Рішення

від 27.08.2024 по справі 346/5381/21

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/5381/21

Провадження № 2/346/67/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю: секретаря Тимошишин І.Л.

представника позивача адвоката Штендера М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Коломийської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання незаконними та скасування рішень Коломийської міської ради, державних реєстрацій земельних ділянок, рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок, -

в с т а н о в и в:

свої вимоги позивач обгрунтовує, з урахуванням їх уточнення, тим, що вона та треті особи ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі відповідних договорів купівлі-продажу є співвласниками чотириквартирного будинку АДРЕСА_1 . В 2019 році їй стало відомо, що Коломийська міська рада передала у власність відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельні ділянки, які попередньо входили до загальної площі земельної ділянки, яка зареєстрована за вищевказаним будинком, які були та є на даний час в користуванні співвласників даного будинку. Вказує, що згідно з п.1 нотаріально посвідченого договору від 15.06.1992 року ОСОБА_6 купила квартиру АДРЕСА_2 у вказаному будинку, який розташований на земельній ділянці площею 1 174 кв. м. для спільного користування мешканцями будинку.

Пунктом 1 рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради № 334 від 10.12.1986 року « Про результати обміру земель забудованого кварталу АДРЕСА_3 » затверджено подані Коломийським МБТІ обміри земель збудованого кварталу № НОМЕР_1 , загальною площею 15253 кв. м. Пунктом 3 даного рішення міськвиконком вирішив зареєструвати за землекористувачами збудованого кварталу № 180 присадибні ділянки, загальною площею 14 989 кв. м. Додатком до вказаного рішення є матеріали обміру земель забудованого кварталу № 180, у відповідній графі якого вказано «загальна площа земельного участку по фактичному обміру 1174 кв. м» та «необхідно зареєструвати за землекористувачами по нормі 1 174». Отже, зазначеними рішенням та додатком підтверджується, що вказана земельна ділянка зареєстрована за будинком АДРЕСА_1 та були затверджені її межі. Коломийським МБТІ виготовлений генеральний план (схема) земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , в якому вказана загальна площа земельної ділянки 1174 кв. м. станом на 05.03.1987 року, її конфігурація, а також проставлена відмітка (штамп) про реєстрацію даної земельної ділянки в Коломийському МБТІ згідно з рішенням № 334 від 10.12.1986 року. Пізніше, пунктом 34 рішення виконавчого комітету Коломийського міської ради № 186 від 27.05.1992 року закріплено за вказаним будинком земельну ділянку площею 1174 кв. м. для спільного користування мешканцям будинку.

Рішеннями Коломийської міської ради № 3123-38/2018 від 18.10.2018 року та № 3476/41/2019 року від 21.02.2019 року (пункт 11) надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність земельну ділянку, загальною площею 0,0100 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуальних гаражів за рахунок земель міської ради. 11.01.2019 року здійснена державна реєстрація вказаної земельної ділянки з присвоєнням їй кадастрового номеру (2610600000:15:005:0079). 05.03.2019 року державним реєстратором УНАП Коломийської міської ради прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 .

Рішеннями Коломийської міської ради № 3674-44/2019-44 від 25.04.2019 року (пункт 3) надано ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність земельну ділянку, загальною площею 0,0100 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуальних гаражів за рахунок земель міської ради, на підставі яких 20.03.2019 року здійснена державна реєстрація цієї ділянки з присвоєнням їй кадастрового номеру (2610600000:15:005:0082), а 27.05.2019 року державним реєстратором УНАП Коломийської міської ради прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_3 .

На земельній ділянці, яка передана у власність ОСОБА_3 , знаходиться господарська споруда (гараж), яка входить до складу будинковолодіння АДРЕСА_1 , позначена літерою «Б» у виготовленому 22.04.1992 року Коломийським МБТІ технічному паспорті на житловий будинок АДРЕСА_1 , а також позначена літерою «Б» у виготовленому станом на 1987 рік Коломийським МБТІ генеральному плані (схемі) земельної ділянки та позначена літерою «Н» на виготовленому ТОВ «Геоземкадсервіс» кадастровому плані земельної ділянки. При приватизації квартир у вищевказаному будинку зазначена господарська споруда перейшла у спільну сумісну власність співвласників даного будинку. Частина нерухомого майна співвласників цього будинку (позивача та третіх осіб) знаходиться на чужій земельній ділянці, чим порушено їхнє право власності на дане майно. Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком та спорудою після їх набуття. Перехід до позивача та третіх осіб права власності на будинок з господарською спорудою є підставою виникнення права на земельну ділянку під будинком та спорудою і права на отримання документу, яким посвідчується це право. Позивач з іншими співвласниками будинку, створивши ОСББ, не взмозі будуть отримати у власність земельну ділянку під їхньою господарською спорудою.

Вказує, що в порушення ст. 55 Закону України Про землеустрій та ст. 198 Земельного кодексу України при передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки її межі в натурі на місцевість у відповідності до виготовленої технічної документації не виносились і межовими знаками дана земельна ділянка не закріплювавсь, межі не погоджувались із суміжними землекористувачами, в тому числі з позивачем. Затверджені міською радою проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок вказаним відповідачам не відповідають вимогам ст. 118 ЗК України. Рішення виконавчого комітету міської ради від 10.12.1986 року, в якому зазначено про реєстрацію вищевказаної земельної ділянки за землекористувачами, прийнято в межах його компетенції відповідно до чинного на той час Земельного кодексу від 08.07.1970 року.

Земельний облік в м. Коломия здійснювало Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації, тому вказане рішення з додатком до нього, генеральний план (схема) земельної ділянки, записи Коломийського МБТІ щодо обліку (реєстрації) земельної ділянки є належними документами, якими посвідчується, що за вказаним будинком зареєстрована (обліковується) земельна ділянка площею 1 174 га, була та є в користуванні співвласників вказаного будинку.

Спірні земельні ділянки, які є складовою частиною земельної ділянки, яка зареєстрована за будинком АДРЕСА_1 , не перебували в користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не відносилися до земель запасу та не були вільними, не вилучалися у відповідності до вимог ст.ст.142, 143 ЗК України.

Оскільки вищевказані оспорювані позивачем пункти рішень міської ради були підставою для прийняття державними реєстраторами рішень про державну реєстрацію прав та реєстрацію права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на передані їм у власність спірні земельні ділянки, тому слід скасувати рішення державних реєстраторів УНАП Коломийської міської ради про державну реєстрацію вказаних прав. Державна реєстрація кожної із спірних земельних ділянок здійснена державним реєстратором Міжрайонного управління в Коломийському районі та м. Коломиї ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області на підставі технічної документації із землеустрою, під час якої допущені вищевказані порушення, тобто скасуванню підлягають й реєстрації спірних земельних ділянок в Державному земельному кадастрі. Крім того, реєстрація спірних ділянок у вказаному кадастрі, з присвоєнням їм кадастрових номерів унеможливлює право на державну реєстрацію в цьому кадастрі всієї земельної ділянки, яка обліковується за вказаним будинком, та порушує право на передачу її у власність співвласникам будинку.

23.11.2021року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договірдарування земельноїділянки,кадастровий номер2610600000:15:005:0079,а 24.11.2021року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 щодо земельноїділянки кадастровийномер 2610600000:15:005:0082. Зазначені договори укладені відповідачами після відкриття провадження у справі, сторонами договорів є близькі родичі, що в своїй сукупності свідчить про те, що вони укладені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з метою приховування нерухомого майна від виконання в майбутньому рішення суду. Про недобросовісні наміри відповідачів свідчить також те, що вони одночасно вирішили подарувати оспорювані земельні ділянки своїм близьким родичам. Такі дії хоч і не порушують конкретних імперативних норм права, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Будь-який правочин, що вчинений боржником на шкоду кредитору у період розгляду спору щодо предмету такого правочину, внаслідок якого боржник може уникнути позбавлення прав на оспорюване майно, має ставитись під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

Тому позивач просить визнати незаконними та скасувати п.11 та п.3 рішень Коломийської міської ради відповідно № 3476-41/2019 від 21.02.2019 року та № 3674-44/2019-44 від 25.04.2019 року «Про надання земельних ділянок для будівництва індивідуальних гаражів»; скасувати рішення державного реєстратора УНАП Коломийської міської ради від 05.03.2019 року та 27.05.2019 року про державну реєстрацію прав власності відповідно за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельні ділянки площами по 0,0100 га, які розташовані в АДРЕСА_1 , призначених для будівництва індивідуальних гаражів (кадастрові номера відповідно 2610600000:15:005:0079 та 2610600000:15:005:0082); скасувати здійснені 11.01.2019 року та 20.03.2019 року державним реєстратором Міжрайонного управління у Коломийському районі та м. Коломиї Головного територіального управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області державні реєстрації вказаних земельних ділянок; визнати недійсними договори дарування земельних ділянок, укладені 23.11.2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та 24.11.2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (зареєстровані в реєстрі відповідно за № 2764 та № 1534) та припинити їхнє право власності на вказані земельні ділянки. Позивач також просить стягнути з відповідачів судові витрати.

29.11.2021 року представник Коломийської міської ради подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що рішення Коломийської міської ради №3476-41/2019 від 21.02.2019 року та № 3674-44/2019-44 від 25.04.2019 року, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельні ділянки площами по 0,0100 га для будівництва індивідуальних гаражів в АДРЕСА_1 , за рахунок земель міської ради, прийняті в межах та в порядку передбаченому ст. ст. 12, 40, 91, 118, 121, 186-1 Земельного кодексу України на підставі проектів землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок. Документи, що мітяться у вказаних проектах, відповідають вимогам Закону України «Про землеустрій». В проекті щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 містяться позитивні висновки ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 16/82-19 від 02.01.2019 року про погодження проекту землеустрою та відділу архітектури та містобудування Коломийської міської ради №316/16-22 від 06.11.2018 року. Такі ж висновки містяться у проекті відведення ОСОБА_3 , а саме висновки ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області №2449/82-19 від 15.03.2019 року про погодження проекту землеустрою та відділу архітектури та містобудування Коломийської міської ради №33/02.4-27 від 04.02.2019 року. Оскільки проекти землеустрою складені відповідно до вимог Закону «Про землеустрій», отримали позитивні висновки відповідних служб, то в міської ради не було підстав для відмови у прийнятті рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради № 334 від 10.12.1986 року, на яке посилається позивач, прийнято згідно з діючою на той час Інструкцією про порядок обміру та обліку земель міст і селищ міського типу Української РСР, затвердженої наказом Міністерства комунального господарства УРСР від 09.01.1970 року № 8, відповідно до якої обмір та облік земель проводився з метою виявлення наявності земель, розподілу їх по угіддях і землекористувачах, а також з метою контролю за правильністю використання земель. Обмір всіх земель та реєстрація документів на право користування ділянками в забудованих кварталах покладалось на бюро технічної інвентаризації, а проведення обміру земель не було фактом надання, вилучення, чи припинення права користування земельних ділянок, а метою здійснення державного обліку земель. Звертає увагу, що дана земельна ділянка ніколи не була зареєстрована ні за позивачем, ні за попередніми власниками будинку АДРЕСА_1 ; документів, передбачених Земельним кодексом УРСР та Земельним кодексом України від 18.12.1990 року, а саме державних актів, які б посвідчували право користування попередніх власників будинку спірною земельною ділянкою позивачем не надано. Оскільки попередні власники будинковолодіння не оформили жодного правовстановлюючого документу на спірну земельну ділянку, а тому не були її користувачами в розумінні Земельних кодексів України, що діяли в різний період, тому відповідно і позивач разом з іншими співвласниками не могли отримати її в користування на підставі ст. 120 Земельного кодексу України. Щодо посилання на те, що Коломийською міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано місце розташування земельних ділянок та існує накладка зазначених земельних ділянок одна на одну, слід відмітити, що у проекті відведення є позитивні висновки ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській та Закарпатській областях від 02.01.2019 року та 15.03.2019 року про погодження проектів землеустроїв та графічні матеріали розташування земельних ділянок, позитивні висновки відділу архітектури та містобудування міської ради та акти встановлення і узгодження меж землекористування в натурі. Вищевказані управління Держгеокадастру є державним органом, що згідно зі ст.5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснює контроль за використанням земель як фізичними і юридичними особами так і органами місцевого самоврядування, тому твердження позивача, що міською радою не враховано накладку земельної ділянки та місце її розташування є безпідставними.

Посилання позивача на те, що на земельній ділянці, яка передана ОСОБА_3 , знаходиться господарська споруда, що входить до складу будинковолодіння і перебуває в спільній сумісній власності співвласників будинку, не відповідає дійсності, оскільки в пояснювальній записці до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме в п. 1.3 вказано, що дана земельна ділянка має багатокутну форму, на якій відсутня забудова. Позивачем не доведено, що оскаржувані рішення міської ради порушують її права та інтереси, що виникають із земельних відносин, нею не долучено жодного правовстановлюючого документу на спірну земельну ділянку, тому не вона була її користувачем в розумінні Земельних кодексів України, що діяли на території України в різний період, отже міською радою не порушено її право щодо надання спірної земельної ділянки (том 1, а.с. 90-98).

07.12.2021 року представник Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідно до ст.24 Закону України «Про ДЗК» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державний кадастровий реєстратор самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій та несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Відтак, державним кадастровим реєстратором проведено перевірку наданих йому документів на відповідність вимогам законодавства і здійснено державну реєстрацію оспорюваних земельних ділянок. Звертає увагу, що повідомлення про зареєстровані (припинені) речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі і за рішенням суду, надходить з органів реєстру прав і після чого відомості вносяться у Поземельну книгу. У зв`язку з цим, позовні вимоги до Держгеокадастру в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки містять передчасний характер, оскільки йому має передувати припинення речових прав на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім того, повноваженнями щодо внесення записів до Поземельної книги наділений саме державний кадастровий реєстратор Управління у Коломийському районі відділу у м. Коломия Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, а не Головне управління. Відповідно до ст.9 Закону України «Про ДЗК» державний кадастровий реєстратор є державним службовцем, має посвідчення та власну печатку, доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру та самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Оскільки позов пред`явлено до неналежного відповідача, просить в задоволені позову відмовити (том 1, а.с. 197-200).

09.02.2022 року представник позивача, адвокат Штендер М.В. подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що рішенням виконавчого комітету Коломийської міської ради від 10.12.1986 року мешканцям житлового будинку АДРЕСА_1 , надано в користування земельну ділянку площею 1174 кв. м., а рішенням цієї ради від 27.05.1992 року дану земельну ділянку повторно зареєстровано за вказаним будинком. Згідно із п.7 Перехідних положень Земельного кодексу України (2001 року), громадяни, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають право на ці ділянки. Право користування земельною ділянкою було набуте у встановленому законом порядку, тому не втрачається, а зберігається до його належного переоформлення, оскільки право користування земельною ділянкою отримане до набрання чинності новою редакцією ЗК України, визнається державною в повному обсязі. Усі квартири будинку № 5 приватизовані, тому відповідно до ч. 2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» разом із квартирами у власність громадянам передані й допоміжні приміщення (гараж та сараї, позначені на генеральному плані), що розташовані на наданій у користування земельній ділянці. Право користування земельною ділянкою зберігалося за позивачем незалежно від наявності або відсутності у неї правовстановлюючих документів на земельну ділянку, оскільки зміна законодавства, за загальним правилом, не може впливати на існування того права, що правомірно виникло у встановленому попереднім законодавством порядку. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки і розташованих на ній будинку і споруд, випливає, що набувши право власності на частину домоволодіння, квартиру АДРЕСА_5 , позивач набула право користування земельною ділянкою, закріпленою за цим домоволодінням. Таким чином, спірні земельні ділянки, які надано у власність відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , фактично перебувають в користуванні позивача та третіх осіб, право на користування якими їм не припинялося в порядку, визначеному законом. Оскаржувані рішення міської ради, якими спірні ділянки надано вказаним відповідачам, без попереднього припинення речового права позивача та третіх осіб на частину земельної ділянки, переданої для спільного користування мешканцям будинку АДРЕСА_1 , у порядку, визначеному законом, порушує їхні права як землекористувачів та підлягають скасуванню.

Звертає увагу, що будинок АДРЕСА_1 , господарські споруди: гараж та сараї, розташовані на земельній ділянці площею 1174 кв. м., зареєстровані Коломийським МБТІ, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду (інвентарний № 4342, реєстраційний № НОМЕР_2 (4018), складеним 22.04.1992 року.

Доводи представника Коломийської міської ради про те, що спірні земельні ділянки, які передані у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , були вільними та належним чином відведені, не відповідають дійсності. Так, в проектах землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок не відображено фактичного стану земельних ділянок, не враховано, що на них знаходяться об`єкти нерухомого майна, межі земельних ділянок в натурі на місцевість не виносилися, вони не погоджувались із суміжними землекористувачами, межові знаки не встановлювалися. З урахуванням наведеного, представник позивача вважає, що спірні земельні ділянки, які передані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , є частинами земельної ділянки, що знаходилася у користуванні позивача та третіх осіб і яка відноситься до закріпленої за житловим будинком АДРЕСА_1 земельної ділянки з відповідною частиною господарських споруд. Тому просить позовні вимоги задовольнити (том 2, а.с.13-18).

11.03.2022 року представник ОСОБА_3 , адвокат Дикун І.В. подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними. Звертає увагу, що фактично 2/3 частини позовної заяви позивач стверджує про незаконність реєстрації права власності на земельні ділянки, яка за своєю суттю не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого права власності. Зазначає, що земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надані на законних підставах із дотриманням відповідної процедури і крім того, вони вже не є їхніми власниками. Так, 23.11.2021 року ОСОБА_2 укладено договір дарування земельної ділянки з ОСОБА_4 , а 24.11.2021 року ОСОБА_3 уклала договір дарування земельної ділянки ОСОБА_5 . Здійснення вказаних договорів дарування ще раз вказує на законність набуття права власності на земельні ділянки. Тому в задоволенні позову просить відмовити (том 2, а.с.53-54).

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02.06.2022 року залучено до участі в справі в якості співвідповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ( том 2, а.с. 159-160 ).

Позивач в судове засідання не з`явилася. Її представник, адвокат Штендер М.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить ці вимоги задовольнити.

Представник Коломийської міської ради Івано-Франківської області в судове засідання не з`явився, про його час і місце повідомлявся належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Причин своїх неявок вказаний відповідач суду не повідомив, не звернувся із заявою про розгляд справи в його відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, 20.06.2024 року її представник, адвокат Дикун І.В. подав до суду письмове клопотання, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, а розгляд справи проводити в його та ОСОБА_3 відсутності (том 4, а.с. 47 ).

Представник Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області в судове засідання не з`явилась, 22.03.2022 року електронною поштою надіслала до суду письмове клопотання, в якому просить розгляд справи проводити у її відсутності з урахуваннями поданого відзиву (том 2, а.с. 67).

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовезасідання нез`явились,про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Причин своїх неявок відповідачі суду не повідомили, не звернулися із заявами про розгляд справи в їх відсутності та не подали відзив на позов.

Треті особи ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судове засідання не з`явились, причин своїх неявок суду не повідомили, від них не надійшло заяв про розгляд справи у їхній відсутності.

Суд, заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 15.06.1992 року державним нотаріусом Коломийської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № Д-927, ОСОБА_6 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_6 (том 1, а.с. 15).

Згідно з договором дарування квартири, посвідченим 14.02.2004 року приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Маркеловою І.М. та зареєстрованого в реєстрі за № Д-179, позивачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_5 . Вказаний договір як підстава виникнення права власності вказаний у Витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2924367 від 25.02.2004 року (том 1, а. с. 16, 17).

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 01.04.2019 року приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Обідняк І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 384, ОСОБА_7 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_7 . Вказаний договір як підстава виникнення права власності вказаний у Витязі з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 161739914 від 01.04.2019 року (том 1, а. с. 18-20).

Судом також встановлено, що відповідно свідоцтва про право власності на житло, виданого Бюро по приватизації державного житлового фонду м. Коломия 21.09.2004 року згідно з розпорядженням № 12604 від 05.08.2004 року та зареєстрованого в Коломийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації 05.11.2004 року, номер запису 4018, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_8 на праві приватної спільної часткової власності в рівних частках належила квартира АДРЕСА_8 . Відповідно до договору дарування 1/2 частини квартири, посвідченого 24.05.2005 року приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Галян Г.М. та зареєстрованого в реєстрі за № Д-375, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 як дарувальники передали у власність ОСОБА_8 1/2 частку квартири АДРЕСА_8 . Вказані свідоцтво про право власності на житло та договір дарування як підстави виникнення права власності вказані у Витягах про реєстрацію права власності на нерухоме майно відповідно № 5322836 від 05.11.2004 року та № 7569566 від 21.06.2005 року (том 1, а.с. 22, 23).

У відповідності до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 162686108 від 08.04.2019 року, за ОСОБА_11 05.11.2004 року на підставі свідоцтва про право власності (12604), виданого 05.08.2004 року Коломийським бюро по приватизації державного житлового фонду, зареєстровано право власності на 1/4 частку, а за ОСОБА_8 на підставі договору дарування, посвідченого 24.05.2005 року приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Галян Г.М. та зареєстрованого в реєстрі за № Д-375 - на 3/4 частки квартири АДРЕСА_8 ( том 1, а.с. 21 ).

Згідно з п.1 рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради народних депутатів № 334 від 10.12.1986 року « Про результати обміру земель забудованих кварталу №180 в м. Коломия», затверджено подані Коломийським міжміським бюро технічної інвентаризації матеріали обміру земель забудованого кварталу № 180, а згідно з пунктом 3 даного рішення зареєстровано за землекористувачами забудованих кварталів присадибні земельні ділянки площею по кв. № 180 14989 кв. м.; розшифровка по пунктах 1-4 згідно додатку (том 1, а.с.24)

Додатком до вищевказаного рішення виконавчого комітету є матеріали обміру земель забудованого кварталу АДРЕСА_3 , в якому в графі «назва вулиці » вказано - Танкістів, в графі « номер будинку» - 5; в графі « загальна площа земельної ділянки по фактичному обміру в кв. м.» - 1 174; в графі « необхідно зареєструвати за землекористувачами по нормі» - 1 174 (том 1, а.с.25).

Згідно з даними генерального плану (схеми) схематично зображено земельну ділянку в АДРЕСА_4 , площею 1 174 кв. м.; копія земельної ділянки проведена станом на 1987 рік; в графі користувач відсутні будь-які відомості, а також міститься відмітка (штамп) «19.03.2019 року, земельна ділянка (участок) АДРЕСА_1 , загальною площею 1174,0 кв. м. на підставі рішення МВК № 334 від 10.12.1986 року зареєстровано; реєстрований №181 кн23 від 05.03.1987» ( том 1, а.с. 26).

У відповідності до копії виписки з рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області №186 від 27.05.1992 року «Про зміну цільового призначення житлового будинку, затвердження актів про технічний стан будинків, взяття на облік для купівлі квартир громадян та продаж квартир з фонду міської ради, вирішено продати ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_6 , що становить 24/100 частин будинку; закріпити за будинком земельну ділянку площею 1 174 кв. м.для спільногокористування мешканцямибудинку ( том 1, а.с. 27 ).

Відповідно до копії технічного паспорта на жилий будинок індивідуального житлового фонду, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого 22.04.1992 року, вказаний будинок складається в цілому з житлового будинку - літера «А» загальною площею 303,5 кв. м., житловою площею 136,8 кв. м.; господарських будівель та споруд: гаражу - літера «Б»; сараю - «В», «Г» та «Д» ; вбиральні - «У». У відповідній графі на плані земельної ділянки (експлікації земельної ділянки) вказано «по докум. відповідно норми» - 1174 кв.м.; по фактичному користуванню відсутні будь-які дані (том 1, а.с. 33-37 ).

Згідно з даними витягу з рішення Коломийської міської ради XXXVIII сесії сьомого демократичного скликання №3123-38/2018 від 18.10.2018 року, ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0100 га, яка розташована за адресою: вул. Полковника Семена Палія для будівництва індивідуальних гаражів за рахунок земель міської ради (том 1, а.с. 28 ).

Розроблений ТОВ "Західзем" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуальних гаражів погоджено відділом архітектури та містобудування Коломийської міської ради Івано-Франківської області згідно з висновком в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок №316/16-22 від 06.11.2018 року ( том 1, а.с. 144-157 ). В проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки також містяться акти встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі, прийомки-передачі межових знаків на зберігання, кроки межових знаків, список межових знаків, переданих на зберігання та кадастровий план (із відміткою, що електронний документ перевірено та внесено до Державного земельного кадастру 11.01.2019 року) щодо земельної ділянки, наданої ОСОБА_2 В п.1.3 пояснювальної записки до проекту вказано, що земельна ділянка має багатокутну форму, на ній відсутня забудова (том 1, а.с.144-175).

Згідно з копією висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 16/82-19 від 02.01.2019 року, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 , загальною площею 0,0100 га, для будівництва індивідуальних гаражів за адресою: АДРЕСА_1 , погоджено; розробник проекту землеустрою ТОВ «Західзем»; цільове призначення запроектованої земельної ділянки на момент складення проекту землеустрою для будівництва індивідуальних гаражів; землі запасу; наявність обмежень на земельній ділянці відсутні; зауваження та пропозиції до проекту землеустрою відсутні; проект землеустрою відповідає вимогам законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам (том 1, а.с.158).

15.01.2019 року ОСОБА_2 звернувся до міського голови ОСОБА_12 із заявою про передачу йому безоплатно у власність земельної ділянки площею 100 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуальних гаражів, в переліку додатків до якої вказано погоджений в установленому порядку проект землеустрою щодо відведення та копія витягу з ДЗК ( том 1, а.с. 141 ).

Згідно з даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2604290822019 від 11.01.2019 року у вказаному кадастрі міститься інформація про земельну ділянку площею 0,0100 га, призначену для будівництва індивідуальних гаражів в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610600000:15:005:0079; відомості про державну реєстрацію земельної ділянки: інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 26.10.2018 ТОВ «Західзем»; орган, який зареєстрував земельну ділянку Міськрайонне управління у Коломийському районі та м. Коломиї Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області; дата державної реєстрації 11.01.2019 року (том 1, а.с. 142-143).

11.01.2019 року Міськрайонним управлінням у Коломийському районі та м. Коломиї Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області відкрито Поземельну книгу щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2610600000150050079 (том 3, а.с.85-102).

Відповідно до витягу з рішення сорок першої сесії сьомого демократичного скликання Коломийської міської ради №3476-41/2019 від 21.02.2019 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 2610600000:15:005:0079, загальною площею 0,0100 га на АДРЕСА_1 для будівництва індивідуальних гаражів за рахунок земель міської ради. Вказане рішення як підстава виникнення права власності вказане у витязі з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 158411539 від 05.03.2019 року, що проведена державним реєстратором Управління надання адміністративних послуг Коломийської міської ради (том 1, а.с. 29, 30, 139).

Згідно з рішенням сорокової сесії сьомого демократичного скликання Коломийської міської ради №3419-40/2019 від 10.01.2019 року, ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0100 га, яка розташована за адресою: вул. Полковника Семена Палія для будівництва індивідуальних гаражів за рахунок земель міської ради (том 1, а.с. 115 ).

На замовлення ОСОБА_3 ТОВ "Західзем" розроблений проект землеустроющодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів погоджено відділом архітектури та містобудування Коломийської міської ради Івано-Франківської області згідно з висновком в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок №33/02.4-27 від 04.02.2019 року ( том 1, а.с. 114, 119 ). В проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки також містяться акти встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі, прийомки-передачі межових знаків на зберігання, кроки межових знаків, список межових знаків, переданих на зберігання та кадастровий план (із відміткою, що електронний документ перевірено та внесено до Державного земельного кадастру 20.03.2019 року) щодо земельної ділянки, наданої ОСОБА_3 В п.1.3 пояснювальної записки до проекту вказано, що земельна ділянка має багатокутну форму, на ній відсутня забудова (том 1, а.с.101-138).

Відповідно до копії висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області № 2449/82-19 від 15.03.2019 року за підписом експерта державної експертизи, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 для будівництва індивідуальних гаражів, загальною площею 0,0100 га, за адресою: АДРЕСА_1 , погоджено; розробник проекту землеустрою ПП «Західзем»; цільове призначення запроектованої земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів; наявність обмежень на земельній ділянці відсутні; зауваження та пропозиції до проекту землеустрою відсутні; проект землеустрою відповідає вимогам земельного законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам (том 1, а.с.120).

22.03.2019 року ОСОБА_3 звернулася до міського голови ОСОБА_12 із заявою щодо передачі їй безоплатно у власність земельної ділянки площею 100 кв. м., розташованої за вказаною адресою для будівництва індивідуальних гаражів ( том 1, а.с. 100 ).

Рішенням сорок четвертої сесії сьомого демократичного скликання №3674-44/2019-44 від 25.04.2019 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку (кадастровий номер 2610600000:15:005:0082) загальною площею 0,0100 га по АДРЕСА_1 для будівництва індивідуальних гаражів за рахунок земель міської ради( том 1, а .с. 31, 99 ).

Відповідно до копії відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 27.05.2019 року зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку, кадастровий номер: 2610600000:15:005:0082, площею 0,01 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі витягу з рішення Коломийської міської ради №3674-44/2019-44 від 25.04.2019 року; орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки Міськрайонне управління у Коломийському районі та м. Коломиї Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області; дата державної реєстрації 20.03.2019 року відомості про державну реєстрацію земельної ділянки: інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 23.01.2019 ТОВ «Західзем», що також стверджується даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2604575242019 від 20.03.2019 року (том 1, а.с.32, 104).

20.03.2019 року Міськрайонним управлінням у Коломийському районі та м. Коломиї Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області відкрито Поземельну книгу щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2610600000150050079 (том 3, а.с.60-84).

У відповідності до кадастрового плану земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ( присадибна ділянка) масштаб 1:500 )), яка знаходиться в АДРЕСА_1 , виготовленого ТОВ Геоземкадсервіс, вказано площу перетину земельної ділянки ОСОБА_2 ( кадастровий номер 2610600000:15:005:0079 ) - 0,0094 га та перетин земельної ділянки ОСОБА_3 (кадастровий номер 2610600000:15:005:0082 ) 0,0080 га ( том 1, а.с. 38 ).

Рішенням №РВ-2600723132019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 05.06.2019 року державний кадастровий реєстратор Міськрайонного управління у Коломийському районі та в м. Коломиї Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області відмовлено ОСОБА_6 у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, в зв`язку з: невідповідністю поданих документів вимогам, установленимЗаконом України «Про Державний земельний кадастр»і Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме: в розробленій технічній документації із землеустрою щодо встановлення ( відновлення ) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості ) відсутні документи, які передбачені ст. 55 Закону України Про землеустрій ; відсутні довідки про наявність у ДЗК відомостей про одержання у власність земельної ділянки у межах норми безоплатної приватизації; копії документів не завірені належним чином; невідповідністю електронного документа установленим вимогам, а саме XSD Схема наявні зауваження щодо валідності електронного документа; перетин ділянок з ділянкою 2610600000:15:005:0079, площа співпадає на 9,3503% (виконавець ТОВ Західзем ); перетин ділянок з ділянкою 2610600000:15:005:0082, площа співпадає на 8,0334% ( виконавець ТОВ Західзем ); подання заявником документів не в повному обсязі ( том 1, а.с. 39 ).

Судом також встановлено, що відповідно до договору дарування, посвідченого 23.11.2021 року приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Базюк Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2764, ОСОБА_2 подарував рідному брату ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею ( розміром ) 0,01 га, кадастровий номер 2610600000:15:005:0079, призначену для будівництва індивідуальних гаражів, яка знаходиться в АДРЕСА_1 . Вказаний договір як підстава виникнення права власності вказане у Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 286373200 від 23.11.2021 року ( том 2, а.с. 60, 61).

Відповідно до договору дарування, посвідченого 24.11.2021 року приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Обідняк І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1534, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_5 земельну ділянку загальною площею ( розміром ) 0,01 га, кадастровий номер 2610600000:15:005:0082, призначену для будівництва індивідуальних гаражів, яка знаходиться в АДРЕСА_1 . Вказаний договір як підстава виникнення права власності вказане у Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 286580561 від 24.11.2021 року ( том 2, а.с. 62-64 ).

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/109-22/8252-ЗТ від 10.04.2023 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи земельна ділянка з кадастровим номером 2610600000:15:005:0079 накладається на межі фактичного користування земельної ділянки домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , площа накладення 0,01 га; земельна ділянка з кадастровим номером 2610600000:15:005:0082 накладається на межі фактичного користування земельної ділянки вказаного домоволодіння, площа накладення 0,01 га ( том 3, а.с. 112-120 ).

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/109-23/7989-ЗТ від 09.05.2024 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи гараж, що є об`єктом дослідження, розташований в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2610600000:15:005:0082 ( том 4, а.с. 22-25).

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місце самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п.34 ч.1 ст. 26 Закону України ««Про місце самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтями 316-319, 328 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч.1-2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.

Відповідно до ч.1-2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з ч.1, 3-5 ст.79-1 вказаного Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Нормами ч.1 ст. 81 ЗК України визначено способи набуття права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з ч.1-3ст. 116 ЗК Українигромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений положеннями ст. 118 ЗК України. Так, громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову (ч. 1 та 2 ст.118 ЗК України).

Частинами першою статті 122 вказаного Кодексу передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч.9 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі ст. 16 Земельного кодексу Української РСР (в редакції 1970 року), надання земельних ділянок у користування здійснювалося в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею. Надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому землекористувачеві провадиться тільки після вилучення даної ділянки в порядку, передбаченому статтями 37-41 цього Кодексу. Порядок порушення і розгляду клопотань про надання земельних ділянок встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Частинами 1 - 4 ст. 20 ЗК Української РСР (в редакції 1970 року) встановлено, що відповідно до основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.

Відповідно до ст.ст. 21, 22 ЗК Української РСР (в редакції 1970 року), видача державних актів на право користування землею, а також актів на право довгострокового тимчасового користування землею провадиться виконавчими комітетами районних (міських) Рад народних депутатів. Приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.

Згіднозі ст. 86 ЗК Української РСР (в редакції 1970 року) всі землі в межах міста перебувають у віданні міських Рад народних депутатів, компетенція яких в галузі регулювання земельних відносин визначаєтьсястаттею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 87 вищезазначеного Кодексу землями міської забудови вважаються землі, що забудовані або призначені для цієї мети за генеральним планом розвитку і забудови міста.

Земельні ділянки для житлового, промислового та іншого капітального будівництва надаються державним підприємствам, організаціям і установам, а також житлово-будівельним кооперативам та окремим громадянам для індивідуального житлового будівництва у безстрокове користування за рішенням виконавчого комітету міської Ради народних депутатів у відповідності з генеральним планом розвитку і забудови міста.

Статтею 153 цього Кодексу визначалося, що в процесі землеустрою складаються землевпорядні проекти, а також документи на право користування землею, передбачені ст. 20 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 156 вказаного Кодексу землевпорядна документація, затверджена в порядку передбаченому ст. 154 цього Кодексу, а також документи на право користування землею видаються землекористувачам.

Аналогічні норми були закріплені в Земельному кодексіУкраїни від18грудня 1990року та в редакції від 13 березня 1992 року. Зокрема, відповідно до ст. 22 ЗК УРСР (в редакції 1990 року) право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступити до використання наданої земельної ділянки (в тому числі і на умовах оренди) до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право володіння або право користування землею, забороняється.

Відповідно до ст. 22 ЗК УРСР (в редакції 1993 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Частинами 1, 2 ст. 23 ЗК УРСР (в редакції 1993 року) встановлювалось, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

У відповідності до ст. 1, 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» передбачалось сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Згідно з ч. 2, 6 ст.120 ЗК України (в редакції Закону№ 1702-VI від 05.11.2009)якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача . Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Відповідно до п.11постанови ПленумуВерховного судуУкраїни «Пропрактику застосуваннясудами земельногозаконодавства прирозгляді цивільнихсправ» від 16.04.2004року,№7 розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Згідно зі ст. 125 чинного ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 даного Кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з ч.10 ст. 79-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до абзацу 5 ч. 10 ст.24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

В постанові Верховного Суду від 12.01.2023 року у справі №808/5496/14 зазначено, що відповідно до ст. 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проєкту землеустрою такий проєкт погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проєкту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Відповідно до статей 193, 195, 202, 203 ЗК України Державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

Процедура державної реєстрації земельної ділянки передбачена Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 (далі Порядок № 1051).

Відповідно до п.107 Порядку № 1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється, зокрема, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи (п. 109 Порядку № 1051).

Пункт 110 Порядку №1051 передбачає, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком22;оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації);електронний документ.

Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

Державну реєстрацію спірних земельних ділянок здійснено на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів.

У постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18) дійшов висновку, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників.

Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Не підписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно достатті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІУ (далі Закон №1952-ІУ).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 цього Закону визначено, що державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право власності.

Згідноз частиною 1 статті 5 Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до положень ст.13ЦПКУкраїни суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, а згідно з ч. 2 ст.78 цього Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року (справа № 129/1033/13-ц), постанови Верховного Суду від 02.10.2018 року (справа № 910/18036/17), від 23.10.2019 року (справа № 917/1307/18), від 18.11.2019 року (справа № 902/761/18), від 04.12.2019 року (справа № 917/2101/17).

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що стороною позивача не надано належних та допустимих доказів в обгрунтування позовних вимог, оскільки позивачем не надано документів, які б засвідчували право користування спірною земельною ділянкою як нею так і попередніми власниками будинку, зокрема, передбаченого Земельними кодексами УРСР ( в редакції 1970 та 1990 років) державного акту на право користування землею. Рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради народних депутатів № 334 від 10.12.1986 року, на яке посилається позивач, саме по собі не породжує право постійного користування земельною ділянкою та прийняте виконкомом міської ради відповідно до діючої на той час Інструкції про порядок обміру та обліку земель міст і селиш міського типу Української РСР, затвердженої наказом Міністерства комунального господарства УРСР від 09.01.1970 року № 8, відповідно до якої обмір та облік земель проводився з метою виявлення наявності земель, розподілу їх по угіддях і землекористувачах, а також з метою контролю за правильністю використання земель. Посилання на те, що будинок АДРЕСА_1 , господарські споруди (гараж та сараї), розташовані на земельній ділянці площею 1174 га, зареєстровані Коломийським МБТІ, про що свідчить відповідний технічний паспорт на житловий будинок, не є слушним, оскільки останній не є правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою, а лише містить опис технічних характеристик об`єкта нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами станом на 22.04.1992 року. Видача технічних паспортів як правовстановлюючих документів на земельні ділянки чинним законодавством не передбачена. В матеріалах справи також відсутні докази, які б підтверджували право власності позивача чи третіх осіб на господарську споруду (гараж), яка за твердженням позивача знаходиться на земельній ділянці, що передатна у власність ОСОБА_3 , у долучених копіях договорів щодо їхнього права власності на квартири відсутнє будь-яке посилання щодо її придбання. Актуальної інформації щодо її наявності та належності станом на час розгляду справи матеріали справи не містять, при цьому в пояснювальнійзаписці допроекту землеустроющодо відведенняземельної ділянки,а самев п.1.3вказано,що земельнаділянка маєбагатокутну форму,на якійвідсутня забудова.

Рішення Коломийської міської ради №3476-41/2019 від 21.02.2019 року та №3674-44/2019-44 від 25.04.2019 року про надання у власність відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спірних земельних ділянок прийнято в межах та в порядку, передбаченому вимогами Земельного кодексу України на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва індивідуальних гаражів, (дозволи на розроблення яких видавалися на підставі рішень міської ради як органу місцевого самоврядування), що стали підставою для державної реєстрації земельних ділянок (яка здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом місцевого самоврядування шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку), та прийняття державним реєстратором рішень про державну реєстрацію права власності на ці земельні ділянки. Документи, що містяться в зазначених проектах, відповідають вимогам Закону України "Про землеустрій" та включають позитивні висновки про розгляд проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, видані ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській та Закарпатській областях, та висновки відділу архітектури та містобудування Коломийської міської ради Івано-Франківської області щодо їх погодження.

Позивачем не доведено порушення її прав щодо володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою за вищевказаною адресою внаслідок прийняття міською радою оспорюваних пунктів рішень від 21.02.2019 року та 25.04.2019 року, з урахуванням вимог частини другої статті 152 ЗК України, за змістом якої захисту підлягають лише порушені права власника земельної ділянки або землекористувача, а тому в задоволенні позовних вимог про визнання цих рішень міської ради (пунктів) слід відмовити. Відсутні підстави й для задоволення інших заявлених вимог - про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації земельних ділянок, а також визнання недійсними договорів дарування вказаних земельних ділянок, оскільки вони є похідними від вирішення питання про скасування рішень міської ради як основних вимог та презумпція правомірностіспірних правочинівне спростованапозивачем усудовому порядку.

Передумовами таматеріальними підставамидля захиступрава власностіу судовомупорядку,зокрема увизначений спосіб,є наявністьпідтвердженого належнимидоказами прававласності особищодо майна,право власностіна якеоспорюється абоне визнаєтьсяіншою особою,а такожпідтверджене належнимидоказами порушення(невизнанняабо оспорювання)цього правана спірнемайно.

Отже, взадоволенні позовуслід відмовитиповністю,у зв`язкуз чимне підлягаютьприсудженню накористь позивачапонесені неюсудові витрати.

Постановою (ухвалою) Івано-Франківського апеляційного суду від 27.06.2022 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на земельні ділянки площами 0,01 га (кадастровий номер 2610600000:15:005:0079) та 0,01 га (кадастровий номер 2610600000:15:005:0082), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , призначених для будівництва індивідуальних гаражів.

За змістом ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, вищевказаний захід забезпечення позову підлягає скасуванню.

На підставі наведеного, та, керуючись ст. ст. 13, 76, 81, 89, 141, 158, 263 - 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

в задоволенні позову відмовити повністю.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Коломийської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання незаконними та скасування п.11 та п.3 рішень Коломийської міської ради відповідно № 3476-41/2019 від 21.02.2019 року та № 3674-44/2019-44 від 25.04.2019 року «Про надання земельних ділянок для будівництва індивідуальних гаражів»; скасування рішень державного реєстратора УНАП Коломийської міської ради від 05.03.2019 року та 27.05.2019 року про державну реєстрацію прав власності відповідно за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельні ділянки площами по 0,0100 га, які розташовані в АДРЕСА_1 , призначених для будівництва індивідуальних гаражів (кадастрові номера відповідно 2610600000:15:005:0079 та 2610600000:15:005:0082); скасування здійснених 11.01.2019 року та 20.03.2019 року державним реєстратором Міжрайонного управління у Коломийському районі та м. Коломиї Головного територіального управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області державних реєстрацій вказаних земельних ділянок; визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок, укладених 23.11.2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та 24.11.2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (зареєстровані в реєстрі відповідно за № 2764 та № 1534) та припинення їхнього права власності на вказані земельні ділянки, - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 27.06.2022 року щодо земельних ділянок площею 0,01 га (кадастровий номер 2610600000:15:005:0079) та площею 0,01 га (кадастровий номер 2610600000:15:005:0082), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , призначених для будівництва індивідуальних гаражів.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , жителька АДРЕСА_9 .

Відповідачі:

Коломийська міська рада, 78200, м.Коломия, пр. Грушевського, 1, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04054334.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_10 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_11 .

Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, 76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка А. Сахарова, 34, код ЄДРПОУ 39767437.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_12 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_13 .

Треті особи:

ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 , жителька АДРЕСА_14 .

ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_9 , жителька АДРЕСА_15 .

ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_10 , житель АДРЕСА_16 .

Повний текст рішення складено 03 вересня 2024 року.

Суддя: Яремин М. П.