Ухвала

від 26.08.2024 по справі 335/12441/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 26.08.2024 Справа № 335/12441/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/12441/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/807/453/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст. 170 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю представника - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2024 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42023080000000103, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 3 жовтня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 332 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Старший слідчий СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 за погодженням з прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_9 звернулась до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вилучене майно під час проведення обшуку від 7 червня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон Айфон 15 про, в корпусі сірого кольору серійний номер НОМЕР_5 imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 з сім карткою мобільного оператора Водафон НОМЕР_3 ; ноутбук ASUS Viva Book model: Х51ЕА-BN3573, s/n НОМЕР_4 в корпусі чорного кольору з зарядним пристроєм.

Під час досудового розслідування встановлено, що до вчинення злочинної діяльності щодо незаконного перетину державного кордону причетна ОСОБА_7 , яка будучи керівником Запорізького регіонального відділення Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» (ЄРДПОУ 25742808), надавала листи - запрошення депутатам Кушугумської селищної ради та іншим посадовим особам для виїзду за межі України у службові відрядження, у яких містилися недостовірні відомості про проведені заходи за кордоном, що надавали останнім право на виїзд за межі України по власним справам під час дії обмежень на період дії правового режиму воєнного стану.

В обґрунтування клопотання старший слідчий зазначила, що на даний час існує сукупність підстав вважати, що зазначені речі зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та є доказом його вчинення, оскільки є предметом протиправних дій, тому з метою збереження речових доказів підлягають арешту.

Слідчий суддя задовольнив клопотання про накладення арешту на майно, обґрунтувавши рішення тим, що надані матеріали кримінального провадження підтверджують, що вилучене майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, а тому може бути використаним як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї скарги вказує, що під час проведення обшуку вилучено особистий телефон ОСОБА_7 , який придбаний нею в Німеччині 5 січня 2024 року та не має жодного відношення до вчинення злочину, у зв`язку з чим був вилучений незаконно.

Зауважує, що як вбачається із ухвали слідчого судді від 11 червня 2024 року, відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 332 КК України внесені до ЄРДР 3 жовтня 2023 року, а телефон Iphone 15 придбаний ОСОБА_7 5 січня 2024 року, про що свідчить податкова накладна, у зв`язку із чим зазначений мобільний телефон не може містити в собі інформацію, яка може стосуватись вчинення кримінального правопорушення, щодо якого внесено відомості до ЄРДР 3 жовтня 2023 року.

Вказує, що слідчим жодним чином необґрунтовано, які саме процесуальні дії будуть вчинятись з тимчасово вилученим майном, яке належить на праві власності заявниці та не має жодного відношення до кримінального правопорушення.

Просить скасувати оскаржувану ухвалу.

У судовому засіданні апеляційного суду представник власника майна - ОСОБА_6 підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Повідомлені належним чином власник майна ОСОБА_7 та прокурор до судового засідання апеляційного суду не з`явились, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не подавали, у зв`язку із чим відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, їх неприбуття не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, представника - адвоката ОСОБА_6 , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, якщо існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, перетворення, відчуження.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При цьому слід врахувати, що у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК країни (збереження речових доказів) арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Отже, саме до компетенції органу досудового розслідування належить встановлення чи є вказане майно знаряддям чи предметом злочину, для чого, з метою його збереження, запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втраті, знищення, використання, пересування, передачі, відчуження.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування приведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу), а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, вирішуючи питання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчий суддя повинен:

- перевіряти наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи;

- з`ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається ініціатор клопотання, без застосування цих заходів;

- враховувати, що обов`язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (частина третя статті 132 КПК України) покладається на слідчого та/або прокурора;

- взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

- враховувати, що докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про застосування заходів забезпечення, подаються особою, яка заявляє таке клопотання.

Колегія суддів приходить до висновку, що накладаючи арешт на майно, яке вказане в клопотанні, слідчий суддя вищезазначених вимог закону дотримався, правильно вирішив питання про накладення арешту на вказане майно, врахувавши вимоги кримінального процесуального закону при застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Так, із матеріалів провадження убачається, що Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023080000000103 від 3 жовтня 2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 332 КК України.

Із фабули витягу за правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 332 КК України випливає, що посадові особи Кушугумської селищної ради Запорізького району разом із представником Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування АМУ, діючи за попередньою змовою групою осіб упродовж 2023-2024 років організували незаконне переправлення осіб через державний кордон України.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2024 року надано дозвіл на обшук квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем реєстрації Запорізького регіонального відділення Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України», з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знарядь кримінального правопорушення, а саме виявлення та вилучення в тому числі чорнових записів, електронних інформаційних систем або їх частини, мобільних терміналів системи зв`язку (комп`ютери, ноутбуки, принтери, багатофункціональні пристрої, які використовувалися для виготовлення фальсифікованих документів, план теши, внутрішні та зовнішні жорсткі диски, оптичні лазерні диски, картки пам`яті, флеш-накопичувачі); мобільних телефонів, сім-карти.

Із протоколу обшуку від 7 червня 2024 року убачається, що під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено мобільний телефон Айфон 15 про, в корпусі сірого кольору серійний номер НОМЕР_5 imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 з сім карткою мобільного оператора Водафон НОМЕР_3 та ноутбук ASUS Viva Book model: Х51ЕА-BN3573, s/n НОМЕР_4 в корпусі чорного кольору з зарядним пристроєм.

Постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області від 7 червня 2024 року зазначене в клопотанні майно було визнано речовим доказом.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі, предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, як випливає зі змісту клопотання старшого слідчого ОСОБА_7 , будучи керівником Запорізького регіонального відділення Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» надавала листи - запрошення депутатами Кушугумської селищної ради та іншим посадовим особам для виїзду за межі України у службові відрядження, у яких містилися недостовірні відомості про проведені заходи за кордоном, що надавали останнім право на виїзд за меді України по власним справам під час дії обмежень на період дії правового режиму воєнного стану.

Зі змісту протоколу обшуку убачається, що під час проведення обшуку ОСОБА_7 заявила, що немає паперових документів, які пропонувалось видати органу досудового розслідування, але вони є в ноутбуці.

Отже, вилучений під час обшуку ноутбук ASUS Viva Book model: Х51ЕА-BN3573, s/n NBNOCV091588464 в корпусі чорного кольору з зарядним пристроєм, на переконання колегії суддів може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Крім того, колегія суддів вважає, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку про те, що вилучений мобільний телефон Айфон 15 про, в корпусі сірого кольору серійний номер НОМЕР_5 imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , з сім карткою мобільного оператора Водафон НОМЕР_3 , відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки вказане майно є матеріальним об`єктом, який міг зберегти на собі сліди або містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та мають значення для кримінального провадження, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України є підставою для його арешту, як речового доказу, з метою збереження.

Отже, сукупність долучених до клопотання старшого слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

З приводу доводів представника власника майна щодо того, що вилучений мобільний телефон придбаний ОСОБА_7 5 січня 2024 року, а відомості про вчинення кримінального правопорушення внесені до ЄРДР 3 жовтня 2023 року, а тому він не може містити в собі інформацію, яка може стосуватися вчинення кримінального правопорушення, то вони є безпідставними, з огляду на таке.

Так, відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України були внесені до ЄРДР 10 травня 2024 року, тобто, вже після придбання ОСОБА_7 вказаного мобільного телефону, відтак, такий мобільний телефон може містити в собі інформацію, яка може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Крім того, придбаний мобільний телефон може містити також інформацію з попереднього мобільного терміналу системи зв`язку, яким користувалась ОСОБА_7 , оскільки така інформація могла бути нею перенесена або відновлена за допомогою облікових записів, тощо.

Відтак, не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування.

Необхідність використання арештованого слідчим суддею майна в якості речового доказу в кримінальному провадженні, проведення певних слідчих дій, виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження прав завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає, оскільки обставини в кримінальному провадженні вимагають вжиття саме такого заходу державного регулювання як арешт майна.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 132, 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2024 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42023080000000103, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 3 жовтня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 332 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4