ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" серпня 2024 р. м. Київ Справа № 911/969/24
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Агро»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрістар»
про виконання зобов`язання в натурі та стягнення 1 294 745,79 грн
Учасники судового процесу:
від позивача: Тетеря С.І.;
від відповідача: Гаврильченко Ю.О.;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Агро» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрістар» про виконання зобов`язання в натурі та стягнення 1 294 745,79 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 13226 від 21.07.2021 в частині своєчасної поставки замовленого товару. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про зобов`язання поставити товар та стягнення 1 294 745,79 грн пені.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/969/24. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання у справі на 16.05.2024.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.04.2024 була доставлена відповідачу в його електронний кабінет. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.04.2024 була доставлена в електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрістар» 22.04.2024 о 19:15.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України та те, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету пізніше 17 години, днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі є 23.04.2024.
06.05.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вважає, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є необґрунтованими, безпідставними, не підтвердженими належними та допустими доказати та такими, що суперечать фактичним обставинам справи. У зв`язку із цим відповідач просив суд відмовити в повному обсязі у задоволенні заявлених позовних вимог. Також від представника відповідача надійшла заява про участь в режимі відеоконференції.
13.05.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
15.05.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Крім того, 15.05.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про зменшення штрафних санкції у справі № 911/969/24, в якому відповідач, керуючись ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача за порушення договору поставки № 13226 від 21.07.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.05.2024 у справі № 911/969/24 заяву представника відповідача про участь в режимі відеоконференції задоволено та постановлено підготовче засідання, призначене на 16.05.2024, провести в режимі відеоконференції.
16.05.2024 у підготовче засідання з`явились представники сторін. Суд протокольно прийняв до розгляду заяви сторін по суті спору та долучив їх до матеріалів справи. Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.05.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 911/969/24 на 13.06.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.
29.05.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення проти заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій, в яких позивач просив суд залишити клопотання ТОВ «Агрістар» про зменшення розміру штрафних санкцій без задоволення, мотивуючи недоведеністю відповідачем наявності виключних обставин та підстав для зменшення штрафних санкцій згідно з нормами ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.
31.05.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про участь в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.06.2024 у справі № 911/969/24 заяву відповідача про участь в режимі відеоконференції задоволено та постановлено підготовче засідання, призначене на 13.06.2024, провести в режимі відеоконференції.
13.06.2024 у підготовче засідання з`явились представники сторін. Суд протокольно прийняв заперечення позивача проти заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.06.2024 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/969/24 до судового розгляду по суті на 18.07.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.
09.07.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про участь в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.07.2024 у справі № 911/969/24 заяву представника відповідача про участь в режимі відеоконференції задоволено та постановлено судове засідання, призначене на 18.07.2024, провести в режимі відеоконференції.
18.07.2024 в судове засідання з`явились представники сторін.
В судовому засіданні 18.07.2024 суд оголосив про відкриття розгляду справи по суті та про його початок. Представники сторін виступили з вступними промовами.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.07.2024 оголошено перерву в судовому засідання у справі № 911/969/24 до 31.07.2024 перед встановленням обставин справи та перевіркою їх доказами, про що занесено до протоколу судового засідання.
23.07.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про участь в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.07.2024 у справі № 911/969/24 заяву представника відповідача про участь в режимі відеоконференції задоволено та постановлено судове засідання, призначене на 31.07.2024, провести в режимі відеоконференції.
31.07.2024 в судове засідання з`явились представники сторін.
В судовому засіданні 31.07.2024 суд перейшов до стадії встановлення обставин справи та перевіркою їх доказами. Суд оглянув оригінали доказів, долучених до позовної заяви в копіях та перейшов до стадії дослідження доказів. Представники сторін надали усні пояснення по суті спору.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.07.2024 оголошено перерву в судовому засідання у справі № 911/969/24 до 08.08.2024 перед дебатами, про що занесено до протоколу судового засідання.
31.07.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про участь в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.08.2024 у справі № 911/969/24 заяву представника відповідача про участь в режимі відеоконференції задоволено та постановлено судове засідання, призначене на 08.08.2024, провести в режимі відеоконференції.
08.08.2024 в судове засідання з`явились представники сторін.
Представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити в повному обсязі.
У свою чергу представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Водночас, представник відповідача під час судових дебатів підтримав раніше подане клопотання про зменшення штрафних санкцій та просив суд зменшити заявлені до стягнення штрафні санкції.
Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
В судовому засіданні 08.08.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Частина 6 ст. 233 ГПК України встановлює, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В. з 12.08.2024 до 29.08.2024 включно перебувала відпустці, повний текст рішення складено та підписано судом після виходу судді з відпустки.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
ВСТАНОВИВ:
21.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрістар» (далі - постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Агро» (далі - покупець, позивач) укладено договір поставки № 13226 (далі - договір), за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця сільськогосподарську техніку (візок для транспортування жниварок) ТМ «Volland», надалі за текстом - товар (обладнання/техніка/машини) в асортименті, в кількості та за ціною, вказаними в специфікаціях чи інших додатках до договору, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.
За змістом п. 1.2 вказаного правочину, асортимент, кількість та ціна товару остаточно узгоджується сторонами до моменту відвантаження товару покупцеві та відображається у специфікаціях до цього договору.
Відповідно до п. 2.1 договору, ціна договору складає суму у гривні, визначену за правилами пункт 2.4. цього договору з урахуванням податку на додану вартість. Сукупна вартість товару, вказана у специфікаціях, складає ціну договору.
У пункті 2.2 договору сторони узгодили, що покупець сплачує ціну товару за кожну одиницю у наступному порядку (з урахуванням термінів оплати визначених сторонами в специфікаціях):
- перший платіж - передплата 20% вартості товару сплачуються покупцем протягом 2 банківських днів з дати виписки рахунку на замовлений товар;
- другий платіж - 80% вартості товару сплачується покупцем після поставки товару і не пізніше 5-х банківських днів після надання постачальником на електронну адресу покупця, яка зазначена у цьому договорі - podatkovy.agm@agromino.com, повідомлення про реєстрацію постачальником податкової накладної з ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних на повну вартість поставленого товару, згідно вимог Податкового кодексу України та вказівок покупця. У разі порушення постачальником порядку заповнення (оформлення) податкових накладних з ПДВ, виявлення покупцем або контролюючим органом в них помилок, зобов`язання покупця зі оплати 20% вартості поставленого товару постачальнику виникає після усунення постачальником таких порушень чи помилок та проведення належної та своєчасної реєстрації відкоригованої податкової накладної з ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних на повну вартість поставленого товару, згідно вимог Податкового кодексу України та вказівок покупця.
В платіжних документах покупець зобов`язується зазначити призначення платежу відповідно до рахунку (рахунків), що надаються постачальником покупцю для здійснення оплати товару.
Згідно з п. 2.3 договору, зобов`язання покупця щодо оплати товару вважаються виконаними у момент зарахування на поточний рахунок постачальника повної суми коштів, що в перерахунку складає грошовий еквівалент вартості товару в євро, вказаної у відповідних специфікаціях до цього договору.
У пункті 2.4 договору сторони узгодили порядок визначення ціни товару в гривні, за змістом якого визначення ціни товару в гривні здійснюється сторонами у специфікації до цього договору із зазначенням грошового еквівалента ціни в іноземній валюті - (євро, EUR), що визначається згідно курсу гривні до іноземної валюти - (євро, EUR) на міжбанківській валютній біржі (далі - «курс Міжбанка») за даними сайту www.udinform.com (приймається курс гривні до іноземної валюти - (євро, EUR) під словом ASK з колонки «Закрытие») станом на робочий день, що передує дню підписання специфікації, при цьому визначена ціна товару в гривні є динамічною та підлягає оплаті шляхом множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті - (євро, EUR) на курс гривні до іноземної валюти - (євро, EUR) на міжбанківській валютній біржі (далі - «курс Міжбанка») за даними сайту www.udinform.com (приймається курс гривні до іноземної валюти - (євро, EUR) під словом ASK з колонки «Закрытие») станом на робочий день, що передує дню фактичного здійснення покупцем оплати за договором або дню пред`явлення претензії чи позову з оплати/стягнення ціни товару, процентів річних за користування чужими грошовими коштами, штрафних санкцій.
За змістом п. 2.7 договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем в гривнях, в безготівковій формі на поточний рахунок постачальника за реквізитами, вказаними в даному договорі.
Відповідно до пункту 3.1 договору, товар за договором поставляється на умовах DDP, місце поставки склад покупця за адресою: зазначеною у специфікації, у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» (редакція 2020 року), з урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору. У випадку розбіжностей між відповідними положеннями Інкотермс 2020 та умовами цього договору застосовуються відповідні положення цього договору.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що постачальник зобов`язується поставити товар у строки, визначені у специфікаціях, при умові здійснення покупцем передоплати у розмірі та строки згідно специфікації.
Згідно з пп. 3.3, 3.5 договору, дата отримання товару покупцем в місця поставки товару, вказаному в п. 3.1 договору підтверджується підписанням видаткової накладної та/або акта приймання-передачі товару уповноваженими представниками покупця та постачальника. Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення чи пошкодження товару переходить до покупця в момент його приймання покупцем у місці поставки, вказаному у п. 3.1 договору.
Відповідно до п. 5.2 договору, у випадку порушення постачальником строків поставки товару, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штрафну неустойку (пеню) у розмірі 0,4% від ціни не отриманого від постачальника вчасно товару, за кожен день прострочення поставки товару. Перерахування штрафної неустойки починається з дня, коли зобов`язання по поставці мало бути виконане постачальником та припиняється у день його повного виконання повної оплати.
Пунктом 11.1 договору сторони погодили. що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023 включно, а в частині гарантійних зобов`язань постачальника до закінчення гарантійного строку та повного виконання постачальником своїх гарантійних зобов`язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Суд встановив, що одночасно з укладенням договору сторонами було підписано додаток № 1 до договору, що є специфікацією № 1 до договору та невід`ємною частиною договору.
Відповідно до змісту специфікації № 1, постачальник зобов`язується поставити покупцю товар - візок для транспортування жниварок VL40 (ТМ «Volland»), в кількості 1 (одна) штука у строк до 30.05.2022 загальною вартістю 361 966,25 грн з ПДВ,
Специфікацією № 1 визначено, що ціна товару складає 361 966,25 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 60 327,71 грн, що відповідно до умов договору є еквівалентом 11 300,00 EUR, у т.ч. ПДВ 20% - 1 883,33 EUR станом на 20.07.2021 - робочий день, що передує дню підписання специфікації за даними сайту www.udinform.com (станом на 20.07.2021 курс EUR 32,0324 грн).
Відповідно до п. 2 специфікації № 1, оплата товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця на підставі специфікації та рахунку постачальника банківським переказом на умовах згідно пункту 2.2 договору.
У пункті 3 специфікації № 1 визначено умови поставки - DDP склад покупця, який розташований за адресою: с. Матюші, Білоцерківського р-н, Київська область.
За змістом п. 4 специфікації № 1, строк поставки вказаний в таблиці даної специфікації, тобто у строк з 15.05.2022 до 30.05.2022.
З матеріалів справи вбачається, що 05.08.2021 позивач, на виконання умов договору та специфікації № 1, перерахував на рахунок відповідача перший платіж - передплату 20% вартості товару в сумі 72 078,41 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 878 від 05.08.2021 із призначенням платежу: «передплата 20% за візок для транспортування жниварки по рах. № 20483 від 04.08.2021р. у т.ч. ПДВ 20% 12013,07 грн».
Отже, як зазначив позивач, ТОВ «Ресіліент Агро» належним чином виконало зобов`язання, передбачені п. 2.2 договору та п. 2 специфікації № 1, однак поставка товару у строк, визначений умовами договору та специфікацією № 1, не відбулася.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором, позивач направив на адресу відповідача претензію вих. № 12/22-04 від 21.12.2022 про сплату штрафних санкцій за договором поставки № 13226 від 21.07.2021, якою, враховуючи порушення відповідачем строків поставки товару, вимагав відповідача у строк, що не перевищує 10 банківських днів, сплатити на рахунок позивача штрафні санкції (пеню в розмірі 0,4% від ціни товару згідно з п. 5.2 договору № 13226) за прострочення строків поставки товару в сумі 363 690,50 грн (копія претензії наявна в матеріалах справи).
У відповідь на вказану претензію відповідач направив позивачу лист вих. № 28-02/23 від 28.02.2023, в якому повідомив позивача, що нездійснення стороною постачальника поставки в строк до 30.05.2022 викликані форс-мажорними обставинами у вигляді військової агресії російської федерації проти України та введення на всій території України правового режиму воєнного стану, посилаючись на повідомленням Торгово-промислової падати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено військову агресію російської федерації проти України форс-мажорними обставинами, що діють на всій території України. У зв`язку із вказаним, відповідач зазначив, що об`єктивною причиною невиконання зобов`язання з поставки на користь ТОВ «Ресіліент Агро» товару в строк до 30.05.2022 стали форс-мажорні обставини у вигляді безперервно триваючих запеклих боїв на території м. Харків та Харківської області, де зареєстровано та зосереджено місцезнаходження управлінських, складських, виробничих підрозділів, людських та фінансових ресурсів постачальника, що мали причинно-наслідковий вплив на здатність до виконання постачальником зобов`язань за договором поставки № 13226 від 21.07.2021. Відповідач у листі також послався на п. 8.1 договору, яким передбачено звільнення сторін від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань по договору у випадку настання обставин непереборної сили. Водночас відповідач у листі зауважив, що постачальником 28.02.2022 на підставі платіжної інструкції № 12, у зв`язку із закінченням строку дії договору поставки № 13226 від 21.07.2021, було здійснено повне повернення ТОВ «Ресіліент Агро» грошових коштів в загальній сумі 72 078,41 грн, отриманих за першим платежем в якості передоплати за договором поставки № 13226 від 21.07.2021. Крім того, відповідач вказаним листом звернувся до ТОВ «Ресіліент Агро» з пропозицією вчинити необхідні дії з укладення нового договору поставки товару, у разі, якщо станом на дату отримання листа питання придбання товару є актуальним для ТОВ «Ресіліент Агро». Разом з листом відповідач направив позивачу копію платіжною інструкції № 12 від 28.02.2022 з повернення ТОВ «Агрістар» на користь ТОВ «Ресіліент Агро» суми передоплати за договором поставки № 13226 від 21.07.2021 (копія наявна в матеріалах справи).
Суд встановив, що 28.02.2023 відповідач здійснив повернення сплаченого позивачем першого платежу - передплати у розмірі 20% вартості товару в сумі 72 078,41 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 12 від 28.02.2023 на суму 72 078,41 грн із призначенням платежу: «повернення передоплати у зв`язку із закінченням терміну дії договору № 13226 від 21.07.2021р, в т.ч. ПДВ 20% - 12013,07 грн» (копія платіжної інструкції долучена до відзиву на позовну заяву).
Як стверджує позивач, відповідач вимоги претензії не виконав, товар - один візок для транспортування жниварок VL40 (ТМ «Volland»), на користь позивача не поставив, пеню за прострочення строків поставки товару в сумі 363 690,50 грн в добровільному порядку не сплатив.
На переконання позивача, наведені відповідачем у листі вих. № 28-02/23 від 28.02.2023 обставини не можуть братися до уваги як обставини непереборної сили для виконання постачальником своїх зобов`язань з поставки, оскільки відповідач не обґрунтував, яким чином конкретно обставини військової агресії проти України зробили об`єктивно неможливим виконання ним зобов`язання з поставки товару згідно зі специфікацією № 1. Позивач зауважив, як вбачається з інформації, яка міститься на офіційному вебсайті ТОВ «Агрістар», останнє має підрозділи не тільки у Харківській та Луганській областях, а й у Полтавській області (м. Лубни, м. Полтава) та м. Києві, які не перебували ані у зоні активних бойових дій, ані під тимчасовою окупацією у визначені у специфікацією № 1 граничні строки поставки товару. При цьому позивач наголосив на тому, що узгоджене сторонами місце поставки товару - село Матюші Білоцерківського району Київської області, також не перебувало у зоні активних бойових дій та під тимчасовою окупацією у визначені у специфікацією № 1 граничні строки поставки товару, у зв`язку з чим, на думку позивача, у постачальника станом на дату виникнення обов`язку з поставки товару були відсутні об`єктивні перешкоди з належного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором у погоджений сторонами строк та місце поставки.
Також позивач зазначив, що відповідач протягом 2022 року (тобто в межах строку поставки товару, визначеного специфікацією № 1) поставляв на користь позивача сільськогосподарську техніку, комплектуючі та запчастини до них, в тому числі зі складу постачальника, який розташований у смт Пісочин Харківського району Харківської області, на підтвердження чого позивач долучив до позовної заяви копії видаткових накладних, підписаних між сторонами, за період з березня до жовтня 2022 року. Наведене, на переконання позивача, додатково свідчить про те, що у відповідача була реальна можливість виконати свої зобов`язання з поставки товару за договором, а об`єктивні перешкоди, про які відповідач зазначив у листі вих. № 28-02/23 від 28.02.2023, були відсутні. Крім того позивач вважає, що ТОВ «Агрістар» в порушення умов договору поставки своєчасно не повідомило ТОВ «Ресіліент Агро» про настання форс-мажорних обставин і не підтвердило їх наявність у порядку, встановленому договором.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору в частині поставки товару в порядку та строки, погоджені сторонами, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить суд зобов`язати відповідача поставити позивачу товар - візок для транспортування жниварок VL40 (ТМ «Volland») в кількості однієї одиниці згідно зі специфікацією № 1 до договору поставки № 13226 від 21.07.2021 та стягнути з відповідача пеню за порушення строків поставки товару за договором у розмірі 1 294 745,79 грн, що розрахована виходячи з вартості непоставленого товару на дату, що передує дню пред`явлення позову, за загальний період прострочення з 31.05.2022 до 11.04.2024.
У свою чергу відповідач не заперечує обставину укладення між сторонами договору поставки № 13226 від 21.07.2021 та специфікації № 1, згідно з якими зобов`язався поставити на користь позивача товар - візок для транспортування жниварок VL40 (ТМ «Volland») в кількості 1 шт загальною вартістю 11 300,00 євро з ПДВ у строк до 30.05.2022 за адресою місця поставки: с. Матюші Білоцерківського р-ну Київської області. Разом з цим відповідач стверджує, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України та введенням на території України правового режиму воєнного стану на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, відповідач був вимушений призупинити свою господарську діяльність та його служб невідокремлених структурних підрозділів на територіях м. Харкова та Харківської області на підставі наказу директора № 24/02 від 24.02.2022 до відновлення можливості виконувати роботу. З огляду на наведене, як стверджує відповідач, настання форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України тривалістю більше 30-ти днів календарних днів, зокрема протягом періоду з 24.02.2022 по 30.05.2022) обумовили виключну неможливість виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 13226 від 21.07.2021 з поставки на користь ТОВ «Ресіліент Агро» товару - одного візка для транспортування жниварок VL40 (ТМ «Volland»), у строк до 30.05.2022.
Згідно з поясненнями відповідача, 28.02.2023 ТОВ «Агрістар», вже після закінчення дії договору поставки № 13226, який визначений в п. 11.1 договору, повернув покупцю - ТОВ «Ресіліент Агро», на підставі платіжної інструкції № 12 отримані за договором в якості передплати за першим платежем грошові кошти в загальній сумі 72 078,42 грн. у свою чергу позивач, за ствердженням відповідача, належним чином прийняв повернення вказаних коштів, що підтверджується квитанцією про реєстрацію розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.03.2024. Отже, на думку відповідача, позивач конклюдентними діями визнав належним та погодив здійснене відповідачем повернення отриманих в якості передоплати коштів та зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг ТОВ «Агрістар», у зв`язку з поверненням відповідачем повної суми передплати за договором. Відповідач зауважив, що від позивача не надходило жодних письмових заперечень стосовно неприйняття суми повернутої передоплати, а також претензій з вимогою подальшого належного виконання в натурі зобов`язання ТОВ «Агрістар» з поставки однієї одиниці візка для транспортування жниварок VL40 (ТМ «Volland»).
Згідно пояснень відповідача, істотними умовами пп. 2.2, 3.2 договору визначено, що момент виникнення у постачальника зобов`язання з поставки на користь покупця товару в строки, визначені в специфікаціях, залежить від належного виконання покупцем власного зобов`язання зі здійснення передоплати в розмірі 20% від вартості товару. Проте, як зазначив відповідач, оскільки відповідач 28.02.2023 повернув позивачу сплачену передоплату у розмірі 20% вартості товару, а позивач, у свою чергу, конклюдентними діями визнав належними та погодив дії відповідача з повернення суми попередньої оплати та зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг ТОВ «Агрістар», з 07.03.2023 - дати реєстрації позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних складений відповідачем розрахунку коригування № 2537 від 28.02.2023 до податкової накладної № 15174 від 05.08.2021, є наявним прострочення кредитора у вигляді невиконання власного грошового зобов`язання з внесення на розрахунковий рахунок ТОВ «Агрістар» передоплати в розмірі 20% від вартості товару, що передбачене п. 2.2, 3.2 договору. У зв`язку із зазначеним відповідач вважає, що через фактично наявне з 07.03.2023 прострочення ТОВ «Ресіліент Агро» у вигляді невиконання власного грошового зобов`язання з внесення на розрахунковий рахунок відповідача передоплати в розмірі 20% від вартості товару, з цього моменту не виникає обов`язку постачальника з поставки у власність покупця товару за договором, оскільки лише виконане зобов`язання покупця з внесення 20% передплати від ціни товару на рахунок постачальника, передбачене п. 3.2 договору, визначено єдиною належною та достатньою підставою для здійснення відповідачем поставки товару. Отже, оскільки строк дії договору поставки № 13226 сплив 31.12.2022, а зобов`язання постачальника з поставки у власність покупця візка для транспортування жниварок VL40 (ТМ «Volland») в місце та строки, передбачені специфікацією № 1, є таким, що не виникає з 07.03.2023 в силу наявності прострочення ТОВ «Ресіліент Агро» з внесення 20% передплати від ціни товару на рахунок постачальника, на переконання відповідача, позовні вимоги про зобов`язання поставити товар за специфікацією № 1 до договору та стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 0,4 % від ціни неотриманого товару, передбаченої п. 5.2 договору, що помилково нарахована позивачем з включенням періоду часу з 07.03.2023 по 11.04.2024, є такими, що не підлягають задоволенню через їх неналежність, необґрунтованість та безпідставність.
Також відповідач стверджує про помилковість здійснення позивачем розрахунку суми пені, оскільки позивачем невірно визначена ціна непоставленого товару, від якої має обраховуватись штрафна неустойка (пеня) в розмірі 0,4 % за кожен день прострочення поставки. На думку відповідача, враховуючи юридичну конструкцію п. 2.4 договору, для належного та правильного визначення 100% ціни товару, з метою обґрунтованого нарахування штрафних санкцій за порушення відповідачем строків поставки товару, за основу повинна братися динамічна ціна товару в гривні, визначена шляхом множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті, передбаченого специфікацією № 1, на курс гривні до іноземної валюти на міжбанківській валютній біржі за даними сайту www.udinform.com станом на 04.08.2021- робочий день, що передував дню фактичного здійснення покупцем на підставі платіжного доручення № 878 від 05.08.2021 передплати в розмірі 20 % від ціни товару за договором в загальній сумі 72 078,41 грн. У зв`язку із цим, на думку відповідача, загальна ціна товару, з урахуванням п. 2.4 договору, специфікації № 1 та курсу гривні до іноземної валюти на міжбанківській валютній біржі станом на 04.08.2021, складає 362 421,51 грн (11 300,00 євро х 32,072 грн), і саме від цієї ціни товару позивач повинен був здійснити нарахування штрафних санкцій за порушення відповідачем строків поставки товару. З огляду на наведене, відповідач вважає, що представником позивача безпідставно та необґрунтовано, всупереч істотним умовам п. 2.4 договору, для визначення ціни товару був взятий курс гривні до іноземної валюти на міжбанківській валютній біржі станом на 10.04.2024 (робочий день, що передував дню подачі позову) та, як наслідок, помилково визначена ціна товару за договором в сумі 474 613,56 грн (11 300,00 євро х 42,0012 грн).
Відповідач вважає, що на підставі приписів п. 8.1 договору, ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України, ТОВ «Агрістар» повністю звільняється від відповідальності, передбаченої п. 5.2 договору, в частині сплати на користь позивача штрафної неустойки (пені) у розмірі 0,4% від ціни не отриманого товару за період прострочення з 31.05.2022 по 31.12.2022 внаслідок настання обставин непереборної сили, які виникли після укладення договору (військова агресія російської федерації проти України та введення на всій території України правового режиму воєнного стану).
Заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір штрафної неустойки в загальній сумі 1 294 745,79 грн, на думку відповідача, є виключно таким, що носить ознаки безпідставного надмірного збагачення, оскільки загальна ціна непоставленого за договором товару становить 362 421,51 грн. У зв`язку із чим заявлена позивачем до стягнення з відповідача пеня в чотири рази перевищує загальну вартість непоставленого товару за договором. При цьому матеріали справи не містить жодних належних та допустимих доказів понесених позивачем витрат (збитків), спричинених непоставкою відповідачем товару.
Заперечуючи проти доводів відповідача щодо настання обставин непереборної сили, які виникли після укладення договору, позивач наголошує на тому, що постачальником не підтверджено наявності форс-мажорних обставин конкретно для виконання зобов`язання за договором поставки № 13226 від 21.07.2021 з поставки товару на склади покупця у Київської області, а матеріалами справи підтверджується можливість виконання відповідачем відповідного зобов`язання. Крім того позивач зауважив, що відповідачем не спростовано порушення визначеного договором порядку повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставини та підтвердження таких обставин відповідними доказами.
Позивач не заперечує обставину того, що 28.02.2023 ТОВ «Агрістар» було перераховано на рахунок ТОВ «Ресіліент Агро» отриману за договором передоплату за поставку товару, як і не заперечує обставину того, що 07.03.2023 позивач зареєстрував в Єдиному державному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування до податкової накладної у зв`язку з поверненням авансового платежу ТОВ «Агрістар». Разом з цим позивач заперечує обставину того, що у діях ТОВ «Ресіліент Агро» щодо коригування інформації, яка міститься у податкових накладних, є ознаки конклюдентності, оскільки, за доводами позивача, дії ТОВ «Ресіліент Агро» були обумовлені виключно обов`язком щодо виконанням з боку позивача приписів податкового законодавства для уникнення нарахування відповідних штрафних санкцій.
Щодо повернення позивачу передоплати за товар позивач зазначив, що самовільна і неправомірна поведінка ТОВ «Агрістар» з повернення позивачу передоплати за товар не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Ресіліент Агро» про зобов`язання відповідача поставити товар.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № 13226 від 21.07.2021 та додаток до нього як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом п. 1.2 договору, асортимент, кількість та ціна товару остаточно узгоджується сторонами до моменту відвантаження товару покупцеві та відображається у специфікаціях до цього договору.
Судом було встановлено, що одночасно з укладенням договору між сторонами було складено та підписано специфікацію № 1 до договору, за змістом якої постачальник зобов`язується поставити покупцю товар - візок для транспортування жниварок VL40 (ТМ «Volland»), в кількості 1 (одна) штука у строк до 30.05.2022 загальною вартістю 361 966,25 грн з ПДВ.
Специфікацією № 1 визначено, що ціна товару складає 361 966,25 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 60 327,71 грн, що відповідно до умов договору є еквівалентом 11 300,00 EUR, у т.ч. ПДВ 20% - 1 883,33 EUR станом на 20.07.2021 - робочий день, що передує дню підписання специфікації за даними сайту www.udinform.com (станом на 20.07.2021 курс EUR 32,0324 грн).
Відповідно до п. 2 специфікації № 1, оплата товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця на підставі специфікації та рахунку постачальника банківським переказом на умовах згідно пункту 2.2 договору.
У пункті 2.2 договору сторони узгодили, що покупець сплачує ціну товару за кожну одиницю у наступному порядку (з урахуванням термінів оплати визначених сторонами в специфікаціях): - перший платіж - передплата 20% вартості товару сплачуються покупцем протягом 2 банківських днів з дати виписки рахунку на замовлений товар; - другий платіж - 80% вартості товару сплачується покупцем після поставки товару і не пізніше 5-х банківських днів після надання постачальником на електронну адресу покупця, яка зазначена у цьому договорі - podatkovy.agm@agromino.com, повідомлення про реєстрацію постачальником податкової накладної з ПДВ в Єдиному реєстрі податкових накладних на повну вартість поставленого товару, згідно вимог Податкового кодексу України та вказівок покупця.
Отже суд встановив, що сторонами в договорі узгоджено поетапну оплату товару, яка включає в себе перший платіж у формі попередньої оплати у розмірі 20% від вартості товару та післяплату у розмірі 80% від вартості товару після поставки товару не пізніше 5-х банківських днів після надання постачальником повідомлення про реєстрацію постачальником податкової накладної з ПДВ в ЄРПН на повну вартість поставленого товару.
Матеріалами справи підтверджується, що 05.08.2021 позивач, на виконання умов договору та специфікації № 1, перерахував на рахунок відповідача перший платіж - передплату 20% вартості товару в сумі 72 078,41 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 878 від 05.08.2021 із призначенням платежу: «передплата 20% за візок для транспортування жниварки по рах. № 20483 від 04.08.2021р. у т.ч. ПДВ 20% 12013,07 грн».
За змістом стаття 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За змістом пункту 1 частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.
Як передбачено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до пункту 3.1 договору, товар за договором поставляється на умовах DDP, місце поставки склад покупця за адресою: зазначеною у специфікації, у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» (редакція 2020 року), з урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору. У випадку розбіжностей між відповідними положеннями Інкотермс 2020 та умовами цього договору застосовуються відповідні положення цього договору.
У пункті 3 специфікації № 1 визначено, що умови поставки - DDP склад покупця, який розташований за адресою: с. Матюші, Білоцерківського р-н, Київська область.
За змістом п. 4 специфікації № 1, строк поставки вказаний в таблиці даної специфікації, тобто у строк з 15.05.2022 до 30.05.2022.
Враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, умови договору та специфікації № 1 до договору, суд встановив, що строк здійснення відповідачем поставки на користь позивача товару - одного візка для транспортування жниварок VL40 (ТМ «Volland») є таким, що настав 30.05.2022.
Отже відповідач зобов`язаний був здійснити поставку замовленого товару в узгоджене сторонами місце поставки товару, за умови належного виконання позивачем зобов`язання з перерахування на користь постачальника 20% вартості товару, у строк до 30.05.2022 включно.
Згідно з пп. 3.3, 3.5 договору, дата отримання товару покупцем в місця поставки товару, вказаному в п. 3.1 договору підтверджується підписанням видаткової накладної та/або акта приймання-передачі товару уповноваженими представниками покупця та постачальника. Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення чи пошкодження товару переходить до покупця в момент його приймання покупцем у місці поставки, вказаному у п. 3.1 договору.
Проте, судом встановлено та не заперечується відповідачем, що ТОВ «Агрістар» зобов`язання за договором та специфікацією № 1 до нього в частині своєчасної поставки товару на адресу позивача належним чином не виконало та не поставило позивачу один візок для транспортування жниварок VL40 (ТМ «Volland») у строк до 30.05.2022 включно. Протилежного матеріли справи не містять. Доказів поставки товару в порядку та строки, погоджені сторонами, до суду не надано.
Розглядаючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача поставити позивачу товар - візок для транспортування жниварок VL40 (ТМ «Volland») в кількості однієї одиниці згідно зі специфікацією № 1 до договору поставки № 13226 від 21.07.2021, суд встановив та зазначає наступне.
Пунктом 3.2 договору узгоджено, що постачальник зобов`язується поставити товар у строки, визначені у специфікаціях, при умові здійснення покупцем передоплати у розмірі та строки згідно специфікації.
У пункті 2.2 договору сторони узгодили, що покупець сплачує ціну товару за кожну одиницю у наступному порядку (з урахуванням термінів оплати визначених сторонами в специфікаціях), зокрема перший платіж - передплата 20% вартості товару сплачуються покупцем протягом 2 банківських днів з дати виписки рахунку на замовлений товар.
Матеріалами справи підтверджується, а також не заперечується відповідачем, що 05.08.2021 позивач, на виконання умов договору та специфікації № 1, перерахував на рахунок відповідача перший платіж - передплату 20% вартості товару в сумі 72 078,41 грн.
Разом з цим судом було встановлено, що 28.02.2023 відповідач здійснив повернення сплаченого позивачем першого платежу - передплати у розмірі 20% вартості товару в сумі 72 078,41 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції № 12 від 28.02.2023 на суму 72 078,41 грн із призначенням платежу: «повернення передоплати у зв`язку із закінченням терміну дії договору № 13226 від 21.07.2021р, в т.ч. ПДВ 20% - 12013,07 грн».
Відповідно до п. 192.1. ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до підп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.
З огляду на вказане, реєстрація складеного постачальником розрахунку коригування до податкової накладної потребує виключної обопільної згоди сторін договору (постачальника та покупця товарів) на зменшення компенсації вартості товарів/послуг, яка в свою чергу є єдиною належною підставою для реалізації постачальником права на зменшення суми податкових зобов`язань.
Як вбачається з матеріалів справи, що ТОВ «Ресіліент Агро», у свою чергу, отримавши повернуту постачальником суму попередньої оплати товару, 07.03.2023 належним чином та у передбачений п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України спосіб зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних складений ТОВ «Агрістар» розрахунок коригування № 2537 від 28.02.2023 до податкової накладної № 15174 від 05.08.2021, на суми податкового кредиту, що відповідала сумі податку на додану вартість, сплаченій позивачем у складі попередньої оплати за договором поставки № 13226 від 21.07.2021, що підтверджується долученою відповідачем до відзиву на позовну заяву квитанцією про реєстрацію розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.03.2023, копією розрахунку коригування кількісних і вартісних показників № 2537 від 28.02.2023 та податковою накладною № 15174 від 05.08.2021.
Позивач не заперечує обставину того, що 28.02.2023 відповідачем було перераховано на рахунок позивача отриману за договором поставки передоплату за поставку товару, як і не заперечує обставину того, що 07.03.2023 зареєстрував в Єдиному державному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування до податкової накладної у зв`язку з поверненням авансового платежу ТОВ «Агрістар». Проте позивач заперечує обставину того, що у вказаних діях позивача є ознаки конклюдентності, оскільки, за доводами позивача, дії ТОВ «Ресіліент Агро» були обумовлені виключно обов`язком щодо реєстрації відповідного розрахунку коригування відносно суми повернення авансового платежу відповідно до положень ст. 192, 201 Податкового кодексу України та Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, для уникнення нарахування відповідних штрафних санкцій.
Суд відхиляє вказані вище твердження позивача, оскільки матеріали справи не містять доказів незгоди позивача із складеним ТОВ «Агрістар» розрахунком коригування № 2537 від 28.02.2023 до податкової накладної № 15174 від 05.08.2021 на суми податкового кредиту, що відповідала сумі податку на додану вартість, сплаченій позивачем у складі попередньої оплати за договором поставки № 13226 від 21.07.2021.
Доказів відмови позивача від повернутої відповідачем суми передоплати за товар в загальній сумі 72 078,41 грн матеріали справи не містять. Також в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем було повернуто відповідачу суму передоплати за товар в загальній сумі 72 078,41 грн, повернутий останнім на підставі платіжної інструкції № 12 від 28.02.2023.
Крім того в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивач, отримавши від відповідача повернення попередньої оплати в сумі 72 078,41 грн, звертався до відповідача з відповідними листами/претензіями щодо здійснення такого повернення, повідомленнями про неприйняття вказаної суми передоплати або з претензіями щодо неправомірного повернення передоплати за товар та вимогою про поставку товару.
Натомість позивач без будь-яких зауважень та заперечень здійснив реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування до податкової накладної у зв`язку з поверненням авансового платежу ТОВ «Агрістар».
З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що позивач своїми конклюдентними діями у передбачений Податковим кодексом України спосіб визнав належним та погодив зі своєї сторони здійснене відповідачем повернення попередньої оплати 20% вартості товару в сумі 72 078,41 грн, отриманих ним в якості передоплати за договором поставки № 13226 від 21.07.2021.
Відповідно до частини другої статті 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Отже, законодавством України покладено на покупця зобов`язання щодо вчинення певних дій для забезпечення передання та одержання товару відповідно до вимог, що звичайно ставляться (повідомити адресу та найменування одержувача товару, оглянути товар, здійснити перевірку його кількості, якості, асортименту тощо). Натомість інше може встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.
Як було зазначено судом вище та передбачено пунктом 3.2 договору, постачальник зобов`язується поставити товар у строки, визначені у специфікаціях, при умові здійснення покупцем передоплати у розмірі та строки згідно специфікації.
Аналіз наведеного пункту договору дає суду підстави для висновку, що обов`язок постачальника здійснити на користь покупця поставку товару у строки, визначені у специфікаціях, виникає виключно у разі належного виконання покупцем зобов`язання зі здійснення передоплати у розмірі 20% від вартості товару протягом 2 банківських днів з дати виписки рахунку на замовлений товар. Тобто, за відсутності належного виконання покупцем зобов`язання зі здійснення передоплати у розмірі 20% від вартості товару, зобов`язання постачальника з поставки товару не настає.
За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Аналогічна норма передбачена ст. 221 ГК України.
За приписами ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.
Станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в розумінні ст. 76, 77 ГПК України виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Агро» зобов`язання за договором в частині внесення на поточний рахунок ТОВ «Агрістар» суми передплати 20% від ціни товару, визначеної станом на день, що передує дню фактичного здійснення оплати. Протилежного матеріали справи не містять. Вказана обставина позивачем не заперечується.
Оскільки станом на дату розгляду даної справи відповідач повернув позивачу сплачену на підставі платіжного доручення № 878 від 05.08.2021 попередню оплату у розмірі 20% від вартості товару і позивач прийняв таке повернення без будь-яких зауважень та заперечень, що ним не спростовано шляхом подання доказів, з урахуванням того, що станом на дату розгляду даної справи ТОВ «Ресіліент Агро» не виконало зобов`язання, передбачене пп. 2.2, 3.2 договору, та не сплатило на користь відповідача перший платіж - передплату 20% вартості товару, суд дійшов висновку, що у даному випадку з 07.03.2023 (дата реєстрації в ЄДРП розрахунку коригування до податкової накладної у зв`язку з поверненням авансового платежу ТОВ «Агрістар») наявне прострочення кредитора - ТОВ «Ресіліент Агро» у вигляді невиконання останнім грошового зобов`язання за договором поставки № 13226 від 21.07.2021 в частині внесення на розрахунковий рахунок ТОВ «Агрістар» передоплати в розмірі 20% від вартості товару.
Оскільки сторони в п. 3.2 договору узгодили, що лише виконане зобов`язання покупця зі здійснення передоплати у розмірі 20% від вартості товару на рахунок постачальника є достатньою підставою для здійснення постачальником поставки товару в строки, визначені в специфікації № 1, з моменту прострочення кредитором грошового зобов`язання не виникає обов`язок постачальника з поставки у власність покупця товару за договором.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи істотні умови договору поставки, які передбачають виникнення обов`язку постачальника здійснити поставку товару виключно за умови здійснення покупцем на рахунок постачальника передоплати в розмірі та строки, визначені специфікацією, та за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів виконання покупцем зобов`язання зі здійснення передоплати у розмірі 20% від вартості товару на рахунок постачальника, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Агро» в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрістар» поставити позивачу візок для транспортування жниварок VL40 (ТМ «Volland») у кількості однієї одиниці згідно зі специфікацією № 1 до договору поставки № 13226 від 21.07.2021, нормативно та документально не доведені, а тому задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Агро» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрістар» 1 294 745,79 грн пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що постачальник зобов`язується поставити товар у строки, визначені у специфікаціях, при умові здійснення покупцем передоплати у розмірі та строки згідно специфікації.
Суд встановив раніше, що враховуючи умови договору та специфікації № 1 до договору, строк здійснення відповідачем поставки на користь позивача товару - одного візка для транспортування жниварок VL40 (ТМ «Volland») є таким, що настав 30.05.2022.
Отже відповідач зобов`язаний був здійснити поставку замовленого товару в узгоджене сторонами місце поставки товару, за умови належного виконання позивачем зобов`язання з перерахування на користь постачальника 20% вартості товару, у строк до 30.05.2022 включно; з 31.05.2022 у постачальника виникло прострочення з поставки товару.
Згідно з пп. 3.3, 3.5 договору, дата отримання товару покупцем в місця поставки товару, вказаному в п. 3.1 договору підтверджується підписанням видаткової накладної та/або акта приймання-передачі товару уповноваженими представниками покупця та постачальника. Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення чи пошкодження товару переходить до покупця в момент його приймання покупцем у місці поставки, вказаному у п. 3.1 договору.
Проте, судом було встановлено та не заперечується самим відповідачем, що ТОВ «Агрістар» зобов`язання за договором та специфікацією № 1 до нього в частині своєчасної поставки товару на адресу позивача належним чином не виконав та не поставив позивачу один візок для транспортування жниварок VL40 (ТМ «Volland») у строк до 30.05.2022 включно.
Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
За змістом ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частинами 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач допустив порушення взятих на себе зобов`язань за договором в частині поставки на користь покупця товару у погоджений специфікацією № 1 строк, наслідком чого є застосування до відповідача відповідальності, передбаченої договором та законодавством.
Відповідно до п. 5.2 договору, у випадку порушення постачальником строків поставки товару, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штрафну неустойку (пеню) у розмірі 0,4% від ціни не отриманого від постачальника вчасно товару, за кожен день прострочення поставки товару. Перерахування штрафної неустойки починається з дня, коли зобов`язання по поставці мало бути виконане постачальником та припиняється у день його повного виконання повної оплати.
Позивач нарахував на підставі п. 5.2 договору та просить стягнути з відповідача пеню за порушення строків поставки товару за договором у розмірі 1 294 745,79 грн, що розрахована виходячи з вартості непоставленого товару на дату, що передує дню пред`явлення позову (474 613,56 грн) за загальний період прострочення з 31.05.2022 до 11.04.2024.
Як зазначив позивач, станом на дату, що передує дню пред`явлення позову (10.04.2024), курс національної валюти України - гривні (UAN) до євро (EUR) за даними сайту www.udinform.com становить 42,0012 грн за 1 євро, у зв`язку із чим вартість однієї одиниці товару у гривні, з урахуванням положень п. 4.2 договору, становить 474 613,56 грн.
Дослідивши розрахунок позивача суми пені за непоставку товару, суд встановив та зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, за порушення постачальником зобов`язань за договором та специфікацією № 1 до нього в частині поставки замовленого товару, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1 294 745,79 грн за загальний період прострочення з 31.05.2022 до 11.04.2024.
Так пунктом 11.1 договору сторони погодили. що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023 включно, а в частині гарантійних зобов`язань постачальника до закінчення гарантійного строку та повного виконання постачальником своїх гарантійних зобов`язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Суд звертає увагу відповідача, що договір є обов`язковим для виконання сторонами і закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином. Закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним. Такі висновки зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.
Крім того, відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України, закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Разом з цим судом було встановлено, що 28.02.2023 відповідач здійснив повернення сплаченого позивачем першого платежу - передплати у розмірі 20% вартості товару в сумі 72 078,41 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції.
У свою чергу позивач, як встановлено судом раніше, 07.03.2023 своїми конклюдентними діями у передбачений Податковим кодексом України спосіб визнав належним та погодив зі своєї сторони здійснене відповідачем повернення попередньої оплати 20% вартості товару в сумі 72 078,41 грн, отриманих ним в якості передоплати за договором поставки № 13226 від 21.07.2021, що підтверджується квитанцією про реєстрацію розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.03.2023. У зв`язку із цим з 07.03.2023 наявне прострочення кредитора - ТОВ «Ресіліент Агро» у вигляді невиконання останнім грошового зобов`язання за договором поставки № 13226 від 21.07.2021 в частині внесення на розрахунковий рахунок ТОВ «Агрістар» передоплати в розмірі 20% від вартості товару.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
З урахуванням приписів ст. 612 Цивільного кодексу України, оскільки сторони в п. 3.2 договору узгодили, що лише виконане зобов`язання покупця зі здійснення передоплати у розмірі 20% від вартості товару на рахунок постачальника є достатньою підставою для здійснення постачальником поставки товару в строки, визначені в специфікації № 1, з моменту прострочення кредитором (позивачем) грошового зобов`язання прострочення боржника (відповідача) не настає.
Враховуючи висновок суду стосовно того, що з моменту прострочення кредитором (позивачем) грошового зобов`язання прострочення боржника (відповідача) не настає, господарський суд вважає неправомірним нарахування позивачем пені з моменту виникнення прострочення кредитора, тобто за період прострочення з 07.03.2023 до 11.04.2024.
Водночас суд вважає правомірним нарахування покупцем пені на підставі п. 5.2 договору за порушення постачальником строків поставки товару за період прострочення: від дати виникнення прострочення з поставки товару - 31.05.2022, до дати, що передує дню реєстрації позивачем розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто до 06.03.2023 включно.
Також суд дослідив твердження відповідача стосовно того, що представником позивача безпідставно та необґрунтовано, всупереч істотним умовам п. 2.4 договору, для визначення ціни товару, від якої позивач здійснив нарахування штрафних санкцій за порушення відповідачем строків поставки товару, був взятий курс гривні до іноземної валюти на міжбанківській валютній біржі станом на 10.04.2024 (робочий день, що передував дню подачі позову) та, як наслідок, помилково визначена ціна товару за договором в сумі 474 613,56 грн (11 300,00 євро х 42,0012 грн).
У пункті 2.4 договору сторони узгодили порядок визначення ціни товару в гривні, за змістом якого визначення ціни товару в гривні здійснюється сторонами у специфікації до цього договору із зазначенням грошового еквівалента ціни в іноземній валюті - (євро, EUR), що визначається згідно курсу гривні до іноземної валюти - (євро, EUR) на міжбанківській валютній біржі (далі - «курс Міжбанка») за даними сайту www.udinform.com (приймається курс гривні до іноземної валюти - (євро, EUR) під словом ASK з колонки «Закрытие») станом на робочий день, що передує дню підписання специфікації, при цьому визначена ціна товару в гривні є динамічною та підлягає оплаті шляхом множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті - (євро, EUR) на курс гривні до іноземної валюти - (євро, EUR) на міжбанківській валютній біржі (далі - «курс Міжбанка») за даними сайту www.udinform.com (приймається курс гривні до іноземної валюти - (євро, EUR) під словом ASK з колонки «Закрытие») станом на робочий день, що передує дню фактичного здійснення покупцем оплати за договором або дню пред`явлення претензії чи позову з оплати/стягнення ціни товару, процентів річних за користування чужими грошовими коштами, штрафних санкцій.
Отже за змістом п. 2.4 договору, визначена ціна товару в гривні є динамічною та підлягає оплаті шляхом множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті - (євро, EUR) на курс гривні до іноземної валюти - (євро, EUR) на міжбанківській валютній біржі (далі - «курс Міжбанка») за даними сайту www.udinform.com (приймається курс гривні до іноземної валюти - (євро, EUR) під словом ASK з колонки «Закрытие») станом на робочий день, що передує дню фактичного здійснення покупцем оплати за договором або дню пред`явлення претензії чи позову з оплати/стягнення ціни товару, процентів річних за користування чужими грошовими коштами, штрафних санкцій.
Позивач звернувся до суду із даним позовом про зобов`язання відповідача поставити товар та стягнення 1 294 745,79 грн пені у розмірі 0,4 % за кожен день прострочення поставки, нарахованої на підставі п. 5.2 договору.
Згідно зі статтями 628, 629 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Тобто сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати штрафні санкції, їх кількість, вид, розмір та види порушення зобов`язання, за якими застосовується неустойка тощо.
Відповідно до п. 5.2 договору, у випадку порушення постачальником строків поставки товару, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штрафну неустойку (пеню) у розмірі 0,4% від ціни не отриманого від постачальника вчасно товару, за кожен день прострочення поставки товару.
Сплата штрафних санкції, передбачених пп. 5.1-5.5 цього договору, не звільняє сторону, яка допустила порушення цього договору, від обов`язку від виконання договірного зобов`язання в натурі (п. 5.6 договору).
Отже сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою визначили штрафні санкції, їх кількість, вид, розмір та види порушення зобов`язання, за якими застосовується неустойка, і передбачена п. 5.2 договору штрафна неустойка (пеню) у розмірі 0,4% від ціни не отриманого від постачальника вчасно товару за кожен день прострочення поставки товару, в розумінні пунктів 5.2, 5.6 договору поставки № 13226 від 21.07.2021, також відноситься до штрафної санкції.
За змістом ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
З огляду на зазначене, штрафна неустойка (пеню) у розмірі 0,4% від ціни не отриманого від постачальника вчасно товару є штрафною санкцією як у розумінні договору поставки № 13226 від 21.07.2021, так і в розумінні Господарського кодексу України.
Таким чином суд дійшов висновку, що звернення ТОВ «Ресіліент Агро» до ТОВ «Агрістар» із позовом про стягнення з постачальника штрафної неустойки (пені) в розмірі 0,4 % за кожен день прострочення поставки, враховуючи погоджені сторонами умови договору та норми чинного законодавства, є за своєю правовою природою позовом про стягнення штрафних санкцій.
З урахуванням зазначеного вище, визначення позивачем ціни товару в гривні шляхом множення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті - (євро, EUR) на курс гривні до іноземної валюти - (євро, EUR) на міжбанківській валютній біржі (далі - «курс Міжбанка») за даними сайту www.udinform.com (приймається курс гривні до іноземної валюти - євро, EUR) під словом ASK з колонки «Закрытие») станом на день, що передує дню пред`явлення покупцем позову про стягнення з постачальника штрафної неустойки (пені) узгоджується з пунктом 2.4 договору.
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява ТОВ «Ресіліент Агро» була направлена до Господарського суду Київської області засобами поштового зв`язку та прийнята у відділенні поштового зв`язку АТ «Укрпошта» 11.04.2024, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим конвертом.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач визначив ціну товару в гривні станом на день, що передує дню пред`явлення позову - 10.04.2024.
Суд встановив, що курс гривні до іноземної валюти - (євро, EUR) на міжбанківській валютній біржі (далі - «курс Міжбанка») за даними сайту www.udinform.com (приймається курс гривні до іноземної валюти - (євро, EUR) під словом ASK з колонки «Закрытие») станом на 10.04.2024 становив 42,0012 грн за 1 євро.
Визначений специфікацією № 1 до договору грошовий еквівалент ціни однієї одиниці візка для транспортування жниварок VL40 (ТМ «Volland») в іноземній валюті становить 11 300,00 євро.
Враховуючи умови п. 2.4 договору, суд встановив, що ціна товару - однієї одиниці візка для транспортування жниварок VL40 (ТМ «Volland»), в гривні станом на день, що передує дню пред`явлення позову, становив 474 613,56 грн (11300,00 євро*42,0012 грн).
З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано та правомірно, із дотриманням умов п. 2.4 договору, для визначення ціни товару, від якої позивач здійснив нарахування штрафних санкцій за порушення відповідачем строків поставки товару, був взятий курс гривні до іноземної валюти на міжбанківській валютній біржі станом на 10.04.2024 (робочий день, що передував дню подачі позову) та вірно визначено ціну товару за договором в сумі 474 613,56 грн, у зв`язку із чим заперечення відповідача в цій частині відхиляється судом як необґрунтовані та юридично неспроможні.
Отже, здійснивши власний розрахунок пені за порушення постачальником строків поставки товару, з урахуванням погодженого сторонами строку поставки товару та дати виникнення прострочення по поставці товару, обмеживши нарахування пені датою, що передує даті реєстрації позивачем розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (судом здійснено розрахунок пені за період прострочення з 31.05.2023 до 06.03.2023 включно), з урахуванням ціни товару в гривні станом на день, що передує дню пред`явлення позову, а також умов договору, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за порушення строків поставки товару за договором підлягають задоволенню частково в сумі 531 567,19 грн.
Щодо посилань відповідача на настання форс-мажорних обставин, які є підставою для звільнення останнього від відповідальності, передбаченої п. 5.2 договору, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 8.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань по договору у випадку настання обставин непереборної сили, які виникли після укладення договору в результаті обставин надзвичайного характеру, яким сторони не могли передбачити та яким не мали можливості запобігти. До форс-мажорних обставин відносяться обставини, які визначені відповідно до положень ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та які безпосередньо впливають на виконання умов Договору і не можуть бути передбачені Сторонами ні за яких умов.
Згідно з п. 8.2 договору, сторона, яка посилається на дію обставин непереборної сили, зобов`язана у строк, що не перевищує 3 (трьох) календарних днів з моменту їх настання, в письмовій формі інформувати іншу сторону про настання таких обставин та за власний рахунок підтвердити наявність таких обставин довідкою, виданою уповноваженим на це органом.
Приписами частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» обставини непереборної сили визначено як форс-мажорні обставини, що є надзвичайними та невідворотними обставинами, які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Перелік обставин, які можуть вважатися форс-мажорними, визначено частиною другою статті 14-1 цього Закону, однак, такий перелік не є вичерпним.
Так, відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 зроблено висновок про те, що:
- статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Саме лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду, оскільки саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.
Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Таким чином, сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення, а іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин чинним законодавством України не визначено.
Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів звернення до позивача із повідомленням про виникнення обставини непереборної сили (форс-мажорних обставин) за договором поставки № 13226 від 21.07.2021 в порядку та строки, визначені пп. 8.1, 8.2 договору.
Відповідач стверджує, що 07.03.2022 направив позивачу загального повідомлення (вих. № 1 від 01.03.2022) про факт настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з додаванням офіційного листа ТПП України № 2024/02.0-7.1. від 28.02.2022 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), на підтвердження чого відповідач долучив до заперечення на відповідь на відзив скріншот електронної пошти ТОВ «Агрістар» щодо направлення 07.03.2022 повідомлення про настання форс-мажорних обставин. Позивач отримання вказаного повідомлення не заперечує.
Проте суд наголошує на тому, що направлене позивачу загальне повідомлення (вих. № 1 від 01.03.2022) про факт настання форс-мажорних обставин не може бути прийняте судом в якості належного та допустимого доказу повідомлення постачальником покупця, в порядку та строки, визначені пп. 8.1, 8.2 договору, про настання форс-мажорних обставин за договором поставки № 13226 від 21.07.2021, оскільки вказане повідомлення не містить посилання про настання відповідних обставин, які унеможливлюють виконання постачальником зобов`язання з поставки товару саме за договором поставки № 13226 від 21.07.2021.
Крім того суд вважає слушним зауваження позивача стосовного того, що станом на дату складення загального повідомлення № 1 від 01.03.2022 відповідач не міг стверджувати про наявність обставин непереборної сили для виконання зобов`язань з поставки товару за спірним договором, оскільки строк виконання зобов`язання с поставки товару, відповідно до специфікації № 1, визначений у період з 15.05.2022 до 30.05.2022. Тобто станом на дату направлення відповідачем загального повідомлення про факт настання форс-мажорних обставин строк поставки за договором № 13226 від 21.07.2021 не настав.
Матеріали справи не містять сертифікату Торгово-промислової палати України чи уповноважених регіональних торгово-промислових палат, що засвідчив би наявність форс-мажорних обставин, які впливають на можливість виконання зобов`язань відповідача саме за договором поставки № 13226 від 21.07.2021.
Лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1. від 28.02.2022 суд не приймає як належний та допустимий доказ настання для відповідача форс-мажорних обставин, які впливають на можливість виконання зобов`язань відповідача саме за договором поставки № 13226 від 21.07.2021.
Також матеріали справи не містять доказів повідомлення про настання форс-мажорних обставин, які настали для відповідача та безпосередньо вплинули на виконання його обов`язків, що пов`язано з введенням в України воєнного стану внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.
Суд враховує, що місце поставки товару за договором та специфікацією № 1 до договору є склади ТОВ «Ресіліент Агро» за адресою: с. Матюші, Білоцерківський р-н, Київська область. Жодних належних та допустими доказів того, що у відповідача були об`єктивні та непереборні обставини, які зумовили неможливість здійснення відповідачем поставки товару до вказаного вище місця поставки товару у погоджений в специфікації № 1 строк матеріали справи не містять.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено існування документально підтверджених обставин непереборної сили у даному конкретному випадку, які б перешкоджали йому належним чином виконати зобов`язання за договором № 13226 від 21.07.2021 в частині поставки на користь позивача товару - одного візка для транспортування жниварок VL40 (ТМ «Volland»), у строк до 30.05.2022 включно в погоджене сторонами місце поставки товару за адресою: с. Матюші, Білоцерківський р-н, Київська область. Протилежного матеріали справи не містять. Оскільки відповідачем не доведено існування документально підтверджених обставин непереборної сили у даному конкретному випадку, суд не вбачає наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності, передбаченої п. 5.2 договору, за порушення постачальником строків поставки товару.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафних санкції у справі № 911/969/24, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За приписами ч. 4 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Суд зазначає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін, що і було здійснено судами в даній справі.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно з ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 по справі № 908/1453/14.
Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі №904/4083/18).
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.
При цьому, у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
В обґрунтування клопотання про зменшення штрафних санкції відповідач, з посиланням на приписи ч. 1, 2 ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України стверджує, що загальна ціна непоставленого у власність позивача товару за договором поставки № 13226 не перевищує суму в розмірі 362 421,51 грн з ПДВ, у зв`язку із чим заявлена позивачем до стягнення з відповідача пеня вчетверо перевищує загальну вартість непоставленого товару за договором поставки № 13226. Крім того, як зазначив відповідач, матеріали справи № 911/969/24 не містить жодних долучених позивачем письмових доказів на підтвердження понесених ним витрат (збитків), внаслідок непоставки відповідачем товару за договором поставки № 13226, що в свою чергу є прямим належним свідченням відсутності в природі наслідків завдання позивачу збитків та реалізації безпідставних намірів позивача з надмірного та необґрунтованого збагачення саме за рахунок відповідача, внаслідок стягнення за результатами розгляду справи № 911/969/24 штрафної неустойки (пені) в загальній сумі 1 294 745,79 грн. Також відповідач звернув увагу, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрістар» належить статус критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період військового стану згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 762 від 12.03.2024. У зв`язку із цим, за доводами відповідача, стягнення на користь позивача надмірного розміру штрафних санкцій (пені) за договором поставки № 13226 призведе до істотного погіршення загального фінансового стану підприємства, що матиме прямий негативний вплив на функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в діючий на теперішній час особливий період військового стану, запроваджений у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Суд враховує, що перебування відповідача та його основних засобів, матеріальних активів, адміністративних, складських, сервісних підрозділів та співробітників, а також керівного складу територіальних підрозділів з 24.02.2022 в епіцентрі активних бойових дій за зареєстрованою адресою місцезнаходженням в м. Харкові та смт Пісочин, Харківського району, Харківської області, призвели до вимушеного призупинення з 24.02.2022 господарської діяльності відповідача та його служб невідокремлених структурних підрозділів на територіях м. Харкова та Харківської області на підставі наказу директора № 24/02 від 24.02.2022 «Про призупинення господарської діяльності підприємства та його служб невідокремлених структурних підрозділів на територіях м. Харкова, Харківської і Луганської областей», а також призупинення з 24.02.2022 до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану з працівниками сервісної служби Харківського підрозділу ТОВ «Агрістар» дії трудових договорів на підставі наказу директора № 24/03-К від 24.03.2022 (копії наказів долучені до відзиву на позовну заяву).
Крім того суд встановив, що на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 762 від 12.03.2024 підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрістар» є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (копія наказу наявна в матеріалах справи).
Суд також враховує, що загальна ціна товару - візка для транспортування жниварок VL40 (ТМ «Volland») в кількості однієї одиниці згідно зі специфікацією № 1, станом на дату, що передує даті підписання специфікації № 1, складає 361 966,25 грн, а станом на дату, що передує даті подання позову, ціна товару складає 474 613,56 грн. Водночас сума пені, яка підлягає до стягнення з відповідача за наслідком здійсненого судом розрахунку складає 531 567,19 грн. Тобто сума пені, яка підлягає до стягнення з відповідача, значно перевищує ціну товару, яка визначена з урахуванням п. 2.4 договору, що свідчить про її надмірний характер.
Також суд вважає слушним зауваження відповідача, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази понесення позивачем витрат (збитків) або невиконання ним своїх зобов`язань перед іншими контрагентами внаслідок не поставки відповідачем товару за договором поставки № 13226 від 21.07.2021.
При цьому суд наголошує на тому, що військова агресія російської федерації проти України є об`єктивними обставинами, в яких доводиться існувати як позивачу по справі, так і відповідачу.
Враховуючи викладене вище та зважаючи на необхідність дотримання співвідношення інтересів сторін, користуючись правом, наданим суду ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, беручи до уваги те, що позивач не надав суду доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов`язань перед іншими контрагентами через непоставку відповідачем товару за договором поставки № 13226 від 21.07.2021, враховуючи адресу-місцезнаходження відповідача та його основних засобів, соціальну значущість відповідача, суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання відповідача про зменшення заявлених штрафних санкцій та зменшити присуджений до стягнення розмір пені шляхом стягнення з відповідача 10% від суми пені, що, за висновками суду, підлягає до стягнення з відповідача. У зв`язку із цим сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 53 156,72 грн.
Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «РуїсТоріха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 797,35 грн.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1 Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрістар» (місцезнаходження: вул. Орлова Олександра, буд. 1-А, м. Харків, Харківська обл., 61124; код ЄДРПОУ 37189547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Агро» (місцезнаходження: вул. Старо-Київська, буд. 10 Г, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 39831905) 53 156,72 грн пені та 797,35 грн судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрістар» вх. № суду 2188/24 від 15.05.2024 про зменшення штрафних санкцій задовольнити шляхом зменшення присудженої до стягнення пені до 10%.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 02.09.2024.
Суддя Л.В. Сокуренко
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 08.08.2024 |
Оприлюднено | 03.09.2024 |
Номер документу | 121316501 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Київської області
Сокуренко Л.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні