Постанова

від 22.08.2024 по справі 914/47/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2024 р. Справа №914/47/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.,

Желіка М.Б.,

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Яворівський відпочинок

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2024 (повний текст рішення складено 16.04.2024 р., суддя Козак І.Б.)

у справі № 914/47/24

за позовом Керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області, м.Яворів,

в інтересах держави в особі Яворівської міської ради Львівської області, м.Яворів,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Яворівський відпочинок, м.Новояворівськ,

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення

за участю представників:

прокурор Винницька Л.М.

від позивача не з`явились

від відповідача не з`явились

02.01.2024 керівник Яворівської окружної прокуратури Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Яворівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) Яворівський відпочинок про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення. В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор покликається на використання відповідачем земельної ділянки та водного об`єкта на ній без оформлення будь-якої дозвільної документації, що дає право на користування ділянкою або право власності на неї.

Господарський суд Львівської області в рішенні від 09.04.2024 позовні вимоги прокурора задоволив; вирішив усунути перешкоди у здійсненні Яворівською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду - водосховища Оселя, площею 137, 64 га, що розташована в межах с. Оселя Яворівського району Львівської області на території земель Яворівської міської ради, шляхом її повернення Товариством з обмеженою відповідальністю Яворівський відпочинок Яворівській міській раді.

Ухвалюючи вказане рішення місцевий господарський суд встановив, що Яворівською міською радою не приймалося рішення щодо погодження, розробки, затвердження документації із землеустрою та нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки, оскільки від відповідача не надходило жодних відповідних звернень. Відтак, ТОВ Яворівський відпочинок зайняв спірну земельну ділянку водного фонду з порушенням Земельного та Водного кодексів України. Станом на дату прийняття рішення у матеріалах справи відсутні докази проведення земельних торгів, укладення договору оренди ділянки чи добровільного повернення спірної ділянки відповідачем міській раді. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог прокурора про повернення відповідачем Яворівській міській раді земельної ділянки площею 137,64 га.

ТОВ Яворівський відпочинок не погодилось з ухваленим рішенням та оскаржило його в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі відповідач, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, покликається на таке:

- відповідач заперечує факт використання ним усієї території водосховища Оселя, водночас, звертає увагу суду на те, що досліджені судом першої інстанції звіти про обсяги вилову водних біоресурсів станом на 03.07.2023, 1.07.2023 та 17.07.2023 можуть лише підтверджувати вилов товариством риби у 2023 році на водосховищі Оселя, однак не підтверджують здійснення такого вилову на усій території водосховища. Натомість вказані звіти свідчать про вилов товариством риби з певної території водосховища у вкрай незначних обсягах, а матеріали справи не містять достовірних доказів щодо площі земельної ділянки водного фонду, яку безпосередньо займає та використовує ТОВ Яворівський відпочинок;

-водосховище Оселя вважається технічною водоймою, в розумінні положень Водного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.1996 за № 552, оскільки така водойма створена штучно, має спеціальне призначення (резервуар для державного гірничо-хімічного підприємства) та наповнюється водою штучно за допомогою гідротехнічних споруд. Таким чином, на переконання апелянта, для здійснення промислового рибальства діюче законодавство України не встановлює обов`язку для суб`єкта господарювання отримувати промислові ділянки рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) в оренду. На таких ділянках промислове рибальство здійснюється в порядку спеціального використання об`єктів тваринного світу у відповідності до положень ст. 26 Закону України Про тваринний світ, тобто за наявності відповідного дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів;

-апелянт вважає обраний прокурором спосіб захисту неефективним та вказує, що в матеріалах справи відсутні, а прокурором не надані жодні докази, які б свідчили, що ТОВ Яворівський відпочинок своїми діями створює перешкоди Яворівській міській раді володіти, користуватися та розпоряджатися вказаною земельною ділянкою. Разом з тим, відповідач зазначає, що в обґрунтування своїх позовних вимог прокурор покликається на незаконне використання відповідачем водойми, шляхом вилову риби, однак повернення земельної ділянки не матиме наслідком відновлення порушеного права позивача, оскільки відповідач все ще має діючий дозвіл на проведення рибогосподарської діяльності.

