Постанова

від 23.07.2024 по справі 911/640/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2024 р. Справа№ 911/640/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 23.07.2024,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна»

на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.06.2024

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна» про забезпечення доказів

у справі №911/640/24 (суддя Н.Г. Шевчук)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діамант»

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна»

про стягнення 3 797 782,09 грн за договором факторингу № 1/12-Ф/2020 від 21.12.2020,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст і підстави позову та заяви про забезпечення доказів

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діамант» (далі, позивач або ТОВ «ФК «Діамант») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна» (далі, відповідач або ТОВ «Проктер Енд Гембл Україна») про стягнення заборгованості у розмірі 3 797 782,09 грн, з яких 3 654 939,42 грн сума основної заборгованості за Договором факторингу №1/12-Ф/2020 від 21.12.2020, 61 780,66 грн інфляційних втрат та 81 062,01 грн 3% річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на Договір факторингу №1/12-Ф/2020 від 21.12.2020, укладений між ним та ТОВ «Анкор Персонал України», за яким позивач набував право грошової вимоги до відповідача за Договором надання послуг №AdmO-AU-5-20/Kiev від 11.09.2020, укладеним між відповідачем та ТОВ «Анкор Персонал України».

06.06.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна» до Господарського суду Київської області надійшла заява б/н від 05.06.2024 про забезпечення доказів у справі шляхом:

1. Призначення судової технічної експертизи давності документів - Договору факторингу №01/12-Ф/2020, датованого 21.12.2020, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Діамант» як фактором та ТОВ «Анкор Персонал Україна» як клієнтом, акта приймання передачі документів від 12.05.2023 до цього договору, а також прибуткових касових ордерів №3 від 23.12.2020, №2 від 25.12.2020 та №1 від 28.12.2020 та квитанцій до них;

2. Витребування у позивача оригіналів прибуткового касового ордера №3 від 23.12.2020 та квитанції до нього, прибуткового касового ордера №2 від 25.12.2020 та квитанції до нього, прибуткового касового ордера №1 від 28.12.2020 та квитанції до нього, акта приймання передачі від 12.05.2023 та договору факторингу.

3. Допиту свідків директора Анкор Персонал Перч Ю.В. та колишнього директора позивача Горбик К.В., у зв`язку з чим викликати їх в судове засідання у справі № 911/640/24 та попередити їх про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання (ст. 384 КК України).

В обґрунтування поданої заяви відповідач вказує, що є потреба у встановленні обставини давності підписання Договору факторингу, що можливо зробити лише за допомогою спеціальних знань у ході судової технічної експертизи давності документа, а саме оригінального примірника Договору факторингу. У випадку підтвердження пізнішої дати підписання Договору факторингу (існують обґрунтовані підозри в тому, що Договір факторингу було підписано набагато пізніше заявленої в ньому дати, а саме у 2023 році), це буде однозначним підтвердженням того, що Договір факторингу укладений з порушенням мораторію, встановленого постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» №187 від 03.03.2022.

Разом із тим, як зазначено відповідачем, у зв`язку з тим, що оригінали необхідних для експертизи документів, а саме договору факторингу, акту до нього, прибуткових касових ордерів та квитанцій до них знаходяться у позивача і він їх досі добровільно не надав суду, відповідач також просить суд витребувати ці документи.

Окрім того, заявник стверджує, що підписантами Договору факторингу зазначені директор Анкор Персонал Перч Ю.В. та колишній директор Позивача Горбик К.В. Вказані особи можуть володіти інформацією на підтвердження чи спростування обставин створення Договору факторингу.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.06.2024 у справі №911/640/24 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна» про забезпечення доказів.

Місцевий господарський суд зазначив, що заява про забезпечення доказів, подана позивачем 05.06.2024, за змістом є ідентичною клопотанню, поданому 01.05.2023 про призначення експертизи, яке судом залишене без задоволення. Заява за своїм змістом стосується доказів щодо дійсності/недійсності Договору факторингу №01/12-Ф//2020 від 21.12.2020, що не є предметом спору у справі, що розглядається.

Судом встановлено, що у порушення пункту 5 частини першої статті 111 Господарського процесуального кодексу України у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна» про забезпечення доказів належним чином не обґрунтовано необхідності забезпечення доказів у визначений ним спосіб у цій справі про стягнення 3 797 782,09 грн за Договором факторингу №1/12-Ф/2020 від 21.12.2020.

Також до заяви про забезпечення доказів заявником не додано жодних доказів наявності підстав припускати, що засоби доказування можуть бути втрачені, або подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятою ухвалою, 17.06.2023 через відділ документального забезпечення Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 06.06.2024 у справі №911/640/24 та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна» про забезпечення доказів від 05.06.2024 у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- існують обґрунтовані підстави вважати, що Договір факторингу було підписано набагато пізніше заявленої в ньому дати, а саме у 2023 році, оскільки якщо б така угода з`явилась ще в 2020 році, то відповідач всі ці роки здійснював би платежі (а їх протягом періоду з 21.12.2020 по лютий 2022 року було десятки) на користь фактора. Однак, ніяких повідомлень про відступлення права вимоги відповідач до 2023 року не отримував;

- ТОВ «Анкор Персонал Україна» є особою, пов`язаною з державою-агресором у розумінні постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» №187 від 03.03.2022, оскільки кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Анкор Персонал України» є громадянин російської федерації ОСОБА_1 . Суд відмовив відповідачу у задоволенні заяви про забезпечення доказів через те, що питання дійсності/недійсності Договору факторингу не входить до предмета доказування в даній справі, однак відповідач наголошує саме на нікчемності цього договору, а не його оспорюваності, у зв`язку з його невідповідністю приписам зазначеної постанови КМУ й питання нікчемності правочину має бути обов`язково розглянуте в межах даного спору якщо одна з його сторін чи заінтересована особа, яка є учасником справи, вважає його нікчемним;

- забезпечення доказів, за яким звертався до суду відповідач, не дублювало раніше поданих клопотань, а містило заходи забезпечення, з якими відповідач раніше до суду не звертався та раніше такі заходи ним не застосовувались;

- заява про забезпечення доказів підлягала задоволенню судом, адже відповідач навів обставини, які свідчать про те, що збирання та подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим (позивач чи ТОВ «Анкор Персонал України» можуть вчинити дії з оригіналами документів, які унеможливлять встановлення дійсної давності зазначених документів), що суд в ухвалі необґрунтовано проігнорував.

Узагальнені доводи заперечень на апеляційну скаргу

11.07.2024 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржену ухвалу суду.

Узагальнені доводи відзиву позивача зводяться до того, що Договір є результатом вільного волевиявлення та взаємної згоди ТОВ «ФК «Діамант» та ТОВ «Анкор Персонал України», а тому має розглядатися судом як правомірний. Окрім цього, відповідно до статті 1079 Цивільного кодексу України сторонами договору факторингу є фактор і клієнт. Вочевидь, відповідач, що є боржником за Договором надання послуг, не є стороною Договору факторингу. Водночас, звертаючись до суду з клопотанням, відповідач має на меті довести недійсність Договору факторингу, яка нібито буде встановлена в результаті проведення експертизи. Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого особа не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги та в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Позивач наголошує, що внаслідок укладення Договору сума заборгованості відповідача не зросла (було нараховано лише інфляційні втрати), а обсяг відповідальності відповідача не збільшився порівняно із тим, що існував до моменту укладення Договору. Таким чином, жодних прав відповідача внаслідок укладення Договору порушено не було. Отже, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення заборгованості за Договором факторингу на користь позивача для суду є достатнім факт вільного волевиявлення та взаємної згоди сторін Договору факторингу щодо його укладення. Заперечення відповідача щодо дійсності Договору факторингу не повинні братися судом до уваги, адже прав відповідача внаслідок укладення Договору, стороною якого він не є, порушено не було; окрім цього, (не-)дійсність Договору не входить до предмету доказування у справі з огляду на заявлені позивачем позовні вимоги. Призначення експертизи не є доцільним у контексті розгляду справи та має на меті виключно затягування її розгляду.

Щодо відсутності підстав для задоволення заяви в частині витребування у позивача оригіналів документів позивач вказав, що разом із відповіддю на відзив ним до матеріалів справи було долучено докази у вигляді прибуткових касових ордерів 1, 2, 3 від 28, 25 та 23 грудня 2020 року відповідно.

Стосовно вимоги відповідача щодо витребування оригіналів Договору, акта приймання передачі від 12.05.2023, заяви відповідача в частині допиту свідків, то це не стосується предмету спору, адже у справі розглядаються вимоги про стягнення заборгованості за Договором, а не вирішується питання недійсності зазначеного договору. Водночас, відповідно до частини 3 статті 210 Господарського процесуального кодексу України письмові, речові і електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, і пред`являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам. Отже, позивач не позбавлений можливості надати оригінали Договору та акта приймання-передачі від 12.05.2023 на етапі дослідження доказів у справі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна» на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.06.2024 у справі №911/640/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Частиною 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 06.06.2024 у справі №911/640/24; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів оскарження ухвали з Господарського суду Київської області.

26.06.2024 матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 у справі №911/640/24 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна» на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.06.2024 у справі №911/640/24, апеляційну скаргу призначено до розгляду на 23.07.2024.

У судовому засіданні 23.07.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання, призначене на 23.07.2024, з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив ухвалу суду скасувати, заяву відповідача про забезпечення доказів у справі задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діамант» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна» про стягнення заборгованості за Договором факторингу №1/12-Ф/2020 від 21.12.2020 у розмірі 3 797 782,09 грн, з яких 3 654 939,42 грн сума основної заборгованості, 61 780,66 грн інфляційних втрат та 81 062,01 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов пункту 1.1. Договору факторингу №1/12-Ф/2020 від 21.12.2020, укладеного між позивачем (фактором) та ТОВ «Анкор Персонал України» (клієнтом), клієнт відступає право грошової вимоги, яке виникне у майбутньому (майбутня вимога) до ТОВ «Проктер Енд Гембл Україна» (боржник) за Договором надання послуг №AdmO-AU-5-20/Kiev від 11.09.2020, укладеним між відповідачем та ТОВ «Анкор Персонал України».

Згідно пункту 2.1. Договору факторингу №1/12-Ф/2020 від 21.12.2020 майбутня вимога вважається переданою фактору з дня отримання письмового повідомлення фактором від клієнта про настання строку платежу за грошовою вимогою до боржника, але не пізніше 1095 днів від дня виникнення грошової вимоги до боржника.

Пунктами 3.1., 3.2. Договору факторингу №1/12-Ф/2020 від 21.12.2020 встановлено, що розмір фінансування фактором клієнта за відступлення права грошової вимоги становить 25 000,00 грн. Фактор протягом десяти банківських днів з дня підписання договору сплачує клієнту авансовий платіж у розмірі 25 000,00 грн.

Розділом 4 Договору факторингу №1/12-Ф/2020 від 21.12.2020 передбачено порядок відступлення права грошової вимоги, відповідно до якого для виникнення у фактора права грошової вимоги необхідно дотримання сторонами таких умов:

- отримання письмового повідомлення фактором від клієнта про настання строку платежу за грошовою вимогою до боржника (пункт 4.1. Договору);

- сплата авансового платежу, визначеного у пункті 3.2. Договору, та надання фактором клієнту копії квитанції про сплату авансового платежу (пункт 4.2. Договору);

- передання клієнтом факторові оригіналів документів, на підставі яких виникли грошові зобов`язання (пункт 4.3. Договору);

- складання та підписання сторонами договору акту приймання-передачі, відповідно до якого передаються документи, зазначені у пункті 4.3. Договору (пункт 4.4. Договору);

- направлення клієнтом боржникові письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги за Договором протягом п`яти календарних днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі (пункт 4.5. Договору).

Позивач зазначає, що на виконання вказаних умов Договору 12.05.2023 клієнт згідно з актом приймання-передачі документів до Договору передав факторові оригінали всіх первинних документів, що підтверджують заборгованість відповідача перед клієнтом за Договором надання послуг №AdmO-AU-5-20/Kiev від 11.09.2020 на загальну суму 3 654 939,42 грн (акти здачі-приймання робіт від 31.01.2022 та від 28.02.2022); 15.05.2023 клієнт направив факторові письмове повідомлення про настання строку платежу за грошовою вимогою; 23.05.2023 клієнт направив відповідачу письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги за Договором позивачу; 24.05.2023 позивач направив відповідачу лист-претензію із вимогою погасити наявну заборгованість за Договором надання послуг №AdmO-AU-5-20/Kiev від 11.09.2020.

Таким чином, позивач у позові вказує, що право грошової вимоги за Договором виникло у фактора 26.05.2023 - у день отримання відповідачем письмового повідомлення від клієнта про відступлення права грошової вимоги за договором позивачу.

Однак, як наголошує позивач, отримавши повідомлення про відступлення права грошової вимоги та лист-претензію, у своїй відповіді від 02.06.2023 відповідач засвідчив свою відмову від сплати заборгованості за Договором про надання послуг №AdmO-AU-5-20/Kiev від 11.09.2020 у розмірі 3 654 939,42 грн, посилаючись на неможливість з 04.03.2022 виконання фінансових зобов`язань перед ТОВ «Анкор Персонал України» в силу мораторію, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» №187 від 03.03.2022, адже кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Анкор Персонал України» є громадянин російської федерації ОСОБА_1 , а також зазначаючи, що ТОВ «Проктер Енд Гембл Україна» не надавало своєї згоди на укладення Договору факторингу, як це передбачено у пункті 7.8. Договору надання послуг.

Позивач вважає таку відмову безпідставною та, враховуючи факт існування у ТОВ «Проктер Енд Гембл Україна» заборгованості за Договором про надання послуг №AdmO-AU-5-20/Kiev від 11.09.2020 у розмірі 3 654 939,42 грн, право вимоги щодо сплати якої перейшло до позивача за Договором факторингу 26.05.2023, звернувся до суду з позовом у даній справі.

Як вбачається з матеріалів оскарження, що надійшли до суду, Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна» 01.05.2024 до Господарського суду Київської області було подане клопотання про призначення у справі судової експертизи давності оригінального примірника Договору факторингу №1/12-Ф/2020 від 21.12.2020, оскільки, як зазначив відповідач, існують обґрунтовані підозри в тому, що Договір факторингу було підписано набагато пізніше заявленої в ньому дати, а саме у 2023 році, відповідно такий договір підпадав під дію мораторію, встановленого постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» №187 від 03.03.2022, адже кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Анкор Персонал України» є громадянин російської федерації ОСОБА_1 .

У свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діамант» подано 15.05.2024 до Господарського суду Київської області заперечення проти клопотання про призначення експертизи, в яких позивач наголосив на тому, що Договір факторингу є результатом вільного волевиявлення та взаємної згоди ТОВ «ФК «Діамант» та ТОВ «Анкор Персонал України», а тому має розглядатися судом як дійсний та правомірний. Такий правочин не порушує вимоги постанови КМУ, оскільки внаслідок його виконання не відбулося виконання жодних зобов`язань на користь ТОВ «Анкор Персонал України», а згідно договору до позивача перейшло лише право вимоги за договором про надання послуг, укладеним із відповідачем. Обставини, що входять до предмета доказування в даній справі, не потребують призначення експертизи.

Господарський суд Київської області відмовив відповідачу у задоволенні його клопотання про призначення у справі судової експертизи, що відображено у протоколі судового засідання від 16.05.2024. Також, як вбачається зі змісту вказаного протоколу, суд відмовив позивачу у задоволенні його клопотання про витребування доказів та заяви про залучення третіх осіб (підстава відмови у задоволенні всіх клопотань вказана в оскаржуваній ухвалі суду - клопотання та заява не стосуються предмету спору у цій справі, оскільки у цій справі розглядаються вимоги про стягнення заборгованості за Договором факторингу №1/12-Ф/2020 від 21.12.2020, а не вирішується питання недійсності зазначеного договору).

Після відмови у задоволенні зазначених клопотань від відповідача 06.06.2024 до суду надійшла заява від 05.06.2024 про забезпечення доказів шляхом:

1. Призначення судової технічної експертизи давності документів - Договору факторингу № 01/12-Ф/2020, датованого 21.12.2020, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Діамант» як фактором та ТОВ «Анкор Персонал Україна» як клієнтом, акта приймання передачі документів від 12.05.2023 до цього договору, а також прибуткових касових ордерів № 3 від 23.12.2020, № 2 від 25.12.2020 та № 1 від 28.12.2020 та квитанцій до них.

2. Витребування у позивача оригіналів прибуткового касового ордера №3 від 23.12.2020 та квитанції до нього, прибуткового касового ордера №2 від 25.12.2020 та квитанції до нього, прибуткового касового ордера №1 від 28.12.2020 та квитанції до нього, акта приймання передачі від 12.05.2023 та договору факторингу.

3. Допиту свідків директора Анкор Персонал Перч Ю.В. та колишнього директора позивача Горбик К.В., у зв`язку з чим викликати їх в судове засідання у справі №911/640/24 та попередити їх про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання (ст. 384 КК України).

Оскаржуваною ухвалою суду від 06.06.2024 у задоволенні вказаної заяви ТОВ «Проктер Енд Гембл Україна» було відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву позивача на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшов висновку щодо відсутності підстав для скасування ухвали Господарського суду Київської області від 06.06.2024 у даній справі з огляду на наступне.

Положеннями статті 110 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.

Частиною 1 статті 111 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до заяви про забезпечення доказів, а саме у заяві про забезпечення доказів зазначаються:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомо відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти;

4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні;

5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів;

6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази;

7) перелік документів, що додаються до заяви.

Суд при вирішенні питання про забезпечення доказів має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв`язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації і предметом позовних вимог, а також запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення доказів.

Згідно зі статтею 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Предмет позову у даній справі визначений позивачем як стягнення заборгованості за Договором про надання послуг №AdmO-AU-5-20/Kiev від 11.09.2020, яка виникла у відповідача перед ТОВ «Анкор Персонал Україна» та право вимоги щодо стягнення якої з відповідача перейшло до позивача 26.05.2023 за Договором факторингу.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, для вирішення питання про стягнення заборгованості на користь позивача суду потрібно дослідити такі обставини: наявність взаємної згоди та вільного волевиявлення сторін договору факторингу щодо його укладення; виконання сторонами договору факторингу усіх його вимог, необхідних для переходу права вимоги від клієнта до фактора; суму заборгованості, а також розмір інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України; настання строку сплати заборгованості за договором; порушення прав позивача як кредитора за договором у зв`язку із невиконанням його відповідачем.

У заяві про забезпечення доказів у даній справі, поданій відповідачем, ТОВ «Проктер Енд Гембл Україна» просить про призначення у справі судової експертизи давності документів, а саме Договору факторингу № 01/12-Ф/2020, датованого 21.12.2020, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Діамант» як фактором та ТОВ «Анкор Персонал Україна» як клієнтом, акта приймання передачі документів від 12.05.2023 до цього договору, а також прибуткових касових ордерів №3 від 23.12.2020, №2 від 25.12.2020 та №1 від 28.12.2020 та квитанцій до них, а також в якості забезпечення доказів заявляє про витребування у позивача оригіналів прибуткового касового ордера №3 від 23.12.2020 та квитанції до нього, прибуткового касового ордера №2 від 25.12.2020 та квитанції до нього, прибуткового касового ордера №1 від 28.12.2020 та квитанції до нього, акта приймання передачі від 12.05.2023 та договору факторингу, експертизу яких просить провести, та допиту свідків (директорів фактора та клієнта, які значаться підписантами договору факторингу) щодо обставин укладання Договору факторингу.

Відповідач стверджує, що право вимоги щодо стягнення заявленої заборгованості не перейшло до позивача за Договором факторингу, оскільки такий насправді був укладений у 2023 році, а тому є нікчемним з огляду на порушення мораторію, встановленого постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» №187 від 03.03.2022.

Колегія суддів враховує доводи скаржника з приводу того, що за загальним правилом суди мають враховувати заяви сторін про нікчемність договору, якщо така нікчемність будь-яким чином впливає на розгляд справи по суті.

Водночас, як повідомив суду позивач у судовому засіданні 23.07.2024, ТОВ «Проктер Енд Гембл Україна» подано до Господарського суду міста Києва окремий позов до ТОВ «Анкор Персонал Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Діамант» про визнання недійсним Договору факторингу №1/12-Ф/2020 від 21.12.2020 та акту приймання-передачі документів від 12.05.2023 до Договору факторингу (справа №910/5825/24).

Судом за відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 відкрито провадження у справі №910/5825/24.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі №910/5825/24 матеріали справи передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва в межах розгляду справи №910/7938/23 про банкрутство ТОВ «Анкор Персонал Україна».

При цьому, як зазначив у судовому засіданні 23.07.2024 відповідач, підстави визнання недійсним Договору факторингу №1/12-Ф/2020 від 21.12.2020 та акту приймання-передачі документів від 12.05.2023 до Договору факторингу аналогічні тим, на які він у даній справі (№911/640/24) посилається як на підставу нікчемності цього договору.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали (06.06.2024) та наразі існує окремий господарський спір, в межах якого будуть вирішуватися питання дійсності/недійсності Договору факторингу №1/12-Ф/2020 від 21.12.2020, відповідності його нормам законодавства, в тому числі й питання щодо наявності чи відсутності порушень при його укладенні постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» №187 від 03.03.2022. У разі встановлення факту нікчемності Договору факторингу відповідний висновок буде зроблений судом у мотивувальній частині судового рішення в межах заявленого позову у справі про недійсність такого договору.

У даній же справі предметом спору є стягнення заборгованості за вказаним Договором, а не питання дійсності чи недійсності такого Договору з підстав порушення при його укладенні приписів постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» №187 від 03.03.2022, відповідно, відсутній взаємозв`язок між заходами забезпечення доказів, про які просить відповідач, та предметом позовних вимог у даній справі. Подання відповідачем заяви про забезпечення доказів задля доведення обставин підписання Договору у 2023 році не співвідноситься з предметом доказування у даній справі.

Також колегія суддів зазначає, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом призначення експертизи, витребування доказів, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів (аналогічні правові висновки щодо забезпечення доказів викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №9901/845/18, від 11.03.2019 у справі №9901/608/19).

Отже, для забезпечення доказів шляхом призначення експертизи, їх витребування заявник має обґрунтувати суду необхідність забезпечення таких доказів із зазначенням об`єктивних, підтверджених доказами підстав припускати, що такий засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Однак, відповідачем у своїй заяві всупереч вимогам частини 3 статті 13, частини 1 статті 74, статті 110 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних, допустимих та вірогідних доказів, що б підтверджували наявність обставин, передбачених статтею 110 Господарського процесуального кодексу України, необхідних для забезпечення доказів, а саме, що докази, які просить забезпечити відповідач, можуть бути втрачені в майбутньому, чи їх подання стане згодом утрудненим чи не можливим.

Доводи скаржника про те, що позивач чи ТОВ «Анкор Персонал України» можуть вчинити дії з оригіналами документів, які унеможливлять встановлення дійсної давності зазначених документів, оцінюються судом критично, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача, не підтверджених жодними доказами.

Більш того, як зазначив позивач у відзиві на апеляційну скаргу, разом із відповіддю на відзив на позовну заяву ним до матеріалів справи вже були долучені докази на підтвердження сплати авансового внеску у вигляді прибуткових касових ордерів 1, 2, 3 від 28, 25 та 23 грудня 2020 року відповідно. Що ж до оригіналів Договору факторингу та акта приймання-передачі від 12.05.2023, то позивач вказав, що може надати їх суду на етапі дослідженні доказів при вирішенні справи по суті.

За відсутності доведених відповідачем обставин вважати, що відповідні засоби доказування можуть бути втрачені або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, можна констатувати, що фактично мотивація заявленого відповідачем у заяві про забезпечення доказів прохання про призначення судової експертизи та витребування доказів відповідає підставам для призначення експертизи судом у порядку статті 99 Господарського процесуального кодексу України та витребування доказів у порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України та не може бути покладена в основу судового рішення про забезпечення доказів відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Зазначене, зокрема підтверджується й тим, що заява про забезпечення доказів в частині прохання про призначення судової експертизи, подана позивачем 05.06.2024, за змістом є ідентичною клопотанню про призначення експертизи, поданому відповідачем до суду 01.05.2023, яке судом першої інстанції було залишене без задоволення. При цьому, відповідач у вказаному клопотанні про призначення експертизи (пункт 23 клопотання) вказує, що оригінали договору факторингу та прибуткових касових ордерів мають бути у позивача і можуть бути ним надані суду, чи витребувані у нього судом.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна» про забезпечення доказів.

Доводи апеляційної скарги відповідача зазначених висновків суду не спростовують.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Київської області від 06.06.2024 у даній справі підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна» на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.06.2024 у справі №911/640/24 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 06.06.2024 у справі №911/640/24 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер Енд Гембл Україна».

Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області у справі №911/640/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню з огляду на положення пункту 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 03.09.2024 після виходу членів колегії суддів з відпусток.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.А. Іоннікова