Ухвала

від 03.09.2024 по справі 5023/10655/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"03" вересня 2024 р. м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (922/86/21)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Кононова О.В. , Хотенець П.В.

при секретарі судового засідання Мазуренко А.О

розглянувши заяву Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева"(вх.№18479) про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічної підтримки «МЕМ», 49000, м. Дніпро, вул. Малишева, 11, кв. 25, код ЄДРПОУ 33517193; до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева», 61052, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629; про стягнення коштів в межах справи про банкрутство державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева»

учасники справи в судове засідання не з`явились

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Харківської області (головуючий суддя Усатий В.О., суддяЯризько В.О. ,суддя Хотенець П.В.) знаходилась справа 5023/10655/11 (922/86/21) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічної підтримки «МЕМ» до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» про стягнення заборгованість:

- за договором поставки № 005дп від 12.12.2016 у розмірі 200000,00 грн., 3 % річних у розмірі 18608, 58 грн., інфляційне збільшення у розмірі 40097, 24 грн.;

- за договором поставки № 266дп від 16.03.2020 у розмірі 16200,00 грн., пеню у розмірі 527, 61 грн., 3 % річних у розмірі 313,38 грн., інфляційне збільшення у розмірі 407, 24 грн.;

- за договором поставки № 280дп від 16.03.2020 у розмірі 14567, 54 грн., пеню у розмірі 452,28 грн., 3 % річних у розмірі 251,14 грн., інфляційне збільшення у розмірі 334,34 грн.;

- за договором поставки № 162дп від 27.02.2020 у розмірі 23305, 66 грн., пеню у розмірі 823,95 грн., 3 % річних у розмірі 510,05 грн., інфляційне збільшення у розмірі 777, 00 грн.;

- за договором поставки № 270дп від 16.03.2020 у розмірі 34358,40 грн., пеню у розмірі 1043, 88 грн., 3 % річних у розмірі 560,44 грн., інфляційне збільшення у розмірі 758,36 грн.;

- за договором поставки № 1006дп від 28.07.2020 у розмірі 45598, 80 грн., пеню у розмірі 754,98 грн., 3 % річних у розмірі 377,50 грн., інфляційне збільшення у розмірі 1287,97 грн.;

- за договором поставки № 900дп від 13.07.2020 у розмірі 291520, 49 грн., пеню у розмірі 3297,52 грн., 3 % річних у розмірі 1648,76 грн., інфляційне збільшення у розмірі 789,77 грн.;

- за договором поставки № 361дп від 30.03.2020 у розмірі 68680, 98 грн., пеню у розмірі 56, 30 грн., 3 % річних у розмірі 28,15 грн.;

- за договором поставки № 301дп від 19.03.2020 у розмірі 85881, 00 грн., пеню у розмірі 70,39 грн., 3 % річних у розмірі 35,20 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.02.2021 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічної підтримки «МЕМ» - задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічної підтримки «МЕМ» заборгованість:

- за договором поставки № 005дп від 12.12.2016 у розмірі 200000, 00 грн., 3 % річних у розмірі 18608, 58 грн., інфляційне збільшення у розмірі 38440, 00 грн.;

- за договором поставки № 266дп від 16.03.2020 у розмірі 16200,00 грн., пеню у розмірі 527, 61 грн., 3 % річних у розмірі 313,38 грн., інфляційне збільшення у розмірі 407, 24 грн.;

- за договором поставки № 280дп від 16.03.2020 у розмірі 14567, 54 грн., пеню у розмірі 452,28 грн., 3 % річних у розмірі 251,14 грн., інфляційне збільшення у розмірі 334,34 грн.;

- за договором поставки № 162дп від 27.02.2020 у розмірі 23305, 66 грн., пеню у розмірі 823,95 грн., 3 % річних у розмірі 510,05 грн., інфляційне збільшення у розмірі 777, 00 грн.;

- за договором поставки № 270дп від 16.03.2020 у розмірі 34358, 40 грн., пеню у розмірі 1043, 88 грн., 3 % річних у розмірі 560,44 грн., інфляційне збільшення у розмірі 758,36 грн.;

- за договором поставки № 1006дп від 28.07.2020 у розмірі 45598, 80 грн., пеню у розмірі 754,98 грн., 3 % річних у розмірі 377,50 грн., інфляційне збільшення у розмірі 1287,97 грн.;

- за договором поставки № 900дп від 13.07.2020 у розмірі 291520, 49 грн., пеню у розмірі 3297, 52 грн., 3 % річних у розмірі 1648, 76 грн., інфляційне збільшення у розмірі 3789, 77 грн.;

- за договором поставки № 361дп від 30.03.2020 у розмірі 68680, 98 грн., пеню у розмірі 56, 30 грн., 3 % річних у розмірі 28,15 грн.;

- за договором поставки № 301дп від 19.03.2020 у розмірі 85881, 00 грн., пеню у розмірі 70,39 грн., 3 % річних у розмірі 35,20 грн.