Таким чином, відповідач вважає, що оскаржуване рішення ухвалене місцевим господарським судом за неповного з`ясування дійсних обставин справи, що є підставою для скасування такого та відмови в задоволенні позовних вимог прокурора.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи відповідача та зазначив таке:

-наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що відповідач використовує увесь спірний водний об`єкт для здійснення рибогосподарської діяльності зі штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, зокрема, прісноводних риб, а також їх вилову, тобто, здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку. Водночас, прокурор зазначає, що Яворівська міська рада зверталася до ТОВ Яворівський відпочинок з метою врегулювання правових підстав для використання земельної ділянки під водосховищем Оселя (лист від 23.02.2023 за № 927);

-водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою. Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою, водним простором (згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства). Таким чином, діяльність, якою займається відповідач на водосховищі, вимагає надання в користування (оренду) водного об`єкта, який надається лише разом із земельною ділянкою під ним, та згоди власника або землекористувача на використання земельної ділянки. Отже, режим рибогосподарської експлуатації та дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не дають підстави для використання відповідачем водного об`єкту, розташованого на земельній ділянці позивача;

-перебування у користуванні відповідача спірної земельної ділянки комунальної власності без будь-яких правових підстав свідчить про порушення права держави, яке підлягає захисту, з метою усунення перешкод в розпорядженні та користуванні таким майном шляхом його повернення. Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного та Водного кодексів України розглядається як не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. Позовна вимога зобов`язання повернути земельну ділянку, розглядається як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду. Серед іншого можливим способом усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, є повернення земельної ділянки.

З огляду на вказане, прокурор не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Процесуальний хід розгляду цієї справи відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.

В судове засідання прибула прокурор, яка висловила свої заперечення на апеляційну скаргу, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Яворівська міська рада та ТОВ Яворівський відпочинок участі уповноважених представників не забезпечили; відповідач подав на розгляд суду клопотання про відкладення розгляду справи, до якого долучив адвокатський запит з додатками.

Розглянувши подане відповідачем клопотання, враховуючи строк розгляду апеляційної скарги, визначений ст. 273 ГПК України, приймаючи до уваги доводи представника апелянта, висловлені в попередньому судовому засіданні, судова колегія, порадившись на місці, вирішила відмовити в задоволенні вказаного клопотання та завершити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення прокурора, приймаючи до уваги доводи представника відповідача, висловлені у попередньому судовому засіданні, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія зазначає таке:

В с. Оселя Яворівського району Львівської області на території колишньої Рогізненської сільської ради (на даний час Яворівської міської ради) розташоване водосховище Оселя або водойма (хвостосховище, ставок накопичувач) Оселя (надалі - водосховище Оселя) заплавного типу на річці Хоросниця (басейн річки Сян). Вказане водосховище за даними інвентаризацій відноситься до водойми, що утворилась внаслідок затоплення кар`єру.

Відомості про земельну ділянку водного фонду під водосховище Оселя не внесено до Державного земельного кадастру, а тому кадастровий номер вказаної земельної ділянки відсутній.

Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості Укррибпроект на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю Яворівський відпочинок розробив Режим рибогосподарської експлуатації водосховища "Оселя" (далі - Режим) (25.08.2016 погоджений Державним агентством рибного господарства України), відповідно до якого загальна площа водосховища становить 137,64 га.

Пунктами 7, 11, 12 Режиму передбачено, що загальна рибопродуктивність для промислових видів риб складає 107, 54 кг на 1 га; заплановані річні обсяги вилучення водних біоресурсів упродовж дії режиму за 9-ма видами риби передбачено від 4,2 до 28,9 тон; засобами лову визначено 60 ставних сіток різного діаметру довжиною 35 м і висотою 3 м, 1 невід довжиною 150-200 м і висотою 3, 5 м, а також 2 риболовні судна.

