшкодовується в порядку, визначеному законом.
Таким чином спеціальною нормою передбачене відшкодування збитків, заподіяних органами митної служби громадянам чи юридичним особам під час виконання ними своїх повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 511 МК України в разі виявлення порушень митних правил, передбачених частиною 6 статті 470, частиною 3 статті 471, статтями 472, 473, 476, частиною 6 статті 481, статтями 482 - 484 цього Кодексу, тимчасове вилучення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов`язковим.
За частиною 2 статті 238 МК України товари, які підлягають обов`язковій передачі для зберігання митному органу (крім валютних цінностей, а також дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння), зберігаються на складах митних органів.
Виходячи зі змісту частин 1, 5, 6 статті 239 МК України під складами митних органів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать митним органам або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі митного органу, за рішенням керівника митного органу або його заступника можуть передаватися митними органами на зберігання підприємствам, на складах яких створені необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Кодексу таке зберігання вважається зберіганням на складі митного органу.
Митні органи несуть передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються ними. Витрати митних органів на зберігання товарів, митне оформлення яких призупинене відповідно до статей 399, 400 і 4011 цього Кодексу, відшкодовуються правовласником. У випадку, передбаченому частиною 4 цієї статті, таку відповідальність несе адміністрація підприємств, на складах яких розміщуються товари, передані митними органами цим підприємствам на зберігання.
За Порядком роботи складу митного органу (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627, зареєстрованим у МЮУ 03.07.2012 № 1097/21409), митниця несе передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються нею (п. 1.5).
З матеріалів справи вбачається, що товар (печиво та пряники в асортименті), вилучений відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0413/10200/21 від 30.06.2021, передано на відповідальне зберігання ПП «Аметіз» за актом приймання-передавання від 30.06.2021.
На момент вилучення партії товару на підставі протоколу про порушення митних правил № 0413/10200/21 від 30.06.2021 та в період розгляду адміністративної справи, позивач, відповідно до п. 2.9. Договору, був власником товару на суму 10345,60 євро (вартість товару підтверджується рахунком - фактурою / invoice № 70/0321 від 20.05.2021 до Договору, який оплачений ним 21.05.2023 за платіжним дорученням № 207, з урахуванням переплати, що обліковувалась за Договором).
З матеріалів справи вбачається, що експертом Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби Вишневецьким С.О., на підставі постанови про призначення експертизи від 21.07.2021 у справі про порушення митних правил № 0431/10200/21, складений висновок від 05.08.2021 № 1420003301-0595, за яким загальна вартість безпосередніх предметів порушення митних правил станом на 10.06.2021 (час оформлення митної декларації типу ЕК10АА № UA102190/2021/050586) становить 573504,00 грн (а. с. 129 - 134, т. 1).
Натомість, під час зберігання вилученого товару в ПП «Аметіз», терміни придатності до споживання товару, відповідно до гарантійних термінів виробника за п. 10.2. ДСТУ 4187:2003 «Вироби кондитерські пряникові. Загальні технічні умови» закінчився (терміни придатності до споживання підтверджуються висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 23.03.2008 № 05.03.02-04/16655, № 05.03.02-04/16529, від 13.10.2010 № 05.03.02-04/76203); орієнтовні терміни придатності визначені ДСТУ 3781-98 «Печиво. Технічні умови» до 21.02.2022, ДСТУ 4187:2003 «Вироби кондитерські. Загальні технічні умови» до 21.09.2021, 24.09.2021, 21.02.2022.
За Актом про примусове відчуження або вилучення майна від 31.03.2022, у зв?язку з введенням військового стану, за рішенням військової частини НОМЕР_3 , наказу командира військової частини НОМЕР_3 п /к ОСОБА_2 № 32 від 31.03.2022, товар - «Кондитерські вироби: печиво, пряники», який був тимчасово вилучений за протоколом про порушення митних правил № 0413/10200/21 від 30.06.2021 та зберігався на складі митниці, вилучений військовою частиною НОМЕР_4 .
Повна компенсація за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану за частиною 4 статті 11 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» та Порядку розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998 у даному випадку не застосовні, оскільки на дату вилучення товару в умовах правового режиму воєнного стану, терміни придатності до споживання товару, відповідно до гарантійних термінів виробника, закінчилися, у зв?язку з чим товар за договором поставки № 2EST від 26.04.2019 не міг бути використаний у підприємницькій діяльності.
Відтак, враховуючи, що вилучена за протоколом про порушення митних правил № 0413/10200/21 від 30.06.2021 партія товару позивача, за час розгляду адміністративної справи була втрачена у зв?язку із закінченням гарантійних термінів придатності цього товару, за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 483 МК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про понесення позивачем реальних збитків у розмірі вартості втраченого товару в розмірі 10345,60 євро за договором поставки № 2EST від 26.04.2019 та рахунком - фактурою / invoice № 70/0321 від 20.05.2021 до нього.
Відповідно до частини 2 статті 325 МК України в установлених цим Кодексом випадках митні органи з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право в письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною 1 цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлене порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.
Згідно з частиною 5 статті 338 цього Кодексу крім випадків, зазначених у частинах 2 - 4 цієї статті, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю. Отримана від правоохоронних органів офіційна інформація опрацьовується митними органами самостійно із застосуванням системи управління ризиками. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи митних органів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду) в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийняте рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлений факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов`язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.
За правовим висновком Верховного Суду в постанові 17.04.2018 у справі № 906/374/17, що є обов`язковим для врахування судом першої інстанції в силу частини 4 статті 236 ГПК України, виходячи з імперативних приписів частини 2 статті 325, частини 5 статті 338 МК України в разі відсутності встановлення в результаті проведення митних процедур порушення вимог законодавства України витрати вантажовідправника (власника вантажу) на їх проведення підлягають відшкодуванню органом, за ініціативою якого проведені вказані операції, що мали наслідком затримання вантажу та спричинили збитки власнику цього вантажу (вантажовідправнику), зокрема додаткові витрати на послуги перевізника, пов`язані з виконанням передбачених зазначеними нормами дій, пов`язаних з проведенням митних операцій.
В обґрунтування вартості простою позивач посилається на те, що згідно з п. 2.1., п. 2.6. Договору, поставка товару здійснюється окремими партіями автомобільним транспортом за рахунок покупця на умовах: FCA - м. Ніжин, Україна в тлумаченні Міжнародних правил Інкотермс в редакції 2010 року. Постачальник зобов`язаний відвантажити товар на транспортний засіб покупця, поданий під завантаження протягом 24 годин з моменту його прибуття під завантаження.
За доводами позивача, перевізником товару виступала ТОВ SIA «ADL PLUSS» (реєст. ном. LV50003956491), з якою у Компанії Eesti Veski OU (Реєстраційний номер 14156533, Естонська Республіка) був укладений договір перевезення. Письмовий договір перевезення в матеріалах справи відсутній. Позивач зазначив, що послуги перевезення надавались за усним договором, тому надати договір у письмовій формі не є можливим.
Як зазначає позивач, партія товару, що поставлялась за Договором та рахунком - фактурою / invoice № 70/0321 від 20.05.2021 знаходилась в автомобілі «Renault» д. н. з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 Компанії SIA «ADL PLUSS» (реєст. ном. LV50003956491) в зоні митного контролю з 15.06.2021 (дата в`їзду до зони митного контролю) по дату передачі вилученого товару на відповідальне зберігання ПП «Аметіз», на підтвердження чого позивач посилається на факти, встановлені постановою Чернігівського апеляційного суду від 10.10.2022, що набрала законної сили, в якій судом установлена, зокрема: дата в`їзду до зони митного контролю (15.06.2021 о 23 год. 50 хв) автомобіля «Renault» д. н. з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 з вантажем «Кондитерські вироби: печиво, пряники», відправник - підприємство ТОВ СП «Вибір», отримувач - підприємство «Ееsti Veski OU».
Матеріалами справи підтверджено, що під час митного оформлення вантажу, посадовими особами митниці ініційовано його огляд, за результатами якого складений протокол про порушення митних правил № 0431/10200/21, 15.06.2021, затриманий транспортний засіб «Renault» д. н. з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 Компанії SIA «ADL PLUSS» (реєст. ном. LV50003956491) - перевізник.
На підтвердження вартості послуг з перевезення (транспортні послуги Україна-Латвія) позивачем наданий виставлений йому рахунок SIA «ADL PLUSS» (ПДВ реєст. № LV50003956491) № 21-275 від 05.07.2021 на суму 950,00 євро, в якому зазначено про оплату послуг автомобільного транспорту НОМЕР_1 / НОМЕР_2 за період з 16.06.2021 - 05.07.2021 (період простою). Рахунок оплачений позивачем відповідно до платіжного доручення № 262 від 28.07.2021 (а. с. 123 - 127, т.1).
При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, наведене спростовує доводи Митниці щодо відсутності в матеріалах справи доказів того, що саме SIA «ADL PLUSS» надавалися послуги з перевезення спірного вантажу.
Виходячи зі змісту частини 1 статті 255 МК України митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.
Матеріали справи свідчать про те, що транспортний засіб «Renault» д. н. з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 Компанії SIA «ADL PLUSS» (реєст. ном. LV50003956491), виступав перевізником товару, за результатами його огляду складений протокол про порушення митних правил № 0431/10200/21, перебував у зоні митного контролю з 15.06.2021 (дата в`їзду до зони митного контролю).
Протокол про порушення митних правил № 0431/10200/21, за яким тимчасово вилучений спірний товар складений 30.06.2021.
Акт № 116 приймання-передавання спірного товару на відповідальне зберігання ПП «Аметіз» датований також 30.06.2021 (а. с. 76 - 77, т. 1).
Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, фактично простій транспорту відбувався з 16.06.2021 по 30.06.2021.
Однак, позивач просив стягнути вартість простою в розмірі 950,00 євро, виходячи із вартості наданих йому послуг з перевезення за рахунком SIA «ADL PLUSS» № 21-275 від 05.07.2021 на суму 950,00 євро, за період 16.06.2021 - 05.07.2021, проте встановлені судом обставини виключають простоювання транспортного засобу в період з 01.07.2021 по 05.07.2021.
На підставі викладеного, судом першої інстанції проведено перерахунок витрат з простою указаного транспортного засобу за період з 15.06.2021 по 30.06.2021 (по день передачі товару на відповідальне зберігання ПП Аметіз»), що складає 712,50 євро, з чим погоджується судова колегія.
Стосовно заявленої позивачем до стягнення упущеної вигоди по інвойсу № 70/0321 від 20.05.2021 у розмірі 9195,07 євро, суд встановив наступне.
В обґрунтування вимог в частині стягнення упущеної вигоди позивач зазначає, що внаслідок протиправної поведінки Митниці він втратив можливість дистрибуції товару та отримання доходу від його реалізації. Позивачем наданий розрахунок упущеної вигоди за інвойсом № 70/0321 від 20.05.2021 (орієнтовний), з урахуванням кількості товару, вартості, та запланованої ціни продажу. Вартість націнки визначена на підставі розпорядження Компанії (Реєстраційний номер 14156533, Естонська Республіка) на 2021 рік, зокрема, на естонському ринку межі коливання націнки планувались у розмірі 40-60% та на експорт - від 25-45% (а. с. 168 - 172, т.1). Також представником позивача було пояснено, що остаточний розмір націнки товару (запланованого прибутку) був би визначений в залежності від поточної ситуації на ринку.
На підтвердження реалізації в 2021 році товару даного виробника з націнкою надані рахунки від 22.01.2021 № 2084, від 25.05.2021 № 2853 та банківська виписка № 2114-76 (попередні партії) (174-182 т.1).
Аналіз змісту положень ЦК України та ГК України свідчить про відсутність у них закріплених норм, що детально регламентують методику розрахунку -- критерії визначення (обчислення) збитків у вигляді упущеної вигоди.
Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, оскільки в момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою, а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.
У постанові від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20 Касаційний господарський у складі Верховного Суду визначив критерії для розрахунку розміру збитків у вигляді упущеної вигоди такі як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків.
Доведення наявності збитків у вигляді упущеної вигоди та їх розміру здійснюється із застосуванням стандарту вірогідності доказів, який з розумною впевненістю дає змогу стверджувати, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що такий факт імовірніше відбувся (мав місце), аніж не відбувся / його не було.
Збитки в вигляді упущеної вигоди підлягають відшкодуванню в таких випадках: - коли заявлений кредитором неотриманий дохід (майнова вигода) був у межах припущення сторін на момент виникнення зобов`язань; - втрата доходу є ймовірним результатом порушення зобов`язання іншим контрагентом (боржником); - дохід не є абстрактним і може бути доведеним з розумним рівнем впевненості.
Неодержаний дохід (упущена вигода) це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.
При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Визначаючи розмір збитків, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок упущеної вигоди), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними в справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (висновок, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 926/1904/19, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).
З наданого позивачем розрахунку упущеної вигоди по інвойсу № 70/0321 від 20.05.2021 (а. с. 168, т.1) вбачається, що даний розрахунок неотриманих прибутків розрахований на аналогічні товари, які продавались Компанією позивача в 2021 році (з урахуванням кількості, загальної вартості, ціни за 1 кг в євро та ціни реалізації товару Компанією за 1 кг в євро).
Згідно з запланованим бюджетом на 2021 рік, націнка на кондитерські вироби виробництва ТОВ СП «Вибір» запланована на рівні від 40 до 60 відсотків. Крім того, позивач зазначає, що на початку 2021 року ним почала реалізовуватися аналогічна продукція (кондитерські вироби ТОВ СП «Вибір») придбані за інвойсом № 68/0121 від 11.01.2021 та отриманий прибуток, підтвердженням чого є виставлені та оплачені рахунки покупцями (а. с. 169 - 182, т.1).
Однак, за висновком суду першої інстанції, позивачем не доведені належними та допустимим доказами можливості отримати такий же прибуток або неменший дохід в результаті реалізації товару за інвойсом № 70/0321 від 20.05.2021, ніж попередньо отриманий від реалізації аналогічної продукції на ринку на початку 2021 року за інвойсом № 68/0121 від 11.01.2021 (відсутній в матеріалах справи), а ціна товару, за якою позивач розраховує упущену вигоду є орієнтовною та залежить від багатьох факторів на ринку (умов збуту), з чим також погоджується колегія суддів.
Крім того, слід зауважити, що відповідно до розпорядження Компанії від 20.12.2020 середня націнка товару мала складати на естонському ринку від 40 до 60% в залежності від об??єму та величини клієнта; експорт від 25 до 45% в залежності від об?єму, натомість як за розрахунком упущеної вигоди позивача, доданого до матеріалів справи, розмір націнки значно більший та коливається в діапазоні від 37 до 96%.
При обрахунку розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги судом братися не можуть.
Відтак, як правильно зазначив суд першої інстанції, відсутність вини відповідача 1 не спростовується в даному випадку, яка вплинула на реальну можливість позивача здійснити своєчасну реалізацію спірного товару, проте надані позивачем до матеріалів справи докази на підтвердження упущеної вигоди не дають можливості суду провести перевірку правильності розрахунку її розміру та навести в рішенні свій розрахунок (у разі необхідності).
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову у частині стягнення 9195,07 євро упущеної вигоди.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За приписами статті 25 БК України казначейство України здійснює безспірне списання коштів Державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Відповідно до підпункту 2 п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів Державного бюджету (місцевих бюджетів) у межах бюджетних призначень за рішенням суду в розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади в межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав.
Отже, держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, як правило, в особі органу, діями якого завдана шкода.
Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011), встановлює підпункт 2 п. 35, за яким казначейство здійснює безспірне списання коштів Державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Таким чином, відшкодування шкоди в даній справі має здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України.
Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тому, що матеріалами справи підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема, протиправність дій посадових осіб Чернігівської митниці, що спричинили позивачу шкоду в розмірі 10345,60 євро вартості втраченого товару та 712,50 євро вартості простою; всього на суму 11058,10 євро. В іншій частині позов не підлягає задоволенню у зв`язку з його недоведеністю.
Доводи апеляційних скарг, що стосуються оскаржуваного рішення суду від 05.06.2024, зокрема, щодо неповного дослідження судом першої інстанції обставин справи, порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права - не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.
Щодо оскаржуваного додаткового рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, при подачі позовної заяви до суду письмово повідомив, що очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу орієнтовно в розмірі 57900,00 грн.
Як було зазначено вище, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції від 05.06.2024 в даній справі - позов задоволено частково.
10.06.2024 позивач через систему «Електронний суд» подав заяву про долучення додаткових доказів на підтвердження фактичного розміру його судових витрат у справі, просив стягнути з Державної митної служби України, відокремленого підрозділу Чернігівської митниці, 1200,00 доларів США витрат на правничу допомогу. На підтвердження до матеріалів справи подав: копії договорів про надання правничої допомоги від 13.02.2023 № 151, від 13.03.2024 № 233 (з додатками); копію додаткової угоди від 13.02.2023 до договору від 13.02.2023 № 151; копії актів надання послуг від 25.04.2024 та від 07.06.2024; копію платіжної інструкції від 02.05.2024 № 47461108SB; копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 07.06.2024 № 14; копії рахунків від 25.04.2024 № 33 та від 05.06.2024 № 57. Окремо до заяви доданий розрахунок витрат на правничу допомогу в даній справі на суму 1200,00 доларів США (еквівалентом у національній валюті - 47970,00 грн), з переліком наданих послуг та їх вартості.
У свою чергу, відповідач-1 просив суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 8130,00 грн (за участь представника позивача в двох судових засіданнях), в іншій частині просив відмовити, з огляду на недоведеність.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу, визнавши їх співмірними та доведеними, та задовольнивши пропорційно до задоволених позовних вимог.
У поданій апеляційній скарзі відповідач-1 заперечує щодо вказаних висновків суду першої інстанції, посилаючись на ненадання позивачем копії договору про надання правничої допомоги від 13.02.2023 №151, а тому на переконання скаржника вимога про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 39 840,00 грн не підтверджена належними доказами.
У свою чергу, позивач оскаржує додаткове рішення у зв`язку з оскарженням основного рішення суду в даній справі.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та оцінивши доводи учасників справи, дійшла висновку, що оскаржуване додаткове рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
За частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.
За частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами частини 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Матеріалами справи підтверджується, що 13.02.2023, між Адвокатським бюро Колесник Г.М. «Легал Дефенс» та Компанією Eesti Veski OU (далі - клієнт) укладений договір про надання правої допомоги № 151.
За умовами додаткової угоди до Договору від 13.02.2023 № 151 клієнт доручає, а адвокат приймає зобов`язання надати юридичну допомогу (представництво та захист) з підготовки позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої органам державної влади внаслідок вилучення товару (рахунок-фактура / інвойс № 70/0321 від 20.05.2021 до договору поставки № 2ЕST від 26.04.2019) в обсязі та на умовах, передбачених Договором про надання правової допомоги № 151 від 13.02.2023.
Шляхом підписання додатку до Договору від 13.02.2023 № 151 сторони узгодили, що гонорар адвоката складається з наступних виплат: збір доказів - 350 доларів США, оплата послуг перекладу документів - 250 доларів США, складання проекту позовної заяви - 400 доларів США; за підсумком за вступ у справу гонорар адвоката складає 1000,00 доларів США, що сплачується в гривнях по курсу Приватбанку щодо долара США на дату виставлення рахунку. Клієнт окремо сплачує адвокату додаткові витрати для виконання робіт, визначені в п. 4 цього додатку, відповідно до рахунків, але не пізніше трьох днів з дня виставлення рахунку.
Також сторонами на представництво та захист інтересів Компанії Eesti Veski OU укладений договір про надання правничої допомоги від 13.03.2024 № 233, на підставі якого адвокатам Колесник Ганні Миколаївні та Редчиць О.В., адвокатське бюро Колесник Г.М. «Легал Дефенс», видані ордери на надання правничої (правової) допомоги в даній справі серії АА № 1419239 від 13.03.2024 та серії АІ № 1626976 від 04.06.2024.
Згідно з додатком до Договору від 13.03.2024 № 233 гонорар адвоката за участь у судовому засіданні складає 100 доларів США, що сплачується в гривнях по курсу Приватбанку щодо долара США на дату виставлення рахунку. Участь у судовому засіданні відповідно до п.1.1. додатку, в разі коли клієнт не сплачує окремо за підготовку процесуальних документів, включає підготовку процесуальних документів до судового засідання незалежно від того чи приймав адвокат участь у даному судовому засіданні чи ні.
Колегія суддів наголошує, що доводи відповідача-1 про ненадання позивачем копії договору про надання правничої допомоги від 13.02.2023 №151 спростовуються матеріалами справи, оскільки копію такого договору було долучено позивачем разом із заявою від 05.06.2024 (том 3, а.с.34-37) про відшкодування витрат на правничу допомогу, яка зокрема разом з додатками була надіслана до електронного кабінету системи «Електронний суд» відповідача-1, а тому вказані доводи скаржника визнаються безпідставними.
На виконання умов договорів від 13.02.2023 № 151 та від 13.03.2024 № 233 сторонами складені акти наданих послуг від 25.04.2024 та від 07.06.2024, за якими адвокатом надані, а клієнтом прийняті наступні послуги з правничої допомоги:
- складання процесуальних документів (а саме: позовної заяви; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат), вартість - 400,00 доларів США;
- збір доказів, у порядку статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (запити № 838/151/ВС від 21.02.2023, № 1217/151/ВС від 07.06.2023, № 1417/151/ВС від 01.08.2023, № 1450/151/ВС від 11.08.2023), вартість - 350 доларів США;
- організація перекладу документів, вартість - 250,00 доларів США;
- участь у судових засіданнях 08.05.2024 та 05.06.2024, вартість - 200,00 доларів США.
Загальна вартість наданих послуг згідно з наведеним переліком склала 1200,00 доларів США, що за курсом АТ КБ «Приватбанк», на дату підписання актів, становить 47970,00 грн.
На оплату наданих послуг позивачу до сплати виставлені рахунки від 25.04.2024 № 33 та від 05.06.2024 № 57, що повністю оплачені позивачем за платіжною інструкцією від 02.05.2024 № 4761108SB та квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 07.06.2024 № 14.
Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу витрат позивача на правничу допомогу судом першої інстанції враховано письмові пояснення позивача щодо включення до рахунку від 25.04.2024 № 33, окрім вартості послуг за представництво клієнта в межах справи № 927/249/24, вартість консультації в іншій судовій справі (на суму 7968,00 грн), що до відшкодування за рахунок відповідача 1 в цій справі не заявлялась.
За змістом п. 1 частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Витрати за надану професійну правничу допомогу, в разі підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 частини 2 статті 126 ГПК України). Вказана правова позиція наведена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 903/125/19.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин 2, 3 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України, за змістом яких сторони мають подати суду докази на підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру. Аналогічні висновки наведені в постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 висловлена правова позиція, що домовленість про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такою, що склалась між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та значенням для сторін.
За приписами частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України.
Частинами 5, 6 статті 126 ГПК України передбачено, що в разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1 заперечував проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015).
Згідно з висновком ЄСПЛ, викладеним у рішенні від 02.06.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу з огляду на відсутність належного обгрунтування відповідачем-1 про те, вартість яких саме видів послуг наданих адвокатом клієнту в межах даної справи, останній вважає завищеною.
Заперечення відповідача-1 проти відшкодування витрат на організацію перекладу та збір доказів колегія суддів відхиляє з огляду на те, що фактично надана послуга щодо підготовки та складання позовної заяви включає в себе вказані дії, а належних доказів чи обґрунтувань щодо протилежного відповідачем-1 не надано.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується, що під час судового розгляду даної справи адвокатом позивача фактично надана наступна правова допомога: збір доказів, вивчення та проведення їх правового аналізу; залучення спеціаліста для перекладу документів на державну мову; підготовка та подання до суду позовної заяви; підготовка та подання до суду письмових відповідей на відзиви відповідачів 1 та 2; участь у судових засіданнях 08.05.2024 та 05.06.2024.
Загальна вартість витрат на правничу допомогу, що заявлена до відшкодування за рахунок відповідача 1 становить 1200,00 доларів США, що еквівалентно 47970,00 грн (на дату сплати).
Також за правильним висновком суду першої інстанції, що належним чином не спростовано відповідачем-1, розмір заявлених позивачем витрат відповідає критеріям розумності та обґрунтованості, підтверджується належними доказами, відтак, підлягає розподілу між сторонами, з урахуванням принципу пропорційності, визначеного частиною 4 статті 129 ГПК України, згідно якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, за рахунок відповідача-1 підлягають відшкодуванню позивачу витрати на правничу допомогу в розмірі 25 887,74 грн, пропорційно задоволеним позовним вимогам у цій справі відповідно до вимог частини 4 статті 129 ГПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача-1 судом апеляційної інстанції досліджено та вмотивовано відхилено як такі, що не спростовують висновки суду першої інстанції та як такі, що не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного додаткового рішення.
Разом з цим, у зв`язку з залишенням без змін рішення суду першої інстанції від 05.06.2024, апеляційна скарга позивача на додаткове рішення суду (яка між іншим не містить вмотивованих доводів для скасування додаткового рішення) в даній справі задоволенню не підлягає.
Висновки апеляційного інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення на підставі належних та допустимих доказів, а скаржниками в апеляційних скаргах вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.
За таких обставин, рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.07.2023 по справі №927/249/24 та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024 відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для їх скасування не вбачається.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваних рішенні та додатковому рішенні.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційні скарги Чернігівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України та Компанії Eesti Veski OU на рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.07.2023 по справі №927/249/24 та на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Судові витрати розподіляються за правилами, встановленими статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги Чернігівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України та Компанії Eesti Veski OU - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 по справі №927/249/24 - залишити без змін.
3. Додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2024 - залишити без змін.
4. Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покласти на апелянтів.
5. Матеріали справи №927/249/24 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 09.08.2024.
Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала
Судді С.А. Гончаров
М.Л. Яковлєв
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 06.08.2024 |
Оприлюднено | 03.09.2024 |
Номер документу | 121315269 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань про відшкодування шкоди |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні