Рішення

від 02.09.2024 по справі 922/5490/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/5490/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/5490/24

за позовом Акціонерного товариства Харківобленерго (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка (раніше вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954)

до відповідача - Державного підприємства Український науково-технічний центр металургійної промисловості ЕНЕРГОСТАЛЬ (61166, м. Харків, пр. Науки, буд. 9, код ЄДРПОУ 31632138)

про стягнення заборгованості за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 2-307К від 01.01.2019, а також 3% річних та інфляційних у загальному розмірі 39268,49 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Харківобленерго звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою (вх. № 5490/23 від 29.12.2023) до Державного підприємства Український науково-технічний центр металургійної промисловості ЕНЕРГОСТАЛЬ (далі по тексту - ДП УКРНТЦ ЕНЕРГОСТАЛЬ) з вимогами про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 85424,43 грн, які в подальшому були змінені відповідно до поданої позивачем заяви про зміну предмета позову від 21.08.2024 вх. № 21074 (вих. № б/н від 20.08.2024). Також вказаній у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2684,00 грн, та просив здійснити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неналежне виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати вартості послуг з розподілу електричної енергії та послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, отриманих на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 2-307К від 01.01.2019, до якого відповідач приєднався на умовах договору про постачання електричної енергії № 2-307К від 02.07.2004 шляхом підписання відповідної заяви-приєднання, та на підставі договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії № 307, який є Додатком № 10 від 06.08.2020 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 2-307К від 01.01.2019. Вищевказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 85424,43 грн, з яких: 28764,34 грн - боргу за послуги з розподілу електричної енергії за період серпень-вересень 2023 року; 672,15 грн - боргу за послуги з перетікання реактивної енергії за період серпень-вересень 2023 року; 46155,94 грн - пені, нарахованої на суму боргу за розподіл електричної енергії за період 07/2022-12/2022, 01/2023-08/2023; 2989,10 грн - 3% річних, нарахованих на суму боргу за розподіл електричної енергії за період 05/2022, 07/2022-12/2022, 01/2023-08/2023; 6842,90 грн - інфляційних, нарахованих на суму боргу за розподіл електричної енергії за період 05/2022, 07/2022-12/2022, 01/2023-08/2023.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.01.2024 у справі № 922/5490/23 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено позивачу 5-тиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив та встановлено відповідачу 5-тиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення на відповідь на відзив. Також зазначеною повідомлено відповідачу про обов`язок, встановлений ч. 6 ст. 6 ГПК України, щодо необхідності зареєструвати свій Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через ЄСІТС або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Позивач - АТ Харківобленерго копію зазначеної ухвали суду отримав 03.01.2024 (з урахуванням положень п. 2 ч. 6 та абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК) в електронному вигляді через зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач - ДП УКРНТЦ ЕНЕРГОСТАЛЬ копію зазначеної ухвали суду отримав 11.01.2024 у паперовому вигляді, що підтверджується наявним у матеріалах справи відповідним зворотним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

25.01.2024 за вх. № 2350, тобто в межах встановленого судом строку на подання відзиву на позовну заяву, від відповідача - ДП УКРНТЦ ЕНЕРГОСТАЛЬ до суду надійшов відзив на позовну заяву (вих. № 24-01-24 від 24.01.2024), в якому відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії в розмірі 28764,34 грн за послуги з перетікання реактивної енергії в розмірі 672,15 грн та повідомляє про сплату зазначеної заборгованості, що підтверджується наданими до даного відзиву копіями платіжних інструкцій від 24.01.2024 № 1832 на суму 28764,34 грн та від 24.01.2024 № 1833 на суму 672,15 грн. Однак відповідач у відзиві не погоджується з вимогами в частині стягнення пені в розмірі 46155,94 грн, 3% річних в розмірі 2989,10 грн та інфляційних в розмірі 6842,90 грн, з посиланням на те, що пеню, 3% річних та інфляційні нараховані з порушенням положень Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", в підпункті 16 пункту 1 якої НКРЕКП надає настанову щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування. Враховуючи викладене відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та у зв`язку з частковим визнанням відповідачем позову просить вирішити питання про повернення позивачу із державного бюджету 50 відсотків сплаченого останнім судового збору за подання позовної заяви. Враховуючи, що відзив відповідача на позовну заяву відповідає вимогам чинного законодавства та подано його в межах встановленого судом строку, вказаний відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи разом з доданими до нього доказами.

Ухвалою суду від 06.02.2024, керуючись вимогами п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, з власної ініціативи суду було зупинено провадження у справі № 922/5490/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 911/1359/22 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду. Зобов`язано учасників справи повідомити суду про результати перегляду касаційному порядку справи № 911/1359/22.

Протягом часу, коли провадження у даній справі було зупинено, 06.02.2024 за вх. № 3328/24 від позивача - АТ Харківобленерго до суду надійшла відповідь на відзив (вих. № б/н від 05.02.2024), в якій позивач підтверджує факт оплати відповідачем заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії в розмірі 28764,34 грн по платіжній інструкції від 24.01.2024 № 1832 на суму 28764,34 грн та заборгованості за послуги з перетікання реактивної енергії в розмірі 672,15 грн по платіжній інструкції від 24.01.2024 № 1833 на суму 672,15 грн, однак зазначає, що кошти на погашення вказаної заборгованості були перераховані відповідачем після подання даного позову, та зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 130 ГПК України, оскільки відповідач визнає позов лише в частині основного боргу та заперечує проти нарахування пені, 3% річних та інфляційних, до стягнення з відповідача підлягає вся сума судового збору, сплаченого за подання позовної заяви. Позивач у відповіді на відзив не погоджується з доводами відповідача щодо необхідності застосування Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, вважає, що положення зазначеної Постанови мають рекомендаційний характер та не є обов`язковими для застосування судом при розгляді судового спору, а також зазначає про безпідставність твердження відповідача на необхідність застосування положень вищезазначеної Постанови НКРЕКП до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних, з посиланням на те, що стягнення 3% річних та інфляційних не є штрафною санкцією, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора. На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 46155,94 грн пені, 2989,10 грн 3% річних та 6842,90 грн інфляційних та просить судові витрати покласти на відповідача.

Крім того, протягом часу, коли провадження у даній справі було зупинено, 12.02.2024 за вх. № 4010/24 від відповідача - ДП УКРНТЦ ЕНЕРГОСТАЛЬ до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (вих. № 1-01-014 від 08.02.2024), в яких відповідач зазначає, що він визнає частково позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії в розмірі 28764,34 грн за послуги з перетікання реактивної енергії в розмірі 672,15 грн, яку вже було сплачено до початку розгляду справи по суті, а тому, як вважає відповідач, позивачу має бути повернуто із державного бюджету 50 відсотків сплаченого ним судового збору за подання позовної заяви. Також відповідач у запереченнях на відповідь на відзив наполягає на необхідності застосування до спірних правовідносин положень Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 46155,94 грн, 3% річних в розмірі 2989,10 грн та інфляційних в розмірі 6842,90 грн.

03.07.2024 за вх. № 17170/24 від позивача - АТ Харківобленерго надійшла заява на виконання ухвали, з доданою до неї копією повного тексту Постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, якою залишено без задоволення касаційну скаргу ПрАТ Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 у справі № 911/1359/22. Повний текст зазначеної постанови було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 20.05.2024.

Ухвалою суду від 05.08.2024 у зв`язку з усуненням обставин, які викликали зупинення провадження у справі № 922/5490/23, було поновлено провадження у даній справі, розгляд справи продовжено зі стадії, на якій її було зупинено, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в межах строків, встановлених ст. 248 ГПК України, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 230 ГПК України.

Також зазначеною ухвалою суду, враховуючи, що відповідь на відзив була подана позивачем в межах встановленого судом строку та з дотриманням вимог чинного законодавства, судом було прийнято до розгляду вказану відповідь на відзив та долучено її до матеріалів справи разом з доданими до неї додатками.

Окрім того, зазначеною ухвалою суду, враховуючи, що заперечення на відповідь на відзив були подані відповідачем в межах встановленого судом строку та з дотриманням вимог чинного законодавства, судом було прийнято до розгляду вказані заперечення та долучено їх до матеріалів справи разом з доданими до них додатками.

Водночас, 09.08.2024 за вх. № 20135/24 від позивача - АТ Харківобленерго до суду засобами поштового зв`язку надійшла заява про зміну предмета позову (вих. № б/н від 07.08.2024) у справі № 922/5490/23, в якій позивач просив стягнути з відповідача - ДП УКРНТЦ ЕНЕРГОСТАЛЬ заборгованість за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії № 2-307К, а саме: 28764,34 грн - за послуги з розподілу електричної енергії; 672,15 грн - за послуги із забезпечення перетікання реактивної електричної енергії; 2989,10 грн - 3% річних; 6842,90 грн - інфляційних, а також просив стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

Ухвалою суду від 14.08.2024 залишено без розгляду заяву про зміну предмета позову від 09.08.2024 вх. № 20135/24 (вих. № б/н від 07.08.2024) у справі № 922/5490/23 на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України у зв`язку з тим, що вказану заяву подано після закінчення процесуального строку, встановленого ч. 3 ст. 46 ГПК України, але без заяви про поновлення пропущеного процесуального строку.

21.08.2024 за вх. № 21074/24, як вже зазначалося вище, позивачем - АТ Харківобленерго подано до суду заяву про зміну предмета позову (вих. № б/н від 20.08.2024) у справі № 922/5490/23, в якій позивач без зміни підстав позову, врахувавши висновки, викладені в Постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 (до розгляду якої зупинялось провадження у даній справі), зменшує позовні вимоги шляхом вилучення однієї з позовних вимог, а саме: позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 46155,94 грн, нарахованої на суму боргу за розподіл електричної енергії за період 07/2022-12/2022, 01/2023-08/2023; - та, відповідно, просить суд: стягнути з відповідача - Державного підприємства Український науково-технічний центр металургійної промисловості ЕНЕРГОСТАЛЬ заборгованість за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії № 2-307К, в т.ч.: 28764,34 грн - за послуги з розподілу електричної енергії; 672,15 грн - за послуги із забезпечення перетікання реактивної електричної енергії; 2989,10 грн - 3% річних; 6842,90 грн - інфляційних; а також просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

Також у вказаній заяві про зміну предмета позову позивач просить поновити строк на подання цієї заяви, з посиланням на поважність причини пропуску процесуального строку, оскільки Постанову Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 (до розгляду якої зупинялось провадження у даній справі та якою визнано обов`язковим застосування учасниками ринку електроенергії норм постанови НКРЕКП, відповідно до яких на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії) було прийнято вже після закінчення процесуального строку, встановленого ч. 3 ст. 46 ГПК України, на подання заяви про зміну предмета позову.

Ухвалою суду від 23.08.2024 у справі № 922/5490/23 визнано поважними причини, наведені позивачем в якості підстав для поновлення строку на подання заяви про зміну предмета позову. Задоволено клопотання позивача про поновлення строку на подання заяви про зміну предмета позову у справі № 922/5490/23. Поновлено позивачу строк на подання заяви про зміну предмета позову. Прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи заяву позивача - Акціонерного товариства Харківобленерго про зміну предмета позову від 21.08.2024 вх. № 21074 (вих. № б/н від 20.08.2024) у справі № 922/5490/23, вирішено справу розглядати відповідно до викладених у зазначеній заяві позовних вимог, а саме:

- позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії № 2-307К від 01.01.2019, в т.ч.: 28764,34 грн - заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії; 672,15 грн - заборгованості за послуги із забезпечення перетікання реактивної електричної енергії; 2989,10 грн - 3% річних; 6842,90 грн - інфляційних.

27.08.2024 за вх. № 21403/24 від відповідача - ДП УКРНТЦ ЕНЕРГОСТАЛЬ до суду надійшли письмові пояснення до заяви про зміну предмета позову (вих. № 1-01-093 від 24.08.2024), в яких відповідач не погоджується з вимогами позивача, викладеними у поданій позивачем та прийнятій судом до розгляду заяві про зміну предмета позову від 21.08.2024 вх. № 21074 (вих. № б/н від 20.08.2024) у справі № 922/5490/23. Зазначає, що у своєму відзиві відповідач визнав частково позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії в розмірі 28764,34 грн за послуги з перетікання реактивної енергії в розмірі 672,15 грн та повідомив про сплату вказаної заборгованості, що підтверджується доданими до відзиву копіями платіжних документів від 24.01.2024 № 1832 на суму 28764,34 грн, від 24.01.2024 № 1833 на суму 672,15 грн, що також підтвердив позивач у відповіді на відзив. Тому відповідач вважає неправомірними вимоги позивача про стягнення вже сплаченої заборгованості, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Розглянувши надані відповідачем письмові пояснення до заяви про зміну предмета позову, суд виходить з такого.

За змістом п. 2, 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право, зокрема: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України визначено, що справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

Згідно з ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У відповідності до вимог ч. 2, 4, 5 ст. 161 ГПК України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

На підставі викладеного, зважаючи на те, що судом поновлено позивачу строк на подання заяви про зміну предмета позову та прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову, враховуючи, що письмові пояснення до зазначеної заяви про зміну предмета позову подані відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства, з метою забезпечення можливості відповідачу скористатись своїми конституційними правами на судовий захист у повному обсязі, суд приймає до розгляду вказані письмові пояснення та долучає їх до матеріалів справи.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи станом на день ухвалення судом цього рішення на адресу суду не надходило.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача на ці вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані позивачем і відповідачем докази, суд встановив таке.

11.06.2017 набрав чинності Закон України Про ринок електричної енергії, який розмежовує діяльність суб`єкта господарювання з постачання та діяльність з розподілу електричної енергії.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності, діяльність у сфері електроенергетики є ліцензованою та ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом про ринок.

Органом ліцензування діяльності у сфері електроенергетики є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, Регулятор).

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 16.11.2018 № 1446, АТ Харківобленерго (позивач) є оператором системи розподілу (ОСР), який відповідно до п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» з 01.01.2019 здійснює діяльність з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме: на території м. Харкова та Харківської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, та не є постачальником електричної енергії.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем - АТ Харківобленерго (Оператором системи розподілу) та відповідачем - ДП УКРНТЦ ЕНЕРГОСТАЛЬ (Споживачем), шляхом підписання останнім відповідної заяви-приєднання, був укладений договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 2-307К від 01.01.2019 (далі по тексту - Договір № 2-307К від 01.01.2019).

Зі змісту наданої позивачем до матеріалів справи копії заяви-приєднання (арк. спр. 27) вбачається, що на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України та з метою неперервного електрозабезпечення за об`єктом споживача: вид об`єкта інститут, адреса за об`єктом споживача м. Харків, пр. Науки, б. 9, споживач (ДП УКРНТЦ ЕНЕРГОСТАЛЬ) приєднується з 01.01.2019, але не раніше дати анулювання ліцензії АТ «Харківобленерго» з передачі місцевими локальними електричними мережами, до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії № 2-307К від 02.07.2004 за особовим рахунком № 307 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом.

Відповідно до вказаної заяви-приєднання, договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання, яка повертається споживачем на адресу АТ «Харківобленерго» та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається одночасно) із заявою-приєднанням, та/або дати, вказаної в заяві-приєднання, якщо споживач протягом указаного в цій заяві терміну не звернувся до АТ «Харківобленерго» із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив певний обсяг електричної енергії.

Докази звернення споживача - ДП УКРНТЦ ЕНЕРГОСТАЛЬ до АТ «Харківобленерго» із запереченнями щодо укладення Договору № 2-307К від 01.01.2019 в цілому або щодо його окремих умов у матеріалах справи відсутні.

Також, позивачем до матеріалів справи надано копію укладеного між позивачем - АТ Харківобленерго та відповідачем - ДП УКРНТЦ ЕНЕРГОСТАЛЬ договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії № 307, який є Додатком № 10 від 06.08.2020 до Договору № 2-307К від 01.01.2019 (далі по тексту - Договір № 307). Вказаний договір підписаний обома сторонами та засвідчений відбитками печаток обох сторін (арк. спр. 28-31). Докази припинення дії вказаного договору в матеріалах справи відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - АТ Харківобленерго протягом дії Договору № 2-307К від 01.01.2019 та Договору № 307 надавав відповідачу - ДП УКРНТЦ ЕНЕРГОСТАЛЬ послуги з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, що підтверджується наданими позивачем відповідними актами про обсяги розподіленої електричної енергії, актами приймання-передачі наданих послуг, актами фіксації фактичних показів лічильників електричної енергії, виставленими позивачем рахунками на оплату за надані послуги.

Відповідач - ДП УКРНТЦ ЕНЕРГОСТАЛЬ не виконав свої зобов`язання щодо здійснення оплат за надані послуги вчасно та у належному розмірі, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка на момент звернення позивача до суду з даним позовом складала 28764,34 грн - заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії за період серпень-вересень 2023 року та 672,15 грн - заборгованості за послуги із забезпечення перетікання реактивної електричної енергії за період серпень-вересень 2023 року. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 28764,34 грн - боргу за послуги з розподілу електричної енергії за період серпень-вересень 2023 року; 672,15 грн - боргу за послуги з перетікання реактивної енергії за період серпень-вересень 2023 року; 2989,10 грн - 3% річних, нарахованих на суму боргу за розподіл електричної енергії за період 05/2022, 07/2022-12/2022, 01/2023-08/2023 та 6842,90 грн - інфляційних, нарахованих на суму боргу за розподіл електричної енергії за період 05/2022, 07/2022-12/2022, 01/2023-08/2023.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

За змістом ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України).

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).

Згідно з ч. 1-3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Правовідносини щодо надання послуг регулюються положеннями Глави 63 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, за змістом зазначених норм, за договором про надання послуг виконавець зобов`язується виконати певні дії або здійснити певну діяльність, які, як правило, не мають матеріального результату (наприклад, послуги зв`язку, освітні послуги, спортивно-оздоровчі та ін.). Деякі послуги можуть мати матеріальний результат, як, наприклад, медичні послуги із надання стоматологічної допомоги (пломбування хворого зуба, встановлення коронки). Проте всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, адже при наданні послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели. Отже, предметом договору про надання послуг є виконання певних дій або здійснення певної діяльності, які не мають матеріального результату.

При цьому, зі змісту ч. 2 ст. 901 ЦК України вбачається, що положення Глави 63 цього Кодексу поширюються на всю низку договорів, предметом яких є надання послуги, що споживається, в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, які передбачені цим Кодексом поза межами глави (перевезення, страхування, транспортне експедирування, зберігання, доручення, комісія, управління майном та ін.) так які не передбачені Кодексом, але містяться в інших нормативно-правових актах - Законі України Про аудиторську діяльність, Законі України Про зв`язок тощо. Окрім цього, положення зазначеної глави поширюються на інші види договорів, які не передбачені законодавством взагалі, але мають своїм предметом надання послуг.

Основними нормативно-правовими документами, які встановлюють вимоги та регулюють взаємовідносини між оператором системи розподілу (ОСР), електропостачальниками та споживачами (разом - Учасники роздрібного ринку), є зокрема, Закон України Про ринок електричної енергії, Кодекс систем розподілу (КСР), затверджений Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, та Правила роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджені Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (Постанова № 312), в яких визначені права, обов`язки та відповідальність сторін.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про ринок електричної енергії, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Доступ до системи розподілу та послуги з розподілу надаються ОСР з 01.01.2019 усім споживачам, електроустановки яких приєднані до мереж ОСР на території його діяльності на підставі публічного договору приєднання - Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається між ОСР та Споживачем, з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, за формою (Типовою формою) договору, що є додатком № 3 до ПРРЕЕ та розміщена на офіційному сайті АТ Харківобленерго: www.oblenergo.kharkov.ua.

Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання та/або сплати за рахунком, який надсилається одночасно з Договором споживача про розподіл та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії (п. 4 Постанови 312, п.п. 1.2.15, п.п. 2.1.6 ПРРЕЕ)).

Відповідно до абз. 3, п. 5 Постанови 312, з дати набрання чинності договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії ОСР надає послуги комерційного обліку споживачам.

Відповідно до п. 1.2 Типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, умови Договору розроблені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії та ПРРЕЕ, та є однаковими для всіх споживачів, що відповідає положенням ст. 633, 634 ЦК України.

Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є основним документом та визначає зміст правових відносин, прав та обов?язків сторін. Зокрема, укладення Договору означає, що між розподільчою організацією та споживачем досягнуто згоди з усіх його умов.

Відповідно до п. 2.1.5. ПРРЕЕ, Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в частині розрахунків за послуги оператора системи діє, якщо згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією відповідного енергопостачальника оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії забезпечує споживач.

Пунктом 1.1 Типового Договору передбачено, що сторонами погоджено, що цей договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам (Споживач) як послуги Оператора системи. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання Споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього Договору.

Згідно п. 2.1 Типового Договору, Оператор системи надає Споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, та Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є Додатком 2 до цього Договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи.

Відповідно до п. 3.1, 3.2, 3.4 Типового Договору, облік (у тому числі приладовий) електричної енергії, що передається Оператором системи розподілу та споживається Споживачем на межі балансової належності об`єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (Кодекс комерційного обліку) та з урахуванням вимог цього Договору. За розрахункову одиницю розподіленого та спожитого обсягу електричної енергії береться одна кіловат година (кВт*год.). За підсумками розрахункового місяця Постачальник послуг комерційного обліку (Оператор системи) забезпечує визначення обсягу електричної енергії за точками комерційного обліку Споживачу незалежно від того, хто є власником комерційного засобу (засобів) обліку, та в установленому порядку передає ці дані Адміністратору комерційного обліку для можливості їх використання суб`єктами ринку електричної енергії, у тому числі постачальником Споживача. Дані комерційного обліку щодо обсягу електричної енергії за розрахунковий місяць зазначаються Оператором системи розподілу в особистому кабінеті Споживача (за умови його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим Договором, у тому числі якщо оплату за цим договором забезпечує електропостачальник споживача. За необхідності для Споживача (його постачальника) забезпечувати визначення обсягу електричної енергії частіше ніж один раз на місяць Споживач (його Постачальник) має укласти із Оператором системи розподілу або іншим акредитованим постачальником послуг комерційного обліку окремий платний договір, у якому визначити порядок формування даних комерційного обліку про обсяг електричної енергії за розрахунковий місяць та передачу цих даних до Адміністратора комерційного обліку (за необхідності). Споживач, що не є побутовим, зобов`язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати Постачальнику послуг комерційного обліку (Оператору системи) звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць. При обладнанні комерційних засобів обліку засобами дистанційної передачі даних, інформація про покази засобів обліку за розрахунковий місяць формується через канали дистанційного зв`язку.

Відповідно до п. 5.1-5.5 Типового Договору, ціною цього Договору є вартість послуг з розподілу електричної енергії на об`єкт (об`єкти) Споживача, зазначена в Паспорті точки (точок) розподілу за об`єктом споживача. Оплата послуг з розподілу електричної енергії за цим Договором здійснюється на поточний рахунок оператора. Тариф (ціна) на послугу з розподілу електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку 4 "Порядок розрахунків". Споживач оплачує послугу з розподілу Оператору системи, якщо згідно з умовами договору про постачання Споживач забезпечує оплату послуги з розподілу, або купує електричну енергію для власного споживання за двостороннім договором та на організованих сегментах ринку. Постачальник оплачує послугу з розподілу Оператору системи, якщо згідно з умовами договору про постачання оплату послуги з розподілу забезпечує постачальник. Оператор системи в особовому рахунку Споживача зазначає сторону, яка здійснює оплату наданих Споживачу послуг з розподілу електричної енергії.

Згідно п. 11.1 Типового Договору, цей Договір набирає чинності з дня приєднання Споживача до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Згідно із пп. 5.1.1 Глави V ПРРЕЕ та п. 7.1 Типового Договору, Оператор системи має право на отримання своєчасної оплати на надання послуги з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної енергії відповідно до умов договорів та законодавства України.

Оплата послуг, наданих оператором системи, здійснюється за тарифами (цінами), які встановлюються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики. Тарифи (ціни) на послуги оператора системи оприлюднюються операторами систем у порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Згідно п. 1 Додатка № 4 Порядок розрахунків до Типового Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць та встановлюється з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

У відповідності до п. 3 Додатка № 4 Порядок розрахунків до Типового Договору, оплата послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати визначеної на основі фактичного обсягу розподіленої електричної енергії за відповідний попередній розрахунковий період. Якщо авансовий платіж розраховується для споживача, фактичне значення обсягу розподіленої електричної енергії якого за попередній розрахунковий період дорівнює 0 (або для нових споживачів), сума попередньої оплати визначається на основі розрахункових значень обсягу розподіленої електричної енергії на наступний період.

Відповідно п. 4 Додатка № 4 Порядок розрахунків до Типового Договору, розрахунок суми попередньої оплати здійснюється Споживачем шляхом множення чинного у розрахунковому періоді тарифу (ціни) на розподіл на фактичний обсяг розподіленої електричної енергії за відповідний попередній період та надається рахунок на попередню оплату.

Згідно п. 5 Додатка № 4 Порядок розрахунків до Типового Договору, остаточний розрахунок суми коштів, яку має оплатити Споживач за послуги з розподілу електричної енергії за розрахунковий період, визначається виходячи з фактичного обсягу розподіленої електричної енергії на діючий тариф (ціну) з розподілу у розрахунковому періоді. Фактичний обсяг складається з кількості спожитої (розподіленої) електричної енергії за приладами обліку та витрат розподілених відповідно до додатку № 8 Договору

Відповідно до п. 7-8 Додатка № 4 Порядок розрахунків до Типового Договору, Рахунки за послуги з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії надаються уповноваженому представнику Споживача (п. 6 цього додатку) Оператором системи розподілу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду у відповідних структурних підрозділах Оператора системи розподілу. В разі неотримання Споживачем рахунків Оператор системи розподілу направляє рахунки Споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення. Рахунки за послуги з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії мають бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем.

У разі порушення строків оплати за розподіл електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, передбачених п. 7 даного Порядку, Споживач сплачує Оператору системи розподілу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, інфляційні, 3% річних від суми боргу, за кожен день прострочення, у тому числі за день оплати. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у рахунку окремими рядками, та повинні бути сплачені Споживачем протягом 5 робочих днів від дня його отримання.

Крім того, згідно п. 1.1 Додатку № 10 Договір про надання послуг з перетікання реактивної електричної енергії до Типового Договору, Оператор системи надає послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії до електроустановок споживачів, що експлуатують електромагнітно незбалансовані установки з неефективним співвідношенням активної і реактивної потужності, а Споживач вживає вичерпних технологічних заходів щодо компенсації перетікань реактивної електричної енергії у своїх електричних мережах та/або здійснює оплату Оператору системи за перетікання реактивної електричної енергії згідно з умовами цього Договору та додатками до нього, що є його невід`ємними частинами.

Згідно п. 2.2 Додатку № 10 до Типового Договору, Споживач зобов`язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії згідно з Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії (додаток 1 до цього Договору).

Пунктом 7 Порядку розрахунку за перетікання реактивної електричної енергії, який є Додатком № 1 до Додатку № 10 до Типового Договору, визначено, що рахунки за послуги з перетікання реактивної електричної енергії мають бути оплачені протягом 5 робочих днів від отримання рахунку Споживачем.

З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між позивачем - АТ Харківобленерго та відповідачем - ДП УКРНТЦ ЕНЕРГОСТАЛЬ на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 2-307К від 01.01.2019, до якого відповідач приєднався на умовах договору про постачання електричної енергії № 2-307К від 02.07.2004 шляхом підписання відповідної заяви-приєднання, та на підставі договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії № 307, який є Додатком № 10 від 06.08.2020 до зазначеного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, суд дійшов висновку, що Договір № 2-307К від 01.01.2019 за своєю правовою природою є публічним договором приєднання до Типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, та, в свою чергу, Договір № № 307, який є невід`ємною частиною (Додатком № 10) до Договору № 2-307К від 01.01.2019, - є договором надання послуг, тому, враховуючи, що зазначені договори відповідають вимогам чинного законодавства України, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаних видів договорів, докази припинення дії вказаних договорів у матеріалах справи відсутні, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, ці договори є обов`язковим для виконання обома сторонами.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або невизначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач - АТ Харківобленерго виконав свої зобов`язання за Договором № 2-307К від 01.01.2019 та Договором № 307, надав відповідачу - ДП УКРНТЦ ЕНЕРГОСТАЛЬ послуги з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, що підтверджується наданими позивачем відповідними актами про обсяги розподіленої електричної енергії, актами приймання-передачі наданих послуг, актами фіксації фактичних показів лічильників електричної енергії, виставленими позивачем рахунками на оплату за надані послуги.

Відповідач - ДП УКРНТЦ ЕНЕРГОСТАЛЬ не виконав належним чином свої зобов`язання щодо здійснення оплат за надані послуги, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка на момент звернення позивача до суду з даним позовом складала 28764,34 грн - заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії за період серпень-вересень 2023 року та 672,15 грн - заборгованості за послуги із забезпечення перетікання реактивної електричної енергії за період серпень-вересень 2023 року, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідними позовними вимогами, а саме: про стягнення з відповідача 28764,34 грн - боргу за послуги з розподілу електричної енергії за період серпень-вересень 2023 року; 672,15 грн - боргу за послуги з перетікання реактивної енергії за період серпень-вересень 2023 року.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву, відповідачем - ДП УКРНТЦ ЕНЕРГОСТАЛЬ після пред`явлення позову, але до прийняття судом рішення у даній справі в добровільному порядку було повністю погашено наявну у нього заборгованість, несплата якої стала підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою, зокрема: по платіжній інструкції від 24.01.2024 № 1832 на суму 28764,34 грн сплачено на рахунок позивача - АТ Харківобленерго 28764,34 грн за послуги з розподілу електричної енергії по Договору № 2-307К від 01.01.2019, а також по платіжній інструкції від 24.01.2024 № 1833 на суму 672,15 грн сплачено на рахунок позивача - АТ Харківобленерго 672,15 грн за послуги з перетікання реактивної енергії по Договору № 2-307К від 01.01.2019. Вказані обставини свідчать про відсутність предмету спору між сторонами на момент прийняття даного рішення щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 28764,34 грн - боргу за послуги з розподілу електричної енергії за період серпень-вересень 2023 року та 672,15 грн - боргу за послуги з перетікання реактивної енергії за період серпень-вересень 2023 року.

Частиною 1 статті 231 ГПК України визначено перелік підстав для закриття провадження у справі, який є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору у випадку припинення існування предмета спору (сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами не залишилося неврегульованих питань.

На підставі зазначеного, враховуючи, що відповідачем - ДП УКРНТЦ ЕНЕРГОСТАЛЬ після пред`явлення позову, але до прийнятті рішення у даній справі в добровільному порядку повністю погашено заявлену позивачем - АТ Харківобленерго до стягнення з відповідача заборгованість за послуги з розподілу електричної енергії в розмірі 28764,34 грн за період серпень-вересень 2023 року та заборгованості за послуги із забезпечення перетікання реактивної електричної енергії в розмірі 672,15 грн за період серпень-вересень 2023 року, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі в зазначеній частині позовних вимог на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, тому закриває провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2989,10 грн та інфляційних у розмірі 6842,90 грн суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Початком відліку періоду прострочення зобов`язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов`язання.

За приписами п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, як відомо, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією РФ проти України було введено на території України воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому відповідними Указами Президента України був неодноразово продовжений та триває дотепер.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з положеннями п. 16 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 25.02.2022 № 332 Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану, на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Статтею 2 наведеного закону встановлено, що Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики щодо діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії.

Згідно з абз. 3 ч. 5 ст. 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про ринок електричної енергії", Регулятор має право, зокрема, видавати обов`язкові для виконання учасниками ринку рішення.

Таким чином, відповідно до положень ч. 4 ст. 6 Закону України "Про ринок електричної енергії", Постанова НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", зокрема в частині п. 16 цієї Постанови, яким НКРЕКП в межах наданих їй законом повноважень, тимчасово зупинила на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування нарахування та стягнення штрафних санкцій (зокрема штрафу та пені), передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, є обов`язковою для виконання учасниками ринку електричної енергії, у тому числі позивачем у даній справі - АТ Харківобленерго.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в Постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22.

Разом з тим, судом відхиляється як безпідставне та необґрунтоване посилання відповідача на необхідність застосування положень Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 до позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 2989,10 грн та інфляційних у розмірі 6842,90 грн, оскільки нараховані на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та проценти річних мають іншу правову природу, ніж штраф та пеня, та не мають характеру штрафних санкцій, а отже до таких вимог не застосовується п. 16 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, яким зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

Так, згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання.

За змістом ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 4 ЦК України передбачено, що цей Кодекс є основним актом цивільного законодавства України.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не має характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.

З урахуванням зазначеного, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем - ДП УКРНТЦ ЕНЕРГОСТАЛЬ прав позивача - АТ Харківобленерго внаслідок невчасних розрахунків за надані послуги з розподілу електричної енергії та послуги із забезпечення перетікання реактивної електричної енергії, з огляду на положення ст. 625 ЦК України, у позивача виникло право вимагати сплати відповідачем 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суми простроченої заборгованості.

Враховуючи викладене, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки виконані вірно, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2989,10 грн та інфляційних у розмірі 6842,90 грн, тому суд задовольняє вимоги позивача в зазначеній частині в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2684,00 грн.

Як вбачається з матеріалів позову, позивач, звертаючись до суду в грудні 2023 року з позовом на загальну суму 85424,43 грн, у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, надав докази про сплату судового збору в розмірі 2684,00 грн, тобто у мінімальному розмірі, встановленому ст. 4 Закону України "Про судовий збір", який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними Виписками про зарахування судового збору.

У подальшому позивачем було подано до суду заяву про зміну предмета позову від 21.08.2024 за вх. № 21074/24 (вих. № б/н від 20.08.2024) у справі № 922/5490/23, в якій позивачем зменшено позовні вимоги до 39268,49 грн шляхом вилучення однієї з позовних вимог, а саме: позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 46155,94 грн, у зв`язку з чим розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання позову з урахуванням зменшених позовних вимог, не змінився та становить 2684,00 грн, тобто мінімальний розмір, встановлений ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені частково на суму 9832,00 грн (3% річних у розмірі 2989,10 грн та інфляційних у розмірі 6842,90 грн), у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 672,02 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо клопотання відповідача про повернення позивачу із державного бюджету 50 відсотків сплаченого останнім судового збору за подання позовної заяви у зв`язку з частковим визнанням відповідачем позову, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Водночас, ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено порядок повернення сплачених сум судового збору в разі закриття провадження у справі.

Так, за приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях в разі відмови у відкритті провадження у справі, сплачена сума судового збору повертається відповідною ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Частиною 2 ст. 7 Закону України Про судовий збір передбачено, що у випадках, встановлених ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається повністю.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем до початку розгляду справи по суті було не лише частково визнано позовні вимоги на загальну суму 29436,49 грн (з яких: заборгованість за послуги з розподілу електричної енергії в розмірі 28764,34 грн та заборгованість за послуги із забезпечення перетікання реактивної електричної енергії в розмірі 672,15 грн), а ще й сплачено наявну у нього заборгованість в частині визнаних позовних вимог, що стало підставою для закриття провадження у справі в цій частині вимог у зв`язку з відсутністю предмета спору, судовий збір в розмірі 2011,98 грн, сплачений позивачем щодо позовних вимог на загальну суму 29436,49 грн, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, п. 2 ч. 1 та ч. 4 ст. 231, ст. 236-242, 252 ГПК України, ст. 4, п. 5 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України Про судовий збір, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Український науково-технічний центр металургійної промисловості ЕНЕРГОСТАЛЬ (61166, м. Харків, пр. Науки, буд. 9, код ЄДРПОУ 31632138) на користь Акціонерного товариства Харківобленерго (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка (раніше вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954) за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії № 2-307К від 01.01.2019: 3% річних у розмірі 2989,10 грн та інфляційні у розмірі 6842,90 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 672,02 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії № 2-307К від 01.01.2019, а саме: 28764,34 грн - заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії; 672,15 грн - заборгованості за послуги із забезпечення перетікання реактивної електричної енергії, - у зв`язку з відсутністю предмета спору.

5.Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області (отримувач ГУК Харків обл./мХар Шевченк/22030101, код отримувача 37874947, рахунок № UA768999980313121206083020653) повернути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства Харківобленерго (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка (раніше вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954, судовий збір в розмірі 2011,98 грн, який був сплачений при поданні позовної заяви по платіжній інструкції від 27.12.2023 № 21822 (дата валютування 27.12.2023).

Платіжна інструкція від 27.12.2023 № 21822 про сплату судового збору за подання позовної заяви, залишається в матеріалах судової справи.

6.Дане рішення суду є підставою для повернення позивачу з Державного бюджету України сплаченого судового збору в розмірі 2011,98 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 02.09.2024.

СуддяН.А. Новікова