На підставі вказаного режиму 26.12.2017 управлінням Державного агентства рибного господарства у Львівській області надано ТОВ Яворівський відпочинок дозвіл за № 013 терміном на 5 років на спеціальне використання водних біоресурсів, шляхом промислового вилову риби згідно з вказаним Режимом; строк дії дозволу з 26.12.2017 до 26.12.2022.

Відповідно до пп. 5 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №314 від 18.03.2022 Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану строки дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування, а періодичні, чергові платежі за ними відстрочуються на строк, зазначений у цьому підпункті (крім строку дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор та плати за такі ліцензії).

Отож, означений дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів, наданий ТОВ Яворівський відпочинок, станом на даний час є чинним, що також підтверджується інформацією Управління Державного агентства рибного господарства у Львівській області №1-3-16/578-23 від 16.06.2023, наданою у відповідь на запит окружної прокуратури.

Відповідно до поданої звітності впродовж 2019-2022 років об`єм виловленої риби на водосховищі Оселя становив 4.761 тон, 3.383 тон, 2.127 тон та 0.742 тон, відповідно. З листа Управління Державного агентства рибного господарства у Львівській області за №1-3-16/678-23 від 24.07.2023 та долучених копій документів вбачається, що ТОВ Яворівський відпочинок подано звіти про обсяги вилову водних біоресурсів станом на 03.07.2023, 10.07.2023 та 17.07.2023, згідно яких вилов риби становив з 01.07.2023 по 02.07.2023 - 71, з 03.07.2023 по 09.07.2023 - 68, з 10.07.2023 по 16.07.2023 83 (а.с. 100-102, т. 1).

За твердженням прокурора, відповідач використовує вказаний водний об`єкт для здійснення рибогосподарської діяльності зі штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, зокрема прісноводних риб, а також їх вилову, тобто здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Водночас, опрацюванням даних загальнодоступних картографічних ресурсів вбачається, що земельна ділянка у межах водного об`єкта на Публічній кадастровій карті України не сформована, відомості у Єдиному державному реєстрі речових прав щодо права користування нею ТОВ Яворівський відпочинок відсутні.

З відповідей Яворівської міської ради від 23.01.2023 за № 329, від 27.02.2023 за № 986, від 10.07.2023 за №4608, наданих на запити окружної прокуратури, вбачається, що Яворівською міською радою, а також колишньою Рогізненською сільською радою, рішення щодо передачі вказаного водного об`єкта в оренду не приймались; платежі від ТОВ Яворівський відпочинок до місцевого бюджету Яворівської міської ради не надходили.

Листами Львівської обласної державної адміністрації за №5/29-963/0/2-23/7-31 від 06.02.2023 та Яворівської районної державної адміністрації за №235/4 від 02.02.2023 підтверджується, що рішення щодо передачі в користування ТОВ Яворівський відпочинок вказаного водного об`єкта не приймались; від ТОВ Яворівський відпочинок звернень щодо надання у користування земельної ділянки та водного об`єкта не надходили.

Водночас, згідно з інформацією Головного управління ДПС у Львівській області за №3025/5/13-01-04-10 від 17.03.2023 ТОВ Яворівський відпочинок (код ЄДРПОУ 34706631) впродовж 2019 - 2022 років не подавало податкову декларацію з плати за землю та не сплачувало земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки на території Яворівської міської ради.

Яворівська міська рада листом №5405 від 11.08.2023 повідомила прокурора про обстеження спірної ділянки, долучила акт обстеження та зазначила, що ТОВ Яворівський відпочинок не проводить діяльності на прибережній смузі, лише на власній приватній ділянці загальною площею 138,6 м2 за адресою: вул. Приозерна,50, с. Оселя, Яворівського р-ну Львівської обл.

З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що відповідач наділений правом власності на земельну ділянку площею 0,1032 га, будівлю будинку відпочинку, адміністративну будівлю, будівлю бази відпочинку, будівлю складу, земельну ділянку площею 1,8 га.

На виконання вимог ст.23 ЗУ Про прокуратуру листом за №14.59/05-23-4678вих-23 від 11.12.2023 прокурор повідомив Яворівську міську раду про подання цього позову до суду. Докази повернення ділянки відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, виходячи з такого:

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3-5 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Однією із підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим, що відповідає правовій позиції, висловленій Великою палатою Верховного Суду України у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором з`ясовувалось питання щодо наявності у судах спору за участі позивача та відповідача щодо законності використання відповідачем спірної земельної ділянки, на що виконавчий комітет Яворівської міської ради надав інформацію (листи за № 329 від 23.01.2023, за № 986 від 27.02.2023 за № 4608 від 10.07.2023) про те, що договір оренди водного об`єкта між Яворівською міською радою та ТОВ Яворівський відпочинок не укладався, а рішення щодо передачі спірного водного об`єкта в оренду не приймались, звернень від ТОВ Яворівський відпочинок щодо надання в користування земельної ділянки та водного об`єкта не надходили. Разом з тим, Яворівська міська рада повідомила прокурора про те, що нею вживатимуться заходи щодо врегулювання питання законності використання ТОВ Яворівський відпочинок земельної ділянки водного фонду. Водночас, суд з`ясував, що прокурор листом за №14.59/05-23-4678вих-23 від 11.12.2023 повідомив уповноважений орган (позивача), який не здійснював захист державних інтересів, про наявність підстав для подання позову та надав йому розумний строк для самостійного вжиття заходів до усунення виявленого порушення.

Відповідачем у справі використовується водний об`єкт для здійснення рибогосподарської діяльності із штучного розведення, утримання та вирощування водних біоресурсів, зокрема прісноводних риб, а також їх вилову, тобто здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Земельна ділянка у межах водного об`єкта на Публічній кадастровій карті України не сформована, відомості у Єдиному державному реєстрі речових прав щодо права користування нею відповідачем відсутні, кадастровий номер не присвоювався.

ТОВ Яворівський відпочинок має дозвіл №013 на спеціальне використання водних біоресурсів шляхом промислового вилову риби, строк дії якого з 26.12.2017 до 26.12.2022 (продовжений на час воєнного стану, тобто на даний час - чинний).

Згідно з ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у ст. 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.

Статтею 6 Водного кодексу України передбачено, що води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (ч. 1 ст. 58 ЗК України, ст. 4 ВК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 79 ЗК України земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

Рибогосподарський водний об`єкт, в розумінні ст. 1 Водного кодексу України, - це водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.

Водночас, спеціальним водокористуванням відповідно до частин 1, 2 статті 48 Водного кодексу України є забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Стаття 51 Водного кодексу України передбачає, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми (ч. 1); не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, що: використовуються для питних потреб; розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України Про природно-заповідний фонд України (ч. 2); водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт (ч. 3); водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства (ч. 4); надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (ч. 5); водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом (ч. 6); умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом (ч. 12).

Надання частин рибогосподарських водних об`єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України Про аквакультуру.

Відповідно до частин 1-7, 12 ст. 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди водних об`єктів визначаються у договорі оренди.

За умовами ч. 1 ст. 34 Закону України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів суб`єкт рибного господарства (юридична чи фізична особа, яка провадить рибогосподарську діяльність відповідно до законодавства) має право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 36 Закону України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об`єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону (ч. 1). Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону (ч. 3).

Основні засади пріоритетного розвитку рибного господарства відповідно до ст. 53 зазначеного Закону передбачають, зокрема пріоритетне надання в оренду водних об`єктів (їх частин) з низькою рибопродуктивністю суб`єктам господарювання, які займаються вирощуванням водних біоресурсів.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, останній займається рибним господарством на спірній земельній ділянці водного фонду, використовуючи водний об`єкт без укладення договору оренди.

Товариством Яворівський відпочинок було подано звіти про обсяги вилову водних біоресурсів, з яких вбачається, що станом на 03.07.2023, 10.07.2023 та 17.07.2023, вилов риби становив з 01.07.2023 по 02.07.2023 - 71, з 03.07.2023 по 09.07.2023 - 68, з 10.07.2023 по 16.07.2023 - 83.

Матеріалами справи (зокрема, Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) підтверджується перебування у приватній власності відповідача кількох будівель та земельних ділянок, однак їхня площа менша за площу водосховища - 137,64 га. Варто зауважити, що спірна земельна ділянка немає чітко сформованих меж, а водосховище не внесено до Державного земельного кадастру, також в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про використання відповідачем для ведення господарської діяльності (вилову водних біоресурсів) частини спірної земельної ділянки. Разом з тим, враховуючи приписи ст. 79 ГПК України, судова колегія вважає, що докази, наявні в матеріалах справи, свідчать про вилов риби ТОВ «Яворівський відпочинок» зі всієї території водного плеса.

Порядок надання земель водного фонду у користування та припинення користування ними встановлюється земельним законодавством (стаття 85 Водного кодексу України).

Відповідно до частин 4- 5 статті 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно- оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

За умовами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Статтею 122 Земельного кодексу України, зокрема, передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1). Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених ч.ч. З, 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (ч. 5).

Відповідно до пункту 24, яким згідно із Законом України від 28.04.2021 № 1423-IX доповнено Розділ X Перехідні положення ЗК України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у т.ч. земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук). Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постановах від 25.01.2022 (справа № 908/2153/20), від 22.06.2022 (справа № 902/777/21).

Частиною 3 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Оскільки, відповідно до вищезазначених положень Земельного кодексу України, повноваження з розпорядження спірною ділянкою віднесено до компетенції міських рад, перебування у користуванні Відповідача спірної земельної ділянки комунальної власності без будь - яких правових підстав свідчить про порушення права держави, яке підлягає захисту з метою усунення перешкод в розпорядженні та користуванні таким майном шляхом його повернення.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зважаючи, що правопорушення є таким, що триває у часі, власник майна може звернутися за захистом свого права протягом всього часу, поки воно триває.

Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним.

Для подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування та розпорядження майном були результатом винних дій відповідача чи спричиняли позивачу збитки. Достатньо, щоб такі дії хоча б і не позбавляли власника володіння майном, але об`єктивно порушували його права і були протиправними.

Позивачем у негаторному позові є власник майна або особа, яка володіє майном на підставі інших прав на майно (титульний власник).

Відповідачем у негаторному позові є особа, яка власними протиправними діями перешкоджає позивачу здійснювати правомірне користування чи розпорядження майном.

Предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення з боку відповідача будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, що перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, позадоговірний характер наявних між сторонами правовідносин.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до майна та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України розглядається як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. Позовна вимога - зобов`язати повернути земельну ділянку, розглядається як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, п. 97 постанови від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц).

В постановах Великої Палати Верховного Суду у справі №487/10128/14 від 12.06.2019, у справі №469/1044/17 від 15.09.2020 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку. Вказане спростовує доводи апелянта про неналежність обраного прокурором способу захисту порушеного права позивача.

Яворівською міською радою не приймалося рішення щодо погодження, розробки, затвердження документації із землеустрою та нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки, позаяк від відповідача не надходило відповідних звернень, натомість в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані жодні докази, які б свідчили про проведення земельних торгів, укладення договору оренди ділянки чи добровільного повернення спірної ділянки відповідачем міській раді. З огляду на вказане, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених позовних вимог прокурора про повернення відповідачем Яворівській міській раді земельної ділянки площею 137,64 га.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Яворівський відпочинок відмовити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2024 у справі №914/47/24 залишити без змін.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 02.09.2024.

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік