Постанова

від 03.09.2024 по справі 127/12920/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/12920/23

Провадження № 22-ц/801/1511/2024

Категорія: 40

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шаміна Ю. А.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 рокуСправа № 127/12920/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Сала Т. Б., Берегового О. Ю.,

за участю секретаря Луцишина О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участі третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 , про визнання нерухомого майна предметом іпотеки,

за апеляційноюскаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 26 квітня 2024 року у м. Вінниці суддею цього суду ОСОБА_4 , дата складання його повного тексту 09 травня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за участі третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 , про визнання нерухомого майна предметом іпотеки.

Позов мотивований тим, що 24 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком «Надра» (далі ВАТ КБ «Надра») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 24/07/2007/840-КВ/32, за умовами якого остання отримала кредит в розмірі 40 000 дол. США із терміном користування до 24 липня 2017 року. Відповідно до п.1.2 договору цільове використання кредиту - проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 24 липня 2007 року, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , згідно якого ОСОБА_2 придбає нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1 .Пунктом 2.2. кредитного договору було передбачено, що право власності на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки, не оформлене. Уразі оформлення права власності на зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 зобов`язана укласти з банком додатковий договірдокредитного договору щодо доповнення предмета іпотеки вказаною земельною ділянкою. Пунктом 2.5. кредитного договору визначено, що за домовленістю сторін заставна вартість житлового будинку разом із земельною ділянкою складає 228 585 грн.

Того ж дня між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого предметом іпотеки є об`єкт нерухомого майна - цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 . Згідно абз. 2 п. 1.5 договору іпотеки право власності на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки, не оформлене; у разі оформлення права власності на зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 зобов`язана укласти з банком додатковий договір до кредитного договору щодо доповнення предмета іпотеки вказаною земельною ділянкою.

Позивач вказував, що реєстрація обтяжень підтверджується записами про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 24 липня 2007 року за реєстраційним номером 5359510, від 24 липня 2007 року за реєстраційним номером 5360327.

30 липня 2008 року ОСОБА_2 було отримано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0316 га, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510136600:02:017:0040.

Однак жодних дій щодо виконання умов кредитного та іпотечного договорів ОСОБА_2 вчинено не було, свої зобов`язання за кредитним договором вона фактично з серпня 2007 року належним чином не виконувала, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 21 липня 2009 року складала 40 578,01 дол. США. У зв`язку з цим у 2009 році ВАТ КБ «Надра» звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості за згаданим вище кредитним договором.

08грудня 2009року рішеннямЛенінського районногосуду м.Вінниці у справі№ 2-5386/09у задоволенніпозову ВАТ «КБ«Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про стягнення вказаної суми заборгованості за кредитним договором, розірвання договору відмовлено. Однак 15 лютого 2010 року рішенням Апеляційного суду Вінницької області вказане рішення Ленінського районного суду м. Вінниці скасовано, позовні вимоги ВАТ КБ «Надра» задоволено та стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором в розмірі 310 917,10 грн., що еквівалентно 40 578, 01 дол. США, а також 1 958,50 грн. судових витрат, розірвано кредитний договір №24/07/2007/840-КВ-32, укладений між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 24 липня 2007 року.

16 квітня 2010 року на виконання цього рішення судом було видано виконавчий лист.

13 червня 2010 року Вишенським відділом державної виконавчої служби ВМУЮ відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення у цій справі про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

01 березня 2012 року при примусовому виконанні зазначеного вище рішення Ленінським відділом державної виконавчої служби ЗМУЮ була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на відчуження його майна. Цим майном були незакінчений будівництвом будинок та земельна ділянка площею 0,0316 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

12 вересня 2013 року Ленінським відділом державної виконавчої служби ВМУЮ надана відповідь за № 22796/07-31/11 про те, що при проведенні огляду експертом з`ясовано, що майно, а саме: незакінчений будівництвом будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить іншій особі - ОСОБА_3 ,що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку та копією обкладинки технічного паспорту на житловий будинок.

Позивач вказував, що із доданої до цієї відповіді копії акту на право власності на земельну ділянку, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №851010007003925 10 жовтня 2012 року, банку стало відомо про рішення Ленінського районного суду м. Вінниці у справі №212/7145/2012 від 13 червня 2012 року.

Указаним рішенням було задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору безвідсоткової позики та договору іпотеки дійсними та стягнення боргу. Визнано договір безпроцентної позики від 01 вересня 2008 року та договір іпотеки від 01 вересня 2008 року, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , дійсними. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг у розмірі 150 000 грн. за рахунок іпотечного майна, а саме земельної ділянки, площею 0,0316 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 0510136600:02:017:0040, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 30 липня 2008 року. Визнано право власності за ОСОБА_3 на вказану вище земельну ділянку.

Позивач вказував, що ОСОБА_2 , знаючи про свої зобов`язання за кредитним договором та договором іпотеки, наявність відкритого виконавчого провадження про стягнення заборгованості з неї на користь ВАТ КБ «Надра», та те, що на указану вище земельну ділянку було накладено арешт, уклала 01 вересня 2008 року договір безпроцентної позики із ОСОБА_3 в довільній формі, для забезпечення якого передала земельну ділянку площею 0,0316 га, яка розташована за вказаною вище адресою, в іпотеку. Отже ОСОБА_2 вчинила дії направлені на уникнення від виконання умов кредитного договору та договору іпотеки з метою неможливості стягнення з неї кредитної заборгованості, тобто діяла на шкоду кредитору ВАТ КБ «Надра».

04 листопада 2013 року рішенням Апеляційного суду Вінницької області скасовано рішення Ленінського районного суду м. Вінниці у справі №212/7145/2012 від 13 червня 2012 року, а в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору безвідсоткової позики та договору іпотеки дійсними та стягнення боргу відмовлено.

21 липня 2020 року відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів № UА-ЕА-2020-05-12-000017-b від 22 травня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_I_4. За умовами даного договору ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за кредитним договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 24/07/2007/840-КВ/32 від 24 липня 2007 року, що укладався між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра», у тому числі за договором іпотеки від 24 липня 2007 року, укладеним між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра». За рахунок кредитних коштів ОСОБА_2 було придбано нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1 , яке було передано в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором відповідно до умов договору іпотеки від 24 липня 2007 року.

Після укладення договору про відступлення права вимоги позивачу із кредитної справи стало відомо про наявність рішення Апеляційного суду Вінницької області від 04 листопада 2013 року у справі №212/7145/2012 про скасування рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 червня 2012 року. У зв`язку з цим позивачем було вирішено перевірити чи проведена на теперішній час державна реєстрація права власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_3 після скасування рішення суду першої інстанції від 13 червня 2012 року.

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо про те, що дана земельна ділянка має іншу адресу АДРЕСА_2 .

04 серпня 2021 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області надано відповідь за №197/432/21 про те, що 11 жовтня 2012 року ОСОБА_3 було видано державний акт на земельну ділянку, площею 0,0316 га, яка знаходиться у АДРЕСА_1 (старий кадастровий номер земельної ділянки 0510136600:02:017:0040) зі зміною кадастрового номеру на 10510100000:02:017:0040.

22 жовтня 2021 року з наданої відповіді Виконавчого комітету Вінницької міської ради за №01-00-011-70637 стало відомо, що 27 березня 2016 року рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради житловому будинку, розташованому на земельній ділянці, площею 0,0316 га, кадастровий номер на 0510100000:02:017:0040, було присвоєно адресу - АДРЕСА_2 .

Пославшись на те, що ОСОБА_7 було вчинено ряд дій направлених на ухилення від виконання умов кредитного та іпотечного договорів, чим вчинено дії на шкоду кредитору, позивач просив визнати земельну ділянку площею 0,0316 га, яка знаходиться у АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0510100000:02:017:0040, іпотечним майном та предметом іпотеки за договором іпотеки від 24 липня 2007 року, укладеним між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра».

26 квітня 2024 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у задоволенні цього позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Зокрема скаржник посилається на те, що позивачу стало відомо про наявність рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 червня 2012 року у справі №212/7145/2012 лише після укладення договору про відступлення права вимоги. Зобов`язання, що виникли з договору іпотеки є триваючими і повинні виконуватись саме протягом строку дії такого договору, а тому позивач має право на звернення до суду за захистом свого права у будь-який час протягом такого порушення, але за умови існування такого порушення на момент звернення до суду із позовом.

Представник ОСОБА_1 адвокат ПутілінЄ.В.у поданомувідзиві наапеляційну скаргувказує,що вважаєоскаржуване рішеннязаконним таобґрунтованим,просить йогозалишити беззмін,а апеляційнускаргу без задоволення. Уньому вінзазначає,що стягувачунічого неперешкоджало звернутисьдо державноговиконавця чидо державногореєстратора заотриманням інформаційноїдовідки чивитягу зметою з`ясуванняобставин наявностімайна уборжника. Сплив позовної давності, про застосування чого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з огляду на таке.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 24 липня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 24/07/2007/840-КВ/32, за умовами якого остання отримала кредит в розмірі 40 000 дол. США із терміном користування до 24 липня 2017 року. Відповідно до п.1.2 договору цільове використання кредиту - проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 24 липня 2007 року, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , згідно якого ОСОБА_2 придбає нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1 . Пунктом 2.2. кредитного договору було передбачено, що право власності на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки, не оформлене. У разі оформлення права власності на зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 зобов`язана укласти з банком додатковий договір до кредитного договору щодо доповнення предмета іпотеки вказаною земельною ділянкою. Пунктом 2.5. кредитного договору визначено, що за домовленістю сторін заставна вартість житлового будинку разом із земельною ділянкою складає 228 585 грн. (а. с. 21-24 тому 1).

Того ж дня між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого предметом іпотеки є об`єкт нерухомого майна - цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов`язання, що випливає з кредитного договору № 24/07/2007/840-КВ/32, цим передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає у іпотеку предмет іпотеки. Згідно абз. 2 п. 1.5 договору іпотеки право власності на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки, не оформлене; у разі оформлення права власності на зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 зобов`язана укласти з банком додатковий договір до кредитного договору щодо доповнення предмета іпотеки вказаною земельною ділянкою (а. с. 17-20 тому 1).

30 липня 2008 року на ім`я ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0, 0316 га (а. с. 94 тому 1).

15 лютого 2010 року рішенням Апеляційного суду Вінницької області рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 08 грудня 2009 року у справі № 2-5386/09 скасовано, позовні вимоги ВАТ КБ «Надра» задоволено та стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором в розмірі 310 917,10 грн., що еквівалентно 40 578, 01 дол. США, а також 1 958,50 грн. судових витрат, розірвано кредитний договір №24/07/2007/840-КВ-32, укладений між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 24 липня 2007 року (а. с. 31-33).

13 червня 2012 року рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці у справі №212/7145/2012 було задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору безвідсоткової позики та договору іпотеки дійсними, стягнення боргу, визнання права власності. Визнано договір безпроцентної позики від 01 вересня 2008 року та договір іпотеки від 01 вересня 2008 року, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , дійсними. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг у розмірі 150 000 грн. за рахунок іпотечного майна, а саме земельної ділянки, площею 0,0316 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 0510136600:02:017:0040, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 30 липня 2008 року. Визнано право власності за ОСОБА_3 на вказану вище земельну ділянку (а. с. 89-90 тому 1).

04 листопада 2013 року рішенням Апеляційного суду Вінницької області скасовано рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 червня 2012 року, а в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору безвідсоткової позики та договору іпотеки дійсними та стягнення боргу відмовлено (а. с. 34-39 тому 1).

Даним рішенням суду апеляційної інстанції від 04 листопада 2013 року встановлено, що:

«пунктом 2.2. Кредитного договору передбачено, що право власності на земельну ділянку, на якій розташований Предмет іпотеки, не оформлене. У разі оформлення права власності на зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 зобов`язана укласти з Банком додатковий договір до Кредитного договору щодо доповнення Предмета іпотеки вказаною земельною ділянкою.

Пунктом 2.5. Кредитного договору визначено, що за домовленістю сторін заставна вартість житлового будинку разом із земельною ділянкою складає 228585 грн.

Водночас, 24.07.2007 між Банком та ОСОБА_2 укладений Договір іпотеки згідно абзацу 2 п. 1.5 якого між сторонами досягнуто аналогічної згоди п.2.2 Кредитного договору, а саме: що право власності на земельну ділянку, на якій розташований Предмет іпотеки, не оформлене. У разі оформлення права власності на зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 зобов`язана укласти з Банком додатковий договір до Кредитного договору щодо доповнення Предмета іпотеки вказаною земельною ділянкою.

Реєстрація обмежень підтверджується записами про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 24.07.2007 за реєстраційним номером 5359510, про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 24.07.2007 за реєстраційним номером 5360327.

З метою укладення договору іпотеки ОСОБА_2 надала до Банку копію довідки-характеристики, видану КП «ВОО БТІ» від 24.07.2007 №9556.

Фактично з серпня 2007 року ОСОБА_2 не належним чином виконувала своє зобов`язання по погашенню кредиту та сплаті відсотків, що призвело до утворення заборгованості, яка вже станом на 21.07.2009 року склало 40578,01 дол. США, що підтверджується доданим скаржником розрахунком заборгованості.

Внаслідок невиконання ОСОБА_2 своїх обов`язків по Кредитному договору щодо погашення кредиту, Банк на захист своїх інтересів звернувся із позовом до суду.

30.10.2009 Ленінським районним судом м. Вінниці відкрито провадження по справі №2-5386/09 за позовом ВАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 15.02.2010 року позовні вимоги ВАТ «КБ «Надра» задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 310917,10 грн., що відповідно до курсу долару США становить 40 578.01 дол. США, а також 1958,50грн. судових витрат та розірвано кредитний договір №24/07/2007/840-КВ-32, укладений між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 24.07.2007 року.

29.04.2010 року за №36-02-01/01-3216 до Ленінського ВДВС ВМУЮ для примусового виконання направлений виконавчий лист №2-5386-09 від 16.04.2010 року про стягнення солідарно боргу з ОСОБА_2 та ОСОБА_6

13.06.2010 року Вишенським ВДВС ВМУЮ відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-5386-09 від 16.04.2010 року про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , солідарно на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

01.03.2012 року при примусовому виконанні виконавчого листа №2-5386/09 від 16.04.2010 року про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ВАТ «БК «Надра» Ленінським ВДВС ВМУЮ проведено опис та арешт майна, а саме: незакінчений будівництвом будинок та земельної ділянки площею 0,0316 га за адресою АДРЕСА_1 .

12.11.2012 року по виконавчому провадженні №23797043 старшим державним виконавцем Слободяном О.В. Ленінського ВДВС ВМУЮ винесено постанову про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою доручено ОСОБА_8 надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна з питань визначення ринкової вартості майна боржника.

11.09.2013 року до Ленінського ВДВС ВМУЮ направлено запит про проведення оцінки описаного майна ОСОБА_2 по виконавчому провадженню №23797043.

12.09.2013 року за № 22796/07-31/11 Ленінський ВДВС ВМУЮ надав відповідь, що оцінка майна, яке описане 01.03.2012 року експертом не проводилась, оскільки при проведенні огляду експертом з`ясовано, що майно, а саме: незакінчений будівництвом будинок по АДРЕСА_1 належить іншій особі ОСОБА_3 , що підтверджується копіями наданих останнім документів - копією державного акту на право власності на земельну ділянку та копією обкладинки технічного паспорту на житловий будинок.

З доданої до відповіді Ленінського ВДВС ВМУЮ копії акту на право власності на земельну ділянку, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №851010007003925 від 10.10.2012 року, Банку стало відомо про рішення Ленінського районного суду м. Вінниці по справі №212/7145/2012 від 13.06.2012 року.

Крім того, 16.01.2012 Вишенським ВДВС ВМУЮ по виконавчому провадженню №30702545 з примусового виконання виконавчого листа №2-447-2011, виданого 09.12.2011 року Ленінським районним судом м. Вінниці про солідарне стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ «Надра» боргу на загальну суму 1015457,46 грн, винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

За вказаною постановою накладений арешт на все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_2 та заборонено здійснення відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

Таким чином ОСОБА_2 при не запереченні проти позову ОСОБА_3 приховала від суду наявність принаймні двох виконавчих проваджень про стягнення заборгованості з неї на користь ВАТ КБ «Надра», те що земельна ділянка описана та арештована в рамках виконавчого провадження, а також про існування умов Кредитного договору та договору іпотеки, який посвідчений нотаріально, щодо обов`язку укладення додаткових договорів про доповнення Предмета іпотеки саме земельною ділянкою 0,0316 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .».

10 жовтня 2012 року на ім`я ОСОБА_3 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №062381, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0, 0316 га. Його видано на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 червня 2012 року (а. с. 40 тому 1).

Згідно витягу з рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 581 від 27 березня 2016 року «Про присвоєння адрес об`єктам нерухомого майна» вирішено присвоїти адресу житловому будинку по АДРЕСА_1 , розташованому на земельній ділянці площею 0,0316 га, кадастровий №0510100000:02:017:0040, АДРЕСА_1 (а. с. 42 тому 1).

15 грудня 2016 року рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 3007 «Про часткові зміни в рішенні виконкому міської ради від 17 березня 2016 року №581» внесено зміни в п. 13 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради «Про присвоєння адрес об`єктам нерухомого майна» від 17 березня 2016 року № 581 та викладено його в новій редакції: «13. Присвоїти адресу житловому будинку по АДРЕСА_1 , розташованому на земельній ділянці площею 0,0316 га, кадастровий номер № 0510100000:02:017:0040, АДРЕСА_2 » (а. с. 95 тому 1).

30 січня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір дарування, за умовами якого ОСОБА_3 передав безоплатно (подарував) ОСОБА_1 , а остання прийняла у дарунок земельну ділянку площею 0,0316 га, кадастровий номер 0510100000:02:017:0040, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , в межах згідно з планом (а. с. 80-81 тому 1).

21 липня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_I_4. За умовами даного договору ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за кредитним договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 24/07/2007/840-КВ/32 від 24 липня 2007 року, що укладався між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра», у тому числі за договором іпотеки від 24 липня 2007 року, укладеним між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» (а. с. 11-13).

Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 лютого 2021 року цільове призначення земельної ділянки, площею 0,0316 га., 0510100000:02:017:0040, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а. с. 25-26 тому 1).

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці і невід`ємно пов`язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об`єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Відповідно дост.5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.

Якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов`язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею). Якщо в іпотеку передається земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), які належать іпотекодавцю на праві власності, така земельна ділянка підлягає передачі в іпотеку разом з будівлями (спорудами), на якій вони розташовані. Після звернення стягнення на передану в іпотеку земельну ділянку, на якій розташовані будівлі (споруди), що належать іншій, ніж іпотекодавець, особі, новий власник земельної ділянки зобов`язаний надати власнику будівлі (споруди) такі ж умови користування земельною ділянкою, які мав іпотекодавець (ч. ч. 4, 5 ст. 6 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 120 ЗК України (в редакції, чинній на час визнання права власності за ОСОБА_3 ) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків) (ст. 377 ЦК України в редакції, чинній на час визнання права власності за ОСОБА_3 ).

Упостанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18наголошено, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилахст. 120 ЗК України,ст. 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

Аналогічні висновки викладені упостановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17, від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17.

При застосуванні положеньст. 120 ЗК Україниу поєднанні з положеннямист. 125 цього Кодексуслід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Крім того, при переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда. Зазначене узгоджується із судовою практикою Верховного Суду України, Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, яка є незмінною (постанова Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 278/3388/20)

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦКУкраїни).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Аналіз стану поінформованості особи уст. 261 ЦК Українидає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права, і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленогост. 81 ЦПК Українипро обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).

Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне.

Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Ураховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, необхідно дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3 та ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, що звернені позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Суд першої інстанції, встановивши, що про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку та визнання права власності за ОСОБА_3 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 червня 2012 року у справі №212/7145/2012 банк дізнався ще у 2013 році з відповіді Ленінського відділу державної виконавчої служби ВМУЮ, про що позивач зазначає у позові, тобто саме тоді банк довідався про порушення свого права і вже мав право на звернення до суду із позовом, натомість ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», укладаючи договір про відступлення права вимоги від 21 липня 2020 року, взяло на себе певні ризики, оскільки воно не набуло права на позов про визнання земельної ділянки предметом іпотеки, бо на час укладення цього договору про відступлення права вимоги строк позовної давності вже був пропущений ПАТ КБ «Надра», а дії, вчинені первісним кредитором, є обов`язковими для його правонаступника, яким є ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»,та зазначивши, що поважних причин пропуску позовної давності позовна заява не містить, обставин зупинення та переривання перебігу позовної давності не встановлено, відповідачами було зроблено заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову з підстав спливу строку позовної давності.

Твердження скаржника про те, що позивачу стало відомо про наявність рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 червня 2012 року у справі №212/7145/2012 лише після укладення договору про відступлення права вимоги та про те, що зобов`язання, що виникли з договору іпотеки є триваючими і повинні виконуватись саме протягом строку дії такого договору, а тому позивач має право на звернення до суду за захистом свого права у будь-який час протягом такого порушення, але за умови існування такого порушення на момент звернення до суду із позовом, відхиляються апеляційним судом, зважаючи на наступне.

У справі № 201/3422/20 Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2022 року вказав, що встановивши фактичні обставини, суд апеляційної інстанції правильно визначив правову природу цивільних відносин між сторонами, предмет спору, зробив обґрунтовані висновки про те, що вимога позивача про визнання майна предметом іпотеки є належним та ефективним способом захисту за встановлених фактичних обставин справи, за якою позовна давність не спливла, оскільки перебіг позовної давності за такою вимогою розпочався не з моменту порушення прав іпотекодержателя у зв`язку з невиконанням боржником основного зобов`язання, а з моменту відчуження іпотекодавцем без згоди іпотекодержателя предмета іпотеки.

Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 725/2206/19, у якій окрім того вказано, що початком перебігу позовної давності до позовної вимоги про визнання майна предметом іпотеки є день, коли банк довідався або міг довідатися про порушення свого права

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням зазначеної практики Верховного Суду та приписів законодавства можна зробити висновок, що у даній справі за вказаною вище позовною вимогою перебіг позовної давності розпочався ще з моменту, коли саме банк довідався про порушення свого права, яке полягало у відчуженні іпотекодавцем без згоди іпотекодержателя предмета іпотеки, а на момент подачі позову у травні 2023 року фінансовою компанією, яка набула права вимоги банку, позовна давність вже сплила, натомість сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у задоволенні позову (ч. ч. 3-4 ст. 267 ЦК України).

З огляду на те, що зазначені вище висновки Верховного Суду не допускають двозначного тлумачення, а банк і фінансова компанія є однією і тією ж стороною у зобов`язанні, тому не має правового значення за обставин даної справи те, коли фінансова компанія дізналась про порушення права іпотекодержателя, оскільки позивачем не заперечується те, що банк (іпотекодержатель у договорі іпотеки від 24 липня 2007 року) ще у 2013 році дізнався про порушення свого права, тобто банк тривалий час зволікав із вжиттям заходів щодо його захисту, однак не був позбавлений можливості вчинити дії, направлені на захист свого порушеного права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому відповідно до положень ст.375 ЦПК Україниапеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції слід віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.367,374,375,382 - 384,389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 квітня 2024 року без змін.

Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції судові витрати залишити за ним.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді : Т. Б. Сало

О. Ю. Береговий