Стягнуто з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр технічної підтримки «МЕМ» витрати зі сплати судового збору у розмірі 12829, 01 грн.

18.03.2021 на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2021 у справі 5023/10655/11 (922/86/21) видано наказ на примусове виконання вищезазначеного рішення.

22.07.2024 року від Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" надійшла заява (вх.№18479) про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, в якій просить суд: визнати наказ Господарського суду Харківської області від 18.03.2021 по справі №5023/10655/11 (922/86/21) про стягнення з Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної підтримки "МЕМ" заборгованості:

- за договором поставки № 005дп від 12.12.2016 у розмірі 200000, 00 грн., 3 % річних у розмірі 18608, 58 грн., інфляційне збільшення у розмірі 38440, 00 грн.;

- за договором поставки № 266дп від 16.03.2020 у розмірі 16200,00 грн., пеню у розмірі 527, 61 грн., 3 % річних у розмірі 313,38 грн., інфляційне збільшення у розмірі 407, 24 грн.;

- за договором поставки № 280дп від 16.03.2020 у розмірі 14567, 54 грн., пеню у розмірі 452,28 грн., 3 % річних у розмірі 251,14 грн., інфляційне збільшення у розмірі 334,34 грн.;

- за договором поставки № 162дп від 27.02.2020 у розмірі 23305, 66 грн., пеню у розмірі 823,95 грн., 3 % річних у розмірі 510,05 грн., інфляційне збільшення у розмірі 777, 00 грн.;

- за договором поставки № 270дп від 16.03.2020 у розмірі 34358, 40 грн., пеню у розмірі 1043, 88 грн., 3 % річних у розмірі 560,44 грн., інфляційне збільшення у розмірі 758,36 грн.;

- за договором поставки № 1006дп від 28.07.2020 у розмірі 45598, 80 грн., пеню у розмірі 754,98 грн., 3 % річних у розмірі 377,50 грн., інфляційне збільшення у розмірі 1287,97 грн.;

- за договором поставки № 900дп від 13.07.2020 у розмірі 291520, 49 грн., пеню у розмірі 3297, 52 грн., 3 % річних у розмірі 1648, 76 грн., інфляційне збільшення у розмірі 3789, 77 грн.;

- за договором поставки № 361дп від 30.03.2020 у розмірі 68680, 98 грн., пеню у розмірі 56, 30 грн., 3 % річних у розмірі 28,15 грн.;

- за договором поставки № 301дп від 19.03.2020 у розмірі 85881, 00 грн., пеню у розмірі 70,39 грн., 3 % річних у розмірі 35,20 грн., та витрат зі сплати судового збору у розмірі 12829,01 грн., таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви ДП "Завод імені В.О Малишева" посилається на те, що 17.08.2021 року останнім платіжним дорученням №4366 та 20.12.2021 року платіжним дорученням №7378 на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної підтримки "МЕМ" здійснено оплату заборгованості згідно рішення Господарського суду Харківської області від 18.02.2021 року та наказу від 18.03.2021 по справі 5023/10655/11 (922/86/21) у загальній сумі 868 096,67 грн.

Протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду заяву Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" (вх.№18479 від 22.07.2024) про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню передано колегії суддів у складі головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Яризько В.О.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 23.07.2024 відповідно до пункту 6.7.1 Засад використання Автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл заяви у справі №5023/10655/11 (922/86/21) у зв`язку з відпусткою судді Прохорова С.А на строк більше 14 календарних днів, що входить до основного складу суду у справі №5023/10655/11 та звільнення з посади судді Яризько В.О.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2024 заява в межах справи про банкрутство передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., суддя Кононова О.В., судді Хотенець П.В.

Враховуючи, що 27.07.2024 - 28.07.2024 вихідні дні, а суддя Хотенець П.В. в період з 29.07.2024 по 16.08.2024 включно перебував у відпустці, суддя Кононова О.В. з 12.08.2024 по 23.08.2024 включно перебувала у відпустці, суд розглядає вищезазначену заяву у перший робочий день судді, а саме 26.08.2024.

Ухвалою суду від 26.08.2024, крім іншого, прийнято до розгляду заяву Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" (вх.№18479 від 22.07.2024) про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню та призначити її до розгляду в судовому засіданні на 03.09.2024 о (б) 14:50 год. Запропонувано учасникам справи надати суду письмові пояснення стосовно заяви Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Учасники у справі в призначене на 03.09.2024 судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду заяви повідомленні відповідно до вимог чинного законодавства.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Таким чином, сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Частиною 3 ст. 328 ГПК України передбачено, що суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Проте, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (із змінами) у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

Поряд із цим, відповідно до Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові та перебування суддів у відпустці, для надання можливості сторонам висловити свою правову позицію щодо заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, та встановлення істини у даній справі, суд був вимушений з об`єктивних причин вийти за межі встановленого законом строку передбаченого ст.328 ГПК України.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання щодо розгляду заяви ДП "Завод імені В.О Малишева", приймаючи до уваги обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для розгляду заяви ДП "Завод імені В.О Малишева", господарський суд вважає можливим здійснити розгляд заяви (вх.№ 18479 від 22.07.2024) Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню за наявними матеріалами та без участі інших учасників справи, адже судом були здійснені всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивної.

Розглянувши заяву (вх.№ 18479 від 22.07.2024) Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, та дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 160 Господарського процесуального кодексу України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому ст. 328, 331 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 338 ГПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18, 326 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми.

Докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям: належності, допустимості, достовірності, вірогідності, що визначені статтями 76 - 79 ГПК України.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 2, 4 ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

За положеннями ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. При цьому докази, які подаються до суду, повинні бути належними, тобто стосуватися предмета доказування, інакше суд не бере їх до розгляду згідно з частиною першою статті 76 ГПК України.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторона, яка подає доказ на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, здійснює це саме таким чином, щоб поданий нею доказ був належним, тобто вказує, для доведення яких саме належних до предмету доказування обставин сторона подає цей доказ, або стверджує про обставини і посилається при цьому на доказ існування цих обставин (постанова КГС ВС від 15.11.2019 у справі № 909/887/18).

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.

Відповідно до норм частин 1, 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як свідчать матеріали справи, 17.08.2021 та 20.12.2021 року Державним підприємством "Завод імені В.О Малишева" на рахунок ТОВ "ЦТП "МЕМ" здійснено оплату заборгованості згідно рішення Господарського суду Харківської області від 09.03.2021 по справі №5023/10655/11 (922/86/21) у загальній сумі 868 096,67 грн.

На підтвердження сплати заборгованості боржник (заявник) надав до суду платіжні доручення №4366 від 17.08.2021, №7378 від 20.12.2021 "Призначення платежу - оплата згідно рішення ГСХО від 18.02.2021 року по справі 5023/10655/11 (922/86/21), без ПДВ" на загальну суму 868 096,67 грн .

Суд зазначає про те, що підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред`явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього наказу до виконання (висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11).

Сутність процедури визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документу або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність дослідження питань щодо наявності чи відсутності обов`язку виконання судового рішення.

Враховуючи надані докази, на час розгляду даної заяви, боржником повністю виконано свої зобов`язання перед стягувачем на виконання рішення Господарського суду Харківської області по справі №5023/10655/11 (922/86/21).

Отже на даний час наявні підстави, передбачені ч.2 ст.328 ГПК України, для визнання виконавчих документів по справі №5023/10655/11 (922/86/21) такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку з добровільним виконанням боржником своїх обов`язків.

Враховуючи викладене, заява ( вх.№ 18479 від 22.07.2024) Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.4,5 ст.328 ГПК України про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.234-235, 326, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити заяву (вх.№ 18479 від 22.07.2024) Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню, наказ Господарського суду Харківської області у справі №5023/10655/11 (922/86/21) від 18.03.2021 року про стягнення з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технічної підтримки "МЕМ" заборгованість у загальному розмірі 868 096,67 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.ст.254-257 ГПК України.

Ухвалу складено та підписано 03.09.2024

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий О.В. Кононова П.В. Хотенець